Розслідування виготовлення та збуту підроблених грошей
Маючи висновок експерта (джерело доказів) або хоча б інформацію орієнтаційного характеру про модель принтера, можна цілеспрямовано вести пошук виготовлювача. Коло осіб у цьому разі звужується до рівня власників і користувачів персональних комп'ютерів, які використовують принтери чи копіювальні апарати, до того ж, певної моделі. Цей фактор необхідно брати до уваги при визначенні осіб, задіяних у розкритті злочину для виявлення виготовлювачів. Як типові версії, що ґрунтуються на інформації, отриманій у результаті проведеної експертизи, у разі встановлення факту виготовлення купюри з використанням копіювально-розмножувальної техніки чи принтерів стосовно особи виготовлювача та місця виготовлення можна висунути такі:
підроблені купюри виготовлено людиною, що має навички роботи з персональним комп'ютером і відповідним периферичним обладнанням у домашніх умовах;
підроблені купюри виготовлено людиною, яка має навички роботи й доступ до персонального комп'ютера та відповідного периферичного обладнання чи копіювального апарата завдяки виконанню службових обов'язків.
Якщо ж встановлено, що купюру виготовлено з використанням поліграфічного друку, то можна висунути версії:
купюри виготовлено особою(-ми), котрі мають навички роботи на поліграфічному обладнанні та доступ до нього завдяки виконанню службових обов'язків, на робочому місці;
купюри виготовлено особою(-ми), які мають навички роботи на поліграфічному обладнанні, спеціально придбаному для виготовлення підроблених грошей (воно може розташовуватися як удома, так і в службовому приміщенні).
Наступна дія, котру необхідно провести з купюрою, - це перевірка її за обліком виявлених підроблених грошових знаків у підрозділах НДЕКЦ, з подальшим поставленням її на облік. Перевірка за названим обліком дасть змогу отримати інформацію про те, чи вперше виявлено підроблені гроші з ознаками, притаманними виявленій купюрі, а також про місця її виявлення. Це створює умови для координації діяльності всіх підрозділів, які виявляли аналогічні купюри, та для ведення більш цілеспрямованого пошуку. Узагальнення інформації сприяє встановленню регіонів і конкретних типових місць збуту. Аналіз матеріалів, можливо, надасть можливість встановити осіб, яким вони збувалися, а також отримати конкретніші відомості про особу збувальника(-ників). Одержання такої інформації, своєю чергою, позитивно вплине на слідчу ситуацію та змінить її в бік поліпшення, поступово звужуючи коло пошуку.
Допит має бути деталізованим. Треба пам'ятати, що інколи особи, які виявили в себе гроші навіть з явними ознаками підроблення, намагаються приховати цей факт і якнайшвидше позбутися їх у будь-який спосіб - від викидання до збуту іншим особам. Це сприяє подальшому поширенню підроблених грошей. Іноді виникають ситуації, коли продавці чи касири, виявивши підроблену купюру, повідомляють про це вищій посадовій особі, власникові фірми. Проте останній замість того, аби сприяти виявленню джерела поширення підроблених грошей, вимагає від осіб, які виявили підробку, покласти в касу свої гроші, оскільки прийняття ними підробки, на його думку, трапилося через їхню неуважність. Такі дії змушують осіб, які виявили підроблені гроші, приховувати факти їх виявлення взагалі (те, про що йшла мова раніше), крім цього, вони відкривають шлях до безкарності й поширення підроблених грошей. Тоб то, тактику допиту осіб, які виявили підроблені гроші, необхідно будувати, зважаючи на можливості існування приховування таких фактів.
З'ясовані під час допиту відомості про місце, час і обставини збуту, поведінку та прикмети ймовірного збувальника можуть бути використані при проведенні оперативно-розшукових заходів, спрямованих на встановлення його особи. Окрім допиту, провадяться обшуки за місцем проживання й роботи затриманого з метою виявити докази, що свідчать про заняття збутом підроблених грошей. У разі потреби може бути проведено освідування такої особи, необхідні експертизи. Ця особа може бути також пред'явлена для впізнання свідкам, потерпілому, а в разі встановлення причетності її до інших фактів збуту-іншим потерпілим і свідкам. Якщо в процесі розслідування зібрано достатню кількість доказів вини особи, то їй пред'являють обвинувачення та розслідування переходить до наступної фази. Від моменту пред'явлення обвинувачення починається наступний етап розслідування.
Незалежно від результатів допиту й інших слідчих дій необхідно провадити стосовно такої особи оперативно-розшукові заходи. Характер цих заходів залежить від обраного запобіжного заходу та низки інших обставин. Відомо, що місцем виготовлення підроблених грошей, зазвичай, бувають приміщення чи ділянки приміщення. Це можуть бути житлові будинки та квартири (кімнати в них), різні підсобні приміщення (комори, сараї), службові приміщення підприємств і організацій, на яких працює виготовлювач. У разі виявлення такого місця необхідною слідчою дією, залежно від конкретної ситуації, може провадитися його огляд або обшук. У процесі цих дій відбувається примусове обстеження місця, всіх об'єктів, розміщених там, а також прилеглої території. Незалежно від виду слідчої дії, зусилля слідчого й оперативних працівників мають спрямовуватися на пошук як специфічних (тих, які вказують на можливість виготовлення підроблених грошей), так і звичайних, "традиційних" слідів відбитків і виділень (слідів рук, ніг, взуття, слини та ін.). Традиційні сліди можуть відіграти істотну роль у встановленні причинових зв'язків особи, підозрюваної у виготовленні фальшивих грошей, з конкретним місцем і виявленими предметами. Носії такої інформації- поверхні будь-яких предметів, з якими міг контактувати під час перебування в приміщенні виготовлювач, а також недопалки, гребінці, волосся тощо, отже, необхідно ретельно досліджувати ці предмети та приміщення. До участі в такій слідчій дії залучають фахівця-криміналіста.
При встановленні факту виготовлення підроблених грошей з використанням електрофотографічного друку під час провадження огляду й обшуку орієнтуються на пошук копіювально-розмножувальної та комп'ютерної техніки з приладом виведення - лазерним принтером. У разі використання струминно-краплинного друку - на пошук комп'ютерної техніки з приладом виведення - струминним принтером*. Оглядаючи таку техніку, потрібно зважати на специфіку інформації, що зберігається в пам'яті комп'ютера. Тож з метою забезпечити її збереження для подальшого дослідження та використання як доказів до участі в слідчій дії залучаються спеціалісти в галузі комп'ютерних технологій.
Окрім оглядів і обшуків, на місці виготовлення можна здійснити відтворення обставин і обстановки події. До перших дій, спрямованих на викриття особи у виготовленні підроблених грошей, належать: особистий обшук, огляд її одягу та, в разі необхідності, освідування. Під час особистого обшуку в кишенях одягу можуть бути виявлені різноманітні предмети: підроблені купюри, заготовки до них (папір), зіпсовані купюри, дискети з графічними зображеннями тощо. На поверхні одягу чи на тілі також можуть бути виявлені сліди фарби та ін. Для встановлення причинових зв'язків виготовлювача з обладнанням і приміщенням, у якому воно розміщується, останній піддається дактилоскопіюванню, а в разі потреби в нього беруться інші необхідні зразки для порівняльного дослідження (взуття, кров, слина тощо).
Початок наступного етапу розслідування пов'язують з пред'явленням обвинувачення особі, що обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину.
Серед завдань наступного етапу необхідно виокремити: встановлення усіх епізодів злочинної діяльності, якщо такі не було встановлено; усіх осіб, прямо чи непрямо причетних до виготовлення, збуту або інших операцій з підробленими грішми; кількості виготовлених підроблених грошей; місць збуту, зберігання підроблених грошей; розміру шкоди, заподіяної державі; повного комплексу причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, таін.
Аналізуючи обставини, притаманні типовим ситуаціям початкового етапу розслідування, можна дійти висновку, що друга (коли встановлено особу, яка займалася збутом підроблених грошей) і третя (коли встановлено осіб, що займалися збутом і виготовленням підроблених грошей) після пред'явлення обвинувачення цим особам автоматично переходять до наступного етапу розслідування. Отже, перелік основних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів для встановлення нез'ясованих обставин буде аналогічним відповідним ситуаціям. Однією з важливих слідчих дій, що провадяться на наступному етапі розслідування, є обшук з метою виявлення різних джерел доказів, які підтверджують причетність обвинуваченого до злочину. Для забезпечення відшкодування матеріальної шкоди накладається арешт на рахунки, вклади та майно обвинуваченого.
Поряд зі слідчими діями, здійснюють комплекс оперативних заходів, спрямованих на. виявлення невстановлеиих свідків, злочинних зв'язків і фактів злочинної діяльності, а також інших обставин, необхідних для встановлення істини в розслідуваній справі.
2.3 Планування розслідування злочинів
Виготовлення та збут підроблених грошей належать до категорії злочинів, за якими вихідні дані від початку розслідування містять вказівки на злочинний характер дії. Ще в процесі перевірки вихідної інформації слідчий і оперативний працівник отримують відомості про деякі обставини злочину й особу злочинця. На основі оцінки ситуації, що склалася, й особистого досвіду слідчий робить припущення про обставини вчиненого злочину, а також про ті або інши фактори чи явища, що його стосуються. Ці припущення називаються версіями. В основу побудови версій можуть бути покладені дані, що характеризують усю подію загалом, або окремі факти й обставини, які її стосуються.
Отже, значення версій для розслідування вельми істотне. Саме версія визначає напрямок розслідування на певному етапі. Водночас значення версій не можна переоцінювати, бо поки версія залишається припущенням і не стане доведеним результатом, вона не зможе слугувати підставою для прийняття рішення.
Жодна версія, якою б правдоподібною вона не видавалась, не дасть результату, якщо не буде забезпечено її реальну перевірку. Розв'язати завдання, що стоять перед розслідуванням, без чіткої організації роботи, без координації зусиль різних служб і підрозділів, без цілеспрямованого планування всієї цієї багатогранної діяльності досить складно, а в деяких випадках просто неможливо. Логічним продовженням і закріпленням мисленнєвого процесу слідчого з висування версій та їх перевірки є планування розслідування. Планування розслідування є зовнішній бік організаційного й творчого боку складної розумової роботи слідчого, спрямованої на повне та об'єктивне розслідування. Це, передусім, мисленнєва діяльність, результати якої відбиваються в плані. У криміналістичній літературі є кілька визначень поняття планування.
Тож планування - це мисленнєвий процес. Він складається з логічних операцій, відчуттів, сприйняття, різних психологічних актів, за допомогою яких здійснюється творчий пошук варіантів найкращої побудови розслідування, шляхів і способів відшукання доказів, та й встановлення істини в справі. Загалом, планування розслідування - це його організаційне, спрямо-вувальне підґрунтя. Воно має здійснюватися при розслідуванні в кожній конкретній справі, провадженні кожної слідчої дії, в роботі слідчого загалом.
Планування покликане забезпечити повноту, швидкість і якість розслідування за мінімальних витрат часу, сил і засобів. Його цілі полягають у такому:
визначити напрямки діяльності слідчого, конкретний зміст його роботи з розслідування злочину на всіх етапах;
забезпечити ефективне застосування засобів і прийомів роботи з доказами;
раціонально розподілити роботу між учасниками розслідування, передбачити їхню взаємодію та узгодженість дій тощо.
Звісно, однакових планів не може бути. Зміст кожного з них залежить від конкретних обставин справи, проте слідчий може застосовувати вироблені практикою загальні принципи планування, зокрема обгрунтованість, динамічність та індивідуальність.
Раціонально складений план завжди містить визначення кола обставин, які підлягають встановленню, методів, що забезпечують встановлення, а також конкретних виконавців і строків виконання. Питання про те, хто виготовляв, транспортував, зберігав і збував підроблені гроші, належать до основних, на які необхідно отримати відповіді в процесі розслідування. Однак, поряд з ними, встановленню підлягають інші обставини, що безпосередньо пов'язані з подією злочину (спосіб, час і місце виготовлення, зберігання, транспортування та збуту; знаряддя злочину, їхнє розміщення, стан, кількість виготовлених і збутих купюр тощо). Важливо запланувати з'ясування обставин, які сприяли вчиненню злочину, а також тих, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Форми планування, як і види планів, можуть бути різноманітними. З огляду на особливості розслідування злочинів, пов'язаних з виготовленням і збутом підроблених грошей, що полягають у необхідності якнайтіснішої взаємодії слідчого з підрозділами ДСБЕЗ, найбільш прийнятною формою планування є складання спільних планів слідчих дій і оперативно-розшукових заходів як загального плану розслідування. Водночас для виконання деяких пунктів загального плану, зважаючи на специфіку завдань, які виконує конкретний підрозділ, складаються окремі плани.
В узгодженому плані відбиваються версії, висунуті в справі, обставини, що підлягають з'ясуванню, слідчі дії та орієнтовні оперативно-розшукові заходи. Усі заходи повинні бути скоординовані. Немає сенсу деталізувати кожний планований захід, достатньо зазначити лише загальні напрямки розслідування, слідчі й інші дії, що потребують спільних зусиль. Місце ж деталізації буде відведено в планах, які складають слідчі й опер-працівники.
У загальному плані з розглядуваної категорії кримінальних справ оперативно-розшукові заходи зазначаються без розшифрування методів їх здійснення. Якщо обсяг таких заходів великий, то складаються самостійні плани оперативно-розшукових заходів, копії їх передаються керівникові групи. Зі змістом їх можуть знайомитися інші слідчі - члени слідчо-оперативної групи.
Зміст плану розслідування злочинів, пов'язаних з виготовленням і збутом підроблених грошей, насамперед, визначається фактичним матеріалом, який мають слідчий і оперативний працівник до початку чи на конкретний момент розслідування. Його зміст значною мірою залежить від того, що було підставою до порушення кримінальної справи та початку розслідування - виявлення підроблених грошей, факт їх збуту чи реалізація оперативних матеріалів. Нерідко початкові слідчі дії та оперативно-розшукові заходи провадять одні працівники, а потім справа передається за підслідністю або територіальністю іншому органові.
У будь-якому разі складання плану розслідування доцільно починати з вивчення початкових даних. Це можуть бути як матеріали дослідної перевірки, так і матеріали досудового слідства у справі.
План розслідування в кримінальній справі може доповнюватися календарним планом розслідування, що складається в справі на кожний день. У ньому не лише відображають назву слідчої дії та час її виконання, а й передбачають час на підготовку до її проведення (вивчення матеріалів кримінальної справи, спеціальної літератури, складання планів проведення слідчих дій, виклики їх учасників), технічну роботу в справі (складання постанов, запитів, обвинувального висновку тощо).
Календарний план наочно подає послідовність виконання процесуальних, слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, визначених у плані розслідування, а також дає можливість уникнути накладок і ефективно використати робочий час слідчого.
Розділ 3. Особливості тактики проведення деяких слідчих дій у справах про злочини, пов’язані з виготовленням і збутом підроблених грошей.
3.1 Тактика допиту
Допит- це найпоширеніша слідча дія. Навряд чи вдасться знайти хоча б одну кримінальну справу, в якій би не провадилися допити. Значення допиту для розслідування та встановлення всіх обставин у справі є неоціненним. Тільки завдяки допиту стає можливим виявлення обставин, які пом'якшують, виключають або обтяжують відповідальність- визнання обвинуваченим своєї вини й активне сприяння розкриттю злочину, викриттю співучасників, відшуканню схованого обладнання та матеріалів, нереалізованих і вибракуваних підроблених грошей або, навпаки, відсутність щонайменших ознак каяття й активної протидії слідству. Допит може кинути світло на причини й умови, що сприяли здійсненню злочину, надати додаткові докази в справі, виявити нові епізоди злочинної діяльності обвинуваченого чи взагалі виявити не пов'язані з розслідуванням факти злочинної діяльності інших осіб.
Правильне проведення допиту дає можливість значно раціоналізувати робочий процес слідчого, відмовитися від провадження повторних і додаткових допитів, швидше та повніше з'ясувати обставини, що цікавлять слідство, правильно обрати запобіжний захід і відтак визначити відповідне покарання. Основна мета допиту - одержання достовірної та повної інформації про обставини, що підлягають доказуванню, та інші, які сприятимуть розкриттю злочину. При цьому якість показань особи, що здійснила яку-небудь з дій, передбачених ст. 199 КК України, визначається не стільки визнанням своєї провини, як тією інформацією про злочин, що міститься в її показаннях. Адже, отримавши достовірну, повну й точну інформацію, наприклад, про особливості способу, що застосовувався для виготовлення підроблених грошей, місце, час їх виготовлення й інші обставини злочину, слідчий має реальну можливість визначити, де, що, коли та які раніше невідомі йому факти він може виявити.
Серед основних обставин, які підлягають встановленню в процесі допиту осіб у справах про злочини, пов'язані з виготовленням і збутом підроблених грошей, виділимо:
дані про подію злочину;
відомості про місце, час і спосіб виготовлення підроблених грошей, час та місце зберігання, час і спосіб транспортування, час, місце та спосіб збуту;
відомості про особу, що підробляла, зберігала, транспортувала та збувала грошові знаки;
інформацію про обладнання й матеріали, що використовувалися для виготовлення підроблених грошей, їхні кількість, характерні ознаки, місце їх придбання, зберігання, умови та час експлуатації;
відомості про спосіб виготовлення, якість і основні прикмети підроблених грошей, про технологію виготовлення (кількість операцій, це було звичайне копіювання чи додатково здійснювалася імітація захисних властивостей, вибраковка невдалих купюр та ін.);
відомості про те, було це одноразове виготовлення чи виробництво підроблених купюр має систематичний і налагоджений характер;
дані про умови, що сприяли підробленню та збутові.
Результати допиту, насамперед, якість інформації, що може бути отримана від конкретної особи, прямо залежать від того, наскільки професійно грамотно слідчий до нього підготовлений.
Розглянемо деякі загальні положення тактики допиту, яких доцільно дотримуватися при проведенні будь-якого допиту.
Підготовка до допиту. Особливе місце в тактиці й організації допиту посідає підготовчий етап. Одним з найважливіших питань, яке має вирішуватися в процесі підготовки, є визначення предмета конкретного допиту. Предмет допиту конкретної особи утворює коло відомостей, на які слідчий планує отримати відповіді. До нього належать обставини, що складають відомості: про час, місце, спосіб вчинення злочину, сліди, особу злочинця і потерпілого, мотиви та ін. Знання названих обставин допомагає виявити докази в справі, що необхідні для перевірки й оцінки доказів, які, не маючи доказового значення, можуть відігравати важливу тактичну роль.
Робочий етап допиту. Безпосередньо допит охоплює стадію вільної розповіді та стадію відповіді на запитання. Навряд чи можна переоцінити значення, котре має для допиту, як і для провадження інших дій, дотримання вимог кримінально-процесуального законодавства. Тож зазначимо, що перед початком допиту слідчий повинен повідомити допитуваного про його процесуальний статус і, залежно від цього, роз'яснити його права й обов'язки. Неприпустимим є провадження допитів з порушенням прав обвинуваченого на захист та з порушеннями інших процесуальних вимог.
Перше, що необхідно зробити перед початком допиту, це впевнитися в особі допитуваного, краще якщо в нього є паспорт або інший документ. За відсутності документів, які посвідчують особу допитуваного, слідчий з'ясовує:
можливе розміщення документів, що посвідчують особу;
наявність громадян, які можуть посвідчити його особу;
-дані, передбачені анкетною частиною протоколу допиту, пропонуючи в стадії вільної розповіді додатково розповісти про всі місця проживання, роботи та навчання допитуваного, про родичів, службу в армії, лікування, виїзди за кордон і про інші обставини, що можуть бути використані для встановлення особи.
Це має важливе значення за відсутності документів, які посвідчують особу свідка чи потерпілого. У такому разі паралельно з допитом необхідно дати доручення оперативним працівникам перевірити надавані відомості.
Використання тактичних прийомів прямо залежить від конкретної ситуації, що склалася в процесі допиту, до того ж, у більшості випадків це залежить не від процесуального статусу допитуваного, а від тієї позиції, яку він займає. Поряд з найбільш поширеною думкою, що обвинувачені та підозрювані дають, переважно, неправдиві, а свідки й потерпілі -правдиві показання, зазначимо: слідчій практиці відомо безліч випадків, коли підозрюваний або обвинувачений розкаюється та прагне до встановлення об'єктивної істини й усіляко сприяє цьому, як і достатньо випадків, коли свідки та потерпілі навмисно приховують інформацію, викривлюють її, протидіють розслідуванню. Залежно від ступеня конфліктності ситуацій, що можуть виникнути при допиті, виділяють безконфліктні, конфліктні з несуворим суперництвом і конфліктні з суворим суперництвом.
Безконфліктна (кооперативна) ситуація характеризується тим, що в ній допитуваний і допитувач прагнуть встановити істину. У такій ситуації немає опору та протидії учасників допиту.
Несуворе суперництво відбувається при частковому визнанні провини обвинуваченим (підозрюваним) і проявляється в спробах частково викривити на свою користь реальну картину злочину. Подекуди позицію несуворого суперництва можуть займати свідки та потерпілі, заінтересовані в певному результаті справи.
Суворе суперництво - ситуації, коли допитуваний повністю заперечує підозри чи свою провину в скоєнні злочину, іноді всупереч здоровому глузду, проявляється це в крайніх, граничних за ступенем упертості формах опору встановленню істини в справі, аж до відмови давати показання взагалі.
Фіксація ходу та результатів допиту. Важливе місце в допиті, як і при провадженні будь-якої слідчої дії, посідає фіксація його ходу та результатів. Зазначимо, що обов'язковою формою фіксації є складання протоколу, інші форми є ніби додатками до нього, хоча за інформативністю та якістю можуть бути більш місткими. Протокол складається із суворим дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. У його вступній і заключній частинах мають бути відображені відомості про особу допитуваного та допитувача, час, місце початку й закінчення слідчої дії, фахівців та інших учасників, їхні підписи, а також решта даних, визначених процесуальним законодавством. Складання описової частини протоколу є найбільш складним, воно потребує від слідчого особливої уваги, знань і вмінь. Необхідно пам'ятати, що від того, наскільки якісно складено протокол, наскільки грамотно в ньому висвітлено обставини, прямо залежить успіх розслідування та розгляд справи в суді. Саме протокол є документом, який буде вивчати суд Оцінка результатів допиту. Після закінчення допиту та фіксації його результатів необхідно оцінити отриману інформацію з позицій повноти та якості виконання запланованого, визначити місце, яке може зайняти отримана інформація серед інших доказів, і напрямок подальшого розслідування, наступних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.
Розглянувши загальні положення тактики допиту, яких доцільно дотримуватися незалежно від процесуального статусу особи допитуваного, окреслимо коло питань, що їх необхідно з'ясувати в процесі допитів осіб у справах, пов'язаних з виготовленням і збутом підроблених грошей. Відомо, що вони прямо залежать від того, яке з діянь виконала конкретна особа чи з приводу чого вона може дати свідчення, тобто яким потенціалом інформації вона володіє Стосовно розглядуваної категорії справ за позначеним критерієм можна виділити допити особи:
яка виготовляла підроблені гроші, - залежно від ситуації, що склалася на момент допиту, вона буде допитана як підозрюваний або обвинувачений;
котра може дати свідчення про виготовлення підроблених грошей і осіб, які їх виготовляли;
що зберігала підроблені гроші, - вона також, залежно від ситуації на момент допиту, може бути допитана як підозрюваний або обвинувачений;
яка може дати свідчення Щодо збереження підроблених грошей і особи, що їх зберігала;
котра транспортувала (перевозила, пересилала) підроблені гроші, -ця особа, залежно від ситуації, що склалася на момент допиту, буде допитана як підозрюваний або обвинувачений;
що може дати свідчення з приводу транспортування підроблених грошей;
яка збувала підроблені гроші,-може буде допитана як підозрюваний або обвинувачений;
що може дати свідчення про збут підроблених грошей та особу, що їх збувала чи отримала;
яка отримала підроблені гроші, - найчастіше вона має статус потерпілого.
Особливе процесуальне становище та місце серед осіб, які можуть надати інформацію про розслідуваний злочин, мають підозрювані й обвинувачені. Від їхньої позиції доволі часто залежить загальна слідча ситуація в справі. Якщо підозрюваний (обвинувачений) визнає свою вину, необхідно з'ясовувати подробиці, що стосуються кожної зі стадій:
виникнення та формування злочинного умислу, які фактори вплинули на це (прагнення до поліпшення матеріального становища, борги, наркотична чи алкогольна залежність, уплив розмов або пропозицій інших осіб, бажання випробувати свої здібності й навички та ін.);
конкретні дії підозрюваного (обвинуваченого) з реалізації злочинного задуму та дії співучасників. Обізнаність з питаннями поліграфії, цинкографії, пошук літератури, контакти зі спеціалістами, джерела придбання засобів і матеріалів для виготовлення підроблених грошей, вибір способу виготовлення, визначення певної лінії поведінки, заходи конспірації та маскування. Форми використання допомоги і співучасті інших осіб: наявність співучасників, умови, обставини та форми їхньої участі у вчиненні злочину (фінансування, придбання обладнання й витратних
3.2 Особливості слідчого огляду
Огляд місця події- це невідкладна слідча дія, спрямована на виявлення, фіксацію та дослідження в установленому порядку обстановки місця події, слідів злочинця та вчиненого злочину, а також інших фактичних даних, які сукупно з іншими наявними доказами в справі дають підстави до висновку про спосіб вчинення злочину, осіб, які його вчинили, й інші обставини досліджуваної події. Вона надає можливість встановити певні обставини у справах про злочини, пов'язані з виготовленням і збутом підроблених грошей:
чи містить досліджувана подія ознаки складу злочину;
місце, час та інші обставини вчинення злочину; кількість осіб, які брали участь у вчиненні злочину;
які сліди чи інші речові докази залишено на місці вчинення злочину (відбитки пальців рук, ніг, особисті речі, барвники та ін.);
хто міг бачити чи знати про те, що в конкретному місці виготовлялися підроблені гроші;
які дії та ким здійснювалися для приховання слідів вчиненого злочину тощо.
Сутність розглянутої слідчої дії полягає: у безпосередньому дослідженні слідчим та іншими його учасниками обстановки місця події; виявленні, вивченні, фіксації та вилученні у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку різних матеріальних об'єктів і слідів на них з метою отримання відомостей та доказів, які мають значення для розкриття й розслідування злочинів, а також подій, що містять ознаки злочинів
Варто зазначити, що в справах про злочини, пов'язані з виготовленням і збутом підроблених грошей, доводиться оглядати декілька місць події, що пояснюється специфікою цього виду злочину. Найчастіше це місця виготовлення, збуту чи зберігання підроблених грошових знаків. Як було сказано вище, у більшості випадків огляд є однією з невідкладних слідчих дій, тому що виявлення слідів злочину, речових доказів і з'ясування обставин злочину потребує негайного встановлення для найбільш ефективного розслідування кримінальної справи на її початковому етапі. Це, зокрема, відіграє важливу роль при висуванні та перевірці версій про причетність до злочину певної категорії осіб. Місцем події, як і за іншими категоріями справ, можуть бути підприємства, організації, приватні фірми, квартири, будинки, дачі, інші житлові та нежитлові помешкання, де безпосередньо здійснювалося підроблення чи збут підроблених грошей, зберігалося устаткування, матеріали й інше обладнання, що використовувалися з тією ж метою. Інакше кажучи, це будь-які помешкання та ділянки місцевості, де виявлено сліди злочину. Розглядаючи питання підготовки до огляду місця події, потрібно зазначити, що за аналізованою категорією справ підготовча стадія, котра охоплює багато організаційних питань до виїзду на місце події, зазвичай, займає порівняно невеликий проміжок часу, позаяк необхідно швидко реагувати на отриману інформацію про який-небудь факт виявлення підроблених грошей, щоб не втратити час, необхідний для виявлення та закріплення доказів.
Усе-таки спробуємо коротко позначити деякі підготовчі організаційні заходи, котрі необхідно здійснити до виїзду на місце події:
у чергового рай-, міськвідділу внутрішніх справ або в особи, що безпосередньо повідомила про виявлення підроблених грошей, з'ясувати відомості про те, де, коли, за якими ознаками їй стало відомо про факт виявлення підроблених грошей;
оформити заяву, що надійшла, чи повідомлення належним чином, згідно з вимогами Кримінально-процесуального кодексу України, або відомчих наказів й інструкцій;
запросити понятих, які мають уявлення про захисні властивості справжніх грошей і про ознаки їх підроблення (це можуть бути представники банків та інших фінансових установ). Тож слідчому доцільно заздалегідь мати відповідний список таких осіб, які можуть брати участь у провадженні такої слідчої дії, не заінтересованих у результатах розслідування справи;
підготувати відповідні науково-технічні засоби для виявлення, фіксації та вилучення речових доказів, які можуть бути виявлені при огляді місця події.
підготувати до виїзду та проінструктувати всіх членів слідчо-оперативної групи.
Після прибуття на місце події необхідно:
а) визначити завдання та послідовність дій кожного учасника слідчо-оперативної групи при провадженні певної слідчої дії;
б) роз'яснити учасникам огляду їхні права й обов'язки, а також необхідні запобіжні заходи при переміщенні на місці подіїта роботі зі специфічними слідами (одорологічними, дактилоскопічними, комп'ютерною інформацією й машинними магнітними носіями);
в) зафіксувати обстановку, що склалася на початок огляду місця події, здійснити орієнтаційну й оглядову відео- чи фотозйомку, перевірити ефективність огляду місця події, вивести сторонніх осіб за межі огляду та дати доручення оперуповноваженому відібрати письмові пояснення від осіб, які можуть повідомити інформацію з приводу досліджуваної події;
г) виключити можливість стороннім особам і учасникам слідчої дії (крім експерта-криміналіста) торкатися будь-яких предметів або проходити в інші приміщення чи кімнати доти, доки вони не будуть оглянуті й описані в протоколі огляду місця події.
Робоча (дослідницька) стадія огляду місця події передбачає ретельне дослідження кожного об'єкта. При цьому доцільно використати тактичний прийом - від центру до периферії. Залежно від виду місця події (місце виготовлення, зберігання, транспортування чи збуту підроблених грошей) відправна точка детального огляду - це місце, де безпо-середньо-здійснювалися дії з підробленими грошима (це може бути місцероз-ташування комп'ютерної техніки, поліграфічного чи іншого обладнання, за допомогою яких здійснювалося виготовлення підроблених грошей, місце безпосереднього збуту чи інших дій з підробленими грішми).
Фіксація результатів огляду місця події. Безсумнівно, фіксація ходу і результатів огляду місця події та інших слідчих дій є одним з найбільш важливих і вразливих аспектів діяльності слідчого. Можна досить кваліфіковано провести слідчу дію, але невміло складений протокол одразу ж зведе нанівець усі попередні зусилля. Необхідно пам'ятати, що інформацію про докази, порядок їх виявлення та вилучення, зовнішній вигляд та їхнє розміщення і прокурор, і суд будуть сприймати, переважно, зі змісту протоколів.
Не вдаючись у подробиці, пропонуємо розглянути загальну методику складання описової частини протоколу огляду місця події. Для зручності сприйняття інформації розділимо його за цільовим змістом на окремі взаємопов'язані інформаційні блоки. Перший блок (фрагмент) протоколу присвячується орієнтуванню місця події щодо навколишньої обстановки. Орієнтування в протоколі завжди робиться за двома напрямками: перший