Xreferat.com » Рефераты по истории » Львів’яни – лідери Народного Руху України

Львів’яни – лідери Народного Руху України

ядрами визвольного процесу в місті, області та й далі. Однією душею з рухівцями діяв такий чудовий чоловік і талановитий редактор львівського відділення видавництва «Радянська школа», колишній політв’язень Теодозій Старак.

Однією з демократичних течій при утворенні Руху були члени нечисленних ініціативних груп створення Народного фронту, що існували з літа. З цього середовища рухівці співпрацювали найтісніше з П.Каґуєм, А.Косянчуком, В.Патракеєвим, О.Пелехатим, В.Коржовим, В.Трубійчуком, О.Левадним. Найбільш оперативною опорою при створенні Руху серед творчої інтелігенції були вільні люди – художники.

Січень 1989-го був присвячений підготовці документів та матеріалів до загальноукраїнської Установчої конференції Товариства української мови ім. Т.Шевченка. Саме Рада Львівського Товариства рідної мови у своїх поправках до проекту республіканського статуту Товариства рідної мови (опрацьованих і підготовлених І.Мельником, В.Іськіво, М.Косівим) рекомендувала прийняти назву Товариство української мови. Ідеологи запропонували зняти пункт про іншомовні осередки Товариства, ставити основним завданням «повне відновлення функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя України», і жодного поняття «національно-російської двомовності»1

Отець Михайлечко, котрий приїхав за запрошенням В.Іськіва, виступив на першому демократичному загальнонаціональному форумі – на Установчій конференції Товариства рідної мови із патріотичною ідеєю відродження незалежної Автокефальної Української Православної церкви. А скандування залу під час виступу І.Драча: «Народний Рух! Народний Рух!» було апогеєм зібрання. Створивши в Україні Товариство української мови, конференція також прийняла резолюцію про підтримку ідеї створення Народного Руху України за перебудову. Як і бурхливий хід роботи конференції, що проходила 11-12 лютого в Будинку кіно, так і її результати були реальним всеукраїнським кроком у боротьбі. Люди там чи не вперше відчули свій потенціал. Із цього могутнього зібрання кожен віз зі Львова чимало прибалтійських незалежних газет, зокрема «Атмоду» і завзятий настрій на створення Руху.

Проект «Програми Народного Руху України за перебудову» було оприлюднено в газеті «Літературна Україна» за 16 лютого 1989 року. І хоч наклад газети був всього 2 тисячі примірників, резонанс пішов могутній. Це вперше в офіційній пресі було надруковано документ за своєю спрямованістю до певної міри опозиційний владі. На багатьох він був вибухом бомби.

Певним символом пробудження львів’ян до самостійної участі в громадсько-політичному житті стало ім’я поета Ростислава Братуня, який офіційно підтримував Рух і виступав за економічну самостійність та політичний суверенітет України в складі СРСР, за демократизацію політичної системи в напрямку плюралізму. Р. Братунь був одним із організаторів більшості самодіяльних товариств у місті. Товариство Лева підготувало ряд листівок на підтримку висунення його кандидатом в депутати.2 Проте партком і територіальна виборча комісія заблокували висунення через ВО «Кінескоп», ВО «Львівсільмаш», а також і в університеті ім. І.Франка. Завдяки місячній боротьбі дванадцяти трудових колективів окружна передвиборча комісія змушена була визнати висунення Р.Братуня від двох трудових колективів: заводу «Електропобутприлад» та Інституту «Укрпроектреставрація». Ці події прискорили формування на заводах та інститутах ініціативних груп підтримки Народного Руху України за перебудову.

Львівський оргкомітет із представників УГС, ТУМУ, координаційного центру груп підтримки Руху та ініціативного комітету із створення Народного Руху запланувала мітинг на 12 березня 1989 року біля пам’ятника І.Федорову проте збутись йому не вдалося. Як тільки о 14.00 П.Кагуй відкрив віче, від міліції, яка з усіх боків окупувала мітинг, прозвучала вимога – розійтися. Влада дала наказ силою розігнати віче. Почався наступ силовиків, а далі сум’яття, побиття, арешти. Того ж дня було заарештовано понад двісті активістів, багато людей побито киями.


3. Створення та початок роботи Львівської регіональної організації Народного Руху України


Національно-демократичні сили вирішили використати першотравневу демонстрацію для утвердження наших прагнень, символіки і гасел. Окрім звичайної лояльної до влади колони «трудящихся», були вже й могутні сили національної опозиції. Масовою і організованою була колона Товариства української мови. Національні демократи з лозунгами «Свобода», «Єдність», «Ми за Драча», «Народному Руху – бути!» та синьо-жовтими прапорами прорвались на вул. Городоцькій крізь заслін міліції, в центр, а тоді ще крізь один міліцейський кордон і гордо пройшли центром увесь шлях. Таким був передостанній совєтський парад у Львові – демонстрація громадян 1 травня 1989 року. Тоді ж о 16.00 провели велике віче на стадіоні «Дружба».

На неділю 7 травня 1989 року кілька чітко визначених членів оргкомітету, запрошували заздалегідь визначені делегації, групи осіб чи когось зокрема у Порохову вежу. Зібрання відкрив голова оргкомітету із підготовки установчої конференції Львівської організації Народного руху В.Іськів та оголосив його склад.

У «Резолюції №1» ухвалено створення Львівської регіональної організації НРУ за перебудову. Вищими керівними органами було визначено: Конференцію, Раду, Президію Ради. Та ставилось завдання утворити десять комісій: редакційну, інформаційно-видавничу, зовнішніх зв’язків, науково-теоретичну, міжнаціональних стосунків, екологічну, соціальну, проблем села, свободи совісті, правову.

На конференції було обрано Президію Ради: співголовами організації стали професор О.Влох, член-кор М.Голубець, старший науковий співробітник Інституту суспільних наук Л.Сеник та членами Президії Р.Братунь, проф. І.Вакарчук, правозахисник М.Горинь, студент П.Кагуй, заслужений художник України В.Патик і робітник В.Пилипчук.

Конференція визначила керівним органом Президію, а Раду – координуючим. Для організаційного відділу було відведено функції організаційного забезпечення їх діяльності, створення первинних осередків, узгодження їх роботи з Радою і Президією, організацію масових заходів, встановлення контактів з іншими осередками Руху, які є в Україні, та з іншими існуючими рухами, майбутню координацію кандидатур делегатів на республіканський з’їзд Руху, кадрову роботу та інше.3

Відразу ж після конференції В.Іськів взявся за виготовлення печатки. Було схвалено її зміст: посередині тризуб, а навколо напис «Народ Рух України. Львівська регіональна організація». ЇЇ таємно і швидко виготовив учасник конференції художник Богдан Грибник.

Оцінюючи підготовку створення структур Львівської Ради Руху М.Голубець напише: « пізніші події підтвердили правильність тактики організаторів конференції: обрати до керівництва Регіональною організацією Руху титулованих діячів науки і культури, на її чолі поставити трьох співголів, що ускладнювало партійно-кагебістську розправу над ними. Наприкінці 1989р. вона вже виявилася неможливою».

19 травня в центрі міста Львова на місці обраному народом – тобто на «Клумбі», Рух встановив художньо оздоблений камінь з написом «Тут стояти пам’ятникові Т.Шевченку». Його виготовив рухівець скульптор О.Дзиндра на доручення керівника оргвідділу ЛРО НРУ. Він був встановлений рухівцями без усяких на те дозволів владою. Навколо нього завжди було море живих квітів і там гордо замайорів на флагштоку національний стяг.

Засідання ради ЛРО НРУ скликали на 22 травня. Розглядали політичну ситуацію, про вибори, про збір коштів на допомогу потерпілим від повені на Львівщині, обрали делегатів на республіканську нараду НРУ і прийняли вітальну телеграму установчій конференції Московського Народного Фронту. До ради було дообрано І.Мельника(заступника Голови Львівського ТУМ), к.і.н. М.Драча(осередок НРУ Інституту суспільних наук),д.ф-м.н. А.Прикарпатського (відділення НРУ Інституту прикладних проблем механіки і математики АН).

Наступна Рада ЛРО НРУ була 15 червня, яка обговорила та затвердила політичну «Деклярацію Львівської регіональної організації НРУ», підсумки виборчої компанії, наслідки роботи з’їзду народних депутатів СРСР та участь у ньому депутатів членів Руху.

В «Деклярації Львівської регіональної організації НРУ» підкреслювалось: «Організація виступає проти будь-якої монополії на політичну владу…». Головним змістом діяльності визначено «…відновлення державного суверенітету республіки» та «перетворення Української РСР у суверенну правову державу». Ставилась метою боротьба за «запровадження інституту громадянства Української РСР…», за «республіканську власність на засоби виробництва, природні та матеріальні ресурси». Цей документ яскраво засвідчив, що Львівська організація стала на послідовніші та радикальніші позиції, ніж зазначені в Київському проекті Програми НРУ.

Коли Львів повністю прокинувся до активного суспільного руху та політичного життя, тут весною 1989 сформувалося таке цікаве і знамените явище як «Клумба». Це було улюблене місце збору всіх небайдужих львів’ян в самісінькому центрі Львова, біля квіткової клумби, де мав би стояти і досі стоїть пам’ятник Т.Г.Шевченку. Цей колоритний Гайд-парк був місцем обговорення політичних новин, дискусій, палких суперечок, а часом і агітації всіх і вся. Вона була одним із центрів збору інформації що де робиться, а також «хто є хто» в тодішньому суспільному житті. Клумба мала своїх постійних аматорів та відвідувачів.

Як напише згодом у один із керівників руху на Волині, дослідник історії НРУ М.Тиский: «Власне успішне проведення 7 травня 1989р. у Львові установчої конференції НРУ дало привід означити Галичину як «Український П’ємонт »»

Після Львівської установчої конференції НРУ комуністичні ідеологи посилили діяльність спрямовану на дискредитацію Руху та його активістів. І на жаль ця боротьба була не тільки ідеологічною. Крайова рада вимагала від прокуратури роз’яснень і покарання винних у злочинах проти членів Руху.

Інтелектуальна, чітка, вчасна і наступальна політично вивірена позиція Львівського Руху одразу стала вагомим явищем в Україні. Це явище і досі набуває розгорнутого характеру в ЛРО НРУ.


4. Коментарі щодо теперішньої ситуації


Попробуємо зрозуміти теперішню ситуацію за допомогою коментарів чільників НРУ.

А) Народний Рух України, як і вся Україна, переживає сьогодні кризу. Виключення з лав партії Ярослава Кендзьора дестабілізувало ситуацію у Русі. У розмові з Вголосом, депутат Львівської обласної ради, член НРУ Іван Рудницький, розповів, що ситуація в партії невеликими кроками, але покращується.

Пане Іване, після недавнього конфлікту, як виглядає сьогоднішня ситуація в Народному Русі України?

Це був неприємний конфлікт. Теперішня ситуація виглядає так, що, на жаль, крайові організації Народного Руху у Львівській, Тернопільській та Франківській областях попали в якусь немилість до керівництва НРУ в Києві. У нас в області ситуація ще якось врегулювалася. Ми провели крайову конференцію, вибрали своє правління і працюємо. Що стосується Тернополя і Франківська, то там складніше. В Тернопільській області лише чотири організації провели установчу конференцію. Всі інші не провели і не вибрали керівника Руху.

У Франківську досі не обрано голову крайової організації НРУ. Виглядає на те, що центральне керівництво Народного Руху не зовсім зацікавлене в стабілізації ситуації, хоча зрозуміло, що більшість рухівців залишилися тут. Ми сподіваємося, що часи зміняться і буде створена серйозна правоцентристська сила. Така сила повинна з’явитися з правоцентристських партій: Руху, Української народної партії, КУНу, «Собору». Яка воля і що саме потрібно, щоб їх об’єднати невідомо? Воля знизу є. Якщо взяти простих членів Руху або Української народної партії чи Конгресу українських націоналістів, то кожен скаже: так я за це. Я впевнений, що 100% виголосить думку «за».

В нас вже пройшло примирення. В середині нашої організації теж були свої нюанси. Зараз все ніби згладилося. Ми спокійно проводимо свої засідання і вже можна братися за серйозну справу, наприклад, за президентські вибори. Єдине, що лишилося, то перереєструватися. Чомусь центральний провід НРУ вирішив провести перереєстрацію саме у Львівській організації Народного Руху. То ми зараз не знаємо, чи то вже починати перереєстрацію діючих членів партії, чи підряджатися під виборчу кампанію. Зараз не зовсім відповідний час для реєстрування по новому членів Руху, оскільки починаються президентські вибори, потрібно створювати якісь штаби, проводити агітаційну роботу. Я думаю, що ми знайдемо порозуміння в цьому питанні. Сподіваюся, що інших якихось серйозних непорозумінь між обласною організацією і центральним керівництвом не буде.

Зараз Львівська організація НРУ у добрих стосунках з керівництвом?

Серйозні конфлікти в минулому. Зараз по деяких питаннях немає ще чітко вираженої позиції керівництва в Києві і обласної організації. Ми плануємо десь в 20-х числах вересня провести свою раду, чи обласну конференцію. Сподіваємося, що десь у вересні буде з’їзд Народного Руху, де будуть визначені акценти: яка наша участь у виборах? Чи буде спільний кандидат від всіх демократичних сил? Ми наполягаємо, щоб це була одна кандидатура, а не окремо від кожної партії.

Ми ще не маємо кінцевих рішень. Поки, що йде рутинна робота: випускаються газети, листівки, ставляться намети. Ми ще не маємо рішень центрального проводу щодо важливих питань, як наприклад, президентські вибори. По інших питаннях робота іде нормально. Ідеологічних суперечностей немає. Хоча наша позиція чітка: ми повинні триматися в купі. Навіть якщо не юридично, то фактично.

Як ви ставитеся до виключення Ярослава Кендзьора з НРУ?

Шкода, що так сталося. Я не думаю, що Ярослав Кендзьор зробив, щось такого, що б зашкодило інтересам держави. Таке виключення його і Івана Стойка, голови Тернопільської обласної організації НРУ, є великим-великим мінусом в діяльності Руху. Це дуже велика помилка. Можна було відсторонити від керівництва організацією, але не виключати з Руху. Можливо позиції Ярослава Михайловича, Івана Стойка не співпадали з керівництвом НРУ. Можливо згідно деяких питань зайшло задалеко, але це призвело до невтішного результату для Руху. Це помилка.

Зараз, коли лідером обласного Руху є Ярослав Пітко, то усе налагодилося?

Так, залагодилось. Треба віддати йому належне. Протиріччя, які були у нас всередині організації, між деякими районними організаціями і обласною, вирішилися. Я це відчуваю навіть по настрою людей, коли вони приходять на провід. Організація трохи згуртувалася і можна братися за серйозні справи.

Ви говорили про об’єднання з УНП і КУН. Поясніть, будь ласка, тут ідеться про об’єднання фракцій в обласній раді чи щось інше?

Йдеться взагалі про принцип, що не може бути так багато партій дрібних, які сповідують правоцентристську ідеологію. Немає ніякої різниці між “кунівцями”, “рухівцями” і “УНПістами”. Чи в обласній раді, чи серед простих людей, котрі належать до тих партій. Немає жодної різниці. В нас абсолютно однакові програмні цілі, статутні цілі. Абсолютно однакова мета. Шкода, що наші лідери цього не розуміють. Рано чи пізно, якщо не сьогодні, то через рік або через три роки, але це станеться. Правоцентристські сили мусять бути об’єднані. Принцип «в єдності сила» тут очевидний. В значній мірі вирішення цього питання залежить від вищого керівництва. А вище керівництво користується більше меркантильними методами. Поки що я не бачу зустрічних кроків один до одного, навіть Руху до УНП. Є декларація про спільні дії, але тут ще далеко до реалізації на практиці.

Тобто на місці є бажання об’єднатися і від НРУ, і від КУН та УНП, а нагорі ні?

Чим вищий рівень, тим складніші розмови. Відчувається небажання об’єднати наші партії. І навпаки: чим нижчий рівень, тим чіткіше бажання.

Чи є вже чітко вираженні акценти львівського обласного НРУ?

Головне питання для “рухівців” Львівщини – це спільний, один кандидат від усіх демократичних сил. Від Руху, УНП, “Свободи”, “Собору”...

Б) Про розвал Народного руху України як партії із двадцятилітньою патріотичною історією, «підступність» Бориса ТАРАСЮКА, безпрецедентний розпуск Львівської крайової організації НРУ, про запеклу боротьбу за посади, «кримінальне» минуле родини Андрія Корната як потенційного кандидата на крісло Львівської крайової організації НРУ в інтерв’ю для «МЕДІАСТАР» Ярослав КЕНДЗЬОР, екс-керівник Львівської крайової організації НРУ, народний депутат України.

Які політичні процеси стали причиною появи у НРУ заяви від голів районних організацій Львівщини?

Про проблеми у НРУ вже відомо усій Україні. Як це не парадоксально звучить, але на двадцятому році існування НРУ, можна говорити про похорони партії через діяльність голови НРУ Бориса Тарасюка та його заступників. Вони, зігнорували ідеологічні засади партії, закладені ще В’ячеславом Чорноволом, хоча формально вони це не визнають. Але їх діяльність свідчить, що керівництво забуло про ідеологічні засади партії, яку сторінку у новітній історії зроблено Рухом.

Що я маю на увазі, говорячи про відмову від ідеологічних засад. По-перше, Тарасюк як колишній представник центрального комітету КПУ, людина, котра вірою і правдою служила комуністичному режиму, по суті ніколи не був націонал-демократом, тим паче «рухівцем». Тому, такий голова партії НРУ боїться вийти публічно розмовляти з людьми, пропагувати національні ідеали НРУ. Це виявилося у політичному курсі партії, який окреслився повною орієнтацією на БЮТ. Яку ідеології сповідує БЮТ – ми усі знаємо. Це напівкримінальна структура, де є невеличка горстка націонал-демократів, які пішли туди з кон’юктурних міркувань. Саме, ця обставина породила конфлікт трьох Галицьких крайових організацій НРУ (Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської), котрі кажуть: будь-який союз із БЮТ є згубним для НРУ і призведе до повного його знищення.

НРУ в особі Бориса Тарасюка, В'ячеслава Коваля та Олександра Чорноволенка увійшов у демократичну коаліцію, яка до поняття «демократична» не має відношення, то НРУ потрапив у складну ситуацію. Коаліція набрали характеристик антиукраїнської. Прикладів цього твердження є чимало: голосування 2 вересня 2008 року, голосування за відставку Огризка, голосування за закон «Про Службу безпеки України», голосування за питання про спеціальні депутатські комісії, що спрощують процедуру імпічменту, а також нова заява представників БЮТ про імпічмент президента. Ніяких національних характеристик ця коаліція не має. І тут присутній НРУ, що є великою ганьбою. Саме, протестуючи проти входження у таку коаліцію, Тарасюк і його побратими організували моє виключення із НРУ.

Покоривши обласні організації НРУ (за винятком трьох Галицьких), Тарасюку необхідно було розбомбити три Галицькі крайові організації, а насамперед Львівську, як найпотужнішу структуру. Він хоче посадити у крісло голови Львівської крайової організації своє протеже - Андрія Корната, щоби організація повністю перейняла іншу політику і мораль теперішнього керівництва НРУ.

Хто визнає недійсними конференції крайових організацій НРУ, і чи не суперечить це задекларованому статуту партії?

Всупереч статуту НРУ, політрада партії і Центральний провід НРУ, розпустили провід Львівської крайової організації, крайову раду львівської організації. Сьогодні організація знаходиться без керівництва. Створено оргкомітет на чолі з Василем Куйбідою, який повинен керувати організацією. Підстав для розпуску керівних органів Львівської організації НРУ не було жодних. Адже статут передбачає: якщо провід чи керівний орган порушив статут і вказується зміст порушення, тоді це дозволено, згідно зі статутом. Жодних порушень керівні органи нашої організації не допустили.

Дратує сьогоднішнє керівництво НРУ тільки те, що керівні органи і вся організація тримається на ідеологічних засадах партії, має чітку позицію, котра базується на програмі НРУ.

Більше того, коли сім районних і міських організацій НРУ представили календар проведення конференцій, то політрада НРУ скасувала ці заходи. Такого мародерства, яке робить керівництво НРУ проти районних, міських організацій Львівської області, навіть більшовики собі не дозволяли. Це мене не дивує, бо Тарасюк – достойний учень марксистсько-ленінської ідеології.

НРУ у Львівській області має конфлікт із вищим керівництвом – поіменно це Тарасюком, народними депутатами - Ковалем та Чорноволенком. Відомо, ви добиваєтеся усунення цих людей із посад. Чи реально це зробити, зважаючи на те, що усі важелі впливу знаходяться саме у їхніх руках?

Я переконаний, що ці люди будуть вилучені із партії, бо вони завдали їй величезної шкоди. Чи можливо це зробити зараз? Я думаю, що зараз проходить період осмислення реальних подій у НРУ, а саме куди завели партію ці керманичі. Виникає питання: чим, саме Борис Тарасюк купив партійні осередки, окрім вищезгаданих трьох Галицьких та Харківської організації. Я відверто скажу, що купив обіцянками депутатських мандатів. Минулого року Борис Іванович, «сватаючись» до Тимошенко підписав угоду щодо участі у дострокових парламентських виборах. Тимошенко пообіцяла НРУ 10% місць у прохідній частині списку. Усі наші великі «рухівські» математики порахували, що НРУ буде мати 15 депутатських мандатів у Верховній Раді.

Тоді Борис Іванович чітко сказав: 5 мандатів для керівництва, а 10 - для голів обласних організацій партії. Однак, після подій у Тернополі, усі розуміють, що НРУ отримає у парламенті велику дулю, вони обмануті і обдурені, як школярики.. Найстрашніше те, що ця ганьба зроблена саме керівництвом НРУ.

Це аномалія, «абракадабра», коли національно-патріотичною партією керує вихованець центрального комітету комуністичної партії. Це те саме, коли Володимир Щербицький керував би Конгресом українських націоналістів.

Хто чинить на крайову організацію НРУ адміністративний і політичний тиск, аби посадити у крісло керівника нову людину? Хто ця людина?

Йдеться про Андрія Корната, якого наполегливо просуває керівництво НРУ. Але пройти на пост керівника Львівської крайової організації НРУ самотужки він не зможе. Це, зокрема, показують конференції районних організацій. У намаганнях зламати районні організації, Борис Тарасюк програє.

Можу сказати що в організації є 30 районних і міських осередків. З них, понад дві третини організацій працюють за патріотичними принципами нашого засновника В’ячеслава Чорновола. Власне, співвідношення сил є далеко не на користь тим, хто прагне знищити НРУ, завести їх «бютівськими» манівцями.

Розкажу про один факт. Тарасюк із Куйбідою були присутніми на конференції у Сокальському районі, де були присутні 170 делегатів.. Скажу, що на цій конференції Тарасюк із Куйбідою набралися інформації, як собака реп’яхів. А потім, поїхали безславно, покинувши цю конференцію.

Чим не влаштовує кандидатура Корната представників крайової організації? Зрештою, яким є його вклад у розвиток партійного осередку на Львівщині?

Корнат – молодий чоловік, дуже хворобливо-амбітний. Ця людина приїхала із Червонограда, прийшла до мене як до народного депутата, представившись великим українським патріотом. Він захотів створити так званий Молодий Народний Рух. Тоді було сформовано групу молодих «рухівців», яким я допоміг зайняти відповідне становище. Щойно губернатором став Олійник, з великими труднощами мені вдалося посадити Андрія Корната у крісло керівника управління молодіжної політики облдержадміністрації.

Але мене дуже насторожував цинічний прагматизм деяких молодих людей, які вже сьогодні поставили мені таке питання: «Пане Ярославе, що ви нам гарантуєте і пообіцяєте. Бо від тих обіцянок (посад, депутатських мандатів) ми будемо відповідно працювати».

Такий цинічний прагматизм мене страшно насторожив і обурив, бо ці люди хотіли б стати «президентами», не маючи досвіду. Я почав приглядатися до них і побачив: інтуїція мене не зраджувала. Як приклад до своїх слів, скажу Вам дуже неприємну і водночас тривожну інформацію.

У Андрія Корната є два молодші брати-близнюки. До мене приходили люди і сказали, що його брати працювали рекетом, «доїли» власників магазинів впродовж багатьох років. В це було важко повірити. Я жахнувся, коли це підтвердилося. Планую поспілкуватися із цими молодими людьми, уточнити деякі речі. В мене є запитання до Андрія Корната, наприклад, чи знав він, чим саме займаються його молодші брати-близнюки? Якщо так – то чому він не вирішив це з самого початку? Якщо знав і нічого не робив, то чи не був він особисто бригадиром у цій рекетирській справі?

Отримавши цю інформацію, я пов’язав її з ситуацією на Київщині. Там розгромлено доволі потужну партійну організацію НРУ. Всупереч статуту, зібравши авантюрну конференцію, на посаду керівника організації було призначено людину, колишнього міліціонера, який за рекетирство та інші правопорушення відсидів два роки. Сьогодні він очолює Київську обласну організацію НРУ.

Якщо обласні організації потрапляють у руки людей, котрі пов’язані із криміналом, тоді до чого докотився НРУ. Хто за це відповідатиме? І це ми констатуємо у двадцяті роковини народження НРУ. Ось уся трагедія НРУ.


Список використаної літератури


1. Марискевич Т. Народний Рух України // Довідник з історії України. — 2-е видання. — К., 2001.

2. Ковтун Володимир. Історія Народного Руху України. РЕФЕРЕНДУМ – К.,1995.

3. Три дні вересня (Матеріали установчого з'їзду Народного Руху України за перебудову). К.:Редакція "Україна. культура. Наука". 2000.

4. Л.Криса, І. Мельник. Альбом-фоторозповідь «Так було…», 2004р.

5. Бюлетень «Форум»//Історія і політика. №2 від 17 вересня 2009 р.

6. Приватний архів В.Іськіва.

7. www.mediastar/prjama-mova/1159-kerivnikom-lvivskoyi-organizaciyi-nru-khochut.html.

8. www.vgolos/politic/6297.html

9. М.Голубець. Народний Рух України. Львівщина. Рік перший.–Львів.1988 с.19

10. М.Тиский. Історія виникнення Народного Руху на Волині. – Луцьк. Ініціал. с.63

11. Щоденна всеукраїнська газета «День» №156 від 4 вересня 2009року

12. Щоденна всеукраїнська газета «День» №157 від 5вересня 2009року


Размещено на

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: