Специфіка роботи регіонального телебачення (на прикладі 9 каналу)
Комерційне телебачення існує за рахунок реклами, і рейтинг — це те, що регламентує його роботу. Головні фігури — рекламодавець і спонсор. Зміст комерційного телебачення здебільшого орієнтовано на запити і потреби масової аудиторії, від якої залежить кількість реклами на телеканалі, а отже, і його фінансовий стан. Звідси зрозуміло, що комерційний успіх телебачення якраз і базується на рекламі, у тому числі й дніпропетровського. І неможливо не погодитися з тим, що в основі одержання прибутку «із повітря» — суміш сенсацій, круто замішаних на сексопатології і насильстві, з надто хижацькою і нав'язливою телерекламою.
2.2 Проблеми та перспективи регіонального телебачення на прикладі 9 каналу м. Дніпропетровськ. Принципи підходу до робочого процесу
У Дніпропетровську існувала одна з перших комерційних телекомпаній, яка називалася «ІN-TV». Паралельно на ПМЗ існувала відомча телекомпанія «Оріон», яка обслуговувала потреби КБ та заводу: знімала старти, запуски, роботу конструкторів, ті матеріали, які у той час були секретними. У січні 1995 року відбулося технічне та інтелектуальне злиття двох телекомпаній. Засновником стала група «Приват», в особі Ігоря Коломойського. Звідси і нова назва — «Приват ТБ Дніпро» (торгівельна марка 9 канал). За 15 років телекомпанія змінила 3-4 формати.
До 2000 року 9 канал заповнював 24 години ефіру: власні програми, придбані фільми. У нове століття канал увійшов з величезними заборгованостями по заробітній платі та на межі банкрутства. Самотужки покривати ефір вже не виходило. Зі зміною керівництва знайшли вихід вижити та втриматися на ринку: здавати ефірний час «в оренду». «Приват ТБ Дніпро» уклав ефірний договір з «Новим каналом» м. Києва. Недержавні київські телемережі намагаються завойовувати загальнонаціональну аудиторію, поширюючи свій вплив на регіональні ринки. Вони передають програми через станції своїх мереж або по супутнику. Часи виходу власне 9 каналу варіювалися. У 2008 році місцевий канал віщав лише чотири години на добу.
З 2009 «Приват ТБ Дніпр» ретранслює канал ТВІ м. Київ. З новими фінансовими вливаннями та передвиборною гонитвою кандидатів на посаду Президента України, з’явилася можливість та потреба збільшити кількість годин мовлення власне 9 каналу до п'яти годин на добу (8.00-9.00; 15.00-16.00; 19.00-20.00; 21.00-22.00; 00.00-01.00) . З’явився денний випуск новин.
Сьогодні на телекомпанії «Приват ТБ Дніпро» працює близько 70 співробітників. У виробництві та видачі програм в ефір використовуються сучасні станції нелінійного монтажу, обладнання форматів Betacam SP, DV. Апаратура видачі в ефір та ефірно-студійного комплексу реалізована на компонентній обробці відеосигналу, що відповідає високим вимогам.
Професійне телевізійне обладнання, встановлене в апаратно-студійному комплексі телекомпанії та сучасна передавальна техніка, дозволяють передавати в ефір програмний сигнал високої якості та забезпечують впевнений прийом у радіусі 100 кілометрів (міцність передавача – 500 Вт). Під покриттям знаходяться: Дніпропетровськ, Новомосковськ, Павлоград, Дніпродзержинськ, Синельникове, Верхньодніпровськ та деякі райони Запоріжжя. Діапазон мовлення – метровий.
Телекомпанія виробляє власні програми: «Новини 9 каналу» (по буднях о 8.00; 15.00; 19.00; 21.00; 00.00), «Економічні новини» та «Чупс прогноз» – прогноз погоди (по буднях після новин), щоденний випуск новин культури «Культурне меню» (8.30; 15.30; 00.30), щотижневий огляд спортивних подій «Дніпро футбол» (неділя 8.00-8.30; 19.00-19.30), «Вояж» – відпочинок і туризм (субота 19.00; 00.00), «Резюме» – підсумкова програма тижня (субота 19.40), «Губернські хроніки» (неділя о 19.30 та понеділок о 8.00), «Прямий ефір на 9-му» – актуальна зустріч в прямому ефірі. У березні 2010 року 9 канал спробував запустити унікальну для Дніпропетровську програму «Битва за Дніпро» – у прямому ефірі збирали людей, компетентних у гострих питаннях (тарифи, дороги, бюджет тощо). Програма не фінансувалася жодними владними структурами, не було правих та винуватих, лише суперечки та пошуки вирішення міських проблем. Втім, керівництво каналу вирішило призупинити проект до осені. У таку ж довгу відпустку пішли й «Губернські хроніки». Закриття обох проектів пов'язують з перенесенням міських виборів. На нашу ж думку затишшя скандальних проектів зумовлено зміною влади у країні і дуже важко сприйнялося колективом 9 каналу.
Якби там не було, канал продовжує працювати. Обличчям «Приват ТБ Дніпро» можна назвати програму «Новини 9 каналу». На щоденний випуск новин працює 9 журналістів та 4 оператори. Оперативно зроблені сюжети, актуальні теми, авторська подача – риси служби інформації. Факт відсутності державного фінансування став гарантом незаангажованості. Але і об’єктивність, і незаангажованість закінчується рівно там, де починаються інтереси засновників чи постійних рекламодавців. У період виборчої агітації у «Новинах 9 каналу», як і інших регіональних мовників, через один зустрічалися сюжети про діяльність того чи іншого кандидата. Також дніпропетровські телевізійники не нехтують замовними сюжетами, що й дає змогу їм самим оплачувати видатки своєї трансляції.
Умовно поділимо співробітників 9 каналу на технічних і творчих працівників. Хоча з іншого боку такий розподіл може бути не доречним, бо так чи інакше навіть технічним працівникам доводиться мислити творчо.
І ті, і інші співробітники телекомпанії мають певне і не завжди чітко розмежоване коло обов'язків, які вони виконують. Декілька років тому керівництво «Приват ТБ Дніпро» зробило крок до створення «універсальної» служби інформації: кожен журналіст самостійно монтує свої репортажі, поєднуючи функції репортера та режисера монтажу. Це звільнило журналістів від черг до монтажних-апаратних та від пояснень монтажеру, що вони хочуть бачити у результаті. Втім, це дещо уповільнило створення сюжету, адже досвідчені монтажери збирають куди швидше за журналістів. Хоча треба віддати належне службі інформації 9 каналу: молодий журналістський колектив швидко втягнувся у новий графік роботи.
Випуск новин, чи будь-якої іншої програми прямо залежить від виконання прямих і не прямих обов'язків. Більшість роботи побудоване на співробітництві та підтримці. Тобто будь-який співробітник телекомпанії окремо працювати не може.
Якість репортажів у випуску новин 9 каналу, як і будь-якого іншого, прямо залежить від можливостей. Якісній роботі можуть завадити:
проблеми із технікою (камерою, мікрофоном чи комп'ютером);
відсутність часу, що приділено для підготовки матеріалу (в тому числі кількість часу, що має водій та оператор).
Також вважаємо, що якість залежить і від ступеня творчого підходу до підготовки сюжету.
Розглянемо, кожну з проблем. Перша і найбільш головна: в деяких ситуаціях, як наприклад, холод чи спека, камера може працювати по-різному, і яка б подія не була, камера може просто відмовитися її знімати. Важливі також наявність касети та запасних акумуляторів.
Безперечним залишається той факт, що журналіст, оператор та водій повинні мати достатньо часу для перебування на події, бо при відсутності часу, її висвітлення стає поверхневим: не достатня кількість інтерв'ю чи мало робочого відеоматеріалу. Втім, безвихідних ситуацій не буває. Якщо зйомка не ексклюзивна, колеги з інших дніпропетровських телеканалів ніколи не відмовлять у допомозі.
При відсутності подібних проблем, робота перебігає у майже однакових умовах. Наприклад, у разі, якщо знімальна група виїжджає на подію, про яку знає заздалегідь, робота відбувається наступним чином.
Знімальна група вирушає на подію. Найчастіше і журналіст, і оператор знає, що буде відбуватися і приїжджає заздалегідь. (Про події, які будуть відбуватися їм повідомляє прес-служба тієї чи іншої установи). Перед початком, а також під час заходу журналіст дає оператору настанови, щодо відеоматеріалу, який він бажає отримати від оператора по закінченні зйомки. Журналіст може записати стенд-ап, якщо це доречно.
Коли знімальна група повертається на телекомпанію, журналіст оцифровує відеоматеріал для подальшого монтажу. Паралельно, або після цього, журналіст займається написанням тексту для ведучих, закадрового тексту для репортажу та виокремлює синхрони (уривки інтерв'ю до 20 секунд), які в подальшому будуть міститись в сюжеті і подає готовий текст для перевірки головному редакторові.
Після перевірки тексту, журналіст записує закадровий текст. Після чого приступає до монтажу сюжету. Далі сюжет виходить в ефір: весь процес спрощений тим, що усі комп'ютери на телекомпанії пов'язані внутрішньою мережею.
Більшість подій, на які виїжджає знімальна група 9 каналу, заплановані заздалегідь, тобто головний редактор виокремлює їх із решти і пише їх у графік зйомок. Однак, бувають ситуації, коли події виходять не запланованими. Про них найчастіше повідомляють прості городяни, або колеги з інших каналів. Якщо усі можливості дозволяють знімальній групі виїхати на подію, робота формується майже таким самим чином, хіба що з деякими поправками, бо оператор та журналіст можуть не до кінця уявляти, що саме відбувається і хто буде присутнім на заході. Робота коригується в залежності від ситуацій, що склалася.
Є і інші випадки. Наприклад, заплановані зйомки, але не ті, про які повідомляють ті чи інші установи за допомогою своєї прес-служби. Такі як коментар з приводу тієї чи іншої (скоріше за все проблематичної) ситуації, що склалася в місті, або зйомка простих людей, які страждають від цієї ситуації. Про коментарі та зйомку в такому разі домовляються заздалегідь, в рідших випадках — не домовляються, а просто їдуть. Знімальний процес також коригується в залежності від ситуації, втім після збору всієї інформації обробка матеріалу відбувається так само, як і у випадку, описаному вище.
Як вже зазначалося раніше, робота на телекомпанії заснована на підтримці один одного. Інша справа, якщо мова стосується не людських моментів, тобто ситуацій, що пов’язані з політикою каналу та суто технічних, про які мова також ідеться вище.
Через недостатньо повне фінансування технічна база телеканалу оновлюється рідко, дуже багато що з роками приходить у негідність (як то касети, картки пам’яті, батарейки, мікрофони та комп’ютери). Журналісти не можуть обвинувачувати простих рядових працівників (операторів або будь-яких інших технічних співробітників) у технічних несправностях устаткування. Постійна мінімальна увага приділяється лише сайту каналу (www.9-channel), який вимагає немалих фінансових витрат. Нещодавно сайт змінив дизайн, було придбано новий потужний сервер.
Обережність та гідна увага з боку керівництва каналу найчастіше приділяється лише тим матеріалам, вихід яких оплачений приватними особами, тобто рекламі чи прихованому піару. Вихід таких сюжетів стоїть на першому місці, що є однією з частин політики каналу. Справедливо відмітити, що за таких умов розподілення уваги, страждають глядачі. Почуття журналістів та емоційний стан у таких умовах роботи також не у кращому стані. Однак, в умовах того, що 9 канал є приватним, а не державним, в керівництва нема іншого вибору, бо лише за умови розміщення і розповсюдження реклами він має змогу існувати.
Через те, що гідна увага приділяється рекламі та політичним замовникам, інші, несплачені, матеріали відходять на другий план. На зйомки, в яких немає замовника, оператор та журналіст може поїхати лише у разі, якщо цей матеріал не ставить під загрозу вихід в ефір замовного сюжету. Дуже рідко подібним соціальним, потрібним простим городянам, сюжетам та подіям приділяється стільки уваги, скільки воно того потребує. Завше на повне ознайомлення із проблематикою та проникнення такою соціальною темою не вистачає часу. Не вистачає в оператора та журналіста також часу і не те, щоб домовитися про додаткові інтерв’ю чи зйомки, аби матеріал, що вийде в ефір, був повноцінним та висвітлив усі боки та сторони проблеми, яка підіймається. Найважче було у період передвиборної гонитви кандидатів на посаду Президента. У новинах виходили 1-2 не замовлених сюжети з 10.
З вищезазначеного слід зробити висновок, що політика каналу в сенсі таких пріоритетів сприяє тому, що проявів рівня висококласної об’єктивної журналістики в ефірі каналу можна побачити рідко. З таких причин багато людей, що приходять на роботу, розчаровуються в телебаченні, або ж починають думати, що все в ньому саме так і влаштовано. Студенти чи вже дипломовані спеціалісти, що приходять та уходять з каналу, утворюють великий потік працівників.
Втім, в цьому є і певні позитивні сторони. Наприклад, 9 канал, як і решта регіональних каналів, готує багато людей, які можуть далі стати справжніми професіоналами вже на вищих рівнях журналістики. Незгода з політикою каналу та розподілом пріоритетів стає стимулом для саморозвитку молодих людей та їх подальшому просуванні по кар’єрній драбині.
Звичайно, що є і інші співробітники каналу, які працюють там вже великий проміжок часу. Їх не дуже багато, однак їх по праву можна вважати справжніми професіоналами в тих умовах, в яких вони працюють. Найчастіше саме вони і стають наставниками та помічниками для молодого покоління. В таких довголітніх працівників сформоване коло спілкування та зв’язків. Для них просто домовитися про інтерв’ю чи зйомку, бо вони вже мають довіру та контакт із мешканцями міста (від простих до посадовців). Щоправда, такі люди найчастіше не є журналістами, вони – редактори, оператори тощо. Як правило, більшість з них вже звиклі до умов праці та в курсі політики каналу до дрібниць.
Не можна сказати, що на 9 каналі чи будь-якому іншому регіональному телеканалі простому дипломованому чи поки не дипломованому журналістові неможливо залишитися та працювати там на зміну тим, хто рано чи пізно піде. Для тих новачків, які хочуть працювати на регіональному телевізійному просторі достатньо великий проміжок власного життя є можливість залишитися, набратися досвіду. В подальшому вони навіть можуть стати редакторами, ведучими чи навіть авторами власних програм. Вони мають змогу протестувати власні сили, вдосконалити свої знання, і в решті решт висловити свої думки у власній програмі. Щоправда, на 9 каналі це можливо лише за умови, якщо журналіст (а у цьому випадку автор програми) знайде, чи буде бачити спонсора цього проекту, адже не слід забувати, що 9 канал є приватним і існує лише за рахунок рекламодавців.
Втім, з переміною влади в країні, керівництво каналу відмовило у замовлених сюжетах кандидатам на посаду міського голови. Вже місяць у «Новинах 9 каналу» суто новини. Журналісти зітхнули з полегшенням, але з'явилися фінансові труднощі.
І все знову упирається в гроші. На нашу думку, розімкнути це коло та змінити ситуацію на 9 каналі, як і на інших окремих регіональних мовників, можливо у разі: зміни форми власності (на громадську, колективну або змішану), або зацікавленість власника у гідному фінансуванні задля підняття рейтингів та якісності продукту, що випускається.
Висновки
У ході наукового дослідження ми дійшли наступних висновків:
регіональне телебачення мало б бути ріднішим та доступнішим для телеглядачів, у регіонального телебачення завжди був і буде свій глядач. Ніколи загальнонаціональні канали не зможуть задовольнити абсолютно звичайне бажання знати, що відбувається в їхньому місті, на їхній вулиці. Люди повинні мати шанс побачити в репортажі свій дім, своїх сусідів. Це жахлива помилка, коли вважають, що політичні баталії і потужний «різнобарвний» PR центральних каналів може задовольнити потребу в інформації про рідне місто. Більш доступна і довірлива тональність місцевих каналів ближча і більш зрозуміла мешканцям. У місцевій інформації не потрібно шукати подвійного дна, вона прозора. Зрозуміліші мотиви і взаємозв’язки. Менша дистанція між джерелом і споживачем інформації. Втім, поки що такі думки утопічні, і глядач реагує на регіональне телебачення, перемикаючи канал, а імідж слабких провінційних каналів перетворився на стереотип.
Причину такого ставлення до регіональних мовників вбачаємо у тому, що:
протягом двадцяти років розвитку регіонального телебачення створилася деформована, безперспективна модель регіонального телемовлення. Увесь цей час увага політичних кіл середнього й нижчого рівнів концентрувалася на регіональному телебаченні, яке вважалося доволі ефективним засобом впливу. Надмірна увага політиків, відсутність кадрового потенціалу й принципу професійності призвели до деградації творчого і виробничого колективів, яку до сьогодні більшість телекомпаній не здатні припинити без зовнішнього втручання й значних кадрових змін;
слід визначити таку стратегічну проблему: держава залишається значним і впливовим гравцем і, водночас, регулюючим суб'єктом телевізійного ринку. Вона використовує систему субсидій і дотацій як позаринковий механізм впливу. На комерційних каналах ситуація не краща. Але тут свою політику диктують засновники та керівництво телекомпаній. Зважаючи на можливі спекуляції на тлі висвітлення подій, пропонуємо знаходити нові форми власності телекомпаній: громадську, колективну або змішану;
необхідно розвивати широкий тематичний (політика, економіка, культура, мистецтво, соціальні питання, спорт, література тощо) і географічний (наявність власних кореспондентів, які працюють у кожній точці регіону) спектри. Телепрограми повинні бути збалансовані й різнобічні, мати кілька рівнів перевірки фактів та інформації. Як приклад наближеного до описаної моделі, можемо вже розглядати навіть центральне українське ТБ, зміни якого стали природним наслідком свіжих кадрових вливань.
Не можна сказати, що на регіональному телебаченні простому дипломованому чи поки не дипломованому журналістові неможливо залишитися та працювати там на зміну тим, хто рано чи пізно піде. Для тих новачків, які хочуть працювати у регіональному телевізійному просторі достатньо великий проміжок власного життя є можливість залишитися, набратися досвіду. В подальшому вони навіть можуть стати редакторами, ведучими чи навіть авторами власних програм. Вони мають змогу протестувати власні сили, вдосконалити свої знання, і в решті решт висловити свої думки у власній програмі. Але комерційна вигода переважає навіть над дуже хорошою ідеєю та ініціативами. Тому можливість створення авторського проекту стає реальною лише за умови, якщо журналіст знайде, чи буде бачити спонсора свого проекту.
При детальному аналізі перспектив місцевих каналів важко назвати їх блискучими. Дніпропетровському телебізнесу відверто бракує сил для організації повноцінного заповнення ефірного часу якісним та цікавим телепродуктом. Найчастіше регіональні студії фактично готують лише випуски місцевих новин. Утім, зважаючи на те, що такі телекомпанії принаймні існують, можна зробити висновок, що вони комусь потрібні. Проте прямо зараз зламання стереотипу про слабкість та нецікавість регіонального телебачення неможливе, як і вихід його якісно новий рівень.
І насамкінець зауважимо, що нові – старі проблеми регіонального телебачення України поступово виходять на рівень якщо не вирішення, то принаймні обговорення. Принаймні це позбавить працівників регіональних телеканалів головного гальма – затятої віри у те, що це телебачення й не повинно бути цікавим.
Список використаних джерел:
1. Багиров Э.Г. Очерки теории телевидения. – М.: Искусство, 1978. – С. 18–24.
2. Борецкий Р.А. Информационные жанры телевидения. – М., 1961. – С. 27–31.
3. Борецкый Р.А. Телевидение на перепутье. Статьи 1989-1998. - М.: Ин-т истории и coц, проблем телевидения, 1998. - 105 с.
4. Браун Л. Имидж – путь к успеху. – СПб: Питер Пресс, 1996. – С. 10–14.
5. Бугрим В.В., Мащенко I.Г. Телебачення прямого ефіру - К.: Либідь, 1991. - 200 с.
6. Васильева Т.В. Теле- и радиоинформация: Учеб. пособ. – Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1987. – С. 17.
7. Гоян В.В. Інформаційна телевізійна програма: типологічна характеристика, параметри діяльності журналіста: Дис...канд. філол. наук. – К., 1999. – С. 34–45.
8. Гоян О.Я., Гоян В.В. Телебачення і радіомовлення України: роздержавлення і приватизація // Роль ЗМІ в процесах державотворення. – 1998. – С. 59–63.
9. Григораш Д.С. Журналістика у термінах і виразах. – Л.: Вища шк., 1976. – С. 187.
10. Гуревич П.С. Приключения имиджа: типология телевизионного образа и парадоксы его восприятия. – М.: Искусство, 1991. – С. 9–16.
11. Держкомтелерадіо України. Концепція розвитку державного телебачення і радіомовлення на 2005–2009 рр.
12. Дмитровський З.Є. Інформаційне телемовлення України: здобутки і прорахунки // Українська журналістика: формування сучасного обличчя / Вісн. Львів. ун-ту. – Сер.: Журналістика, 1993.
13. Засурский И.Я. Масс-медиа второй республики, - М.: Изд-во МГУ, 1999, - 272 с.
14. Короткі новини // Львівська Газета. – № 235.
15. Лизанчук В.В. Засоби масової інформації і духовне відродження України: формування національних ідеалів та інтернаціональних почуттів. – Л.: Вид-во Львів. ун-ту, 1990. – С. 27.
16. Мащенко І.Г. Телебачення України: В 2 т. - Т.1: Телебачення de-facto. - К.: Тетра, 1998. - 513 с.
17. Мащенко І.Г. Телебачення України: В 2 т. - Т. 2: Телебачення de-jure. - К: Tempa, 2000. - 529 с.
18. Монро П. Телебачення, телекомунікації і перехідний період: право, суспільство і національна ідентичність // Ґлобалізм, телебачення і суспільство. – 2005. – С. 23–25.
19. Москаленко А. З. Журналістика на сторожі інтересів людини // Українська журналістика – 96: Матеріали наук.-практ. конф. – К., 1996. – С. 3–6.
20. Нахапетов В. Аудиторія місцевого (регіонального телебачення) // Телевізійна й радіожурналістика: Зб. науково-методичних праць. – Вип.3. – Львів, 2000. – С.241-257.
21. Почепцов Г.Г. Теорія комунікації. – К., 1996. – С. 20–24.
22. Про інформацію: Закон України від 2 жовт. 1992 р. // Голос України. – 1992. – 13 листоп. – С. 3–9.
23. Сагалаев Эдуард борется за государственное телевидение // Независимая газета. -1997.- 1 февр.- С. 4.
24. Силин А. Телевидение без берегов? // Новый мир. - 1996. - № 1. - С. 229.
25. Сучасна українська журналістика: поняттєвий апарат / За ред. А. 3. Москаленка. - К., 1997. - 54 с.
26. Щербатюк Т.В. Украинское телевидение как тип республиканской телевизионной программы: Дис...канд. філол. наук. – К., 1982. – С. 54.
27. Юровский А.Я. История советской телевизионной журналистики. – М.: Изд-во Москов. ун-та, 1982. – С. 43–45.
28. Юровский А.Я. Телевидение: поиски и решения: Очерки истории и теории советской телевизионной журналистики. – М.: Искусство, 1975. – С. 18–19.
29. comin.kmu.gov
30. journlib.univ.kiev/
31. inopressa.
32. ukraine/elections2004/media/tv.html
33. portal. lviv/article/2005/05/26/141446.html.
34. telekritika.kiev.
Размещено на