Xreferat.com » Рефераты по государству и праву » Юридична відповідальність суддів в Україні

Юридична відповідальність суддів в Україні

Размещено на /

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


КУРСОВА РОБОТА

на тему «Юридична відповідальність суддів в Україні»

з дисципліни “ Статус судів в Україні ”


Харків 2011

ЗМІСТ


Вступ

1. Дисциплінарна відповідальність суддів

1.1 Підстави притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності

1.2 Порядок дисциплінарного провадження щодо суддів

2. Інші види відповідальності суддів

2.1 Цивільно-правова відповідальність суддів

2.2 Кримінально-правова відповідальність суддів

2.3 Адміністративно-правова відповідальність суддів

Список літератури


ВСТУП


Протягом тривалого часу наявність дисциплінарної відповідальності суддів (власне як і загалом адміністративної, або будь-якої іншої) викликає неоднозначні оцінки з боку вчених та суддівської спільноти, представників інших державних органів та громадських організацій, громадськості в цілому. Противники інституту дисциплінарної відповідальності суддів в якості аргументів зазначають небезпеку зниження гарантій недоторканості та незалежності суддів. Вважають, що за умов запровадження дисциплінарної відповідальності, кожен суддя так чи інакше залежатиме від голови суду, що є неприпустимим. З іншого боку, кожен суддя повинен мати бездоганну репутацію. Суддя ж з дисциплінарним стягненням –суддя з заплямованою репутацією. Тому це питання у межах визначення та закріплення статусу суддів потребує особливої уваги.

Дисциплінарна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності за вчинення правопорушення. У теорії права під правопорушенням розуміється суспільно небезпечне протиправне діяння, вчинення якого спричиняє настання юридичної відповідальності. До ознак правопорушення відносять: суспільну небезпеку, протиправність, винність, можливість покарання, наявність дії або бездіяльності деліктоздатної особи, свідомий вольовий характер, вчиняється певними дієздатними громадянами або організаціями.

Дисциплінарний проступок як вид правопорушення розглядається як винне, протиправне порушення особою правил дисциплінарного порядку у сфері трудової, службової, навчальної, військової або іншої діяльності, за яке передбачено відповідне дисциплінарне стягнення.


1. Дисциплінарна відповідальність суддів


Вид дисциплінарної відповідальності визначається характером діяльності різних категорій працівників. Її сутність залежить від правового становища суб'єкта відповідальності, характеру його функцій, місця роботи. Зокрема, І.С. Самощенко і М.Х. Фарукшин звертали увагу на зв'язок дисциплінарної відповідальності з функціями, що виконуються суб'єктом, оскільки вчинки, за здійснення яких вона настає, несумісні саме зі службовим становищем цієї посадової особи, особливим характером службових функцій, що виконуються нею.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України дії, визначені як дисциплінарні правопорушення, і відповідальність за них встановлюються виключно законами України. Суб'єкти дисциплінарної влади в найзагальнішому вигляді визначені в Кодексі законів про працю України (далі – КЗпП). Відповідно до ст. 147 Кзпп, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) певного працівника. При цьому вказується на можливість регулювання приписів про дисципліну окремих категорій працівників статутами і положеннями про дисципліну (ст. 142 КЗпП), які можуть передбачати також особливості дисциплінарної відповідальності (ст. 147 КЗпП). Зокрема, щодо суддів законодавство вирізняє окрему систему дисциплінарних органів і процедуру дисциплінарного провадження. Судді не є державними службовцями, тому положення Закону України “Про державну службу” щодо дисциплінарної відповідальності не можуть бути застосовані до них. Підстави дисциплінарної відповідальності та порядок дисциплінарного провадження відносно суддів врегульовано Законом України “Про статус суддів”.

В цілому дисциплінарна відповідальність суддів розглядається як особливий, самостійний вид юридичної відповідальності, який застосовується у специфічній сфері людського життя і пов’язаний із професійною діяльністю спеціальних суб’єктів – суддів. Вона виступає гарантом виконання суддями своїх службових обов’язків та забезпечення прав громадян на професійний та справедливий судовий розгляд їх справ.

Під поняттям “дисциплінарне провадження” щодо судді законодавець розуміє процедуру розгляду відповідним органом офіційного звернення, у якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов`язків чи присяги судді (ч. 1 ст. 97 Закону України “Про судоустрій України”).

У науковій юридичній літературі дисциплінарне провадження тлумачиться по-різному. Так, Ю.А. Пільд дисциплінарне провадження вважає процедурою застосування заходів дисциплінарної відповідальності, Ю.С. Адушкін – процесуальною формою, зміст якої полягає в офіційній упорядкованій діяльності по розгляду питання про дисциплінарну відповідальність. С.В. Подкопаєв вважає, що дисциплінарне провадження, як комплекс взаємозалежних і взаємообумовлених процесуальних дій, вимагає високої міри правової і процедурно-процесуальної регламентації.

До органів, що здійснюють дисциплінарне провадження щодо суддів належать:

кваліфікаційні комісії суддів – щодо суддів місцевих судів;

Вища кваліфікаційна комісія суддів України – щодо суддів апеляційних судів;

Вища рада юстиції – щодо суддів вищих спеціалізованих судів і суддів Верховного Суду України (ст. 98 Закону України “Про судоустрій України”).

Механізм дисциплінарної відповідальності суддів повинен відповідати правовій специфіці посади судді, міжнародним стандартам та вітчизняним нормам, які містять принципи незалежності судових органів та суддів при здійсненні правосуддя.

Згідно з п. 10 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених Резолюціями 40/32 і 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада і 13 грудня 1985 р., незалежність судових органів гарантується державою й закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані поважати незалежність судових органів і дотримуватися її. Суддя повинен мати право на невідкладний і безсторонній (на початковому етапі — конфіденційний) розгляд звинувачення або скарги, що надійшли на нього згідно з відповідною процедурою. Суддя може бути усунутий від посади або звільнений тільки з причин його нездатності виконувати свої обов’язки або поведінки, що не відповідає посаді, яку він займає. Мати право на незалежну перевірку рішення про дисциплінарне стягнення, усунення від посади чи звільнення.

У рекомендації № (94) 12 “Незалежність, дієвість та роль суддів”, схваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 13 жовтня 1994 р. викладені основні принципи, що стосуються незалежності суддів. Один із принципів стосується невиконання обов’язків і дисциплінарних порушень. Задля дотримання незалежності правосуддя повинні бути вжити всі необхідні заходи, що запобігають не виконанню суддями своїх обов’язків ефективно та неупереджено, або припинення дисциплінарного порушення. Зокрема, рекомендується такі заходи:

а) усунення судді від провадження у справі;

б) доручення судді виконання інших завдань в межах суду;

в) штрафні санкції, як, наприклад, зменшення розміру винагороди протягом якогось періоду часу;

г) тимчасове призупинення суддівських повноважень.

Звільнення судді з посади можливо тільки у разі, якщо він не в змозі відправляти судочинство, або ж він здійснив кримінальний злочин чи серйозно порушив дисциплінарні правила. Для накладення санкцій і вжиття дисциплінарних заходів щодо суддів держава також може створити спеціальний уповноважений орган незалежний від уряду та адміністративних органів.

Європейська хартія про Закон “Про статус суддів” від 10 липня 1998 р. також містить вимоги, щодо підстав та порядку притягнення суддів до відповідальності. Так, вирішення питань, пов'язаних із застосуванням санкцій до суддів, належить здійснювати органу, незалежному від виконавчої й законодавчої гілок влади. Не менше половини тих, хто бере участь у засіданні, мають становити судді, обрані такими ж суддями в порядку, що гарантує найширше їх представництво у складі комісії з дисциплінарного провадження. Ці питання вирішуються цим органом безпосередньо, за його пропозицією, за рекомендацією, з його згоди або на підставі його висновку. Санкцію (міру відповідальності) може бути застосовано до судді у випадку халатності при виконанні одного з його обов’язків, передбаченого законодавством. Також національним законодавством повинна бути забезпечена можливість кожної людини звернутися до незалежного органу зі скаргою з приводу судової помилки в конкретній справі. Такий орган, у свою чергу, має бути наділений повноваженнями передати справу до дисциплінарного органу за наявності певних підстав.

З аналізу розглянутих міжнародних актів видно, що основними вимогами щодо відповідальності суддів є:

а) підставами порушення дисциплінарного провадження може бути: не виконання суддями своїх обов’язків; халатність при здійсненні службових повноважень;

б) дисциплінарне провадження повинно здійснюватись з урахуванням та повагою до принципу незалежності суду;

в) дисциплінарне провадження повинен здійснювати орган незалежний від виконавчої й законодавчої гілок влади;

г) не менше половини складу органу дисциплінарної юрисдикції щодо суддів мають становити судді, обрані суддівською спільнотою;

д) рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинні контролюватися судовим органом вищої інстанції.


1.1 Підстави притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності


Відповідно до п. 1 ст. 31 Закону України “Про статус суддів” підставою дисциплінарної відповідальності суддів є вчинення дисциплінарного проступку. Під дисциплінарним проступком законодавець розуміє:

1) порушення законодавства при розгляді судових справ;

2) порушення суддею заборони (а) на вступ до політичних партій та профспілок, (б) на участь у будь-якій політичній діяльності, (в) мати представницький мандат, (г) обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої (ст. 5 Закону України “Про статус суддів”);

3) порушення обов'язків, вказаних у статті 6 Закону України “Про статус суддів”, а саме:

– при здійсненні правосуддя дотримувати Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків;

– додержувати службової дисципліни та розпорядку роботи суду;

– не розголошувати відомості, що становлять державну, військову, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян та інші відомості, про які вони дізналися під час розгляду справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про закрите судове засідання;

– не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності.

Також суддя повинен дотримуватись присяги яка складається при першому призначенні такого змісту: “Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об’єктивним і справедливим” (ст. 10 Закону України “Про статус суддів”).

Скасування або зміна судового рішення не тягне за собою притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у винесенні цього рішення, якщо при цьому не було допущено навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягло за собою істотні наслідки (п. 2 ст. 31 Закону України “Про статус суддів”). Тобто, законодавець прагне забезпечити внутрішню свободу суддів при прийнятті рішень по справах, що розглядаються (їх правову позицію), здійснивши розмежування між судовою помилкою, яка не тягне за собою відповідальності, і проступками, які є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Верховний Суд України з цього приводу зазначав, що суддя не повинен звітувати і давати роз’яснення з приводу судових справ, піддаватися критиці за позицію в них і притягуватися через неї до відповідальності, крім випадків, прямо передбачених у законі.


1.2 Порядок дисциплінарного провадження щодо суддів


Порядок дисциплінарного провадження щодо суддів визначається Законами України “Про статус суддів”, “Про судоустрій України”, та “Про Вищу раду юстиції”. Необхідно відзначити, що регулювання такого серйозного питання, що має безпосереднє відношення до незалежності кожного судді, декількома правовими актами не тільки не зручно, але небезпечно, оскільки деякі положення вищезазначених законів неузгоджені та навіть суперечать один одному.

Перелік органів дисциплінарного провадження щодо суддів міститься у ст. 98 Закону України “Про судоустрій України”. Це кваліфікаційні комісії суддів та Вища рада юстиції. Характер дисциплінарних повноважень вказаних органів відрізняється.

Кваліфікаційні комісії суддів розглядають звернення та подання про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих судів, проводять пов'язані з цим службові перевірки. За наявності підстав порушують дисциплінарне провадження та вирішують питання про дисциплінарну відповідальність судді (п. 3 ст. 77 Закону України “Про судоустрій України”).

Вища кваліфікаційна комісія суддів: розглядає звернення про дисциплінарну відповідальність суддів апеляційних судів; проводить пов'язані з цим службові перевірки, за наявності підстав порушує дисциплінарні провадження та вирішує справи про дисциплінарну відповідальність суддів зазначених судів; розглядає скарги на рішення (висновки) кваліфікаційних комісій суддів про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів місцевих судів. За результатами розгляду скарги Вища кваліфікаційна комісія суддів має право залишити рішення (висновок) кваліфікаційної комісії суддів без змін, змінити рішення (висновок) або скасувати рішення і припинити провадження у дисциплінарній справі стосовно судді місцевого суду (ст. 84 Закону України “Про судоустрій України”).

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України може бути оскаржено до суду, а те, що стосується притягнення до дисциплінарної відповідальності судді місцевого або апеляційного суду, може бути оскаржено суддею до Вищої ради юстиції.

Закон України “Про судоустрій України” передбачає три стадії проведення дисциплінарного провадження кваліфікаційними комісіями щодо суддів:

а) перевірка даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності;

б) відкриття дисциплінарної справи;

в) розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження (ст. 99).

Дисциплінарне провадження щодо судді порушується постановою голови відповідної кваліфікаційної комісії суддів, або головами вищих спеціалізованих чи апеляційних судів.

Підстави для порушення дисциплінарного провадження щодо судді перелічені в Законі України “Про статус суддів”. Це можуть бути:

(а) подання Міністерства юстиції України та його органів на місцях за наслідками перевірки заяв і повідомлень громадян;

(б) подання голови відповідного суду;

(в) подання посадових осіб державних органів, установ, організацій, органів місцевого самоврядування;

(г) повідомлення в засобах масової інформації (ст. 31 вказаного Закону).

Не можуть бути підставами для порушення дисциплінарного провадження кваліфікаційними комісіями суддів заяви та повідомлення від інших суб’єктів, які не передбачені законом, а також анонімні заяви та повідомлення. Законом України “Про судоустрій України” також передбачено заборону порушувати дисциплінарне провадження щодо судді за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді або порушення суддею присяги (п. 4 ст. 97) та попередження про неприпустимість зловживання правом суб’єктами подання про дисциплінарну відповідальність суддів, зокрема ініціювати питання відповідальності судді без достатніх підстав і використання вказаного права як способу тиску на суддю у зв'язку із здійсненням ним правосуддя.

Перевірка відомостей про дисциплінарний проступок судді проводиться протягом місяця з дня надходження відомостей про дисциплінарний проступок головою відповідної кваліфікаційної комісії або, за його дорученням чи за рішенням комісії, членами комісії. Перевірка відомостей про дисциплінарний проступок голови кваліфікаційної комісії проводиться трьома членами комісії. Члени кваліфікаційної комісії суддів, уповноважені головою комісії, мають право для здійснення перевірки під час дисциплінарного провадження витребувати та одержувати необхідну інформацію від голів судів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також громадян та їх об'єднань. Посадові особи, які безпідставно відмовляють у наданні інформації чи ухиляються від її надання, несуть передбачену законом відповідальність. Після закінчення перевірки матеріали справи передаються на розгляд комісії, яка розглядає їх в десятиденний строк і приймає рішення. Якщо комісією прийнято рішення про відсутність підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, голова відповідної комісії або комісія припиняють дисциплінарне провадження та повідомляють про це зацікавлених осіб. Рішення про припинення дисциплінарного провадження, прийняте головою комісії, може бути переглянуто комісією на вимогу одного з членів комісії.

Час і місце проведення засідання кваліфікаційної комісії визначає голова. Особа, щодо якої розглядається питання, та суб'єкт подання повідомляються про дату засідання не пізніш як за десять днів. Під час розгляду справи комісія повинна заслухати пояснення судді, щодо якого розпочато дисциплінарне провадження. Неявка цього судді на засідання комісії без поважних причин не перешкоджає розгляду справи. Хід та результати засідання комісії фіксуються в протоколі, який підписується головуючим на засіданні та особою, яка вела цей протокол.

За результатами розгляду дисциплінарної справи, кваліфікаційні комісії суддів мають право застосовувати такі дисциплінарні стягнення: догана та пониження кваліфікаційного класу. За кожне з порушень накладається лише одне дисциплінарне стягнення.

При накладенні на суддю дисциплінарного стягнення враховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання міри дисциплінарної відповідальності. Якщо за наслідками дисциплінарного провадження відповідна кваліфікаційна комісія суддів вирішить що необхідно застосувати більш суворе дисциплінарне стягнення, вона може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з посади до відповідного органу.

Рішення у дисциплінарній справі судді приймається більшістю голосів членів кваліфікаційної комісії суддів, присутніх на засіданні. Воно повинно містити назву комісії, прізвище, ім'я, по батькові і посаду судді, який притягується до дисциплінарної відповідальності, обставини дій, що тягнуть дисциплінарну відповідальність, пояснення судді і відомості, що характеризують його особу, мотиви прийнятого рішення з посиланням на докази, вказівку на міру дисциплінарного стягнення, застосованого до судді, або підстави закриття справи, а також порядок і строк оскарження рішення (ст. 100 Закону України “Про судоустрій України”).

Якщо Комісією прийнято рішення про відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вона закриває дисциплінарне провадження та повідомляє про це зацікавлених осіб.

Суддя місцевого суду може оскаржити рішення кваліфікаційної комісії суддів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до Вищої ради юстиції. Відповідно до ч. 1 ст. 101 Закону України “Про судоустрій України” оскаржити рішення можна в строк не пізніше одного місяця з наступного дня після вручення йому копії цього рішення. У той же час, ч. 5 ст. 35 Закону України “Про статус суддів” встановлює, що відповідне рішення кваліфікаційної комісії суддів може бути оскаржено до Вищої ради юстиції протягом десяти днів з дня вручення копії рішення комісії. Як бачимо, діюче законодавство є суперечливим у визначенні строку оскарження рішення кваліфікаційної комісії про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді. Враховуючи, що норма Закону України “Про судоустрій України” встановлює більш тривалий термін для оскарження, а отже, в більшій мірі захищає інтереси судді, необхідно застосовувати саме цю норму.

суддя дисциплінарний відповідальність

Кваліфікаційна комісія суддів не пізніш як у триденний строк після одержання скарги надсилає її разом з матеріалами дисциплінарної справи до Вищої ради юстиції.

Суддя, щодо якого Вищою кваліфікаційною комісією суддів України винесено рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, може оскаржити це рішення до Вищої ради юстиції в такому же порядку.

Законом України “Про статус суддів” встановлюються строки для застосування і зняття дисциплінарного стягнення (ст. 36). Зокрема, дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців після виявлення проступку, не враховуючи часу тимчасової непрацездатності судді або перебування його у відпустці. Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення суддю не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення. Поновлення кваліфікаційного класу проводиться в загальному порядку. Дисциплінарне стягнення, накладене на суддю, може бути достроково знято відповідною Комісією за поданням голови суду в якому працює суддя, а дисциплінарне стягнення, накладене на голову суду, – за поданням голови вищестоящого суду.

Наступним органом дисциплінарної юрисдикції щодо суддів є Вища рада юстиції. До дисциплінарних повноважень Вищої ради юстиції щодо суддів відносяться:

1) вносення подання Президентові України про звільнення з посади суддів, призначених на перший строк (п. 1 ч. 1 ст. 131 Конституції України, п. 1 ст. 3 Закону України “Про Вищу раду юстиції”);

2) вносення подання до Верховної Ради України про звільнення з посади суддів, обраних безстроково (п. 1 ч. 1 ст. 131 Конституції України, ст. 31 Закону України “Про Вищу раду юстиції”);

3) здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів (п. 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України, п. 3 ст. 3 Закону України “Про Вищу раду юстиції”), а також суддів місцевих і апеляційних судів (статті 31 і 32 Закону України “Про Вищу раду юстиції”);

4) вносення подання Президентові України про звільнення з посад голів і заступників голів судів (крім адміністративних посад у Верховному Суді України) (ч. 5 ст. 20 Закону України “Про судоустрій України”);

5) розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних і місцевих судів (п. 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України, п. 4 ст. 3 Закону України “Про Вищу раду юстиції”).

6) винесення рішення стосовно суддів при порушенні вимог щодо несумісності їх посад із заняттям діяльністю, забороненою Конституцією України та законами України (п. 2 ч. 1 ст. 131 Конституції України, п. 2 ст. 3 Закону України “Про Вищу раду юстиції”).

Усі перелічені вище повноваження можна віднести до дисциплінарних, оскільки вони мають загальний порядок реалізації, який можна класифікувати на декілька етапів:

а) прийняття інформації, що надходить;

б) попереднє вивчення;

в) розподіл на дисциплінарну секцію Ради;

г) робота члена дисциплінарної секції з інформацією;

д) внесення на розгляд секції;

е) внесення і розгляд висновку секції на засіданні Вищої ради юстиції;

є) ухвалення рішення Вищою радою юстиції з порушеного питання.

Найбільше детально регулюється процедура проведення дисциплінарного провадження щодо суддів Верховного Суду України і вищих спеціалізованих судів. Цьому питанню присвячується розділ ІV Закону України “Про Вищу раду юстиції”. Вища рада юстиції є єдиним органом, який може провадити дисциплінарне провадження і притягати до дисциплінарній відповідальності суддів вищих судових органів. Тому й ця процедура вимагає детальної регламентації саме в Законі який регулює статус та повноваження цього органу.

У Законі України “Про Вищу раду юстиції” виокремлюються підстави для відкриття дисциплінарного провадження (ст. 38) і підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Верховного Суду України і вищих спеціалізованих судів (ч. 1 ст. 37).

Підставою для відкриття дисциплінарного провадження може бути подання члена Вищої ради юстиції за результатами перевірки повідомлень про відкриття дисциплінарного провадження (ст. 38).

Раніше з подібним поданням до Ради юстиції могли звертатися народні депутати України й Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Але Рішенням Конституційного Суду України № 9-рп/2002 від 21 травня 2002 р. ці положення Закону були визнані неконституційними. При цьому Вища рада юстиції зобов'язана й далі перевіряти звернення народних депутатів України й Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини так само, як і звернення інших посадових осіб, органів державної влади й органів місцевого самоврядування, кожного громадянина, якщо в них містяться відомості про факт дисциплінарної провини судді Верховного Суду України або судді вищого спеціалізованого суду, і за результатами перевірки приймати відповідне рішення.

Кожне дисциплінарне провадження щодо судді Верховного Суду України або вищого спеціалізованого суду повинно проходити через чотири стадії:

а) перевірка даних про дисциплінарну проступок;

б) відкриття дисциплінарного провадження;

в) розгляд дисциплінарної справи;

г) прийняття рішення.

Перевірка даних про дисциплінарний проступок полягає в одержанні письмових пояснень від судді та інших осіб, витребування й ознайомлення з матеріалами судових справ, в отриманні іншої інформації від будь-яких органів, організацій, установ, громадян або їх об'єднань. Перевірка може провадитися тільки членом Вищої ради юстиції за дорученням Голови Ради або його заступника. За її результатами складається довідка з викладенням фактичних обставин, виявлених під час перевірки, висновків і пропозицій. Обов'язковою умовою останньої є ознайомлення судді, дії якого перевіряються, з довідкою й матеріалами перевірки (ст. 40 Закону України “Про Вищу раду юстиції”).

Законодавець фактично вивів стадію перевірки даних про дисциплінарний проступок за межі дисциплінарного провадження, тому що останнє, при перевірці, відкривається в строк не більше 10 днів із дня закінчення перевірки за наявності підстав (ст. 41 Закону України “Про Вищу раду юстиції”).

І.О. Картузова цю обставину розглядає як бажання законодавця провести перевірку даних про дисциплінарний проступок до відкриття дисциплінарного провадження з метою гарантувати певну незалежність діяльності суддів, уникнути зайвих витрат часу, сил і коштів у випадках, коли дисциплінарне провадження не слід відкривати через відсутність достатніх і законних підстав. На її думку першою стадією дисциплінарного провадження може бути тільки порушення (відкриття) дисциплінарного провадження.

Регламент Вищої ради юстиції також містить положення, що регулюють процес проведення перевірки даних про дисциплінарний проступок. Відповідно до п. 1 § 2.1.3. у випадку надходження до Ради юстиції інформації про дисциплінарний проступок Голова ради або його заступник доручає секретареві дисциплінарної секції чи керівникові секретаріату в 5-денний строк перевірити матеріали, що надійшли, звернення, подання або скарги. У § 2.1.4. наголошується на попередньому вивченні секретарем секції або членом Вищої ради юстиції матеріалів, звернень, подань, скарг (у тому числі й про можливий дисциплінарний проступок судді Верховного Суду України або вищого спеціалізованого суду) до їх перевірки і з'ясування з подальшим розглядом. У § 2.2.3. закріплений порядок проведення перевірки даних про дисциплінарний проступок, передбачений ст. 40 Закону України “Про Вищу раду юстиції”. За дорученням Голови Ради юстиції або його заступника член Ради проводить перевірку відомостей про дисциплінарний проступок судді Верховного Суду України або вищого спеціалізованого суду протягом 15 днів. Перевірка даних щодо Голови Верховного Суду України має провадитися трьома членами Вищої ради юстиції. Потім усі матеріали передаються до дисциплінарної секції Ради юстиції.

Отже, перевірку потрібно здійснювати при надходженні до Вищої ради юстиції повідомлення про дисциплінарний проступок судді Верховного Суду України або вищого спеціалізованого суду членом Вищої ради юстиції в межах підготовки подання (ст. 38 Закону України “Про Вищу раду юстиції”) про порушення дисциплінарного провадження. У межах останнього доцільно було би нормативно зафіксувати можливість проведення додаткової перевірки до прийняття рішення Радою.

Після прийняття Конституційним Судом України Рішення № 9-рп/2002 від 21 травня 2002 р. (справа про Закон України “Про Вищу раду юстиції”) у вказаному Законі практично відсутній перелік суб'єктів звернення до Ради юстиції з повідомленням про дисциплінарний проступок судді Верховного Суду України або вищого спеціалізованого суду. При виконанні цього Рішення Вища рада юстиції зобов'язана провадити перевірку за повідомленням будь-якої особи чи органу.

У той же час відповідно до п. 2 ст. 97 Закону України “Про судоустрій України” право ініціювати дисциплінарне провадження стосовно судді шляхом внесення відповідного подання, належить:

а) народним депутатам України;

б) Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини;

в) Голові Верховного Суду України (голові вищого спеціалізованого суду – щодо судді відповідного спеціалізованого суду, за винятком ініціювання звільнення судді);

г) Міністру юстиції України;

д) голові відповідної ради суддів;

е) членам Ради суддів України.

З огляду на ст. 98 Закону України “Про судоустрій України” перелічені суб'єкти можуть порушувати питання про дисциплінарну відповідальність щодо суддів місцевих судів, апеляційних, вищих спеціалізованих і Верховного Суду України.

Перелік суб'єктів звернення до Вищої ради юстиції про порушення питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, міститься в Законі України “Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України”. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 згаданого Закону звернутися до Ради юстиції з цього питання можуть:

а) Комітет Верховної Ради України;

б) народний депутат України;

в) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

г) інші посадові особи, органи державної влади й органи місцевого самоврядування;

д) громадяни.

Як бачимо, чинне законодавство, що регулює порядок ініціювання дисциплінарної відповідальності щодо суддів, досить суперечливе. Постає питання: чи повинен бути список суб'єктів ініціювання дисциплінарного провадження однаковим для суддів усіх судів? Перш за все треба привести у відповідність із Законом України “Про судоустрій України” перелік таких суб'єктів, закріплений у Законі України “Про статус суддів”. Перелік же суб'єктів, які мають право вносити подання до Вищої ради юстиції для відкриття дисциплінарного провадження також має бути чітко визначений, відповідати Закону “Про судоустрій України”. Відсутність чіткого переліку сприяє неоднозначній практиці реагування на повідомлення, що надходять до Вищої ради юстиції, про дисциплінарні проступки суддів. У той же час виокремлення спеціалізованих суб'єктів порушення цього питання може ускладнити механізм реалізації відповідальності, оскільки вони будуть виступати в ролі посередника між Вищою радою юстиції і заінтересованою особою з можливим проявом свого “інтересу”. Для порівняння наведемо приклад. В Італії право на порушення дисциплінарного переслідування мають Міністр юстиції і Генеральний прокурор, причому останній проводить розслідування і підтримує обвинувачення перед дисциплінарним відділенням Вищої ради магістратури.

Відповідно до ст. 41 Закону України “Про Вищу раду юстиції” відкривається дисциплінарне провадження щодо суддів Верховного Суду України і вищих спеціалізованих судів постановою Вищої ради юстиції в 10-денний строк із дня одержання відомостей про дисциплінарний проступок судді, а якщо ці дані вимагають перевірки – у строк не більше 10-ти днів із дня закінчення перевірки. Це означає, що таке рішення належить приймати на засіданні Ради колегіально шляхом голосування на підставі оцінки подання її члена, внесеного за результатами перевірки повідомлення про дисциплінарний проступок. Якщо висновки перевірки, що містяться в поданні, неоднозначні, можливе здійснення ще однієї перевірки, яку необхідно вже розглядати як додаткову. Доцільно, як вбачається, у ст. 41 Закону визначити і граничний строк проведення такої перевірки.

Така стадія дисциплінарного провадження, як розгляд дисциплінарної справи, регулюється частинами 1 і 3 ст. 42 Закону України “Про Вищу раду юстиції”. Дисциплінарна справа слухається на найближчому засіданні Вищої ради юстиції після надходження висновку й матеріалів перевірки. Розглядаючи питання про дисциплінарну відповідальність, Рада юстиції зобов'язана надати судді можливість дати пояснення в межах її засідання. Слухання дисциплінарної справи є можливим за відсутності судді лише в разі нез`явлення його на засідання Ради без поважних причин.

У межах вивчення дисциплінарної справи може виникнути необхідність витребування додаткової інформації від підприємств, установ, організацій, громадян чи їх об'єднань, судових справ, розгляд яких закінчено, якщо це

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: