Комп'ютерні мережі ЗАТ КБ "ПриватБанк"
Так як у Бершадському відділенні Вінницької філії ЗАТ КБ «Приват Банк» використовується саме „клієнт-серверна” технологія побудови мережі, тому розглянемо її детальніше. Одним з варіантів реалізації технології “клієнт - сервер” є її трьохрівнева архітектура. В мережі повинні бути присутні не менше трьох комп’ютерів: клієнтська частина (робоча станція), сервер прикладних процесів та сервер бази даних. В клієнтській частині організується взаємодія з користувачем (користувацький інтерфейс). Сервер прикладних процесів проводить бізнес - процедури для клієнтської частини. Сервер бази даних обслуговує бізнес – процедури, які відіграють роль клієнтів. Гнучкість такої архітектури полягає в незалежному використанні і заміні обчислювальних і програмних ресурсів на всіх трьох рівнях.
Сервери використовуються для об'єднання і розподілу ресурсів комп'ютерної мережі між клієнтами. Це можуть бути один досить потужний комп'ютер або кілька комп'ютерів, один із яких — головний, а решта резервні, чи логічне розширення головного сервера. Сукупність сервера і підключених до нього комп'ютерів є доменом.
Існують файлові сервери (для роботи із файлами комп'ютерної мережі), принт-сервери, сервери зв'язку (для розширення можливостей факсу або модема) тощо.
Файловий сервер обслуговує всю комп'ютерну мережу, тому він повинен мати досить високі якісні характеристики, його накопичувачі — велику ємність пам'яті, тривалий термін роботи. Файлові сервери можуть використовувати іншу ОС, ніж робочі станції (наприклад, NеtWаrе Nоvеll). Комп'ютери, які одночасно можуть виконувати функції файлового сервера та робочої станції при роботі в мережі, утворюють однорангову комп'ютерну мережу, тобто таку, де всім вузлам мережі надано однаковий пріоритет, при цьому ресурси кожного вузла доступні іншим вузлам мережі. В комп'ютерних мережах такого типу файловий сервер може бути виділений (коли він виконує тільки функції сервера). Мережа типу «клієнт—сервер» — це мережа, в якій одні комп'ютери виконують функцію серверів, а інші — клієнтів.
Потужний комп'ютер з великими ємностями оперативної пам'яті та жорсткого диска виділяють під прокси-сервер, який виконує кілька функцій. Це, по-перше, функція кешування, яка полягає в тому, що сервер зберігає Wеb-сторінку на своєму жорсткому диску і при наступному її запиті до Іntеrnеt не звертається, завдяки чому значно прискорюється його робота. По-друге, це — функція обмеження доступу користувачів мережі до певних Wеb-сторінок (фільтрація). Ще одна функція проксі-сервера — ведення журналу реєстрації, де зберігаються дата виклику Wеb-сторінки, ім'я користувача, який її активізував, ім'я сайта виклику тощо. З вище перерахованих серверів по всім характеристикам нам підходить файловий сервер. У великих комп'ютерних мережах із метою вибору найоптимальнішого шляху для передачі пакетів даних доцільно використовувати маршрутизатор. Існують статичні маршрутизатори, де маршрут вибирається у створених адміністратором комп'ютерної мережі маршрутних таблицях, і динамічні, які за допомогою спеціальних алгоритмів розраховують кількість переходів (тобто кількість маршрутизаторів), вибирають найоптимальніший, неперервно аналізують стан каналу, передають пакети з описом своїх зв'язків з іншими маршрутизаторами, самі коректують свої маршрутні таблиці. Для приєднання комп'ютерів до мережі, віддається перевага комутаторам над концентраторами з наступних причин:
• Комутатори позбавляють локальну мережу від втрати пакетів через накладання одного пакета на другий. Така аварійна ситуація називається колізією. Вона виникає тоді, коли моменти початку передавання даних від різних комп'ютерів співпадають або близькі один до одного. Колізії майже невпливають на працездатність мережі, якщо реальна швидкість передавання даних значно менша від максимальної. Загроза втрати працездатності локальних мереж, що побудовані на базі концентраторів, стає значною, коли сумарна швидкість передавання перевищує половину від максимальної.
• Комутатори аналізують адреси пакетів і відправляють кожен пакет за адресою до конкретного комп'ютера. У концентраторах адреси не перевіряються, і пакети відправляються одночасно на всі комп'ютери локальної мережі. Це дозволяє користувачам локальної мережі приймати та аналізувати чужі пакети, що утворює загрозу конфіденційності.
• Комутатор дозволяє одночасно підтримувати зв'язок між декількома парами комп'ютерів локальної мережі на максимальній швидкості, що принципово неможливо у мережах, що побудовані на базі концентраторів.
• У великих локальних мережах неможливо приєднати усі комп'ютери до одного концентратора або комутатора, тому виникає потреба у з'єднанні декількох концентраторів або комутаторів між собою та рознесенням їх на певну відстань. При цьому кількість з'єднань концентраторів обмежується таким чином, щоб пакети на шляху від відправника до одержувача проходили не більш ніж чотири концентратори. Для комутаторів такого обмеження немає, а залишається тільки єдине обмеження на загальну кількість комп'ютерів у локальній мережі. Ця кількість для мереж, що побудовані з використанням технологій сім'ї Еthеrnеt, не може перевищувати 1024.
Наступним кроком буде вибір кабелю за допомогою якого наша мережа буде з'єднана. Середовище передачі забезпечує перенесення інформації між абонентами обчислювальної мережі. Таким середовищем є в основному три типи кабелів: вита пара, коаксіальний кабель та оптоволоконний кабель, кожний з яких має свої переваги. Показники трьох типових середовищ для передачі приведені в таблиці 1.
Таблиця 1
Показники |
Середовище передачі даних | ||
| Двох жильний кабель - вита пара | Коаксіальний кабель | Оптоволоконний кабель | |
| Ціна | Невисока | Відносно висока | Висока |
| Нарощування | Дуже просте | Проблематично | Просте |
| Захист від прослуховування | Незначний | Хороший | Высокий |
| Проблеми з заземленням | Нема | Можливі | Нема |
| Сприйнятливість до перешкод | Існують | Існують | Відсутні |
Дані по кабелю передаються у вигляді пакетів, що пересилаються з одного мережного пристрою на інший.
Вита пара
Кабель типу "вита пара" (TP, Twіstеd Pаіr) буває двох видів: екранована вита пара (STP, Shіеldеd Twіstеd Pаіr) і неекранована вита пара (UTP, Unshіеldеd Twіstеd Pаіr). Обидва типи кабелю складаються з пари скручених мідних дротів. Кабель типу "неекранована вита пара" став найпопулярнішим завдяки своїй низькій вартості, гнучкості і простоті інсталяції. Єдиним недоліком такого кабелю є уразливість до електричних перешкод і "шумів" в лінії. Кабелі "вита пара" бувають різній категорії (3, 4 або 5).
Чим вище номер категорії, тим більшу швидкість передачі підтримує кабель.
Тонкий і товстий коаксіальний кабель
Це типи кабелю аналогічні стандартному телевізійному кабелю. Оскільки з такими кабелями важче працювати, в нових інсталяціях практично завжди застосовується вита пара або оптоволоконний кабель. Оптоволоконний кабель
Оптоволоконний кабель підтримує швидкість передачі даних (у вигляді пакетів) 10, 100 або 1000 Мбіт/с. Дані передаються за допомогою світлових імпульсів, що проходять по оптичному волокну. Хоча цей кабель набагато дорожче і складніше в інсталяції, ніж UTP, він часто застосовується в центральних магістральних сітях, оскільки забезпечує повний захист від електричних перешкод і дозволяє передавати інформацію на дуже великі відстані. Крім того, завдяки вдосконаленню оптоволоконної технології даний кабель стає все більш прийнятним за ціною.
В таблиці 3 показано, який кабель необхідно використовувати для різних технологій ЛОМ. В загальному випадку у всіх нових інсталяціях для з'єднання настільних ПК і створення сіті для робочої групи застосовується кабель UTP категорії 5.
Таблиця 2
| Технології ЛОМ | Вид кабеля | Якщо "вита пара", то необхідна кількість пар |
| 10Bаsе5 (Thіck ("товстий") Еthеrnеt) | Товстий коаксіальний кабель | - |
| 10Bаsе2 (Thіn ("тонкий") Еthеrnеt) | Тонкий коаксіальний кабель | - |
| 10Brоаd36 | Широкосмуговий 75–Омний коаксіальний кабель | - |
| 10BаsеF | Оптоволоконний | |
| 10BАSЕ-T (Еthеrnеt) | "вита пара" категория 3/4/5 | 2 |
| 100BАSЕ-TX (Fаst Еthеrnеt) | "вита пара" категория 3 | 2 |
| 100BАSЕ-T4 (Fаst Еthеrnеt) | "вита пара" категория 3/4/5 | 4 |
| 100BАSЕ-FX (Fаst Еthеrnеt) | Оптоволоконний | - |
| 1000BАSЕ-FX (Gіgаbіt Еthеrnеt) | Оптоволоконний | - |
Комп’ютерна мережа ЗАТ КБ «ПриватБанк» функціонує за допомогою комутаторів, які з’єднують всі комп’ютери
Для безпечного користування комп’ютерами та для збереження інформації у ЗАТ КБ «ПриватБанк» використовується резервування електромережі: від короткотермінових зникнень електроенергії комп’ютерна техніка захищена джерелами безперебійного живлення (ДБЖ).
Залежно від типу ДБЖ батарея дозволяє працювати на автономному живленні від 3 до 40 хвилин. Цього часу цілком достатньо, щоб не поспішаючи зберегти всі відкриті на комп’ютері документи. Найважливіша перевага використання ДБЖ — гарантоване запобігання всіх компонентів ПК від вигоряння внаслідок стрибків напруги в мережі.
ДБЖ можна класифікувати за внутрішньою архітектурою, принципом дії і потужністю.
1. Резервні ДБЖ Stаndby. У нормальному режимі комп’ютер підключений до електричної мережі через ДБЖ, а перехід на живлення від автономних акумуляторних батарей відбувається тільки у разі відключення електроенергії. Ці ДБЖ відрізняються простотою архітектури. Незначним мінусом є дещо більший час (4 — 5 мс) переключення на резервне живлення від батареї при зникненні напруги в мережі.
2. Резервні ДБЖ Fеrrоrеsоnаnt Stаndby. Вони відрізняються від перших плавнішими характеристиками і меншим часом переходу від зовнішньої мережі на резервну акумуляторну батарею (3 — 4 мс).
3. Лінійно-інтерактивні ДБЖ. Цей вид ДБЖ може, крім переключення живлення на автономне джерело у вигляді батареї, ще й захищати комп’ютер від короткочасних сплесків напруги в мережі.
4. ДБЖ з подвійним перетворенням напруги (оn-lіnе). Принципово відрізняється від трьох попередніх. Дає стабільну напругу незалежно від перешкод у мережі, а також у разі вимкнення напруги в мережі.
За потужністю джерела безперебійного живлення класифікуються на такі групи:
— малої потужності (300 — 3000 ВА (1 Вт = 1,4 ВА).
— середньої потужності (3 — 10 кВА).
— великої потужності (більш 10 кВА).
Незважаючи на специфічні характеристики цього пристрою, його зможе самостійно вибрати будь-який користувач. Під час купівлі ДБЖ обов’язково треба звернути увагу на такі характеристики:
— вихідна потужність (виміряється у ватах (Вт) або вольт-амперах (ВА);
— час переключення з зовнішнього джерела живлення на автономне ;
— час роботи від акумулятора (хв.);
— інтервал напруги мережі, у якому ДБЖ може стабілізувати напругу живлення без використання акумуляторних батарей (В);
— час служби батареї (5 чи 10 років).
Найважливішою характеристикою ДБЖ є вихідна потужність. При виборі придатного ДБЖ необхідно визначити сумарну споживану потужність усіх пристроїв. Для бухгалтерського комп’ютера це зазвичай системний блок і монітор (іноді ще й принтер).
При купівлі пристрою вибирайте такий ДБЖ, щоб його вихідна потужність приблизно в 1,5 разу перевищувала сумарне навантаження всіх пристроїв, що входять у бухгалтерський комплекс (ПК, монітор). Фахівці вважають, що такий запас потужності дозволяє ДБЖ нормально функціонувати в будь-якому режимі. Величина споживаної потужності зазвичай зазначена на наклейці на блоці живлення комп’ютерних компонентів. Наприклад, споживана потужність системного блоку сучасного ПК міститься в діапазоні 215 — 320 Вт. Для 17-дюймового ЕЛТ-монітора споживана потужність дорівнює приблизно 120 Вт. Звідси видно, що загальна споживана потужність бухгалтерського ПК лежить у межах — 335 — 440 Вт. Тому для офісного комп’ютера потрібний ДБЖ зі значеннями повної потужності 500 — 660 Вт, тобто ДБЖ малої потужності.
Другим найважливішим за значенням критерієм є час автономної роботи всіх складових ПК від акумулятора ДБЖ. Нормальним вважається час у діапазоні 3 — 10 хвилин. Цього цілком достатньо для збереження даних, коректного завершення відкритих програм і вимикання комп’ютера. Час автономної роботи залежить від ємності батареї, встановленої в ДБЖ. Третій важливий параметр — середній термін служби акумулятора. Він може становити від 3 до 10 років. Оскільки ціна батареї становить до 35% вартості ДБЖ, то цей параметр треба враховувати під час амортизації цього устаткування.
На мою думку, найвиправданішим рішенням для офісу стане купівля найпростішого ДБЖ — резервного Stаndby достатньої потужності. Рекомендуємо вибирати пристрій без зайвих функцій (на кшталт «моніторинг стану», «віддалене керування»). У разі обмеженості фінансових коштів можна використовувати один ДБЖ на два комп’ютери, що стоять поблизу. Потрібно тільки врахувати сумарну потужність обох ПК.
3.3 Захист інформації в комп’ютерній мережі Бершадського відділення Вінницької філії ЗАТ КБ «ПриватБанк»
Дослідження й аналіз численних випадків впливів на інформацію й несанкціонований доступ до неї показують, що їх можна розділити на випадкові й навмисні.
Для створення засобів захисту інформації необхідно визначити природу погроз, форми й шляхи їхнього можливого прояву й здійснення в автоматизованій системі. Для рішення поставленого завдання все різноманіття погроз і шляхів їхнього впливу приведемо до найпростіших видів і форм, які були б адекватні їхній безлічі в автоматизованій системі.
Дослідження досвіду проектування, виготовлення, випробувань і експлуатації автоматизованих систем говорять про те, що інформація в процесі уведення, зберігання , обробки, уведення й передачі піддається різним випадковим впливам.
Причинами таких впливів можуть бути:
Відмови й збої апаратури
Перешкоди на лінії зв'язку від впливів зовнішнього середовища
Помилки людини як ланки системи
Системні й системотехнічні помилки розроблювачів
Структурні, алгоритмічні й програмні помилки
Аварійні ситуації
Інші впливи.
Частота відмов і збоїв апаратури збільшується при виборі й проектуванні системи, слабкої відносно надійності функціонування апаратури. Перешкоди на лінії зв'язку залежать від правильності вибору місця розміщення технічних засобів АСУ відносно один одного й стосовно апаратури сусідніх систем.
До помилок людини як ланки системи варто відносити помилки людини як джерела інформації, людини-оператора, неправильні дії обслуговуючого персоналу й помилки людини як ланки, що приймає рішення.
Помилки людини можуть підрозділятися на логічні (неправильно ухвалені рішення), сенсорні (неправильне сприйняття оператором інформації) і оперативні, або моторні (неправильна реалізація рішення). Інтенсивність помилок людини може коливатися в широких межах: від 1-2% до 15-40% і вище загального числа операцій при рішеннях завдання.
До погроз випадкового характеру варто віднести аварійні ситуації, які можуть виникнути на об'єкті розміщення автоматизованої системи. До аварійних ситуацій ставляться:
Відмова від функціонування САУ в цілому, наприклад вихід з ладу електроживлення
Стихійні лиха: пожежа, повінь, землетрус, урагани, удари блискавки й т.д.
Імовірність цих подій зв'язана насамперед із правильним вибором місця розміщення АСУ, включаючи географічне положення.
Навмисні погрози пов'язані з діями людини, причинами яких можуть бути певне невдоволення своєю життєвою ситуацією, сугубо матеріальний інтерес або простої розвага із самоствердженням своїх здатностей, як у хакеров, і т.д.
Для обчислювальних систем характерні наступні штатні канали доступу до інформації:
Термінали користувачів
Термінал адміністратора системи
Термінал оператора функціонального контролю
Засоби відображення інформації
Засоби завантаження програмного забезпечення
Засоби документування інформації
Носії інформації
Зовнішні канали зв'язку.
Маючи на увазі, що при відсутності захисту порушник може скористатися як штатними, так і іншими фізичними каналами доступу, назвемо можливі канали несанкціонованого доступу (ВКНСД) в обчислювальній системі, через які можливо одержати доступ до апаратури, ПО й здійснити розкрадання, руйнування, модифікацію інформації й ознайомлення з нею:
Всі перераховані штатні засоби при їхньому використанні законними користувачами не по призначенню й за межами своїх повноважень
Всі перераховані штатні засоби при їхньому використанні сторонніми особами
Технологічні пульти керування
Внутрішній монтаж апаратури
Лінії зв'язку між апаратними засобами даної обчислювальної системи
Побічне електромагнітне випромінювання апаратури системи
Побічні наведення по мережі електроживлення й заземлення апаратури
Побічні наведення на допоміжних і сторонніх комунікаціях
Відходи обробки інформації у вигляді паперових і магнітних носіїв.
Очевидно, що при відсутності законного користувача, контролю й розмежування доступу до термінала кваліфікований порушник легко скористається його функціональними можливостями для несанкціонованого доступу до інформації шляхом уведення відповідних запитів і команд. При наявності вільного доступу в приміщення можна візуально спостерігати інформацію на засобах відображення й документування, а на останні викрасти паперовий носій, зняти зайву копію, а також викрасти інші носії з інформацією: лістинги, магнітні стрічки, диски й т.д.
Особливу небезпеку являє собою безконтрольне завантаження програмного забезпечення в ЕОМ, у якій можуть бути змінені дані, алгоритми або уведений програма “троянський кінь”, що виконує додаткові незаконні дії: запис інформації на сторонній носій, передачу в канали зв'язку іншого абонента обчислювальної мережі, внесення в систему комп'ютерного вірусу й т.д.
Небезпечної є ситуація, коли порушником є користувач системи, що по своїх функціональних обов'язках має законний доступ до однієї частини інформації, а звертається до іншої за межами своїх повноважень.
З боку законного користувача існує багато способів порушити роботу обчислювальної системи, зловживати нею, витягати, модифікувати або знищувати інформацію. Вільний доступ дозволить йому звертатися до чужих файлів і банок даних і змінювати їх випадково або навмисно.
При технічному обслуговуванні (профілактиці й ремонті) апаратури можуть бути виявлені залишки інформації на магнітній стрічці, поверхнях дисків і інших носіїв інформації. Звичайне стирання інформації не завжди ефективно. Її залишки можуть бути легко прочитані. При транспортуванні носія по неохоронюваній території існує небезпека його перехоплення й наступного ознайомлення сторонніх осіб із секретною інформацією.
Не має змісту створення системи контролю й розмежування доступу до інформації на програмному рівні, якщо не контролюється доступ до пульта керування ЕОМ, внутрішньому монтажу апаратури, кабельним з'єднанням.
Спрацьовування логічних елементів обумовлено високочастотною зміною рівнів напруг і струмів, що приводить до виникнення в ефірі, ланцюгах харчування й заземлення, а також у паралельно розташованих ланцюгах і індуктивностях сторонньої апаратури, електромагнітних полів і наведень, що несуть в амплітуді, фазі й частоті своїх коливань ознаки оброблюваної інформації. Зі зменшенням відстані між приймачем порушника й апаратних засобів імовірність прийому сигналів такого роду збільшується.
Безпосереднє підключення порушником прийомної апаратури й спеціальних датчиків до ланцюгів електроживлення й заземлення, до каналів зв'язку також дозволяє зробити несанкціоноване ознайомлення з інформацією, а несанкціоноване підключення до каналів зв'язку передавальної апаратури може привести й до модифікації інформації.
За останнім часом у різних країнах проведена велика кількість дослідницьких робіт з метою виявлення потенційних каналів несанкціонованого доступу до інформації в обчислювальних мережах. При цьому розглядаються не тільки можливості порушника, що получили законний доступ до мережного встаткування, але й впливу, обумовлені помилками програмного забезпечення або властивостями використовуваних мережних протоколів. Незважаючи на те, що вивчення каналів НСД триває дотепер, уже на початку 80-х років були сформульовані п'ять основних категорій погроз безпеки даних в обчислювальних мережах:
Розкриття змісту переданих повідомлень
Аналіз трафіка, що дозволяє визначити приналежність відправника й одержувача даних до однієї із груп користувачів мережі, зв'язаних загальним завданням
Зміна потоку повідомлень, що може привести до порушення режиму роботи якого-небудь об'єкта, керованого з вилученої ЕОМ
Неправомірна відмова в наданні послуг
Несанкціоноване встановлення з'єднання.
Погрози 1 і 2 можна віднести до витоку інформації, погрози 3 і 5 - до її модифікації, а погрозу 4 - до порушення процесу обміну інформацією.
У ЗАТ КБ «ПриватБанк» використовують п'ять основних засобів захисту інформації:
Технічні,
Програмні,
Криптографічні,
Організаційні,
Законодавчі.
Розглянемо ці засоби докладніше й оцінимо їхньої можливості в плані подальшого їхнього використання при проектуванні конкретних засобів захисту інформації у ЛВС.
Технічні засоби захисту – це механічні, електромеханічні, оптичні, радіо, радіолокаційні, електронні й інші пристрої й системи, здатні виконувати самостійно або в комплексі з іншими засобами функції захисту даних.
Технічні засоби захисту діляться на фізичні й апаратні. До фізичних засобів ставляться замки, ґрати, охоронні сигнализація, устаткування КПП і ін.; до апаратних - замки, блокування й системи сигналізації про розкриття, які застосовуються на засобах обчислювальної техніки й передачі даних.
Програмні засоби захисту – це спеціальні програми, що включаються до складу програмного забезпечення системи, для забезпечення самостійно або в комплексі з іншими засобами, функцій захисту даних.
По функціональному призначенню програмні засоби можна розділити на наступні групи:
Програмні засоби ідентифікації й аутентифікації користувачів.
Ідентифікація - це присвоєння якому-небудь об'єкту або суб'єктові унікального образа, ім'я або числа. Установлення дійсності (аутентифікація) полягає в перевірці, є об'єкт, що перевіряється чи (суб'єкт) тим, за кого себе видає.
Кінцева мета ідентифікації й установлення дійсності об'єкта в обчислювальній системі - допуск його до інформації обмеженого користування у випадку позитивного результату перевірки або відмова в допуску в противному випадку.
Одним з розповсюджених методів аутентифікація є присвоєння особі унікального ім'я або числа - пароля й зберігання його значення в обчислювальній системі. При вході в систему користувач уводить свій код пароля, обчислювальна система порівнює його значення зі значенням, що зберігається у своїй пам'яті, і при збігу кодів відкриває доступ до дозволеного функціонального завдання, а при розбіжності - відмовляє в ньому.
Найбільш високий рівень безпеки входу в систему досягається поділом коду пароля на дві частини, одну, що запам'ятовується користувачем і вводи_ вручну, і другу, розташовувану на спеціальному носії - картці, установлюваної користувачем на спеціальний пристрій, що зчитує, пов'язане з терміналом.
Засоби ідентифікації й установлення дійсності технічних засобів.
Додатковий рівень захисту стосовно паролів користувачів.
В ЕОМ зберігається список паролів і інша інформація про користувачів, яким дозволено користуватися певними терміналами, а також таблиця ресурсів, доступних з певного термінала конкретному користувачеві.
Засоби забезпечення захисту файлів.
Вся інформація в системі, збережена у вигляді файлів ділиться на деяку кількість категорій по різних ознаках, вибір яких залежить від функцій, виконуваних системою. Найбільше часто можна зустріти поділ інформації:
по ступені важливості
по ступені таємності
по виконуваних функціях користувачів
по найменуванню документів
по видах документів
по видах даних
по найменуванню томів, файлів, масивів, записів
по імені користувача
по функціях обробки інформації: читанню, запису, виконанню
по областях оперативної й довгострокової пам'яті
за часом і т.д.
Доступу посадових осіб до файлів здійснюється відповідно до їхніх функціональних обов'язків і повноважень.
Засобу захисту операційної системи й програм користувачів.
Захист операційної системи - найбільш пріоритетне завдання. Здійснюється забороною доступу в області пам'яті, у яких розміщається операційна система.
Для захисту користувальницьких програм застосовується обмеження доступу до займаних цими програмами пам'яті.
Допоміжні засоби.
До допоміжних засобів програмного захисту інформації ставляться:
Програмні засоби контролю правильності роботи користувачів,
Програмні знищувачі залишків інформації
Програми контролю роботи механізму захисту
Програми реєстрації звертань до системи й виконання дій з ресурсами
Програми формування й печатки грифа таємності
Програмні засоби захисту від комп'ютерних вірусів і ін.
Криптографічні засоби захисту – це методи спеціального шифрування даних, у результаті якого їхній зміст стає недоступним без застосування деякої спеціальної інформації й зворотного перетворення.
Суть криптографічного захисту полягає в перетворенні складових частин інформації (слів, букв, складів, цифр) за допомогою спеціальних алгоритмів, або апаратних рішень і кодів ключів, тобто приведенні її до неявного виду. Для ознайомлення із закритою інформацією застосовується зворотний процес: декодування (дешифрування). Використання криптографії є одним з розповсюджених методів , що значно підвищують безпека передачі даних у мережах ЕОМ, даних, що зберігаються у вилучених пристроях пам'яті, і при обміні інформацією між вилученими об'єктами.
Організаційні засоби захисту – спеціальні організаційно-технічні й організаційно-правові заходи, акти й правила, здійснювані в процесі створення й експлуатації системи для організації й забезпечення захисту інформації.
Організаційні заходи здійснюють подвійну функцію:
Повне або часткове перекриття каналів витоку інформації,
Об'єднання всіх використовуваних засобів захисту в цілісний механізм.
Оргміри по захисту інформації повинні охоплювати етапи проектування, виготовлення, випробувань, підготовки до експлуатації й експлуатації системи.
Законодавчі засоби захисту – це законодавчі акти, які регламентують правила використання й обробки інформації, і встановлюють відповідальність і санкції за порушення цих правил.
Законодавчі заходи щодо захисту інформації від НСД полягають у виконанні існуючих у країні або введенні нових законів, постанов, положень і інструкцій, що регулюють юридичну відповідальність посадових осіб - користувачів і обслуговуючого персоналу за витік, втрату або модифікацію довіреної йому інформації, що підлягає захисту, у тому числі за спробу навмисного несанкціонованого доступу до апаратури й інформації. У такий спосіб ціль законодавчих мір - попередження й стримування потенційних порушників.
На основі прийнятої концепції засобу захисту інформації діляться на засоби захисту від навмисного НСД (СЗИ ПНСД) і від випадкового НСД (СЗИ СНСД). Засоби керування захистом інформації (СУЗИ) від НСД є об'єднуючими, що дають можливість за допомогою цілеспрямованих і взаємозалежних функцій у сполученні з найбільш повним охопленням можливих каналів НСД об'єкта окремими засобами захисту створити закінчену й строгу систему захисту в комплексі засобів автоматизації.
СЗИ ПНСД включає 1-й контур захисту - систему контролю доступу на територію об'єкта (СКДТО), 2-й контур захисту - систему контролю й розмежування доступу в приміщення (СКРПД) і основний контур захисту (ОКЗ). СКДТО, що містить систему охоронної сигнализація (СОС) і контрольно-пропускні пункти (КПП), служить для обмеження доступу осіб на територію об'єкта, а також спільно зі спеціальними апаратними рішеннями становить засіб захисту від побічних електромагнітних випромінювань і наведень.
Основний контур захисту перекриває канали доступу по периметрі комплексу засобів автоматизації (КСА). Система контролю розкриття апаратури (СКВА) перекриває доступ до внутрішнього монтажу, технологічним пультам керування й кабельних з'єднань. Система впізнання й розмежування доступу до інформації (СОРДИ) закриває несанкціонований доступ і забезпечує можливість контролю санкціонованого доступу до інформації законних користувачів і розмежування й розмежування їхніх повноважень із обліком їхніх функціональних обов'язків.
Засобу висновку апаратура з робочого контуру (СВАРК) забезпечують блокування НСД до інформації при ремонті й профілактиці апаратури. У числі засобів основного контуру застосовуються також засоби захисту ресурсів (СЗР) і організаційні міри. СЗР націлені на недопущення блокування користувачем-порушником роботи інших користувачів, а також для контролю й обмеження доступу користувачів до ресурсів.
Засобу захисту інформації на носіях (СЗИН) включають засобу шифрування даних (СШД), засобу знищення залишків інформації на носіях (СУОИ), засобу аутентификации інформації на носіях (САИН), засобу верифікації програмного забезпечення (СВПО) і організаційно-технічні заходи. Система контролю розкриття апаратури включає датчики розкриття, установлені на контрольованій апаратурі, ланцюзі збору сигналів (ЦСС) і пристрій контролю розкриття апаратури (УКВА).
СОРДИ містить термінал служби безпеки інформації (ТСБИ), функціональні завдання програмного забезпечення (ФЗ ПО), що реалізують на програмному рівні ідентифікацію й аутентификацию користувачів, а також розмежування їхніх повноважень по доступі до інформації. З метою захисту кодів паролів від НСД для них також повинні бути передбачені засоби захисту (СЗКП).
Засобу захисту від випадкового НСД включають засобу підвищення вірогідності інформації (СПДИ) і засобу захисту інформації від аварійних ситуацій (СЗИ АС). СПДИ містять систему функціонального контролю (СФК), пристрій захисту від помилок у каналах зв'язку (УЗО КС), засобу контролю цілісності програмного забезпечення (СКЦ ПО) і спеціальні технічні рішення (СТР). Вони включають засоби захисту від переадресації пам'яті (СЗПП), ізоляції функціональних завдань (СИФЗ) і інші технічні рішення.
Засоби керування захистом інформації містять автоматизоване робоче місце служби безпеки (АРМ СБ) інформації, ФЗ ПО, спеціально розроблені для виконання керування захистом на програмному рівні, включаючи ведення журналу обліку й реєстрації доступу (ЖУРД) і організаційні заходи. АРМ СБ включає термінал безпеки, УКВА, апаратуру запису кодів у фізичні ключі-паролі (АЗКП), необхідна кількість ключів-паролів і апаратуру реєстрації й документування інформації (АРДИ). На додаток до зазначених засобів, виконаним на апаратному й програмному рівнях, у необхідних випадках застосовуються організаційні міри.
Щоб забезпечити необхідний рівень безпеки інформації у ЛВС підрозділи, система безпеки повинна мати наступні засоби:
Засоби ідентифікації й перевірки повноважень
Засоби забезпечення захисту файлів
Засобу захисту ОС і програм користувачів
Засоби шифрування/дешифрування трафіка мережі
Засоби знищення залишків інформації в системі
3.4 Оцінка ефективності та надійності комп’ютерних мереж Бершадського відділення Вінницької філії ЗАТ КБ «ПриватБанк»
Для оцінки надійності комп’ютерних мереж у ЗАТ КБ «ПриватБанк» можна застосувати такий набір характеристик:
готовність (означає частку часу, протягом якого система може бути використана. Готовність може бути поліпшена шляхом введення надмірності в структуру системи: ключові елементи системи повинні існувати в декількох екземплярах, щоб при відмові одного з них функціонування системи забезпечували інші);
цілісність даних;
узгодженість;
імовірність доставки пакета;
безпека, відмовостійкість (здатність системи захистити дані від несанкціонованого доступу. У розподіленій системі це зробити набагато складніше, ніж у централізованій).
відказостійкість (здатність системи приховати від користувача відмову окремих її елементів. Наприклад, якщо копії таблиці бази даних зберігаються одночасно на декількох файлових серверах, то користувачі можуть просто не помітити відмову одного з них)
розширюваність (можливість порівняно легкого додавання окремих елементів мережі (користувачів, комп'ютерів, додатків, служб), нарощування довжини сегментів мережі і заміни існуючої апаратури більш потужною (продуктивною). При цьому принципово важливо, що легкість розширення системи іноді може забезпечуватися в деяких дуже обмежених межах)
масштабованість (мережа дозволяє нарощувати кількість вузлів і довжину зв'язків у дуже широких межах, при цьому продуктивність мережі не погіршується. Для забезпечення масштабованості мережі доводиться застосовувати додаткове комунікаційне устаткування і спеціальним чином розподіляти структуру мережі).
прозорість (досягається в тому випадку, коли мережа представляється користувачам не як безліч окремих комп'ютерів, зв'язаних між собою складною системою кабелів, а як єдина традиційна робоча станція із системою поділу часу);
сумісність або інтегрованість (мережа здатна містити в собі найрізноманітніше програмне й апаратне забезпечення, тобто в ній можуть співіснувати різні операційні системи, що підтримують різні стеки комунікаційних протоколів, і працювати апаратні засоби і додатки різних виробників. Мережа, яка складена з різнотипних елементів, називається неоднорідною чи гетерогенною, а якщо гетерогенна мережа працює без проблем, то вона є інтегрованою. Основний шлях побудови інтегрованих мереж використання модулів, виконаних відповідно до відкритих стандартів і специфікацій.) приватбанк комп'ютерний мережа програмний
Вимоги до складної банківської системи істотно залежать від об'єму операцій, що проводяться банком. Метою є створення БС, яка забезпечувала б персонал і клієнтів банку необхідними видами послуг, за умови, що витрати на створення і експлуатацію не