Хозяйственная деяельность в словиях рыночной экономики
Структуру промислово-виробничих основних фондів варто розглядати й у галузевому розрізі. Вона відбиває рівень матеріально-технічної бази промислового виробництва, а також ступінь індустріального розвитку країни.
Основна частина виробничих основних фондів промисловості знаходиться на підприємствах важкої промисловості, у тому числі значна їхня частка сконцентрована в галузях, що забезпечують технічний прогрес у народному господарстві (у електроенергетиці, машинобудуванні, у хімічній, нафтохімічній і паливній промисловості, у чорній металургії й інших галузях).
2.4 Амортизація основних фондів та методи її нарахування.
Основні виробничі фонди, беручи участь у процесі виробництва переносять свою вартість на вироблену продукцію чи вироблені послуги.
Грошове вираження перенесеної частини вартості основних фондів називається амортизацією.
Вона здійснюється для нагромадження необхідних коштів з метою наступного відновлення і відтворення основних фондів. Амортизаційні відрахування включають у собівартість продукції. Розмір амортизаційних відрахувань (у відсотках до балансової вартості основних фондів) являє собою норму амортизації (установлюється з розрахунку відшкодування вартості і нагромадження засобів для наступного повного і часткового їхнього відновлення). Норма амортизації представляє собою відношення річної суми амортизації до первісної вартості засобу праці, виражається у відсотках і розраховується за формулою:
На = (Фб - Фл / Фб * Тн)* 100, (Метод прямолінійного списання)
де, Фб - балансова вартість,
Фл - ліквідаційна вартість,
Тн - нормативний термін служби засобів праці.
Рівень амортизації залежить від кожної складової цієї формули, але головною величиною є нормативний термін служби засобів праці.
Існує класифікація методів нарахування амортизації.
По-перше, їх можна розділити на звичайну і прискорену амортизацію. Звичайна амортизація, у свою чергу поділяється на:
- рівномірно - прямолінійну ( відбувається рівномірне списання вартості основних фондів протягом установленого терміну його служби),
- в залежності від терміну служби
- в залежності від зробленої роботи.
Прискорена амортизація буває рівномірно - прямолінійної, регресивної, прогресивної і прогресивно - регресивної.
Регресивні методи можна підрозділити на метод зменшуваного залишку і кумулятивний метод. Суть кумулятивного методу полягає в тім, що щорічні суми амортизаційних відрахувань визначаються від постійно зменшуваної неамортизованої вартості, річні суми амортизації також зменшуються зі збільшенням терміну служби. По кумулятивному методу за перші три роки списується 80% вартості і відбувається повне списання балансової вартості протягом нормативного терміну служби.
В основі прогресивного методу лежить постійне зростання щорічного середнього рівня амортизації, обчислювальної стосовно первісної вартості основних фондів. При використанні прогресивного - регресивного методу в перші два роки освоєння нової техніки практикується низька норма амортизації, але потім вона швидко зростає і в наступні роки здійснюється по регресивній шкалі.
Методика розрахунку окремих видів амортизації:
Метод прискореного зменшення залишкової вартості
Амортизаційні відрахування = 2* Норма амортизації * (Первинна вартість – Накопичена амортизація)
Метод зменшення залишкової вартості
Амортизаційні відрахування = Норма амортизації * (Первинна вартість * Накопичена амортизація)
Метод кумулятивний
Амортизаційні відрахування = (Первинна вартість – Ліквідаційна вартість) * Кумулятивний коефіцієнт
Виробничий метод
Амортизаційні відрахування = (Первинна вартість – Ліквідаційна вартість) * Виробнича ставка амортизації
2.5 Аналіз основних фондів
Одержання прибутку сьогодні - це результат правильних рішень про пропорції вкладення капіталу в основні і поточні (оборотні) засобу, прийнятих ще до початку операційної діяльності підприємства. Тому ефективне керування основним капіталом припускає ясне уявлення про специфіку їхнього функціонування і відтворення.
При оцінці ефективності вкладень в основні засоби, аналізу їх експлуатації і відтворення необхідно виходити з наступних принципових положень:
функціональна корисність основних засобів зберігається протягом ряду років, тому витрати по їхньому придбанню й експлуатації розподілені в часі;
момент фізичної заміни (відновлення)основних засобів не збігається з моментом їхнього вартісного заміщення, у результаті чого можуть виникнути втрати і збитки, що занижують фінансові результати діяльності підприємства;
ефективність використання основних засобів оцінюється по-різному в залежності від їхнього виду, приналежності, характеру участі у виробничому процесі, а також призначення.
Оскільки основні засоби обслуговують не тільки виробничу сферу діяльності підприємства, але і соціально-побутову, ефективність їхнього використання визначається не тільки економічними, але і соціальними, екологічними й другими факторами.
Основні засоби і довгострокові інвестиції в основні засоби роблять багатоплановий і різнобічний вплив на фінансові результати діяльності підприємства.
Фінансові показники використання основних засобів можуть бути об'єднані у слідуючи групи:
1. Показники обсягу, структури і динаміки основних засобів.
2. Показники відтворення й обертає мості основних засобів.
3. Показники ефективності використання основних засобів.
4.Показники ефективності витрат на утримання й експлуатацію основних засобів.
5. Показники ефективності інвестицій в основні засоби.
Системообразуючим принципом формування фінансових показників використання основних засобів є конкретні потреби керування і зміст прийнятих управлінських рішень.
Повнота і вірогідність розрахунку й аналізу показників використання основних засобів залежить від ступеня досконалості бухгалтерського обліку, налагодженості систем реєстрації операцій з об’єктами основних засобів, повноти заповнення облікових документів, точності віднесення об'єктів до облікових класифікаційних груп, вірності інвентаризаційних описів, глибини розробки і ведення регістрів аналітичного обліку.
Як джерела інформації для аналізу основних засобів використовуються рахунки "Основні засоби", "Знос основних засобів”, "Капітальні інвестиції", та ін., дані аналітичного обліку по відповідним рахунках, по видах і окремих об'єктах основних засобів (відомості і картки аналітичного обліку), форма N 1, форма N 2, річної і квартальної бухгалтерської звітності підприємства, паспорт будівництва.
Необхідно відзначити, що можливості аналізу ефективності функціонування основних засобів на підприємствах обмежені низьким рівнем організації оперативно-технічного обліку часу роботи і простоїв устаткування, їх продуктивності і ступеня завантаження.
На підприємствах найчастіше не проводиться порівняльний аналіз даних по аналогічних об'єктах основних засобів інших підприємств і господарських одиниць. Практично відсутній аналітичний облік фінансових результатів по операціях з об'єктами основних засобів. Аналітичний облік основних засобів на підприємствах обмежений поділом об'єктів на класифікаційні групи, а усередині груп - по інвентарних об'єктах і місцях знаходження (експлуатації) об'єктів та відповідальних за їхнє збереження.
Аналітичний облік капітального будівництва об'єктів і потужностей обмежений інформацією паспорта будівництва, що до того ж у більшості випадків за повною формою не заповнюється.
Перераховані особливості інформаційного забезпечення стримують можливості використання повноцінного факторного моделювання й аналізу основних засобів для цілей оперативного керівництва.
Аналіз структури і динаміки основних фондів
У ході цього аналізу необхідно оцінити розміри, динаміку і структури вкладень капіталу
підприємства в основні засоби, виявити головні функціональні особливості виробничої
діяльності (бізнесу) аналізованого господарюючого суб'єкта.
З цією метою виробляється зіставлення даних на початок і кінець звітного періоду по
всіх елементах основних засобів.
Оцінка змін розраховується по первинній вартості основних засобів.
У табл.2.1 (див. Додатки) наведено приклад горизонтального аналізу показників руху основних засобів.
Як видно з табл. 2.1, на аналізованому підприємстві забезпеченість основними засобами в звітному періоді зросла. Істотною причиною змін є переоцінка основних засобів.
У динаміці змін позитивною тенденцією є випереджальний ріст виробничих фондів
у порівнянні з невиробничими.
Ще більш змістовної є інформація, отримана в результаті проведення вертикального аналізу руху основних засобів (див. табл. 2.2).
"Вертикальний аналіз" означає розрахунок і оцінку структури і структурних змін у складі основних засобів.
Як випливає з табл. 2.2, частка виробничих фондів за звітний період зросла на
26%, у тому числі машин і устаткування на 17,1%.
Активна частина основних засобів досить висока і складає більш 80%, і темпи її росту вище темпів росту пасивної частини і випереджають темпи загального росту вартості основних засобів. Усе це свідчить про правильну економічну політику, що проводиться на підприємстві для підвищення ефективності виробництва і використання основних засобів.
З очевидного балансу виробничих фондів можна вивести взаємозалежний набір показників для обліку, аналізу й оцінки процесу відновлення виробничих фондів (ВВФ):
Fвп к.р. = Fвп п.р. + Fвп нов. + Fвп. виб.
де Fвп к.р - виробничі фонди на кінець року;
Fвп.п.р - виробничі фонди на початок року;
Fвп.нов. - виробничі фонди, введені в звітному періоді (році);
Fвп.выб. - виробничі фонди, що вибули в звітному періоді (року).
Показники, що розраховуються на основі наведеної рівності:
1) індекс росту основних виробничих фондів:
K 1 = Fвп.к.р. / Fвп.п.р.
К1 = 114852 / 8739 = 13,14
Призначення даного показника очевидно;
2) коефіцієнт відновлення основних виробничих фондів:
К2 = Fвп.нов. / Fоп.к.р.
К2 = 107310 / 114852 = 0,93
Однак цей показник варто було б скоріше назвати коефіцієнтом новизни основних виробничих фондів, тому що він характеризує частку нових основних засобів у складі усіх фондів на кінець року.
Для характеристики відновлення основних фондів вірніше обчислювати відношення:
К3 = Fвп.нов / Fвп.виб.
К3 = 107310 / 526 = 204
3) коефіцієнт інтенсивності оновлення основних виробничих фондів:
К4 = Fвп.виб. / Fвп.нов
К4 = 526 / 107310 = 0,005
Це важливий показник для характеристики темпів технічного прогресу. Відомо, що темпи введення основних фондів і виробничих потужностей набагато вище темпів їхнього вибуття. Це веде до "старіння" застосовуваної техніки, до збільшення термінів експлуатації машин і устаткування за економічно доцільні межі;
4) коефіцієнт масштабності оновлення основних виробничих фондів:
K5 = Fвп.нов. / Fоп.н.р.
К5 = 107310 / 8274 = 12,97
Показник характеризує частку нових фондів стосовно початкового рівня. Можлива деталізація аналізу по формах відновлення (технічне переозброєння, реконструкція, розширення і т.п.):
Аналіз фондовіддачі основних засобів
Кінцева ефективність використання основних фондів характеризується показниками фондовіддачі, фондоємкости, рентабельності, відносної економії фондів, підвищення обсягу продукції, підвищення продуктивності праці працюючих, зниження собівартості продукції і
витрат на відтворення основних фондів, підвищення термінів служби засобів праці й ін.
На промислових підприємствах фондовіддача визначається по обсягу випуску продукції на 1грн. середньорічної вартості основних фондів.
Фондовіддача - узагальнюючий показник використання виробничих основних фондів. На величину і динаміку фондовіддачі впливають багато факторів, що залежать і не залежні від підприємства. Разом з тим резерви підвищення фондовіддачі, кращого використання техніки є на кожному підприємстві, ділянці, робітничому місці. Інтенсивний шлях ведення господарства припускає систематичний ріст фондовіддачі за рахунок росту продуктивності машин, механізмів і устаткування, скорочення їхніх простоїв, оптимального завантаження техніки, технічного удосконалення виробничих основних фондів. Для виявлення не використовуваних резервів важливо знати основні напрямки факторного аналізу фондовіддачі, що випливають з розходжень у підходах до моделювання даного показника.
Найбільш простою є двуфакторна модель аналізу:
f = N / Fоп. = Fвп.а / Fвп. * N / Fвп.а
де f - фондовіддача;
Fвп.а - активна частина основних фондів;
N - обсяг продукції, прийнятий для обчислення фондовіддачі.
При аналізі фондовіддачі застосування даної моделі дозволяє відповісти на запитання, як зміни в структурі основних фондів, тобто в співвідношенні активної і пасивний їхніх частин, вплинули на зміну фондовіддачі.
При розрахунку загального показника фондовіддачі у вартості основних фондів враховуються власні й орендовані фонди. Не враховуються фонди, що знаходяться на консервації і резервні, а також здані в оренду іншим підприємствам.
Використання основних фондів визнається ефективним, якщо відносний приріст фізичного обсягу продукції чи прибутку перевищує відносний приріст вартості основних фондів за аналізований період.
Ріст фондовіддачі веде до відносної економії виробничих основних фондів і до збільшення обсягу продукції, що випускається. Розмір відносної економії ресурсів і частка приросту продукції в результаті росту фондовіддачі визначаються спеціальним розрахунком.
Так, відносна економія основних фондів визначається як різниця між величиною середньорічної вартості основних фондів звітного періоду і середньорічною вартістю основних фондів базового року (попереднього року), скоректованої на ріст обсягу виробництва продукції.Частка приросту продукції за рахунок росту фондовіддачі визначається по методу ланцюгових підстановок: приріст фондовіддачі за аналізований період збільшується на середньорічну фактичну вартість основних виробничих фондів.
3. Шляхи поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей
Однієї з найбільш важливих задач розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціональніше використовувати основні фонди і виробничі потужності.
Всі описані нижче засоби покращення використання основних фондів і виробничих потужностей можна використовувати в повному обсязі тільки в разі нормального функціонування підприємства, що в сучасних умовах зустрічається вкрай рідко. Проте ми все ж таки повинні, на мою думку, орієнтуватися на нормальний стан функціонування підприємства і наведена нижче інформація є, не зважаючи на все, досить актуальною.
Збільшення обсягів виробництва промислової продукції досягається за рахунок:
1) запровадження в дію основних фондів і виробничих потужностей;
2) поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих потужностей.
Приріст основних фондів і виробничих потужностей промисловості, її галузей і підприємств досягається завдяки новому будівництву, а також реконструкції і розширенню діючих підприємств.
Реконструкція і розширення діючих фабрик і заводів, будучи джерелом збільшення основних фондів і виробничих потужностей підприємств, одночасно дозволяє краще використовувати наявний в промисловості виробничий апарат.
Основну частину приросту продукції в цілому по промисловості одержують з діючих основних фондів і виробничих потужностей, що у декілька раз перевищують нові фонди і потужності, що вводяться щорічно, .
Діючі промислові підприємства нашої країни володіють основними виробничими фондами на загальну суму 120 млрд. грн.
Для визначення рівня використання основних фондів застосовуються показники, виражені в натуральних і вартісних (грошових) одиницях випускаємої продукції, а також в одиницях часу. Щоб обчислити використання виробничої потужності, застосовуються тільки показники випуску продукції в натуральному вираженні. Натуральні одиниці використання основних фондів застосовуються головним чином на підприємствах тих галузей промисловості, де випускається відносно однорідна продукція.
Показники використання основних фондів, що виражені в натуральних одиницях, можуть бути розраховані по фактичному випуску продукції, а також по можливому технічно розрахунковому випуску. Даючи уявлення про загальний рівень використання тих чи інших однорідних машин, агрегатів, тієї чи інший одиниці устаткування чи групи цього устаткування, вони не дозволяють відповісти на запитання: за рахунок чого отримана фактична продуктивність даного агрегату, тобто яку частину робочого часу цей агрегат функціонував і який був рівень його використання протягом цього часу?
До системи взаємозалежних показників (коефіцієнтів), що безпосередньо характеризують рівень використання основних фондів і виробничих потужностей, а також розкривають резерви подальшого поліпшення їхнього використання, відносяться:
1) використання в часі (коефіцієнт екстенсивного навантаження);
2) використання в одиницю часу (коефіцієнт інтенсивного навантаження);
3) загальне використання (коефіцієнт інтегрального навантаження).
Перший показник (Кекст) визначається шляхом ділення часу фактичного використання на максимально можливий час використання основних фондів.
Другий показник (Кінт) отримуємо як результат ділення фактичної кількості продукції, виробленої за одиницю часу роботи устаткування, на максимальний випуск цієї продукції, яку можна зробити за участю даних основних фондів у ту ж одиницю часу.
Третій показник (Кінтегр) розраховується шляхом перемноження перших двох показників.
До числа показників екстенсивного використання основних фондів на підприємстві відноситься коефіцієнт змінності. Він характеризує час цілозмінного використання встановленого устаткування, що працює на багатозмінному режимі. Коефіцієнт змінності розраховується по окремих групах устаткування, окремим виробничим підрозділам підприємства, а також у цілому по підприємству. Він показує, скільки змін у середньому протягом доби працювало встановлене устаткування.
Показник використання основних фондів у часі (коефіцієнт екстенсивного навантаження) визначається порівняно просто.
Показник же використання основних фондів в одиницю часу (коефіцієнт інтенсивного навантаження) визначити легко лише в тих галузях, де випускається однорідна продукція і, відповідно, обсяг її виробництва може бути виражений у натуральних одиницях. Якщо ж підприємство і його підрозділи виробляють продукцію різноманітної номенклатури, то показник використання основних фондів в одиницю часу розрахувати значно складніше. Варто мати на увазі, що приведені вище показники все-таки не дозволяють дати відповідь на питання, як використовуються основні фонди в цілому по підприємству, у галузі й у промисловості.
Роль узагальнюючого показника використання основних фондів може