Суспільно-політичні чинники Конституційного процесу в Україні
За обставин, що склалися, активізував конституційний процес Президент, наголосивши, що підпише закон „Про особливості застосування Закону України „Про вибори Президента України”, який мали на меті ухвалити народні депутати з метою запобігання фальсифікації голосів виборців, лише за умови внесення змін до Конституції.
8 грудня 2004 р. Верховною Радою України було ухвалено пакет законів, до якого увійшли законопроекти „Про особливості застосування Закону України ”Про вибори Президента України” і „Про внесення змін до Конституції України”. Отже, конституційний процес в черговий раз став заручником у боротьбі за владу і допоміг розв’язати гостру політичну кризу.
Проведене дослідження зумовлює можливість зробити такі висновки:
– Загальний аналіз літератури з історії конституційного процесу в Україні 90-х рр. ХХ ст. – початку ХХІ ст. засвідчив наявність певного наукового доробку, різнопланового за проблематикою та обсягом висвітлення тих чи інших аспектів. Водночас, питання залишається недостатньо вивченим. Критична оцінка та узагальнення праць попередників, наявність різноманітної джерельної бази дали змогу вирішити основні завдання дослідження;
– Про необхідність прийняття нової Конституції Української РСР йшлося за часів СРСР. Відродження громадської свідомості, активізація національно-визвольного руху в кінці 1980 х рр., зумовлені союзними процесами перебудови, були основними суспільно-політичними чинниками, які спричинили активний пошук правових засобів суверенізації республіки і започаткували новітній конституційний процес;
– Конституційний процес проходив у п’ять етапів: 1) літо 1990 – літо 1991 р.; 2) літо 1991 – кінець 1993 р.; 3) початок 1994 – червень 1995 р.; 4) червень 1995 – 28 червня 1996 р.; 5) червень 1996 – грудень 2004 р. і відбувався за кількома напрямами: внесення змін до чинної Конституції УРСР, підготовка проекту, прийняття окремих нормативних актів у сфері конституційного законодавства, ухвалення Основного Закону і закону „Про внесення змін до Конституції України”;
– Перший етап конституційного процесу розпочався в межах радянської політико-правової системи з прийняття 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України, яка дала поштовх процесу відбудови державної незалежності. На цьому етапі відбулося створення першої Конституційної комісії, наслідком діяльності якої стало прийняття 19 червня 1991 р. Концепції нової Конституції України. Характерною особливістю другого етапу конституційного процесу, який почався з проголошення 24 серпня 1991 р. Акта незалежності України, стала плідна діяльність робочої групи Конституційної Комісії, котра на основі Концепції розробила один за одним чотири проекти Конституції. Боротьба за розподіл повноважень між представникам різних гілок влади під кінець 1993 р. спричинила владну кризу, яка призвела до позачергових виборів та гальмування конституційного процесу. Головні події третього етапу засвідчили бажання глави держави перебрати ініціативу конституційного процесу на себе, наслідком чого стало укладання 8 червня 1995 р. Конституційного договору між Президентом і парламентом. Для четвертого етапу конституційного процесу властиве загострення протиріч між главою держави та Верховною Радою України і представниками різних політичних сил у парламенті, що призвело до утворення Тимчасової спеціальної комісії для доопрацювання проекту Конституції. Головне значення її діяльності зводиться до зусилля об’єднати виразників різної ідеології з метою узгодження розбіжних норм законопроекту та прийняття його Верховною Радою України. З прийняттям 28 червня 1996 р. Конституції розпочався п’ятий етап конституційного процесу, головним завданням якого стало вдосконалення механізму розподілу владних повноважень. Перші законопроекти були внесені до парламенту в 1998-99 рр. Однак, активізацію конституційного процесу викликали спроба глави держави посилити президентську гілку влади й проведення 16 квітня 2000 р. всеукраїнського референдуму. Характерною рисою цього етапу була активна конституційна діяльність народних депутатів. Впродовж 2004 р. конституційний процес проходив в рамках гострої боротьби за владу під час проведення чергових президентських виборів, а прийнятий 8 грудня 2004 р. закон „Про внесення змін до Конституції України” став наслідком компромісу між представниками різних політичних сил;
– Владні протиріччя мали інституційний характер і були спричинені запровадженням в 1990 р. посади Президента України. У зв’язку з відсутністю чіткої визначеності функцій останнього Л.Кравчук і Л.Кучма прагнули перебрати на себе частину повноважень Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, вибудувати власну виконавчу вертикаль влади, підпорядкувати уряд та закріпити здобуті повноваження положеннями нової Конституції України, що викликало подальше загострення суперечностей між гілками влади;
– Започаткували новітній конституційний процес депутати-члени „Народної ради”, які прагнули здобути незалежність української держави й відстоювали позицію надання конституційного статусу Декларації про державний суверенітет України. Поступово ініціатива прийняття нової Конституції перейшла на бік Президента України, який мав на меті розширити власні владні повноваження за допомогою положень Основного Закону. Активно протидіяли цьому у Верховній Раді представники КПУ. Саме вони ініціювали перші законопроекти про внесення змін до Конституції щодо вдосконалення механізму розподілу влади. Чергова спроба глави держави розширити свої права за рахунок парламенту зумовила активізацію конституційної діяльності депутатів від більшості, направлену на впровадження парламентсько-президентської форми правління. Депутати від опозиції (БЮТ, „Наша Україна”, СПУ) були змушені підтримати пропозиції щодо внесення змін до Конституції України в умовах гострої політичної кризи під час президентських виборів 2004 р.
Список основних опублікованих праць за темою дисертації:
1. Боротьба політичних сил за прийняття Конституції України 1996 р. // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – К., 2007. – № 1. – С. 147-153;
2. Проблеми взаємодії гілок влади в контексті конституційної реформи // Буковинський журнал. – Чернівці. – 2007. – Ч. 1. – С. 72-82;
3. Об’єктивні реалії змін до Конституції України 1996 року // Україна ХХ ст.: Культура, ідеологія, політика. Збірник статей. – К.: Інститут історії України НАН України, 2007. – Вип. 11. – С. 495-509.
4. Основні етапи конституційної реформи в Україні (1990-1996 роки) // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Історія. – Вип. 91-93. – С. 75-78.
АНОТАЦІЯ
Адамович Н.М. „Суспільно-політичні чинники конституційного процесу в Україні (90-ті рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст.)”. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – історія України. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2008.
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню діяльності учасників конституційного процесу в Україні 90-х рр. ХХ ст. – початку ХХІ ст., всебічному аналізу суспільно-політичних чинників, що впливали на хід розробки, обговорення, прийняття та внесення змін до Конституції України.
На основі широкої джерельної бази встановлено історичні передумови та закономірності прийняття нового Основного Закону, здійснено періодизацію конституційного процесу, досліджено причини зародження і поглиблення протиріч між представниками законодавчої та виконавчої гілок влади як одного з головних чинників новітнього конституційного процесу. Висвітлено позиції представників державних органів влади і політичних партій у вирішенні або поглибленні гострих суспільно-політичних проблем, які виникали в новітній українській державі в процесі прийняття і внесення змін до Конституції України, доведено їхній вплив на основні положення конституційних документів, що розроблялися упродовж 90-х рр. ХХ ст. – початку ХХІ ст.
Ключові слова: конституційний процес, державотворення, незалежність, Україна, Конституція України, Верховна Рада України, Президент України, Конституційна комісія, Конституційний договір, конституційна реформа.
АННОТАЦИЯ
Адамович Н.Н. „Общественно-политические факторы конституционного процесса в Украине (90-е гг. ХХ в. – начало ХХІ в.)”. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 – История Украины. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка. – Киев, 2008.
Диссертация посвящена комплексному исследованию деятельности участников конституционного процесса в Украине 90-х гг. ХХ в. – начала ХХІ в., всестороннему анализу общественно-политических факторов, которые влияли на ход разработки, обсуждения, принятия и внесения изменений в Конституцию Украины.
На основе исторического анализа существующих научных разработок и широкой круга источников установлены исторические предпосылки и закономерности необходимости принятия нового Основного Закона, осуществлена периодизация новейшего конституционного процесса в Украине, охарактеризовано его содержание и направления, определенно ключевые события каждого этапа.
Исследовано общественно-политические факторы, которые сопровождали ход разработки, обсуждения, принятия и внесения изменений в Конституцию Украины на протяжении 90-х гг. ХХ в. – начала ХХІ в., обосновано их влияние на динамику конституционного процесса. Выяснены причины зарождения и углубления противоречий между представителями законодательной и исполнительной ветвей власти как одного из главных факторов конституционного процесса.
Доказано, что начало новейшему конституционному процессу в Украине положили в 1990 году народные депутаты-члены „Народной рады”, которые стремились добиться независимости украинского государства. После введения должности Президента Украины постепенно инициатива принятия новой Конституции перешла на сторону главы государства, который руководствовался целью перебрать на себя часть полномочий Верховной Рады Украины и Кабинета Министров Украины, выстроить собственную исполнительную вертикаль власти, непосредственно руководить правительством и закрепить достигнутые полномочия положениями новой Конституции Украины.
Аргументировано, что инициатива Президента Украины расширить властные полномочия с помощью норм Основного Закона вызвала последующее заострение противоречий между ветвями власти. Активно противодействовали начинаниям главы государства в Верховной Раде Украины народные депутаты – члены левых фракций.
Отражены позиции представителей государственных органов власти и политических партий в решении или углублении острых общественно-политических проблем, которые возникали в новейшем украинском государстве в процессе разработки, обсуждения и принятия Конституции Украины. Доказано их влияние на основные положения конституционных документов, которые разрабатывались в Украине на протяжении 90-х гг. ХХ в. – начала ХХІ в.
Обосновано, что с принятием 28 июня 1996 года новой Конституции Украины начался пятый этап новейшего конституционного процесса, главной задачей которого стало усовершенствование механизма разделения властных полномочий. Первые законопроекты о внесении изменений в Конституцию Украины инициировали в 1998-1999 годах народные депутаты Украины – члены КПУ. Очередная попытка главы государства расширить собственные права за счет парламента и выданный им указ „О провозглашении Всеукраинского референдума по народной инициативе” обусловили активизацию конституционной деятельности народных депутатов – членов депутатского большинства Верховной Рады Украины, направленную на внедрение парламентско-президентской формы правления.
Доказано, что принятый 8 декабря 2004 года Закон Украины „О внесении изменений в Конституцию Украины” хоть и превратил Украину из президентско-парламентской в парламентско-президентскую республику, не решил проблемных вопросов конституционной реформы, поскольку принимался народными депутатами Украины по настоянию главы государства в условиях острого политического кризиса, который возник в Украине во время проведения выборов Президента Украины 2004 года.
Ключевые слова: конституционный процесс, создание государства, независимость, Украина, Конституция Украины, Верховная Рада Украины, Президент Украины, Конституционная комиссия, Конституционный договор, конституционная реформа.
ANNOTATION
Adamovich N.N. „Social and political factors of constitutional process are in Ukraine (90th XX item is beginning of XXI item)”. – Manuscript.
The dissertation for a degree of candidate of historic sciences in specialty 07.00.01 – History of Ukraine. – National Taras Shevchenko University of Kiev. – Kiev, 2008.
Dissertation is devoted complex research of activity of participants of constitutional process in Ukraine 90th to the XX item – beginning of XXI item, comprehensive analysis of social and political factors, which influenced on motion of development, discussion, acceptance and making alterations in Constitution of Ukraine.
On the basis of a wide spring base historical pre-conditions and conformities to the law of passing a new Basic Act are set, a division into the periods of constitutional process is carried out, explored reasons of origin and deepening of contradictions between the representatives of legislative and executive branches of power as one of main factors of the newest constitutional process. Positions of representatives of public organs of power and political parties are reflected in a decision or deepening of sharp social and political problems which arose up in the newest Ukrainian state in the process of acceptance and making alterations in Constitution of Ukraine, their influence is proved on the substantive provisions of constitutional documents which was developed during 90th to the XX item – beginning of XXI item.
Key words: constitutional process, creation of the state, independence, Ukraine, Constitution of Ukraine, Supreme Soviet of Ukraine, President of Ukraine, Constitutional commission, Constitutional agreement, constitutional reform.
1 Литвин В. Політична арена України: Дійові особи та виконавці (Суспільно-політичний розвиток України у другій половині 80-х – першій половині 90-х рр.): Дис… д-ра іст. наук. – К., 1995; його ж. Історія України: В 3 т. – К., 2005. – Т. 3: Новітній час (1914-2004); його ж. Україна на межі тисячоліть (1991-2000 рр.). – К., 2000; його ж. Україна: досвід та проблеми державотворення (90-ті роки ХХ ст.), – К., 2001 та ін.
2 Литвин В. Конституційний процес. Основні положення Конституції України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Історія., 2001. – Вип. 52. – С. 32-45.
3 Кульчицький С. Утвердження незалежної України: перше десятиліття // Український історичний журнал – 2001. – №4. – С. 3-41; його ж. Закономірності державотворчого процесу в незалежній Україні. – К., 2001.
4 Слюсаренко А., Томенко М. Історія української Конституції. – К., 1997.
5 Гарань О.В. Становлення та діяльність політичної опозиції в Україні у 1989-1991 рр.: Дис... д-ра іст. наук. – К., 1996; Назарчук О.М. Відродження та розвиток соціал-демократичного руху в Україні в 90-х рр. ХХ ст.: Дис... канд. іст. наук. – К., 2003; Терзі О.С. Питання організації державної влади в програмних документах та діяльності сучасних політичних партій України (1989-1996 рр.).: Дис... канд. іст. наук. – Донецьк, 1997; Шановська О.А. Діяльність Народного Руху України з розробки національної програми та практичного втілення її в процесі державотворення (1989-1996 рр.).: Дис... канд. іст. наук. – Одеса, 2003 та ін.
6 Моргун В.А. Суспільно-політичні проблеми розбудови громадянського суспільства в незалежній Україні: історичний аспект.: Дис... д-ра іст. наук. – Донецьк, 2003; Офіцинський Р.А. Державотворчий процес в Україні 1991-2004 років (на матеріалах періодики Заходу): Дис... д-ра іст. наук. – Ужгород, 2006 та ін.
7 Дроботенко Н.А. Реорганізація та утворення державних органів влади в Україні (1990-2000): історичний аспект.: Дис... канд. іст. наук. – К., 2002; Пекарчук В.М. Законодавчо-розпорядчі інституції України в контексті трансформації соціуму (90-ті роки ХХ – початок ХХІ століття).: Дис... канд. іст. наук. – Луганськ, 2005; Чмихова В.І. Діяльність Верховної Ради України в умовах незалежності (березень 1990 – січень 2000 рр.).: Дис... канд. іст. наук. – Львів, 2001 та ін.
8 Авсєєвич В.П. Верховна Рада у конституційному процесі в Україні. 1990-1996 рр.: Дис... канд. іст. наук. – Запоріжжя, 2002.
9 Кремень В., Табачник Д., Ткаченко В. Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду). – К., 1996 та ін.
10 Головатий С. Конституція України 1996 року в системі європейського конституціалізму // Право України. – 1997. – № 8. – С. 28; Юзьков Л. Основні положення проекту нової Конституції України // Розбудова держави. – 1992. – № 5. – С. 36-39; Заєць А. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. – К., 1999 та ін.
11 Медведчук В. Проекти Конституції України: досвід порівняльного аналізу // Право України. – 1995. – № 4. – С.4-5; Стецюк П. Основи теорії конституції та конституціалізму. – Львів, 2004 та ін.
12 Веніславський Ф. Роль Президента України в механізмі забезпечення взаємодії законодавчої і виконавчої гілок влади // Нова політика. – 1998. – № 1. – С. 7-11; Мальований М., Наливайко Л. Конституційний процес в історії України // Актуальні проблеми внутрішньої політики. – 2004. – Вип. 4. – С. 23-29 та ін.
13 Кравчук Л. Маємо те, що маємо: Спогади і роздуми. – К., 2002; Кучма Л. Вірю в український народ. – К., – 2000; Мороз О. Слово про Конституцію // Грані. – 2000. – випуск 20; Плющ I. Хто ми і куди йдемо? – К., 1993; Литвин В. Вимір історією. Інтерв’ю. Виступи. Статті. – К., 2002 та ін.
14 Бандурка О. Особливості конституційного процесу в Україні // Конституція України – основа модернізації держави і суспільства: Матеріали наукової конференції, 21-22 червня 2001 р. – Харків, 2001. – С. 95-99; Гетьман В. Як приймалась Конституція України: Нотатки учасника розробки Основного Закону України. – К., 1996 та ін.
15 Васильєв Г. Конституційний аспект політичної реформи // Голос України. – 2003. – 28 березня. – С. 2; Корнєєв А. Конституційний процес в Україні: від зародження до прийняття Конституції // Верховна Рада України дванадцятого скликання 1990-1994 роки. – К., 1998. – С. 37-46; Кудряшов С., Одарич С., Оробець Ю., Томенко М. Хто і як ухвалював Конституцію України: Експертна оцінка 6 липня 1996 року. – К., – 1996; Крючков Г., Ніколаєнко С., Томенко М., Осташ І., Танюк Л. Керівники комітетів Верховної Ради України про першочергові наміри і плани законотворення: Український парламентаризм // Віче. – 2002. – № 8. – С. 3-9 та ін.
16 Верховна Рада України: Інформаційний довідник., – К., 1998; К., 2002; К., 2006 та ін.
17 Про хід конституційного процесу в Україні: Заява Всеукраїнської конференції КПУ // Комуніст. – 1996. – № 18-19. – С. 2; Костицький В. Нова Конституція України в баченні Християнсько-демократичної партії України // Право України. – 1995. – № 11. – С. 9-2 та ін.
18 Державно-правова реформа в Україні: Матеріали науково-практичної конференції. – К., 1997; Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність: Матеріали науково-практичної конференції, 22-23 листопада 1996 року. – К., 1997 та ін.
19 Литвин В. Україна: хроніка поступу (1991-2001). – К., 2001.