Международная политика Украины в 90-е годы ХХ века /Укр./
Як видно, у сукупності вище зазначені зобов`язання - це зобов`язання виключної ваги для будь-якої держави, їх виконання, а тим паче - у встановлені Висновком надзвичайно стислі терміни, вимагає швидкої докорінної трансформації, як внутрішньої правової системи держави, так і системи її міжнародно-правових зобов`язань, перш за все у галузі правового та гуманітарного співробітництва.
Деякі з означених вище зобов`язань Україна взяла на себе навіть за умов, коли чимало старих членів Ради Європи, включаючи деяких її засновників, такі зобов`язання на себе не брали і відповідні європейські договори не ратифікували. Українська ж дипломатія хотіла прискорити приєднання своєї країни до європейського простору і, як бачимо, взяла на себе дещо завищені зобов`язання, до виконання яких Україна не була повною мірою готова. Все ж найголовніше, на мою думку, це не стільки реальність виконання цих зобов`язань у встановлені строки, скільки їх векторна спрямованість на впровадження принципів і стандартів Ради Європи у національне законодавство.
Але нашій молодій державі дуже важко виконувати зобов`язання, які були взяті при вступі до Ради Європи. Країна переживає серйозну економічну кризу, яка супроводжується зростанням організованої злочинності та високим рівнем корупції. За останні роки радикально погіршався життєвий рівень населення, більше того, зарплати та пенсії не виплачуються протягом кількох місяців. Високий рівень безробіття ще більше ускладнює рівень життя народу.
Все ж наша держава робить усе можливе для того щоб виконувати вимоги Парламентської Асамблеї, насамперед слід зазначити, що 28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла нову Конституцію України, багато положень якої привела у відповідність до стандартів Ради Європи.
Потрібно також підкреслити, що незважаючи на проблеми, які виникли в останні роки Україна змогла відносно успішно забезпечити внутрішню стабільність. Країна довела свою здатність уникати широкомасштабних соціальних заворушень або громадянської війни. Крім того держава зробила значний внесок у зміцнення регіональної стабільності шляхом підписання у травні 1999 року Договору про дружбу, співробітництво та партнерство з Російською Федерацією та Угоди про статус Чорноморського флоту. Варто також зазначити, що в червні 1997 року Президенти України, РФ, Молдови підписали декларацію про трьох стороню співпрацю з метою створення єврорегіонів - "Нижній Дунай" та "Верхній Прут". Ці різноманітні кроки відображають зусилля України спрямовані на виконання зобов`язань перед Радою Європи стосовно врегулювання внутрішніх та міжнародних конфліктів.
На сьогоднішній день відбулася ратифікація Україною Європейської конвенції з прав людини та Протоколів №1, 2, 4, 7, 11 до неї (липень 1997 року), Європейської конвенції про запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність погодженню чи покаранню (січень 1997), Рамкової конвенції про захист національних меншин (грудень 1997 року), Європейської конвенції про передачу засуджених осіб (вересень 1995 року), Європейської конвенції про видачу правопорушників, Додаткового та Другого Протоколу до неї (січень 1998 року), Європейської конвенції з кримінальних справ та Додаткового протоколу до них (січень 1998 року), Конвенції про відмивання, пошук, арешт, та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом (грудень 1997). Україна також приєдналась до Генеральної Угоди про привілеї та імунітети Ради Європи і Протоколу до неї (жовтень 1996). На цей час наша держава приєдналась також до Європейської конвенції щодо іноземного законодавство та Додаткового протоколу до неї (закон України про приєднання від 14 липня 1993 року), європейської рамкової конвенції про основні принципи транскордонного співробітництва між кордонними общинами та властями (закон України від 14 липня 1993 року), Європейської культурної конвенції (закон України від 24 лютого 1994 року), Європейської конвенції про транскордонне телебачення (14 червня 1996 року), Європейської хартії місцевого самоврядування (6 листопада 1996 року).
24 листопада 1996 року Верховною Радою України був прийнятий закон "Про приєднання України до Часткової Угоди про Європейську комісію "За демократію через право". Враховуючи це, розпорядженням Президента України Леоніда Даниловича Кучми від 11 березня 1996 року утворено Державну міжвідомчу комісію з питань впровадження законодавства України норм і стандартів Ради Європи. Наша держава підписала Європейську хартію регіональних мов (травень 1996), Протокол №6 Європейської конвенції з прав людини (травень 1997 року). Значна робота проведена у галузі реформування внутрішнього законодавства України відповідно до норм і стандартів Ради Європи. Як уже зазначалося 28 червня 1996 року була прийнята нова Конституція України, норми якої будують на фундаментальних принципах Ради Європи: верховенство права плюралістичної демократії, та поваги до прав людини; рамковий акт про правову політику України щодо захисту прав людини (червень 1999), який забезпечую практичні юридичні механізми реалізації положень Конституції України відносно основних прав та свобод людини. Було прийнято низку законів стосовно виборів; а саме:
а) Закон України "Про вибори народних депутатів України" від 24 вересня 1997 року;
б) Закон України "Про вибори народних депутатів Автономної Республіки Крим" від 12 лютого 1998 року;
в) Закон України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" від 14 січня 1998 року;
г) Закон України "Про вибори Президента України" від 5 березня 1995 року.
Вдосконалення демократичних засад нашої держави пішло ще далі. Верховною Радою України було прийнято закон від 24 березня 1998 року "Про державну виконавчу службу" що забезпечує механізм виконання судових рішень в Україні; утворено Державний департамент України з питань виконання покарань (Указ Президента від 22 квітня 1998 року), який виведено з підпорядкування Міністерства Внутрішніх Справ в окрему структуру, підпорядковану уряду України. Створено конституційні механізми, які гарантують незалежність суддів (червень 1996 року), прийнято закон "Про Конституційний Суд України" (жовтень 1996 року). Верховною Радою затверджено Конституцію Автономної Республіки Крим (грудень 1998 року), прийнято закон "Про статус столиці України - міста Києва" (січень 1999 року). Важливим елементом виконання вимог ПАРЄ є запровадження мораторію де-факто на виконання смертних вироків: після проголошення мораторію в Україні не було виконано жодного смертного вироку.
Верховна Рада прийняла також відповідні постанови організаційного характеру. Так, 22 вересня 1995 року була прийнята постанова "Про приведення законодавства України у відповідність з Європейськими конвенціями з питань кримінального судочинства". На виконання зобов`язань Верховна Рада прийняла також постанову про основи судово-правової реформи.
Як бачимо, наша держава зробила багато роботи в напрямку дотримання зобов`язань перед Радою Європи. Разом з тим у відносинах України з Організацією залишається ряд проблем, пов`язаних з невиконанням деяких суттєвих зобов`язань, а саме стосовно прийняття протягом року після вступу рамкового документа про правову та судову реформу, нового Кримінального, Кримінально-процесуального, Цивільного та Цивільно-процесуального кодексів, нового закону про політичні партії.
Крім того не було ратифіковано Протокол №6 Європейської конвенції з прав людини стосовно скасування смертної кари. Не виконано також зобов`язання щодо ратифікації протягом року після вступу Європейської хартії про регіональні мови та мови національних меншин. До зауважень ПАРЄ щодо України належать такі: відсутність чіткого розмежування між судовою, законодавчою і виконавчою гілками влади, намагання контролювати ситуацію і утримувати політичну владу інколи навіть незаконно з боку органів виконавчої влади, зростання корумпованості, злочинності повільний процес законодавчих реформ, застосування катувань, поганого поводження до осіб які перебувають у місцях позбавлення волі, державний контроль за засобами масової інформації тощо.
Всі ці негативи привели до того, що в Раді Європи почала назрівати думка щодо припинення повноважень наших делегацій в усіх структурах вказаної міжнародної організації.
На мою думку, Верховна Рада швидше б прийняла всі закони, яких вимагає Організація, якби уряд на завалював парламент надтерміновими економічними законопроектами, які нібито важливі для країни, а насправді сприяють інтересам лише деяких груп.
Рада Європи робить усе можливе для того, щоб ліквідувати усі негативи, що стають перепоною економічного демократичного, піднесення країни. Комітет з правових питань та прав людини відповідно до Постанови Асамблеї №508 (1995) з 11 грудня 1995 року розпочав процедуру моніторингу зобов`язань, взятих Україною. Комітету з політичних питань та Комітету по зв`язках з європейськими країнами-нечленами було доручено надавати висновки.
Процес виконання Україною зобов`язань відповідно до висновку ПАРЄ №190 (1995) з самого початку знаходиться під постійним контролем з боку Ради Європи та її компетентних органів.
Так, 28-29 листопада 1996 року Україну відвідали доповідачі Парламентської Асамблеї. За результатами цього візиту було підготовлено Меморандум щодо виконання нашою державою зобов`язань перед організацією, який було надіслано для коментарів представникам Уряду України та Постійній делегації ВРУ у ПАРЄ. Ці коментарі за підписом Голови Постійної делегації Б.І.Олійника в серпні 1997 року були передані доповідачам та керівникам Ради Європи.
Відповідно до Резолюції № 1115 від 29 січня 1997 року Асамблея передала відповідальність за моніторинг виконання Україною своїх зобов`язань перед РЄ новому комітету з питань дотримання обов`язків та зобов`язань державами-членами, який 16 травня 1997 року призначив своїми співдоповідачами на Україні Т.Келама (Естонія) та Х.Северінсен (Данія).
Перший ознайомчий візит в нашу країну новопризначених доповідачів відбувся 7-10 грудня 1997 року. За результатами візиту було підготовлено проект доповіді, який був схвалений Комітетом з питань моніторингу 28 січня 1998 року і надісланий Український делегації в Асамблеї для коментарів.
15-18 вересня 1998 року відбувся другий ознайом чий візит в Україну вищезгаданих співдоповідачів Комітету ПАРЄ з питань моніторингу, в ході якого було уточнено багато питань для підготовки кінцевого проекту доповідей. Обговорення доповіді вказаного вище комітету стало, по суті, кульмінацію січневої частини сесії Асамблеї 1999 року. Обговорення в цілому відзначалося атмосферою взаєморозуміння і конструктивного діалогу. Було також зроблено висновок, який полягав у тому, що потрібно зберегти членство України як повноправного члена організації в усіх її структурах.
На запрошення Голови Верховної Ради України О.М.Ткаченка 6-9 квітня 1999 року Україну відвідав з офіційним візитом лорд Рассел-Джонсон - Президент ПАРЄ. Він зустрівся з керівництвом країни, головами Верховного та Конституційного суду України і міністрами закордонних справ, юстиції та внутрішніх справ. На зустрічах обговорювались питання щодо подальших шляхів розвитку відносин України і Ради Європи, зокрема стосовно дотримання нашою державою зобов`язань.
9-12 травня 1999 року відбувся 3 ознайомчий візит співдоповідачів Комітету з питань моніторингу Т.Келамо і Х.Северінсен до Києва. Під час візиту відбулися зустрічі з Головою ВРУ, міністрами закордонних справ, юстиції та внутрішніх справ, Главою Адміністрації Президента, Генеральним прокурором, Першим заступником Голови Верховного суду України, Конституційного суду, Уповноваженим ВР з прав людини, Головою Державного департаменту виконань покарань, керівництвом Спілки Журналістів, представниками фракцій і депутатських груп Парламенту, членами Державної міжвідомчої комісії з питань впровадження в законодавство України норм і стандартів Ради Європи, керівництвом Київської міської виборчої комісії, опозиційними журналістами, представниками неурядових організацій. Співдоповідачі підкреслили що відбулись певні зрушення на шляху виконання Україною своїх зобов`язань перед РЄ, але в цілому було зроблено зауваження нашому керівництву щодо повільного впровадження в законодавство України норм Організації.
З огляду на відсутність суттєвого прогресу щодо виконання обов`язків, візитери пропонували Парламентській Асамблеї розпочати на червневій сесії ПАРЄ 1999 року процедуру призупинення прав на представництво України в Раді Європи.
В зв`язку з цим члени Української делегації у всіх п`яти політичних групах та 30 комітетах Асамблеї провели роз`яснювальну роботу. Вони підготували меморандум щодо реального стану виконання Україною обов`язків перед РЄ та розповсюдили його серед членів ПАРЄ. Виходячи з цього, ПАРЄ відклали рішення щодо застосування санкції до січня 2000 року. Більшість членів ПАРЄ побоювалося, що запроваджування санкцій у розпалі осінньої президентської передвиборчої боротьби могло негативно вплинути на європейський вибір України, зашкодити налагодженню співпраці з європейськими організаціями.
Таким чином завдяки консолідованим діям української парламентської делегації та українських дипломатів щодо правового та політичного обґрунтування реального прогресу, що досягла Україна, і передусім - національний парламент, на шляху виконання зобов`язань перед Радою Європи, в цілому вдалося переконати Асамблею не застосовувати будь-які санкції - а значить, запобігти можливій шкоді міжнародному авторитету нашої держави.
Слід зазначити що співпраця України з Радою Європи з її