Грецьке торговельне судноплавство в останній чверті XVIII - на початку XIX століть
Ця робота є першою спробою викладу грецької морської історії. Для глибокого вивчення цієї теми є необхідним систематичне дослідження архівів європейських центрів і міст, що підтримували економічні зв'язки з Османською імперією. Написання подібної роботи вимагає спільних зусиль учених різних країн.
Література
Арш Г.Л. Этеристское движение в России. - М.: Наука, 1970. - 372 с.
Дружинина Е.И. Кючук-Кайнарджийский мир 1774 г. - М.: Изд. АН СССР, 1955. - 367 с.
Мейер М.С. Османская империя в XVIII веке: Черты структурного кризиса. - М.: Наука, 1991. - 261.
Φωτόπουλος Γ. Π. Συνοπτική Ναυτική Ιστορία του κατά θάλασσα υπερ εθνική αυτονομίας αγώνος των τρίων νήσων ’Υδρας, Σπετσών και Ψαρών και των μετασχόντων αυτου της Ελλαδας μερών. - Αθήνα, 1872. - 190 σ.
Ορλανδός Α. Περί της νήσου Πέτσας ή Σπετσών. - Αθήνα, 1878. - 98 σ.
Νικοδήμος Κ. Υπόμνημα της νήσου Ψαρών: 2 τόμοι. - Αθήνα, 1862. - 630, 382 σ.
Μιαούλης Α. Α. Ιστορία της νήσου Ύδρας από των αρχαιοτάτων χρονών μέχρι της εν έτει 1821 εκραγείσης Ελληνικής Επαναστάσεως. - Αθήνα, 1874. - 139 σ.
Ασδραχάς Σ. Ι. Ελληνική κοινωνία και οικονομία ιη΄ και ιθ΄ αι. - Αθήνα, 1982. - 454 σ.
Λεονταρίτης Γ. Ελληνική εμπορική ναυτιλία (1453-1850). - Αθήνα: Ε. Μ. Ν. Ε. - Μνήμων, 1987. - 87 σ.
Κρεμμυδάς Β. Ελληνική ναυτιλία 1776-1835: 2 τόμοι. - Αθήνα, 1985. - T.1: Όψεις της μεσογειακής ναυσιπλοΐας. - 155 σ.
Κωνσταντινίδης Τ. Π. Καράβια, Καπετάνιοι και Συντροφονάυται 1800-1830: Εισαγωγή εις την ιστορίαν των ναυτικών επιχειρήσεων του αγώνος. - Αθήνα, 1954. - 587 σ.
Αρχείον της κοινώτητος Ύδρας 1778-1832. Υπό Αντώνιου Λιγνού: 16 τόμοι. - Πειραιέας, 1921.
Αρχείον Ψαρών 1821-1827. Εκδιδομένον υπό Σφυρόερα Β. Β. - Τόμος Α: Έγγραφα των ετών 1821-1824. - Αθήνα, 1974. - 638 σ.
Τα Σπετσιώτικα: Συλλογή ιστορικών εγγράφων αφορώντων τα κατά της Ελληνική Επανάσταση του 1821: 3 τόμοι. - Αθήνα, 1925-26. - Τ.1: Τα Σπετσιώτικα. - 1119 σ.
Pouqueville F. Voyage de la Grece: 10 vol. - Paris, 1826-1827. Лікар за освітою, Ф. Пукевілль 9 років (1806-1815) знаходився в Яніні як генеральний консул Франції. Після повернення на батьківщину він опублікував дві об'ємних праці "Подорож по Греції" і "Історія звільнення Греції", що складали в цілому 10 томів. У них є цінні відомості й з соціально-економічної історії Греції напередодні революції. Проте книги Пукевілля - це джерело й література водночас, автор не зазначає джерела своєї інформації про ту чи іншу подію, неточний щодо хронології.
Κριέζης Γ. Δ. Ιστορία της Νήσου Ύδρας. - Αθήνα, 1960. - 245 σ.
Χατζίκος Ε. Ν. Η οικονομική ζωή των Ελλήνων κατά την Επανάσταση μέχρι του Καποδιστρίου // Μελέτη προς τιμήν Στράτη Γ. Ανδρεάδη. - Αθήνα, 1974. - σ.63-108.
1 Архіпелаг – архаїчна загальна назва островів Егейского моря, головним чинов у складі Греції.
2 Трехандиріон (з грецької – бігун) – перше невелике судно вантажомісткістю до 3 тонн, з одним вітрилом, використовувалось в Архіпелазі з 1650 р.
3 Сахтуріон – невеликий вітрильник вантажомісткістю від 10 до 15 тонн, вперше виникли на Ідрі в 1701 р.
4 Латинадіко – судно з трикутовим вітрилом, вантажомісткістю в 40-50 тонн.
5 Бриг – вітрильне двухмачтове судно з прямими вітрилами.
6 Баркентина (шхуна-барк) – вітрильне судно (3-5 мачт) з прямими вітрилами на першій мачті й косими на інших.
7 Еялет – адміністративна одиниця Османської імперії.
8 Капудан-паша – морський міністр, головнокомандуючий воєнно-морськими силами Османської імперії.
9 Містико – вітрильне судно (2-3 паруси), використовуване в районі Середноземномор΄я алжирцями, французами, англійцями та греками, вантажомісткістю від 20 до 50 тонн. У роки визвільної війни містиками називали легкі гребні та парусні суда.
10 Саколевас – невелике грецьке вітрильне судно.
11 Галіота – легке весельне судно, схоже на галеру, але меншого розміру, в XVI – XVIII ст. використовувалось у Середноземномор΄ї як торговельне або піратське судно.
12 Алі-паша Тепеленський (Янінський) (приблизно 1744-1822) – албанський феодал, с 1787 г. правитель частини Балканського п-ова з центром в м. Яніна, що досяг фактичної незалежності від турецького султана.
13 Корабль у вітрильному флоті – судно з трьома чи більшою кількістю мачт з повним вітрильним спорядженням.
14 Шхуна – вітрильне судно, що має не менше двох мачт. Усі мачти – «сухі», без реїв, з косими вітрилами.
15 «Путешествие по Греции» Ф. Пукевілля містить наступну таблицю про стан грецького торговельного судноплавства в 1813 р.:
Острів або порт
Кількість
суден
Вантажопідйомність
(у тоннах)
Єкіпаж
Гармати
Ідра
120
45.000
5400
2.400
Спецце
60
19.500
2700
900
Псарра
60
25.500
1800
720
Міконос
22
3.300
450
132
Скопелос
35
6.300
525
140
Кастелорізон
30
3.600
450
60
Касос
40
15.000
2.200
480
Сімі
25
4.500
450
100
Санторін
32
2.560
480
128
Андрос
40
2.800
400
80
Галаксіді
50
10.000
1.000
300
Інші порти
97
15.020
1.560
410
Разом
615
153.580
17.526
5.878
Інші порти або острови, зазначені в таблиці, – це Самос, Лерос, Родос, Хіос, Скірос, Мітіліні, Трікері та Волос, Салонікі, Наксос, Кеа, Тінос, Сіфнос і Порос. Насправді кількість суден має бути більшою, бо Пукевілль не включив до своїх розрахунків судна Іонічних островів, Месолонгіона, портів Пелопоннеса й Пірея. Також відсутні відомості про судна, що мали своїм базовим портом Стамбул і ходили по Чорному морю. За інформацією грецького вченого К. Папарігопулосу, в 1821 р. порти материкової Греції, Пелопоннеса й острови Егейського моря мали флот у 61.449 тонн, з них 27. 492 тонн належали Ідрі і 15. 797 тонн – Спецце.