Xreferat.com » Топики по английскому языку » Особливості перекладу епонімів на прикладі медичних текстів

Особливості перекладу епонімів на прикладі медичних текстів

знаходиться Лабрадор, сенс фрази буде для нього втрачений. Тому наявність у даного ВН інформації, що відображає, щонайменше, географічне положення об'єкту, не має викликати сумнівів [5,c.263].

Не залежне від контексту індивідуалізуюче значення, якщо воно є, робить ВН словом з повною смисловою структурою. А це відкриває можливість використання слова в переносній смисловій функції. Наприклад:

7. In the years from Appomaitox to the end of the nineteenth century the American people settled half their continental domain, laid down а vast railroad system, and grew mighty in the world on their great resources of coal, metals, oil and land. (R. Hofstadter)

За роки від AnnoMaiTOKca до кінця XIX сторіччя американці заселили половину своїх континентальних володінь, заклали розгалужену мережу залізниць, а їх країна нарощувала свою потужність, спираючись на величезні ресурси вугілля, металу, нафти і земель [6,c.240].

ВН Аппоматтокс відома, мабуть, майже кожному американцеві: у 1865 р. в містечку під цією назвою (штат Вірджинія) капітулювала армія Конфедерації південних штатів, що ознаменувало закінчення громадянської війни.

Наприклад:

8. His father (...) fought from Manassas to Appomatox.

Його отець пройшов із зброєю в руках від Манассаса до Аппоматтокса.

Ця фраза означає: «пройшов всю громадянську війну» (у битві при Манассасе (1861 р.), відбулося перше значне зіткнення армій північних і південних штатів).

Можна відзначити, що в цитованих уривках топоніми позначають не територіальні, а тимчасові віхи, тобто географічна назва переноситься на пов'язану з ним подію [15,c.33-47].

Імена людей, що користуються популярністю, широко застосовуються з метою образної характеристики:

9. «So stop crying in your beer about being just а possession. From now on you'll be Florence Nightingale, Sigmund Freud and the best friend he ever had.»- «Отже припините плакати про те, що ви для чоловіка просто звичайна річ. Відтепер ви будете для нього Флоренс Найтінгейл, Зігмундом Фрейдом і найкращим іншому».

Згадка імен Ф. Найтінгейл (1820—1910), видатної англійської медсестри, і австрійця 3. Фрейда (1856—1939), засновника психоаналізу, рівнозначно тут закликають бути дбайливою медсестрою і уважним психологом (по сюжету книги цей заклик звернений до дружини раптово важко хворої людини).

Наприклад:

10. On Christmas Eve she and Mag gave а party. Holly asked me to come early and help trim the tree (...) It would have taken а Rockefeller to decorate it for it soaked up baubles and tinsel like melting snow. – В святвечір вони з Мег покликали гостей. Холлі попросила мене прийти раніше і допомогти прикрашати ялинку... Щоб цю ялинку прикрасити, потрібно бути Рокфеллером, тому що іграшок і серпантину на неї було не напасатися: вона все поглинала як танучий сніг.

Автор хоче підкреслити тут розміри ялинки, оскільки довелося б витратити багато грошей, щоб купити достатню для неї кількість іграшок; Рокфеллери — одне з багатющих сімейств Америки.

Як ми бачимо, в приведених прикладах ВН відносяться до об'єктів, що користуються широкою популярністю. Тому-то і відпадає необхідність в конкретизації імені контекстом, як це буває в інших випадках.

Вказану групу, яка, на наш погляд, займає особливе місце в системі ВН (що обов'язково повинне враховуватися при лексичному і перекладацькому аналізі тексту), називатимемо одиничними ВН. Інші ВН, такі, що вимагають конкретизації в контексті і мовній ситуації, назвемо множинними антропонимами [14,c.240].

Одиничні ВН володіють смисловою структурою, тобто в їх значенні закладені не тільки загальнокатегоріальні ознаки, властиві всім ВН (віднесеність до того або іншого роду об'єктів), але і набір диференціальних ознак, що характеризують даний об'єкт.

Їх сигнифікату не можна приписувати всю суму відомостей про індивідуальний об'єкт. «Теорія, згідно якої власні імена мають більше значення, ніж прозивні, або їх значення нескінченне, справедлива лише в тому випадку, якщо ім'я як мовну категорію підмінити нашими відомостями про названий об'єкт».

Проте якась частина відомостей про широко відомий об'єкт, що є загальним надбанням, не може бути відкинута.

Словникові дефініції, в принципі, не дають можливих переносних значень, але можуть бути використані як відправна крапка для інтерпретації останніх, наприклад:

11. «And since you are interested in local birds, we must find you а Lukulukoko to work on. It has blood red feathers, utters а loud hoarse cry and is said to be warning travellers and tribes of disasters to come — so ominous (...) But what's so amusing about this one is that its feathers derive all their colour from а loosely fixed copper pigment which dissolves immediately in the weakest solution of ammonia, leaving Cassandra prophesying away in the nude» - «Якщо вже ви цікавитеся місцевими птахами, треба нам буде знайти для вас «лукулукоко». У неї криваво-червоне пір'я, і вона видає гучний хрипучий крик, який попереджає подорожніх і місцеві племена про наступаючі нещастя — дуже вже зловісні... Але важливо те, що своїм забарвленням птах зобов'язаний слабко закріпленому мідному пігменту, який миттєво розчиняється в слабкому розчині аміаку, через що ця Кассандра вимушена пророкувати, в деякому роді, голяка». (Пророк Кассандра, по легенді, провіщав нещастя.)

12. She is putting on weight she says because she eats compulsively because our happy home has been broken up. Freud, Freud, in the ice cream parlor – А вагу вона набирає ніби то тому, що вимушена багато їсти, оскільки розбито наше щасливе сімейне вогнище. І тут — Фрейд, він проник навіть в шоколадне морозиво.

(Згадкою про Фрейда супроводжується подібність психоаналітичного міркування.)

Легко помітити, що в навединих прикладах ВН вжито як так зване предикативне слово. Це означає, що реалізуються одночасно два плани його змістовної структури: вказівка на одиничний об'єкт і через цю вказівку — виділення ряду характерних ознак цього об'єкту, які приписуються іншим об'єктам або іншим компонентам мовної ситуації [7,c.135].

Це, мабуть, головна умова, при якій передача ВН вимагає особливої уваги перекладача. Сподіватися на механічну транслітерацію в таких випадках не можна, оскільки вона може не забезпечити передачу елементів змістовної структури, що акцентуються. ВН.

Завдання перекладача — у кожному конкретному випадку виявити ці елементи і спробувати донести їх до читача.

Подивимося, яким способом це досягається.

Одиничні ВН, як наголошувалося, належать об'єктам, широко відомим в даному мовному колективі в даний період часу. Якщо до того ж вони відомі в країні, на мову якої здійснюється переклад, то у такому разі особливих проблем у перекладача не виникає. ВН при цьому вже має традиційний еквівалент, який є стійким фактом мови перекладу (напр., Columbus — Колумб, Freud — Фрейд, Shakespeare — Шекспір, Rockefeller — Рокфеллер, Thames — Темза) [11,c.208].

Інша справа, коли одиничне ім'я є реалією, мало відомою читачам на мові перекладу. Візьмемо хоча б такий приклад:

13. His eyes narrowed. «So how did you know?"

«Read it in Winchell.» Which I had, as а matter of fact.

Навіть при бажанні, в даному випадку важко було б передати Winchell простою транслітерацією, не вникаючи в зміст цієї ВН: дуже незвичайна граматична функція, в якій вона виступає, — обставина, виражена поєднанням з приводом.

Коли з'ясовується, що Уїнчелл — це американський журналіст, відомий своїми підбірками світської хроніки, перед перекладачами відкривається можливість вибору одного з трьох варіантів перекладу:

а) транслітерація плюс підрядкова примітка. Інакше кажучи, фраза «Я прочитав про це у Уїнчелла» супроводжується виноскою: «Уїнчелл — американський журналіст, що пише в розділах світської хроніки і відомий своїми матеріалами про особисте життя знаменитостей». Цей варіант «близький до оригіналу» і в той же час дозволяє читачеві зрозуміти смислове наповнення;

б) транслітерація плюс пояснювальні слова, введені в текст: «Я прочитав про це в розділі світської хроніки Уїнчелла». Такий варіант гарний тим, що вводить ВН в контекст природним чином і робить фразу зрозумілою, не відволікаючи читача виносками;

в) повна відмова від збереження формальної оболонки ВН при розкритті її змісту описовим перекладом: «Я прочитав про це в світській хроніці». Такий варіант теж можна визнати правомірним як правильно передавальний сенс і направлений на читача, зацікавленого в засвоєнні змісту перекладної книги при мінімумі таких психологічних перешкод для сприйняття, якими є зазвичай примітки і малозрозумілі (до того ж невимовні) іноземні імена [4,c.384].

Розглянемо ще один приклад, в якому змістовність ВН особливо рельєфна завдяки його незвичайній синтактико-граматичній функції:

14. What I want to know is — does he take me home afterward. I'm not Emily Posted.

Тут також можливі три варіанти перекладу:

а) «Я не читала Емілі Пост» (Е. Пост — автор відомої книги з етикету). Цей варіант буде також частково пояснювальним, оскільки слово «читала» має на увазі,, щоВН позначає літератора;

б) «Я не навчалася етикету по книзі Емілі Пост»;

в) «Я не вивчала з книг правила правильної поведінки».

Третій (описовий) спосіб перекладу переважно, мабуть, там, де ВН уживається одноразово впродовж всього тексту і служить перш за все образним лексичним засобом для виразу прозивного значення. Насправді, якщо імена Уїнчелл і Емілі Пост знайомі американцям, то російському читачеві вони нічого не говорять, так що, навіть якщо і залишити їх в перекладі, вони не зможуть нести того образного навантаження, яке поклав на них автор оригінального тексту [7,c.135].

Тому розумніше взагалі опустити їх в перекладі у разі, коли це не руйнує змістовної і стилістичної єдності тексту і виправдовується міркуваннями доступності тексту.

Втім, до опущення ВН в перекладі треба підходити вельми обережно. Часто переважно буває другий (що пояснює) спосіб передачі ВН, при якому істотні для розуміння компоненти смислової структури назви отримують експліцитний вираз.

Так і поступають у багатьох випадках перекладачі. Наприклад, назва розповіді Ф. Скотта Фітцджеральда «The Diamond as Big as the Ritz» звучала б безглуздо в дослівній передачі: «Алмаз величиною з «Ріц», оскільки порівняння з незрозумілим предметом під назвою «Ріц» навряд чи допомогло б представити величину алмазу. Абсолютно закономірно тому введення слова «готель» в російський переклад назви («Алмаз величиною з готель «Ріц»).

Проаналізуємо переклад наступних рядків:

15. But old Stradlaler kept snowing her in this Abraham Lincoln, sincere voice, and finally there'd be this terrible silence in the back of the car. - Але Стредлейтер все умовляв її, голос у нього був як у президента Лінкольна, жахливо чесний, щирий, і раптом наступила страшна тиша.

Хоча ім'я Аврама Лінкольна добре відоме в наший країні, перекладачка, якби нагадуючи читачам, абсолютно правильно додає слово «президент», оскільки порівняння не зовсім звичайне і можна не відразу здогадатися, про кого йде мова.

У обох останніх випадках ВН несуть велике образне навантаження. Замість них теоретично могли б бути використані і прозивні слова; але ВН дозволяють дати більш ємну характеристику, оскільки здатні указувати на об'єкт в нерозчленованій цілісності його ознак.

А. Лінкольн славився своєю чесністю, непідкупністю, умінням переконувати, і на всі ці ознаки, не перераховуючи їх, і вказує автор, використовуючи ВН [12,c.104].

«Неоцінима прагматична зручність власних імен якраз в тому і полягає, що вони дають можливість публічно говорити про кого-небудь, не домовляючись заздалегідь, які саме властивості повинні забезпечити ідентичність референта», — писав Дж. Сирль.

Вживання одиничного ВН — це могутній стилістичний прийом, що дозволяє створити комплексний і цілісний образ.

Що всі читають англомовну літературу добре знають, наскільки важливе значення для розуміння тексту мають одиничні ВН, такі, що належать відомим в своїх країнах політичним діячам, бізнесменам, артистам, режисерам кіно і телебачення, письменникам, журналістам, персонажам популярних фільмів і книг, національного фольклору, а також назви міст, районів, деяких вулиць (напр. Wall Street, Broadway, Madison Avenue і так далі) і окремих будівель (напр., Empire State Building), а також фірм, установ, організацій і тому подібне.

На жаль, більшість англо-російських словників залишають за бортом навіть самі широковідомі з них, тоді як необхідність включення одиничних ВН в словники підтверджується перекладацькою практикою.

Що ж до множинних ВН, то вони можуть також виступати як повнозначні слова, якщо за ними закріплені мовною практикою стійкі асоціативні значення (напр., John Doe — рядовий, «середньостатистичний» американець; Jane, Judy — будь-яка дівчина, «подруга»; Bobby — поліцейський; Paddy — ірландець і так далі).

У таких випадках механічна транслитерация, як правило, не досягає мети. Для розкриття змістовного значення можуть бути застосовані ті ж способи, що використовуються для передачі одиничних ВН.

Потрібно, проте, відзначити, що в питаннях передачі англійських ВН стикалися і стикаються часом до цих пір суперечливі теоретичні концепції і практичні прийоми передачі іноземних імен [26,c.300].

Це призводить до співіснування не схожих один на одного дублетів, що є різними варіантами одного і того ж іноземного ВН (напр. Юз і Хьюз, Ріган і Рейган, Гулль і Халл).

У результаті руйнується тотожність імені в іншому мовному середовищі, що з жалем констатував І. А. Кашкин з приводу деяких перекладів Діккенса: «Як звуть по-людськи якусь Мерайю Лобс в «Записках Піквікського клубу»? Для англійця — точно так, як і Мерайю Стюарт. Як звуть якихось Томеса?

Для англосакса так само, як Томеса Гарді або Томеса Едісона. На честь кого названий Лінкенс Моньюмент Для американця — на честь президента Лінкена. Ім'я убитого Макбетом короля Данкена звучить для англійця так само, як ім'я знаменитої танцівниці Ізідор Данкен.

Але для російського читача все це фонетичні загадки, в яких мало хто дізнається Марію Стюарт, президента Лінкольна, Томаса Гарді, Айседору Дункан і тому подібне» [21,c.325].

За наявності великої різноманітності практичних прийомів передачі ВН на російську мову перекладач може, звичайно, спиратися на ту концепцію, яку вважає найбільш задовільною.

Але він не повинен забувати про те, що одне і те ж ім'я повинне залишатися самим собою (тотожність ВН самому собі, його незмінність — це одна з найважливіших його властивостей). Тому здається ризикованим винаходити абсолютно нові методи транскрипції. Тим часом подібні спроби іноді робляться: як приклад можна привести передачу глухого міжзубного англійського th російським словосполученням фс (при традиційних варіантах т або з).

Не менш обережно слід підходити і до граматичного оформлення іншомовних ВН в російському тексті.

У поєднанні з російськими словотворчими суфіксами вони можуть звучати неприродно і навіть комічно. Наприклад, трохи ріже слух прикметник в кожному з наступних поєднань: «Нейтльова діва» (Nateley's whore — від ВН Нейтлі10), «Фасоусовський шофер» (the Thaw chauffeur ) «, що віддає таким перекладацьким «соусом».

Таким чином, можна зробити наступні висновки:

1. З огляду на те, що відома частина ВН володіє повною смисловою структурою, механічна передача їх фонографічної оболонки не може вважатися достатньою умовою адекватності перекладу контекстів, що містять такі ВН [22,c.253].

2. Основною групою повнозначних ВН є так звані одиничні ВН, які, як правило, не супроводжуються уточнюючим контекстом, оскільки їх індивідуалізуючі значення не залежать від конкретної мовної ситуації і мовного оточення.

3. Важливою особливістю одиничних ВН є їх здатність виступати як предикативні (що характеризують) слова, що володіють двопланними значеннями: вказівки на індивідуальний об'єкт і через його ознаки уподібнення йому інших об'єктів. Це супроводжує іноді здатність ВН отримувати синтаксичні функції, не властиві їм при прямій номінації. Подібні випадки вимагають особливо уважного відношення при перекладі.

4. Розкриття смислової структури одиничних ВН може досягатися наступними основними способами: знаходженням еквівалента в мові перекладу; транскрипцією одночасно з підрядковою приміткою; транслітерацією одночасно з експліцитною передачею смислових компонентів (пояснюючий переклад); відмовою від передачі формальної сторони ВН і розкриттям її змісту іншими способами (описовий переклад).

5. Орфографічне і граматичне оформлення ВН в перекладі повинно орієнтуватися на бажаність збереження тотожності назви в мові перекладу.


2.3 Проблема дослідження епоніма-терміна в науково-технічних текстах


Розглянемо тепер особливості епоніма-терміна. Терміни є смисловим ядром спеціальної мови і передають основну змістовну інформацію.

У сучасному світі в результаті зростання науково-технічних знань понад 90% нових слів, що з'являються в мовах, складають спеціальні слова. Потреба в термінах набагато вища, ніж в загальновживаних словах.

Зростання кількості епонімів-термінів деяких наук випереджає зростання кількості загальновживаних слів мови, і в деяких науках кількість термінів перевищує кількість неспеціальних слів.

Бурхливе утворення нових дисциплін (в середньому кожні 25 років число їх подвоюється) спричиняє собою їх потребу у власній термінології, що призводить до стихійного виникнення термінологій.

В умовах "термінологічного потопу" перед фахівцями постає серйозна проблема впорядкування всього масиву термінології. І в цьому випадку на перший план висувається такий важливий аспект, як нормативність.

Термінологія, займаючи в спеціальних мовах центральне місце, володіє певною самостійністю формування і розвитку. Звідси неминуче витікає і деяка самостійність лінгвістичного критерію оцінки терміну, і зокрема, нормативної його оцінки.

Лінгвістична нормативність в загальному вигляді - це правильність освіти і вживання епоніма-терміну. Процеси терміноутворення і терміновживання - не стихійні, а свідомі процеси, підконтрольні лінгвістам і термінологам.

Норма в термінології повинна не суперечити, а відповідати нормам загальнолітературної мови, в той же час існують і особливі вимоги, які пред'являються до терміну.

Питання це має давню традицію. Нормативні вимоги до терміну вперше були сформульовані основоположником російської термінологічної школи Д. С. Лотте. Це - системність термінології, незалежність терміну від контексту, стислість терміну, його абсолютна і відносна однозначність, простота і зрозумілість, ступінь впровадження терміну [28,c.47].

Надалі ці вимоги лягли в основу методичної роботи над термінологією в Комітеті науково-технічної термінології Академії наук і були зведені воєдино в "Короткому методичному посібнику з розробки і впорядкування науково-технічної термінології".

Зупинимося докладніше на кожній з цих вимог, які відносяться до епоніму-терміну в рівній мірі:

1. У вимозі фіксованого змісту (одному знаку відповідає одне поняття) полягає положення про те, що термін повинен мати обмежений, чітко фіксований зміст в межах певної терміносистеми в конкретний період розвитку даної області знання (останнє уточнення представляється важливим, оскільки з поглибленням знання зміст поняття може розвиватися і з часом той же термін може набути іншого значення).

Звичайні слова уточнюють своє значення, набувають різних смислових відтінків в контексті фразеологізму, у поєднанні з іншими словами.

Контекстна ж рухливість значення для терміну абсолютно неприпустима. Потрібно підкреслити, що тут міститься логічна вимога до терміну - постійність його значення в рамках певної терміносистеми.

2. Наступна вимога - точність терміну. Під точністю зазвичай розуміється чіткість, обмеженість значення.

Ця чіткість обумовлена тим, що спеціальне поняття, як правило, має точні межі, що зазвичай встановлюються за допомогою визначення - дефініції терміну [6,c.240].

З погляду віддзеркалення змісту поняття точність терміну означає, що в його дефініції є необхідні і достатні ознаки поняття, що позначається.

Термін повинен також (прямо або побічно) відображати ознаки, по яких можна відрізнити одне поняття від іншого. Терміни володіють різним ступенем точності.

Найбільш точними (або правильно орієнтуючими) представляються мотивовані терміни, в структурі яких особливо яскраво передані зміст поняття або його відмітні ознаки, наприклад: чутлива поверхня напівпровідникового детектора іонізуючого випромінювання, цільність зовнішньої зони дифузійного шару [9,c.114].

Значення безлічі невмотивованих термінів не виводиться із значення тих, що входять в них терміноелементів (з'єднання типу ластівчин хвіст). Сюди ж відносяться і хибномотивовані терміни типу атом або терміни-епоними.

Останні мають ту позитивну якість, що не викликають ніяких асоціацій. Але тут є і негативний аспект: в більшості випадків епоніми-терміни не викликають уявлень і не відображають зв'язку даного поняття з іншими (многочлени Чебишева, кератопротез Федорова), тому освоїти їх надзвичайно важко.

3. Вимога однозначності епоніма-терміна.

Особливо незручна в даному випадку категоріальна багатозначність, коли в межах однієї терміносистеми одна і та ж форма використовується для позначення операції і її результату.

Упорядкувавши термінологію, тобто фіксуючи значення кожного терміну даної системи понять, встановлюють однозначність терміну.

4. Термін не повинен мати синонімів.

Синоніми в термінології мають іншу природу і виконують інші функції, ніж в загальнолітературній мові. Під синонімією в термінології зазвичай розуміють явище дублетності (офтальмолог - окуліст, бремсберг - спуск, генитив - родовий відмінок).

Відносно епоніма-терміна випадку синонімії вкрай рідкісні, практично виключаються [15,c.33-47].

Що стосується коротких форм термінів, то існування фонетичних, графічних, морфологічних, словотворчих, синтаксичних і інших варіантів термінів призводить до коливань в їх написанні, породжує вимогу інваріантності термінів - незмінності їх форми.

Порівн.: лимфангоит - лимфангиит - лімфангіт (у медицині), граффитто - графитто - сграффитто (у архітектурі), дискета - дискетта (у інформатиці).

Це ускладнює спілкування фахівців, і часто формальна різниця приводить до семантичної диференціації.

5. Термін повинен бути систематичним.

Систематичність термінології базується на класифікації понять, виходячи з якої виділяються необхідні і достатні ознаки, що включаються в термін, після чого підбираються слова і їх частини (терміноелементи) для утворення терміну. Це вимога повністю відповідає епонімам-термінам.

З систематичністю терміну тісно пов'язана його мотивованість, т. е, семантична прозорість, що дозволяє скласти уявлення про зване терміном поняття.

Систематичність дає можливість віддзеркалення в структурі терміну його певного місця в даній терміносистемі, зв'язку одного поняття з іншими, його віднесеності до певної логічної категорії понять.

Таким чином, ознаки, які кладуться в основу побудови термінів, що відображають видові поняття, тобто поняття, що стоять на одному класифікаційному ступені, повинні бути однакові.

Звичайно, ми бачимо, що епоніми-терміни мають свої індивідуальні особливості, але і частково вони співпадають із загальними вимогами термінів, які розглянуті вище [ 31,c.27-36].

6. Стислість терміну. Термін повинен бути коротким. Тут можна відзначити суперечність між прагненням до точності терміносистеми і - до стислості термінів.

Для сучасної епохи особливо характерне утворення протяжних термінів, в яких прагнуть передати більшу кількість ознак понять, що позначаються ними. Намічується тенденція до ускладнення структури термінів-словосполучень, з'являються довгі, громіздкі назви, що наближаються до термінів-описів [30,c.215].

Ця вимога дуже актуальна відносно епоніма-терміну, оскільки потреба в ускладнених конструкціях пояснюється тим, що засобами розгорненого словосполучення передається більша кількість ознак спеціального поняття і тим самим збільшується ступінь семантичної мотивованості епоніма-терміна, що для нього дуже істотно.

Крім того, в розгорнених епонімах-термінах можливе поєднання деталізованого поняття з таким позначенням деталей, що термінує, яке робило б це позначення зрозумілим поза контекстом, тобто було б однозначним.

Але оборотною стороною подібної однозначності виявляється громіздкість тексту. Практика ж стикається з необхідністю шукати скорочений варіант довгого незручного найменування, що відповідає закону економії мовних засобів.

І в цьому випадку принципове значення має питання про те, яке словосполучення можна вважати коротким варіантом (за іншими джерелами - формою) терміну. Короткий варіант - це скорочений, але функціонально рівноцінний, вторинний знак поняття, що термінує. Він завжди проводиться від семантичної і знакової структури основного терміну.

Короткий варіант не може бути довільним, вільним, він повинен зберігати в собі необхідні систематизуючі ознаки, які поміщені в повному епонімі-терміні [8,c.168].

У роботах останніх років виділяють прагматичні вимоги, обумовлені специфікою функціонування терміну, серед яких можна назвати наступні: зануреність, сучасність, інтернаціональність і благозвучність терміну, у тому числі і епоніма-терміну, особливо в медицині.

Потреби міжнародного спілкування фахівців у зв'язку з тенденцією, що росте, до інтернаціоналізації наукових досліджень, збільшенням обміну наукової і технічної інформації відбиваються в зростанні престижу інтернаціональності, або близькості форми і збіги за змістом, епонімів-термінів, що вживаються в декількох національних мовах.

Ця тенденція відображає необхідність примирити вимогу наукової точності, з одного боку, і практичній стислості - з іншою.

Благозвучність епоніма-терміна має два аспекти: зручність вимови і власне благозвучність [27,c.158].

Специфіка деяких областей знання пред'являє додаткові вимоги до епонімів-термінів, наприклад, бажання не травмувати присутніх хворих призводить до навмисної недоступності медичної термінології і заміни таких термінів.

Всі ці нормативні розпорядження мають на увазі "ідеальний" термін і, звичайно, складно їх виконати на практиці. При стандартизації нормативність вимог спрощується. Так, як обов'язкові властивості епоніма-терміну висуваються однозначність, стислість і відповідність нормам і правилам російської мови. Решта вимог до науково-технічного епоніму-терміну пропонується вважати факультативними.


3. Особливості перекладу епонімів на прикладі медичних текстів


Усестороннє вивчення медичних термінів в лінгвістичному і понятійному аспектах є важливим етапом у вирішенні міжмовної комунікації.

Наявність в термінологічній системі як загальних з лексикою російської мови, так і специфічних характеристик припускає двосторонню спрямованість процесу вивчення епоніма-терміну [23,c.287].

З одного боку, предметом аналізу стають ті параметри епоніма-терміна, які зближують його із загальновживаними словами, з іншого боку, інтерес викликає специфіка епоніма-терміна, яка визначає його приналежність до власної терміносистеми.

Багатопараметричний аналіз медичної термінології, виконаний на основі медичної енциклопедії (більше 54000 термінів), вказує на той факт, що медичні терміни складаються:

- із слів-термінів – 25,6% (кома, абстиненція, фенілкетонурія, перикард, лапаротомія, пневмоторакс, анемія, лейкопенія, карієс);

- з епонімів-термінов, два слова в складі – 54,44% (паличка Фрідлендера, хвороба Паркінсона, заяча губа, гіпоксія плоду, набряк Квінке, миготлива аритмія);

- епоніми-терміни, з трьох слів – 15,44% (хвороба Маркиафава Мікеллі);

- епоніми-терміни, з чотирьох слів – 3,46% (синдром Вольффа-паркинсона-уайта);

Далі слідує різкий спад, і на терміни від 6 до 11 слів падає 0,05%.

Далеко не всякий контекст дає можливість зрозуміти значення слова. Особливу складність перекладу викликають спеціальні епоніми-терміни, переклад яких передбачає знання самої хвороби або її дослідника, тобто додаткові знання по історії медицини. Як правило, дані спеціальні слова представляють зменшувальні форми початкових слів, а також слова, що рідко вживаються в розмовній мові.

До того ж, не знаючи системи зменшувальних суфіксів, за допомогою яких йде творення даних слів, перекладач не в змозі встановити значення потрібного епоніма-терміна.

Якщо говорити про синтаксичні моделі, що використовуються як епоніми-терміни, то в більшості випадків це моделі в двох варіантах: субстантивному і атрибутивному.

Іменний характер словосполучень доповнюється дієприкметниковими зворотами і дієприкметниками з іменниками: прогресуюча короткозорість; артерія, супроводжуюча сідничий нерв [16,c.309].

У ролі субстантивного компоненту можуть виступати: іменники російського походження (горбок, відкладення, камінь, вкладки, прикус); іменники греко-латинського походження (стоматит, одонтома, індекс, адентія); іменники, запозичені з інших мов (емаль, пломба, гайморит).

Численну групу складають термінологічні словосполучення, у складі яких два атрибутивних компоненти (хронічний активний гепатит, кісткова зубна кіста, зовнішня клубова артерія).

Для субстантивних епонімів-термінів характерні такі моделі: іменник н.в. + іменник р.в.: хвороба Верльгофа, набряк Квінке, синдром Фреліха; кухоль Ейсмарха.

Увагу перекладач повинен акцентувати на високій частотності вживання абревіатур у практичній роботі лікаря і проводити роботу з трансформації багатокомпонентних словосполучень у ємніші і зручніші терміни.

Існує певна суперечність між тематико-ситуатиним представленням учбових матеріалів з російської мови, коли враховується поетапність формування лексико-граматичної бази, мовних умінь, і тематичною основою організації навчання на заняттях із загальноосвітніх дисциплін – біології, хімії, фізики, де така послідовність можлива не завжди, що пов'язано з необхідністю висвітлення конкретної теми в достатньо повному обсязі.

При вивченні термінології виникають труднощі, як правило, семантичного характеру [20,c.69-90].

Часто перекладач не уявляє конкретного змісту російських епонімів-термінів. В основі цього явища лежить той факт, що в термінології будь-якої з окремих

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: