Xreferat.com » Топики по английскому языку » Структурні та функціональні особливості розмовного стилю англійської мови

Структурні та функціональні особливості розмовного стилю англійської мови

при підсиленні емотивної функції в окличних реченнях: … and then suddenly I sat up and called out as loud as I could, «I do want to go on donkey. I do want to go on a donkey ride!» (K. Mansfield, Lady’s Maid). [14; 256]

Емотивна функція є причиною великої кількості в розмовній мові різного роду підсилювачів, які можуть виступати в різних сполученнях і різні для літературно-розмовного і фамільярно-розмовного стилів. Наприклад, в фамільярному-розмовному стилі how, when, where, who, which, what, why сполучаються зі словом ever або суфіксом ever, або з такими виразами: on earth, the devil, the hell і т.п. Наприклад: Whatever are you doing? або What ever are you doing? Whoever’s that? However did you get in here? What on earth are you doing? Who the devil do you think you are? Who on earth can that be? Why the hell do you ask?

Такий тип емфази можливий тільки в питальних або окличних реченнях. Емоційність при цьому зазвичай має негативний характер, тобто пов’язана з роздратованістю, нетерплячістю, докором. Позбавлені емоційності і від контактовстановлюючої функції такі підсилювачі: after all, actually, really, not really, certainly, surely, і т. п. Порівняймо: I certainly admire your courage і I admire your courage. Включаючи слово certainly, той хто говорить завіряє співрозмовника в своїй щирості і розумінні його точки зору. [14; 257]

В фамільярно-розмовному стилі з його емоційністю і емфатичністю сполучаються і багато лайливих слів або їх евфемізми: damn, dash, beastly, confounded, lousy. Вони можливі в реченнях будь-якого типу, факультативні за своїми синтаксичними зв’язками, синтаксично багатофункціональні і можуть виражати як негативні, так і позитивні емоції і оцінки: damned pretty, damned nice, beastly mean, damn decent. Варіантом фамільярно-розмовного стилю є так звана дитяча мова baby talk з його специфічною лексикою, найбільш помітними особливостями якої є велика кількість звуконаслідуватильних слів: bow-bow (a dog) і слів зі зменшувальними словами: Mummy, Daddy, Granny, pussy, doggy, naughty, pinny, panties і інші. [12; 73]

Характерною особливістю є заміна особових займенників повнозначними словами. Звертаючись до дитини, замість you кажуть baby, Johnny, etc., замість I той хто говорить називає себе Mummy, nurse і т.п. Займенник першої особи множини we відноситься до слухача: Now we must be good and drink our milk. В художній літературі елементи baby – talk, що вживаються дорослими, зазвичай надають уявлення про афектованість або сентиментальність, не щирість того хто говорить. В романі Гріна «Суть справи» Фреді Бегстер підходить до хатини місіс Рольт Нісен – «Let Freddy in,» the voice wheeled. В таких випадках той хто говорить начебто представляється безпомічною дитиною, якій необхідна ласка і захист. В дитячій літературі для маленьких дітей з педагогічних міркувань використовуються головним чином нейтральний або літературно-розмовний стиль. Наприклад: «Is anybody at home?»

There was a sudden scuffling noise from inside the hole and then silence.

«What I said was ‘Is anybody at home?» called out Pooh very loudly.

«No,» said a voice; and then added «You needn’t shout so loud. I heard you quite well the first time.»

«Bother!» said pooh «Isn’t there anybody here at all?»

«Nobody.»

Winnie-the-Pooh … thought for a little and he thought to himself

«There must be somebody there, because somebody must have said ‘Nobody!»

So he … said

«Hallo, Rabbit, isn’t that you?»

«No,» said Rabbit, in a different sort of voice this time.

«But isn’t that Rabbit’s voice?»

«Oh» said Pooh. (A.A. Milne) [12; 74]

В цьому уривку із Winnie–the Pooh тільки слово Bother! Відноситься до фамільярно-розмовного стилю.

Ярко виражений емоційний, оціночний і експресивний характер має особливий, генетично вельми неоднорідний шар лексики і фразеології, який називається сленгом, існуючий в розмовній мові і який знаходиться поза межами літературної норми. Найважливішими властивостями сленгізмів є їх грубувато-цинічна або груба експресивність, зневажлива або жартівлива образність. Сленг не виділяється як особливий стиль або підстиль, оскільки його особливості обмежуються одним тільки рівнем – лексичним. Тяжким залишається питання про критерії віднесення слів до сленгу, оскільки кордони сленгу, як загального так і спеціального, тобто обмеженого професійною сферою вживання, вельми нечіткі. Слова і вирази сленгу мають, як правило, синоніми в нейтральній літературній або спеціальній лексиці, і специфічність їх можна виявити в і співставленні їх з цією нейтральною лексикою. [12; 75]

В багатьох сучасних романах з життя підлітків сленг тинейджерів відіграє важливу стилістичну роль. Вже давно помічено, що сленгу особливо властиве явище синонімічної атракції, тобто великі пучки синонімів для понять, викликаючи сильну емоційну реакцію (дівчина, гроші, алкоголь, сп’яніння, злодійство мають особливо великі групи сленгових синонімів). В романі Мак Інеса, де розповідачем є підліток і де проблеми поколінь і нонконформізму є дуже гострими, дуже багато синонімів для позначення представників старшого і молодшого поколінь: the oldies, the oldsters, the oldos, old hens, old numbers, old geezers і з іншої сторони: kid, kiddo, sperm, chick, chicklet, minors, beginners, debs. Люди яки покірно приймають існуючий порядок речей називаються розповідачем mugs, squares, tax-payers.

To have a job like mine means that I don’t belong to the great community of the mugs: the vast majority of squares who are exploited. It seems to me this being a mug or a non-mug is a thing that splits humanity up into two sections absolutely. It’s noting to do with age or sex or class or colour–either you’re born a mug pr a non-mug… (Mac Innes) [12; 76]

Стилістична структура розмовної мови, таким чином, неоднорідна. Сюди входять різні соціально обумовлені підстилі, які в ній взаємодіють. Членування розмовної мови на діалекти залежить від географічного фактору. Найбільш відомим діалектом міського просторіччя є лондонський кокні.


4. Практична частина


Для стилістичного аналізу матеріалом дослідження було обрано уривок із роману Чарльза Діккенса «Посмертні записки Піквікського клубу «в оригіналі. Уривок містить в собі бесіду між містером Піквіком і його слугою Семом Уеллером. Хазяїн і слуга подорожують в диліжансі і насолоджуються навколишніми пейзажами. Між ними відбувається бесіда, з якої і починаються життєві уроки які надає вірний слуга своєму часом дуже наївному хазяїну.

Мова містера Піквіка відноситься до літературно-розмовного стилю, а його слуга розмовляє на кокні (cockney). Кокні – мова жителів робітничих кварталів Лондона, соціально-територіальний діалект територіальної мови. Для деяких його висловлювань існує навіть спеціальний термін – «уеллерізм».


Висновки


Системний характер використання мовних засобів призводить до того, що в різних сферах вживання мови нормалізується вибір слів і характер їх вживання, переважне вживання тих або інших синтаксичних конструкцій, особливості вживання образних засобів мови, вживання різних способів зв’язку між частинами висловлювання і інші. Такі системи називаються стилями мови або мовними стилями.

Стиль – це суспільно усвідомлений і функціонально обумовлений, внутрішньо об’єднана сукупність прийомів вживання, відбору і поєднання засобів мовного спілкування в сфері того чи іншого загальнонародної, загальнонаціональної мови, співвідносна з іншими такими ж способами вираження, які слугують для інших цілей, виконують інші функції в мовно-суспільній практиці даного народу.

Кожен стиль мови є більш або менш сталою системою на даному етапі розвитку літературної мови. Стилі мови – категорія історична. Це значить, що вони змінюються, розвиваються, з’являються і зникають. Мовні стилі виділяються як визначені системи в літературній мові перед усім в зв’язку з ціллю повідомлення. Кожен мовний стиль має більш або менш точну ціль, яка визначає його функціонування і його мовні особливості.

Кожен мовний стиль має як загальні типові для даного стилю особливості, які лежать в основі виділення цього стилю в самостійний мовний стиль, так і окремі форми його прояву. Співвідношення загального і окремого в мовних стилях проявляються по-різному в різні періоди розвитку цих стилів і усередині стильової системи даної літературної мови.

Статистично встановити загальну характеристику стилів можливо, однак окремі розмовні слова в своїй стилістичній характеристиці ще рухливіші, ніж слова інших стилів.

Всі автори майже одностайно виділяють в розмовному стилі літературно-розмовний і фамільярно-розмовний (з підгрупою дитячої мови), виділення третього підстилю – просторіччя.

Стильоутворюючими факторами для розмовного стилю є функції мови яки реалізуються в розмовній мові. Дуже велику роль відіграють соціолінгвістичні фактори, тобто прийняти норми мовної поведінки. Велику стильоутворюючу роль відіграють дві протилежні тенденції пов’язані з конкретними умовами спілкування, а саме компресія, яка призводить до різного роду неповноти виразу і надлишковість.

Синтаксична специфіка розмовної мови полягає в тому, що одиницею більш великою, ніж речення в ній, як і в мові діалогічній є сполучення ряду реплік, зв’язаних структурно-семантичною взаємообумовленістю.

В фамільярно-розмовному стилі з його емоційністю і емфатичністю сполучаються і багато лайливих слів або їх евфемізми.

Вони можливі в реченнях будь-якого типу, факультативні за своїми синтаксичними зв’язками, синтаксично багатофункціональні і можуть виражати як негативні, так і позитивні емоції і оцінки.

Ярко виражений емоційний, оціночний і експресивний характер має особливий, генетично вельми неоднорідний шар лексики і фразеології, який називається сленгом, існуючий в розмовній мові і який знаходиться поза межами літературної норми. Найважливішими властивостями сленгізмів є їх грубувато-цинічна або груба експресивність, зневажлива або жартівлива образність. Сленг не виділяється як особливий стиль або підстиль, оскільки його особливості обмежуються одним тільки рівнем – лексичним.


Список літератури


Аракін В.Д. Порівняльна типологія англійської і російської мови.-М., 1989.–340 с.

Арнольд І.В. Стилістика сучасної англійської мови.-М., 1990.–356 с.

Будагов Р.А. Нариси з мовознавства.-М., 1953.–364 с.

Виноградов В.В. Про задачі стилістики збірник статей.-М., 1923 р.–276 с.

Гальперін І.Р. Стилістика англійської мови.-М., 1983.–324 с.

Гальперін І.Р. Нариси зі стилістики англійської мови.-М., 1958.–438 с.

Гальперін І.Р. і Черкаська Є.Б. Лексикологія англійської мови.-М., 1956.–360 с.

Дубенко О.Ю. Порівняльна стилістика англійської та української мов.-В., 2005.–364 с.

Ільїш Б.А. Сучасна англійська мова.-М., 1952.–371 с.

10. Ільїш Б.А. Стрій сучасної англійської мови.-Л., 1968.–384 с.

11. Корунець І.В. Порівняльна типологія української та англійської мов.-В., 2003.–464 с.

12. Кухаренко В.А. Практикум зі стилістики англійської мови.-В., 2000.–160 с.

13. Мороковський А.Н. Стилістика англійської мови.-К., 1984.–348 с.

14. Разинкіна Н.М. Функціональні стилі англійської мови.-М., 1989.–368 с.

15. Швачко Т.Т., Терентьєв П.В., Янукян Т.Г., Швачко С.О. Введення в порівняльну типологію англійської, російської, української мов.-К., 1977.–341 с.

16. Grout E.H. Standard English. Structure and Style.–London, 1938.

17. Korunets I.V. Constructive Typology of the English and Ukrainian languages.–K., 1995.

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: