Xreferat.com » Топики по английскому языку » Теоретичні аспекти роботи над переказом

Теоретичні аспекти роботи над переказом

переказ - перехiдний вид роботи вiд переказiв до творiв. У ньому учень не тiльки вiдбиває змiст i деталi прочитаного уривка, а вiдповiдно до завдання сам робить певнi змiни й додатки. В усiх випадках, коли учнi пишуть творчий переказ, треба, щоб вони вловлювали тон i особливостi розповiдної манери автора уривка i щоб їхнi доповнення до запропонованого тексту були написанi мовою, близькою до мови твору.

Цього можна домогтися, звичайно, лише на основi спостережень над мовою автора, аналiзу її особливостей.

До творчих переказiв учитель ставить перед учнями рiзнi вимоги. Це може бути замiна особи оповiдача, елементи змiни композицiї, введення опису, оцiнка поведiнки героя, виклад ставлення до якої-небудь подiї, тлумачення iдейного змiсту оповiдання; це також можуть бути думки, що виникають в учнiв за асоцiацiєю з тим епiзодом, про який вони будуть писати у викладi тощо. i чим рiзноманiтнiшi будуть цi завдання, тим бiльше сприятимуть вони розвитковi творчої думки учнiв. Навчити учнiв думати, розумiти, осмислювати прослуханий ними текст i передати потiм свої думки простою виразною мовою - саме таку мету ставить перед собою вчитель, пропонуючи учням творчий переказ.

Належної уваги потребує формування в учнiв умiнь читати. Пiд час навчання читання (i передусiм ознайомчого) необхiдно сформувати в учнiв умiння знаходити помилки у членуваннi тексту на абзаци, правильно членувати текст на абзаци пiд час створення власних висловлювань.

Збагаченню й активiзацiї мови учнiв сприяють i перекази-переклади. У такому переказi учнi повиннi правильно передавати основнi положення змiсту тексту. Тут особливого значення набуває точне вiдтворення найбiльш важливих слiв оригiналу, якi спецiально опрацьовуються з учнями перед тим, як вони приступають до написання переказу. Учнi навчаються не плутати елементiв однiєї мови з елементами iншої. При цьому змiцнюються навички дотримання норм кожної мови.

Написати самостiйно оригiнальний твiр, переказ (з творчим завданням) нелегко. Багато значить вдало знайдене слово, виражальний засiб. Особливу увагу слiд звернути на стилiстику, мовленнєве "забарвлення" тексту, попередження синтаксичних помилок, до яких вiдносяться:

Неправильне узгодження пiдмета з присудком; помилки у вiдмiнковому керуваннi;

Вживання як однорiдних членiв речення слiв, що озна-чають родовi й видовi поняття: "твори i вiршi", "письменники i поети";

Порушення порядку слiв, словосполучень у реченнi;

Неправильне вживання дiєприслiвникових зворотiв: "Читаючи роман, Юрiй Брянський менi дуже сподобався";

Дублювання пiдмета: "Гончар, вiн вiдтворив...";

Сплутування прямої i непрямої мови;

Неграмотне введення цитат тощо.

При написаннi диктантiв учителям слiд керуватись лiтера-турними (орфоепiчними) нормами вимови слiв сучасної української мови, а не побуквенною диктовкою.

2.2.3. Переказ, близький до тексту (детальний)

Розпочинаємо навчання усним детальним переказам на основі розповідних текстів з ясним, динамічним сюжетом, чітко окресленими характерами героїв. Паралельно проводимо перекази найпростіших описових текстів і текс-стів-міркувань. Більш складною формою роботи є переказ розповідного тексту з елементами опису, міркувань.

Наблизити переказ до умов природного спілкування зручніше на такому тексті, де є діалог, який попередньо прочитується в особах.

Письмові перекази, близькі по тексту, проводяться в усіх класах, починаючи з періоду навчання грамоти. Важливо, щоб самостійне письмо, яке спирається не на списування чи диктант, а саме на мовлення дітей (в даному випадку на переказ прочитаного), вводилося якнайраніше. Від запису окремих слів, словосполучень, речень, фрагментів усного переказу слід уже у 2 класі переходити до повних переказів невеличких текстів.

Ефективним прийомом підготовки до письмового переказу є вільний диктант. Учитель читає текст частинами, а учні записують так, як запам'ятали (вільно). Специфіка вільного диктанту в тому, що цей вид роботи не тільки удосконалює навички правопису, а й розвиває зв'язне мовлення. Вільні диктанти збагачують словниковий запас і граматичну будову мовлення учнів, формують уміння переказувати чужий текст з урахуванням його теми й основної думки. Щоб вільний диктант став більш ефективним засобом підготовки до письмових переказів, необхідно запропонувати дітям визначити тему і основну думку тексту, колективно провести його мовний аналіз, скласти план. Доцільно також у процесі написання вільного диктанту використовувати наочні засоби - картини, кадри діафільму тощо.

Цей вид переказу має на меті передати якусь лінію, вузьку тему тексту, наприклад, переказати тільки певний якийсь епізод або сцену, опис зовнішності героя чи картину природи. Вибірковий переказ грунтується на попередньому відборі матеріалу на дану тему і створенні на цій основі нового висловлювання. У процесі виконання роботи учні вичлено-вують одну частину матеріалу, абстрагуються від іншої. Це- часто потребує стислої передачі якоїсь частини тексту, переробки його. Виникає потреба певним чином систематизувати відібраний матеріал, знайти власні мовні засоби для зв'язку відібраного, використати мовне багатство вихідного тексту відповідно до поставленого комунікативного завдання.


2.2.4. Вибірковий переказ

Вибiрковий переказ передбачає вiдбiр головного i послiдовне розташування матерiалу. Готуючи учнiв до сприймання тексту, учитель попереджує, що їм необхiдно буде запам'ятати мiсце, де розповiдається про основнi подiї, головних героїв, їхнi вчинки тощо.

Великий розвивальний ефект мають вибіркові перекази твору за ілюстрацією чи кадрами однойменного діафільму. Учень має визначити, з якого моменту слід розпочати розповідь і яким закінчити, щоб переказ уривка відповідав Ілюстрації і в тон же час був зрозумілим. Вибірковий переказ готує до творів на літературну тему.

Виконуючи стислий переказ, діти вчаться бачити головне, суттєве у тексті і передавати його, використовуючи мовні засоби узагальненої передачі змісту. Відомі різні способи стиснення тексту: 1) усунення другорядного, деталей; 2) узагальнення конкретних, одиничних явищ; 3) поєднання обох названих способів.

Щоб усунути несуттєве, необхідно спочатку виділити в тексті основне з точки зору головної думки твору і деталі, потім відкинути деталі, об'єднати суттєве і скласти новий текст. У процесі узагальнення матеріалу вичленову-ються одиничні факти, потім підшукуються мовні засоби із узагальненої передачі і будується новий текст.

Розпочинається навчання стислому переказу на розповідних текстах, у яких простежується розгортання подій. Виклад сюжетної канви такого твору і буде стислим переказом. Елементи стислого переказу вводяться у 1 класі. Дітям пропонується у процесі аналізу тексту передати одну його частину одним реченням. Потім пропонується передати коротко дві частини, а далі - зміст усього твору.

Ступені стиснення тексту можуть бути відображені схематично (схема введена Д. І. Тихомировим):

Повний текст Детальний переказ Стислий переказ План Вираження думки твору однією фразою.

Навчання всім цим видам роботи над текстом здійснюється паралельно, хоч наведена послідовність зберігається. Від детального і вибіркового переказу учні переходять до стислого та до складання плану і вираження думки усього твору однією фразою. Можливий і зворотний шлях: від вираження в одному реченні головної думки твору - до плану, потім стислого і детального переказу.


2.2.5. Стислий переказ

Стислі письмові перекази вводяться слідом за усними у 2 класі і продовжуються в ускладнених варіантах у З і 4 класах. Вони готують до складання конспектів і тез наукових статей у старших класах.

До стислого переказу проводиться систематична, роз-зосереджена підготовка. З цією метою використовуються такі типи завдань:

1) виділення речення-зачину, у якому виражена тема логічно закінченої частини твору;

2) виділення деталізуючої, пояснюючої частини мікро-тексту;

3) скорочення логічно закінченої частини тексту виключенням деталей;

4) розширення, розгортання речення-зачину введенням пояснень, деталей, розкриттям змісту узагальнюючого слова;

5) підбір узагальнюючого слова (родового поняття) до ряду слів;

6) підбір одного узагальнюючого речення до кількох речень мікротексту;

7) інтонаційне виділення слів, найважливіших для вираження думки.

Це - перехідна форма роботи між переказом і твором. У своїй основі вправи цього типу є переказами, близькими до тексту. Але виконуючи цю звичну роботу, школярі водночас вчаться давати характеристику або портрет, робити висновки, дописувати якусь частину.

Додаткове завдання - це логічне продовження вихід-него тексту. Тому, формулюючи творчі завдання, слід дбати проте, щоб доповнення тематично, композиційно, стилістично було близьким до переказу і пластично вписувалося у нього.

Виділяється дві групи завдань, зорієнтованих на розвиток уяви і активізацію творчої думки. Одні з них передбачають судження з позиції читача-критика. Інші вимагають продовжити роботу з позиції автора. Завдання таких типів допомагають учням глибше вникнути у вихідний текст, проаналізувати всі його сторони, привчають самостійно визначати композицію, стиль висловлювання, відбирати мовні засоби відповідно до поставленого комунікативного завдання. Учні, таким чином, максимально наближаються до розв'язання завдань, зв'язаних із самостійним творенням тексту.

Відомі різні типи переказів із додатковим завданням. Переказ із зміною особи оповідача (першої особи на третю або третьої на першу) вимагає значної перебудови змісту та мовного оформлення твору. Під час заміни особи


2.2.6. Перекази з додатковим завданням (творчі перекази)

Мовленнєві засоби вихідного тексту виявляються непридатними для переказу. Нова позиція оповідача вимагає нових засобів вираження, і учні мають самостійно відшукати їх.

Другим видом переказу із зміною особи називають вправу, коли розповідь слід вести не від імені головного героя твору, а одного із персонажів. Наприклад, про пригоди нерозумного горобчика слід розповісти від особи сороки, зозулі, сови, ґави, крука (Леся Українка, "Біда навчить"). Щоб успішно розв'язати таке завдання, учень повинен пройнятися атмосферою художнього твору, зрозуміти характери персонажів, поглянути очима на події, що відбуваються.

Великий творчий рівень роботи учнів досягається у переказах із творчим доповненням. Це може бути завдання - ввести опис з позиції письменника. Пропонуючи таке завдання, учитель під час читання тексту опускає авторський опис. Учні складають свій опис, а потім він порівнюється із авторським варіантом.

Особливо приваблюють дітей завдання, у яких проектується доля улюблених героїв. І хоч дітям нелегко висловити свої передбачення, проте у своїх міркуваннях вони відображають власні життєві позиції. Виконання таких творчих доповнень для учнів - це завжди вирішення проблемних ситуацій.

Доповнювати прочитаний текст можна також зіставленнями із аналогічними фактами, взятими із життя чи з інших джерел, та вираженням свого ставлення до зображеного.

З метою посилення емоційного впливу художнього образу та розвитку уяви використовується словесне малювання. Учитель звертається із запитанням і завданням типу: Якою вам уявляється картина природи (пшеничне поле, берізка, сосни у снігову заметіль), коли ви слухаєте оповідання, вірш? Як ви уявляєте обстановку, у якій проходять події твору? Розкажіть так, ніби все це перед вашими очима, начебто ви самі бачите, чуєте і описуєте події. Яким вам уявляється герой у найбільш напружений момент дії?

Словесні картинки найчастіше створюються до фрагментів твору, найбільш значних для розкриття його ідейно-тематичного змісту. Побудована серія малюнків-ілюстрацій до одного тексту може слугувати картинним планом до нього.

2.2. Організація та прийоми навчання усним і письмовим переказам


У діяльності учителя і учнів, спрямованій на опанування уміннями відтворювати (усно, письмово) тексти різних типів та стилів, можна виділити декілька етапів-

1) попередня, роззосереджена підготовка до переказу;

2) постановка завдання, мотивація діяльності. Підготовка до сприймання тексту. Читання;

3) аналіз тексту у єдності змісту, мови і композиції. Складання плану та робочих матеріалів. Повторне читання тексту;

4) виконання першого варіанта переказу. Редагування роботи. Створення удосконаленого варіанта переказу;

5) перевірка і аналіз робіт.

Щоб домогтися більш глибокого сприймання і творчого відтворення тексту, підготовку цієї роботи слід розпочинати заздалегідь, за декілька днів до її виконання. Для попередньої, роззосередженої підготовки відбирається матеріал, для розуміння якого не потрібен контекст. У попередніх вправах закріплюються окремі навички правопису, уточнюється значення маловідомих слів, попереджу-ються помилки у вживанні граматичних форм, побудові словосполучень і речень. Якщо передбачається переказ за уривками творів, які вивчаються на уроках читання або природознавства,^ учитель пропонує завдання іншого типу: знайти у тексті відповідні слова, речення, виписати їх та пояснити у них ті чи інші правила правопису, особливості вживання тощо.

Відібрані учителем незнайомі слова, складні конструкції словосполучень, речень засвоюються, таким чином, поступово, багаторазовим вживанням у різних видах вправ, і під час переказу відпадає потреба пояснювати їх.

Для підготовки вибіркових, стислих, творчих переказів (крім лексичних і граматико-орфографічних завдань) слід включати вправи на відпрацювання окремих структурно-композиційних і інформаційно-змістових умінь.

Урок навчального переказу розпочинається з чіткого визначення мети, конкретного завдання. Лише, за цієї умови учні працюватимуть активно, з інтересом, переказ не буде їм здаватися нудною і одноманітною вправою.

Попередня

роззосереджена

підготовка

до переказу

Постановка завдання.

Мотивація мовлення.

Сприймання гексти

Важливо відразу ввести дітей в атмосферу твору, наці лити.на активне сприймання змісту. З цією метою вчитель щоразу відшукує найбільш доцільні прийоми: відгадування загадок, аналіз приказок, прослухування музики, проблемне завдання чи яскраве вступне слово.

Залежно від підготовленості учнів і виду переказу обирається спосіб сприймання тексту: 1) читання учителем (слухове сприймання); 2) читання учнями про себе (зор'ове сприймання); 3) паралельне прослуховування тексту і читання про себе (зоро-слухове). Читання тексту доречно супроводжувати кадрами однойменних діафільмів, ілюстраціями, щоб активізувати уяву, мислення і мовлення учнів.

У практиці навчання неправомірно перебільшується роль такого методичного прийому, як побудова переказу за запитаннями, які підказують слова для відповіді. Так, текст "їжачок" ("Дідусь подарував дітям їжачка. Влітку він жив у сінях. Взимку їжак заснув у норі...") першокласники переказують за запитаннями: Кого подарував дідусь дітям? Де жив їжачок улітку? Де він заснув зимою? Учневі залишається замінити питальні слова і-менниками і дещо змінити порядок слів.

Переказ за запитаннями не відповідає природним умовам спілкування. Учень у процесі виконання вправи виходить не з загального завдання передати зміст прочитаного, а власне перебудовує питальні речення у розповідні.

Такий спосіб роботи над текстом допустимий лише на перших кроках навчання. Уже у другому півріччі 1 класу слід так сформулювати запитання, щоб відповіді на них не повторювали слів, даних учитеЛем у запитанні. У 2-4 класах запитання мають ставитися до кількох речень і вимагати розгорненої відповіді, тобто слугувати опорою для побудови логічного закінчення частини тексту.

Самостійним може вважатися переказ, який спирається не на серію запитань, а на цілісне сприймання твору, на усвідомлення композиції, логічних зв'язків, засобів виразності. Тому провідним прийомом підготовки* до переказу будь-якого виду має бути аналіз вихідного тексту у єднвсті. змісту, структури та мовного оформлення.

У ході аналізу необхідна проблемна постановка завдань, які б пробуджували у дітей бажання думати, уявно охоплювати увесь текст, розкривали критерії і мотиви відбору мовних засобів. Учні мають не тільки побачити

Аналіз тексту

у єдності змісті/,

мови, композиції.

Складання плану

та робочих матеріалів

авторську позицію, а й вітзїнавдти і обгрунтувати своє ставлення до зображеного.

Головне - зосередити увару на тих прийомах виразності, яким належить вирішальне роль у розкритті авторського задуму, не переобтяжувати бесіду аналізом другорядного. Нерідко розбір змісту, композиції і мови тексту будується роз'єднано, за безліччю відповідей на дрібні, незначні питання, губиться живе, безпосереднє враження від художнього образу, руйнується цілісне сприймання тексту.

Крім інших можливі й такі варіанти проблемної постановки завдань під час аналізу тексту з метою підготовки до переказу.

Рідне слово

Далеко на півночі, в холодних скелях, на березі Білого моря бився з фашистами молодий солдат Микола Терен. Виріс він у степах Полтавщини, на тихому Пслі.

У жорстокому бою він бв тяжко поранений. Упав на холодну землю і знепритомнів. Узяв його на рки вірний дрг, виніс із баю, приніс у польовий госпіталь.

Лікар вислухав серце, похитав головою: тяжке поранення в груди. Дали йому ліки, влили кров, та притомність не повертається.

Коли це з сусідньої палати почулася пісня: "Ой, зійди, зійди, ясен місяцю..." Тихо стало у госпіталю, всі прислухалися до українського співу. Завор)шився Микола, перейнявся тим хвилюючим струменем, наповнився живим духом. Ця рідна українська пісня й повернула притомність Миколі. (За В. Сухомлинським).

Знайдіть в останньому абзаці речення з однорідними присудками. З якою метою вони вжиті?

Напишіть письмовий переказ.

Вправа 2. Аналіз ролі дієслів у мовленні (4 клас).

Мета: Підготовка до переказу, розвиток мшь усвідомлювати виражальну роль слова у розкритті авторського задуму твору.

Прочитайте оповідання.

Орлович-^оронович

Не стихають бої під Москвою,- Порвали фашистські міни зв'язок. На пошуки пошкодження відправився- солдат Воронович.

Крокує, іде Воронович, пробирається лісом, полем і ось... Біля яру стоять чотири фашистські танки,. Вдивився солдат - хрести на боках. Дула гармат на нього, Во^оновича, оком гадючим дивляться. Біля гармати у гурток зібралися фашисти, Дістали їжу, уминають ковбасу з хлібом,

Холодок пробіг по тілу. Один солдат і чотири танки. Піти? Відступить? Відповзти? Укритись? А щось усередині: "Ось хвилина твоя, солдат. Вперед, вперед!"

Підповз Воронович' до фашистів. Зупинився. Піднявся. Жбурнув гранату. Тих, хто уцілів од гранати, тут же другою скосив.

Захоплювались потім друзі-однополчани: "Один - і взяв у полон чотири фашистські танки. Орел! Орел!" (За С. Алексєєвим).

Аналіз вихідного тексту у процесі підготовки кожного із видів переказу має своє специфічне спрямування. Для переказу, близького до тексту, аналіз зв'язується насамперед з відповіддю на запитання - які мовні засоби і чому обрані автором. Для переказів з додатковим завданням, крім того, важливо визначити, яке стилістичне'забарвлення слід надати доповненню, щоб не порушити художню єдність твору. Під час підготовки стислих переказів аналіз спрямовується на добір мовних засобів узагальненого змісту. У роботі над вибірковим переказом аналіз зосереджується на тих частинах, які важливі для розкриття обраної для переказу теми.

У ході бесіди за проблемними завданнями колективно складаються план переказу і робочі матеріали, у які включаються слова, словосполучення, найважливіші для вираженої думки, а також мовні засоби для зв'язку речень, частин тексту. Повторно читається текст, щоб відновити цілісне сприймання твору.

Багатьма методичними посібниками передбачено обов'язкове усне переказування прочитаного тексту перед виконанням письмового. Ефективність цього прийому сумнівна. Усний переказ віддаляє учнів від вихідного тексту-зразка, не націлює на пошуки своїх, співавторських слів. Учні у цьому випадку пишуть переказ переказу. Крім того, після поглибленого аналізу у них навіть не виникає ба-жййня слухати розповідь свого товариша.

Більш плідний прийом - виконання першого варіанта роботи на чернетці, колективне її редагування і написання удосконаленого тексту.

Праця з чернеткою привчає "думати з пером у руках". Учень звикає не вдовольнятися першим-ліпшим словом,

а наполегливо шукає більш влучне, виразне, найбільш комунікативно доцільне, виправляє і переробляє невдалий* вираз чи незграбно побудоване речення.

Редагування першого варіанта переказу проходить більш ефективно не відразу після його написання, а через деякий час. Проходить втома, загострюється сприймання. Учень відвикає від свого тексту, дивиться на нього ніби зі сторони, зіркішим поглядом.

Це завершальний етап у роботі над переказом. Він має на меті: 1) розвивати мовне чуття учнів;

2) формувати уміння удосконалювати своє висловлювання;

3) готувати учнів до більш успішного виконання наступних робіт.

Організовуючи аналіз переказів, учитель у першу чергу відзначає досягнення, удачі, творчі знахідки дітей. Акцентує на успіхах у оволодінні практичними навичками і вміннями, порівняно з попередньою роботою. Наприклад, учні добре справилися із введенням опису, що раніше не вдалося; повніше, ніж у попередніх роботах, викладено зміст, не тільки точно передаються факти, а й створено уявлення про напруженість зображених подій; більше знайдено своїх виразних, образних висловів відповідно до комунікативного завдання; стрункішим став виклад, більш вдало відібрано засоби зв'язку між частинами тексту.

Заслуховуються 2-3 кращі роботи. У процесі колективного аналізу учні з'ясовують, що їм найбільш сподобалось і чому.

Типові для класу помилки (змістові, структурно-композиційні, стилістичні) класовод добирає й аналізує так, що розгортається ціла програма для створення наступного, більш досконалого переказу.

Слова, речення, у яких допущено помилки, учитель включає до різних видів диктантів і списування, у вправи з опорою на графічну наочність, які виконуються учнями колективно і самостійно.

Висновки


Потребує постійної уваги проблема гармонійного поєднання навчання чотирьох видів мовленнєвої дiяльністi (аудiювання, читання, говорiння, письмо).

Вiдповiдно до програми учні мають навчитися писати рiзнi види переказiв: докладнi, детальнi, усні й письмовi, стислi, вибiрковi, творчi, перекази-переклади, перекази за картинами, фiльмами, виставами i т. п.

Докладний усний переказ - це один iз видiв засвоєння тексту, вид роботи над удосконаленням усного мовлення учнiв, пiдвищенням ефективностi всiєї роботи з розвитку мовлення. Треба вчити школярiв "говорити на тему", умiнню доносити до слухачiв основну думку, за допомогою iнтонацiї висловлювати своє ставлення до того, про що йде мова.

Докладний письмовий переказ передбачає докладну повну й близьку до тексту передачу на письмi змiсту прочитаного. Працюючи над цим видом переказу, учнi вчаться розбиратися в логiчнiй i композицiйнiй структурi оповiдання, оволодiвають навичками правильного викладу прослуханого матерiалу, засвоюють новi й закрiплюють уже знайомi лексичнi, фразеологiчнi, синтаксичнi елементи української лiтературної мови.

Суть стислого переказу полягає в синтезуваннi спiльних частин тексту й узагальненнi їх основного змiсту.

Стислий переказ прищеплює учням навички лаконiчної мови, навчає уникати багатослiв'я.

Вибiрковий переказ передбачає вiдбiр головного i послiдовне розташування матерiалу. Готуючи учнiв до сприймання тексту, учитель попереджує, що їм необхiдно буде запам'ятати мiсце, де розповiдається про основнi подiї, головних героїв, їхнi вчинки тощо.

Творчий переказ - перехiдний вид роботи вiд переказiв до творiв.

У ньому учень не тiльки вiдбиває змiст i деталi прочитаного уривка, а вiдповiдно до завдання сам робить певнi змiни й додатки. В усiх випадках, коли учнi пишуть творчий переказ, треба, щоб вони вловлювали тон i особливостi розповiдної манери автора уривка i щоб їхнi доповнення до запропонованого тексту були написанi мовою, близькою до мови твору.

Цього можна домогтися, звичайно, лише на основi спостережень над мовою автора, аналiзу її особливостей.


Перелік літератури


Барвисте мовлення. Вправи для розвитку мовлення в період навчання грамоти: Посібник для вчителів. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. – 48 с.

Барвисте мовлення. Зошит з розвитку мовлення. 1 клас. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. – 80 с.

Богуш А.М., Котк Т.М. Методика навчання дітей української мови в дошкільному закладі. Практикум. – К.: Вища школа, 1994. – 157 с.

Вашуленко Н.С., Скрипченко Н.Ф., Прищепа О.Ю. Навчання в 1 класі чотирирічної початкової школи. – К.: Освіта, 1997. – 112 с.

Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педогогіка: теорія та історія. – К.: Освіта, 1995. – 86 с.

Грицай М.С., В.Г.Бойко, Л.Ф.Дунаєвська. Українська народнопоетична творчість. – К., 1983. – с.243.

Діяльнісний підхід до розвитку мовлення // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія 3: Педагогіка і психологія. – 1997. – №1(3). – С. 140-142.

До питання розвитку мовлення першокласників у період навчання грамоти //Збірник науково-практичних матеріалів всеукраїнської конференції “Педагогічна наука – сучасній школі”. – Кременець, 1999. – С. 176-180.

Дорошенко С.І. Методика викладання української мови. – К., 1989.

Жовнір-Коструба С., Жовнір-Іватьо Н., Жовнір О. Читання і розвиток мовлення. Початкова школа. - №9, 1998.

Каніщенко А.П., Кубинський М.В., Сокирко М.В. Уроки читання в букварний період. – К.: ВИРІЙ, 1999. – 112 с.

Коваль А.П. Культура української мови. – К.: Наукова думка, 1978. – 162 с.

Комплексний підхід до розвитку мовлення у період навчання грамоти //Науковий вісник Чернівецького університету: 36. наук. пр. Вип. 78 Педагогіка та психологія. – Чернівці: Рута, 2000. – С. 102-108.

Комплексні вправи для розвитку мовлення в період навчання грамоти //Початкова школа. – 1997. – №12. – С. 25-30.

Комплексні мовні вправи у підготовчій групі // Палітра педагога. – 1999. – №4. – С.14-16.

Легенди й перекази на уроках читання. Початкова школа. - №1, 1992. – с.15.

Мартиненко В., Н.Присяжнюк. Орієнтовний календарний план з читання для 2(1), 3(2), 4(3) класів. Початкова школа. - №10, 1998. – с.24.

Мартиненко В., Присяжнюк Н. Орієнтовний календарний план з читання для 2(1), 3(2), 4(3) класів. Початкова школа. - №10, 1998.

Методика викладання української мови (за редакцією С.І.Дорошенка). – К., 1989. – 389 с.

Методика викладання української мови. – К., 1992. – 303 с.

Орап М.О. Комплексний підхід до розвитку мовлення першокласників у період навчання грамоти / Автореферат дисертації. – К., 2000. – 20 с.

Прикладне застосування положень теорії мовленнєвої діяльності для вдосконалення методики розвитку мовлення (На прикладі періоду навчання грамоти) // Актуальні проблеми менталінгвістики: Наук. зб. – К.: Брама, 1999. – С. 193-194.

Прищепа К.С. Навчання грамоти в 1 класі (Методичні рекомендації до підручника “Буквар”). – К.: ФОРУМ, 2001. – 143 с.

Розвиток мовлення в період навчання грамоти // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія 1: Лінгводидактика. – 1998. – №2(1). – С. 15-18.

Савельєва С.. Використовуючи усну народну творчість. Початкова школа. - №10, 1998. – с.49.

Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. – К.: Освіта, 1997. – 256 с.

Сапун Г., Пачашинська М., Орап М. Зошит для письма і розвитку мовлення. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. – 64 с.

Сінкевич О.В.. Ознайомлення з ліричним віршем на уроках читання. Журнал “Початкова школа”. - №4, 1996. – с.21.

Скіпакевич О.В. Вчити емоційно правильно сприймати художній текст. Початкова школа. - №12, 1996.

Скіпакевич О.В. Ознайомлення з ліричним віршем на уроках читання. Початкова школа. - №4, 1996.

Скрипченко Н.Ф., Савченко О.Я. Читанка 4(3). – К., 1997.

Словник української мови. – К., 1973. – Т.4. – с.460.

Удосконалення мовленнєвого розвитку першокласників у період навчання грамоти // Матеріали науково-практичної конференції “Проблеми і перспективи початкової освіти”. – Глухів, 1999. – С. 33-35.


Приложение 1

Конспект уроку читання №1 (4(3) клас)


Тема уроку: Видатний письменник України Михайло Коцюбинський. Оповідання “Маленький грішник”

Мета уроку: Коротко ознайомити учнів з особистістю М.Коцюбинського, опрацювати зміст оповідання “Маленький грішник”, розкрити його тему, вчити учнів давати характеристику дійовим особам. Розвивати навички правильного, виразного читання, читання вголос і мовчки. Виховувати слухняність, чесність.

Обладнання: портрет М.Коцюбинського, твори письменника для дітей: “Харитя”, “Ялинка”, “Маленький грішник”, “Десять робітників”, казки “Два цапки”, “Дві кізочки”, “Івасик і Тарасик”; читанка 4(3), дошка.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

- Яке було домашнє завдання? (Навчитися виразно читати і розповідати казку І.Франка “Три міхи хитрощів”).

- В яку пору року відбуваються події, відображені в казці? (Це було восени, коли дозріває виноград).

- Прочитати в особах першу розмову Лисички і Їжачка (Учні читають).

- Який малюнок намалювали б до цієї частини?

- Описати, якою уявляєте Лисичку, що потрапила у сильце?

- Як порада Їжачка допомогла Лисичці?

Читання в особах від слів “Пішли у двох...” до кінця казки.

- Як виявилась нечесність, боягузтво і зрада Лисички?

- Розповісти, як Лисичка була покарана?

- Чому вчить казка “Три міхи хитрощів”? (Казка вчить бути чесними, справедливими, бути вірними друзям).

- Які ще казки І.Я.Франка ви читали? (“Лисичка і Журавель”, “Фарбований лис”).

- Іван Якович Франко дуже любив дітей. Він хотів, щоб діти

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: