Особливості відбування і виконання окремих видів покарань, не пов’язаних з позбавленням засудженого волі
– організацію початкового розшуку засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме, та надсилання матеріалів до органів внутрішніх справ для оголошення розшуку таких засуджених осіб;
– здійснення інших заходів, передбачених законом.
Як бачимо, положення цієї Інструкції не передбачають проведення соціальних заходів, які б сприяли вирішенню проблем засудженої особи, що пов’язані з її освітою, здоров’ям, ризиком скоєння повторних злочинів. Крім того, законодавством не передбачається умовно-дострокове звільнення від відбування даного виду покарання. Це суттєво позначається на процесі відбування покарання засудженими особами, бо відсутні дійові важелі впливу на їх поведінку.
Відсутність такого заходу ставить цю категорію засуджених у нерівне становище у порівнянні з засудженими до інших видів кримінальних покарань, у процесі яких передбачено умовно-дострокове звільнення (наприклад, ст. 46 КВК України передбачає умовно-дострокове звільнення засуджених, які відбувають покарання у виді виправних робіт), а також це не відповідає закріпленому в ст. 5 КВК України принципу гуманізму. У порядку виконання даного покарання, залежно від характеру злочину і забороненого виду діяльності, підрозділ інспекції направляє повідомлення до відповідних органів, які здійснюють ліцензування певних видів діяльності. Взятій на облік особі роз’яснюються порядок та умови відбування покарання, правові наслідки у разі порушення вимог вироку та ухилення від відбування покарання. При цьому, на засудженого до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю покладаються певні обов’язки:
– виконувати вимоги вироку суду;
– надавати на вимогу інспекції документи, які пов'язані з виконанням даного покарання;
– повідомляти інспекцію про місце роботи і проживання чи їх зміну;
– з’являтися за викликом до інспекції.
При цьому вказані обов’язки у сфері правового регулювання недостатньо конкретизовані через відсутність чітко сформульованої регламентації, що призводить до невизначеності як індивідуальних змін у поведінці засудженого, так і відсутності варіативності застосування до нього засобів профілактично-виховного впливу з боку суб’єктів кримінально-виконавчих правовідносин.
Режим, тобто порядок та умови виконання і відбування цього покарання реалізується у двох формах: 1) у формі припинення трудового договору на заняття певною діяльністю; 2) у формі відмови засудженому в укладанні нового трудового договору на обіймання певної посади або видачі дозволу на заняття певною діяльністю.
Якщо виконання вироку в першій формі відбувається одноактно, відразу після вступу його в законну силу, в другій – протягом усього визначеного вироком строку покарання. Засуджений до позбавлення права обіймати певну посаду або займатися певною діяльністю повинен відчувати вплив карального потенціалу цього покарання протягом усього строку, визначеного вироком. Тривалість, строковість виконання даного покарання є однією з основних його ознак, що характеризує зміст цього покарання. Разом з тим умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певну посаду або займатися певною діяльністю, призначено як основне покарання, законом не передбачено.
Згідно з ч. 3 ст. 55 КК України, при призначенні неповнолітньому позбавлення права обіймати певну посаду або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту або позбавлення волі на певний строк, воно поширюється на весь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування ст. 77 КК – з моменту набрання законної сили вироком. Тобто засуджений, якому, наприклад, покарання у виді позбавлення права обіймати певну посаду або займатися певною діяльністю було призначено додатково до позбавлення волі, відбуває це покарання крім строку, зазначеного у вироку суду, ще і протягом строку відбування покарання у виді позбавлення волі.
КВК України 2003 р. не вніс суттєвих змін у регламентацію виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Згідно із ст. 30 КВК виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певну посаду або займатися певною діяльністю, призначеного як основне покарання, а також як додаткове до основних покарань, покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засудженого – на органи внутрішніх справ. Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певну посаду або займатися певною діяльністю, призначеного неповнолітньому як додаткове покарання до арешту або позбавлення волі на певний строк, під час відбування основного покарання покладається на адміністрацію арештного дому, кримінально-виконавчої установи.
Згідно зі ст. 35 КК України, у разі ухилення засудженого від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певну посаду або займатися певною діяльністю, він притягується до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 389 К України. Ухиленням від відбування покарання вважаються: порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були учинені після письмового попередження; невиконання вимог вироку суду; неповідомлення інспекції про місце роботи і проживання чи їх зміну.
Порушником визнається також засуджена особа, яка не з’явилась без поважної причини до інспекції або зникла з метою ухилення від відбування покарання. За кожним фактом допущеного порушення засуджена особа дає письмове пояснення, яке долучається до її особової справи. Стосовно особи, яка порушує порядок та умови відбування покарання або ухиляється від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певну посаду або займатися певною діяльністю, працівник інспекції направляє прокуророві матеріали для вирішення питання про притягнення засудженої особи до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 389 КК України (доставка такого засудженого до прокуратури та до суду здійснюється працівниками органів внутрішніх справ). Копії цих матеріалів підшиваються до особової справи засудженої особи.
Прокуророві направляються такі матеріали: подання; копія вироку суду; довідка про вчинені порушення та вжиті інспекцією заходи впливу; пояснення засудженої особи; інші матеріали, що свідчать про ухилення або порушення. У поданні вказуються конкретні факти ухилення засудженої особи від відбування покарання: вимоги вироку суду, які не виконані; неявки в інспекцію за викликом без поважних причин; порушення порядку й умов відбування покарання, які допущено; проступки, учиненні засудженою особою, та види адміністративного реагування на них.
Зняття засудженої особи з обліку після відбуття покарання здійснюється за рапортом працівника інспекції, затвердженим начальником підрозділу інспекції. Зняття засудженої особи з обліку з інших підстав (скасування вироку, амністією, помилуванням, засудженням за скоєння нового злочину, смертю засудженої особи, зміною постійного місця проживання) здійснюється у день надходження відповідних документів до інспекції.
кримінальний покарання неповнолітній штраф
Література
Правові аспекти профілактики правопорушень серед неповнолітніх: Методичні рекомендації / Уклад. В.І. Антипов, Ю.Л. Заросійський. – К.: ІСДО, 1995. – 30 с.
Правосудие в отношении несовершеннолетних. Стандарты Организации Объединенных Наций. – .Донецк: «Донецкий Мемориал», 2003. – 64 с.
Правосудие по делам несовершеннолетних: Мировая мозаика и перспективы в России: сб. ст. в 2-х кн.: кн. 1: выпуск 2 / ред., сост. М.Г. Флямер. – М.: МОО Центр «Судебно-правовая реформа», 2000. – 236 с.
Правосудие по делам несовершеннолетних: Мировая мозаика и перспективы в России: сб. ст. в 2-х кн.: кн. 2: выпуск 2 / ред., сост. М.Г. Флямер. – М.: МОО Центр «Судебно-правовая реформа», 2000. – 187 с.
Пробація та служби пробації в країнах – кандидатах у члени ЄС / За ред. Антона Ван Кальмтоута, Дженні Робертс, Сандри Віндінг. – К.: Атіка, 2005. – 448 с.
Проблеми формування системи законодавчих гарантій адекватності покарання / В. Махінчук // Право України. – 2002. – №3. – С. 124–126.
Программа и материалы российско-французского семинара по проблемам ювенальной юстиции (7–8 июня 2000 года) / Под общ. ред. Т.В. Цырлиной; Региональный социальный ин-т. – Изд-во РОСИ, 2000. – 128 с.
Прокопенко Н.М. Співпраця НДО та ССН з метою профілактики злочинності серед неповнолітніх // Формування української моделі відновного правосуддя: Міжнар. конф. Київ, 10–11 лютого 2005 р. – К.: Український Центр Порозуміння, 2005. – Відновне правосуддя в Україні: Спецвипуск. – 102 с. – С. 87–89.
Протченко Б.А. Назначение более мягкого наказания, чем предусмотрено законом // Комментарий судебной практики за 1977 год. ВНИИСЗ. – М., 1978. – С. 102–117.
Профілактична діяльність кримінальної міліції у справах неповнолітніх: Методичні рекомендації /Авт. кол.: О.Д. Запорожець, В.Г. Овчаренко, О.В. Бакаєв та ін. – К.: НАВС України, 2002. – 44 с.
Рагимов И.М. Цели трудового использования осужденных к лишению свободы и проблемы их соотношения // Известия Академии наук Азербайджанской ССР. Серия истории, философии и права. – Баку, 1980. – №3. – С. 124–131.
Размещено на