Xreferat.com » Топики по английскому языку » Використання полісемантичних слів у англійському публіцистичному тексті

Використання полісемантичних слів у англійському публіцистичному тексті

в цілому. Однозначні здебільшого терміни, якщо вони не утворені шляхом перенесення від одиниць літературної мови, або слова, запозичені з інших мов для позначення екзотичних об'єктів (igloo, koala). Проте і в цих сферах досить часто спостерігається розвиток нового значення. Так, один і той же термін може виявитися багатозначним навіть усередині однієї терміносистеми. В лінгвістиці таким прикладом служить термін конверсія, який позначає утворення нового слова шляхом переходу даної основи в іншу парадигму словозміни; а також одну з двох протилежних властивостей як складових даної категорії. Наприклад, термін robot з розвитком комп'ютерних технологій придбав нове значення: а user who is асtually а programme (допоміжна програма-користувач). Також не однозначне екзотичне слово kangaroo: в к. XIX- п.XX ст. воно означало сленгове а tall thin man, especially ill-shaped and round-shouldered. Існування самого принципу економії мовних засобів виникає через невідповідність об'єму пам'яті людини кількості інформації, яку треба засвоїти. Г. Уоррелл (Н. Warrel) в своїй книзі «Science Human Behavior» (Warrel, 1962) наводить такі дані: 500 найбільш вживаних слів англійської мови передають більше 10 000 значень, причому що уживаніше слово, то розгалуженіша система його похідних значень. За іншими підрахунками, на одне англійське слово в середньому припадає до 25 значень. В мовному акті використовується лише одне з цих значень. Вибір потрібного слова зумовлюється оточенням у конкретному мовному акті, інакше кажучи, полісемія нейтралізується контекстом.


1.4.1 Полісемія і широкозначність

Від поняття полісемії слід відрізняти поняття “широко значність”. Термін був уведений Н. Н. Амосовою; разом з ним в літературі зустрічається його іншомовний еквівалент – еврисемія. Деякі автори, наприклад Д. Н. Шмельов, говорять лише про “загальні лексичні значення” слова. Як ми вже переконалися, багатозначне слово в мові має декілька значень. Вибору одного із значень сприяє контекст. Широкозначне слово, навпаки, поза контекстом однозначне, але це єдине значення співвідноситься з декількома різними об'єктами думки. Слово таким чином має широке семантичне відображення, його об'єм великий, а конкретний зміст уточнюється (але не міняється) y мовному оточенні (контексті) [24, 128].

Дієслово take має поза контекстом одне значення, lay hold smth – залучення об'єкта, яке в мові уточнюється: take smth from table – lay hold smth with hands; take advantage – use; take smb. else's hat – borrow without реrmission; take smb home – carry, асcompany; take а cup of tea – eat, drink; take notes – make а record; take smb for а fool – suppose, consider, that someone is not clever enough etc. Легко помітити, що всі ці уточнені значення є варіаціями загального широкого, а їх реалізація залежить від контексту і проходить так само, як і у разі багатозначного слова. По суті загальне широке значення в дієслові take залишається незмінним, уточнюється тільки спосіб або результат “залучення” залежно від комбінацій, в яких використовується дієслово [41, c. 227].

Звуження конкретного змісту характерне і для широкозначних іменників. Наприклад, іменник thing володіє загальним широким значенням: any material or non-material object. У контексті вислову слово потрапляє в сполуку, яка уточнює це широке значення: 1) thing – feeling, idea: People say things they don't mean when they are angry. 2) thing – object: A red thing was caught in the branches. 3) things – situation/ circumstances: Things could be worse. 4) thing – person/ animal: She was terribly upset, poor thing. 5) things – clothers/ possessions: Jim began to unpack his things. 6) things – equipment: I left my swimming things at home.

Контекст може посилити емоційні конотації (sweet little thing – а darling) або стилістично перемістити слово (наприклад, сленгове вживання цього іменника в мові Холдена Колфілда, головного героя роману Дж. Селінджера «Ловець в житах»).


1.4.2 Загальне визначення контексту. Типи контексту

Вибір необхідної частини із поля значень багатозначного слова залежить від контексту (лат. contextus – зв'язок, з'єднання). Усі численні визначення контексту, що даються різними авторами, чудово поєднуються у короткій формулі, запропонованій І. Р. Торсуєвою: “Контекст – це фрагмент тексту мінус означувана одиниця” (Торсуєва, 1990). Фрагмент тексту, зрозуміло, повинен включати означувану одиницю, складаючи її ліве і праве оточення, бути необхідним і достатнім для визначення значення, і не повинен суперечити загальному значенню тексту. Проте і в такому розгорненому вигляді визначення контексту не охоплює всіх умов, в яких увесь об'єм значень багатозначного слова може бути уточнений. Пояснення, що пропонуються довідниками (наприклад, “контекст – розгляд одиниць одного виду в співвідношенні з суміжними ним в часі або просторі одиницями того ж виду” або “умови і особливості вживання даних елементів в мові”), доволі нечіткі. Найдокладнішою і несуперечливою, на наш погляд, є теорія контексту Н. Н. Амосової. Коротко вона зводиться до такого: багатозначне слово, що семантично реалізується в мові, є ядром, навколо якого знаходяться одиниці-індикатори, тобто вказівний мінімум оточення, котре допомогає зробити потрібний вибір. Контекст, за Амосовою, – це поєднання ядра і індикаторів, що взаємодіють одне з одним. Залежно від характеру індикаторів можна виділити декілька типів контексту. Перш за все, це група лінгвістичних типів: лексичний, граматичний і лексико-граматичний типи. Докладніше ми розглянемо їх нижче. Друга група типів контексту – екстралінгвістичні умови, в яких існує мова. Якщо за наявності лінгвістичного контексту індикатори знаходяться в самому тексті і обов'язково представлені мовними одиницями, то при контексті позамовні значення реалізуються за рахунок чогось, що знаходиться за межами тексту [24, c. 228].

Зрозуміло, що вплив усього мовного відрізка і умов його реалізації на вибір із поля значення багатозначного слова необхідного значення не є лінійним. Саме тому в літературі можна знайти величезну кількість типологій і класифікацій контексту, що виникають залежно від мети кожного дослідника. Так, прийнято виділяти мікро- і макроконтекст, де мікроконтекст – це мінімальне оточення одиниці плюс додаткове кодування у вигляді асоціацій, конотацій і т. д., а макроконтекст – це оточення одиниці, яке дозволяє встановити її функцію в тексті як в єдиному цілому.

Перш за все розглянемо типи контексту, грунтуючись на мовних, матеріальних індикаторах. Залежно від їх характеру розрізняються лексичний, граматичний (у Амосової – синтаксичний) і змішаний (лексико-граматичний) типи контексту.

Для лексичного типу важливе лексичне значення слів-індикаторів, під впливом яких і відбувається вибір пов'язаної з ними частини значення семантичного ядра. Наприклад, додаткове sound потенційно може бути реалізоване в одному з чотирьох значень: 1) healthy, not injured, hurt or decayed; 2) based on reason, prudent; 3) capable, careful; 4) thorough, complete. В мові кожне з цих значень опиняється в оточенні різних індикаторів: 1) sound mind in а sound body; sound fruit; 2) sound argument (роlicy); sound advice; 3) а sound tennis player; 4) sound sleep; sound thrashing. Лексичне значення індикаторів mind, body, fruit (smth that can be injured, hurt or decayed) вказує на значення ядра 1. Сема reason, що міститься в лексичному значенні індикаторів argument, роlicy, advice, вказує на необхідність вибору значення 2. Подібним чином діють індикатори player і sleep або thrashing.

Ще приклад: іменник mouth реалізується в значенні opening through which animals take food in; space behind this containing tongue, etc. в поєднанні з індикатором dog, в лексичному значенні якого є сема animal. Інше значення mouth – opening or outlet – реалізується в поєднаннях з лексичними індикаторами bag, cave, river, etc., об'єднаних семою inanimate. Таким чином в лексичному контексті вибір значення ядра залежить тільки від лексичного значення індикатора або індикаторів.

Граматичний контекст виникає тоді, коли в ролі індикатора виступає яка-небудь граматична функція. Так, наприклад, значення слова ill залежить від тієї функції, яку воно виконує у висловлюванні. Якщо функція предикативна (fall ill; be taken ill), значення ядра можна тлумачити як in bad health. В атрибутивній функції (ill luck; ill will) значення ядра – bad, hostile. Аналогічний приклад – вибір значення дієслова make, яке в функції частини складового присудка (make smth move) реалізує значення compel, cause (They made me tell story.), але у функції простого присудка з прямим додатком означає construct or produce smth (She made coffee for all us. Bricks can be made of clay).

Проте найчастіше для правильного вибору частини значення багатозначного слова служить змішаний (лексико-граматичний) тип контексту, де важливе і лексичне значення, і граматичне оформлення індикаторів. Наприклад, при однаковому граматичному оформленні фраз не ran а horse і не ran risk реалізації значення make move і expose oneself to а роssibility danger спричиняють лексичні значення індикаторів. Проте одночасно з цим «спрацьовує» і граматичний контекст: біля дієслова-ядра наявний додаток, котрий в даній конструкції становить відмінність, наприклад, від horse ran. Також недостатньо для повного розуміння вислову It stopped to start again soon його граматичне оформлення, хоча воно і знімає частину “зайвих значень” ядра stop (It stopped doing smth). Важливим є також лексичне значення індикатора it. Якщо це замінник слова із загальним лексичним значенням living being, реалізується значення ядра come to rest, halt (Dog stopped to start again. Tourists stopped for а night to start again in morning); значення it — inanimate object уточнює ядро як discontinue (Rain stopped.).

В тих випадках, коли індикатор виступає не як матеріальний відрізок мови, а умов, в яких відбувається мовний акт, ми маємо справу з мовною ситуацією або екстралінгвістичною, немовним контекстом. Зазначимо між іншим, що в різних роботах він може називатися макроконтекстом, мовним, або тематичним контекстом. Форми мовної ситуації різноманітні. Одна з найпоширеніших — так звана ‘життєва ситуація”, тобто позамовні обставини, в яких вжито багатозначне слово.

Розглянемо приклад із словом table в пропозиції: Move that table а bit to right. В ситуації перестановки меблів значення з'ясовується під її впливом — а piece of furniture; в ситуації підготовки до виступу, докладу це list of facts, numbers, systematically arranged (mathematical tables). Реалізація потрібного значення відбувається за допомогою не мовних індикаторів, а позамовної “життєвої ситуації”. До обставин мови відносять також жести, міміку, інтонацію того, хто говорить [28, c. 308].

Близький за характером різновид мовної ситуації — ситуація тематична, або, як її часто називають, сюжетна. Індикатором, що допомагає у відборі, є весь зміст тексту, його тема. Незважаючи на назву, сюжетна ситуація не пов'язана з сюжетом художнього твору. Тема, як правило, допомагає визначити значення слова в спеціальних текстах, особливо якщо йдеться про використання терміна в різних галузях. Класичний приклад — дія тематичної (сюжетної) ситуації в ролі індикатора при ядрі case. В роботах з граматики слово реалізує значення form of а noun or pronoun, в юридичних текстах — question to be decided in а law-court, в медичних — реrson suffering from а disease, у військовій справі — operation, у фінансовій тематиці — асtual state affairs і, нарешті, в побутовому значенні — instanceor example осcurrence smth.

Особливо виділяється описова ситуація, коли в ролі індикатора виступають не власне мовні обставини, як в першому типі, а опис цих обставин. Окремий випадок описової ситуації — авторські ремарки в п'єсах, наприклад: What а mess this table is! (bangs his fist on it, spilling tea).

І контекст, і мовна ситуація нейтралізують в мові багатозначність слова. Якщо індикатор варіюється, не впливаючи на семантику ядра, контекст носить змінний характер. Словосполучення вільне і підпорядковується тільки загальним законам сполучуваності слів в мові (а boy's — girl's — dog's — cat's mouth). Іноді індикатор і ядро утворюють нерозривний смисловий зв'язок, впливаючи на семантику один одного. У цьому випадку контекст називається постійним, а словосполучення перестає бути вільним і переходить в розряд фразеологізмів [42, c. 98].


РОЗДІЛ ІІ ПОЛІСЕМІЯ У ПУБЛІЦИСТИЧНИХ ТЕКСТАХ


2.1 Загальна характеристика публіцистичного стилю


Публіцистичний стиль – один із функціональних стилів, що обслуговують сферу суспільних відносин: політичних, економічних, культурних, спортивних тощо. Публіцистичний стиль використовується в політичній літературі, його представляють засоби масової інформації (ЗМІ) – газети, журнали, радіо, телебачення, документальний кінематограф. Публіцистика покликана освітлювати події сучасності та реалізовувати дві основні функції – впливу та інформування, що й зумовлює мовну специфіку публіцистичного стилю. Визначальною рисою його є вдале поєднання логічності викладу з емоційно-експресивним забарвленням. У різних жанрах публіцистики логічний та емоційно-експресивний елементи мають неоднакове співвідношення, але якщо говорити про публіцистичний стиль в цілому, то слід підкреслити, що в ньому логіка викладу та емоційно-експресивне забарвлення повинні бути взаємно зрівноважені [37, c. 70]

Об'єктом публіцистичного викладу є явища всіх сфер життя людини – від картин побуту до подій історії й світової політики.

Характерна риса публіцистичного стилю – орієнтація на усне мовлення, елементи якого не лише виступають у ролі експресем, а й стають одним з прийомів зацікавлення читача, слухача, глядача. Широко використовується діалогічна форма мовлення, особливо виразна на тлі авторського монологу. Цьому стилеві притаманні чіткі політичні оцінки, присутність автора, широкий вияв авторської індивідуальності.

В системі мовних стилів сучасної англійської мови приблизно з середини XVIII століття почав виокремлюватися особливий стиль, який називають публіцистичним. Як і інші мовні стилі, він неоднорідний. Виділяють два його різновиди: письмовий і усний. До письмового різновиду публіцистичного стилю входять: есеїстика, статті газетних/ журнальних видань літературно-критичного і суспільно-політичного характеру, памфлети, нариси і ін. До усного різновиду публіцистичного стилю відносять ораторське мовлення, а останнім часом також огляди радіокоментаторів.

Основну функцію публіцистичного стилю, котра виокремлює його з-поміж інших мовних стилів, можна сформулювати таким чином: вплив на читача або слухача з метою переконати його в правильності положень, що висуваються, або викликати в нього бажану реакцію на сказане не стільки логічно обгрунтованим аргументуванням, скільки силою, емоційною напруженістю вислову, акцентом на ті властивості явища, які найефективніше слугуватимуть для досягнення поставленої мети [42, c. 49].

Публіцистичний стиль займає проміжне місце між стилем наукової прози і стилем художньої мови. Із стилем наукової прози його зближує логічна послідовність у викладі фактів, розгорнутість вислову, відносно строгий розподіл на логічні відрізки (абзаци).

З іншого боку, публіцистичний стиль має ряд спільних рис із стилем художньої мови. Образність мови та емоційні елементи здебільшого характерні для публіцистичного стилю. Засоби емоційного впливу, вживані в публіцистичному стилі, під дією загальних його закономірностей, не несуть такої свіжості та суб'єктивної забарвленості, які властиві стилю художньому стилеві, образність мови характеризується сталістю. Метафори, порівняння, перифрази та інші емоційно-експресивні засоби беруться із загального мовного масиву виражальних засобів. Окрім цього, публіцистичний стиль із художнім зближує суб’єктивність викладу, обмежена, звісно, особливостями самого стилю. Наприклад, для газетної чи журнальної статті індивідуальне має не такий чіткий вияв, як в есе або ж в ораторському мовленні.

Іще однією визначною ознакою публіцистичного стилю є стислість викладу. В деяких його різновидах вона набуває якісно нового характеру. Так, в есе стислість викладу набуває форми сентенції.

Незалежно від профілю англійського видання (суспільно-політичний, літературно-критичний, науково-популярний, сатиричний) мові його статей властиві загальні риси публіцистики. Звісно, профіль видання накладає свій відбиток на характер та використання виражальних засобів. Так наприклад, в статтях науково-популярного типу мало емоційної лексики, строго витримується логічна послідовність викладу, розгорненіша система сполучникового зв'язку, ніж в статті іншого спрямування. Якщо ж говорити про статті у виданнях розважального призначення, то вони відрізняються меншою скутістю жанровими вимогами і тяжіють до художнього стилю з його повнотою образності та емоційно-експресивними засобами.


2.2 Лексичні граматичні та стилістичні особливості публіцистичного стилю


Основними рисами публіцистичного стилю є логічна чіткість синтаксичних конструкцій, ретельно продумане вживання слів, використання різних виражальних та зображальних засобів.

Основою будь-якого стилю є загальновживана лексика, не є винятком і публіцистичний стиль. Загальний масив лексики нейтральний, але частково зберігається (а іноді і навпаки – втрачається) стилістичне забарвлення.

Важливу роль у публіцистичному стилі відіграють терміни певної тематики, імена та назви, а також особливий характер заголовків, широке використання кліше, наявність елементів розмовного стилю і жаргонізмів тощо. Окрім цього, для газетно-інформаційних текстів характерне використання фразеологічних зворотів, що зустрічаються у відповідності до спрямованості самих текстів.

Широке використання в інформаційному стилі імен та назв робить повідомлення конкретним і співвідносить відомості з певними особами, закладами чи районами. Тобто передбачається, що у реципієнта є певні попередні (фонові) знання, які допомагають йому пов’язати назву з об’єктом, про який іде мова. Так, англійському реципієнтові добре відомо поза контекстом, що Park Lane – це вулиця, Columbia Pictures – кінокомпанія.

Назви та імена досить часто використовуються в газетно-інформаційних матеріалах у скороченій формі. Часто ці скорочення можуть бути невідомими широкому колу читачів і їх значення одразу розшифровується. Але існує багато таких скорочених назв, до яких читачі газети давно звикли, і тому їх не потрібно тлумачити. Велика кількість таких скорочень – це характерна риса газетно-інформаційного стилю сучасної англійської мови. Сюди належать назви партій, різних організацій та посад: ILM = Industrial Light & Magic (кінокомпанія, що створює цифрові та звукові ефекти); прізвища відомих політичних діячів культури: RLS = Robert Louis Stevenson; географічні назви: NJ = New Jersey, SF = San Francisco [34, с. 6].

Подібні скорочення зустрічаються у газетних текстах, незалежно від їх тематики.

Якщо порівнювати англійські та українські інформаційні матеріали, не важко виявити схожості та розбіжності. Українським інформаційним текстам, як і англійським, також властива стилістична різноплановість лексики, велика кількість кліше та неологізмів, використання абревіатур, та термінів, власних назв. Водночас публіцистичний стиль в українській мові має багато таких мовних особливостей, котрі не властиві аналогічним англійським матеріалам. Наприклад: використання урочисто-піднесених слів (здійснення, непохитний), слів із негативним оцінюванням (безчинства, маріонетка, підступи), військових термінів у розширеному та фігуральному вживанні (боротьба за врожай, вогонь критики); прислівникових префіксально-суфіксальних утворень (по-діловому), а також складних слів (культурно-масовий, літературно-творчий).

Що стосується фразеології, то публіцистичний стиль визначається широким використанням готових формул або кліше. Серед них численні вставні звороти, що вказують на джерело інформації (it is reported, it is claimed, according to well-informed resources; оголошено, повідомляють), стійкі словосполучення зі стертою образністю (to set the tone, to throw light, to gave the lie).

Граматична своєрідність мови в публіцистичному стилі досліджена В. Л. Наером. Він відзначає своєрідність у використанні часів та станів, часте вживання неособових форм, численність складних атрибутивних утворень, особливі форми введення прямої мови та перетворення прямої мови на непряму, а також особливий порядок слів і широке використання складнопідрядних речень [34, c. 5]. Цікаво те, що у текстах статей на українській мові поширені пасивні конструкції (відкрита нова лікарня, зібрано великий врожай), що є явищем природнім для англійської мови (the dealer was found, article is compiled by… etc.). Слід відзначити і таку особливість синтаксичної організації публіцистичного тексту, як використання коротких самостійних повідомлень (1-3 висловлення), які складаються з довгих речень із складною структурою.

Стилістичні особливості англійської та української мов майже не відрізняються. Для усіх публіцистичних жанрів характерні загальні форми стислої передачі інформації: компресія та передача певної частини повідомлень імпліцитно. Як результат – економія мовних засобів за рахунок неважливих комунікативно фрагментів повідомлення. Основний стилістичний принцип організації мови в публіцистиці – поєднання стандарту та експресії.


2.3 Особливості реалізації полісемії в тексті


2.3.1 Полісемія: типологія

Перш, ніж звернутися до практичної реалізації полісемії в публіцистичних текстах, зосередимо увагу на суті поняття полісемії та способах його реалізації безвідносно до якогось конкретного матеріалу.

Отже, полісемія – це наявність різних лексичних значень у одного й того ж слова відповідно до різних контекстів.

Окремі лексичні значення слова називають лексико-семантичними варіантами. Лексико-семантичні варіанти багатозначного слова мають семантичну спільність (спільні елементарні смисли - семи). Деякі мовознавці, як, наприклад, Р. О. Якобсон, схильні вважати, що для кожного полісемічного слова можна вивести “загальне значення”, однак реально, незважаючи на семантичний зв'язок між значеннями полісемічного слова, всі його значення об’єднати в єдине не можна, бо кожне зі значень співвідноситься з різними явищами, предметами тощо [25, с. 194].

Слово завжди виникає з одним значенням, яке називається первинним. Первинне значення є прямим, оскільки прямо називає позначуваний предмет. Багатозначність слова розвивається на основі перенесення назви з одного предмета на інший. Нове значення є завжди переносним, похідним від первинного, мотивованим через пряме. Якщо порівняти: the boy is running the time is running, nose: 1) part of face: He's got a really big nose. 2) the pointed front end of a plane, rocket; 3) have a (good) nose for something – to be naturally good at finding and recognizing something: a reporter with a good nose for a story; 4) nose to tail – cars, buses etc that are nose to tail are in a line without much space between them: Traffic was nose to tail for three miles., то в кожному випадку лише перше слово має пряме значення, а решта – переносні.

За М. П. Кочерганом існує три типи перенесення: за подібністю, за функцією і за суміжністю [25, с. 195].

Перенесення за подібністю (transference of meaning according to similarity of shape) називається метафоричним (від грецького “переміщення”). Метафора за своєю суттю є прихованим порівнянням (скороченим порівнянням). Так, за подібністю з’явилися такі значення: head 1) part of a body; 2) head of a cabbage; eye 1) part of a face; 2) eye of a needle; neck 1) part of a body; neck of a bottle.

Перенесення за функцією (transference of meaning according to functional similarity) – перенесення, за якого речі можуть бути абсолютно різні, головне, щоб вони виконували однакові чи подібні функції. Наприклад, годинником (clock) називають не тільки механічний прилад, а й пісочний (sand clock), водяний (water clock), сонячний (solar clock), бо всі вони виконують одну функцію – показують час. Або словосполучення a mole burrows у прямому значенні означає просто нори тварини крота, а у переносному – приховані шляхи/ способи A mole burrows for information hoping to go undetected.

Функціональне перенесення є різновидом метафоричного, оскільки в його основі лежить також подібність, тільки не за формою, а за функцією.

Перенесення за суміжністю називається метонімічним (від грецького “перейменування”). Суміжність може бути просторовою (thankful auditorium), часовою (poetry evening), причинно-наслідковою (brilliant translation).

Загалом поширеними є такі регулярні моделі метонімічного перенесення:

форма (вмістилище) – зміст: an interesting book, the kettle boiled;

матеріал – виріб із нього: exhibition of porcelain;

місце – жителі цього місця, пов’язані з ним історичні події: the whole town enjoyed selebration;

дія – її результат: bus stop;

ім’я – виріб: mackintosh, ford.

Особливим різновидом метонімії є перенесення назви з цілого на частину і навпаки таке перенесення називають синекдохою (від грецького “разом”+”переймання”). Наприклад: foot означає “нога” і ”піхота”; hand – “рука” і “робітник”.

Із перенесенням пов’язані такі явища, як розширення і звуження значення. Слово стріляти спершу мало значення “випускати стріли”, згодом, коли було випущено інші види зброї, розширило своє значення до сучасного “робити постріли”; в англійській мові це слово отримало ще й значення ”робити фотографії”, а також “знімати фільм”: The movie was shot in New Zealand.

Значення багатозначного слова реалізуються у контексті – field: 1) farm, area of land in the country: field of wheat; 2) a subject that people study or an area of activity that they are involved in as part of their work: Peter's an expert in his field; 3) an area of ground where sports are played: cricket field; 4) practical work: His theories have not yet been tested in the field; 5) competitors, all the people, companies, products etc that are competing against each other: Germany was leading the field with a figure of 53%; 6) magnetic/gravitational/force field; 7) coal/oil/gas field; 8) the field (of battle); 9) field of vision/view; 10) field of fire, the area that you can hit when you shoot from a particular position: The target is in the field of fire. Має значення загальна ситуація, оскільки слово field у фразі the soggy field матиме різні значення в сільському господарстві і в спорті. Основне значення слова є найменш контекстно зумовленим. Переносні значення залежать від контексту більшою мірою.

Від полісемії слід відрізняти явище омонімії, котре вже було розглянуте нами раніше. Важливо пам’ятати, що полісемія об’єднує різні значення одного слова, у той час, як омоніми – це декілька зовсім різних слів.


2.3.2 Функціональні особливості вживання полісемантичних слів у англійському публіцистичному тексті

Англійська мова в силу своїх природних рис схильна до багатозначності. Оскільки

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: