Засоби вираження інтенсивності якісної ознаки прикметника у латинській мові
Слід відзначити, що деякі лінгвісти 1 ототожнюють елатив, тобто безвідносний ступінь якісної ознаки прикметника (або абсолютний суперлатив) із релятивним суперлативом. Проте, більшість дослідників розмежовують ці дві категорії 2. Підстава для цього полягає в тому, що ступені інтенсивності ознаки не виражають порівняння 3. Значення елятива відповідає поняттям дуже високого, найвищого, гранично високого ступеня інтенсивності якості, або уявному його перевищенні у порівнянні з „нормою” в одному й тому самому предметі(таким чином, релятивність набуває тут цілком іншого характеру). Релятивний суперлатив відповідає лише поняттю, дуже високий ступінь - у порівнянні з іншими рівнями даної якості. Таким чином, елатив відрізняється від ступенів порівняння своїм безвідносним характером. Проте, не можна заперечити близькість власне елатива та релятивного суперлатива, що виявляється у деякій подібності функції, відносної синонімічності (вираження високого ступеня інтенсивності).
У класичній латині елативні значення виражались часто формами ступенів порівняння, особливо суперлатив із суфіксом -issimus, що поєднував як суперлативне , так і елативне значення. Що стосується виникнення форми -іssim-, то існує думка, що вона виникла на основі емоційної напруженості, так, наприклад А. Бартонек 1 вважає, що елативність має переважно афективний, а компаративність - інтелектуальний характер. А думка К. Яберга така: "Із цим пов'язано те, що одна залишається переважно в галузі синтаксично-стилістичного, а інша схиляється більше до грама-тикалізації "2. Це так само може бути критерієм розрізнення обидвох категорій - елативності і компаративності.
Якщо у контексті або у реченні яким-небудь чином
обмежується сукупність об'єктів, з котрих виділяється один чи група, тоді значення форми є суперлативним:
Tarquinius Superbus pessimus et crudilissimus omnium regum est.
Тарквіній Суперб є найгірший i найжорстокіший з усіх царів.
або
Alpes montes altissimi Europae sunt. Альпи - найвищі гори в Європі.
Якщо ж обмеження сукупності відсутнє, а також не вказане прямо і не мається на увазі, то форма має елативне значення.
Cyrus vir fortissimus et prudentissimus erat. Кір був чоловіком дуже відважним і дуже мудрим.
Суфікс –issimus означав «останній у ряді однорідних предметів», той, що виражає диференційну ознаку у найвищій мірі.
... frater erat belloque ferox ad vimque paratus, nomine Daedalion,illo genitore creatus, qui vocat auroram caeloque novissimus exit.
[Ovid.,Меt., XI 294-296]
Звагою з-поміж усіх, поривавсь до насильства, до зброї Дедаліоном він називавсь. Був один у нас батько - Той, що приводить зорю, покидаючи небо останнім.
Був брат, відважний у війні, та здатний на насильство, На ім'я Дедаліон, народжений тим батьком, Що кличе Аврору і йде останнім з неба.
…Diffugiunt stellae,quarum agnima cogit Lucifer et caeli statione novissimus exit.
[Ovid.Met.II,114-115]
Зникають зірки: їх загони тремтливі Люціфер гонить і останнім лишаючи варту небесну.
Зникають зірки, загони яких гонить Люціфер останнім полишає сторожу небесну.
…falcata novissima cauda est, qualis dimidiae sinuantur cornua lunae.
[Ovid.Met.III,681-682]
Гепнувсь у воду плиском, і тут серповидним одразу Хвилю хвостом, що на роги півмісяця схожий, став бити.
...серповидний кінчик хвоста наче роги півмісяця зігнулися.
Компаративні форми із суфіксами -іоr, -іus також могли мати елативне значення (див. приклади вище). Наприклад:
Нelena pulchrior est quam Cornelia. - Єлена красивіша за Корнелію
Без порівняння:
Нelena pulchrior est. - Єлена досить гарна(високий ступінь атрибутивної ознаки виражений компаративом)
У поетичних текстах:
Talibus Aeolidis dictis lacrimisque moveturSidereus coniunx:neque enim minor ignis in ipso est.
[Оvid.Меt., XI, 444-445].
Так побивалась Еола дочка. Перейнявсь її болем Зоряний муж якусь мить, бо й самого смутила розлука.
Такі слова та сльози дочки Еола зворушили Зоряного мужа, бо й не менша любов є й у самого [бо й сам охоплений не меншою любов'ю].
Adnuit optatis nocituraque munera solvit Liber,et indoluit,quod non meliora petisset.
[Ovid. Меt.,ХІ, 104-105].
Слова дотримавши, Лібер-отець наділив його згубним Даром і тільки подумав: «Міг краще собі побажати».
Лібер погодився із бажаним і наділив його згубним даром І тільки пошкодував, що він не побажав кращого.
В період пізньої латини суфікс -issimus втрачає суперлативне значення і позначає майже виключно елатив1.
Est autem castrum firmissimis muris in media planitiae…conpositum
[Оr. Тuron., р.22, 1749]
Посеред рівнини побудований табір із дуже міцними стінами.
Erat enim ad basilicam sancti Cassii martyris cripta antiquissima abditissimaque… [Сr.Тuron, р.30, 206]
У церкві святого Кассія-великомученика були дуже давні і дуже таємні поховання.
Особливо багато таких елятивів у „Сповіді”Августина ,мова якої відзначається високою емоційністю.
Вибрані фрагменти класифіковано за семантичним принципом:
1. Висловлювання про Бога і його властивості;
2. Висловлювання про самого автора;
3. Висловлювання про інших осіб, в основному близьких авторові -
друзів, родичів;
4. Висловлювання про невідомих, або маловідомих осіб;
5. Висловлювання про інші якості, які супроводжують почуття, настрої предмети, події, вчинки та ін.
Що стосується висловлювань про Бога, то вони переважно емоційно забарвлені. Августин застосовує дуже багато епітетів, коли він звертається до Бога, як напр..:
Summe, optime, potentissime, omnipotentissime, misericordissime et iustissime,secretissime et praesentissime,pulcherrime et fortissime, stabilis et Incomprehensibilis,immutabilis,mutans omnia, numquam nouus , numquam uetus, innouans,omnia et in uetustatem perducens superbos et nesciunt; simper agens, simper quietus, conligens et non egens, portans et implens et protegens,creans et nutriens et perficiens,quaerens,cum nihil desit tibi [Augustin.I,4,3]
Вищий,кращий,сильніший!...Дуже всесильний,дуже милосердний і справедливий, дуже прихований і дуже наявний, дуже гарний і дуже сильний, постійний і незрозумілий...
Особливо цікавим у цьому прикладі видається те, що для Августина недостатнім епітет potentissime і він ще додає omnipotentissime.Тут можна би вже було бачити порівняння, що Бог постає найсильнішим від усіх земних сил. Але ми тут маємо справу з абсолютним степенем якості, тобто з елятивом. Крім того було б неможливим уявити собі порівняння Бога із чим-небудь. Якщо б не йшла мова про християнство, можна було б припустити, що Бог кращий, гарніший і таке інше, ніж інші боги.
Tu itaque,domine dues meus,qui dedisti uitam infanti et corpus,quod ita,ut uidemus,instruxisti sensibus,…iubes me laudare te in istis et confiteri tibi et psallere nomini tuo,altissime,quia dues es omnipotens et bonus,…une,a quo est omni modus,formosissime,qui formas omnia et lege tua ordinas omnia [Augustin.I,7,30]
Господи, Боже мій, це ти дав немовляті життя і тіло,яке наділив почуттями...Ти вказуєш мені сповідувати тебе за це і оспівувати ім'я твоє , всевишній,...єдиний,...пречудовий...
Sed tu , domine misericordissime,nonne et hoc peccatus cum ceteris horrendis et funereis in aqua sancta ignouisti et remisisti mihi? [Augustin.IX,2,46]
Але ти, всемилостивий Господи...
Таким чином описуються й інші якості Бога, якщо так можна сказати:
Et inde tamen manu ualidissima et misericordissima eruisti eum tu et docuisti non sui habere ,sed tui fiduciam ,sed longe postea[Augustin.VI,8,32]
І ти вирвав його могутньою і милосердною рукою.
Що стосується власної оцінки, то тут Августин є дуже скромний.
Et quid mihi proderat, quod omnes libros artium, quas liberales uocant,tunc nequissimus malarum cupiditatum seruus per me ipsum legi et intellexi, quoscumque legere potui? [Augustin.IV,16,30]
І чому він розповів мені, що всі книги про мистецтво, які називають вільними, зараз я нічого невартий раб пагубних бажань сам прочитав і зрозумів,і зміг будь-які прочитати?
Трапляється, що автор описує свій „ступінь освіченості”, що, власне, може бути сприйнято і як його ступінь переконання.
Itaque cum aliquid uellem aut nollem, non aliun quam me uelle ac nolle certissimus eram et ibi esse causa peccati mei iam iam qua animaduertebam. [Augustin.VII,3,19]
Таким чином коли я щось хотів чи не хотів ,я не був впевненим в інших ніж я хотів чи не хотів , і в цьому була причина моєї провини, за яку я вже був покараний.
Інших осіб Августин оцінює по - різному, в залежності від його стосунків з ними. Друзів , які для нього важливі, він називає carissimi:
Tunc autem nec ipse nec carissimus meus nebridius adulescens ualde bonus et ualde cautus,[Augustin.IV,3,47]
При таких або інших ознаках завжди постає питання, чи є той чи інший друг carissimus omnium (що підкреслює суперлативне значення), або названий як дуже приємна людина для автора людина. У вищеназваному прикладі кількість друзів обмежена до одного, друг навіть названий meus, і конкретизовано його ім'я. Таким чином, якщо так можна сказати, відособлений від інших, розглядається окремо і не порівнюється з жодним іншим. Тут йдеться швидше про ступінь дружби, про почуття автора до Небрідія , ніж про порівняння. Таким чином цей фрагмент можна класифікувати як елатив.
Цікавим є приклад, де Єрусалим метафорично порівнюється з матір'ю. Мати є у кожного єдина, так що вона(або почуття до неї) практично не може бути співставлено з іншою.
Et non auertar, donec in eius pacem,matris carissimae,ubi sunt primitiae spiritus mei,unde ista mihi certa sunt, conligas totum quod sum a dispersione et deformitate hac et conformes atque confirmes in aeternum, deus meus,misericordia mea. [Augustin.XII,16,6]
Оцінки Августином інших осіб переважно об'єктивні, бо вони також базуються на думці інших осіб, як наприклад:
Fama enim de illo praelocuta mihi erat,quod esset honestarum omnium doctrinarum peritissimus et apprime disciplines liberalibus eruditus [Augustin.V,3]
Чутка вже заздалегідь повідомила мені, що він дуже досвідчений у всіх високих науках...
Як вважає К.Бюхнер, ”Якщо елятив характеризує одну особу”, тобто „якщо ряд не можна навіть уявити, тоді елативна думка є поза сумнівом”, таким чином даний приклад розглядається як елатив1.
Трапляється, що автор опирається на загальновідомі факти:
Erat eo tempore quidam potentissimus senator,cuius et beneficiis obstricti multi et terrori subditi errant [Augustin.VI,10]
Був у цей час якийсь дуже могутній сенатор, який багатьох зв'язав своїм благодіянням або підкорив страхом.
В якості оцінки Августином предметів, цікаво розглянути його розуміння корисності та його інтерес до язичницьких міфів:
Iam uero unum et unum duo,duo et duo quattuor odiosa cantio mihi erat et dultissimum spectaculum uanitatis equus ligneus plrnus armatis et Troiae incendium atque ipsius umbra Creusae[Augustin.I,13]
...Мені ненависна була ця пісня і дуже приємне суєтне видовище: дерев'яний кінь, наповнений озброєними солдатами, пожежа Трої і тінь самої Креуси.
На прикладі вищенаведених фрагментів видно, що при елативах йдеться про високу експресивність.
А суфікс - іоr в цей період, зберігаючи компаративне та елативне значення, виражає суперлатив і позитив:
Erat domus magna et in domo erat thronus positus ,in quo quasi iudex resedebat cunctis potestate prestantior [Gr.Turon.12,p.106]
Був великий дім,а у домі стояв трон, на котрому ніби сидів суддя, що переважас всіх владою (суперлатив).
Схожість елатива з позитивом підтверджується численними прикладами стирання елативного значення прикметників, перетворення їх позитиви. Стирання експресивних засобів є безперервним процесом, що зумовлений існуванням мови. У пізній латині зустрічається багато прикметників на - іssimus, котрі стали позитивами в результаті частого їх використання. Це ті слова, що вживалися як штампи:
ріissimus, doctissimus ,sanctissimus, beatissimus та ін.:
Libenter te, sanctissime pater,andiebam. [Оr. Тuron., 3, р.118]
Охоче я тебе, святий отче ,вислухаю .
Succure, piissime pater,ne et ego percam sicut frater meus.
[Оr. Тuron.,27,р.172]
Допоможи мені, святий отче, інакше i я загину, як мій брат.
Значення високої моральної оцінки, що є у словах «святий», «благочестивий», тощо, ніби потребувало оформлення їх за елатив ним зразком та одночасно сприяло сприянню значення суфікса -іssimus, оскільки він майже нічого не додавав до значення самого прикметника.
Проте, в період класичної латини цей суфікс мав переважно елативне значення і ще не перетворився цілком на позитив:
Nata erat huic Chione.Quae dotatissima forma Mille procos habuit, bis septem nubilis annis.
[Ovid, Меt., XI, 301-302 ].
Мав прехорошу дочку, що Хіоною звалась; до неї Щойно сім років подвоїла, йшли женихи чередою.
У нього народилась Хіона.Вона,обдарована рідкісною красою, Мала тисячу женихів, коли мала двічі сім років.
“Quae mea culpa tuam”,dixit”carrissime,mentem vertit?Ubi est,quae mei prior esse solebat?”
[Ovid, Меt., XI, 421-422 ].
«Чим провинилась я, - мовила, - перед тобою мій любий, Що покидаєш мене? То таке піклування про мене?»
„Яка моя провина? - сказала, - наймиліший, змінила твою думку? Коли таке було, що турбота про мене звичайно була важливішою?”
У цьому прикладі елатив майже перетворився на штамп, тому у перекладі А.Содомора обрав еквівалент «любий».
Qua rursus visa,veluti praesaga futuri, Horruit Alcyone lacrimasque emisit obortas Amplexusque dedit,tristique miserrima tandem Ore”vale”dixit conlapsaque corpore toto est.
[Оvid.Меt., XI, 457-460].
Вгледіла той корабель -і слізьми залилась Алкіона.- Страшно їй стало, немов би в ту мить зазирнула в майбутнє. Мужа в обійми взяла й, невимовну тамуючи тугу, Мовила тихо: «Прощай», - і відразу поникла, зімліла.
Коли подивилась назад ,немовби передчуваючи майбутнє, Алкіона злякалась І не втримала виступаючих сліз, обійняла [чоловіка], нарешті вимовила, найнещасніша, Сумними вустами: «Прощавай», зімліла всім тілом.
Елативне значення у вищенаведених прикладах виникло завдяки порівнянню із нормою якості, що мається на увазі. Подібність ступенів порівняння та елатива полягає у притаманні ним ідеї порівняння; вона підтверджується здатністю суперлатива та компаратива висловлювати елативні значення. Різниця полягає передусім у денотаті та у характері порівняння. У компаративі та суперлативі денотатом є факт переваги одного предмета над іншим (або групою інших). Ступені порівняння можуть дати нам відносну характеристику якої-небудь ознаки, що притаманна двом об'єктам, у її кількісному вираженні. Порівняння, що позначається компаративом чи суперлативом, є достатньо об'єктивним, оскільки об'єкти, що порівнюються, або існують у об'єктивній реальності, або добре знайомі тому, хто висловлюється.
У елативі денотатом є ознака предмету та його міра. Цим елатив наближається до позитива оціночних прикметників (див. приклади з пізньої латини). Оцінка, виражена елативом, є суб'єктивною - один і той самий предмет отримує різну оцінку в залежності від того, хто висловлюється відносно цього предмета. Ця оцінка проводиться з точки зору загальновизнаної норми якості, проте, наявність норми лише у свідомості того, хто говорить, надає можливості для широкої суб'єктивної інтерпретації як самої норми, так і ознаки предмету, що оцінюється.
2.1.2 Демінутивні суфікси
Мова служить не лише для вираження думки, але й для висловлення почуттів та емоцій. Дійсність завжди сприймається суб'єктивно, пізнання її завжди супроводжує емоційна оцінка того, що пізнається. Засоби, якими передається суб'єктивна інтенсивність ознаки ,є спільними до деякої міри у різних мовах ,оскільки вони утворюються на основі загальних психологічних законів . Проте, залежно від характеру будови тієї чи іншої мови в ній використовуються відповідні засоби її вираження. Наприклад ,у мовах флективної будови часто вживаються для цього морфологічні засоби, особливо суфікси ,при цьому, крім елатив них суфіксів велику роль відіграють так звані зменшувально-пестливі суфікси. Одним словом-це демінутивні суфікси прикметників. У певних контекстуальних умовах прикметники утворені такими суфіксами можуть виражати елативність, тобто надзвичайно високий ступінь інтенсивності ознаки №.
Parvulam causulam nactus Caesar[Bell.Afr.54,1]
Цезар скористався цілком незначною обставиною.
Тут прикметник ні в якому разі не означає „малий у певному степені” ,а „дуже малий ”, „зовсім незначний”.
Коли Варрон говорить про лошат:
In decem diebus secundum partum cum matribus in pabulum prodigendum,ne ungulas comburat stercus tenellas[R.R.2,7,11]
Неможливо розуміти прикметник tenellus як „дещо ніжний” ,а „дуже ніжний”.
Так само як і речення з Плавта :
Servolorum sordidulorum scrota diobolaria[Poen.270]
Слід перекласти як:
Копійчана шкура дуже нікчемних(а не „досить нікчемних”)рабів.
Подібно перекладемо приклад із „Сатирикону” Петронія :
Habebamus tunc hominem Cappadocem, longum, valde
Audaculum[63,5]
Був тоді один каппадокієць ,людина висока, надзвичайно відчайдушна.
Цікавим є тут також прислівник valde ,який визначає демінутив audaculus і дозволяє одночасно трактувати виражене ним значення як елятивне.
Здатність демінутивних прикметників теж вказувати на дуже високий ступінь інтенсивності ознаки(елативність) полягає, на нашу думку ,в самій природі демінутивних суфіксів, які поряд з міноративністю майже завжди виражають цілий спектр емоційно - експресивних відтінків. Можна порівняти з українською мовою: смачненький – це не трохи смачний, а дуже смачний.
Висловлювання латинських граматиків про демінутиви, правила їх утворення і зібраний ними матеріал, який включає також дуже рідкісні, характерні тільки для розмовної мови ,приклади, дають правильне уявлення про демінутивне словотворення і роль демінутивів і латинській мові.
Питання емоційного змісту та сфери вживання демінутивів ними не розглядалось, що є значним недоліком. Тільки в риториці „Ad Herennium” вказується, що приклад з демінутивами належить до найнижчого рівня щоденної розмовної мови(ad infimum et cotidianum sermonem demissum est)№
2.2 Префіксальні засоби вираження інтенсивності якісної
ознаки
2.2.1 Префікси prae-,per-,in-
Для вираження високого ступеня якісної ознаки , залежно від характеру будови тієї чи іншої мови в ній використовуються відповідні засоби вираження інтенсивності ознаки. Крім суфіксів велику роль відіграють і префікси , такі як prae-,per-,in-.
Розглянемо такі приклади:
Segesta est oppidum pervetus in Secilia,quo dat Aenea, fugiente a Troia atque in haec loca veniente , conditum esse demonstrant (Cic.Verr.4,33,72)
Сегеста є дуже древнім містом в Сицилії, яке за переказом було засноване Енеєм, коли він утікав з Трої і прибув у ці місця.
Mors Hamilcaris peropportuna et pueritia Hannibalis distulerunt bellum(Liv.XXI,2,3)
Дуже доречна смерть Гамількара,(або:смерть Гамількара, яка сталася дуже до речі)і юний вік Ганібала відклали війну.
Pervigilem superset herbis sopire draconem, Qui crista linquisque tribus praesignis et uncis Dentibus horrendous custos erat arboris aureae.
[Ovid.Met.VII,149-151]
Ще залишилось зіллям приспати невсипущого змія Гребенем він вирізнявсь,триязикий,з кривими зубами Жах розсівав навкруги-злотосяйного дерева сторож.
Залишилось приспати зіллям невсипущого змія, Який був страшним сторожем золотого дерева, Що вирізнявся гребенем і потрійним язиком та кривими зубами.
Et vulta melioris eris.Mihi pervia tellus
Praebet iter,…
[Ovid.Met.V,501-502]
І просвітліє лице.Через товщу землі мені вільно
Всюди пройти!...
І ти мете меш краще обличчя.Земля дає мені всюди Вільний шлях!...
Perpetuum ver est.
[Ovid.Met.V,391]
Вічна весна там стоїть.
Про елативне значення прикметників з префіксом per-вже згадує граматик Харісій№.Досить детальну статистику вживання прикметників з префіксом per-з безсумнівним елатив ним значення подає Ж.Андре permulti, perutilis (листи Ціцерона),perpaucus, persimilis(Горацій), pervigil(Ювенал), perbonus, pervigil(Петроній), peraltus, perargutus, perastutulus, perfacilis, perlucidus, pernecessarius, perquam, pervigil (Апулей)і т.д.№
Як показують наведені дані , цей спосіб вираження елативності в латинській мові не був дуже продуктивним і поступався іншим. Також наведених фактів мало, щоб зробити достовірний висновок, якій мові він більш властивий – літературній чи розмовній. Кількісна перевага таких композитів „Метаморфозах” Апулея могла б свідчити , що вони характерні були для емоційно насиченої мови.
Префікс prae-,як і префікс per-,також надає прикметнику високого ступеня якісної ознаки:
Masinissa multa et praeclara rei militaris facinora fecerat(Sall.Iug.5,4)
Масінісса здійснив багато славетних військових подвигів.
“O et de Latia,o et de gente Sabina praecipuum,matrona,decus,dignissima tanti ante fuisse viri,conjunx nunc esse Quirini,…”
[Ovid.Met.XIV,832-834]
„О найславніша красо і гордосте поміж латинських і між сабінських жінок! Найгіднішою мужа такого ти нещодавно була, а тепер- і самого Квіріна.”
Жінко,надзвичайна красо зпоміж латинського
І сабінського роду,найгіднішою дружиною була Перед тим такого мужа, а зараз Квіріна.
Caesar in urbe sua dues est quem Marte togaque Praecipuum non bella magis finite triumphis Resque domi gestae properataque Gloria rerum In sidus vertere novum stellaque comantem, Qua sua progenies.
[Ovid.Met.XV,746-750]
Цезар став богом на рідній землі.Та не Марс і не тога,- Хоч незрівнянний був тут, як і там,-не звитяжницькі війни, Не громадянські діла і не звершинь окрилена слава Перетворили його на незнано зорю, на комету,- Ні,він засяяв нащадком своїм:Цезар став богом на своїй землі: Його надзвичайного Тут ні Марс, ні тога і тим більше війни, що скінчились тріумфом, Ні подвиги вдома, ні скороминуча слава діянь не перетворили На нову комету на небі, а потомство його.
Nam sata Tiresia venteri praescia Manto Per Medias fuerat,divino concita motu,…
[Ovid.Met.VI,157-158]
Віща Тіресія донька,Манто, якось раз оббігала Вулиці міста свого.Покорившись божественній силі.
Віща(знаюча все наперед)дочка Тіресія,Монто, Блукала вулицями Медії,охоплена божественною силою.
Також статистика подана в стаття Ж.Андре і для префікса prae-: praeclarus (листи Ціцерона), praecanus, praeclarus (Горацій), praelargus, praetrepidus (Персій),praedurus, praedives (Ювенал), praeacutus, praealtus, praeclarus, praegrandis, praenobilis, praepollens, praepotens (Апулей)№.Подібний висновок можна зробити і для композитів з префіксом prae-.
Приклади взаємозаміни префіксів prae- і per-(peraltus-praealtus,pernobilis-praenobilis,pergrandis-praegrandis і т.д.)давали б підстави вважати ці суфікси семантично тотожними. Однак такої думки дотримуються далеко не всі дослідники цих префіксів.
Так, Е.Вольфлін вважає, що префікс per-містить порівняння з внутрішньою якістю (perdives особливо багатий по відношенню до поняття багатий),а префікс prae-порівняння з різними об'єктами , які володіють цією самою якістю (praedives особливо багатий по відношенню до інших багатих)2.Нам здається, що розрізнення цих префіксів відбувається не так на семантичному, як на стилістичному рівні, префікс prae- володіє ширшим спектром конототивних відтінків, ніж префікс per-.
Заперечний префікс in-надає прикметнику високого ступеня якісної ознаки, яка супроводжується експресивною оцінкою:
Innumerabilis Armeniorum copiae(Cic.Arch.21)
Незліченні війська вірмен.
Imperia immodica et regni paterni species.(Liv.XXI,3,5)
Надмірна влада і блиск батьківського царства.
Експресивність посилюється констектуальними умовами, тому що в політичному словнику республіканського Риму і ранньої імперії слово цар і царська влада були осудливими та означали владу необмежену і супротивну тодішнім римським уявленням про державні установлення.
Inde per immensum velatus amictu Aera digreditur,ciconumque Hymenaeus adoras Tendit,et Orphea nequicque voce vacatur.
[Ovid.Met.X,1-3]
Через ефір неосяжний у золототканій кіреї Ген до коконів подавсь Гіменей, на далекий фракійський Берег:його надаремно тим разом Орфей закликає.
Подавсь Гіменей через незмірний ефір покритий Жовтогарячим плащем і направивсь до берегів Коконів І даремно Орфей його кликав.
Atque ait”O toto quesitate virginis orbe Et frugum genitrix? Immensos sіste laberes, Neve tibi fidae violenta irascere terrae.”
[Ovid.Met.V,489-491]
Мовить:”О матінко діви тієї, котру ти по цілім Світі шукаєш, богине плодів! Не карайся так тяжко, Гніву свого не скеровуй на землю- вона ж тобі вірна.”
І каже: „О мати діви, яку шукаєш по всьому світі, Богине полдів,стримуй надзвичайні страждання І не гнівись сильно на землю, яка тобі вірна”.
Innumerosque aditus ac mille foramina tectis Addidit , et nullis inclusit limina partis.
[Ovid.Met.XII,44-45]
Безліч веде входів і тисяча отворів різних Є в тому домі, дверей ні одних ні в одному проході.
Незчисленні входи і тисяча отворів є в будинку І проходи не зачинені жодними дверима.
Ac primum attonitas etiamnunc voce canentis Innumeras volucres anguesque agmenque ferarum Maenads Orphei titulum rapuere theatric:
[Ovid.Met.XI,20-22]
Геть одігнали менади птахів, що на голос Орфея Хмарами хтозна-відкіль позлітались, і зміїв, і різних Звірів, що скупчились так, наче люд незчисленних в театрі:
А менади розігнали з театру першого передвісника Незчисленних птахів, що зліталить на голос Співаючого Орфея і зміїв і зраю звірів.
In quamcumque domus adverto lumuna partem, Immensae spectantur opes.
[Ovid.Met.VI,180-181]
Дома ж, куди не скерую свій погляд, на кожному кроці Гори коштовних речей.
Коли не погляну у будь-яку частину будинка Незчисленні багатства лежать.
Ipse modu immensum spiris facientibus orbem Cingitur,interdum longa trabe rectior adstat, Impete nunc vasto ceu concitus imbribus amnis Fertur et obstantes proturbat pectore silvas.
[Ovid.Met.III,77-80]
Сам же, звиваючись, то в величезне кільце своє тіло Скрутить , а то на весь зріст, мов найвища жердина, зметнеться. Ось уже стрімко вперед , мов бурхлива ріка в повноводдя, Рине й грудьми на своєму шляху повергає дерева.
Сам, роблячи звивини, скрутиться у величезне кільце, А між тим стане прямо, мов довга жердина, Вже рине стрімко , неначе бурхлива ріка у проливний дощ І валить грудьми дерева, що стоять на його шляху.
Розділ 3. Лексико-синтаксичні засоби вираження інтенсивності якісної
3.1 Прислівник+прикметник
Поєднання прислівників із прикметниками у позитиві набагато рідше , ніж суфікси , що утворюють елaтивні значення.
Наприклад:
Et nunc accipter,nulli satis aequus in omnes Saevit aves aliisque dolens fit causa dolenti.
[Ovid.,Met., XI, 344-345].
Нині він яструб,ворожий усім;на пернатих чигає Хижий. Страждаючи сам, він примушує інших страждати.
Тепер він яструб, до жодного достатньо милостивий, Лякає усіх птахів і, страждаючи сам, стає причиною для страждання інших.
У даному прикладі поєднання прислівника satis - «досить» із позитивом прикметника «aequus » - “милостивий, прихильний” відображає не елативний (високий) або надмірний (дуже високий) ступені, а швидше ступінь достатній (середній).
Прислівник satis також вживають для вираження незначного чи найменшого ступеня прояву ознаки при дієприкметниках, які перейшли в розряд прикметників1.
Satis scitum filium mulieris(Plaut.Merc.755)
Досить хитрого сина жінки.
Vereor ergo, ut sit satis congruens(Plin.Ep.I,8,11)
Я боюся, що це не є достатньо відповідним.
На позначення дуже високого ступеня прояву ознаки зустрічається прислівник nimis.
…de meo quodam amore gloriae nimis acri fortasse,verum tamen honesto vobis confitebor(Cic.Arch.28)
Я вам признаюсь у своїй любові до слави, можливо надто гарячій, однак гідній поваги.
Nam cur iussa patris