Xreferat.com » Рефераты по информатике и программированию » Інформаційне забезпечення маркетинга на підприємстві

Інформаційне забезпечення маркетинга на підприємстві

У 1998 році робітникам заводу реалізовано 28,4 тон мясопродуктів.

За звітній рік підсобним сільгоспцехом реалізовано продукції на суму 97,5 тис. грн. у тому числі :

  • рослинництва - 9,7 тис. грн.

  • тваринництва - 87,8 тис. грн.

Обсяг валової продукції на 1998 рік склав 638,6 тис. грн. у т.ч.:

  • тваринництва - 317,4 тис. грн.

  • рослинництва - 321,2 тис. грн.

Площа сільськогосподарських угідь на 01.01.1999 року склала - 900 га, із них посівна площа - 700 га.

Виробництво продукції рослинництва характеризується такими даними:

Таблиця 2.2

Виробництво продукції рослинництва

Найменування

культури

Посівна площа,

Га

Валовий збір,

Ц

Врожайність,

Ц/Га

Зернові 664 5969 9
Картопля 13 437 34
Овочі відкритого грунту 9 809 100
Однолітні і багаторічні трави 156 9100 58

Фактична собівартість 1 ц продукції склала:

  • зернові - 15,0 грн.;

  • картопля, овочі - 40,0 грн.;

  • силос, сіно - 8,0 грн.

Прямування поголів’я на 01.01.98 рік ВРХ було 67 голів, свиней 630 голів, курей 1230 штук. Протягом року придбано 107 голів ВРХ, 140 голів свиней. По свинях отриманий приплід 455 голів. Реалізовано на забій 121 голів ВРХ, 334 голів свиней, 1057 шт. курей. По свинях мав місце падіж у кількості 127 голів, і курей - 173 шт.

На початок 1999 року в господарстві є 53 голови ВРХ, 763 свиней загальною вагою 53 тони.

Фактична собівартість тваринництва:

1 кг живої ваги ВРХ - 3,96 грн.,

1 кг живої ваги свиней - 8,00 грн.

У 1998 році сільгоспцех обслуговувало 70 чол. Середній заробіток одного робітника склав 176 грн.

Житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування робітників заводу

На 01.01.1999 року житловий фонд ВАТ "Чернігівавтодеталь" складається з:

- гуртожитка №1, вул. Волковича, будинок 5, площею 4115 м2; Волковича, будинок 5, площею 4115 м2;

- гуртожитка №2, вул. Леніна, будинок 249, площею 6888 м2; Леніна, будинок 249, площею 6888 м2;

- малосімейки, вул. Леніна, будинок 251, площею 5755 м2; Леніна, будинок 251, площею 5755 м2;

- малосемійки, вул. Леніна, будинок 253, площею 5676 м2; Леніна, будинок 253, площею 5676 м2;

- житловий будинок, вул. Волковича, будинок 21, площею 3219 м2; Волковича, будинок 21, площею 3219 м2;

- житлові будинки, вул. Леніна, будинок 269,271,271А, площею 4942 м2; Леніна, будинок 269, 271, 271А, площею 4942 м2;

- 108-кв. будинок, площею 8748 м2;

- 180-кв. будинок, площею 9875 м2;

На утримання ЖРЕУ планувалося по кошторисі 1031 тис.грн., а фактично витрачено 885,1 тис.грн. Економія засобів відбулося через не платежі в зв’язку з відсутністю коштів на розрахунковому рахунку заводу. Виторг по ЖРЕУ за 1998 рік склав 822,6 тис.грн., у тому році - 89,0 тис.грн., готель - 2,6 тис.грн. Крім цього було реалізовано платних послуг на суму 730,0 тис.грн. Збитки по ЖРЕУ склали 62,5 тис.грн. Утримання одного ліжко-місця цього року по гуртожитку №1 обходилося 43,69 грн., по гуртожитку №2 обходилося 29,30 грн. на місяць. Утримання гуртожитока №2 обходився дешевше, тому що опалення гуртожитку здійснювалося з заводської котельної, а не з міської, що значно дешевше.

Медсанчастина на території заводу обслуговує робітників заводу. У медико-санітарній частині ведеться прийом хворих двома терапевтами, акушером-гінекологом, невропатологом, двома стоматологами, стоматологом-протезистом, окулістом. На заводі функціонує денний стаціонар.

Працюють кабінети: фізіотерапевтичний (електролікування, гідролікування, теплолікування, інгаляції) і манипуляційний, - лабораторія клінічна і зубопротезна лабораторія, кабінет функціональної діагностики, функціонує цілодобово пост швидкої допомоги.

На ВАТ "Чернігівавтодеталь" також мається:

- Їдальня, буфет і кафе "Газель";

- Спортивна база відпочинку й оздоровчого табору "Біла акація";

- Пральний комбінат;

- Радіовузол;

  • Тепличне господарство, що займається вирощуванням овочів, що відпускаються робітникам по низьких цінах.

В 1998 році розрахунки з покупцями за відгружену продукцію пороводились по вільно-відпускних цінах з налогом на добавлену вартість 20%.

За рік підприємством реалізовано продукції на 43531,2 тис.грн., план виконан на 101,8% понад планом реалізовано продукції на 751,2 тис.грн., за рахунок поставок на ГАЗ та Германію.

Обсяг реалізованої продукції по відношенню до об’єму випускаємої продукції составляє 108,5%.

Рівень товарообмінних операцій за рік – 72%, в зрівнянні з минулим роком знизився на 1,6%.

Дебіторська заборгованість по стану на 1.01.99 р. дорівнює 4498 тис.грн. Кредиторська заборгованість підприємства на 1.01.99 р. дорівнює 7890 тис.грн. Кредиторська заборгованість більша за дебіторську на 3392 тис.грн.

За минулий 1998 рік був отриман прибуток в розмірі 1613 тис.грн.

Рентабельність підприємства – 3,7 %. [15]

Постачальники, споживачі і конкуренти

ВАТ "Чернігівавтодеталь" має тісні зв’язки з різноманітними постачальниками матеріалів, що комплектують і споживачами своєї продукції. Стабільному і рівномірному постачанню матеріалами і комплектуючими елементами заважає відсутність оборотних коштів у підприємства, а також висока частка товарообмінних операцій ( бартерних ). Основні споживачі матеріалів і комплектуючих знаходяться на території України.

Основні постачальники в Україні:

1. Металу - ВАТ "Дніпроспецсталь", постачання металу здійснюється через ВАТ "Орбіта", м. Запоріжжя, шляхом бартерного обміну.

2. Листи, стрічки - ВАТ "Запоріжсталь".

3. Карданні труби - ЗАТ "Луганський трубний завод", що є монополістом по виробництву карданної труби в Україні.

4. Резинотехнічні вироби (РТИ) - ВАТ "Кременчуг-резинотехніка".

5. Підшипники різноманітних типорозмірів - Луганський, Вінницький, Гниванський, Харківський підшипникові заводи.

6. РТІ (сальники, манжети, ущільнення) - ВАТ "Деласт" м. Харків.

На даний момент велика кількість матеріалів, а особливо комплектуючих підприємство змушене одержувати за межами України, в основному з Росії, незважаючи на те, що вони дорожче ніж в Україні в середньому на 20-30 %.

Існують дві основні причини закупівлі сировини і матеріалів за межами України:

1. Відсутність виробництва матеріалів і комплектуючих в Україні.

2. Відсутність оборотних коштів у підприємства.

Основним постачальником матеріалів і комплектуючих за межами України є ВАТ "ГАЗ". З ВАТ "ГАЗ" підприємство протягом чотирьох років укладає бартерну угоду у середньому на 5 млн. доларів у рік. У виді того, що ВАТ "ГАЗ" не має достатньо коштів і не може розрахуватися з ВАТ "Чернігівавтодеталь" коштами, розрахунок (частково) здійснюється шляхом бартерного обміну або взаємозаліком з іншими постачальниками ВАТ "Чернігівавтодеталь" на території Росії.

Основні постачальники в Росії :

1. ВАТ "Філіт" м. Москва - карданна труба різноманітних типорозмірів.

2. ВАТ "Червона Етна" - деталі автонормалі (пружини, гайки. шплінти, шайби й ін.), сталева і латунна стрічки.

3. ВАТ "ГАЗ" (калібруючо-заготівельний цех) - холоднотянута сталь різноманітних розмірів і марок, в основному та, що не виробляється на підприємствах України.

4. Підшипниковий завод м. Москва - підшипник і основне виробництво (карданний вал ГАЗ-53 і ГАЗ-24).

5. Підшипниковий завод м. Ростов-на-Дону - підшипники на легкові карданні вали.

Основні споживачі. Юридично вийшовши з об’єднання "ГАЗ" і набувши самостійність, завод зберіг добрі стосунки зі своїм основним споживачем - більш 53 % продукції по старому йде на складальний конвеєр у Нижній Новгород. У 1997 році було поставлено на ВАТ "ГАЗ" продукції на суму 13187 тис. грн.

Другою країною, із країн СНД, по споживанню продукції ВАТ "Чернігівавтодеталь" є республіка Білорусія - 6 % від загальної реалізації за 1997 р. (1462 т. грн.).

Значні споживачі на території України:

1. ВАТ "Кимерія" м.Київ.

2. ВАТ "Кермет" м.Київ.

3. ВАТ "КримавтоГАЗсервіс" м.Семфірополь.

4. ВАТ "Тріумф" м.Чернігів.

Споживачі республіки Білорусія:

1. ВАТ "Ньюфалет".

2. ВАТ "Телипформ".

Споживачі дальнього зарубіжжя:

1. Фірма "IFA" - Німеччина.

2. Фірма "Грант-Словакія" - Словаччина.

3. Фірма "САК-М" - Болгарія.

Основні конкуренти ВАТ "Чернігівавтодеталь" :

1. ВАТ "Лозовський ковальсько-механічний завод" (Україна) -спеціалізується на виробництві гарячих штамповок, вузлів, мостів до тракторів Т-150, ДТ-75, карданних передач до колісних і гусеничних тракторів, автонавантажувачам, автокранам, а також до інших сільгоспмашин і спецтехніки.

2. ВАТ "Автозапчасть" (м. Житомир, Україна) - робить автозапчастини до автомобілів вітчизняного виробництва, складає конкуренцію по ремкомплектах і наконечникам до автомобілів "Нива" і "УАЗ".

3. "Херсонський завод карданних валів" (Україна) - спеціалізується по виробництву карданних валів і сільхозшарнирів до сільськогосподарської техніки, автомобілям "МАЗ", "КамАЗ", ГАЗ-53, ГАЗ-52, ГАЗ-24, "Москвич-412".

4. ВАТ "Белкард" (м.Гродно, Білорусія) - це підприємство оснащене, на сьогоднішній день, високопродуктивним устаткуванням, що металозабезпечує, рівень механізації основного виробництва складає 81 %, вантажно-розвантажувальних робіт - 84,5%. В даний час на заводі випускають карданні вали до автомобілів:

- "МАЗ", "БелАЗ", "КамАЗ", "Урал", "КАЗ", "ЗІЛ", практично всіх моделей сімейства "ГАЗ", "УАЗ", "ВАЗ";

- для автобусів "ЛАЗ", ЛіАЗ", "Ікарус", "РАФ", "Газель";

- для сільськогосподарської техніки;

- для трамваїв, тракторів, залізничних і пасажирських вагонів.

5. "Арзамаський машинобудівний завод" (м.Арзамас, Росія) - робить різноманітні автозапчасті до автомобілів вітчизняного виробництва, а також до військової техніки. На універсальному устаткуванні виготовляє карданні вали до автомобілів "ГАЗ".

6. ВАТ "Фрітекс" (м. Ярославль, Росія) - спеціалізується на виробництві прокладок до голівок двигуна, глушителі як для вітчизняних автомобілів, так і для іноземного виробництва самої широкої гами.

Основними конкурентами по складанню автомобілів ГАЗ і оформленню салонів мікроавтобусів є :

  1. “Кримавтогазсервіс” м. Сімферополь;

  2. “УкрВолгатехсервіс” м. Київ;

  3. “Черкаський авторемонтний завод”;

  4. АТ “Полтава-Авто”;

  5. АТ “Віннитчина –Авто”;

  6. “Дніпро-ГАЗ” м. Дніпропетровськ.

Висока прибутковість торгівлі запасними частинами сприяє гострій конкуренції, особливо в торгівлі запасними частинами до легкових автомобілів. Закордонні фірми звичайно враховують конкурентні якості деталей і вузлів при установленні своїх. Не конкуруючими запасними частинами називають також такі деталі і вузли, постачальниками яких можуть бути тільки виготовлювачі машин і їхні підприємства. Конструкція або якість цих вузлів і деталей не дозволяє імітаторам виготовляти їх із достатньо низькою собівартістю, щоб конкурувати.

Характеристика сімейства “ГАЗ” наведена в додатку 4.

До конкуруючих відносять деталі і вузли, серійне виробництво яких може бути налагоджене на будь-якому спеціалізованому підприємстві: прокладки, шланги, деталі зчеплення і гальма, деякі деталі двигунів, паливної і гідравлічної апаратури. Особо конкуруючими вважаються запасні частини стандартизованого асортименту, аналоги яких поставляються на ринки багато чисельними виготовлювачами (свіча запалювання, фільтруючі елементи і т.п.).

Виділяють ще дві категорії запасних частин - порівняно конкуруючі і технічно конкуруючі. Порівняно конкуруючими вважають найбільше використовувані запасні частини: поршневі каблучки, поршні, стартера і їхні деталі, генератори і т.п. Ціни саме таких деталей дорівнюються покупцями при виборі техніки для зразкової оцінки майбутніх витрат на ремонт. Технічно конкуруючими називають деталі, замість яких можна підібрати задовільний аналог або виготовити заміну прямо в майстерні.

У торгівлі запасними частинами беруть участь основні чотири групи конкурентів.

До першої групи (основної) відносять досить значні підприємства, що спеціалізують на виготовленні визначеної номенклатури деталей і вузлів для постачання їхнім виготовлювачам машин у якості компонентів складання. Такі деталі в якості запасних частин вони поставляють регіональним складам виготовлювачів машин (ВАТ "ЧАД"). Спеціалізоване устаткування цих підприємств дозволяє їм також робити запасні частини до машин, із виготовлювачами яких вони взагалі не пов’язані ніякими угодами. Випускаєма ними продукція продається через незалежні фірми, що займаються торгівлею автозапчастинами до різноманітних моделей машин.

Другою не менш небезпечною групою конкурентів, через їхню швидку пристосовуваність, вважають підприємства, що займаються виготовленням запасних частин спеціально для продажу на ринку. Ці підприємства-імітатори звичайно випускають деталі вузької номенклатури і продають запчастини по цінах значно низьким, чим ціни основних постачальників. Ні відповідність стандартам виготовлювачів, ні якість при цьому не гарантовано.

На ринку України з’явилися неоригінальні деталі для автомобілів ВАЗ, КамАЗ і "Москвич" виготовлені закордонними імітаторами. Вітчизняних підприємства-імітаторів, що випускають запасні частини без ліцензій основних конструкторів і гарантії якості, з’являється усе більше - від кооперативів до заводів, що загубили замовлення на стару продукцію. Обидві групи конкурентів спеціалізуються тільки на номенклатурі високого і постійного попиту і мають можливість продавати автозапчастини дешевше, тому що займаючись вузькою номенклатурою мають низькі витрати виробництва і розподіли.

До третьої групи конкурентів відносять дрібні фірми, що займаються розбиранням машин, проданих у брухт або украдених і продажем придатних для подальшого використання деталей і вузлів. Ціни на такі держані запасні частини коливаються в межах 25-50 % до цін на відповідні нові товари.

Четверту групу конкурентів складають підприємства, що практикують відновлення зношених деталей і агрегатів машин по замовленнях клієнтів і ділерів, часто в кооперації з фірмами третьої групи. У вільний продаж відновлені агрегати і вузли тільки починають надходити. У цій сфері гарні перспективи в підприємств, що мають відповідне устаткування.

Ціни на автомобільному ринку України представлені в додатку 5.

2.3. ЗМІСТ ФУНКЦІЙ ВІДДІЛУ МИРКЕТИНГУ З АНАЛІЗУ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Виходячи з сучасних потреб підприємства в питаннях маркетинга основними напрямками заснованого відділу є:

  • робота зі споживачами;

  • просування товару;

  • дослідницька функція;

  • організація сервісу;

  • аналіз зовнішнього середовища;

  • організація внутрішнього середовища;

  • прогнозно-стратегічна функція;

  • організаційно-координаційна функція.

Важливою сферою, якій поки на підприємстві не приділяли необхідної уваги, були маркетингові дослідження, аналіз зовнішнього середовища.

Основні задачі які в першу чергу необхідно вирішити в цьому напрямку:

  • дослідження факторів, що зумовлюють динаміку та структуру споживчого попиту на продукцію підприємства, кон‘юнктури ринку;

  • вивчення попиту на продукцію підприємства на внутрішньому та зовнішньому ринках;

  • Аналіз та прогнозування основних кон‘юнктуротворних факторів потенціальних ринків збуту продукції, що вироблюється на підприємстві : комерційно – економічних , включаючи економічну ситуацію та фінансовий стан потенційних покупців, реальний платоспроможний попит на продукцію, що вироблюється та співвідношення попиту та пропозиції на конкретні види продукції;

  • об’ємів поставки, технічного рівня та якості конкурентної продукції, її переваги та недоліки у порівнянні з продукцією даного підприємства;

  • існування нових ринків збуту та нових споживачів продукції, що вироблюється підприємством;

  • Виявлення передових тенденцій у світовому виробництві продукції по профілю підприємства;

  • Виявлення системи взаємозв’язків між різними факторами, що впливають на стан ринку та об’єми продажу;

  • Аналіз конкурентоздатності продукції підприємства, співставлення її споживчих якостей, ціни, виробничих затрат з аналогічними показниками продукції конкурентів, що випускаються іншими підприємствами;

  • Розробка на основі вивчення кон‘юнктури та ємкості ринку прогнозів по платоспроможному попиту на нову та продукцію, що серійно випускається;

Розрахунок ємкості ринку для продукції підприємства;

  • Збір, систематизація та аналіз усієї комерційно – економічної інформації по кон’юнктурі потенційних ринків збуту продукції підприємства;

  • Визначення географічного розміщення потенційних споживачів;

  • Визначення питомої ваги продукції основних конкурентів у загальному об’ємі збуту на даному ринку;

  • Аналіз сильних та слабких сторін продукції конкурентів.

Змісту цих задач відповідає цілеспрямоване постійно діюче маркетингове дослідження.

Маркетингова інформація - цифри, факти, зведення й інші дані, що характеризують ринкові процеси і явища і необхідні для забезпечення аналітичних і прогнозних потреб маркетингу.

Одержання й аналіз інформації можуть бути завданням маркетингової служби в цілому, окремих її підрозділів або ж, як уже було відзначено, здійснюватися на комерційних началах спеціалізованою маркетинговою фірмою. Остання може здійснювати повний маркетинговий цикл або ж виконувати окремі операції по збору й аналізу яких-небудь даних. Звичайно маркетингова фірма не тільки робить висновки, але і дає конкретні рекомендації по проведенню тих або інших маркетингових заходів. Збір, опрацювання й аналіз інформації потребують від співробітників маркетингових служб спеціальної кваліфікації і високої інформаційної культури.

Інформаційна культура - це знання, уміння, навички ефективного користування маркетинговою інформацією в умовах комп'ютеризації.

Інформаційна система маркетингового дослідження відрізняється складністю і різноманіттям. Вона тісно пов'язана із системою комунікативних зв'язків фірми. Відбувається взаємовигідний обмін інформацією з постачальниками, торговими посередниками й у певній мірі зі споживачами (зокрема, споживач повинен одержувати вичерпну рекламну інформацію про товари і послуги, про умови їхнього продажу, але на заміну сам подає інформацію про власні потреби і преваги у вигляді відповідей на різноманітні види опитуваннь). Комерційні відношення з банківсько-кредитними установами неможливі без взаємного інформування. Не є, як ми побачимо, односторонніми інформаційні зв'язки ринкових структур з установами державної статистики: представляючи в органи державної статистики обов'язкову звітність, фірми можуть розраховувати на придбання інформації на комерційних началах.

Дуже складною є проблема одержання інформації про конкурентів, клієнтів, торгових посередниках. Частина цієї інформації (про клієнтів і посередників) може бути отримана в результаті добровільного обміну інформацією між зацікавленими учасниками каналу товарообігу.

У деяких країнах можливість такого обміну передбачена в типових контрактах і навіть законодавчих актах. В Франції, наприклад, були розроблені рекомендації, відповідно до яких виробник брав на себе зобов'язання подавати дистриб'ютору таку інформацію: дані про виробництво і споживання продукту; дані власних статистичних досліджень ринку, у тому числі розрахунки ємкості ринку (у цілому і по регіонах, сегментам); кон'юнктурні оцінки ринку; дані анкетування споживачів; демографічні характеристики: відомості про конкурентів-виробників і їхні дії, у тому числі про конкуруючі товари; документацію і повну інформацію про запропонований товар, у тому числі матеріали його тестування і самосертифікації, а також оцінки конкурентноздатності товару.

Дистриб'ютор, у свою чергу, подає виробнику-постачальнику інформацію про клієнтів, зокрема про роздрібних покупців; характеристику товаропровідної матеріально-технічної бази (торгової і складської мережі); оцінку потенціалу місцевого (локального) споживчого ринку; інформацію про проведені дистриб'ютором дослідження ринку, у тому числі аналіз думок, поведінка і преваги покупців; характеристику місцевих торгових конкурентів; відомості про оцінку товару споживачами, їхніх претензіях (рекламаціях), про нові засоби використання товару; характеристику ефективності реклами.

[3. c. 275]

Певна частина інформації може бути отримана з відкритих публікацій, у тому числі рекламного характеру. Корисно встановлювати постійне спостереження відкритого типу за діяльністю конкурента: відслідковування процесів роздрібного продажу, приблизні оцінки потужності підприємств-конкурентів, візуальні спостереження за частотою і розміром перевезень, опитуванння клієнтів конкуруючих фірм і т.п.

Один із найбільш ефективних методів оцінки можливостей конкурента, клієнта або посередника - спеціальні експертні дослідження, непрямі розрахунки на основі відомих даних. Але не виключена і закрита система одержання інформації про конкурентів, посередниках і клієнтах. Така діяльність називається маркетинговою розвідкою (marketing intelligence). Вона охоплює постійну діяльність по збору поточної конфіденційної або полукофединційної інформації. Як відомо, у країнах із розвинутою ринковою економікою широко поширені методи економічного шпигунства. Не відмовляючись у принципі від деяких із них, не варто переходити ту грань, за якою починається порушення законів і комерційної етики. Прийнятий Європейським товариством по вивченню суспільної думки і маркетингу Міжнародний кодекс по практиці маркетингових і соціальних досліджень захищає права дослідників, замовників, респондентів і інформантів. Зокрема, указується, що гарантуються анонімність респондентів будь-яких обстежень і конфіденційність інформації, отриманої в ході дослідження.

Носіями інформації, використовуваної в маркетингу, є насамперед споживачі (як індивідуальні - населення, так і масові - підприємства, установи, фірми і т.д.). Від них вимагаються відомості про їхні потреби у всьому діапазоні можливих потреб, купівельної спроможності і про себе самих, хто вони, до якого класу (економічній, соціальній або іншій групі) відносяться, які ознаки, що визначають їхню поведінку в сфері ринку. Значні зусилля і своєрідна делікатність неодхідні для того, щоб переконати індивідуального споживача дати необхідні для маркетингу дані про себе і свої потреби, щоб довести, що в кінцевому рахунку дана інформація піде йому не на шкоду, а на користь. Це багато в чому залежить від загальної моральної і соціально-економічної ситуації в країні, культурного рівня населення, психологічних особливостей і т.п. Масовий споживач, становлячись постійним клієнтом фірми-постачальника, як правило, охоче йде на інформаційні контакти. Носіями інформації є торгові підприємства і фірми, а також підприємства і фірми сфери послуг, що мають у своєму розпорядженні зведені характеристики товарообігу, ціноутворення, торгівельного і побутового обслуговування, взаємовідносин торгівлі з постачальниками і покупцями і т.п. І нарешті, носіями інформації є виробники, що володіють відомостями про якість товару, потенціал виробництва, перспективах модернізації і диверсифікації, можливостях науково-технічного прогресу, собівартості товару. Як правило, при укладанні контрактів фірма-виробник і торгова фірма приймають на себе взаємне зобов'язання обмінюватися необхідною інформацією.

Всі підприємства і відділення фірми у встановлені терміни і відповідно до плану і програми подають звіти керівництву фірми. Кон'юнктурна і сигнальна інформація надходить у маркетингову службу від усіх підприємств, підрозділів і служб фірми; крім того, періодично проводяться так звані кон'юнктурні наради, у яких звичайно беруть участь керівники і найбільш досвідчені спеціалісти підприємств, підрозділів і служб фірми. У торгових (збутових) підприємствах і підприємствах послуг створюється вже згадувана мережа торгових кореспондентів. Торгові кореспонденти - це кваліфіковані працівники різноманітних фахів, що за особливу плату підготовляють і подають інформацію з широкого кола питань (кон'юнктура, попит, якість, ціни, поведінка покупців і т.д.). Для відслідковування і вивчення попиту створюються спеціальні опорні пункти - найбільше представницькі (типові) підприємства торгової фірми, на базі яких проводяться виміри основних параметрів ринку. Аналогічна система застосовується в сфері послуг. Найбільш важливе місце серед джерел маркетингової інформації займають панельні обстеження споживачів.

Панель - постійно функціонуюча вибіркова сукупність сімей (домогосподарств), що регулярно подають за особливу плату докладну маркетингову інформацію з програми, розробленої маркетинговою службою фірми.

Власні панелі звичайно мають тільки крупні маркетингові служби, спеціалізовані маркетингові і консалтінгові фірми і науково-дослідні організації. Матеріали статистики сімейних бюджетів подають чималий інтерес для маркетингових служб багатьох фірм і можуть набуватися на комерційних засадах. Така практика прийнята в багатьох країнах.

Важливим джерелом маркетингової інформації є опитуванння споживачів і торгових посередників (як правило, вибіркові). Часто їх проводять на ярмарках, виставках-продажах, презентаціях нових товарів, на сезонних і інших розпродажах і т.д. Крім того, опитуванння проводяться по місцю проживання або роботи споживачів, а також у суспільних місцях.

Всі джерела маркетингової інформації, включаючи і статистичну внутріфірмову звітність, підрозділяються по засобу одержання на дві великі групи: внутрішню і зовнішню. Внутрішня інформація - дані, що збираються й оброблюються службовцями даної фірми. Зовнішня - це інформація, що збирається за межами фірми, але використовувана нею для власних маркетингових цілей. Внутрішня інформація складається з даних внутріфірмового обліку і звітності, що збирається і розробляється як для власного використання, так і для представлення органам державної статистики, податковій службі, кредитно-банківській і страховій системі, партнерам по бізнесі і для інформування громадськості, а також даних різноманітних обстежень, проведених самою фірмою або по її замовленню, для службової інформації і т.п.

До джерел зовнішньої інформації відноситься широко поширена за рубежем практика публікацій фірми про себе і свою діяльність. Видаються спеціальні бюлетені, куди фірма повідомляє певну інформацію, видаються окремі роботи як рекламного, так і дослідницького характеру. Регулярно публікуються звіти для акціонерів. У цих публікаціях, звичайно, не розголошується комерційна таємниця, але частина інформації, корисної конкуренту, усе ж обнародується. Діє «закон квітки». Фірма змушена давати про себе інформацію, щоб залучити інвесторів і клієнтів, створити імідж процвітаючої. Відомо, що як тільки фірма починає приховувати інформацію, довіра до неї падає, а це негативно відбивається на її прибутках. Режим таємності в комерції повинний мати розумні межі.

Маркетингова інформація за ознаками її призначення ділиться на первинну і повторну. До первинної відноситься інформація, що спеціально збирається для конкретних маркетингових потреб. Найважливішим джерелом первинної інформації є опитуванння споживачів, а також експертні дослідження й експерименти. Повторна інформація збирається для інших цілей, але може бути використана в інтересах маркетингу. Наприклад, внутрішня інформація інших економічних служб фірми, зокрема дані бухгалтерського обліку, дані виробничо-технологічних підрозділів і т.д. Повторна інформація може відноситись і до категорії зовнішньої. Наприклад, дані державної статистики цін, сімейних бюджетів, демографії і т.д. Дуже корисним джерелом повторної інформації можуть служити різноманітні зовнішні публікації як у спеціальних маркетингових і економічних виданнях, у наукових працях і т.п., так і в засобах масової інформації. Можна використовувати офіційні публікації, у тому числі збірники, довідники, щорічники Мінстата України і його підрозділів і регіональних служб. Певну інформацію можна витягти з публікацій рекламного характеру: проспектів, бюлетенів, офіційних звітів фірм і навіть відомостей, що поміщаються на упаковуванні товару. Необхідно також стежити за науковою і популяризаторською літературою, де можна знайти корисну інформацію економічного і методологічного характеру. Існують спеціальні бібліографічні служби і служби газетно-журнальних вирізок.

Самостійною і дуже продуктивною формою одержання маркетингової інформації, її аналізу і прогнозу служать експертні дослідження й оцінки.

Особливо важливу роль в інформаційній системі маркетингового дослідження грають опитуванння. Їхнім об'єктом, у першу чергу, є індивідуальні споживачі, хоча можуть бути і торгові кореспонденти, і інші особи, що беруть участь у маркетинговій діяльності (продавці, комівояжери, товарознавці, працівники різноманітних економічних і інших служб). Чому опитуваннням населення придається таке важливе значення, зрозуміло: споживач - носій неоціненної інформації для маркетингу. Хто, крім самого опитуваного, може знати краще і повніше його запити і потреби, пояснити особливості своєї поведінки на ринку? Якщо виявити закономірності попиту, його еластичність і т.п. можна шляхом моделювання масових процесів, то з'ясувати мотивацію покупок, превага покупця, його думка про товар і т.п. можна тільки на основі прямого діалогу з покупцем.

У маркетинговому дослідженні використовуються обидві форми опитуванння: усне опитуванння і його різновид - інтерв'ювання і письмовий - анкетування, частіше усього засобом саморегістрації. У останньому випадку розрізняються експедиційний засіб, коли особа, що проводить опитуванння, сама роздає і збирає анкети, і кореспондентський, коли анкети розсилаються і повертаються поштою. [7]


3. УДОСКОНАЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МАРКЕТИНГУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Сьогодні виграє той, кого більше знають зовні з кращої сторони, той, хто знає більше про дійсний стан своєї організації, той, хто більше знає про ситуацію навколо себе, та вміє оперативно аналізувати цю інформацію. Все це складові гарно поставленої та виконаної задачі інформаційного забезпечення в організації.

Організація внутріфірмової звітності, використовуваної в маркетингових цілях, підпорядковується загальним вимогам статистичної методології. Її зміст залежить від об'єкта дослідження і його цілей. У принципі внутріфірмова маркетингова інформація повинна охоплювати такий мінімум статистичних показників: оптовий і роздрібний продаж продуктів і послуг (в асортименті) з обов'язковим вичленуванням валового і чистого товарообігу; товарні запаси (в асортименті); фінанси фірми, витрати обертання і прибуток; чисельність і склад працівників, оплата, праці, продуктивність праці. Крім того, необхідна інформація про ціни. Повнота й оперативність обліку продажу і запасів залежать значною мірою від ступеня комп'ютеризації обліку.

Статистичне забезпечення передбачає розробку таких показників: обсяг збуту (товарообігу, продажі послуг) по фірмі в цілому; питомої ваги фірми в загальному обсязі збуту (товарообігу, продажі послуг) на даному ринку; число і розмір підприємств і підрозділів фірми (включаючи їхнє групування по обсягу товарообігу і рентабельності, основним фондам, чисельності працівників); структура й асортимент реалізованих товарів (послуг); розмір витрат і прибутку; розмір оборотних коштів; наявність ресурсів (матеріальних, товарних, фінансових і трудових). Для крупної фірми необхідний перелік товарних і регіональних ринків, на яких вона знаходиться, а також дані про число і розмір конкуруючих фірм. Для невеликої, порівняно вузькоспеціалізований фірми потрібно дати характеристику її ринкової ніші, тобто її цільового місця на ринку, ступінь стійкості її позиції, а також відсутність або незначну роль конкуренції, що характерно для такого типу ринкової діяльності.

Статистичне забезпечення маркетингового планування і контролю за виконанням планів передбачає розробку прогнозів попиту на товари конкретної фірми, витрат і прибутку, поведінки конкурентів. Даються оцінки стана і зміни господарського портфеля, будуються моделі ділової активності даної фірми. Становище, завойоване фірмою

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: