Основні риси Відродження, його гуманістичний зміст
Відроджені на античній основі гуманітарні знання, що включали етику, риторику, філологію, історію, виявилися головною сферою у формуванні і розвитку гуманізму, ідейним стрижнем якого стало вчення про людину, її місце і роль в природі і суспільстві. Гуманістична етика висунула на перший план проблему земного призначення людини, досягнення щастя його власними зусиллями. Гуманісти по-новому підійшли до питання соціальної етики, У рішенні яких вони спиралися на уявлення про великий потенціал творчих здібностей і волі людини, про її широкі можливості побудови щастя на землі. Важливою передумовою успіху вони вважали гармонію інтересів індивіда і суспільства, висували ідеал вільного розвитку особистості і нерозривно пов'язаного з ним удосконалювання соціального організму і політичних порядків. Це надавало багатьом етичним ідеям і вченням гуманістів яскраво виражений характер.
Багато проблем, що розроблялися в гуманістичній етиці, знаходять новий зміст і особливу актуальність у нашу епоху, коли моральні стимули людської діяльності виконують усе більш важливу соціальну функцію.
Гуманістичний світогляд став одним із найбільш прогресивних завоювань епохи Відродження, що спричинив сильний вплив на весь наступний розвиток європейської культури.
Список літератури.
Всемирная история: (навчальний посібник ). - М: Мысль, Т.2. 1985р.
Из истории культуры Средних веков и Возрождения. "Наука", 1976р.
История философии. /Пер. з чешського під ред. І.І. Богута - Мысль. 1995р.
Мир Философии.-Москва .,1991р.
Социально - этические взгляды итальянских гуманистов (II половина XV века), Л.М.Брагіна, МГУ, 1983 р.
Учебный курс по культурологии. - Ростов-на-Дону: Фенікс. 1996р.
Для подготовки данной работы были использованы материалы с сайта refcentr/