Xreferat.com » Топики по английскому языку » Словотвірна парадигма іменників назв овочів, фруктів і злакових культур

Словотвірна парадигма іменників назв овочів, фруктів і злакових культур

з похідних конкретних словотвірних парадигм мають дати семантичне місце для типової словотвірної парадигми вирішується так: якщо яке-небудь словотвірне значення представлене більш як одним дериватом від слів певної лексико-семантичної групи, то воно вважається нормальним і має право на включення в типову словотвірну парадигму.

Типова словотвірна парадигма іменників на позначення фруктів має двозонну структуру з такими семантичними позиціями в кожній зоні: субстантивна – “демінутивність”, “напій”, “локативність”, “порість”, “сингулятивність”, “особа за родом діяльності”, ад’єктивна – “зроблений з...”, “виготовлений з.., зі...”, “який має колір”, “настояний на”, що в сукупності складає десять семантичних позицій.

Із 60 проаналізованих парадигм на позначення фруктів жодна не характеризується повною протяжністю, найбільшу кількість значень реалізували іменники абрикоса, вишня, виноград.

Однією з найчислених конкретних парадигм є парадигма іменника абрикоса. Нереалізованими є лише значення “локативність” та “порість”: абрикоса, абрикотин (абрикосівка), абрикосник, абрикосина, абрикосовий (абрикосний).

Іменник вишня не реалізував лише значення “особа за родом діяльності” та сингулятивне значення: вишенька, вишняк (вишник), вишнина, вишнівка, вишневий.

Двозонну парадигму з трьома нереалізованими значеннями ад’єктивної зони (“настояний на…”, “зроблений з…”, “який має колір”) і одним значенням субстантивної зони (“напій”) має іменник виноград: виноградик, виноградник, винограддя, виноградар, виноградина, виноградний.

Парадигми іменників лимон, малина, слива, не представлені похідними зі значенням “порість”, “особа за родом діяльності”, “сингулятивність” субстантивної зони та “зроблений з...” ад’єктивної: лимончик, лимонарій, лимонад, лимонівка, лимонний (лимоновий); малинка, милинник, малинівка, малиновий (малинний); сливонька (сливочка), сливник, сливовиця (слив’янка), сливовий.

Набір похідних від смородина, полуниця характеризується відсутністю значень “особа за родом діяльності”, “сингулятивність”, “порість” та зроблений з...”, “який має колір” ад’єктивної зони: смородинка, смородинівка, смородинний; полуничка, полуничник, полуничний.

У парадигмі іменників груша, калина не виявлені деривати, що реалізують семантичні позиції: “локативність”, “порість”, “особа за родом діяльності”, “сингулятивність”, “який має колір”: грушенька, грушівка, грушевий; калинонька (калиночка), калинівка, калиновий.

Іменник кавун не реалізував жодного значення ад’єктивної зони, в субстантивній наявні похідні з типовими значеннями демінутивності, порості, особи за родом діяльності та нетиповим – “аугментативність” (кавунище): кавунчик (кавунець), кавуняччя, кавунник.

Похідні від іменника горіх реалізували значення “демінутивність”, виготовлений з...”, “зроблений з...”, “настояний на...”: горішок, горіховий.

Парадигму іменника яблуко утворюють деривати із значенням демінутивності, особи за родом діяльності субстантивної зони та виготовлений з...”, “зроблений з...” в ад’єктивній зоні: яблучко, яблучник, яблучний.

Іменник суниця реалізував такі значення: “демінутивність”, локативність”, “особа за родом діяльності”, “виготовлений з...”: суниченька, суничник, суничний.

Невеликою кількістю реалізованих позицій характеризується парадигма іменника чорниця: “демінутивність”, “локативність”, виготовлений з...”: чорничка, чорничник, чорничний.

Однаковий набір похідних мають твірні порічка і горобина: “напій”, виготовлений з...”, “настояний на...”: порічківка (порічник), порічковий; горобинівка горобинний (горобиновий).

Парадигма іменника кедр налічує такі семантичні позиції: демінутивність”, “виготовлений з.., зі.., із...”, “представник фауни”, останнє значення не є типовим для опрацьованих іменників, а, отже, це значення наявне для конкретної парадигми іменника, але відсутнє для типової.

У парадигмі іменника апельсин наявні похідні зі значенням демінутивності у субстантивній зоні та “виготовлений з...”, “настояний на...”: апельсинка (апельсинчик), апельсиновий.

Конкретна парадигма іменника банан характеризується значенням пристрій, яке властиве типовій парадигмі іменників назв фруктів: банановоз, банановий. Три значення ад’єктивної зони реалізовано іменником шовковиця (шовковичний).

У парадигмі іменників агрус, айва наявні лише значення “напій” в субстантивній зоні та “виготовлений з.., зі...” в ад’єктивній: агрусівка, агрусовий, айвівка, айвовий. Одне значення в кожній зоні реалізували іменники пасльон, черемха: “сингулятивність” в субстантивній зоні, виготовлений з...” в ад’єктивній: пасьоновий; черемшинка, черемховий.

Парадигми іменників маслина, мандарин, кислиця представлені похідними субстантивної зони зі значенням демінутивності та ад’єктивної виготовлений з...”: кисличка, кисличний; мандаринчик (мандаринка), мандаринний; маслинка, маслиновий.

Кількісно однаково реалізували значення іменники барбарис, бергамот, бруслина, бузина, кокос, обліпиха, персик, помаранч, але ад’єктивна зона відрізняється значеннями. Значення “виготовлений з...”, “настояний на...” характерні для іменників помаранч, барбарис, бергамот, бруслина, бузина, обліпиха: помаранчевий, барбарисовий, бергамотний, бруслиновий, бузиновий, обліпиховий. Семантичні позиції “виготовлений з...”, “зроблений з...” характерні для прикметника кокосовий; “виготовлений з...”, “який має колір” зафіксовані у похідних: персиковий, гранатний.

Десять твірних мають одне реалізоване значення ад’єктивної зони – “виготовленийз.., зі...”: аличевий, ананасний, анісовий, берековий, брусничний, гранатний, кизиловий, манговий, фісташковий, фундуковий.

Двадцять іменників не мають жодного похідного: інжир, каберне, кальвіль, кармазинка, ківі, кінкан, кипариска, китайка, смоковниця, терен, фізаліс, хурма.

1.5 Реалізація словотвірного потенціалу іменниками на позначення овочів


Типова словотвірна парадигма похідних від назв овочів має двозонну структуру: субстантивнщ-ад’єктивну, кожна з яких характеризується набором таких семантичних позицій: “демінутивність”, “сингулятивність”, “пристрій”, “порість”, “аугментативність”, “страва”, “локативність”, “представники фауни”, “особа за родом діяльності”, “напій”, “посуд”, “процесуальність” – субстантивної зони, “загальна відносність”, “виготовлений з.., зі.., із…”, “який має колір”, “за подібністю” – ад’єктивної зони.

Повною словотвірною реалізацією всіх семантичних значень не характеризується жодна конкретна парадигма. Ряд парадигм маючи двозонну структуру, характеризуюься відсутністю реалізації декількох значень якоїсь із зон.

У парадигмі іменника буряк реалізовані значення демінутивності, пристрій”, “порість”, “аугментативність”, “локативність”, “особа за родом діяльності”, “напій” в субстантивній зоні, “загальна відносність”, виготовлений з.., зі.., із...”, “який має колір” в ад’єктивній: бурячок, бурякокомбайн, бурякокопач, бурякомийка, буряконавантажувач, бурякопідіймач, бурякорізка, буряковиння, бурячиння, бурячище, буряківник, буряковод, бурячанка, бурякозбирання, буряковий.

У парадигмах іменників гірчиця, хрон відзначені деривати із значенням демінутивність” та “посуд” субстантивної зони, “загальна відносність”, виготовлений з...”, “який має колір” (лише для гірчиця) ад’єктивної зони: гірчичка, гірчичниця, гірчичний; хрінок, хрінниця, хріновий.

Парадагма іменника гарбуз характеризується наявністю семантичних значень демінутивності, аугментативності, порості – субстантивної зони, загальна відносність, “виготовлений з.., із.., зі...” – ад’єктивної: гарбузик, гарбузець, гарбузеня, гарбузяка, гарбузовий. У конкретній парадигмі наявне значення “насіння” не властиве типовій парадигмі.

Іменник горох не реалізував значення “аугментативність”, “пристрій”, напій”, “особа за родом діяльності”, “посуд” та процесуальне значення, в ад’єктивній зоні незафіксованими є значення: “який має колір”, “за подібністю”: горошок, горошина, горохвиння, горохвяник, горохвище, горіхівка, гороховий.

У парадигмі іменника капуста не зафіксовані деривати, що реалізують семантичні позиції: “напій”, “порість”, “особа за родом діяльності”, процесуальність, “аугментативність”, “посуд”, “який має колір”, “за подібністю”: капустка, капустина, капустище, капусняк, капусник, капустище, капусник, капусниця, капустяний.

Конкретна парадигма іменника картопля відрізняється від типової відсутністю таких значень: “напій”, “локативність”, “процесуальність”, посуд”, “який має колір”, “за подібністю”: картопелька, картоплина, картоплечистка, картоплемийка, картоплем’ялка, картоплесаджалка, картоплиння, картоплище, картопляник, картоплянка, картопляр, картоплина, картопляний.

Усі значення ад’єктивної зони та демінутивне, сингулятивне, аугментативне, “порість” та “страва” реалізував твірний морква: морквиця, морківка, морквина, морквиння, морквище, морквяник, морквяний.

П’ять значень в обох зонах реалізував іменник огірок у двох зонах: огірочок, огірчиння, огірочник, огірковий.

Жодного зафіксованого значення аугментативної зони не має твірний перець, що ж до субстантивної реалізованими є демінутивне, сингулятивне та значення “напій”: перчик, перчина, перчиця, перчаківка.

Іменник помідор став твірним для обох зон зі значеннями демінутивність”, “локативність”, “загальна відносність”: помідорчик, помідорище, помідорний.

Зафіксованими значеннями від квасоля є “демінутивність”, сингулятивність”, “порість”, “виготовлений з...”, “загальна відносність”: квасолька, квасолина, квасолиння, квасоляний, квасолевий.

Іменник тиква характеризується похідними: тиковка, тиквочка, тиквенний.

Невисокою активністю відзначився іменник цибуля з виявленими значеннями демінутивності, сингулятивності, локативності та порості у субстантивній зоні, “виготовлений з.., зі.., із...”,“загальна відносність”, ”за подібністю” в ад’єктивній: цибулька, цибулина, цибулесховище, цибулиння, цибулястий, цибулеподібний.

Парадигма іменника щавель налічує такі семантичні позиції: демінутивність” в субстантивній зоні, “виготовлений з.., зі.., із...”, “загальна відносність”, “за подібністю” в ад’єктивній зоні: щавлик, щавлевий, щавлевокислий.

Конкретній парадигмі іменника соняшник властивий похідний, який відсутній в типовій – соняшниці зі значенням хвороби, інші зі значенням стебла”, “виготовлений з...”, “загальна відносність” є типовими: соняшничиння, соняшниковий.

Малопродуктивними виявилися твірні бараболя, петрушка, каротель, які реалізували лише одне значення субстантивної зони – “демінутивність”: бараболька, петрушечка, каротелька.

Іменники баклажан, бруква, кмин, редька, турнепс та інші не мають жодного похідного субстантивної зони, і два реалізованих семантичних значень ад’єктивної: “загальна відносність”, “виготовлений з.., зі.., із...”.

Серед проаналізованих іменники батат, кінза, патисон, солодушка, ріпа, фенхель, цикорій, чина, чорнушка, шавлія, щебрушка, пастернак не мають жодного похідного.


1.6 Реалізація словотвірного потенціалу іменниками на позначення злакових культур


Типова парадигма іменників на позначення злакових налічує шість позицій: чотири в субстантивній зоні та дві в ад’єктивній, а, отже, мають двозонну структуру.

Найактивнішим твірним іменником злакових є іменник кукурудза. Конкретна парадигма налічує такі значення: “пристрій”, “порість”, “особа за родом діяльності”, “страва”, “галузь сільського господарства”, “літак”; “загальна відносність”, “виготовлений з...”: кукурудзодробарка, кукурудзосаджалка, кукурудзиння, кукурудзівник, кукурудзянка, кукурудзівництво, кукурудзяний.

Чотири типових значення та одне нетипове зафіксовані у парадигмі іменника пшениця. Демінутивне, локативне значення та “загальна відносність”, “виготовлений з...” – типові, сингулятивне – нетипове для парадигми злакових: пшениченька, пшеничка, пшеничище, пшеничний, пшеничина.

Іменник ячмінь реалізував локативне значення, “загальна відносність”, “виготовлений з...” і нетипове значення страви: ячнище, ячмінний, ясенний, ячник. Нетиповим є значення хвороби – ячмінь та соломи – ячниця.

Іменник овес: реалізував значення демінутивності у субстантивній зоні, та обидва значення ад’єктивної зони: овесець, овсяний.

Іменники жито, рис мають лише похідні в ад’єктивній зоні зі значеннями “загальна відносність”, “виготовлений з.., із...”: житній, рисовий.

Мінімальною активністю відзначилися іменники просо, пшінка, які стали твірними для десубстантивів просорушка з інструментальною семантикою та пшінце (пшонце) з демінутивною.

Із п’ятнадцяти розглянутих назв злакових сім не мають жодного похідного в жодній зоні: перлівка, райграс, сорго, стоколос, трищетинник, чий, щучник.

Отже, іменники назви фруктів, овочів і злакових культур стали твірною базою для багатьох десубстантивів, але свої словотвірні можливості реалізують по-різному. Важливим фактором реалізації словотвірного потенціалу досліджуваних іменників є особливість твірних реалій, а саме: використання в житті людини, місце вирощування, смакові особливості, а також особливості твірної основи, які уможливлюють або унеможливлюють творення похідних за допомогою різних словотвірних способів.


РОЗДІЛ ІІ СПОСОБИ І ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ СЛОВОТВІРНИХ ЗНАЧЕНЬ ПОХІДНИХ УТВОРЕНЬ ВІД ІМЕННИКІВ НАЗВ ФРУКТІВ, ОВОЧІВ ТА ЗЛАКОВИХ КУЛЬТУР


Не зважаючи на те, що сучасна дериватологія в основі своїй розвивається як форматоцентрична, визначальним у теоретичних дослідженнях та практичних описах словотвірної системи чи окремих її фрагментів був і залишається словотвірний формант навіть тоді, коли мова йде не тільки про словотвірні ресурси, дериваційну структуру похідного, а й про основну одиницю класифікації словотвірної системи – словотвірний тип. Значною мірою це можна вважати закономірним, оскільки словотвірний формант є виразником словотвірної функції.

Отже, завдання аналізу в цьому розділі спрямоване на встановлення системи формантів, які реалізують виявлені семантичні значення десубстантивів.

Науково прийнятного визначення способу словотворення сучасна лінгвістика ще не сформулювала. В.О.Горпинич в “Сучасній українській мові” зазначив такі визначення цього поняття відомими мовознавцями: 1) Спосіб словотворення – це спосіб змінювання твірного слова чи словосполучення, внаслідок якого виникає нова лексична одиниця” або формальна схема побудови похідного слова” (М.В. Нємченко); 2) “Способом словотворення називаються ті дії, які здійснює мова, утворюючи нове слово” (Б.М. Головін); 3) “Під способами словотворення слід розуміти тип словотворення або метод, за допомогою якого утворене те чи інше слово” (М.Д. Степанова); 4) “Способи словотворення – це узагальнено-диференційоване визначення того, як утворені й утворюються нові слова” (О.І. Моісєєв); 5) “Способи словотворення – це групи похідних слів, об’єднаних основним компонентом форманта” (О.М. Тихонов). Усі вони є робочими і якоюсь мірою розкривають поняття способу словотворення, але повністю не відповідають основним вимогам наукових дефініцій.

Найадекватнішим є визначення І.І. Ковалика, який стверджує, що під лінгвістичним поняттям “способи словотвору” розуміються структурно різні шляхи й прийоми творення нових слів у результаті використання всіх наявних у данній мові словотвірних ресурсів.

Типологія семантичних значень передбачає встановлення не тільки типів словотвірних значень, а й способів і засобів реалізації. Простежити особливості реалізації семантичних значень тими чи іншими засобами та їх продуктивність дасть змогу така одиниця як словотвірний тип.


2.1 Способи і засоби реалізації словотвірних значень похідних утворень від іменників назв овочів, фруктів та злакових (субстантивна зона)


У субстантивній зоні засобом реалізації словотвірного значення демінутивності виступає виключно суфіксація. Найчисленнішу групу складають іменники з суфіксом -к-. До них належать : абрикоска, апельсинка, кисличка, капустка, цибулька, пшеничка та інші. Суфікси -еньк-/-оньк- наявні в таких десубстантивах: грушенька, калинонька, сливонька, кедринонька. Суфікс -чик представлений в іменниках: апельсинчик, лимончик, мандаринчик, кавунчик, помідорчик, перчик та інші. Незначну кількість дериватів репрезентують такі суфікси :

-ок-: горішок, бурячок, горошок, часничок, огірочок;

-ець: кавунець, гарбузець, овесець;

-ик-: перчик, щавлик, гарбузик;

-очк-: сливочка;

-ен-: гарбузеня.

Продуктивним серед підгрупи зі значенням “напій” є суфікс -івк-, який зафіксований у дванадцяти похідних цієї семантичної групи: абрикосівка, вишнівка, агрусівка, калинівка, айвівка, горобинівка, грушівка, лимонівка, малинівка та інші.

Незначну кількість дериватів репрезентують такі суфікси:

-ник: полуничник, порічник;

-янк-/-анк-: слив’янка, бурячанка;

-тин: абрикотин;

-ад: лимонад.

У субстантивній зоні засобом реалізації семантичного значення локативність” виступають суфіксація й основоскладання. Найчисленішу групу похідних іменників із цим значенням становлять утворення з суфіксом -ник: виноградник, малинник, полуничник, смородинник, чорничник. Суфікс -ищ- зафіксований у чотирьох десубстантивах: бурячище, капустище, помідорище, горохвище.

Інші суфікси зафіксовані лише в окремих дериватах:

-ик: вишник;

-як: вишняк;

-а-: лимонарій;

-няк: капусняк.

Іменник з локативним значенням “цибулесховище” утворений за допомогою основоскладання. Формальна структура цього композита виглядає так: І (іменникова твірна основа) + е (сполучний голосний) + Д (дієслівна основа).

Десубстантиви із значенням сингулятивності утворені властивим цьому значенні суфіксом -ин-: абрикосина, виноградина, пасльонина, капустина, морквина, перчина та інші. Виняток складають похідні черемшинка, шафранка, перчиця які утворені за допомогою формантів -инк-, -к-, -иц-.

Словотвірне значення “особа за родом діяльності” реалізується основоскладанням та суфіксацією. Розглядаючи суфіксальний спосіб творення необхідно звернутися до проблеми інтерфіксації. В деяких роботах набуває розвитку поняття “інтерфікса” як асемантичної “прокладки” між морфами. Це підтверджується розумінням морфеми, при якому морфема – це значуща частина слова, необхідна та достатня для вираження значення, через що частини слова, які не служать для вираження значення, не є морфемами.

Отже, у словах типу буряківник, порівняно з кавунник, компонент -ів- необхідно віднести до асемантичної прокладки. Але ж чи існують методологічні чи загальні принципи, на основі яких слід відвертати можливості лінійних різновидів між семантично тотожніми? На думку дериватологів, їх немає, а це значить, що немає й необхідності відокремлювати “зайві” сегменти від сусідніх морфем, вважаючи ці сегменти неморфемними відрізками. Через це найбільш зумовленим є розгляд сегментів словоформ, як частин морфів. При цьому підході до так званих інтерфіксів виникає проблема локалізації морфемного шва, віднесення відокремленого відрізка до лівого чи правого морфа. Оскільки суперечливий відрізок у словах буряківник, кукурудзівник не міняє словотвірного значення суфікса, однак регулярно використовується, у цьому випадку він формує особливий морф. Отже, віднесення “суперечливого” відрізка направо до суфікса в цьому випадку є мотивованим.

У поодинокому прикладі цієї групи зафіксований суфікс -яр: картопляр.

Основоскладання ж виявило себе в похідному буряковод. Формальну структуру такого десубстантива можна представити так: І (іменникова твірна основа) + о (сполучний голосний) + Д (дієслівна основа).

Аналізуючи підгрупу зі значенням “страва” необхідно зауважити, що окрім суфіксації в цій підгрупі наявний також лексико-семантичний спосіб творення, за допомогою якого утворено похідний шпинат. Суфіксальним способом утворено десубстантиви з суфіксами :

-ник: горохвяник, картопляник, морквяник, огірочник, ячник;

-янк-: картоплянка, кукурудзянка;

-няк: капусняк.

Продукивним суфіксом серед іменників зі значенням аугментативності є ищ- : бурячище, помідорище, картоплище, морквище, кавунище. Лише гарбузяка утворено за допомогою суфікса -к-.

Суфікси -івк-, -ник, -иц-, -янк- зафіксовані в похідних зі значенням представники фауни, з яких лише суфікс -івк- зафіксований двічі: горіхівка, кедрівка, капусник, капусниця, капустянка.

Суфіксальним способом творення за допомогою -ниц- виникли десубстантиви, які означають “посуд”: хрінниця, гірчичниця

Іменники зі словотвірним значенням процесуальності утворюються основоскладанням: бурякозбирання, бурякосіяння. У наведених прикладах іменниковий твірний компонент стоїть на першому місці і поєднаний сполучним компонентом з іменною основою.

За допомогою суфікса -ц- утворено єдиний іменник із словотвірним значенням насіння: гарбузці. Що ж до іменника соняшниці, який має також невластиве іншим похідним значення хвороби, то суфікс в цьому слові -иц-.


Таблиця 4 Продуктивність словотвірних засобів похідних утворень від іменників назв фруктів, овочів та злакових культур

№ словотвірні значення словотвірний засіб кількість дериватів %
1 демінутивність

-к-

-чик

-еньк-/-оньк-

-ок-

-ець

-ик

-ен-

-очк-

19

7

6

5

3

3

1

1

13,3

4,9

4,2

3,5

2,1

2,1

0,7

0,7

2 напої

-івк-

-ник

-анк-/-янк-

-тин

-ад

-овиц-

12

2

2

1

1

1

8,4

1,4

1,4

0,7

0,7

0,7

3 локативність

-ник

-ищ-

-ик

-ар

-як

-няк-

5

3

3

1

1

1

3,5

2,1

2,1

0,7

0,7

0,7

4 сингулятивність

-ин-

-к-

-инк-

-иц-

11

1

1

1

7,7

0,7

0,7

0,7

5 Порість

-инн-

-д-

-ин-

12

1

1

8,4

0,7

0,7

6 особа за родом діяльності

-івник

-ар

-ник

7

1

1

4,9

0,7

0,7

7 страва

-ник

-янк

-няк

7

2

1

4,9

1,4

1,4

8 аугментативність

-ищ-

-к-

9

1

6,3

0,7

9 представник фауни

-івк-

-ник

-иц

-янк-

2

1

1

1

1,4

0,7

0,7

0,7

10 посуд -ниц- 2 1,4
11 локативність -ищ- 2 1,4
12 насіння -ц- 1 0,7
Всього 146 100

2.2 Способи і засоби реалізації словотвірних значень похідних утворень від іменників назв овочів, фруктів та злакових (ад’єктивна зона)


Способами словотворення похідних ад’єктивної зони від фруктів, овочів та злакових культур серед опрацьованих словоформ є суфіксація й основоскладання. Наші спостереження дають підстави стверджувати, що в моносемних прикметниках найактивнішим формантом, який взаємодіє з твірною основою, є суфікс -ов-: агрусовий, айвовий, виковий, черемховий, пасльновий, кабачковий, кроповий, рисовий.

Суфікс -н- зафіксований в похідних: мандаринний, виноградний, брусничний, шафранний, пшеничний, ячмінний. Як показує досліджуваний матеріал, деякі суфікси наявні лише в декількох прикладах:

-ев-: аличевий, щавлевий;

-ян-: кукурудзяний, овсяний, картопляний;

-енн-/-инн-: тиквенний, цибулиний.

Характаризуючи двосемні прикметники необхідно підкреслити, що найбільша активність спостерігається у суфікса -ов-: бруслиновий, гранатовий, кокосовий, порічковий, обліпиховий.

За допомогою суфікса -н- та -ев- творяться такі похідні: горобинний, помаранчевий.

Трисемну структуру похідних реалізує невелика кількість прикметників, які утворені за допомогою таких суфіксів:

-ов-: горіховий;

-ев-: грушевий;

-н-: яблучний, шовковичний, смородинний, полуничний.

Чотирисемним є лише два похідні ад’єктивної зони “вишневий” із суфіксом -ев- , абрикосовий (абрикосний) з суфіксом -ов-(-н-).

Отже, способами словотворення похідних від іменників назв фруктів, овочів і злакових культур виступають суфіксація, основоскладання й лексико-семантичний способи творення. Серед них домінуючим є суфіксація, бо основоскладання й лексико-семантичний способи творення поступаються продуктивністю. Суфіксація має універсальний характер, оскільки за допомогою словотвірних суфіксальних формантів від назв овочів, фруктів і злакових культур утворюються похідні обох зон (субстантивної й ад’єктивної).


Таблиця 5 Продуктивність словотвірних засобів похідних утворень від іменників назв фруктів, овочів і злакових культур (ад’єктивна зона)

№ словотвірне значення словотвірний засіб кількість дериватів %
1 моносемні прикметники

-ов-

-н-

-ян-

-енн-/инн-

-ев-

36

16

3

3

2

6,72

17,92

3,36

3,36

2,24

2 двосемні прикметники

-ов-

-н-

-ев-

18

1

1

20,16

1,12

1,12

3 трисемні прикметники

-н-

-ов-

-ев-

4

1

1

4,48

1,12

1,12

4 чотирисемні прикметники

-ев-

-ов-

-н-

1

1

1

1,12

1,12

1,12

Всього 89 100

Отже, способами словотворення похідних від іменників назв фруктів, овочів і злакових культур виступають суфіксація, основоскладання й лексико-семантичний способи творення. Серед них домінуючим є суфіксація, бо основоскладання й лексико-семантичний способи творення поступаються продуктивністю. Суфіксація має універсальний характер, оскільки за допомогою словотвірних суфіксальних формантів від назв овочів, фруктів і злакових культур утворюються похідні обох зон (субстантивної й ад’єктивної).

словотвірний іменник семантичний деривація український

ВИСНОВКИ


Дослідження теоретичних питань словотвору, пов’язаних з основоцентричним аспектом вивчення лексичної деривації і створенням типології дериватів, яка грунтується на тотожності твірної основи, дає підстави зробититакі основні узагальнення і висновки.

1. Дотеперішні мовознавчі дослідження не вичерпують проблематики словотвору. Беручи до уваги ту обставину, що основна одиниця словотвору – похідне слово – структура двочленна, що поєднує формантну й базову частини, формантоцентричний аспект аналізу словотвору потребує доповнення даними, які грунтуються на з’ясуванні ролі твірної основи у формуванні деривата. Тільки врахування результатів обох підходів до словотвору забезпечує адекватну характеристику дериваційної системи у всій її складності й багатогранності.

2. Українські десубстантиви становлять помітний пласт дериватів, які утворюють своєрідну, специфічну підсистему в словотвірній системі сучасної української мови. Твірною базою для 264 похідних стали 75 іменників. Сформовано і вивчено в семантико-дериваційному аспекті назви фруктів, які стали твірною базою для іменників зі значенням демінутивності, іменників на позначення напоїв, іменників з локативним значенням, іменників, що називають осіб за родом діяльності, іменників зі значенням сингулятивності, іменників на позначення порості, іменників, які називають представників фауни, іменників, що вказують на технічні засоби, іменників на позначення страви, іменників із значенням аугментативності, прикметників з семантичними значеннями- ”зроблений з...”, “виготовлений з.., зі...”, “який має колір”, “настояний на”; назви овочів, що стали твірною базою для іменників зі значенням: “демінутивність”, “сингулятивність”, пристрій, “порість”, “аугментативність”, “страва”, “локативність”, представники фауни, “особа за родом діяльності”, “напій”, “посуд”, процесуальність – субстантивної зони, “загальна відносність”, “виготовлений з.., зі.., із…”, “який має колір”, “за подібністю” -ад’єктивної зони; назви злакових, які утворили іменники зі значенням демінутивності, іменники з інструментальним значенням, іменники, які мають локативне значення, іменники на позначення страви та прикмнтники зі значеннями: “загальна відносність”, “виготовлений з...”. Отже, частиномовна будова словотвірної парадигми має двозонну субстантивно-ад’єктивну структуру в трьох розглянутих групах. Спостерігається неоднакова кількісна наповнюваність як зон так і семантичних похідних. Найчисленнішою зоною похідних є субстантивна, а найчисленнішу групу складають іменники зі значенням демінутивності в усіх розглянутих групах

3. Аналіз словотвірних парадигм показує, що це група твірних словотвірно досить активна, хоча реалізація дериваційного потенціалу конкретними похідними неоднорідна. Реалізація певних семантичних позицій пов’язана з семантикою слова й особливістю використання. Повна протяжність не властива жодній із конкретних словотвірних парадигм аналізованих іменників. Різним є число семантичних значень на базі кожної групи, у типовій словотвірній парадигміназв фруктів – 10, іменників назв овочів – 16, назв злакових – 6. Спецефічним є ряд семантичних значень, характерних тільки для однієї семантичної групи: “пристрій”, аугментативність”, “страва”, “представники фауни”, “посуд”, процесуальність” – субстантивна зона, “за подібністю” – ад’єктивна зона (типова словотвірна парадигма назв овочів), “настояний на” – ад’єктивна зона (типова словотвірна парадигма назв фруктів).

4. Основними способами словотворення дериватів виступають суфіксація, основоскладання й лексико-семантичний способи. Універсальним словотвірним способом у десубстантивній деривації виступає суфіксація. Поєднуючись із основами іменників, суфікси утворюють іменники та прикметники з усіма словотвірними значеннями, характерними для десубстантивів, крім “процесуальність”, “хвороба” в субстантивній зоні іменників похідних від назв овочів.

5. Члени словотвірної парадигми характеризуються семантичною незалежністю один від одного. Вони пов’язані між собою за змістом лише опосередковано, через семантику твірного слова.

6. Із 86 проаналізованих твірних слів 64 мають двозонну структуру похідних. Найбільша кількість похідних належать словам “кукрудза” й буряк. Серед опрацьованих іменників 16 не мають жодного похідного :апорт, антонівка, авокадо, дюшес, жерделя, інжир, кабарне, кавіль, кармазинка, качанка, кипариска, ківі, кінкан, кінза (кіндза), каротель, бут, батат. Укладені типові словотвірні парадигми іменників назв фруктів, овочів та злакових здатні продемонструвати основні напрями дериваційних процесів на базі розглянутих іменників, спільне та різне у словотворі цих підсистем в сучасній українській мові, загальну направленість твірних на створення десубстантивів.


СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ


Авдєєва С.Л. Основна термінологія морфологічної парадигми Українська термінологія і сучасність: Збірник наукових праць. – Вип.IV. – К.: КНЄУ, 2001. – С. 230-233.

Бакина М.А. Имена прилагательные как производные основы современного русского словообразования // Развитие словообразования современного русского языка. – М.: Наука, 1966. – С. 18-29.

Барчук Р. Структура словотвірних парадигм іменників на позначення свійських тварин // Актуальні проблеми українського словотвору. – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – С. 254-365.

Безпояско О.К., Городенська К.Т. Морфеміка української мови. – К.: Наукова думка, 1987. – 389 с.

Белошапкова В.А., Шмелева Т.В. Деривационная парадигма предложения Вестник Московского университета. Сер. 2. Филология. – 1982. – № 2. – С. 43-51.

Беляева Т.М. Словообразовательная валентность глагольных основ в английском языке. – М.: Наука, 1978. – 184 с.

Бузашиова К. Возможности и границы моделирования на уровне словообразовательных парадигм // Сопоставительное изучение словообразования славянских языков. – М.: Наука, 1987. – С. 7-41.

Валюх З. Дериваційна парадигма як комплексна одиниця українського словотвору Вісник Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка: Збірник наукових праць. – Вип. 4-5. – Серія “Філологічні науки”. – Полтава, 2000. – С. 109-114.

Валюх З. Проблема системно-парадигматичних відношень на морфологічному і словотворному рівнях Актуальні проблеми українського словотвору. – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – С. 151-162.

Волоцкая З.М. Опыт описания системы словообразовательных значений (на материале русского и польского языков): Автореф. дис. канд. филол. наук. – М., 1968. – 24 с.

Гаврюшенко В.Г. Деривационная структура имен действия в современном русском литературном языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. Ташкент, 1975. – 25 с.

Горпинич В.О. Відтопонімні прикметники в українській мові. – К.: Вища школа, 1976. – 206 с.

Грещук В. Основоцентрична дериватологя: історія, стан, перспективи // Актуальні проблеми українського словотвору. – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – С. 7-10.

Грещук В. Український відприкметниковий словотвір. – Івано-Франківськ: Плай, 1995. – 206 с.

Грещук В. Реалізація словотвірного потенціалу прикметниками на позначення смаку Актуальні проблеми словотвору української мови: Матеріали наукових питань, присвячених пам’яті професора Івана Ковалика. Тернопіль, 1993. – С. 7-10.

Грищенко А.П. Морфемна структура прикметника української мови // Морфологічна будова сучасної української мови. – К.: Наук. думка, 1975. – C. 96-140.

Давыдова Н.В. Структура словообразовательных парадигм вещественных существительных в современном русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. – М.: Наука, 1989. – 16 с.

Даниленко В.П. Имена собственные как производящие основы современного словообразования Развитие граматики и лексики современного русского языка. – М.: Наука, 1964. – С. 77-92.

Денисюк Л.К. Словообразовательный потенциал вещественных существительных в современном русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. – К., 1986. – 16 с.

Джючка І.Ф. Дериваційний потенціал дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення об’єкта: Автореф. дис. канд. філол. наук. – Івано-Франківськ, 2003. – 20 с.

Джочка І.Ф. Реалізація словотвірного потенціалу дієсловами конкретної фізичної дії з семантикою створення об’єкта // Актуальні проблеми українського словотвору. – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – С. 341-354.

Джочка І.Ф. Словотворча спроможність дієслів із семою “приготування їжі” Вісник Прикарпатського університету. Філологія. Випуск 5. – Івано-Франківськ, 2000. – С. 102-110.

Дияк О.В. Словотвірна парадигма кореня золот- у сучасній українській мові Система і структура східнослов’янських мов. – К.: Наук. думка, 1998. – С. 178-182.

Земская Е.А., Калниязов М.У. Соотношение типовых и конкретных словообразовательных парадигм // Актуальные проблемы русского словообразования: Тезисы V респ. научн.-теорет. конф. – Ч.1. – Самарканд: Изд-во Самарканд. ун-та, 1987. – C. 17-25.

Земская Е.А. О парадигматических отношениях в словообразовании // Русский язык. Вопросы его истории и современного состояния: Виноградовские чтения. – I – VIII. – М.: Наука, 1978. – С. 63-77.

Земская Е.А. Словообразование как деятельность. – М.: Просвещение, 1992. – 221 с.

Клименко Н.Ф. Словотвірна парадигма Українська мова: Енциклопедія. – К.: Вид-во “Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 2000. – С. 572.

Клименко Н.Ф. Словотвірна структура і семантика складних слів у сучасній український мові. – К.: Наук. думка. 1984. – 251 с.

Клобукова Л.П. Структура словообразовательных парадигм русских имен прилагательных: Автореф. дис. канд. филол. наук. – М., 1982. – 16 с.

Ковалик І. Дериватологія (словотвір) як самостійна лінгвістична дисципліна та її місце у системі науки про мову // Словотвір сучасної української літературної мови. – К.: Наук. думка, 1979. – С. 5-56.

Кочерган М. Парадигма // Українська мова: Енциклопедія. – К.: Вид-во “Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 2000. – С. 422-423.

Кубрякова Е.С. Об основной единице словообразовательной системы языка Актуальные проблемы русского словообразования. – Ташкент, 1978. – С. 36-39.

Кубрякова Е.С., Соболева П.А. О понятии парадигмы в формообразовании и словообразовании // Лингвистика и поэтика. – М.: Наука, 1979. – С. 5-23.

Кубрякова Е.С. Типы языковых значений: Семантика производного слова. – М.: Наука, 1981. – С. 200.

Лопатин В.В. Русская словообразовательная морфемика: проблемы и принципы описания. – М.: Наука, 1974. – 286 с.

Лопатин В.В. Словообразование как объект грамматического описания славянских языков: концепции и методы. – М.: Наука, 1974. – С. 47-60.

Манучярян Р.С. Некоторые вопросы сопоставления словообразовательных категорый // Проблемы семантики. – М., 1974. – С. 286-293.

Мартынова Л.Б. Словотворчий потенціал одиничних іменників у сучасній українській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук. – Одеса, 2003. – 18 с.

Микитин О.Д. Структурно-семантична типологія словотвірних парадигм іменників у сучасній українській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук. – Івано-Франківськ, 1998. – 20 с.

Моргун А.В. О сотаве типовой словообразовательной парадигмы русских названий растений // Актуальные вопросы словообразовательного аналыза и словообразовательного синтеза. – К.: УМК ВО, 1991. – С. 124-135.

Морозова Т.С. Структура словообразовательных парадигм русского глагола: Автореф. дис. канд. филол. наук. – М., 1980. – 20 с.

Мурясов Р.З. К теории парадигматики в лингвистике // Вопросы языкознания. – 1980. – № 6. – С. 60-67.

Пугачев И.А. Структура словообразовательных парадигм названий лиц в современном русском языке: Автореф. канд. филол. наук. – М., 1987. –
14 с.

Ряснянская Р.А. Словообразовательная парадигма непроизводных существительных со значением лица // Актуальные проблемы русского словообразования: Тезисы V республ. научно-теоретич. конф. – Ч.1. – Самарканд: Изд-во Самарканд. ун-та, 1987. – С. 14-19.

Сахарный Л.В. Словообразование как синтаксический процесс // Проблемы структуры слова и предложения. – Пермь, 1974. – С. 34-42.

Сегін Л.В. Структурно-семантична типологія словотвірних парадигм дієслів динамічної просторової локалізованостів українській і польській мовах: Автореф. дис. канд. філол. наук. – Донецьк, 2003. – 20 с.

Сікорська З. Термінологія словотвірної парадигматики // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. – Вип. II. – Ч.1. – Донецьк: ДонНУ, 2003. – С. 434-438.

Скварок О. Структура словотвірних парадигм іменників-назв одиниць виміру часу // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. – Вип. IV. – Івано-Франківськ: Плай, 1999. – 203 с.

Соколова С.О. Формально-семантичне варіювання префіксів і проблема єдності слова // Дивослово. – 2002. – № 1. – С. 32-38.

Супрун А.Е. Числительное как база для образования новых слов // Вопросы словообразования и фразиологии. – Фрунзе, 1962. – С. 38-39.

Тараненко А.А. Языковая семантика в ее динамических аспектах. – К.: Наукова думка, 1989, – С. 57-67.

Циганенко Г.П. Словотвірне значення як категорія дериватології // Словотвірна семантика східнослов’янських мов. – К.: Наукова думка, 1983. – С. 15-22.

Чиканцева Т.В. Словообразовательные парадигмы непроизводных глаголов современного русского языка: Автореф. дис. канд. филол. наук. – Л., 1984. – 22 с.

Размещено на

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: