Особливості перекладу твору Д. Роулінґ "Гаррі Поттер і Таємна Кімната"
Одночасно гіперонімічне перейменування має певні позитивні риси. Якщо інші способи відтворення реалій часто надмірно актуалізують текст, бо вносять в нього щось нове, що приковує до себе увагу, то гіперонімічне перейменування належить до нейтральних методів. Оскільки перекладні тексти як поле різноманітної мовної та лінгвокультурної інтерференції часто надзвичайно актуалізовані незалежно від суб’єктивних намірів перекладача і, тим паче, автора, метод гіперонімічного перейменування може виявитися корисним.
Коли потрібний високий ступінь експліцитності у процесі перекладу, часто застосовують дескриптивну перифразу, чому сприяють контекстно-ситуативні чинники. Коротко охарактеризувати перифразу можна як описовий зворот, за допомогою якого явище, предмет, особа, реалія називаються не прямо, а описово,через характерні їх риси. Ось деякі зразки вдалих перифраз: свячений – a consecrated dagger; постоли – ox-hide footwear; полонина – a mountain meadow на покуті – in the only corner by an icon; коровай – a wedding bread; оселедець- a long forelock. Оскільки дескриптивні перифрази майже ніколи повністю не відтворюють семантики оригіналу для іноземного читача, перекладач, застосовуючи дескриптивний метод, не повинен втрачати почуття міри, щоб у погоні за правдою деталі не розминутися із художньою правдою цілого.
Комбінована реномінація – найчастіше транскрипція з описовою перифразою – досить ефективний, хоча й багатослівний, спосіб максимальної передачі семантики реалій, зв’язаний з лінійним розширенням тексту. Комбінований спосіб розтлумачення семантики реалій поширений у наукових і науково-популярних текстах.
Калькування – особливий вид запозичення, коли структурно-семантичні моделі мови-джерела відтворюються поелементно матеріальними засобами мови-сприймача. Калькування своєрідно відображає суть перекладу як процесу біполярного: адже мета перекладу – перетворити цільовою мовою оригінальний текст. Така ж і суть калькування. Цей метод, що передбачає відтворення внутрішньої форми слова, а разом з нею – структури образного переносу значень, активізує словотворчі засоби, дає поштовх до утворення семантично містких неологізмів. Розрізняють повне і часткове калькування. При повному калькуванні слова або словосполучення буквально перекладаються. Точна калька в лексичному і семантичному відношеннях повністю збігається з відповідником у мові-джерелі. При частковому калькуванні вислови частково перекладають, а частково будують з іншомовного матеріалу чи бодай за іншомовним зразком.
Суть методу уподібнення полягає у відтворенні семантико-стилістичних функцій реалії мови-джерела іншомовним аналогом – реалією мови-переймача. І.Лєвий називає цей вид перекладу “субституцією” або “підстановкою”, стверджуючи, що його доречно застосовувати тоді, коли концентрація спільного досить сильна. Іноді знаходимо його і в оригінальній англомовній літературі на іноземну, зокрема, українську, тематику, як у повісті «Найстрашніший злочин» англійської письменниці Д. Джерард: «Besides the national beetroot soup, there were pirohy (a sort of small dumplings) which absolutely swam in butter, and the most artistic sour cream dumplings». При методі уподібнення виникає небезпека штучного перенесення читача в рідне середовище, а тому цей метод не завжди бажаний з погляду стилістичного й національно-культурного.
Існує ще один вид віднайдення семантико-стилістичних відповідників реалій – контекстуальне розтлумачення реалій. Такий вид відтворення семантико-стилістичних функцій реалій нерозривно пов’язаний з цілісністю художнього тексту і полягає у роз’ясненні суті реалії у найближчому контексті.
Наведений список способів трансляційного перейменування реалій не є абсолютним. Переклад – це справа творча, індивідуальна. Кожен автор може за допомогою свого таланту, своєї майстерності слова виробляти інші шляхи донесення до читача змісту того, що більшість дослідників назвала неперекладним – реалії.
1.3 Стилістичні особливості перекладу художніх творів
При перекладі творів з англійської мови українською мовою виникають проблеми, пов’язаних із відмінностями у граматичній структурі мов. Як відомо, англійська і українська мови належать не тільки до різних гілок індоєвропейської родини мов (перша – до германської, друга - до слов'янської), а й до різних структурних типів мов: перша – переважно аналітична мова, де граматичні відношення у реченні передаються вільними граматичними морфемами, а друга – флективна мова, де граматичні значення й відношення передаються за допомогою зв'язаних граматичних морфем – флексій. Саме розбіжності в будові мов, у наборі їхніх граматичних категорій, форм та конструкцій і становлять труднощів при перекладі.
Практична діяльність перекладача пов’язана з проблемами, які можна назвати власне стилістичними. Йдеться про ті випадки, коли свідомо використовуються виражальні засоби, щоб зробити текст образним і яскравим, домогтися значного емоційного впливу на читача. Цієї мети можна досягти, вживаючи лексичні образні засоби і стилістичні прийоми, а також шляхом особливого поєднання фраз чи речень.
З лінгвістичної точки зору мовленнєві жанри мають багато спільних ознак у різних мовах, бо в основі їх виділення лежать однакові критерії. А перекладач повинен добре знати особливості жанрів мовлення в англійській і українській мовах і бути ознайомленим із принципами передачі цих особливостей під час перекладу.
В наш час лінгвісти приділяють велику увагу ролі емоційно-оцінювальної лексики в структурі художнього твору. Художній текст є поліфункціональним. У ньому естетична функція нашаровується на цілий ряд інших - комунікативну, експресивну, прагматичну, емотивну, але не замінює їх, а навпаки, посилює. Мова художнього текста живе за своїми власними законами, відмінними від загальної мови, «вона має особливі механізми породження художніх смислів». Про специфіку слова у художньому тексті писали А.А. Потебня, В.В. Виноградов, Г.О. Винокур та інші дослідники. Вони підкреслювали, що слово у художньому тексті, завдяки особливим умовам функціонування, семантично перетворюється, отже містить в собі додатковий смисл. Гра прямого та переносного значення породжує естетичний та експресивний ефекти художнього тексти, робить цей текст образним та виразним. Взагалі вчені визнають, що неекспресивних текстів не існує, будь-який текст потенційно здатний здійснювати певний вплив на свідомість та поведінку читача, тому що саме експресивність сприяє меті мовного повідомлення, забезпечуючи вплив тексту на Реципієнта. Отже, кількість експресивних мовних засобів в тексті ще не визначає експресивний ефект його сприйняття, а лише підвищує ймовірність його виникнення. Більш того, окрім спеціальних мовних засобів, а саме емотивних, образних, стилістично маркованих, експресивною може виявитися будь-яка нейтральна мовна одиниця в залежності від авторської мети та контекстуальної ситуації.
Емоційністю, експресивністю, естетичною вмотивованістю мовних засобів, образністю характеризуються всі жанрові різновиди художньої літератури – епос, лірика, драма. Специфіка художнього мовлення полягає в тому, що в мові художньої літератури використовуються елементи всіх стилів. Усі засоби взаємодіють для вираження естетичного змісту твору через систему художніх образів.
Для багатьох контекстів існує достатня кількість нейтральних та емоційних слів, що дає можливість автору точно висловити всі відтінки і розставити акценти. Одна людина може бути описана як «друг» (friend) або як «товариш» (comrade), «колега» (colleague), «приятель» (chum), «наперсник» (confidant). Людина залишається тією ж самою, а враження читачів змінюється залежно від слова, яким скористався автор. Цей приклад підтверджує те, що головна мета використання письменником емоційних слів полягає в тому, щоб дати вже готову інтерпретацію і, таким чином позбавити читачів можливості робити самостійні висновки. Деякі читачі навіть не зрозуміють, що мала місце маніпуляція; інші розгадають намір автора і почнуть внутрішнє опиратися не тільки особливостям емоційного стилю, а й всім твердженням; треті ж побачать в цьому тільки забавну інтелектуальну гру. Таке твердження як „Вона все ще закохана” є не емоційним, а нейтральним, фактичним, денотативним. А коли кохання висловлюють таким чином: She is in love, the naive, besotted fool. (Вона закохана, наївна, одурманена дурепа.), тоді можна впевнено казати, що слова «naive», «besotted fool» – вживались для того, щоб пробудити емоції.
На лексичному рівні стиль художньої літератури широко послуговується словами з переносним значенням, що стають основою тропів, емоційно забарвленими словами, фразеологічними одиницями, фольклорними джерелами, прислів'ями і приказками.
Естетичні функції здатні виконувати в художньому тексті фонетичні, словотвірні, морфологічні й синтаксичні засоби мови. Звукопис у поезії новотвори і суфікси емоційної оцінки, проекція граматичних категорій на семантику тексту, введення звертань, обірваних речень, слів-речень – усе це створює не лише естетичний смисл, але й чималі труднощі під час перекладу.
Хороший перекладач користується різними способами передачі деяких стилістичних прийомів, використаних в оригіналі для того, щоб надати тексту більшу яскравість і виразність. У перекладача є наступний вибір: або спробувати скопіювати прийом оригіналу, або, якщо це неможливо, створити в перекладі власний стилістичний засіб, що має аналогічний емоційний ефект. Це – принцип стилістичної компенсації, про який К.І.Чуковський говорив, що не метафору треба передавати метафорою, порівняння порівнянням, а усмішку – усмішкою, сльозу – сльозою і так далі. Для перекладача важлива не стільки форма, скільки функція стилістичного прийому в тексті. Це означає певну свободу дій: граматичні засоби виразності можливо передавати лексичними і навпаки; опустивши непередаване українською мовою стилістичні явище, перекладач поверне «борг» тексту, створивши у іншому місці тексту – там, де це найзручніше - інший образ, але схожої стилістичної спрямованості.
З цим тісно зв'язано і прагнення перекладача (або, нерідко, редактора перекладу) “поліпшити” авторський текст, іноді свідомо, іноді несвідомо. Автор використав три рази підряд один і той же прикметник: як це недобре виглядає в перекладі, тож перекладач приймає рішення – треба замінити на синоніми. Якщо спробувати розібратися, така заміна іноді виявляється виправданою. Може, на мові оригіналу саме в цій області синонімічний ряд бідніший, і три однакових прикметників підряд виглядають цілком нормально; у перекладі треба розфарбувати. Але може, і навпаки – автор прагнув підкреслити це слово, або навмисно поскупитися на синоніми в цьому уривку. Або може, мовою оригіналу це повторення слів, які неминуче часто зустрічаються з граматичних причин (наприклад, особових займенників в англійській мові); а в перекладі можна і потрібно обійтися без такого повтору. Отже, перекладачеві треба розбиратися і ухвалювати якісь неминуче суб'єктивні рішення.
Переклад стилістичних прийомів, що несуть образний заряд твору, часто викликає утруднення у перекладачів через національні особливості стилістичних систем різних мов. Усі лінгвісти підкреслюють необхідність збереження образу оригіналу в перекладі, справедливо вважаючи, що, перш за все перекладач повинен прагнути відтворити функцію прийому, а не сам прийом.
Отже, стилістичний аспект перекладу необхідний перекладачеві, без нього не могло і не може бути вдалого перекладу. Саме стилістичний аспект мови відповідає не тільки за переклад з мови оригіналу мовою перекладу, але і за особливості і майстерність перекладача. Адже від того, як перекладач здатний передати сенс стилістичних одиниць і залежить переклад оригіналу. У своєму розумінні перекладач прагне „поліпшити” авторський текст, удаючись до різних прийомів, і проте це не завжди виходить. Однією з багатьох причин є особливість початкового слововживання. Іншою причиною, що викликає утруднення у перекладача, є національні особливості стилістичних систем різних мов.
Розділ ІІ. «Гаррі Поттер і Таємна кімната» Д.К. Роулінґ. Особливості українського перекладу.
2.1 Лексичні особливості роману
Книга Дж. К. Роулінґ «Гаррі Поттер і таємна кімната» є другою книгою з циклу про Гаррі Поттера, що продовжує розкривати перед читачами магічний світ чарівників, створений письменницею. У цій літературній казці продовжується розповідь про сповнене пригод та магії життя Гаррі Поттера – маленького чарівника.
Специфічний предмет зображення – життя чарівників – зумовлює використання автором мовних одиниць на позначення фантастичних та вигаданих явищ. Перед письменницею стояло завдання створити цілий світ, який водночас був би і оригінальним, і легким для сприйняття. Тому в тексті ми можемо зустріти як лексеми на позначення магічних реалій, що існували в англійській мові раніше і використовувалися зокрема у фольклорі або інших казкових і фантастичних творах: wand – паличка (чарівна), gnome – гном, goblin – ґоблін, ghoul – вампір. Ці лексеми мають традиційні відповідники в українській мові, тому проблем з їх перекладом не виникає. Проте інколи автор перекладач навмисне не використовує існуючий переклад, оскільки він є культурно-маркованим. Так назву істоти англійської міфології «банші» (banshee) він замінює на зрозумілу українському читачеві «Баба-Яга»:
«Break with a Banshee» by Gilderoy Lockhar.
«Балачки з Бабою Ягою» Ґільдероя Локарта.
Слід відзначити, що таку заміну не можна вважати повноцінною, оскільки навантаження цих лексем в англійській та українській культурах не є однаковим. Так, якщо Баба-Яга може виступати у фольклорі як негативним, так і позитивним персонажем, то банші в англійській міфології – виключно негативний образ, уособлення страшної сили, що загрожує життю людини. Українська народна міфологія є досить багатою, тому в цьому випадку перекладач міг би дібрати більш досконалий відповідник. Лексема «break» у назві книжки також замінена на „балачки”, що має знижене стилістичне звучання порівняно з дослівним перекладом – «перерва, обід». Тобто тут В.Морозов змінює стилістику окремого образу порівняно із авторським задумом. Такі заміна зумовлені прагненням зберегти авторську гру слів: зазначена назва книги Гільдероя Локарта містить слова, що починаються однаково. Цей принцип збережено і в перекладі інших назв книжок (подаються у порядку, поданому в текстах оригіналу та перекладу):
Gadding with Ghouls (Прогулянки з вампірами) – «Вакації з вампірами»; Holidays with Hags (Відпустка з відьмами) – «Перерви з перевертнями»; Travels with Trolls (Мандрівки з тролями) – «Сніданок зі сніговою людиною»; Voyages with Vampires (Морські мандрівки з вампірами) – «Трапези з тролями»;
Wanderings with Werewolves (Мандри з перевертнями) – «Уперті упирі»;
Year with the Yeti (Рік зі сніговою людиною) – «Феєрії з фуріями».
Тут ми бачимо досить вільний переклад: В.Морозов повністю змінив деякі назви, зберігши загальну модель: „спільна діяльність або проводження часу із міфічними істотами” та гру слів, побудовану на анафорі.
Натомість у перекладі В.Морозова наявні і вдалі заміни. Так, англомовна реалія Санта-Клаус замінюється традиційним для нашої культури образом Діда Мороза:
«Yeah, I've seen those things they think are gnomes, «said Ron, bent double with his head in a peony bush, "like fat little Santa Clauses with fishing rods».
Так, я бачив ті фігурки, які вони називають гномами, – відізвався Рон з над куща півонії. – Якісь малі товсті діди морози з вудочками.
Для найменування персонажів твору, що наділені магічними здібностями, автор використовує ряд синонімів, що відрізняються відтінками значень: wizard, sorcerer, magician, witch та ін. Ці назви досить адекватно передані українськими відповідниками:
Harry Potter was a wizard - a wizard fresh from his first year at Hogwarts School of Witchcraft and Wizardry.
Гаррі Поттер був чарівник — чарівник, який щойно закінчив перший клас Гоґвортської школи чарів і чаклунства.
Лексема wizard у даному випадку виступає як загальна нейтральна назва всіх чарівників, не вказуючи на їх приналежність до темних чи світлих сил або на їх силу. називають і учнів, як це видно з прикладу, і дорослих чарівників:
Older and wiser wizards than she have been hoodwinked by Lord Voldemort.
Лорд Волдеморт ошукував значно старших і мудріших за неї чарівників.
Лексема sorcerer використовується у тексті на позначення могутнього чарівника, переважно темного мага, про що свідчить контекст:
At the age of one year old, Harry had somehow survived a curse from the greatest Dark sorcerer of all time, Lord Voldemort, whose name most witches and wizards still feared to speak. Harry's parents had died in Voldemort's attack, but Harry had escaped with his lightning scar, and somehow - nobody understood why Voldemort's powers had been destroyed the instant he had failed to kill Harry.
Коли Гаррі виповнився усього один рік, він якимось дивом вижив, коли його закляв наймогутніший у світі чорний чаклун — лорд Волдеморт. Це ім'я ще й досі майже ніхто з чарівників і чарівниць не наважувався вимовляти вголос. Лорд Волдеморт убив Гарріних батьків, а от на Гаррі злі чари не подіяли — він відбувся лише шрамом на чолі. Зразу після цього Волдеморт утратив свою могутність, а чому — ніхто й досі не знав.
В українському перекладі ця лексема передається за допомогою відповідника чаклун, який несе яскраво виражену негативну конотацію, свідчить про приналежність чарівника до сил темряви.
Наявні у творі й поодинокі специфічні найменування представників чарівного світу, зокрема архаїзм warlock, який використовується для створення образу дуже старого чарівника:
Dad was going frantic - it's only him and an old warlock called Perkins in the office -and they had to do Memory Charms and all sorts of stuff to cover it up.
Тато мало не збожеволів: у відділі, крім нього, був тільки підстаркуватий маг на ім'я Перкінс, і їм обом довелося насилати всілякі там чари забуття й таке інше, щоб тільки замести сліди.
В українському перекладі для передачі цього архаїзму використано лексему маг, яка хоча й не несе аналогічного стилістичного забарвлення, проте відчутно відрізняється від інших найменувань (чарівник, чаклун тощо), а тому вирізняє цей образ на фоні інших.
Якщо у вищенаведених прикладах семантика оригінального слова та його еквіваленту в перекладі в основному співпадала, то відчутну відмінність у значенні ми маємо при перекладі лексеми witch. Хоча перекладач використовує традиційний відповідник відьма, при цьому семантика образу дещо видозмінюється. Адже у творі цим словом позначають фактично всіх осіб жіночої статі, що мають магічні здібності, і лексема має нейтральне стилістичне забарвлення. Натомість в українській мові лексема відьма набула виразної негативної конотації:
I, keep the name of a foul, common Muggle, who abandoned me even before I was born, just because he found out his wife was a witch? [37].
Щоб я жив з гидким ім'ям простого маґла, який забув про мене швидше, ніж я народився, бо, бачите, виявив, що його дружина відьма?
Таке неспівпадіння обсягів семантики лексем англійської та української мови викликане специфічністю мовної картини світу кожного народу та є значною перешкодою для адекватного перекладу тексту. Негативно впливає на адекватність перекладу неосвоєність українською мовою культури, зокрема міфології англійського народу.
The pixies were electric blue and about eight inches high, with pointed faces and voices so shrill it was like listening to a lot of budgies arguing.
Ельфи були яскраво сині й завбільшки десять — дванадцять сантиметрів, із гострими личками й такими пронизливими голосами, що аж у вухах закладало.
«Oh - really?» said Harry. «Er - I don't want to be rude or anything, but - this isn't a great time for me to have a house-elf in my bedroom».
— Ох!.. Справді? — здивувався Гаррі. — Е е… я б не хотів бути нечемним, але… зараз не найкращий час для того, щоб у моїй спальні був ельф домовик.
У наведених прикладах в тексті оригіналу згадуються два різних види міфічних істот, запозичені повністю або частково з фольклору: pixy та elf (house-elf). Ці істоти мають принципові відмінності у зовнішності та поведінці. Проте в українському перекладі обидві ці лексеми передаються за допомогою відповідника ельф, тобто відмінність між ними для україномовного читача стирається. Безумовно, це йде на шкоду цілісному сприйняттю образного світу книги, проте викликано не помилкою перекладача, а відсутністю відповідників в українській мові.
У книзі наявний ряд лексем, що є авторськими новотворами на рівні словотвору або слововживання. Вони переважно позначають специфічні реалії магічного світу: Quidditch – квідіч (спортивна гра чарівників), Muggle – маґл (звичайна людина, не-чарівник), Galleons, and Knuts – ґалеони, і кнати (грошові одиниці чарівників). При перекладі цих лексем В.Морозов використовує переважно транскрипцію, але у випадку прозорої етимології слова – робить дослівний переклад (Sickles – серпики).
Слід сказати, що при перекладі назв різноманітних реалій магічного світу В.Морозов не досить послідовно застосовує переклад або транскрибування. Так, назви вулиць передано виключно за допомогою транскрипції, без врахування того, чи є етимологія даної назви прозорою:
Not for the first time, an argument had broken out over breakfast at number four, Privet Drive. (від англ. privet – „бирючина”, drive – „алея, проїзд”). [37].
Уже не вперше в будинку номер 4 на вуличці Прівіт драйв сніданок розпочинався зі сварки.
«Never?» said Mr. Weasley. «But how did you get to Diagon Alley to buy your school things last year?»
— Ніколи? — здивувався містер Візлі. — А як ти потрапив на алею Діаґон, де купував торік речі для школи?
Проте при перекладі власних назв – найменувань різноманітних об’єктів магічного світу (магазинів, помешкань, предметів) – перекладач використовує різні способи передачі слова:
But it was a subdued group that headed back to the fireside in the Leaky Cauldron, where Harry, the Weasleys, and all their shopping would be traveling back to the Burrow using Floo powder.
Але, підійшовши до каміна в "Дірявому Казані", звідки Гаррі й родина Візлів з усіма покупками мали з допомогою порошку флу повертатися у "Барліг", усі були в досить пригніченому настрої.
"We'll all meet at Flourish and Blotts in an hour to buy your schoolbooks," said Mrs. Weasley, setting off with Ginny.
— Зустрінемося всі за годину біля «Флоріш і Блотс» і купимо там підручники, — сказала місіс Візлі, відходячи разом із Джіні.
Порівняння двох наведених прикладів свідчить про непослідовність підходу перекладача до передачі власних назв на позначення різноманітних закладів у творі. Так, назву бару Leaky Cauldron було перекладено дослівно як «Дірявий Казан», проте назву книгарні Flourish and Blotts було передано за допомогою транскрипції, хоча значення цих слів є прозорим (flourish – «завиток, літературна прикраса, яскравий вислів», blotts – від blotter – «писака»).
Натомість у деяких випадках власні назви отримують дослівний або близький за семантикою переклад:
A lopsided sign stuck in the ground near the entrance read, The Burrow.
Біля воріт з землі випинався стовп із кривобокою табличкою з написом «Барліг».
Отже, частина назв, які несуть у собі певне семантичне навантаження для українського читача є розшифрованими, а інші навпаки – залишаються набором звуків. Таким чином, український читач, порівняно з тими, хто прочитає цей твір мовою оригіналу, отримує меншу інформацію про змальовуваний автором магічний світ. Таке рішення перекладача можна пояснити намаганням зберегти національну забарвленість тексту, шляхом включення лексем, що звучать виразно англійською, проте це досягається шляхом втрати певних значень, які, безумовно, є важливими для розкриття окремих образів та картини світу книги в цілому.
Дж. К. Роулінґ досить часто використовує алітерації, асонанси, звукову гру для створення яскравих образів. Все це робить завдання перекладача досить складним, адже необхідно зберегти авторський задум, відтворивши ці прийоми засобами іншої мови. Так, наприклад, вдало була перекладена абревіатура OWL (Ordinary Wizarding Levels)– С.О.В. (Середні Оцінки Взірцевого учня), яка у тексті позначає бали, які отримують учні за їх досягнення, а водночас обіграє один з ключових образів цього художнього твору - сову (OWL – дослівно „сова”):
«Could've been anything," said Ron. "Maybe he got thirty Owls or saved a teacher from the giant squid. Maybe he murdered Myrtle; that would've done everyone a favour»
Усяке могло бути, — припустив Рон. — Може, він отримав тридцять С. О. В. або врятував якогось учителя від гігантського спрута [36,91].
Щодо перекладу так званих «заклять» – словесних формул, які використовуються чарівниками при здійсненні магічних дій, то перекладач вирішив передати їх транскрибовано. Тексти цих заклять являють собою переважно латинські лексеми, а отже і англомовним читачем вони сприймаються певною мірою як іноземні (щоправда, кореневі морфеми цих лексем досить часто нагадують їх англійські відповідники). Щодо сприйняття їх україномовним читачем, то для людини певною мірою обізнаної із латинськими запозиченнями в українській мові вони також будуть нести певну інформацію про сутність того чи іншого закляття:
«Harry hung back, with a vague feeling it would be unsporting to bewitch Malfoy while he was on the floor, but this was a mistake; gasping for breath, Malfoy pointed his wand at Harry's knees, choked, «Tarantallegra!" and the next second Harry's legs began to jerk around out of his control in a kind of quickstep».
Набравши повітря, Мелфой скерував свою паличку на його коліна і прошипів: «Таранталеґра!». Наступної миті Гарріні ноги почали безконтрольно смикатися, мовби він танцював чарльстон.
«Finite Incantatem!» he shouted; Harry's feet stopped dancing, Malfoy stopped laughing, and they were able to look up.
Фініте Інкантатем! — крикнув він, і Гаррі перестав танцювати, Мелфой — сміятися, й усі нарешті змогли роззирнутися довкола.
Специфічні труднощі для перекладу становлять лексеми на позначення реалій, що не є поширеними в українській культурі, а тому не мають слів-відповідників. Так,