Xreferat.com » Рефераты по государству и праву » Особливості початкового етапу розслідування злочинів

Особливості початкового етапу розслідування злочинів

слідчих. Однак багато в чому це обумовлено тим, що значна частина слідчих (43%) узагалі не інформовані про порядок взаємодії з правоохоронними органами інших держав51.

Виникають складності при виїзді в закордонні відрядження. У прикордонних областях України, і на це вказало від 63 до 83% опитаних слідчих. При цьому в бесідах багато слідчих указали, що при добре відпрацьованій системи взаємодії з правоохоронними органами інших держав, при наявності відповідних договорів необхідність виїзду в такі відрядження в більшості випадків взагалі відпала б. У вирішенні цих проблем - величезний резерв економії державних коштів і підвищення ефективності боротьби з організованою злочинністю.

Дослідження показали, що саме по собі створення спеціалізованих служб по боротьбі з організованою злочинністю, утворення спеціалізованих слідчих підрозділів, ще не вирішує автоматично проблеми, однією з найгостріших серед яких є проблема взаємодії. Зокрема, у числі служб, взаємодія з якими викликає найбільші труднощі, багато хто з опитаних слідчих вказали підрозділи карного розшуку (47%) і апарат УБОЗ (близько 36%). Конкретно це виражається:

- у несвоєчасному і неякісному виконанні доручень - 58% опитаних;

- у тім, що слідчі не залучаються до розробки і планування операцій по реалізації оперативних матеріалів 46%;

- у тім, що слідчі недостатньо інформуються про результати оперативно-розшукової діяльності - 37%;

- у тім, що слідчо-оперативні групи не створюються чи їх склад нестабільний - 33% опитаних52.

2.2. Характеристика сучасного стану організації розслідування

діяльності організованих злочинних груп


Якими б якісними не були оперативні розробки учасників злочинних структур, які б сили не виділялися на це, кінцевий результат завжди пов'язаний з підсумками розслідування і судового розгляду по кримінальній справі. А ця задача стає день від дня складнішою в міру зрощення організованої злочинності з комерційними і державними структурами, у міру розвитку й удосконалення злочинних організацій. Треба прямо сказати, що в даний час керівники злочинних структур, що ухиляються від особистої участі у вчиненні злочинів, як правило залишаються безкарними. При опитуванні 64% слідчих указали, що, як правило до кримінальної відповідальності залучаються виконавці злочинів, а організатори ідуть від відповідальності. По кримінальних справах, які знаходиться у виробництві слідчих підрозділів по організованій злочинності, приблизно тільки в 20% випадків виявлені організатори злочинної групи, у 4% -навідники, у 6% - особи, що надавали технічні засоби і транспорт53.

Як правило виявити і довести існуючі корумповані зв'язки злочинних структур не вдається - на цю обставину вказали 46% слідчих. Іноді вдається притягнути до карній відповідальності організаторів, і то лише в зв'язку з їх особистою участю у вчиненні злочинів - 41%, в одиничних випадках - 36%. 24% слідчих узагалі відзначили, що їм ніколи не доводилося притягати до карної відповідальності організаторів злочинної діяльності (це особливо важливо при тому, що опитувалися винятково слідчі спеціалізованих підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, які мають значний стаж роботи). В анкетах часом відзначалося, що дані про наявність організаторів, корумпованих зв'язків злочинних формувань при розслідуванні були отримані, але довести це у встановленому в карно-процесуальному законі порядку не вдалося.

У процесі дослідження вивчалося питання про те, які категорії злочинів є найбільш складними для розслідування. В даний час, на думку опитаних слідчих, це злочини в сфері банківської діяльності (відзначили 59% опитаних), хабарництво і корупція (34%), групові злочини, що вимагають виявлення організаторів та інших співучасників, злочини, пов'язані з діяльністю комерційних структур (29%), кваліфіковане вимагання (26%). Тут почате дослідження вивело ще на одну актуальну проблему, що вимагає особливої уваги наукових і практичних працівників - активна протидія злочинних структур процесу розслідування. Ще кілька років назад такої проблеми практично не було, а в даний час тільки 17% опитаних слідчих вказали, що вони не зіштовхувалися з якими-небудь формами протидії. У числі найбільш розповсюджених способів протидії розслідуванню опитані вказали:

- підкуп, залякування, насильство у відношенні потерпілих, свідків, членів їхніх родин - 62%;

- незаконні дії захисників обвинувачуваних, підозрюваних - 53%;

- спроби впливати на хід розслідування через засоби масової інформації - 27%;

- спроби впливати на суддів з метою прийняття ними тих чи інших рішень, вигідних обвинувачуваним - 24%.

Дані опитування слідчих підтверджуються результатами вивчення кримінальних справ. Так, у процесі розслідування відмовилися від раніше даних показань убік, сприятливу для обвинувачуваних: свідки - по 19% кримінальних справ, потерпілі - по 9%54.

Цікаво, що способи протидії істотно відрізняються в різних регіонах. Так, якщо в провінційних містах спроби впливати на хід розслідування через засоби масової інформації відзначили не більше 10% слідчих, то для Києва і Київської області цей показник склав 79%.

У методичному плані необхідно озброїти слідчих і оперативних працівників засобами і методами протидії спробам злочинних структур процесу доведення по кримінальних справах. Дослідження показали, що активний вплив на учасників злочинних структур дає свої результати. З одного боку, наприклад, участь захисників на попередньому слідстві дає можливість обвинувачуваним координувати свою діяльність. По 85% вивчених кримінальних справ обвинувачувані відмовлялися від раніше даних показань, по 35% - організатор мав можливість активно впливати на показання інших співучасників. З іншого боку, слідчим і оперативним працівникам по 27% вивчених кримінальних справ вдалося "розколоти" групу, викликати протиріччя між співучасниками. У 75% випадків організатори викривалися саме їхніми показаннями, у 36% - обвинувачувані повідомили про інших співучасників, по 26% - про інші епізоди злочинної діяльності. Тому не так уже безсилі наші слідчі й оперативні працівники в боротьбі з організованою злочинністю55.

Було вивчене, зокрема, питання про джерела одержання професійних знань. Отримані відповіді слідчих вражають. Так, основним джерелом знань про методи розслідування діяльності злочинних структур, 67% слідчих назвали свій особистий досвід. Поради колег по роботі в якості такого джерела назвали 57%. Тільки 52% слідчих як джерело професійно необхідних знань назвали навчання в юридичному вузі. Тільки 36% слідчих поповнюють свої знання шляхом самостійного вивчення наукової літератури /а це, до речі, може свідчити одночасно і про її якість/. Мало спілкуються слідчі з оперативними працівниками, з експертами, співробітниками інших служб. Тільки 33% слідчих указали на це як на джерело одержання професійних знань про методи розслідування діяльності злочинних структур.

Методичну допомогу керівників слідчих апаратів відзначили 25% опитаних, що явно недостатньо й у якомусь ступені свідчить про рівень підготовки самих керівників.

Впадає в око низька ефективність таких форм навчання як заняття в системі службової підготовки - 15% опитаних, а також навчання на курсах підвищення кваліфікації 14%56.

Як повний провал методичного забезпечення діяльності слідчого апарату по розслідуванню злочинів, вчинених учасниками злочинних структур, варто розцінити той факт, що тільки 1,6% слідчих відзначили як джерело інформації, необхідної для їхньої професійної діяльності, допомогу слідчих-методистів. Навіть публікації в засобах масової інформації як джерело знань відзначили 2,4% слідчих57.


2.3. Проблеми виявлення функціональних ролей учасників

злочинних груп


Феномен організованої злочинності, що раніше був в основному предметом дослідження кримінологів, у даний час привертає все більшу увагу фахівців криміналістики і карного процесу. Проведені дослідження дозволили одержати ряд цікавих даних про криміналістичну характеристику злочинних структур. Вивчення матеріалів кримінальних справ показало, що в числі обвинувачуваних членів злочинних груп 63% уже були раніше засуджені за різні злочини58. Такий високий рівень рецидиву не можна, як це звичайно робилося раніше, ставити за провину органам внутрішніх справ. Можна сказати, навпроти, що саме успішна діяльність апаратів УБОЗ дозволила якоюсь мірою вийти на ядро злочинного світу. Тому високий рівень рецидиву повинен свідчити в даний час про позитивні сторони діяльності по розкриттю злочинів, вчинених організованими злочинними формуваннями.

Злочинність професіоналізується: 56% обвинувачуваних по кримінальних справах про злочини, вчинені учасниками злочинних структур, жили винятково за рахунок коштів, добутих злочинним шляхом. По роду занять значну частину учасників злочинних структур складають працівники комерційних організацій - 33%, працівники приватних охоронних структур - 10%, колишні спортсмени - 19%, працівники правоохоронних органів (у тому числі колишні) - 11%. Спостерігається активне залучення в діяльність злочинних структур неповнолітніх - серед обвинувачуваних вони склали 10%59.

Аналіз географії діяльності злочинних структур за матеріалами кримінальних справ дав трохи несподівані результати: 81% усіх злочинів були зроблені в межах одного регіону, лише 4,5% - за кордоном, тільки по 6,8% вивчених кримінальних справ є епізоди злочинів, вчинених в інших регіонах60.

Очевидно, що вивчення структури злочинної організації, доведення провини окремих учасників співтовариства в даний час є надзвичайно актуальною і складною проблемою як для органів розслідування, так і для науковців. Відзначається, що в даний час для злочинних структур в усі більшому ступені характерна наявність "бюрократичної надбудови", у якій виділяється група лідерів, які здійснюють стратегічне управління, формують ідеологію групи, консолідують зусилля різних членів групи, визначають інвестиційну політику.

Для криміналістів найбільш складною проблемою є визначення шляхів доведення провини цієї категорії членів злочинної структури. Першим етапом у вирішенні зазначеної наукової задачі повинна бути конкретизація цілей розслідування. Це неможливо без функціонального аналізу злочинних структур, без виявлення на його основі рольових функцій їх учасників. Можна припустити, що головним тут буде дослідження функцій злочинного управління. Саме в наявності таких функцій і їх реалізації в злочинній діяльності й полягає ключова особливість феномену організованої злочинності.

У теорії управління проблема функцій розроблена досить добре. Стосовно до проблеми організованої злочинності нас буде цікавити наступні дві групи функцій: функції процесу управління і функції забезпечення. Саме такий підхід дозволяє правильно сформулювати тактичні задачі розслідування стосовно до вивчення діяльності злочинних структур. Постановка таких задач - хоча і перший, але надзвичайно важливий етап діяльності як слідчих, так і оперативних працівників.

У числі функцій процесу кримінального управління можна виділити наступні функції:

1/ функція інформаційного забезпечення злочинної діяльності: вивчення кон'юнктури, вибір об'єктів і предметів злочинного зазіхання, збирання інформації про них, вивчення системи охорони і забезпечення безпеки, пошук осіб, які могли б сприяти виконанню злочину, пошук технічних засобів здійснення злочинів, зброї і транспорту і т.д.;

2/ функція ухвалення кримінального рішення на вчинення злочину: визначення об'єкту і предмету злочинного зазіхання, місця і часу вчинення злочину, способів його вчинення, місця збуту викраденого, способу приховування злочину, способів забезпечення безпеки злочинної діяльності, визначення виконавців, ролі кожного з них і т.д.;

3/ функція організації виконання кримінального рішення: доведення злочинного задуму до виконавців, їхній інструктаж, створення мотивації на вчинення злочину /залякування, апелювання до групових злочинних установок і кримінальних традицій, визначення частки кожного в розподілі коштів, добутих злочинним шляхом, координація злочинною групою діяльності, особливо при її здійсненні в різних регіонах, установлення контактів з іншими злочинними структурами і т.д./;

4/ функція контролю і регулювання також може бути виділена в діяльності злочинних структур, вона може здійснюватися як безпосередньо організаторами злочинного співтовариства, так і іншими членами ядра злочинного угруповання. У будь-якому випадку і на ці аспекти діяльності злочинних структур повинна бути звернена увага слідчих і оперативних працівників61.

Встановлення фактів, що відносяться до реалізації різних функцій злочинного управління, у комплексі дозволяє установити головний факт - наявність злочинного управління і коло його суб'єктів.

У діяльності злочинних структур повинна виявлятися і доводитися наявність ще однієї групи функцій злочинного управління. І тут прослідковується закономірність універсальності функцій для будь-яких видів організованої соціальної діяльності, у тому числі кримінальної:

1/ функція кадрового забезпечення / залучення осіб у діяльність злочинної структури, заходи для забезпечення підготовки членів злочинних структур у частині володіння зброєю, прийомами боротьби і т.д. Стосовно розслідування злочинів, вчинених організованими злочинними структурами не можна обмежуватися встановленням самого факту причетності до вчинення конкретних злочинів, необхідно виявляти і доводити, хто і як утягував конкретну особу, у тому числі неповнолітніх, у діяльність співтовариства;

2/ функція матеріально-технічного забезпечення виражається в створенні фондів коштів злочинного співтовариства /"общака"/, у їхній схоронності, у визначенні порядку їхнього використання, у придбанні транспортних засобів, приміщень, зброї й інших знарядь вчинення злочину;

3/ не можна ігнорувати і функцію формування мотивацій в учасників злочинних структур. Тут мова повинна йти про виявлення проявів "злочинного виховання", впливу на психологію членів угруповання. Безумовно, при відсутності спеціальної кримінально-правової норми, що установлює відповідальність організаторів злочинних структур, більшості слідчих важко прищепити думку про необхідність поглибленого дослідження цих питань, однак і при чинному законодавстві ці фактори, узагалі ж далекі від події злочину, важливі з погляду встановлення провини керівників злочинних структур62.

Виявлення рольових функцій учасників злочинних структур у повному обсязі в процесі розслідування представляється завданням важким. Однак встановлення участі конкретної особи в діяльності організованої злочинної структури хоча б у рамках реалізації в якійсь частині однієї з функцій уже дозволяє судити і про наявність злочинної організації, і про провину її учасників. Вирішення цієї задачі полегшується тим, що далеко не завжди обвинувачувані і їх захисники, а також свідки чітко уявляють собі значення тієї чи іншої інформації, яка може бути використана слідчим для доведення наявності злочинної організації й індивідуалізації провини кожного з її учасників.

Розділ 3. Тактика допиту при розслідуванні злочинів, вчинених організованими злочинними групами


3.1. Особливості тактики допиту при розслідуванні злочинів,

вчинених організованими злочинними групами


Стосовно до розслідування діяльності злочинних структур тактика проведення допиту має цілий ряд особливостей. Вони визначаються:

слідчою ситуацією, яка складається при розслідуванні злочинних проявів організованої злочинності;

кримінальною ситуацією, пов'язаною з особливостями особи учасників злочинної структури, соціально-психологічними факторами їхніх взаємин у злочинній структурі;

специфікою тактичних цілей, що виникають перед слідчим, коли він зіштовхується зі значною по чисельності учасників, особливо небезпечною, розгалуженою, яка має корумповані зв'язки, злочинною організацією, лише частина учасників якої безпосередньо здійснювала злочини, виступаючи як виконавці чужого задуму.

Говорячи про слідчу ситуацію як про фактор, що визначає особливості тактики допиту при розслідуванні діяльності злочинних структур, у першу чергу необхідно відзначити наступне. Феномен організованої злочинності, що раніше був в основному предметом дослідження кримінологів, у даний час привертає в усе більшому ступені увагу криміналістів і фахівців в галузі оперативно-розшукової діяльності. Це викликано тим, що в процесі розслідування діяльності злочинних структур слідчі й оперативні працівники зіштовхуються із ситуаціями, які раніше не зустрічалися в при розслідуванні злочинів:

ріст чисельності організованих злочинних структур;

їх озброєність;

вчинення тяжких злочинів;

активна протидія розслідуванню;

наявність корумпованих зв'язків в органах влади, управління, а також у правоохоронних органах;

зміни в карно-процесуальному законодавстві, зокрема, пов'язані з участю захисника з моменту затримки підозрюваних, арешту чи залучення в якості обвинувачуваних.

Значення цих факторів неоднозначне. Наприклад, серійність у вчиненні злочинів збільшує, з одного боку, складність і обсяг роботи слідчого, з іншого боку - обсяг доказової і орієнтовної інформації, яку він може використовувати при розслідуванні. Частина адвокатів фінансується злочинними структурами, шляхом підкупу і шантажу втягується в їхню діяльність. Такі адвокати часто виходять за рамки закону при здійсненні захисту обвинувачуваних і підозрюваних. У той же час, як відзначають багато слідчих, участь захисників на ранніх стадіях розслідування позитивно позначається на процесі доказування, оскільки позбавляє обвинувачуваних можливості посилатися на нібито допущені у відношенні до них незаконних методів допиту. Особливості слідчої ситуації при розслідуванні злочинів, вчинених організованими злочинними групами, позначаються і на тактиці допиту потерпілих і свідків. Багато в чому змінилися потерпілі. У багатьох випадках вони самі виявляються причетними до здійснення протиправних дій, у процесі розслідування вступають у змову з обвинувачуваними і їх представниками, піддаються залякуванню і шантажу.

Те ж можна сказати і про особистість свідків по справах про діяльність злочинних структур:

значна частина свідків виявляється пов'язаною з діяльністю організованої злочинної групи або проживає на території, що знаходиться в сфері її інтересів;

інформація про свідків швидко стає відомою учасникам злочинних груп, у результаті чого вони піддаються тим чи іншим формам тиску.

Говорячи про кримінальну ситуацію як про фактор, що впливає на тактику допиту при розслідуванні злочинів, вчинених організованими злочинними групами, необхідно відзначити як негативний, так і позитивний вплив окремих її елементів на можливості слідчого домагатися поставлених цілей допиту. Можна виділити наступні негативні фактори кримінальної ситуації, що утрудняють проведення допиту обвинувачуваних, підозрюваних - учасників злочинних структур і пов'язаних з ними осіб:

наявність колективних установок на протидію органам розслідування;

можливості злочинної структури фінансувати окремих обвинувачуваних, підозрюваних, а також їх родини в залежності від позиції, зайнятої ними на попередньому слідстві;

шантаж і погрози у відношенні цих осіб у залежності від показань, що даються на попередньому слідстві;

формування в злочинній структурі колективної моралі, що заперечує співробітництво зі слідством;

попередня підготовка учасників злочинної структури до протидії органам розслідування в період до їх затримки з використанням допомоги адвокатів, колишніх працівників правоохоронних органів, а також корумпованих зв'язків у цих органах;

можливості встановлення зв'язку із затриманими й арештованими учасниками злочинної структури;

активна і найчастіше протизаконна протидія захисників, що беруть участь у проведенні допитів, встановленню істини по кримінальній справі (розголошення даних попереднього слідства, залякування і шантаж потерпілих і свідків, участь у підкупі посадових осіб правоохоронних органів і т.д.); участь захисників на попередньому слідстві дає можливість обвинувачуваним координувати свою діяльність, впливати на свідків.

використання допомоги залучених у злочинну діяльність корумпованих працівників правоохоронних органів, у тому числі керівних, для виявлення осіб, що співробітничають зі слідством.

Ці фактори є основними, але не єдиними, що впливають на позицію і поводження учасників організованої злочинної групи під час допиту. Позитивними факторами кримінальної ситуації, якими може скористатися слідчий, є:

внутрішні протиріччя і конфлікти усередині групи, викликані особистими взаємовідносинами, протиріччями з приводу розподілу доходів і т.д.;

протиріччя і конфлікти, що виникають у процесі самого розслідування внаслідок обрання учасникам організованих злочинних груп різних запобіжних заходів, конкуренції у визначенні ролі того чи іншого учасника в злочинній групі, розходжень у позиції окремих учасників, зайнятої в процесі попереднього слідства;

можливості дезорієнтації окремих учасників злочинних структур відносно даних, отриманих від співучасників;

можливість перевірити правдивість тих чи інших показань шляхом зіставлення результатів допиту декількох осіб.

Основні особливості змісту і тактики допиту учасників злочинних структур, свідків і потерпілих по кримінальних справах про прояви організованої злочинної діяльності пов'язані з особливостями предмета допиту, що визначають специфіку тактичних цілей допиту і його змісту. У якості однієї з найважливіших тактичних задач, розв'язуваних органами дізнання і попереднього слідства в даний час, може бути відзначена задача виявлення і викриття співучасників злочинної діяльності, установлення ролі кожного з них у злочинній структурі. Актуальність її визначається ростом організованої злочинності, особливою складністю доведення участі в злочинній діяльності організаторів злочинних структур та інших осіб, що не приймали особистої участі в події вчинення злочину, але які сприяли даному діянню. Кінцевий результат діяльності по боротьбі з організованою злочинністю завжди пов'язаний з підсумками розслідування і судового розгляду по кримінальній справі. А ця задача стає день від дня складнішою в міру зрощення організованої злочинності з комерційними і державними структурами, у міру розвитку й удосконалення злочинних організацій.

Необхідно відзначити, що криміналісти виявилися в значній мірі непідготовлені до вирішення проблем розслідування діяльності організованих злочинних структур. Основна спрямованість криміналістичних наукових досліджень була пов'язана з розробкою методів розслідування в рамках стратегії "від злочину до особи, що його вчинила." Існуючі методики розслідування окремих видів злочинів не можуть досить ефективно використовуватися при розкритті і розслідуванні злочинів, вчинених сучасними організованими злочинними співтовариствами. Очевидно, що вивчення структури злочинної організації, доведення провини окремих учасників співтовариства в даний час є надзвичайно актуальними і складними проблемами як для органів розслідування, так і для науковців. Відзначається, що в даний час для злочинних структур в усе більшому ступені характерна наявність "бюрократичної надбудови", у якій виділяється група лідерів, які здійснюють стратегічне управління, які формують ідеологію групи, консолідують зусилля різних членів групи, визначають інвестиційну політику.

Для криміналістів найбільш складною проблемою є визначення шляхів доведення провини цієї категорії членів злочинної структури. Першим етапом у вирішенні зазначеної наукової задачі повинна бути конкретизація цілей розслідування. Це неможливо без функціонального аналізу злочинних структур, без виявлення на його основі рольових функцій їхніх учасників. Можна припустити, що головним тут буде дослідження функцій злочинного управління. Саме в наявності таких функцій і в їх реалізації в злочинній діяльності й міститься ключова особливість феномена організованої злочинності. Другий етап - це пошук рішень тактичних задач, пов'язаних з виявленням ролей учасників злочинних структур. У таких рішеннях реалізуються методи розслідування діяльності злочинних структур як системи науково обґрунтованих прийомів, правил і рекомендацій з виявлення, дослідженню, використанню й оцінці доказів, застосовуваних з метою встановлення істини по кримінальній справі.

Методи розслідування орієнтовані на вирішення визначеної задачі і реалізується шляхом проведення тактичної операції.

Для розуміння функцій учасників організованих злочинних структур можна скористатися науковим апаратом теорії управління, де поняття функції розроблене досить добре. У зв'язку з проблемою організованої злочинності нас будуть цікавити наступні дві групи функцій: процесу управління і забезпечення. Саме такий підхід дозволяє правильно сформулювати тактичні задачі розслідування стосовно до вивчення діяльності злочинних структур. Постановка таких задач - хоча і перший, але надзвичайно важливий етап діяльності як слідчих, так і оперативних працівників.

У числі функцій процесу кримінального управління можна виділити наступні :

функція інформаційного забезпечення злочинної діяльності: вивчення кон'юнктури, вибір об'єктів і предметів злочинного зазіхання, збирання інформації про них, вивчення системи охорони і забезпечення безпеки, пошук осіб, які могли б сприяти вчиненню злочину, пошук технічних засобів вчинення злочинів, зброї і транспорту і т.д.;

функція ухвалення кримінального рішення про вчинення злочину: визначення об'єкту і предмету злочинного зазіхання, місця і часу вчинення злочину, способів його вчинення, місця збуту викраденого, способу приховування злочину, способів забезпечення безпеки злочинної діяльності, визначення виконавців, ролі кожного з них і т.д.;

функція організації виконання кримінального рішення: доведення злочинного задуму до виконавців, їх інструктаж, створення мотивації на вчинення злочину (залякування, апелювання до групових злочинних установок і кримінальних традицій, визначення частки кожного в розподілі коштів, добутих злочинним шляхом, координація злочинної групової діяльності, особливо при її здійсненні в різних регіонах, установлення контактів з іншими злочинними структурами і т.д.);

функція контролю і регулювання також може бути виділена в діяльності злочинних структур, вона може здійснюватися як безпосередньо організаторами злочинного співтовариства, так і іншими членами ядра злочинного угруповання. У будь-якому випадку і на ці аспекти діяльності злочинних структур повинне бути звернена увага слідчих і оперативних працівників.

Установлення фактів, що відносяться до реалізації різних функцій злочинного управління, у комплексі дозволяє довести головний факт - наявність злочинного управління і коло його суб'єктів. У діяльності злочинних структур повинна виявлятися і доводитися наявність ще однієї групи функцій злочинного управління - забезпечувальної. І тут можна побачити можливість використання функціонального підходу для аналізу організованої злочинної діяльності:

функція кадрового забезпечення ( залучення осіб у діяльність злочинної структури, навчання членів злочинних структур володінню зброєю, прийомами боротьби і т.д.). Стосовно до розслідування злочинів, вчинених організованими злочинними структурами, не можна обмежуватися встановленням самого факту причетності до вчинення конкретних злочинів; необхідно виявляти і доводити, хто і як утягував конкретну особу, у тому числі неповнолітніх, у діяльність співтовариства;

функція матеріально-технічного забезпечення виражається в створенні фондів коштів злочинного співтовариства, у їх схоронності, у визначенні порядку їхнього використання, у придбанні транспортних засобів, приміщень, зброї й інших знарядь вчинення злочину;

функція формування мотивацій в учасників злочинних структур.

Тут мова повинна йти про виявлення проявів "злочинного виховання", вплив на психологію членів угруповання. Безумовно, при відсутності спеціальної кримінально-правової норми, що установлює відповідальність організаторів злочинних структур, більшості слідчих важко прищепити думку про необхідність заглибленого дослідження цих питань. Однак і при чинному законодавстві ці фактори, взагалі ж далекі від події злочину, важливі з погляду встановлення провини керівників злочинних структур. Виявлення рольових функцій учасників злочинних структур у повному обсязі в процесі розслідування представляється задачею важкою. Однак встановлення участі конкретної особи в діяльності організованої злочинної структури хоча б у рамках реалізації в якійсь частині однієї з функцій уже дозволяє судити і про наявність злочинної організації, і про провину її членів. Рішення цієї задачі полегшується тим, що далеко не завжди обвинувачувані і їхні захисники, а також свідки чітко уявляють собі значення тієї чи іншої інформації, що може бути використана слідчим для доведення наявності злочинної організації й індивідуалізації провини кожного її учасника.


3.2. Тактичні прийоми і тактичні комбінації при допиті


Тактичний прийом - це найбільш раціональний і ефективний спосіб дії чи найбільш доцільна лінія поведінки слідчого при збиранні, дослідженні, оцінці і використанні доказів. Тактична комбінація - це комплекс тактичних прийомів, охоплюваних єдиним задумом, спрямованим на досягнення конкретної тактичної цілі в умовах даної слідчої ситуації. Карний процес і криміналістика сформулювали цілий ряд вимог до допустимості тактичних прийомів, особливо прийомів допиту. Досягнення тактичної цілі для слідчих і оперативних працівників пов'язане не тільки з одержанням конкретного результату, але і з допустимістю засобів його досягнення.

Тактичні прийоми і тактичні комбінації:

не повинні порушувати норми карного процесу і норми моралі;

не повинні виправдувати злочинця;

не повинні сприяти самообмові;

не повинні бути засновані на фізичному чи психічному насильстві, обмані, шантажу;

повинні діяти вибірково;

прийоми не повинні бути засновані на використанні неуцтва допитуваного чи його слабоумства, дефектів зору, мови, слуху;

повинні враховувати вікові особливості.

Слідча практика знає чимало прикладів усіляких порушень при використанні недозволених тактичних прийомів. Так, для того, щоб одержати від дружини правдиві показання про злочинну діяльність чоловіка, оперативні працівники вирішили його скомпрометувати в її очах. Коли вона принесла передачу для чоловіка, що перебуває в слідчому ізоляторі, перед нею красива молода дівчина також "передала" передачу на ім'я її чоловіка. Після цього дружина обвинувачуваного дала показання, що викривають чоловіка.

Раніше досить часто застосовувався прийом з використанням фотомонтажу знімка ока, у яке вмонтоване зображення допитуваного. Тим самим слідчий використовував у своїх цілях неузнання обвинувачуваного. Для одержання правдивих показань від бабусі-жительки віддаленого села слідчий використовував "прилад для визначення правди" - фотозбільшувач. І тут упор був зроблений на використанні незнання допитуваної. Одному з допитуваних слідчий показав рапорт на ім'я колишнього міністра внутрішніх справ СРСР Н.Щолокова: "Прошу дозволити допитати по першому розряду " - з "резолюцією" - "Згоден" і підписом.

Приклад грубого психічного насильства: у своєму кабінеті на четвертому поверсі слідчий відкрив вікно, запропонував обвинувачуваному зняти взуття і поставив його на стілець, що стояв у вікна. На питання обвинувачуваного - "Навіщо ?" - відповів: "Звідси вже двоє втекли, ти будеш третім."

Під час допиту обвинувачуваним, проведеним слідчим прокуратури, у сусідньому кабінеті його колега шмагав паском по дивану. "Сподіваюся, до цього не дійде"- сказав слідчий.

Приклад обману: для одержання правдивих показань слідчий "домовився" з обвинувачуваним про залучення його в якості обвинувачуваного за необережне убивство і пред'явив відповідну постанову. Наступного дня пред'явив нову постанову з кваліфікацією тих же діянь як навмисного убивства.

Завжди досить широко застосовувався обман слідчими обвинувачуваних і підозрюваних, пов'язаний з обіцянками обрати запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі; а також зі складанням підроблених процесуальних документів ("протоколів" допитів співучасників, постанов про притгнення в якості обвинувачуваного по більш тяжкому складі злочину і т.д.).

Тактичні прийоми не повинні провокувати вчинення нових злочинів. Так, по кримінальній справі про розтління вітчимом малолітньої слідчий викликав на допит її мати в момент виписки дочки з лікарні після аборту. Через кілька годин вітчим і дівчинка були доставлені з будинку для огляду, що зафіксував у них ознаки полових зносин, що дозволило одержати показання визнання провини. У сучасній практиці розслідування злочинів, вчинених організованими злочинними групами, були випадки фактичного шантажу обвинувачуваних рішенням про звільнення їх з під арешту, коли таке рішення створювало для них погрозу розправи з боку співучасників. По одній з кримінальних справ слідчий, формально закінчивши допит обвинувачуваного, викликав його на відверту бесіду "без протоколу", у якій обвинувачуваний досить повно розповів про всі обставини вчинення злочину. Слідчий таємно записав цю розмову на диктофон. Суд не прийняв такий "доказ". Однак, коли обвинувачуваний заявляє під час допиту про те, що про певні обставини він розповість "без запису до протоколу" слідчий не пов'язаний цими вимогами і може, навіть зобов'язаний внести дану частину показань до протоколу допиту.

Можливість багатьох із зазначених порушень при застосуванні тактичних прийомів зараз виключаються внаслідок участі захисників з моменту затримки. Проте цілком усунути можливість рецидивів таких порушень у даний час неможливо унаслідок утрати в даний час професійного ядра слідчого апарата. Важливо розуміти ущербність даних, отриманих таким шляхом, і небезпека компрометації і правоохоронних органів у цілому, і системи доказів, зібраних при розслідуванні.

Хоча допити підозрюваного, обвинувачуваного, свідка, потерпілого, експерта є самостійними слідчими діями, у тактиці їхнього проведення є багато загального. Це в першу чергу стосується особливостей рішення цілого ряду тактичних задач у процесі допиту. Такі задачі, як правило, зважуються не в результаті застосування окремого тактичного прийому, а в результаті проведення тактичної комбінації як комплексу взаємозалежних тактичних прийомів, охоплюваних єдиним задумом у рамках тактичного рішення слідчого.

Найважливішою умовою досягнення поставлених тактичних цілей допиту є попередня підготовка до нього. При розслідуванні злочинів, вчинених організованими злочинними групами, далеко не завжди слідча ситуація дозволяє слідчому чи працівникам дізнання досить ретельно готуватися до допиту. Це в першу чергу пов'язано з факторами часу:

необхідністю відповідно до вимог кримінально-процесуального закону допитати підозрюваного після ухвалення рішення про затримку;

необхідністю проведення тактичної операції по захвату особи, що вчинила злочин, «на гарячому»;

виявленням очевидців відразу після виїзду на місце події;

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: