Редагування політичної, релігійної та езотеричної літератури
Основним поняттям при редагуванні релігійної літератури є канон. В першу чергу редактор повинен слідкувати за відповідністю матеріалу книжкового видання канонам тієї релігії, яку сповідує організація, яка видає книгу. У Великому енциклопедичному словнику є таке визначення поняття канон – (від грецького. kanon – норма – правило), зведення положень, що мають догматичний характер: 1) біблейський канон – сукупність книг Біблії, що визнаються церквою «боговдохновенными», вживаних в богослужінні як «Священне писання». Канони православної, католицької, протестантської церков дещо розрізняються складом творів; 2) церковний канон – правила в області догматизму, культу, організації церкви, зведені християнською церквою в закон; 3) (перен.) все, що твердо встановлене, стало загальноприйнятим. [4]
Більш детальне визначення, яким слід послуговуватись редакторові під час редагування канонічної релігійної літератури, є у Словнику церковних термінів:
КАНОН (грецьк. правило) – жанр церковної гімнографії: складний багатострофний твір, присвячений прославлянню к.л. свята або святого. Входить до складу богослужінь утрені, повечерія, полунощниці та деяких інших. Канон поділяється на пісні, кожна пісня складається з ірмоса і 46 тропарів (у піснях деяких канонів тропарів більше, напр., у Великому каноні св. Андрія Крітського до 30). Темою кожної пісні є біблейські пісні (які в старовині читалися перед піснями канону, а в наш час читаються тільки на богослужіннях утрені Великого поста). Число пісень канону може бути 3, 4, 8 і 9. Три і чотирипісенні канони уживаються в богослужіннях Великого поста і П'ятидесятника. Дев'ятипісенний всього один – Великий канон св. Андрія Крітського.
Восьмипісенні – це дев'ятипісенні канони, в яких пропущена друга пісня. Ірмос є сполучною смисловою ланкою між змістом біблейської пісні та основною темою канону, вираженою в тропарях. Між 8 і 9 піснями канону утрені співається пісня Богородиці «Величить душа Моя Панове...» (Лк. 1; 46-55) і приспів, що прославляє Богородицю «Чесну Херувим...». Як жанр канон зявився у середині VII ст. Перші канони були написані св. Андрієм Крітським та св. Іоанном Дамаскіним. [27]
2.2.1. Редакторський аналіз книжкових видань релігійної літератури
У своїй роботі для дослідження ми взяли християнську релігійну літературу православної та католицької конфесій. Література інших світових релігій нами не розглядалася, оскільки її канони, мова написання, оформлення видань тощо дуже відрізняються від християнських та вимагають кропіткого тривалого попереднього дослідження.
З генеральної сукупності релігійної літератури для забезпечення репрезентативності нами було обрано такі книжкові видання: Мень Олександр «Свет миру», Єпископ Станіслав Падевський «Учителю, де перебуваєш?», Яцек Салій Ор «Дражливі питання про…», Православний тлумачний молитвослов та Євангеліє (див. дод. А).
Редакторський аналіз цих видань проводився за такими параметрами:
оформлення апарату видання; відповідність канонічним та догматичним нормам тієї релігійної конфесії, до якої належить видання; релігійна терміносистема; відповідність законодавчим нормам, закріпленим у КУ та ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації»; відповідність граматичним нормам української чи російської мов.
2.2.2. Типові помилки та недолітки редагування релігійної літератури
В оформленні апарату видання проаналізована нами релігійна література характеризується відсутністю уніфікованого способу наведення даних. Типові помилки: неправильне оформлення звороту титулу, наведення неповних випускових даних, відсутність змісту. В деяких випадках немає даних про видавництво, місто, та дату на титульному аркуші.
Порушення граматичних норм української та російської мов майже не зустрічається, а окремі випадки можна віднести до обдруківок. Структурний поділ видань характерний для релігійних видань та відповідає канонізованим правилам організації тексту. Кожне видання відповідало нормам, закріпленим у КУ та ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації». Невірних тлумачень релігійних понять виявлено не було.
2.3. Особливості редагування езотеричної літератури
У зв’язку із відсутністю хоча б основних сформованих загальноприйнятих правил, ознак та підстав для віднесення літератури до езотерики, неможливо казати про специфічні норми редагування езотеричної літератури.
У сучасному книгознавстві питання типології книги в цілому і типології її окремих видів знаходяться у стадії активної розробки, накопичений досить істотний науковий і практичний досвід. У цей час склалася достатньо повна система уявлень про типологію книги в цілому. Проте ще недостатньо розроблені проблеми типології деяких видів книги, зокрема – літературно-художньою. Існуючі роботи виконані часто з різних позицій, носять суперечливий характер, не дають єдиної, цілісної типології літературно-художньої книги. У них, в основному, розглядаються питання типізації літературно-художніх видань, тобто принципів і методів систематизації їх на рівні конкретних видань, тоді як не вирішені проблеми більш загального порядку – типології літературно-художньої книги в цілому.
Аналізуючи сучасний книжковий ринок та позицію практикуючих езотеричних організацій, ми побачили, що книгорозповсюджувачі відносять до езотеричної літератури художні, релігійні, філософські та інші твори. Критерієм оцінки твору, як езотеричного, стала наявність у його тексті містичного, окультного, магічного, фантастичного контексту.
Для того, щоб виробити загальноприйняті критерії класифікації езотеричних видань, необхідна спільна дослідницька та наукова робота фахівців з усіх вищезазначених сфер діяльності. Це має бути трудомісткий процес, проте потреба у вирішенні цієї проблеми на сьогодні вже стала нагальною.
Після того, як буде вироблено загальні принципи та правила щодо видання книг езотеричної літератури, можна буде перейти до розробки специфічних норм редагування цього виду літератури. В нашій роботі ми зробимо спробу теоретичного вирішення цих двох проблем у досить загальному плані. Результати розроблення принципів типологізації, класифікації та норм редагування езотеричної літератури буде викладено у наступному розділі нашої роботи.
2.3.1. Редакторський аналіз книжкових видань езотеричної літератури
Для того, щоб розробити спеціальні норми редагування для езотеричної літератури, нами було проведено аналіз книжкових видань цього виду. Для нього було відібрано п’ять видань доступних для споживачів в українських книгарнях, серед яких є видання українських та російських видавництв, видання українською та російською мовами. Всі книжки видані з 1991 по 2007 рр. Аналіз проводився на основі вибіркового спостереження (див. підрозділ 2.2.1).
Основні ідеї езотеричних учень полягають в наступному: переконаність в ілюзорності звичайного життя (те, що ми бачимо, – не справжнє буття, а всього лише Майя); співвіднесена мікрокосмічного плану з макрокосмосом; надання великого значення в житті людини психічних центрів; а також в особливостях психотехнічної роботи людини над собою і інше. [2; с. 12]
З генеральної сукупності для забезпечення репрезентативності нами було відібрано такі видання езотеричної літератури: В. Юр’єв «В тонких світах», С. Кнейпп «Моє водолікування. Домашня аптека», Е. Крістенсен «Йога для всіх. Шлях до здоров’я», М. Норбеков «Тренування тіла і духу» та Л. Ту «Внутрішній фен-шуй: давнє китайське мистецтво самовдосконалення».
Редакторський аналіз видань проводився за такими параметрами: оформлення апарату видання; езотерична терміносистема; відповідність граматичним нормам української чи російської мов; вживання великої та малої літери на початку езотеричних понять; відповідність нормам редагування перекладної літератури (у випадку, якщо мова оригіналу була не українською чи російською).
2.3.2. Типові помилки та недоліки редагування езотеричної літератури
Лише одне з проаналізованих видань повністю не відповідало нормам з оформлення вихідних даних, вихідних відомостей та випускових даних. Для інших типовим є наведення цих видів даних упереміш. Зустрічаються різні тлумачення одного і того самого езотеричного поняття, інколи тлумачення якогось поняття, що може бути незрозумілим великій частині читачів, взагалі не наводиться автором та проходить повз увагу редактора. Порушення граматичних, синтаксичних та інших норм української та російської мов не перевищує припустимі п’ять відсотків. Помилок сприйняття у зв’язку із перекладом з мови оригіналу виявлено не було.
РОЗДІЛ 3
МЕТОДИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ РЕДАГУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ, РЕЛІГІЙНОЇ ЕЗОТЕРИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ В УКРАЇНІ
3.1. Розробка норм редагування книжкових видань політичної літератури
Громадсько-політичну літературу вирізняє широта тематики і різноманітність матеріалу. Політична література, що входить до складу громадсько-політичної – один із засобів управління людьми, суспільною думкою. Ця література іноді носить агітаційний характер і тому повинна бути доступною якомога ширшому колу читачів. Політичні тексти можуть бути описовими, теоретичними, пояснювальними. Виходячи з цього, визначаються і завдання редактора в роботі над книгою, особливості його роботи над мовою і фактичним матеріалом.
Оскільки в Україні – демократичний устрій, обмеження свободи слова неприпустиме, тому норми редагування політичної літератури повинні сприяти встановленню загальноприйтяних прав та свобод людини та громадянина. Обмеження можуть стосуватися лише аспектів, що містять загрозу для збереження територіальної цілісності, суверенітету та незалежності України. Враховуючи законодавчі нормативні акти, що регулюють видавничо-редакційний процес та розроблену З.В. Партико нормативну базу редагування, до якої входять інформаційні, соціальні, композиційні, логічні, лінгвістичні, психолінгвістичні, видавничі, поліграфічні норми, ми розробили норми редагування книжкових видань політичної літератури:
вислови, речення, що містять підбурювання до порушення територіальної цілісності, суверенітету та незалежності України чи позитивну оцінку таких дій мають бути змінені або вилучені;
слова, вислови та речення, що наносять моральну образу й містять дискримінацію за расовою, національною приналежністю, сексуальною орієнтацією, релігійними віруваннями та політичними вподобаннями, змінити на нейтральні або вилучити з тексту;
інформація, що належить до таємної, конфіденційної та такої, що стосується приватного життя не публічних осіб, має вилучатися з тексту;
при наведенні повного тексту чи фрагментів офіційних документів уникати будь-яких виправлень;
при наведенні повного тексту чи фрагментів опублікованих публіцистичних матеріалів виправляти лише граматичні та синтаксичні помилки, а всі інші аспекти залишати в оригінальному варіанті;
написання назв будь-яких організацій, установ, підприємств, партій, партійних об’єднань має відповідати написанню у документації з державної реєстрації цих об’єктів;
ілюстративні та графічні матеріали мають так само відповідати усім вищезазначеним нормам.
3.2. Розробка норм редагування книжкових видань релігійної літератури
Оскільки виданням релігійної літератури займаються видавництва так чи інакше причетні до релігійних організацій, редагуванням цього виду літератури займаються редактори, що мають відповідну духовну освіту. Кожна релігія світу, кожні напрямок чи течія у складі основної релігії мають свої власні канони та догми, закріплені у відповідних релігійних текстах, наприклад, Кодексом канонів Східних Церков, оприлюдненим папою Іоаном Павлом ІІ 18 жовтня 1990 р. Нікейский символ віри в редакції Другого Всесвітнього Собору, Кодекс канонічного права (Codex Iuris Canonici) та інші.
Догмати приймаються і закріплюються вищим духівництвом конкретної релігії. Свідомий відхід від догматів (повне неприйняття або інше трактування) називається єрессю та може, навіть, призвести до релігійних конфліктів.
Виходячи з цього, в нашій роботі ми вважаємо доцільною лише розробку загальних норм редагування релігійної літератури, які допоможуть редакторам, які не мають відповідної релігійної освіти, зорієнтуватися у ситуації та усвідомити необхідність звернення до релігійних текстів, у яких закріплені канони та догми тієї чи іншої релігії.
Будь-яке видання релігійної літератури має редагуватися у відповідності до канонів, догм та законів конкретної релігії, конфесії, течії тощо. Текстові, ілюстративні та інші матеріали, які вступають у протиріччя із відповідними канонами, догмами, правилами та законами, мають вилучатися з тексту.
Релігійне видання не повинне містити приниження та дискримінацію інших релігій та віруючих, що їх сповідують.
Оформлення апарату видання книжок релігійної літератури має відповідати ГОСТ 7.4–88. СИБИД «Издания. Выходные сведения».
Вживання великої літери на початку деяких слів, яке не є характерним для усіх інших видів літератури не вважається неправильним, якщо закріплене у відповідних церковних документах, релігійних текстах.
Виконання інших релігійних норм редакторові слід контролювати за довідковою літературою певної релігії. Наприклад, «Словник Біблійного богослов’я», «Библейский словарь. Энциклопедический словарь», «Словарь церковных терминов» для християнської релігії. Проте, слід брати до уваги, що розбіжності у написанні слів, та навіть уживанні прийменників можуть бути й у межах однієї релігії – в різних конфесіях, як то католицька та православна. Тому розроблення уніфікованих норм для всіх течій та напрямків однієї релігії, не кажучи вже про різні релігії, неможливе.
3.3. Розробка критеріїв визначення виду езотеричної літератури та норм редагування книжкових видань цієї літератури
У сучасному книгознавстві питання типології книги в цілому і типології її окремих видів знаходяться у стадії активної розробки, накопичений досить істотний науковий і практичний досвід. На цей час склалася достатньо повна система уявлень про типологію книги в цілому. Проте ще недостатньо розроблені проблеми типології деяких видів книги, зокрема - езотеричної [Кожевн; ].
Багатоступінчатий, розгалужений поділ наук, використовує на різних етапах поділу різні підстави. Всі науки, зазвичай, діляться на чотири групи: природничі науки, соціальні, гуманітарні та формальні науки.
Езотерика відображає ту сферу знань, яка перебуває на межі соціальних та природничих наук. Як і ці науки, вона оперує абстрактними поняттями, тяжіє до порівняльних оцінок та понять, хоча саму її не можна назвати наукою через відсутність фактичної бази.
Згідно із філософським словником, езотеризм – це вчення, призначене для просвітлених; учення, направлене всередину, углиб явищ; учення, що виявляє внутрішній, істотний зв'язок явищ. Основні ідеї езотеричних учень полягають в наступному: переконаність в ілюзорності звичайного життя (те, що ми бачимо, – не справжнє буття, а всього лише Майя); співвіднесеність мікрокосмічного плану з макрокосмосом; надання великого значення в житті людини психічним центрам; а також в особливостях психотехнічної роботи людини над собою та інше.
Позиція науковця В.М. Розіна щодо критеріїв віднесення літературного твору до езотерики відображена у його аналізі книги Д. Андрєєва «Троянда світу». Він визначає цю книгу як «відому езотеричну». Езотерична, тому що «автор вірить в існування нечистої сили, Сатани, духовних монад, деміургів, померлих героїв та зниклих храмів, проте так само і у Бога, Христа, ангелів» [Розін; ].
На нашу думку такий підхід до визначення критеріїв виділення езотеричної літератури не зовсім прийнятний, оскільки в такому разі до езотерики треба буде віднести всі книжки у жанрах фантастика, «фентазі», містика. Така концепція не відповідає загальноприйнятим поняттям про закони реального, істинного світу.
В нашій роботі ми пропонуємо відносити до езотеричної літературу, текст якої містить контекст таких напрямків: окультизм, хіромантія, магія, алхімія, чаклунство, фен-шуй, специфічні психопрактики прикладного характеру, нетрадиційна медицина, нумерологія, ворожіння, спіритизм, духовні практики, самопізнання, йога, цілительство, аюрведа, трансерфінг, та будь-які практичні течії усередині традиційних релігій.
В цілому, можна зробити висновок, що езотерика — специфічні системи психопрактик, що існують, як правило, в рамках будь-яких культурних і релігійних традицій, які носять переважно прикладний характер. Як приклади таких систем, можна назвати суфізм усередині ісламу, ісихазм усередині православ'я, нейдан усередині даосизму, чернечі психопрактики в католицизмі, йога усередині індійської традиції. Езотеричні системи ховаються в надрах релігій, проте принципово відмінні від них тим, що на відміну від релігії, езотеричні системи надзвичайно практичні і прагматичні.
Мета езотеричних систем, як і релігійних (екзотеричних – протилежність езотериці): усвідомлене самовдосконалення особистості, проте, на відміну від останніх, езотеричні системи пропонують конкретний відтворний набір методів для такої зміни.
Норми редагування езотеричної літератури утворити дуже важко, оскільки це та сфера, де немає усталених, загальноприйнятих та науково доведених фактів. Необмежений простір для думок, міркувань, припущень – характерна особливість езотеричної літератури. Проте, з огляду на тлумачення терміну «езотерика», необхідною умовою всіх езотеричних теорій є їх дієвість на практиці. Тож можна твердити, що для того, аби вважатися езотерикою, психологічна або будь-яка інша практика повинна довести свою дієвість. Для цього було б доречно вести документальне затвердження випадків, коли людина на практиці довела дієвість теоретичних викладень будь-якого нетрадиційного вчення.
В якості довідкової літератури при редагуванні езотерики можна використовувати такі словники та енциклопедії: «Мифы: Энциклопедия» В.М. Макаревича, «Кто есть кто в классической мифологии: Энциклопедический словарь» А.П. Кондрашова, «Боги древних славян», «Славянская мифология» и «Легенды древней Руси» В.И. Калашникова, «Русский мифологический словарь» В.В. Шуклина
Що стосується загальних аспектів редагування видань езотеричної літератури, то їх контроль редактор може здійснювати за допомогою довідкових видань (словників, енциклопедій тощо), стандартів та законів, які регулюють видавничо-редакційну діяльність.
ВИСНОВКИ
Для виконання поставлених завдань та досягнення мети дослідження, перш за все, нами було розглянуто тематичну літературу з редагування. Дослідницьку роботу було присвячено аналізу політичних, релігійних та езотеричних книжкових видань та розробці заходів, щодо підвищення рівня редакторського опрацювання цих видів літератури під час створення друкованої продукції.
Як виявилося в ході написання роботи, на сьогодні ще залишаються окремі види літератури, які не були досліджені науковцями у всіх аспектах. На існування цієї проблеми найкращим чином вказує ступінь дослідженості політичної, релігійної та, особливо, езотеричної літератури. На сьогодні в Україні немає розроблених працівниками наукових та освітніх установ чітко встановлених та закріплених у відповідних виданнях правил та норм із редагування цих видів літератури.
Особливо значущим є це питання з огляду на те, що читацька аудиторія політичної, релігійної та езотеричної літератури охоплює майже всі вікові та соціально-культурні верстви суспільства. До цих видів літератури люди звертаються не за необхідністю, як, наприклад, до навчальної чи довідкової, а через велику зацікавленість питаннями з однієї з відповідних сфер життя. Це призводить до несвідомого підвищеного рівня сприйняття та засвоєння читачами отриманої інформації, незалежно від того, наскільки правильною та істинною вона є.
З огляду на це редагування зазначених видів літератури має відбуватися найкращим чином, для чого необхідно створити відповідну нормативну базу. Нашим внеском в цю достойну поваги справу стало проведення редакторського аналізу політичних, релігійних та езотеричних видань, які є об'єктом дослідження, та виявлено й описано типові помилки, що є відхиленням від стандартів і норм інших нормативних документів, які регламентують діяльність у сфері видавничої справи. Для забезпечення репрезентативності з генеральної сукупності методом простого та тематичного відбору нами було відібрано п'ятнадцять видань.
Результатом нашої дослідницької роботи стала розробка заходів щодо усунення виявлених в ході аналізу політичної, релігійної та езотеричної літератури типових помилок та підвищення загальної культури редагування цих видів літератури, загального рівня дотримання норм, правил і стандартів у процесі їх видання.
Для політичної та релігійної літератури нами було розроблено спеціальні норми редагування, а для езотеричної – критерії визначення цього виду літератури та поради щодо редагування. Це заходи загального плану, проте в разі їх подальшої розробки, вдосконалення та уточнення вони можуть стати затвердженими та загальноприйнятими нормами редагування цих видів літератури. Подальша розробка цього питання може включати експертну оцінку та експериментальну перевірку утворених норм у практичній діяльності українських видавництв.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Антонова С., Соловьев В., Ямчук К. Редактирование. Общий курс: Учебник для вузов. М.: Изд-во МГУП, 1999. - 256 с.
Антропова Н. Даниил Андреев – «гений эзотеризма» // Рукописный журнал Общества ревнителей русской философии. Вып. 4, 2002
Блаватская Е. Тайная доктрина. Т.1. – Д.: Сталкер, 1997. – 400 с.
Большой энциклопедический словарь edu.prometey/ [15.04.08]
Бучма О. Політика і релігія в Україні: тенденції змін. Рел. панорама, 2004, № 6.
Васнев С. Статистика: Учебное пособие Москва: МГУП, 2001. 170 с.
ДСТУ 3017– 95 «Видання. Основні види. Терміни та визначення»
Закон України «Про авторське право та суміжні права» від
Закон України «Про видавничу справу»
Закон України «Про видавничу справу» від 05.06.1997 № 318/97–ВР // portal.rada.gov
Закон України «Про інформацію»
Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації»
Законодавство України про видавничу справу. За станом на 10 червня 2005 р. /Верховна Рада України: Офіц. вид. / Упоряд. Ю.П. Дяченко. – К.: Парламентське вид-во, 2005. – 160 с.
Іванченко Р. Літературне редагування: Підручник. – К.: Парламентське вид-во, 2003. – 234 с.
Кожевников Г.Типология литературно-художественной книги: Конспект лекции М.: Изд-во МПИ, 1985. 40 с.
Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141
Ленский Б. Современное отечественное и зарубежное издательское дело: конспект лекций. М, 2002
Мильчин А., Чельцова Л. Справочник издателя и автора: Редакционно-изд. оформление книги. – М.: ОЛМА-Пресс, 2003. – 800 с.
Морозова В. Редактирование. Общий курс: Учебное пособие для специальность 021500 – Издательское дело и редактирование. – Ульяновск: УлГТУ, 2002.
Настольная книга издателя / Е. В. Малышкин, А. Э. Мильчин, А. А. Павлов, А. Е. Щадрин. – М.: Аст; Олимп, 2004. – 811 с.
Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология. М., 1998
Партико З. Загальне редагування: нормативні основи: Навч. посібник. – Л.: ВФ Афіша, 2006. – 416 с, табл. 9, рис. 47, додатків 16.
Редакторская подготовка изданий: Учебник / Антонова С.Г., Васильев В.И., Жарков И.А., Коланькова О.В., Ленский Б.В., Рябинина Н.З., Соловьев В.И.; Под общ. ред. Антоновой С.Г., д.ф.н.
М.: Издательство МГУП, 2002. 468 с.Різун В. Літературне редагування: Підручник. – К.: Либідь, 1996. – 128 с.
Розин В. Влияние эзотерического мироощущения на искусство//Философские науки, 2001, № 1. С. 95
Сведенборг Э. О небесах, о мире духов и об аде. – К.: Украина, 1993. – 336 с.
Словарь церковных терминов days.pravoslavie [16.04.08]
Тимошик М. Видавнича справа в Україні на сучасному етапі: тенденції, проблеми journlib.univ.kiev [15.03.08]
Тимошик М. Видавнича справа та редагування: Навч. Посібник. – К.: Наша культура і наука, 2004. – 224 с.
Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. – 2-ге вид., стереотипне. – К.: Наша культура і наука, 2006. – 560 с.