Особливості аргументації в політичному дискурсі як перекладацька проблема
Жінки у своїх промовах більш емоційно виражають свої аргументи, використовуючи емоційно забарвлені:
епітети (stolen elections, harsh reality, a sick government, wealthy family, "wasted" vote, windfall profits, right reasons, a vital pipeline);
інтенсифікатори (so much racket, know too well, pretty much, election is really about, Taxes are too high);
прикметники у вищому та найвищому ступені порівняння (racial disparities are worse than; to make America fairer and smarter, stronger and better; most powerful; the stakes for our nation could not be higher );
прислівники (gas prices went up dramatically; And honestly, I believe…; what really happened; public policy that truly reflects our values);
метафори та фразеологічні одиниці (something is out of kilter, they wrote him off, average hockey mom).
Промови чоловіків більш стримані і не містять такої кількості емоційно забарвлених одиниц. Для порівняння: загальний об’єм жіночих промов – приблизно 10100 слів, а загальна кількість емотивно забарвлених одиниць (епітети, метафори, фразеологізми та ін.) – близько 300; загальний об’єм чоловічих промов – 11300 слів, а загальна кількість емотивно забарвлених одиниць – близько 160.
У своїх промовах чоловіки і жінки неодноразово звертаються до засобів аргументації. Так, наприклад, усі вищезазначені політики даються до тактики ототожнення себе з народом: We are Americans; My friends, it is time to take back the country we love (Х.Клінтон). And this is the time as Americans, together, we get back up (Дж.Біден); …that I’m an American, a proud citizen of the greatest country on earth…(Дж.МакКейн); I've got news for you, John McCain: We all put our country first. America, our work will not be easy (Б.Обама); Our family has the same ups and downs as any other ... the same challenges and the same joys (С.Палін); And just like the women and men at the Seneca Falls Convention in 1848 who declared their independence from the Old Order, I celebrated my birthday last year by doing something I had done a dozen times in my head, but had never done publicly...(С.МакКіні). Використовуючи цю тактику, політики підкреслюють, що вони – “свої”, а тому їм можна довіряти. Як видно з прикладів, політики використовують емоційні аргументи, апелюючи до почуття солідарності і патріотизму. Ці аргументи виражаються особовим займенниками we та our; іменником, який позначає загальну назву народу American / Americans; порівнянням – just like the women and men at the Seneca Falls Convention. Для посилення ефекту емоційних аргументів застосовуються емфатичні конструкції: it is time to take back…, this is the time…. Згідно з прикладами, чоловіки намагаються стати ближчими до народу, ототожнюючи себе з ним чи говорячи про країну загалом (as Americans, together, we…, I’m an American…, We all put our country first…), тоді як, наприклад, С.Палін говорить про родину, а С.МакКіні порівнює себе з жінками, які боролися за рівноправ’я. Х.Клінтон хоч і ототожнює себе з народом та говорить про країну загалом, але робить це більш емоційно, називаючи виборців my friends, а країну – the country we love.
Кандидати усвідомлюють той факт, що необхідно розмовляти зрозумілою для виборців мовою. Саме тому у промовах присутні слова розмовної лексики, слова-паразити, навіть ідіоми, що робить промови емоційнішими і ближчими до аудиторії. У промовах чоловіків було виявлено більше таких елементів, але в промовах жінок вони також присутні: we know something is out of kilter (something is wrong) (С.МакКіні); … a plan that would gamble (to bet, tо risk) your retirement; You see, you see, we Democrats have a very different measure of what constitutes progress in this country; Well, it's time for them to own their failure… (Б.Обама); I wish that my dad (father)…; Give me a break…(Дж.Біден); We have to catch up to history…(Дж.МакКейн).
Усі політичні діячі, передвиборні промови яких були обрані для аналізу, нещадно критикують своїх опонентів, але не всі роблять це коректно. Як було вже зазначено, щоб мати змогу розкритикувати опонента і не викликати негативну реакцію з боку виборців, необхідно “м’яко вивести суперника з гри”, тобто проявити повагу до опонента, віддати йому належне. Проте, не всі промовці готові проявити повагу до опонентів та визнати їхні досягнення на політичній арені країни. С.Палін та С.МакКіні жодним словом не проявили повагу до своїх опонентів, а лише критикують їх. Вони знехтували цією тактикою аргументації і це негативно позначилося на враженні від їхніх промов. Адже це свідчить про їхню самовпевненість та зарозумілість.
Іноді, в якості аргументів, політики використовують посилання на власний досвід або на статистичні дані. Так, наприклад Х. Клінтон і С. МакКіні у своїх промовах наводять статистичні дані, тобто вдаються до раціональних аргументів: Today, even with the recent decline, 34% of teenage girls become pregnant at least once before their 20th birthday, and the US has the highest teen pregnancy rate of any industrialised country. By the way, 7% of American women who don’t use contraception account for 53% of all unintended pregnancies (Х.Клінтон); Women are still the overwhelming profile of the minimum wage worker in this country. 65% of all minimum wage workers are women, according to 2005 statistics. Despite the law, women still go to work every day, performing the same tasks as men, yet bring home less pay than their male counterparts. Asian-American and Pacific Island women make 88 cents for every dollar earned by men, but African-American women earn only 72 cents and my Latina sisters earn only 60 cents for every dollar earned by men. Overall, according to 2007 statistics, women with similar education, skills, and experience are paid 77 cents for every dollar a man makes. Equal pay for equal work is not yet a reality for working women in this country (С.МакКіні). В якості аргументів політики наводять конкретні статистичні дані які самі собою наводять на певні висновки. Хоча С.Палін та С.МакКіні також використовують для аргументації факти з власного досвіду: I fought to bring about the largest private-sector infrastructure project in North American history. And when that deal was struck, we began a nearly forty billion dollar natural gas pipeline to help lead America to energy independence. That pipeline, when the last section is laid and its valves are opened, will lead America one step farther away from dependence on dangerous foreign powers that do not have our interests at heart. The stakes for our nation could not be higher (С.Палін); With all kinds of certainty, I can say that my father and I— we McKinneys — we know too well how both the Republican and Democratic Parties operate. And that's why I know we need an opposition party in this country (С.МакКіні). С.Палін наводить в якості аргументів приклади своїх дій у ситуації яка має велике значення для країни. У своїй промові вона оперує поняттями які не залишать байдужим жодного громадянина: to energy independence, the largest private-sector infrastructure project in North American history, one step farther away from dependence on dangerous foreign powers. Впевненість С.Палін у правильності своїх дій виражена в наступному реченні: The stakes for our nation could not be higher. С.МакКіні намагається переконати аудиторію в тому що вона знає як працюють партії-опоненти і що не все так чудово як здається. Для вираження впевненості вона використовує вставну конструкцію – With all kinds of certainty, інтенсифікацію – tоо well. Підсумок усього вищезазначеного вона висловлює одним реченням, яке пов’язується з попередніми причинно-наслідковим зв’язком: And that's why I know we need an opposition party in this country.
Чоловіки також використовують у своїх промовах статистичні дані: We measure progress in the 23 million new jobs that were created when Bill Clinton was president... when the average American family saw its income go up $7,500 instead of go down $2,000, like it has under George Bush (Б.Обама). У цьому прикладі використані не лише раціональні аргументи (23 million new jobs, $7,500 and $2,000 income), але і протиставлення (go up – go down) та порівняння (like it has under George Bush).
Чоловіки частіше ніж жінки використовують в якості аргументації факти, які нібито є загальновідомими, а отже, не викликають сумнівів. Це, так звана, тактика “так…, але…”. Частіше за всіх вдається до цієї тактики Б.Обама: Yes, we must provide more ladders to success for young men who fall into lives of crime and despair. But we must also admit that programs alone can't replace parents, that government can't turn off the television and make a child do her homework, that fathers must take more responsibility to provide love and guidance to their children; We may not agree on abortion, but surely we can agree on reducing the number of unwanted pregnancies in this country (Б.Обама). Б.Обама спочатку погоджується із загальною думкою (Yes, we must provide more ladders), але потім вносить деякі корективи (But we must also admit that…, can't replace parents…, can't turn off the television…, fathers must take more responsibility…). Посиленню ефекту аргументації в даному випадку також сприяв повтор модальних слів must та can't. У другому прикладі Б.Обама спочатку йде на поступки (may not agree on), що сприяє усуненню бар’єру між промовцем і аудиторією, а потім переходить в наступ, переконуючи аудиторію у необхідності певних дій: but surely we can agree on….
Як часто чоловіки та жінки звертаються до тієї чи іншої тактики показано в таблиці, яка подана в Додатку 1. В таблиці вказано скільки разів чоловіки та жінки застосовують у своїх промовах ту чи іншу тактику аргументації. Відповідно до результатів, поданих у таблиці, жінки у своїх промовах частіше вдаються до тактики емоційного тиску та тактики протиставлення. Чоловіки частіше звертаються до статистичних даних та посилання на власний досвід. Дані для таблиці були отримані методом суцільної вибірки.
Отже, у даному пункті було розглянуто як впливає гендерна приналежність політиків на побудову їхніх промов. Промови чоловіків і жінок мають багато спільного, але також можна знайти і відмінні риси. Як виявилось, тематика промов чоловіків і жінок дуже схожа. Основною темою для всіх політиків є тема економічної кризи. Проте, жінки звертають більше уваги на наслідки цієї кризи (погіршення соціального забезпечення, зниження рівня охорони здоров’я, погіршення якості освіти дітей і т. ін.), а чоловіки більше говорять про причини ( підвищення податків, зростання цін на товари та послуги). Було також виявлено, що у промовах чоловіків багато уваги приділяється питанню війни з Іраком та Афганістаном. Жінки у своїх промовах порушують питання соціального рівноправ’я чоловіків і жінок (особливо це стосується промови С.МакКіні).
Також було встановлено, що чоловіки і жінки у своїх промовах використовують одинакові тактики, але різні засоби їх вираження у мові. Так, наприклад, промови жінок відрізняються більшою емоційністю. Чоловіки у своїх промовах використовують більш нейтральну лексику та більш сухо викладають аргументи. Жінки у своїх промовах частіше вдаються до тактики емоційного тиску та тактики протиставлення. Чоловіки частіше звертаються до статистичних даних та посилання на власний досвід. Критика опонентів у промовах чоловіків побудована так, щоб якомога менше образити опонента. Тобто чоловіки не просто критикують, а проводять паралелі, щоб виборці чітко бачили різницю і могли зробити правильний вибір. Саме тому промови чоловіків справляють більш позитивне враження ніж промови жінок.
2.2 Особливості аргументації у промовах політиків різних партій
Як уже було зазначено, аргументація відіграє важливу роль у політичному дискурсі. Як відомо, аргументація, як стратегія, має певні тактики. Використовуючи ці тактики політики впливають на формування та зміну думки виборців. Проте, кожен політик по-своєму використовує ці тактики. Це позначається на його популярності серед виборців, адже для політика дуже важливо уміти переконувати та завойовувати аудиторію не тільки ділом, а й словом. Отож варто розглянути як саме за допомогою аргументації політики, які належать до різних політичних партій досягають поставленої мети – залучаються підтримкою виборців. Для даного дослідження було обрано промови кандидатів на пости президента та віце-президента США від двох найвпливовіших партій цієї країни – Барака Обами, та Джо Бідена (Демократична партія), а також Джона МакКейна та Сари Палін (Республіканська партія).
Під час дослідження було виявлено певну тенденцію побудови промов кандидатів на пост президента та віце-президента США. Так, наприклад, у промовах Джо Бідена і Сари Палін (кандидати на пост віце-президента) переважають агітаційні тези на користь їхніх кандидатів Б.Обами і Дж.МакКейна. Основу промов Б.Обами і Дж.МакКейна складають обіцянки дій та змін у майбутньому політичному житті країни. Під час порівняння промов Дж.Бідена та С.Палін було виявлено спільні та відмінні риси аргументації. Як уже зазначалося вище, обидва ці політики вдаються до тактики ототожнення себе з народом. У мові ця тактика виражається шляхом порівняння: And this is the time as Americans, together, we get back up (Дж.Біден); Our family has the same ups and downs as any other ... the same challenges and the same joys (С.Палін). Дж.Біден підкреслює те, що він та його партія є частиною американського суспільства і що прагнуть того, чого прагнуть усі американці – повернути добробут і процвітання своєї країни. С.Палін звертається до сімейних цінностей, наголошуючи на тому, що її родина така ж як і всі інші, з тими ж потребами і своїми діями вона прагне полегшити життя всім родинам країни. Емоційні аргументи Дж.Бідена виражені у емфатичній конструкції (this is the time...), у порівнянні (as Americans), а також у прислівнику together який позначає об’єднання політика і народу. С.Палін використовує порівняння (same… as) та повтор (the same ups and downs, the same challenges, same joys) для вираження власних аргументів. Кандидати використовують у своїх промовах розмовну лексику для того, щоб зробити свою промову зрозумілішою для аудиторії та створити образ звичайних, пересічних американців: going into harm's way, average hockey mom, kids, they wrote him off (С.Палін); dug us into a very deep hole, climb out, Americans have been knocked down (Дж.Біден);
Дж.Біден у своїй промові застосовує тактику, яка передбачає подачу в якості аргументів загальновідомих фактів. Підсумовуючи ці факти, політик вказує на рішення яке мають прийняти виборці. Але це зроблено так майстерно, що здається ніби це і є єдине правильне рішення: …they're asking questions as profound as they are ordinary. Questions they never thought they would have to ask:
Should mom move in with us now that dad is gone?
Fifty, sixty, seventy dollars to fill up the car?
Winter's coming. How we gonna pay the heating bills?
Another year and no raise?
Did you hear the company may be cutting our health care?
Now, we owe more on the house than it's worth. How are we going to send the kids to college?
How are we gonna be able to retire?
That's the America that George Bush has left us, and that's the future John McCain will give us. These are not isolated discussions among families down on their luck. These are common stories among middle-class people who worked hard and played by the rules on the promise that their tomorrows would be better than their yesterdays (Дж.Біден). Політик змальовує сумні будні американців, а потім підводить підсумок – Дж.МакКейн не змінить існуючий стан речей. Дж.Біден широко використовує анафору: ... they're asking questions…. Questions they never…; That's the America ... that's the future…. Для вираження аргументації політик також використовує протиставлення з елементами анафори: These are not isolated discussions... – These are common stories… .
На відміну від С.Палін, Дж.Біден під час аргументації посилається на дані статистики: And in the Senate, John sided with President Bush 95 percent of the time. Give me a break. When John McCain proposes $200 billion in new tax breaks for corporate America, $1 billion alone for just eight of the largest companies, but no relief for 100 million American families, that's not change (Дж.Біден). Це дієва тактика, адже наочний конкретний приклад – раціональний аргумент – найкращий аргумент, особливо якщо він виражений у числах. Дж.Біден також будує свою аргументацію на протиставленні: John McCain proposes tax breaks for corporate America, but no relief for American families.
Обидва кандидати (Дж.Біден та С.Палін) під час критики опонента використовують порівняння: Now, despite being complicit in this catastrophic foreign policy, John McCain says Barack Obama isn't ready to protect our national security. Now, let me ask you: whose judgment should we trust? Should we trust John McCain's judgment when he said only three years ago, "Afghanistan-we don't read about it anymore because it's succeeded"? Or should we trust Barack Obama, who more than a year ago called for sending two additional combat brigades to Afghanistan? The fact is, al-Qaida and the Taliban-the people who actually attacked us on 9/11-have regrouped in those mountains between Afghanistan and Pakistan and are plotting new attacks. And the Chairman of the Joint Chiefs of Staff echoed Barack's call for more troops. John McCain was wrong. Barack Obama was right (Дж.Біден); America needs more energy ... our opponent is against producing it. Victory in Iraq is finally in sight ... he wants to forfeit (С.Палін). Спочатку Дж.Біден нівелює критику Дж.МакКейна на адресу Б.Обами вставним реченням (despite being complicit in this