Xreferat.com » Топики по английскому языку » Латинізми в сучасній польській мові

Латинізми в сучасній польській мові

do stanic, że straże grały larum. – Ще бачили цілі воїнства тіней – які іноді так близько підходили до застав, що часові трубили тревогу (larum – лат. „сигнал до бою”)(Henryk Sienkiewicz. Ogniem i Mieczem).


Латинізми-архаїзми – такі лексичні одиниці, які називають предмети і поняття, що не е застарілими, але для позначення яких тепер використовуються інші слова. Так, слово kino витіснило з вживання слово iluzjon, яке вживалось у період створення перших кінострічок. Латинізми-архаїзми також служать для створення певного стилістичного колориту. Наприклад:


Jak tatarska orda

Bierzesz w jasyr corda! –

Ти жорстокіша, ніж орда,

Серця завжди полониш! (сorda – лат. „серце”)

Widzisz mnie waćpan w wielkiej alteracji, gdyż od żądz tkliwych ledwie że tchu oribus mogę złapać. – Бачиш ти мене, Ваша милість, у великому схвилюванні, бо від солодких бажань ледве повітря вустами ловлю (oribus – лат. „вуста”).

– Obrotny masz waść dowcip i podobno od wstydu większy. Chcesz sobie Kozakуw in poculis skonwinkować, by przyjaciуłmi ci byli w razie zwycięstwa. – Швидкий розум маєш ти, пане, і його в тебе більше, ніж сорому. Хочеш козаків за кубками настроїти до себе, щоб у разі перемоги друзями твоїми були (in poculis – лат. „за кубками”). На сучасному етапі розвитку мови слово майже витіснене з ужитку.


Серед латинізмів-архаїзмів виділяється ряд слів, які зникли з мови як окремі одиниці, але функціонують у складі окремих словосполучень.

Латинізми, що виражають різні абстрактні поняття, наприклад: kolizja, konglomerat, anteriora та ін., віднесені до розряду книжково-письмової лексики є стилістично-нейтральними латинізмами.

Значну частину латинізмів складають міжстильові лексичні одиниці, такі, що можуть використовуватись у різних сферах і умовах спілкування, не вносячи у висловлювання ніякого стилістичного забарвлення.

Окремі латинські запозичення кваліфікуються в сучасній польській мові як розмовні. Ці латинізми не порушують норм літературної мови, але вони недоречні в діловому і науковому мовленні [10, 169].

Часом у сучасній польській літературній мові вживаються запозичення цілих словосполучень або виразів. Наприклад:


Czy waszmość wie, że są listy hetmańskie przykazujące Chmielnickiego łapać i in fundo zadzierżyć? – Чи відомо тобі, пане, що існують гетьманські накази Хмельницького ловити й на місці затримувати? (in fundo – лат. „на місці”);

Dajże, Boże miłosierny, daj takową świętą wojnę na chwałę chrześcijaństwu i naszemu narodowi, a mnie grzesznemu pozwуl w niej wota moje spełnić, abym in luctu mуgł być pocieszony albo też śmierć chwalebną znaleźć! – Пошли ж, господи милосердний, пошли ж таку священну війну на славу християнства й народу нашого, а мені, грішному, дай у ній обітниці свої виконати, щоб у жалобі зміг я знайти розраду або славну смерть! (in luctu – лат. „у жалобі”);

....ostatecznie nieszczęśliwy kniaź, pro crimine perduelionis skazany na utratę czci i gardła, musiał się ucieczką salwować. – Кінець-кінцем князь, за звинуваченням у державній зраді засуджений до позбавлення честі й живота змушений був втекти (prio crimine perduelionis – лат. „за звинуваченням у державній зраді”);

Nie ja zostanę, ale serce zostanie, a jedno dulcis recordatio ze mną pojedzie. – Не я, а серце моє! Лише солодкі спогади поїдуть зі мною (dulcis recordatio – лат. „солодкі спогади”);

Pytanie waścine jest nie do rzeczy, bo gdyby wszyscy podobne śluby czynili, tedyby genus humanum zaginąć musiało. – Питання це недоречне, бо якщо кожен подібні обітниці буде давати, то рід людський приречений зникнути (genus humanum – лат. „рід людський”);

Co tam Anusia! Wrуćże sobie do niej – non prohibeo. – Та до чого тут Ануся! Можеш залицятися до неї знову – не забороняю (non prohibeo – лат. „не забороняю”);

Jeśli krуl nie da mnie za to starostwa, to wierzaj waćpan, nie ma justycji w tej Rzeczypospolitej ani rekompensy dla zasług i lepiej pono kury sadzać niż głowę pro publico bono narażać. – Якщо король мене старостою зроби, то вважай, мій пане, що немає правди й вдячності за службу у цій нашій Речі Посполитій, і краще воно курей на яйця саджати, ніж головою ризикувати заради суспільного блага (pro publico bono – лат. „заради суспільного блага”).


Поряд із запозиченням окремих слів, що належать до груп латинізмів-термінів, латинізмів-історизмів, латинізмів-архаїзмів, а також сполучень слів зустрічаються й запозичення з латинської мови цілих сталих виразів – фразеологізмів. Наприклад:


Mościa pani! Tempus fugit, za chwilę na koń nam siadać trzeba, nim więc podziękujemy wdzięcznym sercem za gościnę, mam ja tu ważną sprawę, o ktуrej bym chciał z jejmość panią i z ichmość jej synami kilka słуw na osobności pomуwić. — Пані! Час летить, ось-ось і на коней сядемо, але перш ніж від щирого серця подякувати за гостинність, хотів би я про одну важливу справу з вашою милістю, пані, і з їх милостями, синами твоїми, довірливо поговорити (Tempus fugit – лат. „час летить”).

– Wybierajcie – powtуrzył pan Skrzetuski: – aut pacem, aut bellum! – Обирайте! – Повторив пан Скшетуський. – Aut pacem, aut bellum! (лат. „або мир або війну”).

Po drodze na samotnych dębach ryli pro aeterna rei memoria herby książęce, na koniec zaszli w tak głuche stepy, gdzie już i śladуw człowieka nie było można dopatrzyć. Дорогою вирізали вони на одиноких дубах pro aeterna rei memoria (лат. „заради вічної пам’яті”) князівські герби і врешті-решт досягли такої глухомані, де не можна було помітити й слідів людських.

– Vive valeque! – wołał Zagłoba. – A jeśli woda aż do Stambułu waści zaniesie, to kłaniaj się sułtanowi. – Vive valeque! (лат. „живи й здраствуй”) – кричав Заглоба. – А якщо вода аж до Стамбулу тебе, сударь, донесе, кланяйся султану.


Таке використання запозичених фразеологізмів зустрічається в художніх текстах із чітко визначеною стилістичною настановою – урочисте, піднесене забарвлення, передання колориту епохи або як засіб характеротворення.

Слід зазначити, що такі запозичені фразеологізми функціонують наряду з власне польськими фразеологізмами, які частіше вживаються в народному мовленні. Запозичені ж латині фразеологічні звороти більше притаманні для книжних стилів мовлення. Приклади власне польських прислів’їв:


Baba z wozu - koniom lżej. – Баба с возу- кобилі легше.

Bez ochoty niespore roboty. – Без труда не виловиш і рибку з пруда.

Bуg bierze, Bуg daje. – Бог дав, Бог узяв.

Cicha woda brzegi rwie. – У тихому омуті чорти водяться.

Małe dzieci - mały kłopot, duże dzieci - duży kłopot. – Малі діти – малий клопіт, великі діти – великий клопі.

Nie chwal dnia przed zachodem słońca. – Хвали день увечері.

Nie od razu Krakуw zbudowano. – Не одразу Москву збудували.

Prawdziwych przyjaciуł poznaje się w biedzie. – Друг пізнається у скруті.

Robota nie zając, w las nie ucieknie. – Робота не вовк – до лісу не втече..

Ten się śmieje, kto się śmieje ostatni. – Сміється той, хто сміється останнім.


Таким чином, латинські запозичення поповнили найрізноманітніші стилістичні розряди слів польської мови, її стилістичні ресурси.

Дослідження частоти використання латинізмів, котре проводилось в окремих функціональних різновидах польської мови – в публіцистичному, науково-популярному і художньому стилях показало, що латинізми наряду з лексичними одиницями характеризуються різною частотою вживання: від найнижчої до максимальної [9, 105].

Взагалі, польська мова дуже насичена запозиченнями, і можна стверджувати, що латинізми складають п’яту частину загального словникового запасу сучасного носія польської мови.

Лексичне засвоєння запозичень зазвичай проводиться автоматично, та потрібно звертати увагу на вже запозичені, семантично близькі терміни. За наявності таких термінів, слід відобразити смислову близькість нового запозичення до уже введених термінів.

Уточнити значення запозиченого терміну важливо відразу, у момент запозичення. Якщо значення терміна-прототипу співпадає зі значенням існуючого терміна і запозичення відбувається для деталізації значення існуючого терміна, то там, де це можливо, зручніше за все проводити спільне запозичення із спільною деталізацією термінів. Таке спільне запозичення при роботі над спеціальною лексикою можливе у випадках міжнаціонального розділу праці, що обумовлюється інтернаціоналізацією наукових досліджень на сучасному етапі.


1.3 Стилістична неоднорідність та словотворча активність латинізміву сучасній польській мові


У сучасній польській літературній мові визначається основний кількісний склад латинізмів, що функціонують у польській мові, які аналізуються з погляду їх лексико-граматичної приналежності, основних сфер вживання, лексико-тематичної віднесеності, стилістичної диференціації, а також частотності вживання в різних функціональних різновидах польської мови.

До основного корпусу латинських запозичень увійшли 3540 лексичних одиниць, що складає 4.4% загального словникового запасу мови [22, 26].

У таблиці 1.1 (див. додатки) показаний кількісний і процентний розподіл латинізмів за лексико-граматичними розрядами польської мови.

Тематична класифікація латинізмів, що розкриває особливості їхньої семантики, показує основні сфери вживання латинських запозичень у сучасній польській мові і тим самим основні результати польсько-латинських мовних контактів.

За своєю семантикою латинізми надзвичайно різноманітні, у їхньому складі виділяється лексика науки в техніки, соціального, економічного, політичного, культурного життя, воєнної справи, а також значна кількість слів на позначення предметів суспільного і приватного побуту, що характеризують (у широкому змісті цього слова) людину (у цілому 12 тематичних об’єднань). Разом із тим слід відзначити нерівномірність розподілу латинських запозичень за згаданими тематичними об’єднаннями, що виявляється в різній питомій вазі лексичних одиниць у визначених функціональних сферах. Максимальна концентрація латинізмів спостерігається в сфері науки – 44.6%. Відносно велике поширення латинізмів відзначається серед слів на позначення рис характеру людини, його почуттів, поглядів, слів, що називають осіб за професією, родовою діяльністю, положенням. Такі слова складають тематичне об’єднання "Людина" – 16% [9,105].

Досить широко представлені латинізми, що функціонують в області релігії – 8% [9, 106]. Названими сферами, отже, визначаються головні області лексичного впливу латинської мови на польську.

За відправну крапку для висновків про стилістичні якості латинських запозичень були взяті дані Словника польської мови під редакцією М. Шимчука. У ході дослідження встановлена стилістична неоднорідність латинізмів, що функціонують у сучасній польській мові. Більша частина латинських запозичень (близько 2000 слів) складають лексичні одиниці, що вживаються в письмово-книжних різновидах польської мови. Це, насамперед, латинізми-терміни, сугубо книжкові латинізми, латинізми-історизми, латинізми-архаїзми, а також група запозичень, що виражають різні абстрактні поняття.

До латинізмів-термінів відносяться спеціальні слова, обмежені сферою свого призначення, що позначається в згаданому вищі Словнику за допомогою спеціальних позначок (понад 60 різновидів), які вказують на сферу вживання, наприклад: grawitacja (fis), inseminacja (zootech) kmpresor (tecnn), pigment (biol, chem).

У своєму звичайному вживанні, тобто в межах конкретної термінологічної системи, терміни, безумовно, стилістично нейтральні. Однак із функціональної точки зору терміни не являю собою абсолютно ізольовану лексичну групу, деякі з них активно проникають у сучасну літературну мову. І саме тут, поза спеціальним контекстом, що є переважною сферою використання термінів (але не єдиною і не обов'язковою), терміни набувають стилістичного забарвлення [10, 167]. При цьому інтенсивність цього забарвлення може бути різноманітної: від чітко вираженого стилістичного забарвлення до такого, що наближається до нейтрального, оскільки „сила стилістичного ефекту назад-пропорційна об’єму спеціальної сфери вживання терміна”. Група латинізмів-термінів нараховує близько 1200 слів, тобто більш 50% книжкової лексики [21, 4].

Книжні латинізми (близько 150 лексичних одиниць) – слова, що відрізняються від інших книжних латинізмів чітко вираженим книжково-літературним забарвленням. Функціональна обмеженість слів цієї групи підтримується насамперед наявністю в більшої частини цих латинізмів споконвічних лексичних протилежних значень (слів або словосполучень) afirmacja – potwierdzenie, uznanie; diariusz – dziennik; konfidencja – pazjjazne stosunki; proweniencja – pochodzenie.

Як правило, ці латинізми активно використовуються в авторському мовленні, іноді свідомо стилістично ускладненій, що додає текстові певної піднесеності, урочистості або строгості і лаконізму звучання. Таким чином, лексика цієї групи латинізмів використовується з певними стилістичними настановами, наприклад:

„Dziennikarstwo to nie tilko profesja, to takze powolanie I wielki poltjcany obowiazek” (T.L.,1983).

Уживання сугубо книжкових латинізмів у звичайній розмовній мові надає їй деякого штучного, афективного забарвлення.

Близько 140 лексичних одиниць складають групу латинізмів-історизмів. Це слова на позначення різноманітних реалій, що зникли на сьогоднішній день або стали неактуальними в сучасному житті. Серед латинізмів-історизмів можна виділити слова, що характеризують історичне минуле польського народу (indygenat, regiment, serwitut), античний світ (birema, duumwir, karruka), середньовіччя (inkwizycja, majcrat, wasal). Усі латинізми-історизми, протипоставлені загальновживаній лексиці унаслідок властивої їм тимчасової приуроченості, мають яскраво виражене архаїчне стилістичне забарвлення, тому історизми більш часто вживаються в текстах художньої літератури, як правило, із визначеною стилістичною настановою – для створення історичного колориту конкретної епохи. У науково-історичних працях розглянуті латинізми вживаються як єдино можливі варіанти найменувань відповідних предметів, явищ (у сучасній мові вони синонімів не мають) і можуть розглядатися як терміни наукові [10, 168].

У сучасній польській мові деякі латинізми-історизми одержують нові, часто переносні значення, здобуваючи при цьому різне емоційно-експресивне забарвлення, наприклад:


„Ozenii sie, z jakas kolubryna” (SJPSz).

“Pani Wojanowa byja matrona starej daty” (Samozwaniec M. Moja wojna trzydziestoletnia. – W-wa:Czytelnik, 1965. – S.365).


Близько 80 лексичних одиниць складають групу латинізмів-архаїзмів. Це лексичні одиниці, що називають такі предмети і поняття, що є актуальними і на сьогоднішній день, але на позначення яких тепер використовуються інші слова. Так, слово kino витіснило з уживання слово iluzjon, що використовувалося в період створення перших кінострічок, словосполучення budowa ciala (статура) замінило слово kompleksja і т.д.

Серед латинізмів-архаїзмів виділяється ряд слів, що за даними SJPSz зникли з мови як окремо значимі одиниці, але функціонують у складі визначених словосполучень [21, 5]. Зокрема слово bakcyi використовується, як правило, у розмовному сполучення poiknac bakcyla, zarazic sie bakcylem, що означає "дуже чимось зацікавитися, полюбити що-небудь", латинізм estymacja уживається тільки у сполученні teoria estymacji – „розділ математичної статистики” і т. ін.

Звичайно, латинізми-архаїзми мають у сучасній мові досить точні відповідники серед слів / словосполучень загальновживаної лексики, при порівнянні з якими їхня застарілість, незвичайність, а тим самим і стилістичне забарвлення виступає особливо чітко: ebominacja – odraza, wstret; admiracja – zachwyt, uwielbienie, atencja – szacunek.

Латинізми, що виражають різні абстрактні поняття (близько 500 лексичних одиниць), наприклад: anteriora, inkompatibilia, kolizja, konglowerat, reminischja також віднесені до розряду книжно-писемної лексики. Незважаючи на те, що в SJPSz ці слова не супроводжуються ніякими спеціальними позначками і, отже, можуть бути кваліфіковані як стилістично нейтральні, на нашу думку, неправомірно було б ставити їх в один ряд з такими лексичними одиницями як data, generacja, kolacja, konsekwencja, kontakt, minuta, notatka, regula, sens.

У зв'язку із цим особливо актуальною є думка тих лінгвістів, що вважають, що „звернення до інтуїції того, хто говорить, – цілком закономірний прийом лінгвістичного дослідження” [10, 169]. Саме інтуїція в сполученні з безпосереднім дослідженням функціонування цих латинізмів у різних текстах польської мови змушує включити групу латинізмів зазначеного типу до складу книжної лексики.

Разом із тим у ході дослідження встановлено, що значну частину латинізмів (близько 1500 слів) складають міжстильові лексичні одиниці, тобто такі, що можуть використовуватися в різних сферах і умовах спілкування, не привносячи у висловлення будь-якого стилістичного забарвлення. Цей факт заслуговує на особливу увагу, тому що заперечує існуючу думку про те, що запозичення з класичних мов – це завжди функціонально обмежені слова і свідчить про активну участь латинських запозичень в організації основного словникового фонду польської мови.

Окремі латинські запозичення (біля двох десятків слів) кваліфікуються в сучасній польській мові як розмовні – biceps, facet, wariat.

Ці латинізми не порушують норм літературної мови, але недоречні в суто діловому та науковому мовленні.

Таким чином, латинські запозичення поповнили собою різноманітні стилістичні розряди слів польської мови, збагатили її стилістичні ресурси.

Серед латинізмів, запозичених польською мовою можна назвати іменники та віддієслівні іменники: наїзд (пол. najazd); опінія (пол. opinia); розвій (пол. rozwуj); цегла (пол. cegła); визиск (пол. wyzysk); усунення (пол. usunіęcіе); змагатися (пол. zmagać sie); п’явка (пол. pjawka); арена (пол. arena); наказ (пол. nakaz); скарбівня (пол. skarbnica); продукція (пол. produkcja); прихильник (пол. przechylny); догма (пол. dogmat); добробут (пол. dobrobyt); штука (пол. sztuka); воля (пол. wola); опіка (пол. opieka); викорінювати (пол. wykorzeniać); хлоп (пол. chłop); правда (пол. prawda); консеквенція (пол. konsekwencia). – дієслова: занедбати (пол. zaniedbać); запровадити (пол. zaprowadzić); зневажати (пол. zniewazać); здобутися (пол. zdobyć sie); існувати (пол. istnieć); оздобити (пол. ozdobіć); застосувати (пол. zastosować); квилити (пол. kwilić); квестія (пол. kwestia); рушати (пол. ruszać); посувати (пол. posuwać); потрактувати (пол. potraktować); зубожіти (пол. zubožeć); заслонювати (пол. zaslаnіаć); заспокоїти (пол. zaspokаjаć); гноїти ( пол. gnoić); остигнути (пол. ostуgnąć); пхати (пол. pchać); спочивати (пол. spoczywać); виявляти (пол. wyjawiać); висувати (пол. wysuwać); гоїти (пол. goić); громадити (пол. gromadzić);

Прикметники : викапаний (пол. wykapany); приватний (пол. prywatny); руховий (пол. ruchowy); конечний (пол. konieczny); клерикальний (пол. klerykalny); фіктивний (пол. fikcyiny); вихований (пол. wychowanу); активний (пол. aktywny); огидний (пол. ohydny); завзятий (пол. zawzięty).

Набагато рідше зустрічаємо полонізми – прислівники: слушно (пол. slusznie); та займенники: свій (пол. swуj).

Відбувається і запозичення власних назв у польську мову. Так, якщо розглянути назву держави Польщі, то теж маємо запозичення з латині. З перемогою демократичних сил Польщі над тоталітарним режимом з офіційної назви цієї держави – “Польська Народна Республіка” – було вилучено слово “народна”. В українських засобах масової інформації її назва спочатку використовувалась у двох варіантах: “Польська Республіка” та “Республіка Польща”. Утвердилось останнє формулювання, яке є неточним перекладом польської власної назви “Rzeczpospolita Polska”. Словосполучення “Rzeczpospolita Polska” складається з двох мовних компонентів, першим з яких є складна граматична словосполука (це калька з латинської “Respublicum” і перекладається українською як “республіка”), другим – прикметник, що означає “польська”. Згідно з правилом постпозиції у польській мові, дане словосполучення має перекладатися тільки як “Польська республіка”. Оскільки граматики польської мови та академічні словники фіксують відмінювання словосполучення “Rzeczpospolita Polska” за другою формою, то воно має перекладатися українською мовою не як “Республіка Польща”, а як “Республіка польська”, тобто за нормами української мови “Польська республіка”. Таке відмінювання вживається в польських офіційних документах, наприклад, у конституції країни: “Barwami Rzeczypospolitej Polskiej są kolory biały i czerwony”, та у засобах масової інформації. Часто викликає суперечності використання в українській мові історичної назви країни поляків “Річ Посполита”. Поняття “rzeczpospolita” (у давні часи писалось “rzecz pospolita”) виводиться із античного світу. Воно є дослівним перекладом з латинської respublica, що означає “справа народу”. Цей правничий термін став джерелом поняття “республіки” у сучасних мовах. З’явившись уперше поруч з уже існуючою назвою держави Regnum Poloniae (Королівство Польщі) у 60-х роках ХV ст., Rzeczpospolita (Річ Посполита) потрапляє у польські правничі документи як офіційна назва. Саме цей географічно-політичний термін “Річ Посполита” і вживається в українській мові для означення Польщі того часу. Польські історики і політологи, намагаючись упорядкувати періодизацію своєї історії, називають шляхетську Польщу “І Rzecząpospolitą” (“І-ю Річчю Посполитою”), період 1918 – 1939 рр. – “ІІ Rzecząpospolitą”, а період з 1989 р. – “ІІІ Rzecząpospolitą”. З точки ж зору української мови це може викликати певні непорозуміння. Якщо в українській ментальності зафіксовано поняття “Річ Посполита” як Польща шляхетського періоду, то незрозумілим є переклад на зразок “Лєх Валенса вірою і правдою служив Речі Посполитій”. З відродженням незалежної польської держави у 1918 р. для неї приймається офіційна назва “Rzeczpospolita Polska”. Прикметник “Polska” необхідно було додати у зв’язку з тим, що на карті світу з’явилося багато нових республік, і було б незрозуміло, про яку з них йдеться: французьку, італійську чи польську. Звідси і переклад цієї назви іншими мовами, у тому числі українською – “Польська Республіка”, про що йшлося вище.

Дослідження частотності вживання латинізмів, що проводилося у відповідності до структури Частотного словника в окремих функціональних різновидах польської мови – у публіцистичному, науково-популярному і художньому стилі показало, що латинізми поряд зі споконвічними лексичними одиницями характеризуються різною частотністю вживання: від найнижчої до максимальної. У середньому до 60% від усього корпусу латинських запозичень узагалі не входять до Частотного словника і, як результат, характеризується дуже низькою частотністю вживання, тобто мають частотний показник (f) менший одиниці (на 100 тисяч слововживань).

За межами словника залишилася велика частина латинізмів-термінів, сугубо книжних слів, історизмів, архаїзмів і значна частина абстрактної лексики. Саме на тлі цих лексичних одиниць частотність уживання латинізмів, зареєстрованих словником, виявляється досить високою. У таблиці 1.2 (додаток 4) поданий аналіз частотності вживання латинізмів у публіцистичному, науковому та художньому стилях польської на основі дослідження вище згаданого Словника. Оскільки, як вказують укладачі словника, лексичні одиниці, що мають частотний показник, що дорівнює дев’яти або вище дев'яти, унаслідок високої частотності вживання в даному стилі, складають основу відповідного стилю, є характерними для цього стилю, часто використовуються, незалежно від тематики тексту, то участь латинізмів у таких списках становить особливий інтерес, тому що дозволяє судити про роль латинізмів в організації лексичної основи функціональних стилів мови. Кількісне і процентне відношення високого (f ≥ 50) і середньо частотного вживання латинізмів (50>f≥9) із загальним числом лексем у кожному зі стилів, а також із загальним числом високого і середньо частотного вживання слів у цих стилях ілюструє таблиця 1.2 (додаток 4).

У результаті порівняльного дослідження списків високо- і середньочастотних латинізмів (f ≥ 9) у трьох стилях (публіцистичному, науково-популярному і художньому) сучасної польської мови був виявлений загальний список частотних латинських запозичень, характерних для мови в цілому, що нараховують близько 200 слів. До сьогоднішнього дня встановлено, що найбільш уживані слова будь-якої сучасної мови займають до 75-80% тексту. Виходячи з того, що ці 75-80% – 2000 одиниць і складають своєрідне ядро словникового фонду польської мови, можна констатувати, що як мінімум 10% цих слів складають латинізми [22, 15].

Оскільки відповідно до поставлених задач укладачі словника прагнули виявить лексику, зрозумілу для пересічних людей, сам факт реєстрації латинізму в цьому словнику може розглядатися як критерій його освоєння носіями мови. У результаті дослідження матеріалів чотирьох томів словника встановлено, що в цілому словник містить близько 1000 латинізмів. Таким чином, можна зробити висновок, що вказана цифра визначає кількість латинських запозичень в індивідуальному словнику середньостатистичного поляка.

Активний словниковий запас сучасної людини не перевищує 4000-6000 слів, тому можна стверджувати, що латинізми складають п'яту частину загального словникового запасу сучасного носія польської мови.

Також наше дослідження присвячене вивченню словотворчої активності латинізмів у польській мові, виявленню основних мовних засобів і способів утворення нових слів на базі запозичень з латині. Активним у словотворчому відношенні ми вважаємо таке латинське запозичення, що виступає твірною основою принаймні для одного нового слова на ґрунті польської мови.

У результаті дослідження встановлено, що близько 80% латинізмів, що функціонують у сучасній польській літературній мові, виявили словотворчу активність. При цьому вони характеризуються різним ступенем словотворчої активності: близько 38% латинізмів дають по одному похідному слову, приблизно 17% утворять словотворчі гнізда, що включають крім мотивуючих (запозиченого) слова два компоненти; близько 15% латинізмів очолюють гнізда, до складу яких входять три нових слова; 4% запозичень мають словотворчі гнізда, що складаються з чотирьох нових слів, і 5% включають від п'яти до дев'яти (іноді більше) нових лексичних одиниць [9, 107]. Отримані дані свідчать про високу словотворчу активність латинізмів у польській мові. Можна говорити не про чисте запозичення лексики з латинської мови, а адаптацію запозичених лексем до лексичного складу сучасної польської мови.

Виявлено три основних способи словоутворення, у яких беруть участь латинізми: афіксація (серед афіксальних способів творення виділяється суфіксація та префіксація) і словоскладання [23, 69].

Суфіксальний словотвір є профілюючим способом створення нових слів, тому що основну частину похідної лексики складають саме слова, що виникли в результаті даного способу словотвору. Серед найбільш продуктивних суфіксальних моделей слід зазначити наступні:

„основа іменника + суф. – ista/-ysta” (bilansista, egoista)

„основа іменника ч.р. + суф. -ka” (projektantka, dyrygentka)

„основа іменника + суф. -osc” (inwazyjnosc, sensownosc).

Особливо цікавим представляється факт існування багаточисленних демінутивних рівнів від основ запозичених іменників, що творяться за допомогою суфіксів -ik, -ek,-k(a). Цей факт без сумнівів свідчить про освоєння цих латинізмів носіями мови [12, 78]. Наприклад: guscik, inteligencik, fetorek, marka, reguika.

Продуктивними є також моделі:


„основа дієслова + суф. – аnіе” (ayrygowanie, konfrontowanie)

„основа дієслова + суф. –ator” (inhalator, reanimator)

„основа іменника + суф. -yjny/-ijny” (konsultacyjny)

“основа іменника + суф.-owy” (atramentowy) та ін.

Менш продуктивними є моделі:


“основа іменника + суф. -arz” (efekt – efekciarz)

“основа іменника + суф. -nik” (kapelusz – kapelusznik)

“основа іменника + суф. -d(y)” (dyrektywa – dyrektywny).


Разом із тим значна кількість похідних слів являє собою результат префіксації. Наприклад: antycentrum, antydetonator, degradacja, dyshonor antyfeudalnj, antykolonialny.

Що ж стосується здатності латинізмів входити до складу складних слів, то вона, як свідчить практика, досить обмежена.


РОЗДІЛ 2. Особливості функціонування латинізмів у сучасній польській мові


2.1 Характеристика способів словотвору сучасної польської мови, у яких беруть участь латинізми


Як уже було сказано вище, на сучасному етапі розвитку польської мови продуктивними є такі способи словотворення, як афіксація та основоскладання. Серед афіксів на особливу увагу у сфері деривації заслуговують суфікси та префікси.

Суфіксальний словотвір є найпродуктивнішим способом створення нових слів, оскільки основну частину лексики складають саме слова, котрі виникли як результат даного способу творення слова.

Серед найбільш продуктивних суфіксальних моделей можна виділити такі:


основа іменника + суфікс - ista / -уstа – bilansista, egoista

основа іменника + суфікс –kа – projektantka, dyrygentka

основа іменника + суфікс - osc – inwazyjnosc, sensownosc.


Поряд із згаданими моделями суфіксального словотворення варто підкреслити факт існування великої кількості запозичених демінутивів (слів зі зменшено-пестливим значенням), які утворилися за допомогою суфіксів -ik, -ek, -k(a).

Продуктивними також вважаються моделі :


основа дієслова + суф. –аnіе – dyrygowanie, konfrontowanie

основа дієслова + суф. –аtоr – inhalator, reanimator

основа іменника + суф. - yjny / -ijny – konsultacyjny

основа іменника + суф. -owу – atramentowy.

Серед менш продуктивних моделей можна виділити такі :


основа іменника + суф. –arz – efekt – efekciarz

основа іменникa + суф. -nik. – kapelusz – kapelusz [ 2, 14].


Разом з тим велика кількість похідних лексем представляють собою результат префіксації.

Що ж до осново- та словоскладання, то можна сказати, що латинізми дуже рідко входять до складу складних слів у сучасній польській мові.

Аналіз латинізмів сучасної польської мови показав, що не зважаючи на тривалий та інтенсивний вплив латинської мови на польську, кількість латинізмів відносно невелика — 4,4 % від всього словникового запасу [9, 106]. Разом із тим семантичне багатство, стилістична різноманітність, досить високий процент вживання в окремих функціональних стилях і в загальнонародному мовленні, висока словотвірна активність дозволяють зробити висновок про значущу роль латинських запозичень в лексико-семантичній системі сучасної польської мови.

У результаті дослідження було встановлено, що близько 80% латинізмів, що функціонують у сучасній польській літературній мові, виявились словотворчоактивними. При цьому вони характеризуються різним ступенем словотвірної активності: близько 38% латинізмів дають по одному похідному слову, близько 17% створюють словотвірні гнізда, котрі включають крім запозиченого слова два компоненти; 15% латинізмів очолюють гнізда, до структури яких входять три нових слова; 4% запозичень мають гнізда з чотирьох нових слів, і 5% включають від п’яти до дев’яти

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: