Ринок горілки в Україні
Новаторство рішення полягає в тім, що лазерні установки одночасно наносять дату й час виробництва напою на пляшку й ковпачок. За умови, що всі рядки цифр розташовуються чітко одна над іншою, а їхы значення збігаються, покупець може бути впевнений у тім, що він купує оригінальний продукт. Це було зроблено в інтересах споживачів, які одержали надійну гарантію захисту якості продукції Nemiroff. Маркування, нанесене лазером неможливо підробити - на відміну від інших, нанесених чорнилом, вона не стирається.
Компанія Nemiroff не обмежується інвестуванням значних засобів у розробку новітніх технологій захисту своєї продукції. Для того щоб припинити будь-які можливості виробництва підробленої продукції Nemiroff, уклав договір з вітчизняними й закордонними заводами-контрагентами по виробництву склотари, згідно яким несанкціоноване виробництво фірмових пляшок Nemiroff спричиняє великі штрафи.
На сьогоднішній день компанія Nemiroff є безумовним лідером по захисту своєї продукції від фальсифікату. В 2007 році Nemiroff продовжить удосконалювання цієї системи, направивши кошти на вдосконалювання високотехнологічніх методів захисту від підробок. Зокрема, створення пляшки, що не має аналогів системи ідентифікації кожної, з можливістю простежити її шлях від конвеєра до торговельної точки.
Закупорені пляшки укладають у багатооборотні дощані, полімерні ящики, або ящики з гофрованого картону. Всередину кожного ящика з гофрованого картону вкладають пакувальний лист з позначенням назви виробів, кількості пляшок і їх місткості, дати пакування і прізвища або номера укладача.
Зберігати лікеро-горілчані вироби слід у приміщеннях з температурою від 10 до 20° С і відповідною вологістю повітря не вище 85 %. Забарвлені вироби небажано тримати під прямими сонячними променями.
В цих умовах строки зберігання складають: горілки — 12 м-ців; горілки особливої — 6 м-ців; лікерів міцних і кремів — 8 м-ців; лікерів десертних, наливок і пуншів—6 м-ців; настойок гірких, гірких слабоградусних і бальзамів — 6 м-ців; настойок солодких, напівсолодких, напівсолодких слабоградусних, коктейлю і аперитивів — 3 м-ці; напоїв десертних — 2 місяці.
4. БЕЗПЕЧНІСТ У СПОЖИВАННІ ГОРІЛЧАНИХ ВИРОБІВ
Із приводу шкідливого впливу алкоголю на здоров'я й поводження людини (тобто на здатність людини контролювати себе, на його нервову систему й координацію рухів) написано досить багато. Але ця література в основному заснована на емоціях й оперує аргументами моралі або ж приводить такі медичні аргументи, які не переконують нікого, тому що, по-перше, звичайно використають приклади патологічних випадків, спостережуваних у хронічних алкоголіків, і тому особливо «страшні», але зовсім не властиві масі «нормальних» споживачів алкоголю, а тому не підтверджувані їхніми особистими відчуттями, спостереженнями й досвідом; по-друге, медицина, коли вона фіксує точний факт, а не дає лише рекомендації, має справа винятково з патологоанатомічними даними, установлюваними після смерті алкоголіка, і, отже, може фіксувати шкідливий вплив алкоголю, лише коли абсолютно неясно, як позначилися поряд з ним на здоров'я всі інші фактори, що мали місце протягом життя даного індивідуума, - стрес, умови побуту, спадковість, уроджені захворювання, інші перенесені хвороби.
Із цієї причини звичайна медична пропаганда проти пияцтва не має ніколи реального успіху, насамперед серед самих медиків, у рядах яких досить п'яниць, тому що вона не дає ніякої інформації про те, як конкретно впливає та або інша доза алкоголю на здорову, нормальну, звичайну людину, що не є п'яницею, але іноді, що вживає алкоголь.
В 1903 році російський фізіолог Н. Волович, прагнучи прийти до об'єктивного розуміння процесів, що відбуваються в здоровому, сильному, нормальному людському чоловічому організмі при споживанні їми алкоголю, відмовившись від звичайного визначення ступеня сп'яніння по зовнішньому вигляді людини), знайшов дійсно об'єктивний показник і зробив унікальний дослід.
Н. Волович поклав в основу виміру впливу алкоголю на людину об'єктивний фактор – число ударів пульсу при споживанні різних доз алкоголю в порівнянні із числом ударів пульсу після вживання людиною склянки води. Пульс же вимірювали протягом рівно доби після вживання алкоголю (у якості якого взятий спирт-ректифікат 96°). При цьому для чистоти досвіду піддослідна особа голодувала. При вживанні були зафіксовані наступні результати: 20 г алкоголю (спирту) не давали практично ніяких змін, пульс збільшувався всього на 10-15 ударів у добу або зовсім не змінювався в більш здорових людей. Зате вже вживання 30 г алкоголю викликало збільшення на 430 ударів більше, ніж звичайно; 60 г алкоголю - на 1872 удари більше; 120 г алкоголю - на 12980 ударів більше; 180 г алкоголю - на 23904 ударів більше, а при 240 г наступного дня вже на 25488 ударів більше, тобто позначалася залишкова дія алкоголю, тому що він за добу повністю так і не виводиться з організму при прийомі більших доз.
Звідси випливав висновок: при споживанні 20 г алкоголю в організмі людини не відбувається ніяких негативних змін, а лише йдуть стимулююче-очищувальні процеси. Отже, ця кількість за добу нормальна, вона навіть профілактично часом необхідна (восени, узимку, у сиру погоду й т.д.); у перерахуванні на горілку з 40° змістом спирту це означає 50 г; 30 г спирту або 75 г горілки – це вже межа норми. Усе, що понад 60 г алкоголь (спирту) - тобто 150 г горілки за добу - уже шкідливо, а понад 100 г спирту або 250 г горілки - просто небезпечно, тому що це означає частішання на 10- 12 тис. ударів пульсу або серцебиттів більше, ніж нормально, або на 8-10 серцебиттів щохвилини більше, ніж необхідно. Не всякий здатний контролювати себе в такій ситуації. Маючи цю інформацію, нехай уже кожний розраховує свої сили й можливості.
У той же час навіть 30 г горілки, а то ще 50 г цілком достатньо як кулінарно-сопроводжувальний акцент до занадто жирної м'ясної або до солоно-пряної рибної й овочевої їжі.
Оскільки таку їжу споживають не щодня, а принаймні два-три разу на тиждень, то 100-150 г горілки в тиждень, або 400-500 г на місяць, цілком відповідають нормальній дозі, тому така кількість горілки й повинна стати відправною крапкою для вирахування мінімуму державного виробництва і як розумний мінімум індивідуального споживання, до якого варто прагнути. Це означає, що країна, що володіє принаймні 20 млн. потенційних споживачів горілки, повинна виробляти й реалізовувати щомісяця не менш 10 млн літрів горілки, щоб покрити нормальний і рівномірно розподілений попит, аж ніяк не диктувати цілями сп'яніння. Але це мінімум, який варто визнавати, з яким варто вважатися і який не можна знижувати, не ризикуючи викликати вибух попиту.
Основною причиною, що стимулює споживання спиртних напоїв, є їхня здатність фізіологічного впливу на людський організм. Фізіологічний вплив харчових продуктів на організм обумовлено змістом наступних груп фізіологічно активних речовин, що впливають на системи організму людини: нервову (етиловий спирт, кофеїн, нікотин, теобромін і ін.), сердечно - судинну (етиловий спирт, кофеїн, солі калію, магнію, ферменти й ін.); травну (мінеральні солі, органічні кислоти, ферменти, пектинові речовини, клітковина й ін.).
Основна фізіологічна дія алкогольних напоїв на організм людини пов'язана із впливом етилового спирту на нервову й серцево-судинну системи, а ступінь впливу залежить від дози алкоголю.
5. МЕТОДИ ВИЯВЛЕННЯ ФАЛЬСИФІКОВАНОЇ ПРОДУКЦІЇ.
Горілка відноситься до найбільш часто фальсифікованої групи алкогольної продукції через відносну простоту її виготовлення й високого попиту серед населення.
Найпоширенішими засобами фальсифікації горілки є: повна або часткова заміна харчового спирту на більш дешевий технічний; застосування води, що не відповідає вимогам технології; розведення або повна заміна водою.
Фальсифікація горілки найчастіше виявляється при зовнішньому огляді пляшки: її ознакою може служити невиразна блякла матова етикетка на неякісному папері, нещільна пробка, нечітке штампування на ковпачку, невідповідність найменування горілки виштампуваній заголовній букві на ковпачку й підписі на етикетці, наявність сторонніх включень.
Непрямою ознакою дійсності горілки може служити чорний масткий наліт на денці пляшки, що утвориться при русі пляшок по транспортері.
Доцільно розглянути етикетку зі зворотної сторони: на заводській етикетці є кілька рівних смужок клею або клей утворить рівне суцільне покриття. У невиробничих умовах клей звичайно наноситься пензликом, тому мазки найчастіше нерівні.
Багато великих підприємств для захисту своєї продукції від підробок передбачають нанесення на ковпачок чи пляшку написів або шифрів напилюванням водонерозчинної фарби.
Ковпачок із гвинтовим різьбленням не повинен прокручуваться навколо своєї осі. На заводі-виготовлювачі такі пляшки бракуються.
Наявність у горілці суспензій, пов'язане з порушенням технологій при її промисловому виробництві, відзначається вкрай рідко й може служити ознакою її фальсифікації.
Присутність ряду сторонніх домішок пов'язане із застосуванням нехарчового спирту: ацетон є ознакою синтетичного спирту; підвищений зміст ефіру, кротонового альдегіду, сірчистих сполук спостерігається в горілці, приготовленої з технічного гідролізного спирту. У смаку це проявляється присутністю пекучих тонів, наявністю різкого неприємного заходу. Якщо об'ємна частка сивушних масел, що втримуються в горілці, перевищує 0,1%, то при розтиранні її між долонями з'являється специфічний запах. Чиста горілка такого запаху не має.
Для споживачів, що бажають купувати продукцію гарантованої якості, радять звертати увагу на наступні деталі:
1. Ціна горілки. Незважаючи на розхожу думку, виробництво горілки - підприємство витратне, а випуск високоякісної продукції вимагає особливих вкладень, отже, горілка «преміум-класу» не може бути дешевою.
2. Зовнішній вигляд. Дорога, якісна горілка повинна мати відповідний товарний вид. Етикетки й контретикетки повинні містити всю необхідну інформацію. До того ж оригінальну пляшку, постачену ще й спеціальним захистом, важче підробити.
3. Завод-виготовлювач. Безпечніше купувати горілку тих виробників, якість роботи яких не викликає у вас сумніву.
4. Назва горілки. Важко собі представити елітну горілку за назвою «Обережно ДАІ!», «Посмішка Джоконди», «За милих дам» або «Настенька».
5. Місця продажів. Якісну продукцію краще купувати в спеціалізованих магазинах або в місцях фірмової торгівлі підприємства-виготовлювача або офіційного дистриб'ютора.
НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ГОРІЛКИ
Відрізнити гарну горілку від поганої, здавалося б, просто - для цього часом і приладів не потрібно. Але якщо горілка якісна, то відрізнити оригінал від підробки важко. Це завдання вдалося вирішити вченим з Інституту геохімії й аналітичної хімії ім. Вернадського РАН.
Запропонований ученими метод заснований на тім, що, виявляється, у кожного заводу горілка виходить особлива, з дуже незначними, але характерними відмінностями. От по цих особливостях, як по відбитках пальців, можна визначити, чи дійсно зробили горілку, наприклад, на заводі "Союз-Віктан" або просто розлили фальсифікат по зовсім таких же пляшках.
Чим же принципово відрізняється одна горілка від іншої, якщо компоненти в обох, загалом, ті самі? Звичайно, домішками, які й служать ученим розпізнавальними знаками. Справа в тому, що кожний завод для приготування своєї горілки використає ту саму воду й той самий спирт. Виходить, іонна сполука води й, відповідно, горілки теж буде приблизно тим самим, вирішили вчені й перевірили своє припущення на ділі. А для надійності проаналізували й спирти - теж на предмет домішок.
Виявилося, що по двох цих параметрах можна з легкістю ідентифікувати практично будь-яку горілку. Причому для перевірки дослідники зрівняли зразки горілок, випущених тим самим заводом, але в різний час, продукти різних заводів і фальсифікати. Результати перевершили самі сміливі очікування. Учені переконалися в тім, що метод прекрасно працює - показники, обрані авторами в якості контрольних, практично не відрізнялися в продукції того самого заводу, зате зовсім не збігалися з характеристиками горілок, зроблених іншими виробниками.
Тепер, маючи еталонні зразки цього продукту, учені із закритими очами зможуть сказати, на якому заводі випущена та або інша горілка, або ж викрити постачальників у підробці. Добре й те, що для проведення аналізу не потрібні дорогі прилади. Все необхідне встаткування - це два види стандартних хроматографів, які звичайно вже є в гарних лабораторіях по контролю якості харчових продуктів. Головне тепер - створити набір еталонів, з якими лабораторії зможуть порівнювати результати своїх аналізів.
ВИСНОВОК
Як ми з'ясували із всієї історії виникнення й еволюції виробництва й торгівлі горілкою, цей міцний алкогольний напій виявився у своєму розвитку тісно пов'язаним з економікою, фінансами й всією економічною політикою держави, а тому придбав і велике значення для всього суспільного й соціального розвитку як феодального, так і буржуазного суспільства. Як політичний фактор горілка одержала надзвичайно суперечливе значення. З одного боку, вона виявила себе як «безкласовий» напій з того погляду, що нестаток у ній і пристрасть до неї виявилися рівною мірою у всіх класів суспільства, коли вони виступали як споживачі горілки. Ця обставина й давала підставу й право державі виступати як надкласовий і нібито незалежний елемент, що диктує, привласнивши собі право на монопольне виробництво й торгівлю горілкою, що регулює її розподіл у суспільстві. Однак така була лише видима частина політичного значення горілки. Хоча на ділі, вона залишалася по характеру споживчого інтересу «безкласовою», її завжди використовували як інструмент якого-небудь одного (завжди пануючого, правлячого) класу стосовно інших. Це був потужний інструмент і зручний «регулятор» класового впливу. Якщо їм уміли користуватися й доти, поки ним користувалися розумно, він забезпечував стабільність правління своєму власникові. Як тільки держава або панівний клас втрачали кермо влади й контроль за горілкою, як тільки вона виривалася з-під їхнього впливу, неминуче наступали політичні смути, виростали протиріччя, доти сховані або замасковані, розпалювалися страсті.
Як видно з роботи секрет якості горілки криється насамперед в тому, яка використовуеться сировина: зернового спирту, виготовленого з добірних сортів пшениці й жита, і живої, м'якої природної води. До того ж, чим складніше процес очищення спиртів, води й водно-спиртової суміші, чим краще пом’якшувчі, тим, в остаточному підсумку, вище якість напою. Зрозуміло, що чим більше домішок, тим помітніше неприємний сивушний запах, з яким довго боролися перші винокури.
Крім ступеня очищення, велику роль в якості спирту грає сировина, з якого він був зроблений. Істотний вплив на зм'якшення різкого смаку й спиртового запаху горілки надає очищення спиртово-водної суміші. Для цього застосовуються різні методи, найвідоміший з яких - фільтрація суміші через деревне активоване вугілля. Одним словом, зробити гарну горілку - справа досить складна, тому гарантією якості горілки для покупця сьогодні безперечно є чесність і репутація виробника. Секрет успіху тієї або іншої марки горілки в споживача полягає в умінні зробити напій смачним, стабільним, грамотно його поширювати й підтримувати імідж. Якщо хоча б один з компонентів нестабільний, популярність марки відразу падає. Покупець повинен знати, що він може завжди розраховувати на певний продукт, це дає йому відчуття безпеки.
Говорячи про горілку, як мені здається, не можна обійти стороною тему - алкоголізму. Завдання держави - невпинно, послідовно, постійно роз'ясняти й доводити практично до кожного члена суспільства думку про необхідність свідомого відношення до алкоголю, до розуміння кожним, що алкоголь як продукт, що впливає на соціальні, культурні й економічні відносини в суспільстві, вимагає постійного контролю споживання й що якщо із цим кожний не буде справлятися самостійно, то суспільство теж не стане сидіти склавши руки, а постарається приблизно й, головне, негайно й неминуче покарати того, хто забув про свої суспільні обов'язки.
Продаж високоякісної горілки різноманітних асортиментів, пропаганда культури пиття, при строгій суспільній моралі й ідеології, що