Національно-культурний компонент семантики порівнянь на прикладі ЛСП "Зовнішність людини" в німецькій і українській мовах
Крім внутрішньопольових зв’язків, важливим для виявлення національної мовної картини світу є зіставлення міжпольових зв’язків. Вони ґрунтуються на полісемії, тобто на переносних значеннях слів. Перенесення, особливо метафоричні, не збігаються в різних мовах і яскраво засвідчують своєрідність мовних картин світу. Порівняємо: нім. «Schlange» і укр. «змія» і «черга».
У контрастивних дослідженнях нерідко констатується і такий факт, що значення слів-відповідників у двох мовах збігаються, але й в цьому випадку ми не можемо говорити про їхню повну семантичну відповідність. Г-В. Ф Гегель з цього приводу зазначав, що «природі речей суперечить вимога, щоб слово мови якогось народу передавалось таким словом нашої, яке б відповідало його повній визначеності. Слово нашої мови дає нам наше певне уявлення про відповідний предмет, а не уявлення іншого народу з іншою мовою» [4, с. 63].
Отже, уже сама внутрішня форма номінативних одиниць відбиває національний спосіб об’єктивації результатів пізнавальної діяльності, національну ментальність. Порівняємо, як по-різному передається одна й та сама дія трансформації тексту з однієї мови на іншу: українці перекладають, росіяни переводять (переводить), німці пересаджують (ьbersetzen), англійці передають (to translate). Саме надзвичайною національною самобутністю слів можна пояснити те, що всі дослідники, які цікавилися проблемою «мова і народ», зверталися до внутрішньої форми, яка засвідчує специфічне національне бачення світу [12, с. 9].
Таким чином, що слово живе в контексті культури, тому в різних мовах слова-відповідники можуть мати неоднакові семантичні асоціації. Особливо це стосується національних асоціацій, які для кожної мови є неповторними, однак ніколи не фіксуються у тлумачних та перекладних словниках. Їх поділяють на асоціації, пов’язані з внутрішньомовними чинниками, такими як внутрішня форма слова, вплив переносних значень, входження слова в певні словотвірні парадигми, звукові зближення тощо (умовно назвемо їх мотиваційними асоціаціями), та асоціації, пов’язані з національно-культурним контекстом. Хоч вони належать до периферії семантичної структури значення слова, однак є дуже важливими для міжкультурного спілкування, оскільки породжують комунікативні перешкоди [12, с. 10].
Слід наголосити, що специфічні національні асоціації властиві не тільки лексиці, у значенні якої наявний національно-культурний компонент, а й звичайним нейтральним загальновживаним словам на означення речей і понять, поширених у всіх культурах. Психолінгвістичний експеримент з українцями, росіянами й американцями виявив, що навіть слова на означення частин людини викликали в кожній групі специфічні асоціації. Українці й росіяни, як правило, наводили слова, що вказували на розмір, форму, колір, естетичну оцінку, тоді як американці, крім зорових, наводили ще й дотикові реакції. Порівняємо до прикладу реакції до слів «таз» і «ніготь»:
укр. таз – великий, широкий, круглий, вузький, коло, фундамент;
рос. таз – широкий, маленький, большой, штаны;
амер. pelvis – крім подібних до наведених, firm – «пружний», handfull – «такий, що приємно доторкнутися»;
укр. ніготь – гострий, довгий, круглий, червоний, блискучий, красивий;
рос. ноготь – длинный, острый, крашенный, красивый, овальный, гладкий, лакированный;
американці, крім цього, навели ще cracked «зламаний», fragile «крихкий».
Національна специфіка виявилася також і в порівняннях:
укр. очі – як волошки, терен, вишні, озера, небо;
рос. глаза – как бусы, искры, звезды, небо, шары, как у совы;
амер. eyes – like pools «ковбані», coins «монети», marble balls «мармурові кулі», ocean «океан» [11, с. 10].
Як бачимо, близькість національних культур можна оцінити через подібність семантичних асоціацій. Асоціативні зв'язки є надзвичайно важливими й для відтворення мовної картини світу, хоч виявити їх дуже важко, оскільки вони не знаходяться на поверхні мови, а приховані в глибинах національної ментальності.
Слід наголосити на тому, що повну мовну картину світу можна відтворити лише за наявності ґрунтовних словників асоціативних норм, створених на якомога ширшому охопленні мовців психолінгвістичним експериментом. Врахування національних особливостей асоціювання важливе для повноцінного оволодіння іноземною мовою.
У контрастивній семантиці на даний час все більшого поширення набуває соціо-семіотичний підхід. Завданням такого підходу є вивчення лексичної семантики мов у зв’язку з пізнавальною діяльністю народів – носіїв цих мов, когнітивними процесами та поняттями [13, с. 11].
Отже, контрастивні дослідження дозволяють констатувати, що лексико-семантичні поля двох мов ніколи не збігаються, оскільки зафіксовані елементи діяльності в одній мові не повторюються в такій самій формі в іншій мові. Розбіжності і близькість між співвідносними полями різних мов спричинені способом життя народів – носіїв цих мов, характером їх мислення, відмінностями культури тощо.
2.2 Аналіз структурних відмінностей лексико-семантичного поля «Зовнішність людини» у німецькій і українській мові
«Порівняння, – як зауважив видатний український педагог К. Ушинський, – є основою будь-якого розуміння і будь-якого мислення. Про все в світі ми дізнаємося не інакше, як через порівняння». Тому закономірним є той факт, що порівняння (зіставлення) є універсальним прийомом у теоретичному і практичному мовознавстві. Міжмовне зіставлення є, на нашу думку, найефективнішим способом дослідження своєрідності концептуалізації світу в різних мовах [13, с. 12].
Важливим є питання про те, що потрібно зіставляти при контрастивному вивченні лексичної семантики. Виходячи з принципу системності, слід зазначити, що зіставлення ізольованих лексем не може бути продуктивним. Оскільки значення слова зумовлюється певною мірою його місцем у лексико-семантичній системі, то зіставлятися повинні парадигматичні об’єднання – синонімічні, антонімічні, гіперо-гіпонімічні, а також лексико-семантичні групи й поля. Зіставляючи лексико-семантичні парадигми, можна виявити квантитативні відмінності їх складових елементів, що завжди сигналізує про якісні відмінності між цими лексичними об’єднаннями [12, с. 5].
Найбільшим парадигматичним об’єднанням є лексико-семантичне поле. Лексико-семантичне поле – це сукупність лексичних одиниць, які об’єднані спільністю змісту і відображають поняттєву, предметну або функціональних подібність позначуваних явищ [11, с. 265].
Національна специфіка лексико-семантичних полів виявляється як у кількості наявних у полі слів, так і в характері опозиції між компонентами поля [11, с. 266]. Проілюструємо це положення на прикладі лексико-семантичного поля «Зовнішність людини» у німецькій і українській мовах.
Українська мова Німецька мова
голова der Kopf das Haupt
обличчя das Gesicht
зморшка die Runzel die Falte
чоло die Stirn
ніс die Nase
око das Auge
брови die Augenbrauen
вії die Wimpern
очне яблуко der Augapfel
повіки die Lider
щоки dieWange
вухо das Ohr
рот der Mund
губи die Lippen
підборіддя das Kinn
борода der Bart
вуса der Schnurrbart
шкіра die Haut
волосся das Haar
шия горло der Hals
рука der Arm die Hand
нога das Bein der FuЯ
лікоть der Ellbogen
палець der Finger die Zehe
ніготь der Nagel
долоня die Handflдche
спина der Rьcken
плече die Schulter
груди die Brust
ріст der Wuchs
статура der Kцrperbau
тулуб der Rumpf
тіло der Kцrper
постава die Haltung
Хоч позначувані тут явища є універсальними, але деякі із них в українській і німецькій мові неоднаково розподілені між словами. Справа в тому, що в одній мові не обов’язково передається та відмінність, яка в іншій мові повинна бути обов’язково вираженою. Це явище спостерігається в тих випадках, коли в одній мові використовується родове поняття, а в іншій – видове. Хоч німецька й українська мова надають перевагу видовим поняттям, але й тут є істотні відмінності. Коли ми проаналізуємо структурні елементи лексико-семантичного поля «Зовнішність людини» в українській і німецькій мовах, ми побачимо, що в одному випадку німецька мова надає перевагу гіперонімам, а в іншому – гіпонімам. Те ж саме стосується і української мови.
Порівняємо:
нім. Arm i Hand (гіпоніми) із укр. рука (гіперонім);
нім. Bein i FuЯ (гіпоніми) із укр. нога (гіперонім);
нім. Hals (гіперонім) із укр. горло і шия (гіпоніми);
нім. Finger i Zehe (гіпоніми) із укр. палець (гіперонім);
нім. Kopf і Haupt (гіпоніми) із укр. голова (гіперонім);
нім. Runzel і Falte (гіпоніми) із укр. зморшка (гіперонім).
Слід звернути увагу на те, що тенденція німецької мови до утворення складених слів є наявною також і в лексико-семантичному полі «Зовнішність людини», в той час, коли для української мови характерні прості слова.
Зіставимо:
укр. брови із нім. Augenbrauen,
укр. вуса із нім. Schnurrbart,
укр. лікоть із нім. Ellbogen,
укр. долоня із нім. Handflдche,
укр. статура із нім. Kцrperbau.
Порівнюючи лексико-семантичне поле «Зовнішність людини» в німецькій і в українській мовах, можна помітити ще й таке явище, що для позначення одного і того ж поняття, в українській мові використовується два слова, а в німецькій – лише одне, хоч і складне слово: укр. очне яблуко і нім. Augapfel.
Досить яскраво специфічні властивості німецької і української мов виявляються також в синонімії.
Порівняємо наступні синонімічні ряди:
1) голова – лоб, казан, макітра, макотиря, довбешка, кумпал, глава, гиря [2, с. 345]
der Kopf – Haupt, Schдdel, Birne, Dach, Rьbe [36, с. 389].
2) обличчя – лице, вид, образ, фізіономія, фізія, лик, морда, рило, пика, писок, будка, мармиза, мармуза, твар [2, с. 564]
das Gesicht – Phisiognomie, Angesicht, Anlitz, Fratze, Visage, Fresse [36, 245].
3) око – немає синонімів;
das Auge – Sehorgan, Augapfel, Gucker, Seher, Guckдuglein [37, с. 32].
4) ніс – нюхало, кирпа [2, с. 1025];
die Nase – Geruchs – und Riechorgan, Kartoffel, Gesichtserker, Zinken, Zacken, Riecher, Gurke, Rьssel, Knolle, Gummel [21, с. 376].
5) щоки – лице, маніта [2, с. 933];
die Wange – Backe [21, с. 533].
6) вухо – немає синонімів;
das Ohr – Hцrorgan, Lauscher, Luser, Lцffel, Horcher, Horchlцffel [37, с. 432].
7) рот – уста, паща, пащека, пелька, верша, хавка, писок, гавра [2, с. 581],
der Mund – die Lippen, das Maul, die Schnute, die Gasche, die Gusche [36, с. 564].
8) підборіддя – воло, підгорля [2, с. 200],
das Kinn – не має синонімів.
9) борода – не має синонімів;
der Bart – Stoppelbart, Schnauzbart, Backenbart, Vollbart, Dreitagebart [37, с. 54].
10) волосся – вовна, шерсть, волосіння, рослинність, щетина [2, с. 300];
das Haar – Fell, Pelz, Zotteln, Wolle, Strдhnen [37, с. 245].
11) горло – горлянка, гортанна [2, с. 360]
шия – карк, в’язи, гамалик [2, с. 907]
der Hals – Rachen, Kehle, Gurgel, Kragen, Schlund [37, с. 256].
12) рука – лапа, лебети [2, с. 585]
die Hand – Pfote, Flosse, Pranke, Tatze, Patsche, Klaue [21, с. 235]
der Arm – не має синонімів.
13) груди – лоно, перса, грудь, пазуха, бюст [2, с. 366];
die Brust – немає синонімів.
14) ніготь – пагність, пазур [2; с. 12];
15) палець (на руці) – перст, палюх [2, с. 114];
der Finger – немає синонімів.
16) плечі – рамена, рам’я, коркові, ґорґоша [2, с. 45];
die Schulter – Achsel [36, с. 25].
17) спина – хребет, горб, хребтина, хорбак [2, с. 654];
der Rьcken – немає синонімів.
18) зморшка – немає синонімів;
die Falten – Runzel, Furche, KrдhenfьЯe, Schrumpel [37 с. 355].
19) повіка – немає синонімів;
das Lid – Augendeckel [36, c. 220].
20) нога – немає синонімів;
das Bein Stelze [37 c. 389].
Проаналізувавши вищеназвані синонімічні ряди ми прийшли до наступних висновків:
для української і для німецької мови типовим є надзвичайне багатство синонімії;
для слів, які входять в лексико-семантичне поле «Зовнішність людини» в українській і німецькій мовах загалом характерне майже однакове число синонімів, хоч окремі цього поля суттєво різняться кількістю своїх синонімів. Це явище ми можемо побачити у таблиці:
Таблиця 1
| № п/п | Українська мова | Німецька мова | ||
| Поняття | к-сть синонімів | поняття | к-сть синонімів | |
| 1 | Голова | 8 | Kopf | 5 |
| 2 | Обличчя | 14 | Gesicht | 6 |
| 3 | Око | - | Auge | 5 |
| 4 | Ніс | 2 | Nase | 11 |
| 5 | Щоки | 2 | Wange | 1 |
| 6 | Вухо | - | ohr | 6 |
| 7 | Рот | 8 | Mund | 5 |
| 8 | Підборіддя | 8 | Kinn | - |
| 9 | Борода | - | Bart | 5 |
| 10 | Волосся | 5 | Haar | 5 |
| 11 | Горло | 2 | Hals |
5 |
| 12 | Шия | 3 | ||
| 13 | Рука | 2 | Hand | 6 |
| 14 | Груди | 5 | Brust | - |
| 15 | Ніготь | 2 | Nagel | - |
| 16 | Палець | 2 | Finger | - |
| 17 | Плечі | 4 | Schulter | 1 |
| 18 | Спина | 4 | Rьcken | - |
| 19 | Зморшка | - | Falte | 4 |
| 20 | Повіка | - | Lid | 1 |
| 21 | Нога | - | Bein | 1 |
| Всього | 65 | Всього | 67 | |
Більшість із цих синонімів є експресивно забарвленими (для української мови – 50, для німецької мови – 51) і мають оригінальну національну форму.
3. Порівняння як об’єкт дослідження контрастивної лексикології
3.1 Визначення структурних елементів порівняння
Уся структурна організація лексичної системи мови визначається асоціативними відношеннями, що постійно урізноманітнюються в зв’язку зі змінами у змісті мислення та через збагачення мислення новими якостями і поняттями. На ґрунті асоціацій невпинно відбувається синонімізація, антонімізація, омонімізація та паронімізація слів.
Прагнення пізнати світ приводить людську думку насамперед до порівняння. Ще Аристотель прославляв здатність сприймати подібне як властивість величі духу. Е. Енгель відзначав, що «кожна людська оцінка є лише порівнянням, тому мова повинна формуватися більш художньо, враховуючи силу оцінювання об’єкта» [28, c. 16].
Порівнювані предмети (явища, ознаки, дії) асоціюються за певною найхарактернішою ознакою, унаслідок чого ця ознака виступає дуже яскраво, експресивно [29, с. 135].
Особливо національна специфіка асоціювання виявляється в семантиці порівнянь.
Як об’єкт дослідження порівняння розглядалися різними галузями мовознавства. Цікавими є праці І. Чернишової, Г. Пермякова, Г. Зейдлера, Е. Різеля та Е. Шендельса, Р. Дітмара та ін [12, c. 45].
Структура будь-якого порівняння є чотиричленною:
comparandum – предмет (суб‘єкт) порівняння, тобто предмет чи явище, ознаки якого ми пізнаємо, розкриваємо за допомогою іншого;
comparatum – об’єкт порівняння, те, з чим порівнюється суб’єкт, тобто предмет чи явище, що має яскраво виражені та добре відомі мовцеві ознаки й унаслідок цього використовується ним для характеристики пізнаваного;
tertium comparationis – основи порівняння – ознаки, за допомогою яких здійснюється акт порівняння. Tertium comparationis перекладається як «третє в порівнянні». Воно може бути очевидним, тобто сприйматися зоровими рецепторами як порівняння форми, кольору тощо, полягати в тоні, базуватися на емоційному чи чуттєвому досвіді. Tertium comparationis називають ще вільно асоціативним значенням;
протиставні обидві частини частки wie, als, gleich, дhnlich, als wie, als ob, gleichsam тощо (німецька мова) або неначе, немов, ніби, як тощо (українська мова), які виконують роль показника порівняльних відношень, тобто це оперативний засіб, що вводить у дію когнітивну операцію «порівняння».
Дані складові частини можуть вербалізуватися безпосередньо в порівняльній структурі або їх можна відтворити з контексту.
Між comparatum і comparandum не існує реального зв’язку, він виникає лише у свідомості мовця, який прагне відтворити певну ситуацію дійсності.
Іноді порівняння використовуються не в повній формі, а в скороченій, наприклад: нім. die Froschaugen, die himmelblauen Augen. Тобто порівнювані поняття повністю злилися.
Знаходячись між засобами унаочнення та образності, порівняння створюють деякі проблеми для класифікації. Усі мовознавці, які досліджували проблематику даного питання, виділяли різні ознаки для групування порівнянь:
за структурними якостями (Е. Різель, Е. Шендельс) порівняння поділяють на короткі (складаються з одного словосполучення), поширені (охоплюють ціле речення чи цілий ряд речень) та розбудовані (зустрічаються в Біблійних текстах);
на основі семантичних зв’язків між tertium comparationis та об’єктом порівняння (comparatum) (Л. Ройзензон) слід розрізняти такі особливості:
без основи порівняння не розвивається специфічне значення порівняння, наприклад: очі – як волошки [19, с. 55], як баньки [19, с. 35], тобто саме слово «очі» не має значення «голубі, великі»;
comparatum може сам визначити семантичне значення, напр.: eine zarte Haut wie ein Sammet – eine Haut wie ein Sammet;
для одного й того ж компаратора існують кілька можливих варіантів основи порівняння, залежно від яких і змінюється значення всієї порівняльної конструкції. У таких випадках йдеться про динамічну ознаку в основі порівняння: суха, як тріска [24, с. 102], вузьке обличчя як тріска [19, c 54];
у ряді порівнянь компаратор служить лише для підсилення емоційної значущості вислову, наприклад: витрішкуваті очі як у жаби [19, c. 54];
з точки зору вмотивованості розрізняють вмотивованість першого ступеня (гострі, як ніж очі [19, c. 66]), частково мотивані (eine schlanke Gestalt wie eine Tanne [34, c. 54]), немотивовані (ein Mдdchen von schlankem Wuchs [34, c. 97]), мотивацію, яких неможливо встановити (ніс, як за сім гривень сокира [19, c. 37]);
щодо прагматичного впливу, порівняння можуть базуватися на основі раціонального та метафоричного змісту і поділятися на предметні та образні (С. Краль, Й. Курц);
за частотою вживання та поширенням порівняння розрізняють узуальні (традиційні, стійкі, загальновживані), індивідуальні (оказіональні, авторські) та латентні (приховані).
Узуальні порівняння стали об’єктом лінгвістичних досліджень під різними назвами. Так, вчені І. Чернишова, В. Флейшер та Г. Шаде визначають їх як «компаративні фразеологізми», в той час як К. Пільц, Х. Бургер, Р. Хесскі використовують для них термін «фразеологічні порівняння». Дані порівняння не тільки відображають об’єктивні ознаки певного поняття, але й фіксують його властивості з погляду того чи іншого етносу. Ми зустрічаємо їх як в усному мовленні, так і в художній літературі. Переважна їх більшість може також фіксуватися в словниках.
Індивідуальні (узуальні, авторські, оказіональні) порівняння утворюються в певних ситуаціях із стилістичною метою. В.А. Чабаненко називає їх естетично спрямованими асоціаціями [29, с. 135]. Природу й роль естетично спрямованих асоціацій з’ясував І. Франко у праці «Із секретів поетичної творчості». Він зазначав: «Всяка ідея, що повстає в нашій уяві, може викликати за собою іншу ідею, і то, або подібну чим-небудь до неї, або таку, яку ми звикли зв’язувати з нею чи то задля місцевої суміжності, чи задля часової близькості або періодичності» [27, с. 66]. Ми ж додамо, що всяке відображення стосовно об’єкта є невипадковим і може сприйматися по-різному. Велика кількість оказіональних порівнянь зустрічається в художній літературі, де вони вживаються письменниками для більш точної передачі тієї чи іншої інформації. Зіставляючи фразеологічні та авторські порівняння, можна сказати, що перші мають об’єктивніший характер та є знаками мови, а другі володіють сильнішою емоційністю та належать до одиниць мовлення.
Латентними порівняння стають у той момент, коли сам акт порівнювання вже не може відбуватися, тому що другу та третю складові частини (компаратор, основу порівняння) важко відрізнити. Ідіоматичні порівняння виконують часто функцію підсилення дієслова. Стосовно іменників та прикметників, – вони можуть бути еквівалентними прикметникам, які демонструють високий ступінь або велику кількість, дуже хорошу або дуже погану оцінку, наприклад: а на виду у неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив – не красиве обличчя;
за стилістичним характером розрізняють сатиричні, поетичні та нейтральні порівняння.
Сатиричні порівняння можна поділити умовно на групу з негативним емоційним забарвленням, яка характеризується використанням негативно забарвленої лексики. Деколи це звичайні слова, що утворюють стилістично нейтрально забарвлений вираз, який все-таки виступає сатиричним порівнянням (брови як пацюки [19, c. 37], ein Gesicht wie ein Nagetier [38, c. 172]). Для другої групи властивий доброзичливий гумор (своїм кирпатим носом чує, як у небі млинці печуть [19, с. 53]).
Поетичні порівняння надають літературному твору своєрідного романтично-чуттєвого забарвлення (mit dunkeln Augen, wie eine Burgundertraube, die in einen Pfirsichkorb geraten ist [31, c. 53], чорні очі, як терен обмитий дощем [19, c. 64]).
Нейтральні порівняння відіграють, як правило, граматично або змістовно важливу роль у реченні (ein Gesicht wie aus Ton [34, c. 145]). Процес порівнювання можна зустріти серед граматичних явищ (яскравим прикладом цього є ступені порівняння прикметників та прислівників). В усному мовленні нейтральні порівняння використовуються для унаочнювального донесення інформації про розмір, вагу, колір, якість матеріалу, звукові ознаки тощо предмета, який обговорюється. Нейтральні порівняння є буквальними й несуть інформацію, що сприймається всіма реципієнтами одночасно.
Отже, ми порівнюємо незнайоме зі знайомим і таким чином виявляємо своє ставлення до реальної дійсності. Деякі речі, які ми сприймаємо в повсякденному житті як звичайні, виявляються під час порівняння в іншому ракурсі. Для порівняння характерним є внутрішній зміст, який мовець надає своєму вислову: так, «за допомогою порівнянь письменник втілює у слова свій світогляд, виділяє, перебільшуючи чи стверджуючи, окремі риси висловлюваного, демонсруючи аналогію, намагається відтворити в мові те, що через пізнання стало його досвідом, або висвітлює цією формою висловлювання звичайно приховані відношення та спорідненості. Під час будь-якого вибору сфери порівняння висловлюється першопочаткове ставлення письменника до явищ і до світу» (Б. Совінські) [29, c. 14].
3.2 Національно-культурна специфіка семантики порівнянь ЛСП «Зовнішність людини» в німецькій та українській мовах.
При аналізі української і німецької художньої літератури, ми прийшли до висновку, що структурні елементи лексико-семантичного поля «Зовнішність людини» в українській і німецькій мовах асоціюються із різними предметами, явищами і поняттями. У даних асоціаціях (порівняннях) відтворюються загальноприйняті уявлення, традиційна репрезентація мовної картини світу українського і німецького народів. У художніх текстах ми зустрічаємо багато оказіональних порівнянь, де вони вживаються авторами для більш точної характеристики певного предмета, явища чи поняття. У них також присутній національно-культурний компонент, оскільки письменник є представником певного народу. Дані порівняння класифікуються за певними ознаками.
1. обличчя – das Gesicht:
а) вузьке обличчя – мов шовкова нитка [19, с. 54], як тріска [19, с. 54];
ein schmales Gesicht – wie ein Schermesser [31, c. 85], wie ein Hecht [31, c. 85];
б) бліде обличчя – бліде лице неначе в мерця [19, с. 56], лице як віск жовте [19, с. 57], як біла квітка [19, с. 133];
ein blasses Gesicht – so farblos wie eine Schneeblume [31, с. 9], mit gelbem Fiebergesicht [36, с. 234], wie aus Ton [34, c. 145];
в) повне і кругле обличчя – як той здоровий гарний гарбуз на баштані [19, c. 43], як повний місяць [19, с. 54];
ein rundes Gesicht – wie ein Kьrbis [34, c. 72], wie ein Mond [31, с. 29];
г) гарне обличчя – як ягода [23, c. 236], як писанка [19, с. 53];
ein schцnes Gesicht – wie aus Porzellan [34, c. 138];
д) не красиве обличчя – хоч пацюки бий [19, с. 54], неначе чорт сім кіп гороху змолотив [19, с. 54], неначе сажею обмазана [19, с. 57];
ein schlechtes Gesicht – wie ein Nagetier [38, c. 72].
2. очі – die Augen:
а) голубі очі – як волошки [19, с. 55], як небо [19, с. 55], як озера [24, с. 132];
blaue Augen – die himmelblauen Augen [31, c. 69], wie ein paar VergiЯmeinnichte [31, c. 9], wie aus Veilchen [35, с. 238];
б) чорні очі – як терен обмитий дощем [19, с. 64], неначе старі монети [36, с. 56];
schwarze Augen – mit dunkeln Augen, wie eine Burgundertraube, die in einen Pfirsichkorb geraten ist [31, c. 53], wie Kohlen [38, с. 83];
в) великі очі – витрішкуваті як у жаби [19, с. 52], як у сови [19, с. 53], як баньки [19, с. 35];
groЯe Augen – wie Kristallkugeln [31, с. 99];
г) блискучі очі – як свічки [19, с. 135], як зорі [24, с. 100], як жар [19, с. 124], блищать неначе вночі у вовчиці [24, с. 65];
glдnzende Augen – wie Laternen leuchten lassen [31, c. 154], wie Sterne [31, c. 154].
В українській художній літературі для позначення виразу обличчя наводяться ще такі порівняння: гострі як ніж очі [19, с. 66], як гляне, то від її очей молоко кисне [19, с. 72].
3. губи – die Lippen
маленькі губи – як рутяний лист [19, с. 54];
die kleinen Lippen wie Zwirnfaden [31, c. 171];
Повні та червоні губи в українській мові асоціюються із червоною калиною [24, с. 100].
Крім того є ще порівняння у німецькій та українській мові для характеристики рота:
укр. рот як у сома [19, с. 87],
нім. der Mund wie eine Raspel [35, c. 38].
4. шкіра – die Haut:
ніжна шкіра – як шовк [19, с. 125];
eine zarte Haut – wie ein Sammet [31, с. 162].
Також в українській мові зморшкувата шкіра обличчя асоціюється із пом’ятою банкнотою [24, с. 342], а у німецькій мові біла шкіра порівнюється із слоновою кісткою – die Haut wie Elfenbein [31, c. 173].
5. руки – die Arme:
укр. руки як кочерги [19, с. 54];
нім. die spindeldьrren Arme [34, с. 29].
У німецьких текстах ми знаходимо зіставлення рук із кігтями – die Hдnde wie Krallen [34, c. 132], а також порівняння і для таких частин тіла як нігті – mit dicken Nadel wie ein Brillanten [31, c. 165], а також для пальців (на руці) – was sie fьr spitze Finger haben, vorn umbogen, wie Widerhagen [34, с. 81].
6. фігура – die Gestalt:
а) струнка фігура – гнучка станом, як тополя [19, с. 54];
eine schlanke Gestalt – wie eine Tanne [34, с. 54], ein Mдdchen von schlankem Wuchs [34, с. 97], ihre schlanke, immer etwas gebьckte Gestalt gleicht einer ьberschossenen Pflanze, die im Wind schwankt [31, с. 160].
б) худорлява фігура – тоненька, як очеретина [19, с. 54], сама, як дошка [19, с. 54], стан наче копистка [19, с. 54], тонка, мов билина [19, с. 22], суха, наче циганська голка [24, с. 45], худа як струна [19, с. 100], суха, як тріска [24, с. 102],
eine magere Gestalt – wie die einer jungen Silberlinde [31, с. 9], wie eine Schlange [34, с. 83].
Порівняння, які позначають повноту фігури, ми виявили тільки в українській мові:
як кадівб, що бублика з’їси, поки кругом об’їдеш [19, с. 54],
сама товста, як бодня [19, с. 54],
кругла, як цибулька [24, с. 123],
сама дівка здорова, як тур [24, с. 37],
здорова, як корова [19, с. 54].
7. ніс – die Nase:
ніс – як за сім гривень сокира [19, с. 37], як ключка [19, с. 37], своїм кирпатим носом чує, як у небі млинці печуть [19, с. 53];
die Nase – die Gurkennase [34, c. 139], wie ein gesunkener Satell [34, c. 138].
8. груди – die Brust:
груди – як у богатиря [24, с. 239];
die Brust – wie zwei metallenen Teile [34, c. 107].
Лиса голова в українській мові порівнюється із облизаним макогоном [27, c. 345], у німецькій із свіжим салом – wie frischer Speck [34, c. 46], борода в українській мові співвідноситься із жовтком яйця [24, c. 99], в німецькій мові – з росинкою – wie ein Tautropfen [34, c. 168].
В опрацьованій художній українській літературі ми знайшли багато порівнянь, що стосуються такого структурного елемента лексико-семантичного поля «Зовнішність людини» як волосся, а саме:
коса як праник [19, с. 54],
на голові у неї волосся неначе копиця сіна або куделя вовни [27, с. 31],
волосся, як павутина [24, с. 45],
шорстка, біла, як молоко чуприна [24, с. 56],
В німецьких художніх текстах ми також виявили порівняння, які стосуються слова das Haar, але вони мають дещо іншу семантику і порівнюється із іншими предметами, явищами:
ihr Haar wie ein Metall [34, c. 45],
rote, kurzgeschnittene Haare, die wie Borsten vom Kopf abstanden [34, c. 88],
ihr Haar war wie seidiger Schimmer [32, c. 41]
ihr kupfernes Haar davor prunken und schreien wьrde, wie Pallas Athene vor einem Hain von Цlbдumen [34, c. 134],
mit dickem Haar wie ein Kranz [38, c. 235],
ihr Haar wie ein blutiger Strick [34, c. 138],
tiefer als der Wein blutete ihr Haar [31, c. 281].
Крім вище названих порівнянь ми виявили ще порівняння в українській художній літературі для таких структурних елементів лексико-семантичного поля «Зовнішність людини» як брови, щоки, зуби, шия, а саме:
брови як шнурочки [27, с. 52],
брови як пацюки [24, с. 37],
чорні брови, густі-прегусті, як шовк [19, 100],
зуби як біла ріпа [19, с. 54],
щоки як червонобокі яблука [19, с. 100],
шия хоч обіддя гни [19, с. 54].
Кількісне і якісне співвідношення порівнянь лексико-семантичного поля «Зовнішність людини» української і німецької мов можна спостерігати за нижче наведеною таблицею:
|
Українська мова |
Німецька мова |
||
| поняття | к/співвідн. | поняття | к/співвідн. |
| Обличчя | 12 | Gesicht | 9 |
| Очі | 14 | Augen | 8 |
| Рот | 3 | Mund | 2 |
| Шкіра | 2 | Haut | 2 |
| Руки | 1 | Arme | 4 |
| Hдnde | |||
| Груди | 1 | Brust | 1 |
| Ніс | 3 | Nase | 2 |
| Волосся | 5 | Haar | 8 |
| Борода | 1 | Bдrtchen | 1 |
| Фігура | 13 | Gestalt | 5 |
| Шия | 1 | Hals | - |
| Брови | 3 | Augenbrauen | - |
| Щоки | 2 | Wange | - |
| Зуби | 1 | Zдhne | - |
| Загальна кількість | 62 | Загальна кількість | 42 |
|
Якісне співвідношення |
|||
|
59,6% |
40,4% |
||
Із вище зазначеного ми приходимо до висновків, що:
в українських художніх текстах частіше зустрічаються порівняння, ніж у німецьких;
саме національні асоціації зумовлюють входження тих чи інших слів до специфічних для кожної мови порівняльних зворотів.
Висновки
Спираючись на результати дослідження ми приходимо до таких висновків:
1. Контрастивна лінгвістика – це розділ мовознавства, метою якого є виявлення подібностей і відмінностей двох чи більше мов на всіх рівнях їх структури.
2. Становлення контрастивістики бере свій початок ще в далекому минулому, коли зіставлялися шумерський та аккадський діалекти у Вавилоні та санскрит з ведійською мовою у Паніні. До перших досліджень в галузі контрастивістики слід віднести праці І. А. Бодуена де Куртене, а також дослідження вчених празького лінгвістичного гуртка. Великий внесок у розвиток контрастивістики зробили й українські і російські мовознавці, особливо цікавими є праці А.А. Потебні, Ф. Є. Корша, Є. Д. Поліванової, В.О. Богородицької, Л.В. Щерби, Ю.О. Жлуктенка, М.П. Кочергана та ін.
3. Однією із галузей контрастивної лінгвістики є контрастивна лексикологія, об’єктом дослідження якої є зіставлення лексико-семантичних систем двох чи більше мов. Через складність об’єкта дослідження, а особливо через те, що різні елементи структури лексико-семантичних систем перебувають у різноманітно переплетених зв’язках і відношеннях, лексична семантика залишається недостатньо опрацьованою. На сьогоднішньому етапі триває розробка і апробація найбільш задовільної методики здійснення контрактивних досліджень.
4. Для лексичної семантики дослідження національно-культурного компонента є одним із найважливіших завдань. Найбільше матеріалу для вирішення цієї проблеми дає лексико-семантичний рівень, особливо продуктивним у цьому плані є зіставлення структур лексико-семантичних полів і пов’язаних із ними