Практика застосування теорії і методики журналістської творчості (на прикладі публікації газети "Ярмарок" і "В двух словах")
(епітети, метафори, порівняння тощо). Дає оцінку подіям.
д) кореспонденція (інформаційна, аналітична) – розгорнуте повідомлення про події з аналізом. Мета – корекція деяких часткових моментів соц. практики шляхом пояснення суспільного значення аналізованої ситуації і пропозиція способів її рішення. Літературно-стилістичні прийоми: пейзажні описи, діалоги, авторські ремарки, яскраві факти.
2) Інформаційно-аналітичні жанри:
а) стаття – в розгорнутій формі аналізуються явища соціальної практики, на основі чого виділяються тенденції розвитку реальних процесів.
б) огляд – оцінки сукупності однорідних фактів з певної сфери життєдіяльності людей протягом певного часу. В основі – осмислення, зіставлення, оцінка фактів у просторово-часових рамках. Риси публіцистичності.
в) рецензія – кваліфікований аналіз конкретного мистецького твору і показ його місця в системі духовних цінностей народу. Містить позитивні та негативні зауваженя.
Додаток Б, Е за жанром – інтерв’ю. Б: З літератором Аркадієм Поважним; Е – з Дудченко Володимиром Васильовичем, заступником начальника Головного управління інфраструктури. Додаток В, Д – замітка “Чи є на Сумщині політична корупція”, “Бюджет міста Сум сформований але не затверджений” . Додаток А, Г – замітка.
3.2 Діалектика змісту і форми
Теоретики і практики журналістики широко оперують такими поняттями, як зміст і форма. Зміст журналістського тексту не вичерпують життєві явища і факти. Зібрані й осмислені, вони відтворюються автором відповідно до його задуму, обумовленої ним теми, досліджуваної проблеми, ідейної позиції і принципової концепції. Отже, не лише відібрана журналістом інформація (різноманітні відомості, факти, свідчення, докази, документи), але й задум, тема, проблема, ідея, концепція твору виступають як складові його змісту. Те ж саме відбувається і з формою. Її елементами – на рівні конкретного тексту – є мова і стиль, жанрова структура, сюжет, композиція, архітектоніка, мелодія, ритм, тон викладу тощо [3; 105]
Взаємодію змісту й форми неправомірно зводити до пасивної формалізації змісту. Хоча форма і завершує творчий процес, "це зовсім не означає, що вона нерівноправний його учасник" [5; 28]. Безпідставними є твердження деяких теоретиків і практиків про вторинність чи навіть необов'язковість форми, про те, що вона нібито "підключається" уже на останній стадії творчого процесу [6; 31]. Не впадаючи у крайнощі та пам'ятаючи про відносну самостійність форми, варто акцентувати на тому, що відносна самостійність форми, як і елементи змісту окреслюються автором уже на початку його творчої роботи над виступом. І якщо він не буде з перших же кроків визначатися в плані їх взаємодії, це ускладнить увесь подальший хід справи. Бо коли відсутня така взаємодія між елементами змісту, - порушується смислова, логічна єдність тексту. За відсутності її між елементами форми – матеріал просто розпадається, порушується структурна цілісність твору.
Діалектику змісту й форми не можна зрозуміти поза розглядом цих понять у контексті різноманітних взаємовпливів: об'єктивних, зовнішніх і внутрішніх. Теоретики журналістики вважають, що визначенню змісту і форми - через одночасно спрямований на них вплив - активно сприяють такі важливі чинники [7; 106]:
- об'єктивна реальність у її загальних і конкретних виявах. Інакше кажучи, саме життя, повсякденна дійсність, вплив якої може бути як безпосереднім, так і опосередкованим. (Такий приклад. У перші роки нашої незалежності, із проголошенням курсу на ринкові відносини, у суспільстві помітно впав інтерес до аналітичної журналістики. Це пояснюється тим, що сама динаміка подій, стрімкі зміни у всіх сферах життєдіяльності вимагали такого ж динамічного, моментального відгуку. Свою роль відіграло і таке явище, як поява значної кількості суто інформаційних видань, де аналітика поступилася місцем інформаційним виступам - заміткам, звітам, інтерв'ю, репортажам. Нині, коли ми зрозуміли, що без аналізу в державотворчих процесах ніяк не обійтися, баланс між аналітичними та інформаційними жанрами у ЗМІ почав вирівнюватися. Хіба це не переконливий приклад залежності змісту й форми журналістських матеріалів від потреб життя?);
- автор, його світогляд, творча індивідуальність, смаки, уподобання, компетентність (згадаймо у цьому зв'язку тих журналістів, що у задушливій атмосфері брежнєвського застою змушені були вдаватися до езопової мови, аби донести до читача небезпечний для існуючого режиму зміст своїх творів. Або ж тих, які, - коли їх видання переходило на інформаційну "крупу", - взагалі відмовлялися писати, бо їхнім жанром був жанр публіцистичної статті чи нарису - дослідження);
- тип видання, його принципова спрямованість, традиції, вимоги до висвітлення тих чи інших життєвих явищ (приміром, солідний часопис ніколи не дозволить собі опублікувати сумнівної якості матеріали, а бульварна газета, навпаки);
- характер аудиторії, якій адресований даний газетний виступ чи яку хочуть зацікавити означеним повідомленням (наприклад, якщо це молодіжне видання, то воно надає перевагу молодіжній проблематиці, втілення якої потребує відповідних їй жанрів, стилістики, тону розмови тощо);
- тиск суто професіональних моментів, як-то: терміновість виступу, що унеможливлює для журналіста серйозну роботу над ним; ліміт місця в газеті; випереджувальна публікація в інших часописах тощо. (Коли у журналіста обмаль часу, він не буде "замахуватися" на серйозну статтю чи грунтовний огляд, а напише оперативний звіт чи коментар, тобто навіть вагомий, соціально значущий зміст постарається підпорядкувати лаконічній, миттєво "спрацьовуючій" формі викладу);
- традиційний характер підходу до відображення дійсності, усталені норми її розкриття, стереотипи мислення.
Названі чинники – кожний окремо і всі вкупі - справляють вплив і на зміст, і на форму конкретного тексту, номера газети, видання в цілому. Тобто йдеться про різнорівневий характер впливів, що складно переплітаються, нерідко суперечать одне одному. А це висуває перед журналістом додаткове завдання - подолати виниклі суперечності. Подоланню останніх між змістом і формою допомагають обізнаність журналіста не лише із загальними, але й із специфічними рисами, що притаманні означеним категоріям. А саме: з такими, яких немає в інших письмових текстах, наприклад, літературно-художніх [8].
Отже, зміст і форма – це не просто єдність, це завжди діалектична єдність, тобто тісна, нероздільна і водночас суперечлива. На практиці часто доводиться констатувати, що факти не переконують у правомірності тих висновків, якими завершується твір, а взята автором тема могла б успішніше реалізуватися в іншому жанрі. У першому випадку виникає суперечність між складовими змісту (факти і висновки), а в другому – між елементами змісту й форми (тема і жанр).
Діалектика змісту і форми дотримана у публікаціях додатків А, Б, Г, Д. Додатк В потребує розширення змістового аспекту, тема розкрита не повністю. Формі додатку Е зміст відповідає, а заголовок не досить правильно підібраний.
3.3 Композиція. Фабула. Сюжет. Композиційні форми (інформаційних, аналітичних, художньо-публіцистичних) жанрів
Інформаційні жанри
Вони покликані інформувати читача про те, що відбулося чи відбувається, називати не коментуючи, факти з реального життя. До інформаційних жанрів відносять різні повідомлення, в тому числі інформагентств, констатуючу інформацію. Матеріали цього жанру відповідають на запитання: хто-що? коли-де? як-чому? Як правило, це стисла інформація, невелика за обсягом, окрім хіба таких жанрів, як репортаж, звіт, інтерв'ю.
Без інформаційних жанрів, а простіше – без інформації, не обходиться жоден часопис, надто щоденник. Тут інформація займає половину площі.
До інформаційних жанрів належать: хроніка, анонс, замітка, розширена замітка, репліка, звіт, репортаж, інтерв(ю, подорожні нотатки, замальовка, інформаційний огляд та гасло.
Аналітичні жанри
До аналітичних жанрів відносять такі журналістські матеріали, в яких не тільки повідомляється про щось, а й розвивається думка, подається аналіз, висловлюється і доводиться позиція автора.
До аналітичних жанрів належать: кореспонденція, стаття, коментар, лист, журналістське розслідування, аналітичний огляд.
Художньо-публіцистичні жанри
Художньо-публіцистичні жанри стоять ніби посередині між жанрами літературними і журналістськими. В них поєднуються та взаємодіють худож¬нє й документальне начала. Твори цих жанрів пишуться за законами літератури з використанням художніх зображувально-виражальних засобів.
До художньо-публіцистичних жанрів належать: зарисовка, етюд та есей.
Сюжет і фабула
Сюжет розвивається на всьому просторі тексту, включаючи “головні” частини. Це система і спосіб викладу матеріалу, один з основних компонентів драматургії твору. Відмінність між фабулою і сюжетом полягає в тому, що фабула — це “як було”, а сюжет — “як розповіли”.
З французького слово «sujet» переводиться як “предмет розмови”. Визначень сюжету існують десятки, як і визначень тексту. Можна сказати, що це послідовний рух образів або послідовна розробка характеру героя (якщо такий є) і/або події.
Класична схема сюжету — експозиція, зав'язка, розвиток події, кульмінація, розв'язка і фінал — може бути представлена ще простішим: початок, середина, кінець. У композиції журналістського матеріалу ролі експозиції і зав'язки найчастіше виконують заголовний комплекс і лід. Ролі кульмінації, розв'язки, фіналу теж вільно можуть зміститись хоч до останнього абзацу. Може чогось не бути взагалі, і тоді народжується незавершеність як прийом, обіцяючи продовження або що запрошує читача додумати і до відчувати самому.
Композиція
Композицією називається угрупування і послідовність частин тексту, обумовлені задумом автора. Під структурою твору теж часто розуміють саме композицію. Можна сказати, що це спосіб, за допомогою якого упорядковується витвір.
Є ще десятки визначень композиції, і всі підходять для використання в літературній роботі журналіста. Головне — пам'ятати, що композиція має бути не відчатна. Її не повинно бути видно. Композиція проникає в читача як сильний елемент виразності тоді, коли вона акуратно непомітна.
У публікації “Рядки написані серцем” логічна спряженість усіх основних елементів категорії змісту – цілком очевидна. А як щодо складових категорій форми? Сюжетна схема аналізованого тексту включає в себе всі притаманні класичному сюжету компоненти.
“Як потрапити в Печеру” фабула передана сюжетом відповідає дійсності та має чітку композиційну будову.
3.4 Художня умовність у журналістському матеріалі
Метод журналістики як різновиду здійснення людством епістемо-логічної гуманітарної діяльності вбирає в себе суб'єктивні властивості психічної організації індивідів. Як відомо, людям, залежно від особистіших рис, можливостей, нахилів, тобто від природних здібностей, притаманні три розвинені види мислення — художнє, наукове і практичне. Ця класифікація випливає з учення І.П. Павлова про типи психічної організації індивіда — художню, мислительну і середню. Тут ми можемо дати істотну попередню дефініцію: журналістика і є найважливішою галуззю практичного мислення в людській діяльності. Це твердження потребує додаткових пояснень.
Кожний вид мислення користується переважно певними одиницями комунікації, тобто в кожному виступають різні спонукальні засоби саме до цього виду мислення. При художньому домінують символічні засоби комунікації, при науковому провідне місце посідають знакові засоби, а при практичному — сигнальні. Отже, відповідно — символ, знак, сигнал.
Кожному видові притаманні й свої засоби узагальнення — одиниці операційного мислення. У художньому цією одиницею виступає образ, у науковому — поняття, у практичному — дія. За характером зв'язку з різними сферами психіки художнє мислення найбільше дотикається емоційної сфери, наукове — пізнавальної, а практичне — вольової.
Слід окремо наголосити, що в цих залежностях не існує ніякої ієрархічної підпорядкованості. І сигнал, і символ, і знак функціонують кожен у відповідному виді мислення як однорівневі між собою, виступаючи лише основним і визначальним засобом комунікації для даного виду. Сигнал, наприклад, у практичному мисленні включає в себе і символічні, і знакові засоби, будучи лише стосовно них домінуючим. Отож, взаємопроникнення одиниць комунікації, одиниць операційного мислення, пізнавальних процесів, а також зв'язок з усіма сферами психіки характерні для кожного розвиненого виду мислення, щораз тільки треба виділяти ту категорію, яка є визначальною для даного випадку.
Художній та науковий типи мислення, як яскраво виражені, а також відповідні їм індивідуальні психічні типи вивчалися детально й глибоко. Але цього не можна сказати про третій тип. В ієрархії людських здібностей практичне мислення довгий час ототожнювалося з діями оператора, диспетчера, конструктора, тобто роль творчості зводилася в порівнянні з іншими видами мислення до найменшої частки. Лише останнім часом практичне мислення починає розглядатися як рівноправне серед інших видів. Це дозволяє подивитися під цим кутом зору на журналістську діяльність.
Художня умовність у журналістському матеріалі проявляється в усіх аспектах індивідуальності особи автора (у нашому випадку журналіста). Бо вона надає матеріалу неповторну особливості, пошуку власного стилю, образності, зображення виразності, наголошення або підкреслення на чомусь.
Перед створенням матеріалів в уяві постає абстрактний образ, який конкретизується вже в остаточному підсумку. В деяких публікаціях можна простежити цю тенденцію, окрім додатку Д – де передаються статистичні данні, які зовсім не містять художньої виразності, бо мають чітку й точну структуру викладу.
Висновки
На всіх рівнях журналістської діяльності знаходять застосування звичні, рутинні форми праці, збагачені оригінальними знахідками, унікальними прийомами та резервамими. Без використання цих форм плідна діяльність неможлива.
Творчість
поєднує репродуктивні
і продуктивні
форми дійсності.
Мета
нетворчої,
репродуктивної
діяльності
виступає як
уявлення про
вже існуючі
об’єкти дійсності,
створені
попередниками.
Творча діяльність
абсолютних
аналогів не
має. Мета творчості
не задається
готовими зразками,
а створюється
самим творцем,
коли для автора
наступає насиченість
необхідною
інформацією,
яка є продуктом
діяльності
для переробки.
Специфіка виникає як наслідок особливостей самого предмету (основи, на якій формується мета і яка є уявленням про родові і видові риси майбутнього твору). В теорії журналістики це має назву “породжуюча модель творчості”, яка безпосередньо впливає на формування способу творчості.
Рівень творчості визначає співвідношення “складових”, в яких і проявляється міра і характер здібностей, вмінь і навичок журналіста.
Творчі пошуки можливі та необхідні, вимагають повного використання в конкретній творчій ситуації напрцьованих прийомів, а також максимального включения особистісно-унікального компонента.
Свобода творчості проявляється в тому, що на базі володіння знаннями в сфері необхідності здійснюється “прорив” у сферу творчих знахідок і відкриттів як в семантичній галузі (відображення дійсності), так і в синтаксичній.
У курсовій роботі ми виконали поставлені завдання:
проаналізували, заглибившись до історії розвиток журналістської творчості;
розкрити поняття – журналістики як виду творчої діяльності; висвітлити методи наукових досліджень;
проаналізували тему, ідею, зміст, концепцію журналістського твору на прикладі публікацій поданих у додатках;
визначити у матеріалах факт та жанровий поділ.
У загальному підсумку варто зазначити, що першою дією творчого процесу написання матеріалу виступає зародження задуму, акт, в якому головним діячем є інтуїтивне мислення, пов'язане з інтуїтивним мисленням, з певними бажанням, стимулом. Для журналіста таким стимулом слугує редакційне завдання, або власне відкриття, яке спричинило зародження задуму. Другий етап – це дискурсивне мислення, логіка, міркування. На третьому етапі розглядається: принцип, схема (система, план) і конструкція.
Методи дослідження в журналістиці полягають в оцінці основних напрямків впливу інформації на розвиток суспільства, їх наслідків, характеру сприйняття суспільством цих змін за допомогою аналітичного та синтетичного методів. Оскільки предметом аналізу є структура, стилістичні та функціональні якості публікацій, то в роботі використані методи системного та функціонального аналізу.
Список використаних джерел
1. Основи журналістикознавчих досліджень. Конспект лекцій для студентів IV курсу гуманітарного факультету спеціальності „Журналістика” денної форми навчання. – вид-во СумДУ. – Суми, 2008. – 11-15 с.
2. Тертычный А.А. Жанры периодической печати: учеб. пособие для студентов вузов / Тертычный А.А. – [3-е изд., испр. и доп.]. – М.: Аспект Пресс, 2006ю – 320 с.
3. Чижевський Д. Історія української літератури /. – Тернопіль, 1994
4. Введение в литературоведение / Под ред. Г.Н. Поспелова. – Москва, 1976
5. Эсалнек А.Я. Внутрижанровая типология и пути её изучения / Эсалнек А.Я. – Москва, 1988
6. Лесик В.В. Про вивчення ідейно-тематичного змісту літературних творів // Українська мова і література в школі. № 12, 1976
7. Галич О. А. Теорія літератури: [підруч.] / Галич О.А., Назарець В. М., Васильєв Є. М.; [за наук. ред. О.А. Галича]. – К.: Либідь, 2001. – 488 с.
8. Ревякин А.И. Проблемы преподавания литературы / Ревякін А. И. – Москва, 1972
9. Прилюк Д. М. Теорія і практика журналістської творчості: проблеми майстерності / Прилюк Д. М. - К., 1983
10. Карпенко В. Основи професіональної комунікації / Карпенко В. - Н.: вид-во Нора-прінт, 2002
11. Лазебник Ю. А. Проблеми літературної майстерності в журналістиці / Лазерник Ю. А. - К.: Держполітвидав України, 1963
12. Здоровега В. Й. Пошуки істини, утвердження переконань. Деякі гносеологічні та психологічні проблеми публіцистики / Здоровега В. Й. – Львів: Вища шк., 1975. – 175 с.
13. Здоровега В. Й. У майстерні публіциста. Проблеми теорії, психології публіцистичної майстерності / Здоровега В. Й. – Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1969. – 178 с.
14. Здоровега В. Й. Вступ до журналістики: Конспект лекцій / Здоровега В. Й. – Львів, 1975
15. Григораш Д. С. Журналістика у термінах і виразах: [довідник] / Григораш Д. С. - Л.: Вища школа, 1974
16. Здоровега В. Й. Мистецтво публіциста: Літературно-критичний нарис / Здоровега В. Й. – К.: Рад. письменник, 1966. – 175 с.
17. Жанри радянської газети: [навч. посіб. для студ. ф-тів ж-ки ун-тів] / Пер. з рос. вид. - К.: Вища школа, 1974
18. Ким М. Н. Технология создания журналистского произведения / Ким М. Н. - СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2001
19. Введение в журналистику: [хрестоматия]. — М.: Высш. шк., 1989. — 263.
20. Романюк М. Українське пресознавство на порозі XXI століття / Романюк М. – Л., 2000. – 110 с.
21. Курганський І. Майстерність Франка-публіциста / Курганський І. – Л.: Вища школа, 1974
22. Нечиталюк М. Зачинатель теорії публіцистики. Деякі питання теорії публіцистики в інтерпретації Івана Франка / Нечиталюк М. // Збірник праць кафедри української преси. – Л., 2000. – 211–219 с.
23. Франко І. Передмова / До збірки "В наймах у сусідів" / Франко І. // Зібрання творів: У 50 т. – К., 1984. – Т. 39. – 258–264 с.
24. Возняк М. З зарання української преси в Галичині / Возняк М. // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. – 1912. – Т. 111. – С. 140–159
25. Щурат В. Львівський тиждневик з 1749 р. / Щурат В. // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. – 1907. – Кн. 3. – 177с.
26. Кревецький І. Початки преси на Україні: 1776–1850 / Кревецький І . – Л., 1927. – 26 с.
27. Т. Томашевський Психологія у світлі вчинкові – ситуаційних відношень – електрона версія
28. Романенко О. “Рядки написані серцем” /Оксана Романенко // Сумська обласна щотижнева газета “В двух словах”. – 2007. – 18 квітня. – с. А 12
29. Романенко О. “Як потрапити в “Печеру” / Оксана Романенко // Сумська обласна щотижнева газета В двух словах”. – 2008. – 18 лютого.
30. Романенко О. “Чи є на Сумщині політична корупція?” / Оксана Романенко // Сумська обласна щотижнева незалежна газета „Ярмарок”. – 2006. – 28 грудня . – с. 3
31. Романенко О. “Рушник, що пройшов крізь віки” / Оксана Романенко // Сумська обласна щотижнева незалежна газета “Ярмарок”. – 2007. – 19 квітня. – с. 3
32. Романенко О. “Бюджет міста Сум на 2007 рік сформований, але не затверджений” / Оксана Романенко // Сумська обласна щотижнева незалежна газета “Ярмарок”. – 2006. – 21 грудня. – с. 1
33. Романенко О. “Ще поїздимо й політаємо!” / Оксана Романенко // Сумська обласна щотижнева незалежна газета “Ярмарок”. – 2007. – 15 березня. – с. 2
Размещено на
34