Xreferat.com » Топики по английскому языку » Словник слів іншомовного пожодження економічного змісту

Словник слів іншомовного пожодження економічного змісту

підвищення рівня організації виробництва й управління, ефективного використання технічних, матеріальних і трудових ресурсів.

Інфляція (лат. ’infflatio’ – роздмухування, розбухання Я ’inflo’ вдуваю) – економічне явище, що викликається перевищенням загальної суми всіх грошових доходів, виплачуваних населенню, і різноманітних соціальних витрат над створеною у виробництві загальною вартістю товарної маси споживацького призначення і послуг населенню.

Іпотека (гр. ’hypothēkē’ – застава) – 1) застава нерухомого майна для одержаної позики; 2) іпотечна позика ( І. кредит ) – грошова позичка , яка видається банком під заставу нерухомості; 3) заставна І. – боргове свідоцтво про заставу нерухомості, що видається банком боржнику.


К

Каверинг (англ. ’covering’) – відкуп раніше проданих цінних паперів, товарів для припинення зобов’язань за угодами на строк, укладений біржовими спекулянтами.

Кадастр (фр. ’cadastre’ Я ’katastichоn’ – реєстр) – опис та оцінка об’єктів, що підлягають оподаткуванню.

Камбізм (англ. ’cambistry’) – стратегія валютних операцій. Суть К. полягає в пошуках більш ефективних методів переведення коштів до іншої країни.

Камбіо (італ. ’cаmbio’ – розмін) – позиковий лист, вексель.

Камбіст (італ. ’cambista’ – міняйло) – особа, що займається вексельними операціями, а також торгівлею іноземними монетами.

“Кам-нью” (англ. ’cum new’) – певна умова при купівлі акцій деяких корпорацій на фондовій біржі, згідно з якою покупцеві надається право на придбання акцій нових випусків даної корпорації.

Капітал (нім. ’kapital’ Я лат. ’kapitalis’ – головніший) –1) вартість, яка є засобом отримання додаткової вартості шляхом використання найманої праці; к. грошовий – кошти як джерело отримання прибутку, а також кошти, інвестовані в підприємство; к. фізичний - капітал у формі матеріальних засобів: машин, обладнання,будівель, споруд – всього, що може бути використане для виробництва товарів або послуг. “) переносно – вплив, авторитет; те, що становить велику цінність.

Карт-бланш (фр. ’carte blanche’) – 1) чистий бланк, підписаний особою, що надає іншій особі право заповнити цей бланк текстом; 2) необмежені повноваження, повна свобода дій.

Картель (фр. ’cartello’ – папір, документ) – асоціація незалежних промислових підприємств, виробників однотипної продукції, організація якої передбачає досягнення монопольного контролю певного ринку.

Каско (італ.)– страхування транспортних засобів.

Каф (англ. ’CAF’) – умова в контрактах купівлі-продажу, яка визначає зобов’язання продавця і покупця щодо доставки товару та встановлення цін. Застосовується при морському та річному транспортуванні в міжнародній торгівлі.

Кворум (лат. ’quorum [praesentia sufficit]’ – яких присутності достатньо) – кількість присутніх на зборах організації, достатня для визначення зборів правочинними.

Квота (лат. ’quot’ – скільки) – 1) частка в загальному виробництві, збуті, експорті або імпорті продукції, яку встановлюють для учасників монополістичних об’єднань (картелів, синдикатів); 2) розмір податку з одиниці оподаткування.

Квотування (англ. ’quotation’) – метод оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у встановленні кількісних обмежень (квот) експорту або імпорту товарів.

Клерк (англ. ’clerk’, фр. ’clerc’ Я лат. ’clericus’ – духовна особа) – 1) в Англії і США конторник, діловод; 2) Франції, Бельгії, Нідерландах діловод, стажер при нотаріусі.

Клієнт (лат. ’clientis’) – юридична або фізична особа, з якою підприємство знаходиться у будь-яких торговельних відносинах.

Кліринг (англ. ’clearing’) – система безготівкових розрахунків шляхом зарахування взаємних вимог і зобов’язань всередині країни. К. являє собою систему безготівкових розрахунків між банками, здійснюваних розрахунковими палатами.

Ковернота страхова (англ. ’cover’ – покривати + ’note’ – короткий запис) – свідоцтво страхове, що видається брокером страхувачу та підтверджує укладання угоди страхування.

Командист (фр. ’commandite’ – фінансування) – член товариства (компанії), що зветься командитним, учасники якого несуть спільну відповідальність у межах свого вкладу.

Комерсант (фр. ’commercant’ Я лат. ’commercium’ – торгівля) – приватний торговець.

Комерція (лат. ’commercium’ – торгівля) – торгівля, діяльність, спрямована на одержання прибутку.

Комівояжер (фр. ’commis’ – службовець + ’voyageur’ – мандрівний) – роз’їзний агент торговельної фірми, який пропонує покупцям товари за зразками, каталогами тощо.

Комісіонер (фр. ’commissionnaire’) – сторона у договорі про торговельну комісію, що виконує доручення іншої сторони за комісійну винагороду і за її рахунок, але від свого імені.

Комітент (фр. ’committentis’ – той, що доручає) – особа, яка доручає комісіонерові укласти угоду від імені останнього, але за рахунок К.

Компанія (фр. ’compagnie’) – торговельне, промислове, будь-яке інше підприємство, звичайно дрібне торговельно-промислове об’єднання бізнесменів, підприємців.

Конвенція (лат. ’conventio’ – договір) – 1) угода, міжнародний договір з якихось спеціальних питань; 2) договір між підприємствами та організаціями для врегулювання питань збуту, виробництва.

Конверсія (англ. ’conversion’ – перетворення, зміна) – перехід на випуск нової продукції, зміна структури виробництва підприємства.

Конгломерат (лат. ’conglomeratus’ – зібраний, накопичений) – одна з форм об’єднання підприємств, фірм, що працюють без будь-якої спільності вироблюваної продукції і технології.

Кондиція (лат. ’condicio’ – умова, вимога) – 1) умови договору; 2) норми, стандарти, якість, сорт, яким має відповідати товар (продукція) за умовами договору.

Конкурент (лат. ’concurrens’ – той, що змагається) – товаровиробник, розширення обсягів діяльності якого призводить до зменшення ринкової частини іншого товаровиробника.

Конкуренція (лат. ’concurrentia’ – стикатися) – суперництво між товаровиробниками за кращі, більш вигідні економічні умови виробництва та реалізації товарів.

Коносамент (фр. ’connaissement’ – знати, розумітися) – документ, що видається перевізником вантажовідправникові; він дає право його власнику розпоряджатися вантажем, зокрема, здійснювати угоди купівлі-продажу й застави.

Консалтинг (англ. ’consulting’) – надання спеціалізованих консультаційних послуг відносно тієї чи іншої галузі господарювання.

Консенсус (лат. ’consensus’ – згода, одностайність) – загальна угода в спірному питаннi, до якої приходять учасники зборів, форумів, конференцій, переговорів.

Консигнант (лат. ’consignantis’ – той, що засвідчує) – власник товару, який продає його за кордон через комісіонера.

Консигнатор (лат. ’consigno’) – посередник при експорті товарів.

Консигнація (лат. ’consignatio’ – письмовий доказ) – форма комісійного продажу товарів за кордон, при якій їх володар відправляє своєму представнику, що знаходиться за кордоном, партії товарів для їх реалізації.

Консолі (англ. ’concols’ скор. від ’consolidated annuites’ – консолідована рента) – облігації державних довгострокових позик.

Консолідація (лат. ’consolidatio’) – операцiя по перетворенню короткострокових позик у довгостроковi або безстроковi позики.

Консорціум (лат. ’consortium’ – співучасть, спільність) – одна з форм монополій; угода групи банкiвських або промислових монополiй для спiльного здiйснення великих фінансових або комерційних операцiй.

Консультація (лат. consultatio – звертання за порадою) – 1) порада компетентного фахівця; 2) установа, що організує надання порад спеціалістами з певних питань.

Консумація (лат. consumptio) – споживання, використання, реалiзація товарів покупцям.

Консьюмеризм (англ. consumer) – організований рух громадян або державних організацій за розширення прав та посилення впливу покупців на продавців і виробників товару.

Контанго – ситуація, коли ціни на наявний товар вищі за котирування на строк угод, а ціни на товар з близькими строками поставки вищі, ніж на товар з віддаленими строками поставки.

Конто (італ. ’conto’) – рахунок.

Контрабанда (італ. ’contrabando’ Я ’contra’ – проти + ’bando’ – урядовий указ) – незаконне перевезення товарів або інших цінностей через державний кордон.

Контрагент (лат. ’contrahentis’ – той, хто домовляється) – сторона в договорі.

Контракт (лат. ’contractus’ – угода) – договір, угода із взаємними зобов’язаннями сторін; підписується, як правило, у письмовій формі.

Контрактанти (фр. ’contractant’) – особи або організації, що приймають на себе певні зобов’язання за контрактом.

Контрактація (лат. ’contractus’) – одна з форм зустрічної торгівлі, застосовується при закупці сільськогосподарської продукції. Використовують у випадках, коли має місце низька купівельна спроможність грошової одиниці та товарний дефіцит.

Контрафакція (фр. contrefaction – підробка) – 1) незаконне використання товарних знаків і знаків обслуговування; 2) підробка.

Контроверза (фр. ’controverse’ Я лат. ’controversia’) – розбіжність, спірне питання.

Конфедерація (лат. ’confoederatio’ – спілка, об’єднання) – спілка, товариство, об’єднання якихось організацій.

Концерн (англ. ’concern’ – об’єднання) – форма об’єднання з особливо високим рівнем концентрації і централізації капіталів.

Концесіонер – особа чи організація, яка одержала концесію.

Концесія (лат. ’concessio’ – дозвіл, поступка) – договір на тимчасове здавання в експлуатацію іноземній державі, юридичній або фізичній особі (концесіонеру) на визначених сторонами умовах підприємств, земельних наділів тощо, а також цінностей з метою становлення або розвитку національної економіки.

Кооперація (лат. ’coopero’ – співробітничаю) – 1) форма організації праці, за якої певна кількість людей спільно бере участь в одному й тому ж або різних, але пов’язаних між собою виробничих процесах; 2) добровільні об’єднання людей для спільної господарської діяльності.

Кореспондент (фр. ’correspondant’ Я лат. ’correspondere’ – відповідати, повідомляти) – банк або інша фінансова організація, що представляє інтереси іншої подібної організації в даному місті, або в даній країні.

Корпорація – (лат. corporatio - спілка) – добровільне об’єднання фізичних і юридичних осіб, зв‘язаних між собою зобов’язаннями по створенню і забезпеченню діяльності господарського підприємства.

Котирування (фр. ’coter’, букв. – розмічати, нумерувати) – встановлення курсу валюти, тобто визначення її вартості в іноземних валютах.

Кредит (лат. ’credit’, букв. – він вірить) – права сторона бухгалтерського рахунку; на кредит активних рахунків записують вибуття цінностей, пасивних – надходження.

Кредит (лат. ’creditim’ – позика Я ’credo’ – вірю, довіряю) – продаж товарів з відстрочкою платежу або передача на строк грошей та матеріальних цінностей з умовою їх повернення.

Кулісьє (фр. ’coulissier’) – неофіційний біржовий посередник, який без участі офіційних маклерів укладає біржові угоди.

Купюра (фр. ’coupure’ Я ’couper’ – різати) – грошові знаки різної вартості, а також облігації та подібні цінні папери.

Кур’єр (фр. ’courrier’) – 1) службовець, який розносить ділові папери;

2) особа для роз’їздів у термінових справах.

Куртаж (фр. ’courtage’ Я ’courtier’ – посередник) – винагорода маклеру за посередництво при здійсненні біржової операції.

Куртьє (фр. ’courtier’) – посередник.

Кухандель (нім. ’kuggandel’) – закулісні переговори, закулісна торгівля.


Л

Лаж (італ. ’l`aggio’) – 1) підвищення ринкової “ціни” золота в паперових грошах, що стихійно встановлюється на ринку.

Латифундія (італ. ’latifundium’ Я ’latus’ – широкий + ’fundus’ – земля, маєток) – велике приватне земельне володіння, маєток, помістя.

Легат (лат. ’legatum’ – належне за заповітом) – у заповіті доручення спадкоємцю виплатити якійсь особі певну суму або передати їй певне майно.

Лейбл (англ. ’label’ – етикетка) – невеличка фірмова етикетка на одязі, вид товарного знаку, що має також декоративне значення.

Ленд-ліз (англ. ’lend-lease’ Я ’lend’ – давати в борг + ’lease’ – здавати в оренду)– система передачі в США в позику або оренду зброї, боєприпасів, стратегічної сировини, продовольства тощо країнам антигітлерівської коаліції під час другої світової війни.

Лендлорд (англ. ’land lord’ – помічник) – великий землевласник в Англії.

Лібералізація (нім. ’liberalisierung’ – більший) – в економіці зняття обмежень, лімітів оптових та роздрібних цін на будь-які продукти; частіше – збільшення цін.

Лібор (англ. ’LIBOR’ Я London Interbank Offered Rate) – середня ставка процента, за якою лондонські банки надають позику надійним банкам на ринку євровалют.

Лізинг – здавання в тимчасове користування майна (різних видів технічних засобів, будівель, споруд) з періодичною оплатою його вартості.

Лімітед, ЛТД (англ. ’Limited’, ’Ltd’) – визначення обмеженої відповідальності компанії за зобов’язаннями.

Ліндз енд легз (англ. ’leands and lags’) – маніпулювання строками проведення розрахунків з метою отримання фінансових та інших вигід.

Лістинг (англ. ’listing’) – допуск цінних паперів на біржу; якщо цінні папери зареєстровані на біржі, то можна проводити операції з їхньої купівлі-продажу.

Ліфо (англ. LIFO Я ’last - in - first - out’) – 1) метод бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей за цінами останньої партії, що надійшла або виготовлена; 2) метод розрахунку процентів з достроковим вилученням частини внеску з банку, що забезпечує вкладнику виграш в процентних сумах, оскільки за цим методом знімаються суми, які надійшли на рахунок останніми.

Ліцензіар (англ. ’licenser’) – юридична особа, власник винаходу, патенту або технологічних знань, який видає ліцензіату ліцензію на використання своїх прав на визначений час.

Ліцензіат (лат. ’licentiatus’ – допущений) – фізична або юридична особа, яка в ліцензійній угоді виступає як покупець ліценції.

Ліцензія (лат. ’licentia’ – право, дозвіл) – дозвіл, що видається патентовласником іншій юридичній або фізичній особі на комерційне використання винаходу, який захищено патентом, на обумовлений строк та за визначену винагороду. Право власності на винахід залишається за ліцензіаром.

Локо (лат. ’loco’ – на місці) – 1) ціна товару, визначена за місцем перебування його (без урахування доставки); 2) угода про купівлю-продаж іноземної валюти або цінних паперів, розрахунки.

Ломбард (італ.) – кредитна установа, що надає населенню позики за певний процент під заставу цінних речей.

Лоро, лоро-конто (англ. ’laro account’ – їхній рахунок) – рахунок, відкритий банком своєму кореспондентові для внесення сум, що надходять на його користь.

Лот – обсяг товару в натуральному вираженні. Використовується для проведення торгів як типова одиниця купівлі - продажу. Лот визначається з урахуванням вантажопідіймальності транспортних засобів.

Лукративний (лат. ’lucrativus’) – доходний, прибутковий, грошовий.


М

Маклер (нім. ’makler’) – професійний посередник при укладанні торговельних і біржових угод у капіталістичних країнах.

Манко (італ. ’manco’, букв. – менше) – недовага товару, недостача.

Маржа (фр. ’marge’ – край, межа) – 1) різниця між біржовою ціною товару і найбільшим розміром можливої позики під цей товар; 2) різниця між ціною, визначеною в біржовому бюлетені, та ціною покупця.

Маркетинг (англ. ’marketing’ – торгівля, продаж) – комплексна система заходів з організації управління виробничо-збутовою діяльністю, що грунтується на вивченні ринку з метою максимально можливого задоволення потреб покупців.

Маркувати (фр. ’marquer’) – ставити на виріб або упаковку клеймо з технічною характеристикою продукції із зазначенням виробника. Матракаж (фр. ’matraguage’) – радіотелевізійна реклама, в якій нескінченно повторюються фрази (малюнки, пісеньки, мовні трафарети тощо) до знесилення слухача (глядача).

Медіо (лат. ’medium’ – середина) – строк виконання біржових угод, встановлюється на середину місяця.

Менеджери (англ. ’managers’ Я ’manage’ – керувати) – специфiчний соціальний прошарок сучасного суспільства, включає найманих професійних керуючих (директори підприємств, керівники окремих підрозділів) у концернах, трестах.

Менеджмент (англ. ’management’ – управління) – мистецтво керування інтелектуальними, фінансовими, сировинними, матеріальними ресурсами з метою найбільш ефективної виробничої діяльності.

Меркантильний (фр. ’mercantile’ Я італ. ’mercante’ – торговець) –
1) торговельний, комерційний; 2) переносно – своєкорисливий, пов‘язаний з матеріальною вигодою.

Модус вівенді (лат. ’modus vivendi’, букв. – спосіб життя) – у міжнародному праві – тимчасова, звичайно короткострокова угода, що її укладають, коли обставини не створюють умов для досягнення постійного або довготривалого договору.

Моніторинг (англ. ’monitor’) – систематичне співставлення дійсного становища фірми або організації з бажаним.

Монополія (гр. ’monos’ – один + ’poleo’ – продаю) – 1) виключне право на володіння чим-небудь або здійснення якихось заходів; 2) характерне для капіталізму панування в певній галузі; 3) зосередження будь-чого в розпорядженні держави, однієї організації, фірми, особи тощо.

Монопсія (гр. ’monos’, ’opsonia’) – ситуація на ринку, коли одному покупцю протистоїть велика кількість продавців. Найбільш типовим проявом М. є державні закупки сільгоспродукції, озброєння тощо.

Мораторій (лат. ’moratorius’ – затримуючий, уповільнюючий) – відстрочка платежів, встановлена урядом на певний час у зв’язку з настанням надзвичайних обставин – війни, стихійного лиха тощо.

Мультипак (англ. ’multipack’) – контейнерна упаковка, в якій знаходиться декілька одиниць індивідуального упакованого товару.


Н

“Нау” рахунок (англ. ’NOW’ Я ’negotiable orders of withdrawal’ + ’account’) – різновид рахунків, які займають проміжне положення між ощадними та поточними рахунками. Їх характерна особливість полягає в тому, що їх власники мають право за повідомленням за 30 днів виписувати накази „про вилучення” коштів i використовувати їх (накази) для платежів нарівні з чеком.

Націоналізація (фр. ’nationalisation’ Я лат. ’natio’ – народ) – вилучення з приватної власності осіб у власність держави землі, промислових і транспортних підприємств або цілих галузей народного господарства.

Нетто (італ. ’netto’, букв. – чистий) – 1) вага товару без упаковки; 2) ціна товару за вирахуванням знижок; 3) чистий прибуток або доход бюджету після вирахування витрат.

Новація (лат. ’novatio’ – оновлення) – 1) припинення зобов’язання сторін, заміна його іншим, новим зобов‘язанням;

2) у праві – угода про заміну одного зобов’язання іншим, яка приводить до припинення існуючого між ними зобов’язання й виникнення на його основі нового; 3) нововведення.

Номінал (лат. ’nominalis’ – іменний) – вартість, вказувана на грошових знаках, акціях та облігаціях – номінальна вартість; 2) зазначена в прейскуранті або на товарі його ціна – номінальна ціна.

Норматив (лат. ’normatio’ – впорядкування) – економічний або інший показник норм, відповідно до яких виконується будь-яка робота.

Ностро (англ. ’nostro account’) – рахунок, який має банк у свого кореспондента для внесення сум, що надходять; з цього рахунку ж здійснюються також платежі за дорученням банку.

Нотаріус (лат. ’notarius’ – писар) – службова особа, яка засвідчує, оформляє різні юридичні акти (договори, заповіти, доручення).

Ноутбук (англ. ’notebook’) – тип портативного мінікомп’ютера у вигляді книги.

Нотифікація (лат. ’notifico’ – оповіщаю) – у цивільному праві буржуазних країн – повідомлення векселедержателем векселедавця про опротестування виданого ним векселя.

Ноу-хау (англ. ’know how’ – знати, як) – у сучасних міжнародних економічних відносинах форма обміну фахівцями, технічною документацією, рекомендаціями щодо впровадження й використання технічних досягнень.

Нувориш (фр. ’nouveau riche’, букв. – новий багач) – особа, яка спритно і швидко збагатіла на спекуляціях; багатій-вискочка.

О

Облігація (лат. ’obligatio’ – зобов‘язання, порука) – цінний папір, що дає власникові доход у вигляді процента чи виграшу.

Обліго (італ. ’obligo’ Я лат. ’obligo’ – зобов’язую) – 1) сума заборгованості по векселях; 2) банківські книги особистих рахунків, у яких обраховують заборгованість окремих осіб по векселях.

Овердрафт (англ. ’overdraft’) – форма короткострокового кредитування, яку практикують банки. Виникла в Англії. Суть О. полягає в тому, що клієнтові банку надається право у визначених межах розрахуватися чеками на суми, що перевищують залишки на його поточному рахунку.

Олігархія (грец. ’oligarchia’, букв. – влада небагатьох) –

1) одна з форм державного правління, за якої політичне й економічне правління здійснюється невеликою купкою багатіїв; 2) О. фінансова – невелика група власників, яка фактично підпорядковує весь апарат держави і визначає її внутрішню й зовнішню політику.

Олігополія (грец. ’oligos’ – небагато + ’poleo’ – продаю) – панування в деяких галузях промисловості кількох компаній на відміну від монополій.

Олігопсонія (англ. ’oligopsony’) – ситуація на ринку, коли достатньо обмеженій кількості покупців протиставлена велика кількість продавців.

Оперативний (лат. ’operativus’ – діяльний) – 1) той, що стосується операції, випливає з неї, супроводиться операцією; 2) той, що вміє швидко виконувати завдання; дійовий.

Операції “своп” (англ. ’swap’ – обмін) – операції з купівлі (продажу) якогось активу на умовах термінової поставки (угода “своп”) з одночасним укладанням зворотної угоди на визначений строк. Існують валютні, відсоткові О.с. Нерідко О.с. здійснюється iз золотом. Якщо О.с. здійснює центральний банк, то вона дозволяє йому без фактичного зменшення золотих резервів отримати кредити.

Опціон (лат. ’optionis’ – вільний вибір) – умова, що включається в біржові угоди на строк, за яким одній із сторін надається право вибору між альтернативними елементами угоди.

Ордер (нім. ’order’ Я лат. ’ordo’ – ряд, порядок) – наказ керівника підприємства, установи, організації касі на видачу або прийняття грошей готівкою.

Оферент – особа, яка надіслала оферту.

Оферта, оферт (лат. ’offertus’ – запропонований) – в цивільному праві – пропозиція однієї особи іншій укласти угоду з докладним переліком усіх її умов.

Офіс (англ. ’office’ Я лат. ’officium’ – обов’язок, служба) – в англомовних країнах – контора, канцелярія, служба.

Офсет угода (англ. ’offset’) – одна з форм зустрічної торгівлі, яка передбачає обмін товарами та послугами.

Оф-шор (англ. ’off-shore’) – центр спільного підприємництва, що надає пільги лише з фінансово-кредитних операцій із закордонними партнерами в іноземній валюті.


П

Паблік рілейшнз (англ. ’public relations’) – процес формування сприятливої суспільної думки про фірму, товари, послуги тощо.

Пагамент – оплата готівкою.

Пакхауз (нім. ’packhaus’) – закрите складське приміщення для збереження вантажів, товарів на митницях, залізничних станціях тощо.

“Парасоль цін” (англ. ’price umbrella’) – підтримання цін на певному рівні, встановленому фірмою-лідером даної галузі виробництва або торгівлі.

Паритет (нім. ’paritat’ Я лат. ’paritas’ – рівність) – співвідношення валют різних країн, вимірюване співвідношенням їх золотого вмісту.

Партнерство (англ. partnership) – юридична форма організації підприємства. Посідає проміжне місце між індивідуальним підприємством та компанією з обмеженою відповідальністю. П. – це спільне підприємство декількох осіб, кожна з яких бере участь у ньому не лише внесенням свого капіталу, а й особистою працею.

Партнершип (англ. ’partnership’) – вид товариства, прийнятий у США та Англії; П. не визнається юридичною особою і фірма П. реєструється лише у випадку, якщо вона не розкриває імені учасників товариства.

Парцель (англ. ’parcel’) – партія товару, дрібна партія вантажу.

Пасив (італ. ’passivo’ Я лат. ’passivus’ - недіяльний) – одна з двох частин бухгалтерського балансу, в якій на певну дату в грошовому вираженні відображено джерела утворення коштів підприємства, організації, установи.

Патент (лат. ’patents’ – відкритий, очевидний) – 1) документ, що засвідчує авторство на винахід та виключне право на використання його протягом певного строку; 2) свідоцтво на право займатися торгівлею чи промислом; 3) П. консульський – документ, що видається консулові його урядом при призначенні в іншу країну: засвідчує надані повноваження; 4) свідоцтво, що видається кораблеві закордонного плавання про санітарний стан судна та порту, з якого він відправляється.

Персонал (лат. ’personalis’ - особливий) – особовий склад підприємства, установи тощо, сукупність кадрів однієї професійної категорії.

Персональний (лат. ’personalos’) – особистий, особовий.

Перформер (англ. ’performer’) – акція, яка має успіх, володіє максимально можливим дивідендом.

Позиція (на біржі) (лат. ’positio’ – розміщую, ставлю) – місяць, у якому дозволена поставка товару за ф’ючерсним контрактом.

Поліполія (англ. ’polypoly’) – ситуація на ринку, коли число великих продавців обмежене, але достатнє, щоб підтримувати конкуренцію та суперництво між собою.

Порт-франко (італ. ’port-franco’) – вільний порт, портове місто, в межах якого іноземні товари ввозяться та вивозяться без мита.

“Прайм рейт” (англ. ’prime rate’) – мінімальна процентна ставка з незабезпечених короткострокових позик, яку встановлюють американські комерційні банки.

Презентант (лат. ’praesento’ – передаю, вручаю) – пред’явник векселя.

Презентація (лат. ’praesento’ – передаю, вручаю) – надання переказного векселя для його акцепту особі, яка зобов’язана сплатити по ньому трасатові.

Президент (лат. ’praisidentis’ – той, що сидить спереду)– виборний голова, керівник товариства, організації, установи.

Прейскурант (нім. ’preis’ – ціна + фр. ’courant’ – поточний, теперешній) – офіційний довідник цін на товари й послуги.

Преліменарії (лат. ’prae’ + ’limen’ – раніше) – попередня угода, яка згодом може бути заміщена іншою; тимчасові рішення.

Продукція (лат. ’productio’ – виробляю) – сукупність матеріальних благ, добутих чи створених внаслідок виробничої діяльності; П. валова – загальний обсяг виробництва (в грошовому вираженні) окремими підприємствами або галуззю народного господарства за певний період; П. товарна – продукція, що йде за межі підприємства, яке її виготувало.

Продуцент (лат. ’producentis’ – виробник) – виробник; країна, яка виробляє певний товар.

Пролонгація (лат. ’prolongare’ – продовжувати) – продовження строку чинності договору, угоди, векселя.

Промеса (фр. ’promesse’ – обіцянка) – документ, за яким власник облігації або лотерейного білета зобов’язується переуступити їх за певну винагороду, якщо на них випаде виграш у найближчому тиражі. Одна з форм спекуляції виграшними позиками.

Промоушен (англ. ’promotion’) – 1) підтримка; 2) допомога в розповсюдженні, продажу, збуті товару.

Проспект (лат. ’prospectus’ – вид, погляд) – рекламна листівка, буклет, довідник з описом товарів та умов купівлі.

Протекціонізм (лат. ’protectionis’ – прикриття, захист) – економічна політика держав, спрямована на захист національної промисловості й сільського господарства від іноземної конкуренції, а також на загарбання зовнішніх ринків. Знаряддям П. є митна політика.

Процент позиковий (лат. ’pro centum’ – на сотню) – плата, що її одержує кредитор від позичальника за користування наданими йому коштами. За капіталізму є частиною прибутку.


Р

Рантьє (фр. ’rentier’) – особа , що живе на проценти з відданого в позику капіталу, від доходів з цінних паперів.

Раціоналізація (лат. ’rationalis’ – розумний) – сукупність організаційно-технічних заходів, спрямованих на якнайефективніше використання наявних виробничих ресурсів і якнайдоцільнішу організацію виробничих процесів.

Реалізувати (фр. ’realiser’ Я лат. ’realis’ – суттєвий, дійсний) – продати майно, товар або цінні папери.

Ревальвація (’ре..’ + фр. ’evaluation’ – оцінка)– вид грошової реформи з метою стабілізації капіталістичної валюти; підвищення державного курсу паперових грошей щодо золота або іноземної валюти.

Ревокація (лат. ’revocalio’ – відкликання) – 1) скасування вже даного розпорядження; 2) пропозиція того, хто видав чек, анулювати цей чек.

Рейс (нім. ’reise’ – подорож) – завершена операція щодо переміщення вантажів або пасажирів транспортними засобами (судном, літаком, автомобілем, вагоном), а також пробіг цих засобів в одному напрямі (від початкового до кінцевого пункту).

Рейтинг (англ. ’rating’) – оцінка кредитної спроможності позичальника.

Рекамбіо – (італ. ’recambio’) див. Ретратта.

Реквізиція (лат. ’requisitio’ – вимога) – примусове вилучення державою майна у власника в державних або громадських інтересах з виплатою йому вартості майна.

Реквірент (лат. ’requirens’ – той, що вимагає) – векселедержатель, який звертається до нотаріального або іншого відповідального органу з вимогою опротестувати вексель.

Реклама (фр. ’reclame’ Я лат. ’reclamo’ – вигукую, кличу) – 1) популяризація товарів, видовищ, послуг тощо за допомогою преси, радіо, телебачення, плакатів, світлових стендів тощо; 2) поширення відомостей про кого-небудь, про щось з метою популяризації.

Рекламація (лат. ’reclamatio’ – несхвалення, протест) – в цивільному праві вимога кредитора до боржника усунути недоліки, виявлені в одержаній ним продукції чи у виконаній для нього роботі, або у зв‘язку з цим знизити ціни, відшкодувати збитки тощо.

Ремісія (лат. ’remissio’ – зниження, ослаблення) – знижка, яку постачальник робить платникові для округлення суми платежу.

Ремітент (лат. ’remittens’ ↔ ’remittentis’ – відсилаючий) – особа, на яку виписано вексель і якій має бути сплачена певна сума грошей за цим векселем.

Ремітувати (лат. ’remitto’ – відсилаю) – пересилати кредиторові тратти, чеки, телеграфні перекази, виписані в іноземній валюті в рахунок погашення боргу.

Рента (нім. ’rente’ ↔ фр. ’rente’ Я лат. ’reddo’ сплачую, повертаю) – доход з капіталу, землі або майна, що його власники регулярно одержують, не займаючись підприємницькою діяльністю; доход у формі процента.

Рентабельний (нім. ’rentabel’) – той, що дає прибуток, доход, доцільний з господарської точки зору.

Репорт (фр. ’report’ Я лат. ’reporto’ – несу назад, передаю) – спекулятивна угода – продаж цінних паперів з одночасним зворотним їх викупом на певний строк за підвищену ціну.

Реституція (лат. ’restutio’ – відновлення) – відновлення у попередньому правовому становищі (наприклад, у разі визнання судом або арбітражем договору недійсним кожна зi сторін повертає те, що вона отримала за цим договором).

Рестрикція (лат. ’restrictio’ – стягую, обмежую) – 1) застосування будь-яких обмежень; 2) обмеження виробництва, продажу та експорту монополіями з метою одержати монопольно високий прибуток.

Ресурси (фр. ’ressources’ Я лат. ’resurgo’ – підіймаюсь, виникаю знову) – матеріальні засоби, цінності, запаси, кошти, що їх у разі потреби можна використовувати.

Ретратта (італ. ’retratta’ Я лат. ’retrago’ – тягну назад) – поворотний переказний вексель. Інша назва – зустрічна тратта. Р. виписується на ім’я векселедавця у випадку опротестування векселя особою, що оплатила його.

Рефакція (фр. ’refaction’ Я ’re..’ – проти + лат. ’factio’ – для) – 1) знижка з оптової ціни або ваги товару, якщо фактична якість його нижча за передбачену договором, стандартом чи технічними умовами; 2) знижка з тарифу, надана вантажовідправникові за окремою угодою при наявності великої кількості вантажу.

Референт (лат. ’referentis’ – повідомляючий) – службова особа, що є консультантом, доповідачем з певних питань.

Рефляція (англ. ’reflation’) – збільшення кількості грошового

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: