Xreferat.com » Топики по английскому языку » Особливості фразеологізмів

Особливості фразеологізмів

би розвиток фразеологізму, наприклад, зі словом зелений – «вільний», зелене світло – «вільний проїзд» - зелена вулиця.

На базі фразеологізмів інших мов утворюються запозичені фразеологізми.

Вживання фразеологізмів у мові історично сформувало закріплення традицію правил. Відхилення від загальноприйнятих норм припустимі від визначеного стилістичного ефекту.

Якщо норми порушені в результаті незнання особливостей вживання того чи іншого фразеологізму - виникає помилка.

В офіційних текстах найчастіше зустрічаються такі помилки:

у дієслівно-іменних сполученнях напівзнаменні дієслова можуть сполучатися з обмеженим числом іменників;

перекручування складу фразеологізму, у результаті лексичної підміни.

схрещення близьких за значенням фразеологізмів;

зміна граматичної форми слова, що входить в оборот.

Виправлення цих помилок у текстах документів обов'язково.


1.3 Критерії виділення ФО різних типів


Для кожного типу фразеологізмів існують свої критерії виділення, що, однак, далеко не завжди піддаються чіткому аналізу. Для ідіом, що утворять безлічі ФО, фактори нерегулярності повинні бути виражені в максимальному ступені. Спроба орієнтації на якусь одну властивість ідіоматичності не дає бажаних результатів відносно до ідіом, оскільки жодне з охарактеризованих вище властивостей ідіоматичності не є необхідним і достатнім для усіх ідіом у цілому (А.Н.Баранів, Д.О.Добровольский). Реально практично для кожної групи ідіом, наприклад, стійких порівнянь типу - дурний як пробка, крутитися як білка в колесі, виділяється свій набір критеріїв.

Звичайно до ідіом відносять тільки словосполучення і предикативні одиниці типу грошей кури не клюють. Конструкції, аналогічні за формою і функцією реченню, у традиційних описах виключалися зі складу ідіом і попадали в сферу пареміологіі. Однак область паремій, що традиційно розуміються як не однорідна. З одного боку, до паремій відносять сентенції типу - не у свої сани не сідай, а з іншого боку - приказки - хто в ліс, хто по дрова. Останні розумніше відносити до ідіом (Д.О.Добровольский).

Можна виділити наступні параметри, по яких прислів'я відрізняються від приказок:

– наявність значення загальності, що присутствуют у значенні прислів'їв (це виражається на поверхневому рівні лексичними одиницями типу всякий, кожен, а також узагальнено-особистою формою дієслова в складі прислів'їв);

– наявність у прислів'їв «рекомендаційної сили» (Р.М.Хэар);

– велика дискурсивна залежність приказок у порівнянні з прислів'ями.

Дискурсивна залежність приказок виражається в тім, що вони «іллокутивно висловлюються» (у термінології А.Н.Баранова і Г.Е.Крейдліна) або попередньою реплікою коммуниканта, або якимись аспектами ситуації, не обов'язково вираженими словами.

На практиці класифікація ФО і критерії виділення окремих класів бувають тісно зв'язаними з конкретними задачами, розв'язуваними в рамках тієї чи іншої концепції.

Проблема класифікації ФО


В.В. Виноградов виділив три основних типи ФО: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення (ФЗ) або ідіома являє собою давно сформований у мові, звичайно емоційно зафарбований, застиглий зворот мови.

Основною особливістю ФЗ, на відміну від сполучень і єдностей, є те, що загальний зміст їх не мотивований значенням складових елементів і не може бути з них виведений.

Слова, що входять до складу зрощення, цілком утратили семантичну самостійність і свої значення, отже, не пояснюють змісту всього обороту в цілому.

Мотивування загального значення ідіоми часто залишається неясним, а в деяких випадках може бути розкрита лише шляхом історичного екскурсу до джерел даного вираження.

Основна задача перекладача, полягає в тім, щоб підібрати визначений аналог в українській мові, правильно передати зміст даного речення. Значення ідіоми, якщо воно дається словником, відшукується найчастіше по іменнику.

ФО збагачують виразні засоби мови, додають йому жвавість і образність.

ФЗ – це абсолютно неподільні не розкладені словосполучення, визначення яких є зовсім незалежним від їхнього лексичного складу, від їхніх компонентів і так саме умовно і довільно, як значення невмотивованого словникового знака.

Фразеологічні єдності (ФЄ) або метафоричні одиниці - словосполучення, у яких значення цілого речення пов'язане з поняттям в середині образного стрижня фрази та потенційного змісту слів. ФЄ, на відміну від сполучення, являє собою нерухомий синтаксичний комплекс.

Загальне значення єдності, так само, як і фразеологічного сполучення (ФС) - мотивовано значенням слів, що входять до його складу, але воно не допускає ні підстановок, ні замін.

Що стосується фразеологічних єдностей і зрощень, то вони вживаються в газетних текстах і найчастіше - у художній літературі.

В словнику, як правило, пояснюється значення ФЄ. Відшукувати його значення потрібно по головному слову, що несе основне семантичне навантаження. У деяких випадках словник не дає значення єдності; тоді варто перекласти його дослівно по складових словах, а потім підібрати аналог. Таким чином, можна установити наступне:

значення ФЄ, як правило, дається словником;

знаходження значення розпочинаємо зі слова, що несе у фразеологічній групі основне семантичне навантаження;

не можна довільно змінити стале в мові сполучення. Разом з тим ФС не є постійним комплексом і в деяких випадках допускає синонімічну підстановку чи заміну;

треба мати на увазі, що кожна мова володіє своїми внутрішніми законами сполучуваності слів, унаслідок чого складові елементи фразеологічних сполучень не завжди є аналогічними у різних мовах.

Н.М. Шанський виділив четвертий тип ФО, назвавши їх фразеологічними вирази.

Фразеологічні вирази (ФВ) – це стійкі у своєму складі фразеологічні звороти, що виражаються не тільки семантичним членуванням, але і складається цілком зі слів з вільними значеннями.

Н.М. Шанський відзначив розходження фразеологізмів з погляду їхнього лексичного складу, а також докладно охарактеризував ФЗ з погляду їхньої структури, походження, експресивно-стилістичних властивостей.

Будучи частиною словникового складу, ФЗ утворюють кілька стилістичних шарів.

З погляду стилістичної (тобто залежно від їхнього переважного вживання в тій чи іншій сфері суспільної діяльності людей) виділяються:

- між стильові ФО;

- книжкові ФО;

- розмовні ФО;

- просторічні ФО.

Міжстильові ФЗ вживаються у всіх стилях сучасної української літературної мови. До міжстильових відносяться, такі слова «прадід», «Дід Мороз», «двоюрідний брат» тощо. Міжстильові ФЗ складають меншу частину фразеології, тому що більшість ФО утворюються або функціонують у розмовному чи в книжковому стилі. Виконуючи чисто номінативну функцію, вони не виражають ставлення мовця до визначення предметів і їх ознак. Ці ФО можна назвати нейтральними як з погляду стильового, так і з емоційного.

Книжні ФЗ використовуються в стилі художньої літератури та публіцистичному, науковому і офіційно-діловому стилях, наприклад велика кількість фразеологізмів пов’язана з античною міфологією, історією та літературою. Більшість цих фразеологізмів носять інтернаціональний характер, тому що зустрічаються у багатьох мовах: Ahilles’ hill – ахіллесова п’ята; labour of Sisyphus – Сізіфова праця тощо.

Багато англійських фразеологізмів пов’язано з Давнім Римом (a bed of roses; Caesar’s wife; cross the Rubicon).

Офіційно ділові і термінологічні ФО є звичайно нейтральні з погляду емоцій. Але в художній літературі і публіцистиці вживаються багато книжкових фразеологічних оборотів, що мають різне емоційне забарвлення. Значна частина книжкових фразеологізмів характеризується урочистістю і риторичністю. Серед книжкових фразеологічних оборотів виділяються також іронічні і жартівливі.

Розмовні ФО – до них належить велика частина ФЗ, ФЄ і прислів'їв, що були утворені в живій народній мові. Ці ФЗ мають яскраво виражену експресивність, чому сприяє їхня метафоричність, наприклад: сама малеча, один як билина в полі, правду матінку говорити. Серед розмовних ФЗ можна виділити групу тавтологічних, застарілих словосполучень, експресивність яких виражена повтором слів, що мають однаковий корінь, наприклад: дурень дурнем, чин чином, ні сват ні брат та інші.

Дуже яскраве емоційно-експресивне фарбування жартівливості містять ФО каламбурного характеру, наприклад: без задніх ніг, увіссати з молоком матері та інші.

Просторічні ФО мають більш знижений стилістичний характер, ніж розмовні, наприклад: від самих пелюшок, оженили мене не спитавши.

Ця група ФО характеризується яскраво вираженою емоційністю частіше вони мають негативне забарвлення: незгоди, наприклад: сунути ніс; чесати голову; сам, як палець.

Вживання ФО у мові підлягає історично сформованим, закріпленим традицією правилам. Відхилення від загальноприйнятих норм припустимі якщо мовець (або той хто пише) прагне досягти визначеного стилістичного ефекту. Якщо норми порушені в результаті незнання особливостей вживання того чи іншого фразеологізму, виникає помилка. В офіційних текстах найчастіше зустрічаються такі помилки:

- у дієслівно-іменних сполученнях на півзмінні дієслова можуть сполучатися з обмеженим числом іменників;

- перекручування складу фразеологізму, у результаті лексичної підміни;

- схрещення близьких за значенням ФО;

- зміна граматичної форми слова, що входить в оборот [6, 20, 36].

В основу іншої класифікації ФО покладені їхні загально граматичні особливості. При цьому пропонуються наступні типології фразеологізмів.

Типологія, заснована на граматичній подібності компонентного складу ФО. Виділяються наступні їхні типи:

- сполучення прикметника з іменником: наріжний камінь, зачарований коло, лебедина пісня – материнська.

- сполучення іменника в називному відмінку з іменником у родовому відмінку: точка зору, камінь спотикання, бразды правления (рос.);

- сполучення імені іменника в називному відмінку з іменниками в непрямих відмінках із прийменником: кров з молоком, душу в душу, справа в капелюсі;

- сполучення прийменниково-відмінкової форми іменника з прикметником: на живу нитку, по старій пам'яті, на короткій нозі;

- сполучення дієслова з іменником (із прийменником і без прийменника): оглянути поглядом, посіяти сумніву, взяти в руки, узятися за розум, водити за ніс;

- сполучення дієслова з прислівником: потрапити в просак, ходити босяком, бачити наскрізь;

- сполучення дієприслівника з ім'ям іменником: абияк, скрепя серце, стрім голов.

Типологія, заснована на відповідності синтаксичних функцій ФО і частин мови, якими вони можуть бути заміщені. Виділяються такі типи ФО:

- іменні ФО: наріжний камінь, лебедина пісня. У реченні вони виконують функції другорядного, присудка, доповнення; по характері зв'язків з іншими словами в сполученні можуть керувати яким-небудь членом і бути керованими;

- дієслівні ФО : водити за ніс, оглянути поглядом. У реченні виконують роль присудка; у сполученні з іншими словами можуть погодитися, керувати і бути керованими;

- ад'єктивні ФО: косий сажень у плечах, собі на розумі, кров з молоком, на риб'ячому хутрі. Вони мають значення якісної характеристики і, подібно прикметником, виступають у реченні у функції чи визначення іменної частини присудка;

- прислівникові, чи адвербіальні, фразеологізми: на живу нитку, абияк, скрепя серце, віч-на-віч. Вони, подібно прислівникам, характеризують якість дії і виконують у реченні роль обставин;

- вигукові ФО. Подібно вигукам, такі ФО виражають волевиявлення, почуття, виступаючи як окремі нерозчленовані речення.

Можна систематизувати ФО і по інших ознаках. Наприклад, з погляду звукової організації усі ФО розділяються на упорядковані по своїй фоніці і нейтральні. У складі перших поєднуються фразеологізми з вираженою ритмічною організацією: ні кола ні двору, тихіше води нижче трави, ні бе ні ме ні кукуріку; з елементами, що римуються.: вік вікувати, ні сват ні брат [17, 31].

Цікава класифікація ФО за їхнім походженням.

У цьому випадку варто виділити слов'янську фразеологію, до складу якої увійдуть ФО спільнослов'янські, східнослов'янські, власне російські. Перші мають відповідності в інших слов'янських мовах, другі - тільки в українському і білоруському, а треті характерні тільки для російської мови [4].

В особливу групу виділяють ФО , запозичені зі старослов'янської мови. Їхнім джерелом були християнські книги (біблія, євангеліє), переведені на старослов'янську мову [17].

Значну частину складають ФО, що прийшли в українську мову з античної міфології: Ахіллесова п'ята; Гордіїв вузол; Прокрустове ложе; Дамоклів меч; Авгієві стайні; Драконові закони; Танталові хліба; між Сциллою і Харибдою; колесо фортуни; сади Семіраміди. Більшість цих фразеологізмів відомі і в інших мовах, так що варто підкреслити інтернаціональний характер крилатих сполучень, з античними коренями.

Чимала кількість фразеологізмів є запозиченою з європейських мов в більш пізній час. Це ті що стали переважно стали крилатими цитатами з всесвітньо відомих художніх творів: принцеса на горошині (Г. X. Андерсен). Деякі крилаті слова приписуються великим вченим, мислителям: А усе-таки вона вертиться (Г. Галілей); Я знаю тільки те, що нічого не знаю (Сократ); Я мислю, значить існую (Р. Декарт).

Деякі фразеологізми являють собою кальки - буквальний переклад з язика-джерела: синя панчоха (англ. blue stocking), час - гроші (англ. time is money)[18].

Проблема специфіки значення ФЗ розглядалась в науковій літературі неодноразово. Науковці визначили наступні ознаки, що становлять специфіку фразеологічного значення:

- Відсутність спеціалізації компонентів у значенні фразеологічного звороту, цілісність значення фразеологізму. Ця особливість відрізняє значення ФО від значення вільного словосполучення, тому що в значенні слова теж немає спеціалізації компонентів, якщо під компонентами розуміти звуки, що складають вербальний образ слова.

- Образність, експресивність значення фраземи, зумовлена семантичним збагаченням при її формуванні. Без сумніву, як кіт наплакав - більш виразно, ніж просто - мало, а (рос.) – „ни кожи ни рожи” - виразніше, ніж – „некрасивый”.

Посилення сем інтенсивності, образності в значенні фраземи. Наприклад, чугуївська верста (дуже високий); кожа да кости (рос. дуже худий).

Опосередкованість зв'язку значення ФО з реаліями, що позначаються. Іншими словами, значення ФО ніколи не буває прямим, первинним - воно завжди формується на базі уже функціонуючих слів.

Переважно оцінна функція значень фразем. Фраземи рідко виконують номінативну функцію (білий гриб, сухе вино, волозький горіх і ін.), частіше їхня функція є конотативною.

Більш вузька сполучуваність фразеологічного значення. Наприклад, слово міцно сполучається з великою кількістю слів, фразема - без задніх ніг, що має значення «міцно», - сполучається тільки зі словом - спати.

Відмінність семантичної структури багатозначного фразеологізму від семантичної структури багатозначного слова (фразеосемантичні варіанти рівноцінні, вони частіше перебувають у відношеннях детермінації).

Відсутність словотвірного значення, відсутність семантичних типів формування фразеологічних значень.

Але все ж таки названі риси не вичерпують значення ФЗ. Особлива увага звертається на специфіку образності фразем.


Семантична структура ФО


ФО збагачують виразні засоби мови, додають йому жвавість і образность. Один з звичайних способів обігравання ФО полягає в тім, що слово, що входить у фразеологічне словосполучення, може бути зрозуміле як би буквально, у його основному значенні. Тоді відбувається руйнування нерозкладного за змістом словосполучення та його несподіваного переосмислення.

Величезний внесок у розгляд соціальної обумовленості змісту семантики слова, а також у розробку загальнотеоретичних і методичних аспектів проблеми «мова і культура» внесли вчені-лінгвісти Н.Г. Комлев, О.С. Ахманова, Е.М. Верещагін, В.Г. Костромаров, Т.Д. Томахін.

Однак перший фундаментальною монографією, присвяченої дослідженню, опису, а головне - доказу лінгвістичної природи нового поняття - «лексического тела» - була присвячена книга Е.М. Верещагіна і В.Г. Костомарова «Лингвострановедческая теория слова». У ній автори досліджують значення фонових знань для спілкування в осмисленій комунікації, тобто проводиться докладний соціолінгвічний аналіз слова як одиниці мови, що функціонує у визначеному соціальному контексті.

Чим більший збіг факторів, тим легший переклад метафор, тому відтворення перекладом фразеологізованих метафор є дуже ускладненим.

З погляду лінгвістики, семантична особливість ФО першої групи полягає в тому, що перший її компонент зберігає своє пряме значенн, а інші зазнають часткового або повного переосмислення.

Відповідно до висунутої лінгвістичної концепції, змістовний план слова розділяється й одним лексичним поняттям не вичерпується. Він включає і ті непонятійні «семантичні частки» (термін авторів), що викликають у людини сукупність визначених знань, сполучених з деяким змістом, і утворить те саме лексичне тло, що разом з лексемою і лексичним поняттям складає структуру слова:


Особливості фразеологізмів


Методика перекладознавчого аналізу явищ фразеологічного рівня ґрунтується на вивченні дуже складної смислової структури ФО, як одиниць семантичної єдності. З погляду перекладу надзвичайно важливі такі риси фразеологізму, як ступінь смислової злитості чи нарізності його елементів, ступінь ясності чи неясності мотивування (наявна чи втрата внутрішньої форми, образності), стилістична забарвленість.

Оскільки для лексиколога одиницею є слово, а для фразеолога ФО як цілісність, у вивченні смислової структури ФО спираємося на погляди вітчизняних учених О. Потебні, В. Гака, М. Комлева, Д. Шмельова, В.Ващенко та інших щодо смислової організації слова та його внутрішньої форми.

Як відомо, слово - носій не тільки актуальної інформації, переданої в ході повсякденної мовної комунікації; воно разом з тим акумулює соціально-історичну інформацію, інтелектуальну й експресивно-емоційну, оцінну, загальногуманістичного і конкретно національного характеру. Така інформація і складає соціальноісторичний, національно обумовлений культурний компонент значимої структури слова. Це об'єктивно існуюче поняття.

Культурний компонент змісту слова для носіїв конкретної мови безпосередньо виявляється в текстах, у яких так чи інакше, з тієї чи іншої ситуації протиставляються соціально-історичні зрізи епох, що склалися в стереотипах мислення, мовного поводження представників різних прошарків суспільства, професій, політичних груп і т.п.

Звичайно це знаходить своє вираження в так званих оцінках мови, у більш розгорнутому виді - у контекстах, що коментують, у деталізованих тлумаченнях слів. Культурний компонент значення слова стає очевидним при протиставленні, зіткненні автором художнього твору соціально-мовних характеристик персонажів.

Вихідний, опорний момент при характеристиці, опису слів, культурний компонент змісту яких обумовлений політичним, ідеологічним осмисленням відповідних понять і явищ дійсності, літературними ремінісценціями й асоціаціями.

Культурний компонент змісту слова неоднорідний. Він може мати інтелектуальний і експресивно-емоційний зміст, раціоналістичну й емоційну оцінку. Такий його характер виявляється повніше всього в "обстановочних" контекстах, у безпосередніх коментарях конкретного слова, вірніше, його слововживання. Це більше всього й у першу чергу поширюється на слова суспільно-політичної і філософської сфер, культурний компонент змісту яких має інтелектуальний зміст.

Уточнення значеннєвого змісту слів, що позначають важливі, ключові поняття соціології, політики, етики, філософії, відбувається найчастіше в ході політичної боротьби. Такими уточненнями, роз'ясненнями термінів політичного, філософського, світоглядного характеру, публіцистичних номінацій, за яких стояли важливі поняття, що визначали принципові позиції, кредо політичних партій, угруповань, того чи іншого діяча, супроводжується розвиток суспільної думки нового часу.

Говорячи про різний статус культурного компонента в значеннєвій структурі коннотативно значимих слів, ми маємо на увазі наступні ряди лексико-семантичних явищ.

Перший ряд складають слова, у тому числі імена власні, коннотація яких спирається на асоціації. При цьому важливо розрізняти асоціації, в основі яких лежать традиційні, історично обумовлені осмислення визначених реалій, представлень, понять як національно-самобутих, властивим тільки носіям даної мови, і асоціації літературного походження. Однак довгий ряд різноманітних найменувань і сформовані в мові такі коннотаціі що далекі іншим мовам.

Слова і словосполучення фольклорного походження мабуть, займають проміжне положення між зазначеними різновидами національно-самобутніх асоціацій, оскільки вони представляються стійкими позначеннями художніх образів національної народно-поетичної традиції.

Другий ряд лексико-семантичних явищ складають слова, уживані в переносно-розширювальному змісті. При такім вживанні вони втрачають співвідносність в основних значеннях зі своїми лексичними еквівалентами інших мов.

До останнього ряду явищ відносяться слова, коннотативный культурний компонент змісту яких виступає як переносно-метафоричне значення даної лексичної одиниці. Наприклад, капелюх поряд із прямим значенням має переносно-метафоричне: про мляву, неенергійну, неметку людину. Тут відзначалися тільки ті слова, коннотация яким національно-специфічна і національно-унікальна. Звичайно, є слова, що укладають у собі аналогічні по змісту коннотации, що спостерігаються в еквівалентних слів різних мов. Це відноситься, скажемо, до культурного компонента змісту слів троянда, червоний, лівий, донкіхот, золушка, червона шапочка.

Найбільше виразно культурний компонент змісту слова виявляється при зіставленні національних культур, зокрема при вивченні не рідної мови. От у чому проблема культурного компонента змісту слова для теорії і практики перекладу, у типологічних лінгвістичних дослідженнях.

При виникненні кожного нового слова створюється разом з новим значенням і нове уявлення. Тому слово складається з трьох елементів: єдності членоподільних звуків (зовнішнього знаку значення ), уявлення (внутрішнього знаку значення ) і самого значення. Звук і значення постійно залишаються неодмінними умовами існування слова, уявлення ж інколи губиться. Внутрішня форма – це найближче етимологічне значення слова, той спосіб, яким виражається зміст. Коли уявлення - внутрішня форма – існує у слові, то таке слово володіє образністю; якщо ж уявлення втрачається, слово перестає бути образним і залишається лише логічною назвою предмета, дії чи їх звичайним означенням. Різниця між зовнішньою та внутрішньою формами найлегше відчутна в словах різного походження, що з часом стали однаково вимовлятися.

З погляду перекладацьких можливостей, дуже важливі риси, якими прислів’я та примовки відрізняються і в українській і в англійській мовах від інших фразеологізмів:

- за своєю синтаксичною структурою, прислів’я є чітко оформлене речення;

- одиниці прислівного типу виражають судження, узагальнену думку, мораль, на відміну від інших ФО, що позначають звичайно якесь поняття обо предмет;

- прислівно-приказковим одиницям властива контрастна будова;

- широке використання фольклорних традицій, символіки, гіперболізації;

Іншою формою семантичної трансформації ФО є наявність серед їх компонентів архаїзмів, лексичних чи семантичних.

Серед лексичних архаїзмів чимало біблеїзмів. Біблійні цитації і ремінісценції були в минулому одним із випробувальних методів боротьби проти багатіїв.

Українські біблеїзми відрізняються від англійських лише тим що ФО часто є не повними еквівалентами тексту оригіналу. Актуальність, сучасність будь-якого слова чи вираження завжди перевіряється на практиці, тобто реальним використанням у мові людей. Це повною мірою справедливо і стосовно ФО, що восходят до біблійних текстів. Оскільки життя мови регулюється багатьма факторами, у тому числі і екстралінгвістичними. Відхід від атеїстичної ідеології, повернення до забутих християнських цінностей закономірно вплинув на активізацію вживання біблеїзмів у живій мові. Сферою найбільш широкого використання цих фразеологізмів у даний час стала публіцистика. Старозавітні і новозавітні вираження щодня можна зустріти на сторінках газет і журналів, у передачах радіо і телебачення. Вони віддають публічної мови жвавість і влучність, образність, викликають складні емоційні асоціації. Крім того, якщо раніш біблійні виречення використовувалися переважно як “ветхі прикраси мови”, те в даний час вони здобувають цивільне звучання, на них спираються в суспільній і політичній боротьбі.

„Слово, безперечно, дуже складна одиниця і в своїй формі, і в семантичній сутності”, - зауважує В.Ващенко [37, с.4]. Тому „ в самому слові, його змісті схрещується багато лінгвістичних і екстралінгвістичних моментів, кількість і склад яких різноманітні”, - стверджує М.Комлев [84, с.25]. С. Кацнельсон стверджує що у семантиці слова наявні такі компоненти, як поняттєве ядро, образно-почуттєве уявлення та емоційно-оцінкове забарвлення. Як семантичні одиниці ФО, які, порівняно зі словом, є одиницями складнішої смислової структури.

Кожна ФО як полісемантична конструкція складається із сполучення лексем певної структурно-граматичної будови (1-й змістовний шар). Від смислу кожної з цих лексем наче „відшаровуються” окремі семи (елементарні одиниці слова), що стають компонентами образу з певним денотативним значенням, на основі якого виникає значення конототивне, яке збігається з предметно-логічним значенням усієї ФО.

Виникнувши на основі 1-го значеннєвого шару, образ немов звільняється від словесної оболонки й стає рельєфнішнім – живим, видимим, відчутним, а далі переходить у фразеологічне значення (2-й змістовний шар) сталої одиниці. Це загальне значення становить єдине семантичне ціле, що виникає від взаємодії усіх окремих значеннєвих сем. Виступаючи як спосіб передачі значення, як змістовний шар-посередник, образ є наче внутрішньою формою ФО, з тією, одначе, різницею, що не всі слова мають виразну внутрішню форму.

Хоч значення ФО не виводиться із суми значень компонентів, воно не нейтральне щодо 1-го змістовного шару. Навпаки, компоненти фразеологізму – це одиниці першорядної вагомості у створенні загального фразеологічного значення. Тільки певна їхня сукупність створює образ за допомогою цілого фразеологічного значення. Фразеологізація – це, насамперед, процес семантичного перетворення, що формує нові одиниці (див. Додаток 1).

Оскільки фразеологізми являють собою дуже неоднорідну область, важко говорити про єдині особливості семантики всього класу. Проте для окремих типів фразеологізмів можна виділити специфічні семантичні характеристики. Так, для ФО характерна наявність у їхньому значенні образної складовий, котра впливає не тільки на експресивно-стилістичні параметри (В.Н.Телия), але і на власне семантику і на сполучуваність ФО.

При перекладознавчому аналізі слід враховувати розбіжності щодо вживання експресивних засобів, зокрема елементів нижчого мовного узусу. Наприклад в українській художній лексиці обмежений допуск брутальної, вульгарної мови, а в сучасній англомовній прозі спостерігається надмірне захоплення елементами низького, грубо-просторічною і лайливою лексикою. Цим зумовлений нижчий коефіцієнт вульгаризмів в українських перекладах англомовного красного письменства. Адже переклад ФО в художній літературі сприймається лише при умові його відповідності художньо-стилістичної традиції мови перекладу.

Ідіоми обо ФО по ряду властивостей наближаються до звичайних одиниць лексикона, зокрема, вони відтворюються як готові одиниці словника. Проте для ФО з живою внутрішньою формою ця аналогія вірна лише частково. Жвавість внутрішньої форми і її вплив на сполучуваність приводять до того, що при вживанні ідіома як би конструюється щораз заново. Ця специфічність ідіоматики описується в рамках спеціального напрямку - когнітивного моделювання актуального значення ідіоми (А.Н. Баранів, Д.О. Добровольский). Сутність когнітивного моделювання полягає в тім, що актуальне значення ідіоми представляється як результат обробки визначених знань про світ, з якими зв'язана ідіома.

Під поняттям словесний образ мається на увазі семантична конструкція, яка виникла в результаті застосування усталених висловів які заново показують речі й явища, про які йдеться з несподіваного боку.

Фразеологічна теорія включає кілька найважливіших компонентів. Серед них – дослідження параметрів фразеологічності (ідіоматичності і стійкості); типологія ФО; дослідження семантики ФО різних типів; опис варіювання форми ФО; когнітивне моделювання актуального значення (для ідіом і паремій); дослідження нестандартних (у тому числі ігрових) вживань ідіом. У повному і закінченому виді такої теорії поки не існує.

Семантична структура фразеологізмів може бути й ускладненої, і простій, у залежності від контексту в широкому змісті цього терміна.

Якщо лінгвісти зближають фразеологічні сполучення з простими словами які складають лексичні єдності, то літературознавці включають їх до складу ресурсів образності, підвищеної виразності, тобто вважають їх конструкціями з живою експресивною функцією, а тому цілком обґрунтовано відносять фразеологію письменника до засобів його поетики.

Народна фразеологія лише частиною "поетична", бо інша чимала частина народних фразеологізмів повинна бути віднесена до словосполучень, що утратили образність, тобто семантично спрощеним і одноплановим. Однак з поетикою зближає фразеологію не стільки можливість глибокої семантичної структури, скільки її ідеологічність.

Вивчення фонових знань, об'єктивних способів виділення культурного компонента значення є важливою задачею, тому що включення в лінгвістичний аналіз соціального виміру дає можливість глибше проникнути в саму природу мови, повніше виявити умови його функціонування і динаміку його розвитку, дозволяє представити в новому світлі картину мови як суспільного явища.


1.6 Типи перекладацьких відповідників


Робота над описом лексичних одиниць, що входять до складу вільних та фразеологічних словосполучень, тісно взаємопов`язана з описом англійської граматики на функціонально-змістовній основі. Для тих, хто навчається, дуже важливо користуватися як семасіологічним, так і ономасіологічним підходами до опису цих мовних одиниць.

Порівняльний опис функціонування лексичних ФО англійської мови, також сприяє створенню навчального словника активного користування, який може озброїти викладача та учня важливою інформацією про специфіку функціонування засобів мовної образності англійської мови.

Фразеологізми - зв'язані, сталі словосполучення, іноді навіть цілі речення, як правило повністю, або частково мають переносне значення. Основною особливістю ФО, на думку багатьох сучасних дослідників, є невідповідність плану змісту плану вираження, що визначає специфіку ФО, надає глибину й гнучкість її значенню. Ці можливості лежать, очевидно, у самій природі ФО - замкнутому мікроконтексті, у якому реалізуються не тільки формальні зв'язки між планом вираження й планом змісту такого знака, але й асоціативно-семантичні, причому не обов'язково логічно виведені із самого мікроконтексту. Саме ця невиводимість і дозволяє ФО позначати найскладніші явища й відносини дійсності в повній і виразній формі.

Найбільш переконливим доказом багатих можливостей ФО - і особливої складності їх для перекладу - є те, що їх охоче не тільки вживають, але творчо переводять багато письменників, журналісти й інші творчі мовні особистості:

Soames doggedly let the spring come - no easy task for one conscious that time was flying, his birds in the bush no nearer the hand, no issue from the web anywhere visible.

У цьому прикладі Дж. Голсуорсі, використовує англійське прислів'я - "a bird in the hand is worth two in the bush" у перетвореному виді, надаючи образу Сомса, як би додаткову людяність, роблячи його більше зрозумілим, менш щасливим, здатним робити нерозумні вчинки, які не приносять прибутку, і тим самим викликає в читача співчуття, відчуття того, що цей бездоганний бізнесмен - така ж людина, як і всі. Дослівний переклад цієї фрази неможливий, тому що вираз, "птаха в кущах, що не дається в руки" не є змістовною одиницею для української мови, як не є нею й "один птах у руках коштує двох у кущах". Отже, перекладач може лише скористатися українським прислів'ям з аналогічним змістом і близькою, але не ідентичною образністю: "синиця в руках дорожче за журавля в небі".

Такі одиниці нерідко являють собою подвійну пастку для перекладачів, тому що їхнє існування, зрозуміле й саме собою, відкрите для носіїв мови, може бути не зафіксовано словниками, або вони можуть сполучати

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: