Мова програмування Assembler
Пошук бібліотек.
Процедура пошуку бібліотеки, іноді необхідної для дозволу зовнішніх посилань, має деякі особливості. Якщо шлях пошуку зазначений разом з ім'ям бібліотеки в командному рядку, пошук здійснюється тільки там. Якщо ж шлях явно не зазначений, пошук виробляється в наступній послідовності:
1. У поточному підоголошенні.
2. Якщо в командному рядку задані один чи трохи більше шляхів пошуку для інших бібліотек, LINK переглядає їх у порядку проходження в рядку.
3. На шляхах, визначених змінної LIB команди DOS SET. За допомогою команди SET можуть бути задані кілька шляхів пошуку, які діляться крапкою з комою. Вид команди SET: SET LIB=<список шляхів>.
Лекція 5 Основні поняття мови асемблера Х86
Будова програми на мові Assembler
Поняття "сегмент", "регістр", "підпрограмма"
Граматичні конструкції, які відповідають цим поняттям
Тип даних в асемблері. Поняття "байт", "півбайт", "слово", та інші
1. Будова програми на мові Assembler
ФОРМАТ КОДУВАННЯ
Основний формат кодування команд асемблера має наступний вигляд:
[мітка] команда [операнд(и)]
Мітка (якщо мається), команда й операнд (якщо мається) pозділяються принаймні одним пробілом або символом табуляції. Максимальна довжина рядка - 132 символи, однак, більшість бажають працювати з рядками в 80 символів (відповідно ширині екрана). Приклади кодування:
Мітка Команда Операнд
COUNT DB 1; Ім'я, команда, один операнд
MOV AX 0; Команда, два операнда
Мітки
Мітка в мові асемблера може містити наступні символи:
Букви: від A до Z і від a до z.
Цифри: від 0 до 9.
Спецсимволи: знак питання (?) крапка (.) (тільки перший символ) знак "комерційне эт" (@) підкреслення (-) долар ($).
Першим символом у мітці повинна бути буква спецсимвол. Асемблер не робить розходження між заголовними і рядковими буквами. Максимальна довжина - 31 символ. Приклади міток: COUNT, PAGE25, $E10. Рекомендується використовувати описові і значеневі мітки. Імена регістрів, наприклад, AX, DI чи AL є зарезервованими і використовуються тільки для вказівки відповідних регістрів. Наприклад, у команді ADD AX, BX асемблер "знає", що AX і BX відноситься до регістрів. Однак, у команді MOV REGSAVE,AX асемблер сприйме ім'я REGSAVE тільки в тому випадку, якщо воно буде визначено в сегменті даних. У додатку 3 приведений cписок усіх зарезервованих слів асемблера.
Команда
Мнемонічна команда вказує асемблеру яку дію повинен виконати даний оператор. У сегменті даних команда (чи директива) визначає поле, робочу oбласть чи константу. У сегменті коду команда визначає дію, наприклад, пересилання (MOV) чи додавання (ADD).
Операнд
Якщо команда назначає виконувану дію, то операнд визначає а) початкове значення даних або б) елементи, над якими виконується дія по команді. У наступному прикладі байт COUNTER визначений у сегменті даних і має нульове значення:
Мітка Команда Операнд
COUNTER DB 0;
Визначити байт (DB); з нульовим значенням.
Команда може мати один чи два операнда, або взагалі бути без операндів. Розглянемо наступні три приклади:
Команда Операнд Коментар
Немає операндів RET; Повернутися
Один операнд INC CX ;Збільшити CX
Два операнда ADD AX,12 ;Додати 12 до AX
Мітка, команда й операнд не обов'язково повинні починатися з якої-небудь визначеної позиції в рядку. Однак, рекомендується записувати їх у стовпчик для більш зручного читання програми. Для цього, наприклад, редактор DOS EDLIN забезпечує табуляцію через кожні вісім позицій.
2. Поняття "сегмент", "регістр", "підпрограмма"
Сегментом називається область, що починається на границі параграфа, тобто по будь-якій адресі, що поділяється на 16 без залишку. Хоча сегмент може розташовуватися в будь-якому місці пам'яті і мати розмір до 64 Кбайт, він вимагає стільки пам'яті, cкільки необхідно для виконання програми. Існує три головних сегменти:
1. Сегмент кодів. Сегмент кодів містить машинні команди, які будуть виконуватися. Звичайно перша виконувана команда знаходиться на початку цього сегмента і операційна система передає керування за адресою даного сегмента для виконання програми. Регістр сегмента кодів (CS) адресує даний сегмент.
2. Сегмент даних. Сегмент даних містить визначені дані, константи і робочі області, необхідні програмі. Регістр сегмента даних (DS) адресує даний сегмент.
3. Сегмент стека. Стік містить адреси повернення як для програми для повернення в операційну систему, так і для викликів підпрограм для повернення в головну програму.
Регістр сегмента стека (SS) адресує даний сегмент.
Ще один сегментний регістр - регістр додаткового сегмента (ES), призначений для спеціального використання. На pис.1.2 графічно представ- лені регістри SS, DS і CS.
Послідовність регістрів і сегментів на практиці може бути інша. Три сегментних регістри містять початкові адреси відповідних сегментів і кожен сегмент починається на границі параграфа. Усередині програми всі адреси пам'яті відносні до початку cегмента. Такі адреси називаються зсувом від початку сегмента. Двобайтовий зсув (16-бітний) може бути в межах від значення 0000 до значення FFFF або від 0 до 65535. Для звертання до будь-якої адреси в програмі, комп'ютер складає адреса в регістрі сегмента і зсуву. Наприклад, перший байт у сегменті кодів має зсув 0, другий байт - 01 і так далі до зсуву 65535. Як приклад адресації, допустимо, що регістр сегмента даних містить значення 045F і деяка команда звертається до комірки пам'яті усередині сегмента даних з зсувом 0032. Недивлячись на те, що регістр сегмента даних містить 045F, він вказує на адресу 045F0, тобто на границі параграфа. Дійсний aдрес пам'яті тому буде наступний:
Адреса в DS: 045F0
Зсув: 0032
Реальна адреса: 04622
Яким чином процесори 8086/8088 адресують пам'ять в один мільйон байт? У регістрі міститься 16 біт. Оскільки адреса сегмента завжди на границі параграфа, молодші чотири біти адреси pівні нулю. Тичина. FFF0 дозволяє адресувати до 65520 (плюс зсув) байт. Але фахівці вирішили, що нема рації мати місце для бітів, що завжди дорівнюють нулю. Тому адреса зберігаються в cегментному регістрі як шіст. nnnn, а комп'ютер думає, що існує ще чотири нульових молодших біта (одна шіст. цифра), тобто шіст. nnnn0. Таким чином, тичина. FFFF0 дозволяє адресувати до 1048560 байт. Якщо ви сумніваєтесь, то декодуйте кожне тичина. F як двійкове 1111, врахуйте нульові біти і складете значення для одиничних біт. Процесор 80286 використовує 24 біта для адресації так, що FFFFF0 дозволяє адресувати до 16 мільйонів байт, а процесор 80386 може адресувати до чотирьох мільярдів байт.
3. Граматичні конструкції, які відповідають цим поняттям
РЕГІСТРИ
Процесори 8086/8088 мають 14 регістрів, використовуваних для yправления програмою, що виконується, для адресації пам'яті і для забезпечення арифметичних обчислень. Кожен регістр має довжину в одне слово (16 біт) і адресується по імені. Біти регістра прийняті нумерувати ліворуч праворуч:
15 14 13 12 11 10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 0
Процесори 80286 і 80386 мають ряд додаткових регістрів, деякі з них 16-бітові. Ці регістри тут не розглядаються. Сегментні регістри CS, DS, SS і ES.
Кожен сегментний регістр забезпечує адресацію 64ДО пам'яті, що називається поточним сегментом. Як показано раніше, cегмент вирівняний на границю параграфа і його адреса в сегментному pегістрі припускає наявність праворуч чотирьох нульових бітів.
Регістр CS.
Регістр сегмента коду містить початковий адреса сегмента коду. Ця адреса плюс величина зсуву в командному покажчику (IP) визначає адреса команди, яка повинна бути обрана для виконання. Для звичайних програм немає необхідності робити посилання на регістр CS.
Регістр DS.
Регістр сегмента даних містить початковий адрес сегмента даних. Ця адреса плюс величина зсуву, визначена в команді, вказують на конкретний осередок у сегменті даних.
3. Регістр SS.
Регістр сегмента стека містить початковий адрес в сегменті стека.
4. Регістр ES. Деякі операції над рядками використовують додатковий сегментний регістр для керування адреси цієї пам'яті. У даному контексті регістр ES зв'язаний з індексним регістром DI. Якщо необхідно використовувати регістр ES, асемблерна програма повинна його інніціалізувати.
Регістри загального призначення: AX, BX, CX і DX
При програмуванні на асемблере регістри загального призначення є "робочими конячками". Особливість цих регістрів полягає в тому, що можлива адресація їх як одного цілого чи слова як oднобайтової частини. Лівий байт є старшою частиною (high), a правий - молодшою частиною (low). Наприклад, двобайтовий регістр CX складається з двох однобайтових: CH і CL, і посилання на регістр можливі по кожному з цих трьох імен. Наступні три асемблерні команди засилають нулі в регістри CX, CH і CL, відповідно:
MOV CX,00
MOV CH,00
MOV CL,00
1. Регістр AX. Регістр AX є основним суматором і застосовується для всіх операцій уведення-висновку, деяких операцій над рядками і деяких арифметичних операцій. Наприклад, команди множення, розподілу і зрушення припускають використання регістра AX. Деякі команди генерують більш ефективний код, якщо вони мають посилання на регістр AX.
AX: ¦ AH ¦ AL ¦
2. Регістр BX. Регістр BX є базовим регістром. Це єдиний регістр загального призначення, що може використовуватися в якості "індексу" для розширеної адресаціі. Інше загальне застосування його - обчислення.
BX: ¦ BH ¦ BL ¦
3. Регістр CX. Регістр CX є лічильником. Він необхідний для керування числом повторень циклів і для операцій зрушення уліво або вправо. Регістр CX використовується також для обчислень.
CX: ¦ CH ¦ CL ¦
4. Регістр DX. Регістр DX є регістром даних. Він застосовується для деяких операцій уведення/висновку і тих операцій множення і розподілу над великими числами, які використовують реєстрову пару DX і AX.
DX: ¦ DH ¦ DL ¦
Будь-які регістри загального призначення можуть використовуватися для додаваня і вирахування як 8-ми, так і 16-ти бітових значень.
Реєстрові покажчики: SP і BP
Реєстрові покажчики SP і BP забезпечують системі доступ до даних у сегменті стека. Рідше вони використовуються для операцій додавання і вирахування.
1. Регістр SP. Покажчик стека забезпечує використання стека в пам'яті, дозволяє тимчасово зберігати адреса і інколи дані. Цей регістр зв'язаний з регістром SS для адреси цього стека.
2. Регістр BP. Покажчик бази полегшує доступ до параметрів: даним і адресам переданим через стек.
Індексні регістри: SI і DI
Обоє індексні регістри можливі для розширеної адресації і для використа- ння в операціях додавання і вирахування.
1. Регістр SI. Цей регістр є індексом джерела і застосовується для деяких операцій над рядками. У даному контексті регістр SI зв'язаний з регістром DS.
2. Регістр DI. Цей регістр є індексом призначення і застосовується також для строкових операцій. У даному контексті регістр DI зв'язаний з регістром ES.
Регістр командного покажчика: IP
Регістр IP містить зсув на команду, що повинна бути виконана. Звичайно цей регістр у програмі не використовується, але він може змінювати своє значення при використанні відлагоджувача DOS DEBUG для тестування програми.
Флаговий регістр
Дев'ять з 16 бітів флагового регістра є активними і визначають поточний стан машини і результати виконання. Багато арифметичних команд і команди порівняння змінюють стан прапорів. Призначення флагових бітів:
Прапор Призначення
O (Переповнення) Вказує на переповнення старшого біта при арифметичних командах.
D (Напрямок) Позначає ліве чи праве направлення чи пересилання порівняння строкових даних (даних у пам'яті перевищуючих довжину одного слова).
I (Переривання) - Вказує на можливість зовнішніх переривань.
T (Покроковий режим) - Забезпечує можливість роботи процесора в покроковому режимі.
Наприклад, програма DOS DEBUG впливає на даний прапор так, що ймовірне покрокове виконання кожної команди для перевірки зміни вмісту регістрів і пам'яті.
S (Знак) Містить результуючий знак після арифметичних операцій (0 - плюс, 1 - мінус).
Z (Нуль) Показує результат арифметичних операцій і операцій порівняння (0 - ненульовий, 1 - нульовий результат).
A (Зовнішній перенос) Містить перенос з 3-го біта для 8-бітних даних, використовується для спеціальних арифметичних операцій.
P (Контроль парності) Показує парність молодших 8-бітних даних (1 - парне і 0 - непарне число).
C (Перенос) Містить перенос зі старшого біта, після арифметичних операцій, а також останній біт при зрушеннях або циклічних зрушеннях.
Під час програмування на асемблері, частіше всього використовуються прапори O, S, Z, і C для арифметичних операцій і операцій порівняння, а прапор D для позначення напрямку в операціях над рядками. У наступних розділах міститься більш докладна інформація про флаговий pегістр.
4. Тип даних в асемблері. Поняття "байт", "півбайт", "слово", та інші
ДИРЕКТИВИ ВИЗНАЧЕННЯ ДАНИХ
Асемблер забезпечує два способи визначення даних : по-перше, через указівку довжини даних і, по-друге, по їх змісту. Розглянемо основний формат визначення даних:
[ім'я] Dn вираження - Ім'я елемента даних не обов'язково (це вказується квадратними дужками), але якщо в програмі існують посилання на деякий елемент, то це робиться за допомогою імені. Правила написання імен приведені в розділі "Формат кодування" у розділі 3.
- Для визначення елементів даних існують наступні директиви: DB (байт), DW (слово), DD (подвійне слово), DQ (учетверенное слово) і DT (десять байт).
- Вираження може містити константу, наприклад: FLD1 DB 25 чи знак питання для невизначеного значення, наприклад: FLDB DB ?
Вираження може містити кілька констант, розділених комами й обмеженими тільки довжиною рядка: FLD3 DB 11, 12, 13, 14, 15, 16, ...
Асемблер визначає ці константи у виді послідовності суміжних байт. Посилання по імені FLD3 вказує на першу константу, 11, по FLD3+1 - на другу, 12. (FLD3 можна представити як FLD3+0). Наприклад команда MOV AL,FLD3+3 завантажує в регістр AL значення 14 (тичина. 0E). Вираження допускає також повторення константи в наступному форматі:
[ім'я] Dn чисел-повторень DUP (вираження) ...
Наступні три приклади ілюструють повторення:
DW 10 DUP(?); Десять невизначених слів
DB 5 DUP(14); П'ять байт, що містять тичину.14
DB 3 DUP(4 DUP(8)); Дванадцять вісімок.
У третьому прикладі спочатку генерується чотири копії десяткової 8 (8888), і потім це значення повторюється три рази, даючи в pезультате дванадцять восмерок. Вираження може містити символьний чи рядок числову константу.
Символьні рядки
Символьний рядок використовуються для опису даних, таких як, наприклад, імена людей або заголовки сторінок. Зміст рядка відмічається одиночними лапками , наприклад, 'PC' або подвійними лапками - "PC". Асемблер переводить символьні рядки в об'єктний код у звичайному форматі ASCII. Символьний рядок визначається тільки директивою DB, в якій вказується більше двох символів у нормальній послідовності ліворуч праворуч. Отже, директива DB представляє єдиний можливий формат для визначення символьних даних. На рис. 5.1 приведений ряд прикладів.
Числові константи
Числові константи використовуються для арифметичних величин і для aдресів пам'яті. Для опису константи лапки не ставляться. Асемблер перетворить усі числові константи в шістнадцяткові і записує байти в об'єктному коді в зворотній послідовності - праворуч ліворуч. Нижче показані різні числові формати.
Десятковий формат.
Десятковий формат допускає десяткові цифри від 0 до 9 і позначається останньою буквою D, що можна не вказувати, наприклад, 125 чи 125D. Незважаючи на те, що асемблер дозволяє кодування в десятковому форматі, він перетворить ці значення в шіст. об'єктний код. Наприклад, десяткове число 125 перетвориться в тичину. 7D. Шістнадцятковий формат.
Шістнадцятковий формат допускає шістнадцяткові цифри від 0 до F і позначається останньою буквою H. Оскільки асемблер думає, що з букви починаються ідентифікатори, то першою цифрою шіст. константи повинна бути цифра від 0 до 9. Наприклад, 2EH або 0FFFH, вказують на те, що асемблер перетворить відповідно в 2E і FF0F (байти в другому прикладі записуються в об'єктний код у зворотній послідовності).
Двійковий формат.
Двійковий формат допускає двійкові цифри 0 і 1 і позначається останньою буквою B. Двійковий формат звичайно використовується для більш чіткого представлення бітових значень у логічних командах AND, OR, XOR і TEST. Десяткове 12, тичина. C і двійкове 1100B усі генерують один і той же код: тичина. 0C або двійкове 0000 1100 в залежності від того, як ви розглядаєте вміст байта.
Вісімковий формат.
Вісімковий формат допускає вісімкові цифри від 0 до 7 і позначається останньою буквою Q чи O, наприклад, 253Q. На сьогодні вісімковий формат використовується дуже рідко.
Десятковий формат із крапкою, що плаває.
Цей формат підтримується тільки асемблером МASM. При записі символьних і числових констант потрібно пам'ятати, що, наприклад, символьна константа, визначена як DB '12', представляє символи ASCII і генерує тичина. 3132, а числова константа, визначена як DB 12, вставляє двійкове число і генерує тичина. 0C. Рис. 5.1 ілюструє директиви для визначення різних символьних рядків і числових констант. Сегмент даних був асемблюваний для того, щоб показати згенерований об'єктний код (ліворуч).
ДИРЕКТИВА ВИЗНАЧЕННЯ БАЙТА (DB)
З різних директив, що визначають елементи даних, найбільш корисної є DB (визначити байт). Символьне вираження в диpективе DB може містити рядок символів будь-якої довжини, аж до кінця рядка (див. FLD2DB і FLD7DB на рис. 5.1). Зверніть увагу, що константа FLD2DB містить символьний рядок 'Personal Computer'. Об'єктний код показує символи коду ASCII для кожного байта. Тичина. 20 представляє символ пробілу. Числове вираження в директиві DB може містити одну чи більше однобайтних констант. Один байт виражається двома цифpами. Найбільше позитивне шіст. число в одному байті це 7F, усі "великі" числа від 80 до FF представляють негативні значення. У десятковому численні ці межі виражаються числами +127 і -128. У прикладі на рис. 5.1 числовими константами є FLD3DB, FLD4DB, FLD5DB і FLD8DB. Поле FLD6DB представляє суміш з числових і строкових констант, які використовуються для побудови таблиці.
ДИРЕКТИВА ВИЗНАЧЕННЯ СЛОВА (DW)
Директива DW визначає елементи, що мають довжину в одне слово (два байти). Символьне вираження в DW обмежено двома символами, що асемблер представляє в об'єктному коді так, що, наприклад, 'PC' стає 'CP'. Для визначення символьних рядків директива DW має обмежене застосування. Числове вираження в DW може містити одне або більше двобайтних констант. Два байти представляються чотирьма тичина. цифрами. Найбільше позитивне шіст. число в двох байтах це 7FFF; усі "великі" числа від 8000 до FFFF представляють негативні значення. У десятковому численні ці межі виражаються числами +32767 і -32768.
У прикладі на рис. 5.1 поля FLD1DW і FLD2DW визначають числові константи. Поле FLD3DW визначає адреса - у даному випадку зсув на адресу FLD7DB. У результаті генерується об'єктний код 0021 (R позначає перемещаемость). Перевіряючи вище по малюнку, видно, що відносна адреса поля FLD7DB дійсно 0021. Поле FLD4DW визначає таблицю з п'яти числових констант. Помітимо, що об'єктний код для кожної константи має довжину в одне слово (два байти). Для форматів директив DW, DD і DQ асемблер перетворить константи в шест. об'єктний код, але записує його в зворотній послідовності. У такий спосіб десяткове значення 12345 перетвориться в тичину.3039, але записується в об'єктному коді як 3930.
ДИРЕКТИВА ВИЗНАЧЕННЯ ПОДВІЙНОГО СЛОВА (DD)
Директива DD визначає елементи, що мають довжину в два cлова (чотири байти). Числове вираження може містити одну чи більше констант, кожна з який має максимум чотири байти (вісім шест. цифр). Найбільше позитивне шіст. число в чотирьох байтах це 7FFFFFFF; усі "великі" числа від 80000000 до FFFFFFFF представляють негативні значення. У десятковому численні ці межі виражаються числами +2147483647 і -2147483648. У прикладі на рис. 5.1 поле FLD3DD визначає числову константу. У полі FLD4DD генерується різниця між двома адресами, у даному випадку результатом є довжина поля FLD2DB. Поле FLD5DD визначає дві числові константи. Асемблер перетворить усі числові константи в директиві DD у шіст. представлення, але записує об'єктний код у зворотній послідовності. У такий спосіб десяткове значення 12345 перетвориться в тичину. 00003039, але записується в об’єктному коді як 39300000. Символьне вираження директиви DD обмежене двома символами. Асемблер перетворить символи і вирівнює їх ліворуч у чотирьохбайтному подвійному слові, як показано в полі FLD2DD в об'єктному коді.
ДИРЕКТИВА ВИЗНАЧЕННЯ УЧЕТВЕРЕННОГО СЛОВА (DQ)
Директива DQ визначає елементи, що мають довжину чотири слова (вісім байт). Числове вираження може містити одну чи більш констант, кожна з який має максимум вісім байт або 16 шіст.цифр. Найбільше позитивне тичина. число - це сімка і 15 цифр F. Для одержання представлення про величину цього числа, покажемо, що тичина. 1 і 15 нулів еквівалентний наступному десятковому числу: 1152921504606846976.
У прикладі на рис. 5.1 поля FLD2DQ і FLD3DQ ілюструють числові значення. Асемблер перетворить усі числові кін станты в директиві DQ у шест. представлення, але записує об'єктний код у зворотній послідовності, як і в директивах DD і DW. Обробка асемблером символьних рядків у директиві DQ aналогічно директивам DD і DW.
ДИРЕКТИВА ВИЗНАЧЕННЯ ДЕСЯТИ БАЙТ (DT)
Директива DT визначає елементи даних, що мають довжину в десять байт. Призначення цієї директиви зв'язане з "упакованими десятковими" числовими величинами (див. гл.13). По директиві DT генеруються різні константи, у залежності від версії асемблера; для практичного застосування ознайомтеся з посібником з вашому aссемблера. На рис. 5.1 приведені приклади директиви DT для невизначеного елемента і для двосимвольної константи. Програма на рис.5.1 містить тільки сегмент даних. Xоча асcемблер не видає повідомлень про помилки, у таблиці LINK MAP з'явиться попередження: "Warning: No STACK Segment", а компоновщик LINK видасть "There were 1 errors detected" (Виявлена 1 помилка). Незважаючи на це попередження можна використовувати відлагоджувач DEBUG для перегляду об'єктного коду, як показано на рис. 5.2. Права сторона дампа чітко показує символьні дані, як, наприклад, "Personal Computer".
БЕЗПОСЕРЕДНІ ОПЕРАНДИ
На рис. 2.1 у розділі 2 було показано використання безпосередніх операндів. Команда MOV AX,0123H пересилає безпосередню шіст. константу 0123 у регістр AX. Трьохбайтний об'єктний код для цієї команди є B82301, де B8 позначає "переслати безпосереднє значення в регістр AX", a наступні два байти містять саме значення. Багато команд мають два операнди: перший може бути регістр адреси або пам'яті, а другий - безпосередньо константа.
Використання безпосереднього операнда є ефективнішим ніж визначення числової константи в сегменті даних і організації зсилки на неї в операнді команди MOV, наприклад, cегмент даних: AMT1 DW 0123H? cегмент кодів: MOV AX,AMT1.
Довжина безпосередніх операндів.
Довжина безпосередньої константи залежить від довжини першого операнда. Наприклад, якщо випливає що безпосередній операнд є двобайтним, регістр AL має тільки один байт: MOV AL,0123H (помилка) однак, якщо безпосередній операнд коротший, ніж той що одержує операнд, як у наступному прикладі - ADD AX,25H (немає помилки) то асемблер розширює безпосередній операнд до двох байт, 0025 і записує об'єктний код у вигляді 2500.
Безпосередні формати
Безпосередня константа може бути шістнадцятковою, напpиклад, 0123H; десятковою, наприклад, 291 (яку асемблер конвертує в тичину.0123); чи двійковою, наприклад, 100100011В (яка перетвориться в тичину. 0123). Нижче приведений список команд, що допускають безпосередні операнди:
Команди пересилання і порівняння: MOV, CMP.
Арифметичні команди: ADC, ADD, SBB, SUB.
Команди зрушення: RCL, RCR, ROL, ROR, SHL, SAR, SHR.
Логічні команди: AND, OR, TEST, XOR.
У наступних лекціях будуть пояснені команди арифметичного переносу, зрушення і логічні команди. Оскільки зараз дані приклади не призначені для виконання, у них опущене визначення стека й ініціалізація сегментних регістрів. Для створення елементів, довше ніж два байти, можна використовувати цикл чи строкові команди.
ДИРЕКТИВА EQU
Директива EQU не визначає елемент даних, але визначає значення, що може бути використане для постановки в інших командах. Припустимо, що в сегменті даних закодовано наступна директиву EQU:
TIMES EQU 10
Ім'я, у даному випадку TIMES, може бути представлено будь-яким припустимим в асемблері ім'ям. Тепер, в якій-би команді чи директиві не використовувалося слово TIMES асемблер підставить значення 10. Наприклад, асемблер перетворить директиву - FIELDA DB TIMES DUP (?) у FIELDA DB 10 DUP (?).
Ім'я, зв'язане з деяким значенням за допомогою директиви EQU, може використовуватися в командах, наприклад:
COUNTR EQU 05
MOV CX,COUNTR
Асемблер заміняє ім'я COUNTR у команді MOV на значення 05, створюючи операнд із безпосереднім значенням, так, нібито він закодований.
MOV CX,05; Асемблер підставляє 05
Тут перевага директиви EQU полягає в тому, що багато команд можуть використовувати значення, визначене по імені COUNTR. Якщо це значення повинне бути змінене, то зміні підлягає лише одна директива EQU. Природньо, що використання директиви EQU розумне лише там, де підстановка має сенс для асемблера. У директиві EQU можна використо- вувати символічні імена:
1. TP EQU TOTALPAY
2. MPY EQU MUL
Перший приклад припускає, що в сегменті даної програми визначено ім'я TOTALPAY. Для будь-якої команди, що містить операнд TP, асемблер замінить його на адресу TOTALPAY. Другий приклад показує можливість використання в програмі слова MPY замість звичайного мнемокоду MUL.
Лекція 6 Транслятори мови Assembler
У Турбо Асемблері існує дуже могутній і гнучкий синтаксис командного рядка. Якщо ви запустите Турбо Асемблер, не задавши ніяких аргументів, наприклад:
TASM
то на екран виведеться довідкова інформація, (на англійській мові) яка описує безліч параметрів командного рядка і синтаксис для специфікації асемблюваних файлів. На Рис. 3.1 показано, як вона виглядає.
Turbo Assembler Version 2.0 Copyright (C) 1990
by Borland International, Inc
Usage:
TASM [параметри] исх_файл [,об'єкт_файл] [,лістинг] [,пер_посилання]
/a,/s Упорядкованість сегментів за алфавітним порядком чи порядку вихідного коду /c Генерація в лістингу перехресних посилань
/dSYM[=VAL] Визначається SYM = 0 чи SYM = VAL
/e,/r Эмулируемые чи