Xreferat.com » Топики по английскому языку » Односкладні речення у творчості Івана Драча

Односкладні речення у творчості Івана Драча

Застилати?

Повні чари наливати.

Та й налити, пригубити,

З хрестом цокнутись і пити (8,34).

Що ж бо їм робити, стоязиким?(98,78).

І лиш добро пустити в її крила,

А зло одринути, одкинути, знебути?! (8,186)


Спонукання: наказ, просьба, порада, побажання, заклик до виконання / невиконання певної дії, наприклад:


Від себе втекти, як тікають від неньки (8,85).

Тож нам все жити, буйне жито жати

І думні домни дмухати в блакить (8,173).

Добро принести щедро і вагомо (8,211).


В деяких поезіях зустрічаються інфінітивні речення , які виражають різні модальності – необхідності, неминучості дії , вираженої інфінітивом, з сумнівом і одночасним спонуканням, наприклад:


Не втекти. Не сховатись.

А встати. Захланно повстати.

Океаном повстати.

Океаном свободи роздерти всі груди, як грати,

І людину, як сонце, пронести на чорнім крилі! (8,190)


Інфінітивні речення, в яких головний член виражений незалежним інфінітивом з часткою би(б) зустрічаються у І.Драча рідше, але вони теж виражають широке коло модальних значень переважно на позначення бажаності дії, наприклад:

Нам би зажити слави з тобою…

Нам би з тобою козирувати

Над лядські грати і царські гармати (8,156). (дія, бажана для мовця).

Як би серце розірвати

Гострими підковами (8,32).

По снігу березневому

Пройти б, шмигнути б вихором –

І вдаритись …(8,272)


Наведені приклади ілюструють перевагу функціонування в ліриці Драча препозитивної частки би в уживанні з інфінітивом.


Розділ ІV. Особливості уживання номінативних односкладних речень у збірці “Сонце і слово” І.Драча


Номінативні односкладні речення виконують різноманітні функції у художньому стилі. Основне їх призначення – номінація (називання), яка реалізується завдяки головному членові, вираженому іменником або займенником у називному відмінку, а також кількісно –іменним словосполученням.

Якісно-кількісний аналіз односкладних речень у творчості Івана Драча засвідчує широку уживаність номінативних речень (більш,ніж 15%), великі експресивні можливості.

Ми віднайшли усі структурно-семантичні різновиди номінативних речень, окрім власне номінативних речень, сфера уживання яких обмежується офіційно-діловим, науковим, публіцистичним стилями мовлення.

Буттєві номінативні речення, які виконують описову функцію і використовуються за умови, коли потрібно зафіксувати існування, наявність певного явища, предмета, факту, події, часу,названих прямим відмінком[26,130], наприклад:


Телеграма від полтавців. Мґята

Віє в душу запахущий дим …(8,28).

Ярмулки і хустки, шапки, кубанки,

Посивілі, руді, із кучмами, із струпґям.

Востаннє надриваються горлянки…(8,29).

Вишнева весняна пора.

Летять стежини до Дніпра (8,35).

Старезна струна, басова, мідяна.

А крона корони, гірка й медяна (8,33).

Усі 4 номінативні речення є поширеними. Перше речення в останньому прикладі є номінативним, поширеним, ускладненим, що свідчить про домінування у творчості Івана Драча поширених ускладнених номінативних речень.

У вірші “Камґяна хвороба” буттєві поширені номінативні речення стають смисловим центром, вони не тільки фіксують наявність предметів, але створюють певну магічну картину:


Серце в дивнім ярмі:

Ферлямпікс.Халцедон.

…Халцедон мій оранжевий,

хитрий мій обертон.

…Золотий ферлямпікс,

Ферлямпікс забуття,

Камґяний напівсон…

Головний халцедон (8,347).


Вказівні номінативні речення, в яких значення буттєвості, існування ускладнюються значенням вказівності, що морфологічно виражається частками ось, от, он, онде та інш.,наприклад:


Ось сонце віри- чисте і просте,

Ось сонце міри – з віжками на храпах,

Ось сонце смутку, звідки проросте

Жорстока мудрість в золотих накрапах (8,12).


Два перших вказівних номінативних речення є ускладненими постпозитивними відокремленими означеннями, а третє – виступає головною частиною складнопідрядного речення.

Цікавим є поєднання вказівних номінативних речень і “умовно власне називних речень”. Ми кваліфікували їх як “умовні”, тому що назви проспекту і вулиці є уявними , вони створюють розгорнуту метафору,наприклад:


Ось проспект мого Смутку,

Вулиця імені Сорому(8,51).

Та ось Бухенвальд… (8,217).

Ось Феофания. Ген Дубна .

В криниці пізнання не бачу я дна! (8,247).


Останній приклад номінативних речень є поєднанням вказівного односкладного і , можливо, неповного двоскладного речення.

Оцінні номінативні речення. Вони поєднують номінацію предмета та його оцінку. Їх диференціюють на оцінно-стверджувальні та оцінно-окличні. В поезії Івана Драча більш уживаними є поширені оцінно-окличні речення, наприклад:


О прикладні серця, о прагматичні душі!

Пізнати хочу все – і в цьому крик мій, брате (8,222).


Справжній майстер слова, Іван Драч іноді не вкладається в традиційні рамки класифікацій. Так наступний приклад ми кваліфікували як оцінні номінативні речення, хоча формально їх можна віднести до буттєвих. На наш погляд, оцінність наступних речень виражається не стільки синтаксично, скільки лексичними і словотворчими засобами, наявністю оцінних суфіксів –оньк,-еньк тощо.


Хата, хатуся, хатинонька,

Хатусенька, Хата Стріхівна, ой (8,110).

“Називний уявлення” Це особливий вид номінативних речень, який стверджує наявність предмета чи його необхідність,викликає уявлення про нього, а далі іде коментар, наприклад:


Погідна праця хлібороба.

Ударить хрущ в струну над хатою.

Вже стік для вод – весни утроба,

Дбайливо чищена лопатою

Погідна праця хлібороба. …(8,198).


Нам видався дуже цікавим “називний уявлення” в вірші “Початок Уїтмена”:


Рокотан – океан! Так,Уолтере,збурений теслю.

Галька, гравій, граніт –

Це розкришені зуби його..(8,189)


Таким чином, спостереження за функціонуванням номінативних речень у поезії Івана Драча засвідчує значну перевагу поширених, а іноді і ускладнених номінативних буттєвих речень, які дозволяють автору створювати описи природи. Функція незначної кількості (менше відсотка) оцінно-окличних номінативних речень полягає у вираженні авторського ставлення до описуваних предметів чи явищ. Специфічною індивідуально-авторською манерою Івана Драча ми вважаємо вдале поєднання синтаксичних, лексичних і словотворчих засобів в емоційно-оцінних реченнях. “Називний уявлення” часто перетворюється у поета в початок розгорнутої метафори.


ВИСНОВКИ


Аналіз наукової синтаксичної та лінгвостилістичної літератури дозволив виявити особливості основних типів односкладних речень. К.Ф.Шульжук виділяє наступні типи односкладних речень з урахуванням формально-граматичних і семантичних ознак: означено-особові, неозначено- особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні,номінативні. Саме цієї класифікації ми притримувалися в своїй роботі. Спостереження за функціонуванням односкладних означено-особових речень у поезії Івана Драча засвідчує широку їх уживаність. Дані статистичної обробки віднайдених односкладних речень переконливо доводять, що саме вони складають 51,7% від усіх аналізованих односкладних речень і 87% від усіх особових односкладних речень. Ці реченнєві структури у видатного поета виконують різноманітні функції: допомагають розкрити внутрішній світ ліричного героя (О-ОР з головним членом, вираженим дієсловом 1-ї особи однини дійсного способу), висловити громадянську позицію автора (О-ОР з головним членом , вираженим дієсловом наказового способу), створити атмосферу щирої довірливої розмови (О-ОР з головним членом ,вираженим дієсловом 2-ї особи однини і множини дійсного способу). У поетичному доробку Івана Драча тісно взаємодіють поширені і непоширені О-ОР, він майстерно вводить їх у складні багатокомпонентні конструкції, в якиї О-ОР виступають головними частинами складнопідрядних речень з підрядними зґясувальними, першими частинами безсполучниковихречень з різнотипними частинами, вставленими реченнями тощо. Аналіз О-ОР за метою висловлювання показав домінування розповідних речень, дещо менше зустрічається спонукальних, а питальні речення складають усього 5%.

Неозначено-особові речення зустрічаються в поезії І.Драча менше, ніж означено-особові, вони складають лише 15% від усіх віднайдених нами особових речень і 9,2% від усіх односкладних речень. Але вони є важливими для творчох манери поета, оскільки іноді виступають структурним центром не тільки строфи, але й цілого вірша. Вони різноманітні за своєю семантикою, морфологічним вираженням головного члена і функціональним навантаженням. Найбільш поширеними у цього митця виступають неозначено-особові речення, в яких головний член виражений дієсловом третьої особи множини минулого часу дійсного способу. В основному це поширені неускладнені речення, хоча зустрічаються і складні багатокомпонентні речення, в яких одна чи декілька частин є неозначено-особовою. До індивідуально-авторського використання Н-ОР ми віднесли повтори речень або їх частин, що виступають структурно-семантичним центром віршів, створюють синтаксичні паралелі тощо.

Узагальнено-особові речення в поезії Івана Драча зустрічаються значно рідше, ніж означено- і неозначено-особові. Вони складають менше двох відсотків від усіх особових речень і менше відсотка від усіх віднайдених нами односкладних речень, але вони є, на нашу думку, дуже цікавими.

Безособові односкладні речення складають 11% від усіх односкладних речень, віднайдених нами.Найбільш уживаними є власне безособові речення, головний член яких виражений безособовим дієсловом, серед яких зустрічаються усі семантичні групи (на позначення станів, процесів, стихійних явищ у навколишньому середовищі; настроїв, переживань, відчуттів людини, незалежних від її волі; модальності бажання/небажання тощо).Особливістю творчої манери поета є широке використання власне безособових речень в одному вірші, в таких випадках вони виступають структурно-семантичним центром поезії. Поширеними в поезії Івана Драча є безособові речення, головний член яких виражений особовим дієсловом, ужитим у безособовому значенні (28% від загальної кількості БОР) . Цікавим і індивідуально-авторським, на нашу думку , є поєднання в одному невеликому вірші безособових речень з головним дієслівним членом без афікса –ся та безособових речень з головним дієслівним членом з афіксом –ся.Поширеним у І.Драча є також безособові речення з головним дієслівним членом з афіксом –ся на позначення різних процесів сприймання, мислення, які функціонують як головні частини складнопідрядних речень з підрядними зґясувальними або як початкові частини складних безсполучникових чи багатокомпонентних речень з різними типами і видами звґязку.Іноді поет насичує вірш безособовими реченнями, головний член виражений прислівником, що означає стан або результат дії в минулому. Ці одноструктурні конструкції складають основу емоційно-експресивної картини, посилюють враження, впливають на читач.Нетиповим і оказіональним є функціонування у І.Драча непредикативних прислівників прикметникового походження у якості головного члена безособового речення на позначення психо-фізичного стану людини.

Найменш уживаними в поезії І.Драча є такі безособові речення, головний член яких виражений предикативними словами типу жаль, гріх, біда та односкладні конструкції з головним членом, вираженим предикативним словом нема, при якому наявний непрямий додаток у формі родового відмінку.

У поетичних творах Івана Драча односкладні інфінітивні речення складають 13% від усіх односкладних речень і виражають широке коло модальних значень. Переважну більшість віднайдених нами інфінітивних речень становлять ті, в яких головний член виражений інфінітивом без частки би (б).

Якісно-кількісний аналіз односкладних речень у творчості Івана Драча засвідчує широку уживаність номінативних речень (більш,ніж 15%), великі експресивні можливості. Спостереження за функціонуванням номінативних речень у поезії Івана Драча засвідчує значну перевагу поширених, а іноді і ускладнених номінативних буттєвих речень, які дозволяють автору створювати описи природи. Функція незначної кількості (менше відсотка) оцінно-окличних номінативних речень полягає у вираженні авторського ставлення до описуваних предметів чи явищ. Специфічною індивідуально-авторською манерою Івана Драча ми вважаємо вдале поєднання синтаксичних, лексичних і словотворчих засобів в емоційно-оцінних реченнях. “Називний уявлення” часто перетворюється у поета в початок розгорнутої метафори.

Завдання курсового дослідження виконані і поставлена мета реалізована.

Цікавим є подальше дослідження лінгвостилістичних особливостей функціонування односкладних речень у творчості Івана Драча.


Список використаної літератури


1. Болюх О.В. Власне семантична і формально – граматична інтерпретація безособових речень // Мовознавство, 1992.-№3.- С.44-49.


2. Брицин В.М. Односкладні речення в українській мові: до питання методології їхнього дослідження // Мовознавство, 2001, №3.-С. 81-87.


Вихованець І.Р. Граматика української мови: Синтаксис.- К., 1993.

Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови .- К.: Рад.шк., 1982.-208с.

Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова.-К., 1976.

Горяний В.Д. Синтаксис односкладних речень.- К., 1984.

Гуйванюк Н.В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць.- Чернівці, 1999.

Драч Іван Сонце і слово: Поезії. -К.: Дніпро, 1978.- 367 с.

Єрмоленко С.Я. Бездієслівні речення в системі простих речень // Синтаксис словосполучень і простого речення.-К.:Наукова думка, 1975.- С.131 –170.

Жулинський М. Іван Драч // Українська літературна енциклопедія.-Т.2.-К.: Українська радянська енциклопедія, 1990.-С.108-109.

Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови : Синтаксис.- Донецьк, 2001.

Заоборна М.С. Просте речення. Складні випадки аналізу.- Тернопіль, 2002.

Іваненко З.І. Односкладні речення як синонімічні паралелі двоскладних // УМЛШ, 1985.-№8.-С.30-37.

Іваницька Н.Л. Синтаксис простого речення. Складні випадки аналізу.- К., 1989.

Ільницький М. Поетичний світ Івана Драча.-К., 1986.

Кадомцева Л.О. Українська мова : Синтаксис простого речення.- К., 1986.

Каранська М.У. Синтаксис сучасної української літературної мови.- К., 1995.

Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови : Синтаксис.- К., 1965.- Ч. 2.

Мельничук О.С. Розвиток структури словґянського речення.- К., 1966.

Москаленко Н.А. Односкладні речення : Лекції з курсу сучасної української мови для студентів-заочників.- Одеса, 1965.

Слинько І.І., Гуйванюк Н.В., Кобилянська М.Ф. Синтаксис сучасної української мови : Проблемні питання.- К., 1994.

Слинько І.І. Чи є односкладні речення? // Мовознавство, 1985.- №4.-С.48

Сучасна українська літературна мова : Синтаксис / За заг.ред. І.К.Білодіда.- К., 1972.

Сучасна українська літературна мова : Стилістика / За заг.ред. І.К.Білодіда.- К., 1973.

Українська мова : Енциклопедія.- К., 2000.-С. 395-397; 398; 43-44; 384-385.

26. Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови.- К.: Академія, 2004.- 406с


Размещено на

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: