Xreferat.com » Рефераты по истории » Підписання договору про Стратегічні Наступальні Озброєння у контексті радянсько-американських переговорів щодо скорочення ядерної зброї у 1991 році

Підписання договору про Стратегічні Наступальні Озброєння у контексті радянсько-американських переговорів щодо скорочення ядерної зброї у 1991 році

в результаті компромісів було досягнуто взаєморозуміння по ОТР, то фактично виявилось безпредметним питання про можливість переобладнання американських ракет "Першинг-2" в ракети меншого радіусу дії в Європі, оскільки передбачалось встановлення нульового варіанту .

"Американська сторона продемонструвала конструктивний підхід в питанні про крилаті ракети, знявши питання про можливість зміни їх базування з наземного на морське". Отже, проблему, котра серйозно гальмувала хід переговорів, вдалось вирішити.

Складні проблеми потрібно було вирішити в сфері контролю, особливо в зв’язку з передбаченням за Рейк’явікською формулою збереження 100 боєголовок на ракетах середнього радіусу дії за межами європейського континенту.

Наявність в арсеналах обох країн навіть невеликої кількості РСРД передбачало збереження виробничої бази, проведення випробувань для перевірки надійності, навчання персоналу, планову заміну ракет внаслідок їх фізичного зносу, а також досягнення домовленості про параметри модернізації.

На заводах-виробниках, на комплексно-досліджувальній базі, в місцях складського зберігання, капітального чи повного ремонту, на полігонах. У навчальних закладах постійно б знаходилась певна кількість ракет, яка ще повинна була б стати предметом узгодження. А це затягувало б процес підписання договору, вимагало б більш глибокі та детально розроблені методи перевірки, ніж ті, які були б достатніми при повній ліквідації РСД, що виключає продовження їх виробництва, проведення випробувань і підготовку обслуговуючого персоналу. У зв’язку з цим СРСР виступив з новою пропозицією про повну ліквідацію ракет середнього радіусу дії також і в азіатській зоні, що дозволило б зняти питання про збереження тих 100 боєголовок на РСРД, за умови, що США зробить те саме. Щоправда, це не стосувалось ядерних засобів США в Кореї, на Філіппінах, на острові Дієго-Гарсія, які не повинні збільшуватися. Одночасно висувалась ідея про ліквідацію ОТР поза межами Європи, тобто проголошувалась концепція "глобального подвійного нуля", що дало могутній імпульс радянсько-американським переговорам .

Останньою значною проблемою, яка викликала гостру полеміку в зв’язку з підготовкою радянсько-американської угоди була доля 72 західнонімецьких ракет "Першинг-1А" і запропоновані до них американські ядерні боєголовки. У цих умовах канцлер ФРН Г. Коль виступив із заявою від 26 серпня 1987 року про готовність німецького уряду при дотримані таких умов: 1) досягнення домовленості між СРСР та США про повне знищення всіх РСРД; 2) врегулювання поки що відкритих питань перевірки і контролю для всіх зацікавлених сторін; 3) ратифікація договору та його вступ в дію; 4) дотримання узгодженого графіку по знищення ракетних систем; – відмовитись від модернізації "Першинг-1А". І це насправді означало, що ракети "Першинг-1А" не стануть замінюватися іншими, а коли їх знімуть з озброєння, то ніяких підстав для збереження американських боєголовок до них більше не буде .

Важливе значення на кінцевому етапі переговорів про РСРД і ОТР мали постійні зустрічі міністрів закордонних справ СРСР і США Е.А. Шеварнадзе та держсекретаря Дж. Шульца протягом літа та осені 1987 року, їх переговори відповідно з американським та радянським керівництвом. Так, зокрема, в ході вашингтонської зустрічі Е. А Шеварднадзе з Дж. Шульцом та Рональдом Рейганом сторони зуміли підійти до остаточної думки відносно концепції та режиму зустрічі на найвищому рівні, що знімало останні перешкоди на шляху до підписання договору по ракетах середнього та меншого радіусу дії (на заключному етапі замість ОТР стали використовувати термін "ракети меншого радіусу дії" – прим.А.А.) під час візиту М.С. Горбачова в Вашингтон. Тоді ж була визначена і дата початку цього візиту – 7 грудня 1987 року.

Останні деталі договору були узгоджені під час женевської зустрічі міністра закордонних справ СРСР Е. А. Шеварднадзе та держсекретаря США Дж. Шульца всього лише за два тижні до початку візиту Генерального секретаря ЦК КПРС в США.

Восьмого грудня 1987 року у Вашингтоні Генеральний секретар ЦК КПРС і президент США поставили свої підписи під договором двох країн про ліквідацію своїх ракет середнього і меншого радіусу дії (РСМРД). Передбачалось, що Договір про РСМРД вступить в силу, коли обидві сторони обміняються ратифікаційними грамотами (що й відбулось 1 червня 1988 року - прим.А.А.).

В структурному відношенні Договір про ліквідацію РСМРД складається із короткої преамбули та сімнадцяти статей. Невід’ємною частиною Договору є підписані одночасно з ним три документи. Найоб’ємніший з них – Меморандум про домовленості про встановлення вихідних даних. У них наведені свідчення, якими обмінялись обидві сторони відносно наявних в них ракет середнього і меншого радіусу дії. У Протоколі про процедури, які регулюють ліквідацію ракетних засобів, визначено конкретний порядок та способи знищення ракет, пускових установок і пов’язано з цим додаткового обладнання і споруд – стосовно кожного типу озброєння, що є предметом Договору. Нарешті, Протокол про інспекції містить положення, розроблені двома сторонами з метою забезпечити ефективність контролю за дотриманням Договору.

Предметом Договору є радянські і американські ракети середнього і меншого радіусу дії. До категорії РСРД віднесені балістичні і крилаті ракети наземного базування з дальністю дії від 1000 до 5500 кілометрів. Для СРСР – це "ракети типів, які відомі в СРСР як "РСД-10", "Р-12" та "Р-14" і відомих в США відповідно як "СС-20", "СС-4" та "СС-5", а для США - це "ракети типів, відомих в США як "Першинг-2" і "BGM-109G" і відомих в СРСР під тими ж назвами". Ракетами меншого радіусу дії вважають БРНБ і КРНБ з дальності дії 500- 1000 кілометрів. Для СРСР такими є "ракети типів, відомих в СРСР як "ОТР-22" і "ОТР-23" і відомих в США як "СС-12" та "СС-23", а для США – "ракети типу, відомого в США як "Першинг-1А" і відомого в СРСР під тією ж назвою". Таким чином, Договір охоплює всі балістичні і крилаті ракети наземного базування, які мають дальність дії на проміжку від 500 до 5500 кілометрів. "Ліквідації підлягають з радянської сторони 889 розвернутих і нерозвернутих РСРД, зі сторони США 677 РСРД". Що стосується РМРД, то з радянської сторони , будуть ліквідовані "957 розвернутих і нерозвернутих ракет, а зі сторони США - 169 таких ракет".

Реалізація положень Договору буде здійснюватися паралельно по декількох напрямках. Сторони беруть на себе зобов’язання після вступу в силу Договору не виробляти ніяких РСРД і РМРД, ступенів таких ракет та їх пускових установок, а також не здійснювати відповідні випробування.

Найкоротший термін для ліквідації (6 місяців) встановлений Договором для тих двох типів, які були випробувані, але не розвернуті. Такими ракетами для СРСР є "ракети типу, відомого в СРСР як "РК-55" і відомого в США як "SSC-X-4", а для США – "ракети типу, відомого в США як "Першинг-1B" і відомі в СРСР під тією ж назвою".

Ліквідацію ж ракет меншого радіусу дії (згідно встановлених домовленостей - прим.А.А.) і відповідних пускових установок, включно з додатковим обладнанням, планувалось провести протягом півтора року, а ракет середнього радіусу дії — за трьохрічний період.

Для ліквідації ракетних засобів виділяються спеціально обговорені сторонами місця: у СРСР їх вісім, а у США – два. Розроблені способи знищення всіх елементів ракетних систем стосовно кожного типу РСРД і РМРД.

Договором передбачено широкий комплекс заходів для забезпечення взаємної впевненості учасників в дотримані його положень. "По масштабу і детальності цих мір Договір не має собі рівних і може розглядатись як принципово нове явище в сфері обмеження озброєнь і роззброєння".

Ці заходи можна поділити на дві великі групи – повідомлення й інспекції. Головна мета повідомлення – надання протилежній стороні інформації про здійснені чи заплановані зміни в сфері передбачених Договором. Обмін обновлених вихідних даних і надання повідомлень здійснюється через Центр по зменшенню ядерної небезпеки. Що стосується інспекцій, то передбачено 6 різних видів, а правила їх здійснення детально описані в Протоколі про інспекції. Інспекції будуть проводитись не тільки в СРСР та США, але й на території держав, де знаходяться ракетно-операційні бази і ракетно-допоміжні об’єкти (НДР, ЧССР, ФРН, Великобританія, Італія, Бельгія та Нідерланди).

Інспекторам фактично надані всі необхідні права для того, щоб переконатись у непорушенні договору. У деяких випадках навіть передбачені можливості таких дій, які повністю ідуть в розріз з традиційними уявами про необхідний рівень таємничості, необхідної для військового виробництва.

Отже, як ми бачимо, у 1985-1987 роках відбулось налагодження тісних стосунків між СРСР і США на рахунок ядерного роззброєння, хоча і не завжди все йшло добре. Проте, сторони вдало знаходили компроміси щодо тих чи інших питань. У цей час постійними стають зустрічі керівників зовнішньо політичних відомств та керівників двох держав. Головний підсумок цього періоду радянсько-американських переговорів стає підписання двохстороннього Договору про РСМРД, що стало значною подією у відносинах між двома наймогутнішими країнами того часу. Цей Договір передбачав повне знищення двох класів ракетної зброї, при чому не застарілих, а сучасних і високоефективних засобів ведення війни. Таким чином, світ був позбавлений частини ядерної зброї та став на порозі подальшої співпраці з приводу скорочення стратегічних наступальних озброєнь.


РОЗДІЛ ІІ. Підготовчий процес підписання договору про СНО між СРСР і США


О

тже, 1988 рік став часом великих змін в міжнародних відносинах. Нове політичне мислення, заснована на ньому політика СРСР та сприяння цьому з боку США відроджували ідею про мир в світі. Ворогуючі країни стали переходити від конфронтації до співпраці. У цьому році відбувся виступ М.С. Горбачова на Генеральній Асамблеї ООН, де було заявлено про активізацію та інтернаціоналізацію політичного діалогу і переговорного процесу. Висловлювались думки про те, що боротьба ідеологій не повинна переноситись на взаємовідносини між державами та про необхідність створення міжнародної організації правових держав, які будуть підпорядковувати свою зовнішньополітичну діяльність міжнародному праву.

Із 29 травня по 2 червня 1988 року в Москві відбулась зустріч Генерального секретаря СРСР М.С. Горбачова та Президента США Р. Рейганa (Ronald W(ilson) Reagan). Хоч там і не було виконано завдань, які висувались з обох сторін ще до зустрічі,— та вона сприяла налагодженню подальших добрих відносин між СРСР та США. Важливе значення мав факт обміну ратифікаційними грамотами про вступ в силу Договору про РСРМД, які були підписані 1 червня 1988 року. Покращенню взаємовідносин сприяв ряд поступок з двох сторін: СРСР вивів з територій НДР і ЧССР оперативно-такичні ракети, які були вивезені в травні 1988 року на території СРСР. Між цими двома країнами 12 травня було підписано угоду про застосування Договору про РСМРД до ракет середнього і меншого радіусу дії, які здатні нести зброю, засновану як на існуючих, так і на нових фізичних принципах (екзотична зброя).

Вступ в силу Договору про РСМРД дав початок реального ядерного роззброєння. 28 серпня вибухом на полігоні в Капустяному Ярі СРСР приступив до планової ліквідації своїх ракет в присутності американських військових. Аналогічні дії були прийняті США. Першою західноєвропейською країною, з якої в відповідності з підписаними документами до кінця року були повністю вивезені розміщені там американські ракети, стала Бельгія. Розпочався вивіз американських ракет з ФРН, Великобританії, Італії. Під наглядом військових радянських спеціалістів вони знищувались на території армійського арсеналу в Пуебло, що в американському штаті Колорадо та на базі ВПС США в Дейвіс-Монтана, що в штаті Арізона. Американські експерти контролювали знищення радянських ракет в районі в Сариозека та Капустяного Яру. Так, вже до початку 1989 року, у відповідності з Договором про РСМРД, із 889 РСРД, які потрібно знищити, було знищено 222 ракети, із 587 пускових установок для них ліквідовано 118. Із 957 РМРД ліквідовано 312, а із 238 пускових установок для них 94. Виконувала свої обов’язки і американська сторона, яка ліквідувала до цього часу біля 25%.

На московській зустрічі на найвищому рівні обговорювалась підготовка угоди про 50% скорочення СНО СРСР і США, питання заборони хімічної зброї, скорочення звичайних озброєнь і збройних сил в Європі та інші питання. На спільній заяві зафіксовано зближення позицій сторін по ряду аспектів з питань скорочення СНО в умовах збереження Договору про ПРО. Керівники обох країн заявили, що був вироблений проект Договору про СНО, в якому є широкі і важливі домовленості, а також висловлені позиції з решти питань, де компромісу не досягнуто. Із врахуванням цього в Женеві були продовжені переговори з метою вироблення окремої угоди відносно Договору про ПРО на основі постанов спільної заяви, яка була прийнята у Вашингтоні 10 грудня 1987 року. Був відзначений прогрес в підготовці спільних протоколів відповідних протоколів. Ці документи розробляли положення про контроль, який зазначався в договорі про РСМРД. Ця робота складала основу для заключення Договору про СНО. Під час московської зустрічі була підписана угода між СРСР і США про повідомлення про пуски МБР та БРПЛ. На продовжених після московської зустрічі в верхах женевських переговорах про ядерне та космічне озброєння знову проявляються суперечки між двома країнами. Продовжувались пошуки взаємоприйнятних рішень з питань про обмеження розвертання МКР морського та повітряного базування, а також контролю щодо мобільних пускових установок МБР. Суперечки викликали суперечні питання щодо будівництва Красноярської радіолокаційної станції (РЛС) у СРСР, а у США – РЛС на території Гренландії та Великобританії.

У кінці 1988 року спостерігається деяка напруженість в радянсько-американських відносинах через перевибори Президента США на яких переміг Дж. Буш (George Bush), адже важко було передбачити, як будуть розвиватись стосунки між цими країнами після його обрання та чи складуться з ним такі ж дружні відносини, які були між М.С. Горбачовим та екс-президентом США Р. Рейганом. Дж. Буш приступив до виконання своїх обов’язків 20 січня 1989 року. З цього приводу Генеральний секретар СРСР надіслав свої привітання Президенту США, в якому зазначав: "Висловлюю сподівання на те, що роки Вашого перебування на високому посту Президента США будуть відзначені стабільним і широкомасштабним розвитком відносин між нашими країнами…". Вже 23 січня 1989 року відбулась телефонна розмова між Дж. Бушем і М.С. Горбачовим, під час якої Президент США подякував за привітання, що в своїй діяльності він буде "продовжувати лінію щодо розширення співробітництва та поглиблення взаємовідносин".

15 січня 1989 року минуло три роки після проголошення радянської програми повної ліквідації ядерної зброї. За цей час відбулись значні зрушення в радянсько-американських відносинах. Основне досягнення – це підписання та вступ в силу Договору про РСРМД. Так, на цей час СРСР провів на території США і країн, де розміщені РСМРД, — 48 інспекцій, а США на території СРСР, НДР і ЧСРР — 197 інспекцій. На кінець січня, за даними Національного центру по зменшенню ядерної небезпеки, СРСР знищив 597РСМД і 149 ПУ РСМД, а США 190 РСМД і 23 ПУ РСМД. У Женеві продовжились переговори про 50% скорочення СНО. Ці переговори затягував ряд невирішених проблем – наявність зв’язку між Договором про СНО та ПРО, обмеження КРМБ, контроль за мобільними пусковими установками, правило зарахування КРПБ та ТБ тощо.

Розгляд цих питань продовжувався під час офіційного візиту в СРСР 10–11 травня 1989 року Дж. Бейкера. Він мав робочі зустрічі з Е.А. Шеварднадзе та М.С. Горбачовим на яких обговорювались організаційні параметри московських переговорів, створені робочі групи експертів з питань роззброєння, регіональним проблемам, двохсторонніх питань. Було запропоновано продовжувати працю над текстом Договору про СНО. З боку СРСР було заявлено, що Договір про СНО можливий лише при дотриманні Договору про ПРО. На цій зустрічі досягнуто домовленість про відновлення роботи делегацій про ЯКО в Женеві у другій половині 1989 року. Також домовились про зустрічі міністрів зовнішніх справ двох країн не менше 3-4 зустрічей в рік. Треба сказати, що цей візит Дж. Бейкера – це по суті перший обмін думками з адміністрацією США по загальному колу питань, які гостро стояли на порядку денному в радянсько-американських відносинах. Чітко викреслились ряд проблем – це питання КРМБ і КРПБ. Щодо КРМБ, то радянська сторона вимагала обмежити КРМБ до 400 одиниць ядерного та 600 одиниць звичайного оснащення, типи підлодок і надводних кораблів, на які можна встановлювати КРМБ, встановити строгий контроль щодо КРМБ – від виробництва до їх розвертання (включаючи інспекції на кораблях і підлодках), а США заявили про неможливість до пуску радянських інспекторів на свої кораблі чи підлодки. Що ж до КРПБ, то СРСР виступав за обмеження КРПБ, в яких радіус дії більше 600 кілометрів, США – лише тих, в яких радіус понад 1500 кілометрів. Американська сторона пропонувала здійснювати зарахування на всіх типах ТБ, які оснащені для КРПБ з ядерними зарядами по 10 ракет (ТБ максимально може нести 20 таких ракет - прим.А.А.).

21-23 вересня 1989 року відбувся офіційний візит в США E.А. Шеварднадзе. Він передав особисте послання М.С. Горбачова, яке містило нові ідеї та пропозиції щодо актуальних питань радянсько-американських відносин, перш за все — з питань роззброєння та світової безпеки. У ході цієї зустрічі було вирішено, що в кінці весни — на початку літа в США відбудеться зустріч на вищому рівні, на якій планувалось підписати Договір про СНО навіть у тому випадку, якщо до цього моменту не буде досягнуто домовленість по проблемі ПРО. Проте з умовою, що сторони будуть продовжувати дотримуватись Договору про ПРО, у тому вигляді, в якому він був підписаний в 1972 році та зберігатиметься положення про можливість виходу з Договору про СНО однієї з сторін, якщо друга порушить положення Договору про ПРО. Ще СРСР повідомив про те, що на його території ліквідовано Красноярську РЛС, існування якої викликало незадоволення США, і висловив свою стурбованість щодо існування таких же станцій на території Гренландії та Великобританії. У відповідь на це американська сторона повідомила, що знімає свою пропозицію щодо заборони на мобільні МБР на переговорах про СНО в залежності від рішення Конгресу стосовно питання про фінансування американських мобільних МБР. Що стосується питання КРМБ, СРСР запропонував вирішити проблему КРМБ в більш широкому контексті морських озброєнь. На це США сказали, що подумають, але одразу ж висловили сумнів відносно можливості запровадження ефективної системи контролю за КРМБ. На цій зустрічі було підписано Угоду про принципи здійснення пробних заходів контролю і стабільності, які було вжито до підписання радянсько-американського Договору про СНО, яка була націлена на розробку таких заходів та містила принципи їх здійснення. Було також підписано Угоду про взаємні завчасні повідомлення про масштабні навчання стратегічних сил та досягнуто домовленість про те, що в контексті рівня в 1600 одиниць балістичних ракет будуть визначатись як співвідношення ракет і пов'язаних з ними ПУ.

Важливим етапом в ході радянсько-американських відносин стала неофіційна зустріч 2-3 грудня 1989 року біля берегів Мальти Генерального секретаря СРСР М.С. Горбачова і Президента США Дж. Буша, яка відбулась на борту радянського теплоходу "Максим Горький". Цікавий той факт, що тут вперше відбулась спільна прес-конференція керівників двох держав. На цій зустрічі не було порядку денного, а відбувався обмін думками по найбільш важливих питаннях радянсько-американських переговорів та обговорення організаційних питань майбутньої зустрічі в верхах у 1990 році у США. Хоча ця зустріч була не офіційною і на ній не було прийнято ніяких спільних документів, — все ж вона відіграла важливу роль для покращення взаємовідносин, встановлення теплої атмосфери на переговорах. Адже це була перша зустріч після зміни адміністрації США і вона показала, що можливе дальше конструктивне продовження переговорів.

Уже в лютому 1990 року відбувся офіційний візит Дж. Бейкера в СРСР, на котрому обговорювалось питання, що будуть розглядатися на майбутній зустрічі на майбутній зустрічі на найвищому рівні у червні цього ж року. Відбувся обмін думками з питань обмеження озброєнь та подальшого роззброєння. Було повідомлено про намір підписати Договір про СНО до кінця цього року. Також на цій зустрічі були вирішені колишні протиріччя щодо КРМБ, встановлювався радіус дії, а щодо КРПБ – домовились, що питання про такі ракети будуть вирішуватись на основі взаємних політичних зобов’язуючих заяв, котрі будуть діяти протягом всього терміну дії Договору про СНО. Сторони домовились про встановлення кількісних меж на нерозвернуті балістичні ракети та їхні боєголовки, що застосовуються для всіх МБР, а інші нерозвернуті балістичні ракети, крилаті ракети і озброєння на ТБ не будуть предметом кількісних обмежень; про режим розміщення і переміщення всіх нерозвернутих балістичних ракет; про основні елементи режиму, що забезпечує доступ до телеметричних даних, які поступають під час випробувань у польоті балістичних ракет, котрі підлягають зарахуванню згідно з Договором про СНО. З питання про заборону ядерних випробувань сторони домовились, що основне завдання – підготувати протоколи для договорів 1974 і 1976 років для підписання в ході майбутньої зустрічі у верхах, — практично виконане.

Як було заплановано раніше, відбувся робочий візит Е.А. Шеварднадзе 3 6 квітня 1990 року. Тут було зроблено огляд всього спектру радянсько-американських відносин на заключному етапі підготовки до нової зустрічі на вищому рівні, обговорено питання щодо обмеження озброєнь, які потрібно доопрацювати з метою забезпечення максимального результату роззброєння. Також дійшли згоди про необхідність нової зустрічі міністрів закордонних справ в травні для деталізації майбутньої зустрічі. Тут варто зазначити, що на цих переговорах з американського боку було піднято питання про врегулювання конфлікту у Литві. Буш висловив надію на врегулювання питання мирним шляхом, а це означало, що США визнавало цю проблему як внутрішнє питання СРСР, і Буш не хотів погіршувати двосторонні відносини. Але ситуація, яка склалася на той час у Прибалтиці, все ж гальмувала розвиток радянсько-американських відносин. Деякі впливові політичні сили США закликали перервати як політичні, так і економічні зв’язки з СРСР.

Запланована зустріч керівників зовнішньополітичних відомств відбулася 15-19 травня у Москві. У цей час був ряд робочих зустрічей Дж. Бейкера з Е.А. Шеварднадзе, що проходили під знаком підготовки до майбутнього візиту Президента СРСР в США та обговорення проблем обмеження та скорочення озброєнь. Ці переговори стали заключним етапом підготовки повномасштабної радянсько-американської зустрічі у верхах. Було досягнуто згоди про те, що візит М.С. Горбачова триватиме з 30 травня по 30 червня 1990 року, і буде містити переговори президентів та коротку поїздку по країні Президента СРСР.

На переговорах міністрів закордонних справ нарешті було вирішено два основних комплекси переговорних проблем:

питання про КРМБ;

питання про КРПБ.

Перший комплекс вирішено на основі принципу паралельних політично зобов’язуючих заяв, розрахованих на весь період діяльності Договору про СНО. Щодо другого комплексу, то тут було визначено межу радіусу КРПБ, а також прийнято механізм зарахування за певними типами ТБ. Остаточно узгоджені протоколи до договорів 1974-1976 років на рахунок ядерних випробувань і вибухів.

Офіційна зустріч на вищому рівні президентів двох країн відбулась з 30 травня по 4 червня. У Білому Домі М.С. Горбачов і Дж. Буш підписали велику кількість документів із різних сфер життя. Що стосується роззброєння, то було підписано ряд документів:

Протокол до Договору між СРСР і США про підземні ядерні вибуху у мирних цілях;

Протокол до Договору між СРСР і США про обмеження підземних випробувань ядерної зброї;

Спільна заява по основних положеннях майбутнього Договору про 50% скорочення СНО;

Спільна заява щодо наступного етапу переговорів про СНО.

Програма зустрічі включала переговори у Вашингтоні, Кемп-Девіді (заміська резиденція президента у штаті Меріленд, — прим.А.А.), поїздку в Міннеаполіс (штат Міннесота), Сан-Франциско (штат Каліфорнія) та інші міста США.

Необхідно підкреслити, що хоча всюди їй давали високу оцінку, основної мети не було досягнуто - тобто не було підписано Договір про СНО, але сторони "домовились, що кожна сторона має право розвернути носіїв стратегічної ядерної зброї (МБР, БРПЛ і ТБ) по 1600 одиниць і 6000 боєзарядів до них. А КРМБ цим Договором не будуть охоплюватись, а обмежуються окремим документом – Додатком до Договору. Додатково до 6000 боєзарядів СРСР і США мають право розвернути 880 таких ракет на підводних лодках і надводних кораблях певних типів (отже, встановлювалась межа для КРМБ, — прим.А.А.), тобто визначався фіксований рівень, який не вдавалось досягнути протягом всіх переговорів". У відповідності з правилами з урахуванням КРПБ на ТБ, США мають можливість розмістити таких ракет на 800-900 більше, ніж СРСР. Проте, у відповідності з цим правилом зарахування СРСР може мати, при бажанні, на 40% більше такого типу бомбардувальників. Тобто США можуть мати 8300, а СРСР – 7400 боєзарядів всіх видів ядерної стратегічної зброї. Дальність пуску КРПБ у відповідності з Договором буде встановлена на межі не більше 600 кілометрів. СРСР також виступав за необхід Договору – проти можливості США передати Великобританії без обмеження ядерної зброї і засобів її модернізації. На цій зустрічі вироблено "Спільний документ, в якому викладаються узгоджені на даний час положення Договору про 50% скорочення СНО. Одночасно він виводить сторони на фінішний круг переговорів: створені всі можливості для завершення роботи над проектом Договору і його підписання до кінця поточного року". Щодо характеристики офіційного візиту Президента СССР в США, то зам міністра закордонних справ СРСР зокрема

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: