Xreferat.com » Рефераты по государству и праву » Договір доручення як підстава діяльності митного брокера

Договір доручення як підстава діяльності митного брокера

чергу повірений – митний брокер – відповідно до ст. 1002 ЦК України має право на плату за виконання свого обов’язку (декларування) за договором доручення. Він вправі вимагати від довірителя належного забезпечення всім необхідним для виконання доручення. Цивільне законодавство дозволяє передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або якщо повірений був вимушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя, про що останній має бути негайно повідомлений. Однак у практиці митно-брокерської діяльності таке положення не застосовується. Декларант, що діє на підставі договору доручення має право відмовитись від договору, при цьому повідомивши протилежну сторону не менш ніж за місяць.

Повірений за договором доручення відповідно до ст. 1005 ЦК України повинен виконати дане йому доручення особисто. В літературі існують різні думки з приводу можливості надання послуг третіми особами. Так, Т.В. Боднар вважає, що передоручення виконання обов’язку допустимо у багатьох зобов’язаннях [5]. С. Ємельянчик дотримується думки, що особисте виконання доручення – це природний стан, а передоручення виконання – це виняток із загального правила [1]. Якщо повіреним виступає юридична особа – митний брокер (підприємство, що здійснює декларування на підставі договору), – то безпосереднє виконання договору покладається на фізичних осіб, уповноважених на декларування, які входять до штату цього підприємства. Це не суперечить указаному положенню ЦК України, адже у даному разі під особистим виконанням розуміється здійснення відповідних дій органом чи компетентним робітником такого підприємства [6]. При цьому він повинен діяти відповідно до змісту даного йому доручення. Однак, оскільки в нашому випадку повірений виступає як комерційний представник, йому надано право відступу від такого змісту, якщо цього вимагають інтереси довірителя, з повідомленням останнього в розумний термін. Цікаве положення щодо комерційного представника містить ЦК Російської Федерації, у ст. 184 якого зазначається, що комерційний представник зобов’язаний виконувати дані йому доручення з турботливістю звичайного підприємця [3]. При цьому Кодекс не розкриває понять розумності, сумлінності та турботливості звичайного підприємця. Зміст цих понять розкривається судом, в залежності від обставин справи [9].

Крім того, згідно зі ст. 1006 ЦК України повірений зобов’язаний повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання або у разі припинення такого договору до його виконання – негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору; негайно передати довірителеві все одержане у зв’язку з виконанням доручення. У разі дострокового припинення договору за ініціативою повіреного, він повинен відшкодувати довірителю всі збитки, завдані цим припиненням [9].

Розглянемо тепер права та обов’язки сторін цього договору за МК України. Відповідно до ст. 88 МК України декларант виконує всі обов’язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену Митним кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою [6]. Оскільки митний брокер є декларантом, що діє в інтересах свого довірителя, він має рівні права та обов’язки з власниками товарів та транспортних засобів, які самостійно декларують такі товари чи транспортні. Відповідно до ст. 179 МК України митний брокер виконує повноваження в обсязі, встановленому за дорученням особи, яку він представляє, щодо здійснення будь-яких операцій, пов’язаних з пред’явленням митному органу товарів, транспортних засобів та документів на них до митного оформлення. При цьому він виконує всі обов’язки та несе відповідальність, встановлену законом [9].

МК України в ч. 2 ст. 88 встановлює коло обов’язків, що покладаються на декларанта (у тому числі й на митного брокера). Серед основних слід відзначити: здійснення декларування товарів і транспортних засобів; пред’явлення на вимогу митного органу товарів і транспортних засобів для митного контролю і митного оформлення; надання митному органу передбачених законодавством документів і відомостей, необхідних для виконання митних процедур; сплата податків і зборів [6].

Ці обов’язки, на відміну від тих, що закріплені в ЦК України, розкривають зміст даного митному брокеру доручення, безпосередньо стосуються специфіки його діяльності. Але найбільш детально вони визначені в нормативних актах ДМСУ, зокрема в її Наказі «Про затвердження Положення про діяльність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору» від 22.07.1997 р. № 340. Так, згідно з п. 2.1 цього Наказу таке підприємство має право від свого імені за рахунок і за дорученням власника (володільця) вантажу самостійно здійснювати певні операції в галузі митної справи. Той факт, що підприємство виступає від свого імені, суперечить положенням ЦК України про представництво, яке має місце при укладенні договору доручення. Відповідно до ч. 2 ст. 237 ЦК України не є представником особа, яка хоча і діє в чужих інтересах, але від власного імені. Повірений здійснює дії не від свого імені, а від імені довірителя, і тим самим безпосередньо в особі довірителя виникають всі набуті для нього права та обов’язки [5]. Виявлені неточності в чинному митному законодавстві України суперечать фундаментальним положенням цивільного права [4].

Отже, митний брокер (підприємство, що здійснює декларування на підставі договору) має право: декларувати товари, транспортні засоби та інші предмети; подавати митному органу України документи, необхідні для митного оформлення; пред’являти митниці товари, транспортні засоби та інші предмети, що декларуються; забезпечувати сплату митних платежів, установлених для товарів, транспортних засобів та інших предметів, що декларуються; виконувати в межах своєї компетенції інші дії, необхідні для митного оформлення та митного контролю товарів і транспортних засобів, що декларуються; оскаржувати у визначеному порядку рішення митних органів України.

Митний брокер (підприємство, що здійснює декларування на підставі договору) зобов’язаний: на вимогу митного органу України бути присутнім при митному оформленні товарів і транспортних засобів та сприяти працівникам митниці під час митного оформлення вантажів; здійснювати на вимогу митниці визначення кількості, завантаження, розвантаження, перевантаження товарів, виправлення пошкодженої упаковки, відкриття упаковки, пакування чи перепакування товарів, що підлягають митному оформленню, а також відкриття приміщень та інших місць, де можуть знаходитися зазначені товари. Митний брокер також повинен правильно нараховувати та сплачувати всі податки та збори, встановлені для задекларованих товарів, якщо це передбачено договором, а також здійснювати у формах, які не суперечать чинному законодавству України, контроль за своєчасною і повною сплатою митних платежів власником (володільцем) вантажу. До обов’язків митного брокера належить також сприяння, при необхідності, проведенню ветеринарного, фітосанітарного та інших видів державного контролю, якому підлягають задекларовані товари, транспортні засоби та інші предмети. Крім того, митний брокер має дотримуватись умов та обмежень щодо використання товарів, транспортних засобів та інших предметів, розпорядження ними, якщо митне оформлення не завершено, негайно інформувати митні органи про пошкодження тари й упаковки, невідповідність товарів відомостям про них у транспортних, комерційних та інших документах, які мають відношення до митної справи.

Окрім вищезазначених обов’язків, митний брокер повинен забезпечувати відповідність використовуваних ним засобів автоматичного оброблення інформації та програмних продуктів засобам автоматичного оброблення інформації та програмним продуктам, що використовуються митними органами України.

Аналізуючи зазначений Наказ ДМСУ, відзначимо й ті обов’язки митного брокера, що безпосередньо не розкривають зміст доручення, мають не технологічний, а скоріше організаційно-технічний характер. Серед таких обов’язків слід виділити такі: подання для ознайомлення суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності, на їх вимогу, свідоцтва про визнання підприємства декларантом, Положення про діяльність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору, та інформації про умови угоди між підприємством, що здійснює декларування на підставі договору, та власником (володільцем) вантажу; ведення реєстру укладених договорів із власниками (володільцями) вантажів та представлення митниці, на її вимогу, угоди між підприємством, що здійснює декларування на підставі договору та власниками (володільцями) вантажів; перевірка повноважень власника (володільця) щодо приналежності йому товарів, транспортних засобів та інших предметів; надання консультацій власникам (володільцям) вантажів щодо вимог митного законодавства України.

Митні брокери зобов’язані користуватися послугами виключно тих осіб, уповноважених на декларування, які зараховані до штату підприємства, що здійснює декларування на підставі договору; протягом трьох робочих днів інформувати митницю про факти прийому на роботу або звільнення з роботи таких осіб; забезпечувати відповідність знань цих осіб до вимог, передбачених митним законодавством України, а також здійснювати інші обов’язки, які визначені в інших нормативних актах ДМСУ [7].

Крім того, Постановою КМУ «Про Порядок митного оформлення вантажів гуманітарної допомоги» від 22.03.2000 р. № 544 в обов’язок митному брокеру ставиться безкоштовне декларування товарів, що надходять в Україну як гуманітарна допомога. У п. 5 цієї Постанови зазначається, що у разі, коли отримувач гуманітарної допомоги не може самостійно здійснити декларування товарів, він письмово звертається до митниці за місцем його знаходження. Після цього її посадова особа визначає підприємство, яке здійснюватиме декларування товарів, відповідно до затвердженого митницею графіка безкоштовного декларування гуманітарних вантажів підприємствами [13].

Важливим правом, а також засобом захисту митним брокером своїх інтересів є надана йому можливість за погодженням з митним органом здійснювати ідентифікаційний огляд товарів та транспортних засобів, якщо товаросупровідні документи не містять повних необхідних відомостей, або з метою однозначної ідентифікації товару. Порядок здійснення такого огляду регулюється Наказом ДМСУ «Про затвердження Порядку проведення ідентифікаційного огляду товарів та інших предметів декларантом» від 01.04.2002 р. № 174. Відповідно до цього документу під ідентифікаційним оглядом розуміється сукупність заходів, що здійснюються декларантом з метою визначення відомостей про товари та інші предмети, які дають змогу зробити висновок про країну їх походження, класифікацію згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, кількісні та якісні характеристики, а також однозначно ідентифікувати їх тощо [12]. Таким чином, ідентифікаційний огляд можна визначити як засіб реалізації прав та обов’язків декларанта заявляти відомості про товари та інші предмети, що надходять на митну територію України.

Як бачимо, права та обов’язки митного брокера – повіреного за договором доручення – досить детально закріплені у нормативно-правових актах різних рівнів, крім того, вони конкретизуються у договорі. При цьому, довіритель повинен давати доручення на виконання перелічених вище функцій тільки в цілому. Доручення на виконання одних і тих самих функцій щодо партії вантажів декільком підприємствам, що здійснюють декларування на підставі договору, або обмеження повноважень зазначеного підприємства виконанням тільки частини цих функцій або виконанням операцій у межах однієї функції не дозволяється [17].

До обов’язків іншої сторони – довірителя – варто включити у договір наступне: завчасне повідомлення митного брокера про поставку, що планується (повідомлення можна формалізувати, включивши туди інформацію про товар, що надає змогу визначити необхідні умови для декларування і митного оформлення); надання митному брокеру документів на товари, що підлягають декларуванню і митному оформленню (бажано передбачити і формалізувати процедуру прийому-передачі таких документів); оплату належних податків та зборів (або перерахування коштів на рахунок посередника для оплати ним платежів); надання повіреному, в разі необхідності, можливості здійснювати ідентифікаційний огляд товарів; прийняття виконаного посередником.

Окрім прав та обов’язків, в договорі повинні міститись положення про відповідальність його сторін. За загальними правилами, встановленими ЦК України, сторони несуть цивільну відповідальність за порушення взятих на себе договірних зобов’язань. Згідно зі ст. 611 ЦК України правовими наслідками невиконання чи неналежного виконання договору є:

1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов’язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Найчастіше цивільна відповідальність сторін договору між митним брокером та власником (володільцем товарів) полягає у формі відшкодування завданих порушенням збитків відповідно до ст. 623 ЦК України (наприклад, декларант відповідає за затримку в митному оформленні, що сталася з його вини). При цьому згідно ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Сторони даного договору, крім цивільно-правової, несуть й інші види відповідальності, зокрема, адміністративну, передбачену главою 57 МК України. Вона не закріплюється в договорі, але є невід’ємною частиною правового статусу суб’єкта митного права. Однак, виходячи зі специфіки предмета договору, варто розмежувати у договорі відповідальність при виникненні порушень митного законодавства. Перелік можливих порушень митного законодавства при митному оформленні товарів, відповідальність за них потрібно обумовити в договорі.

Так, відповідальність за неподання митному органу документів, необхідних для митного контролю (ст. 330 МК України), може мати місце в результаті неузгодженості дій суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності і митного брокера. Оскільки спочатку документи повинні передаватись власником (володільцем) товарів посереднику, то в договорі має бути застереження про те, що останній несе відповідальність тільки у випадку, якщо документи йому були передані вчасно.

Ситуації, в яких вчинюються інші порушення митних правил можуть виникнути в результаті виявлення митним органом помилок в документах чи виявлення підроблених документів. В даному разі відповідальність покладається на ту сторону в договорі, яка була зобов’язана отримати чи підготувати такі документи.

Законодавством України, зокрема Законом «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачена така міра відповідальності ліцензіатів, в том числі й митного брокера, як анулювання ліцензії. Відповідно до ст. 239 ГК України вони належать до адміністративно-господарських санкцій – заходів організаційно-правового або майнового характеру, спрямованих на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, які застосовуються за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання [9]. Однак на сьогоднішній день в умовах дії норм ст. 47 МК України 1991 р. свідоцтво про визнання підприємства декларантом може бути скасовано митницею, яка його видала, у разі:

1) неодноразового невиконання обов’язків декларанта;

2) виявлення згодом недостовірних даних, що мають суттєве значення для прийняття рішення про допуск до декларування;

3) вчинення порушень митних правил;

4) вчинення дій, що порушують права інших підприємств або суперечать інтересам держави.

Не можна залишати поза увагою й кримінальну відповідальність як власника товарів і транспортних засобів, так і декларанта, що здійснює їх декларування на договірних засадах, за вчинення контрабанди, ухилення від сплати податків, зборів й інших обов’язкових платежів, та інших злочинів у митній сфері в залежності від спрямованості умислу кожного з них.

На думку екс-Голови ДМСУ М.М. Каленського, необхідно встановити єдині правила та підвищити міру відповідальності для митних брокерів, виключити можливість зловживань і помилок з їхнього боку [6].

Підводячи підсумок аналізу договірних відносин митного брокера з суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, які переміщують товари та транспортні засоби через митний кордон України, слід зазначити наступне.

Інститут митного брокера у сучасному митному праві є досить молодим та вкрай важливим для подальшого стабільного розвитку митної справи, зокрема такої її складової, як митне оформлення. Тому правове регулювання відносин з приводу діяльності цього суб’єкта митної справи має бути чітким, однозначним і повинно відповідати вимогам часу. На сьогоднішній день нормативну базу для здійснення посередницької діяльності митного брокера потрібно докорінно оновлювати, а в деяких аспектах – будувати. доручення митний брокер законодавство

ЛІТЕРАТУРА


Курило В. Надання охоронних послуг як об’єкт підприємництва // Право України. – 2003. – № 2. – С. 113 – 117.

Кучерук К.І. Договір у цивільному праві // Держава і право: Зб. наукових праць: Юридичні і політичні науки. – Вип. 16. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С. 179 – 185.

Лазарев А.С. Предпринимательская деятельность, сопряженная с таможенным оформлением в режиме импорта контейнерных грузов в морских портах // Митна справа. – 2002. – № 5. – С. 41 – 44.

Ланко О. Роль і проблеми посередників у митній справі // Митний брокер. – 2004. – № 12. – С. 85 – 90.

Лексин И.В. Договорное регулирование федеративных отношений в России. Конституционно-правовые аспекты. – М.: УРСС, 1998. – 278 с.

Литвинов О.В. Тема: Лицензионные условия осуществления посреднической деятельности таможенного брокера // Митний брокер. – 2005. – № 9. – С. 20 – 21.

Луць А.В. Свобода вибору контрагента за цивільно-правовим договором // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Вип. 36. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2001. – С. 307 – 311.

Луць А.В. Свобода договору в цивільному праві України: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – К., 2001. – 18 с.

Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 560 с.

Луць В.В., Луць А.В. Поняття і свобода договору // Суспільство. Держава. Право: Цивільне право. – 2003. – Вип. 3. – С. 25 – 27.

Мадіссон В.В. Природа приватного права (до визначення предмета філософії приватного права) // Приватне право і підприємництво. – 1999. – Вип. 1. – С. 25 – 29.

Марченко М.Н. Общая теория договора: основные положения // Вестник Московского университета. Серия 11, Право. – 2003. – № 6. – С. 3 – 16.

Мережко А.А. Договор в частном праве. – К.: Юстиниан, 2003. – 176 с.

Митне регулювання в ЄС та Україні: порівняльне-правове дослідження: Науково-практичний посібник / За науковою редакцією А.В. Мазура. – К.: ТОВ «Ніка-Прінт», 2005. – 832 с.

Митний кодекс України від 11.07.2002 р. // ВВРУ. – 2002. – № 38 – 39. – Ст. 288.

Митний кодекс України від 12.12.1991 р. // ВВРУ. – 1992. – № 16. – Ст. 203.

Мілаш В. Істотні умови договору і диспозитивність їх правового регулювання // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 7. – С. 36 – 39.

Науменко В.В. Вплив митного регулювання на виконання зовнішньоекономічних угод // Митний брокер. – 2003. – № 5. – С. 73 – 80.

Науменко В.В. Как минимизировать риски и расходы при осуществлении импортных консигнационных сделок // Мебельный бизнес в СНГ. – 2002. – № 4. – С. 3 – 4.

Науменко В.В. Мінімізація ризиків при митному оформленні: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. зал. – К.: ЗАТ «Август», 2003. – 224 с.

Осетинська Г. Законодавча регламентація зобов’язань з надання послуг за участю споживачів // Право України. – 2003. – № 11. – С. 130 – 133.

Писаренко Г.М. Адміністративні послуги в Україні // Актуальні проблеми держави і права. – Вип. 26. – Одеса: Юрид. л-ра, 2005. – С. 161 – 165.

Писаренко Г.М. Запровадження доктрини адміністративних послуг в Україні // Митна справа. – 2005. – № 6. – С. 80 – 83.

Погрібний С.О. Договір у системі регуляторів цивільних відносин // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. – Вип. 22. – Одеса: Фенікс, 2004. – С. 200 – 209.

Покровський И.А. Основные проблемы гражданского права. – М.: Статут, 1998. – 353 с.

Положення про Державну митну службу України: Указ Президента України від 24.08.2000 р. № 1022/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 35. – Ст. 1477.

Приймаченко Д.В. Використання адміністративних договорів у діяльності митних органів // Право України. – 2006. – № 8. – С. 20 – 24.

Размещено на

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: