Історія Криворіжжя в роки Другої світової війни
Однак ворогу вдалося відсікти від танків нашу піхоту, і підроздфли 29-го і 18-го танкових корпусів, витративши боєприпаси відійшли.
Про запеклість жовтневих боїв може свідчити те, що в масованих налітах проти атакуючих частин брало участь до 100 фашистських бомбардувальників і що гітлерівці здійснювали тут до 750-850 літаковильотів за день. Хоча під час даної наступальної операції Кривий Ріг і не був звільнений, вихід великих армійських з’єднань до кордонів залізорудного басейну, захоплення широкого плацдарму на правому березі Дніпра самі по собі були великою перемогою. На криворізькому напрямку, згадував колишній командуючий 37-ю армією, генерал-полковник у відставці, Герой Радянського Союзу М.Н.Шарохін, було звільнено більше ста населених пунктів, взяті великі трофеї і багато полонених.
Шість ворожих дивізій були розгромлені. На підступах до Кривого Рогу знайшли собі могилу або потрапили в полон 112,5 тисячі солдатів і офіцерів притивника. Було захоплено 750 танків і самохідних гармат, більш ніж 800 гармат і мінометів, тисячі кулеметів та автоматів, велика кількість зерна, залізничних ешелонів.
Німецько-фашистське командування, занепокоєне цими успіхами, вдалося до контрударів, намагаючись відкинути радянські війська і відновити оборону. Однак відчайдушні намагання ворога скинути радянські війська в Дніпро закінчилися невдачею.
В січні 1944 року розпочалась Криворізько-Нікопольськая операція. Головного удару цього разу завдавав 3-й Український фронт (командуючий – генерал армії Р.Я.Малиновский). В центрі була розміщена 46-а армія генерал-лейтенанта В.В.Глаголева. Фронт бул посилений 37-ю армією – ветераном боїв за Криворіжжя, механізованими і стрілецькими корпусами, переданими з інших фронтів та з резерву Ставки. 17 лютого почався рішучий наступ на місто. Війська 46-ї армії вибивали гітлерівців з південного сходу, з’єднання 37-ї армії завдавали удару з північно-східного напрямку.
Наступ проходив в тяжких умовах. Всі висоти і населені пункти на останніх перед Кривим Рогом рубежах ворог перетворив в потужні опорні пункти. Однак наступальний порив радянських військ вже неможливо було зупинити. Ані вага снарядів і мін, які несли в речових мішках, викинувши нехитрий солдатський скарб, ні ночі без сну не могли зупинити мужніх воїнів.
46-а армія на вістрі атаки мала 48-у гвардійську стрілецьку дивізію під командуванням генерала Г.Н. Корчикова. Згодом прапор Червонопрапорної орденів Суворова і Кутузова 48-ї Криворізької стрілецької дивізії був пронесений на параді Перемоги перед Мавзолеєм В.І.Леніна. В лютому 44-го дивізія вела багатоденний бій за Зелене місто, територію металургійного заводу і Соцмісто. В самому Соцмісті бій тривав близько п’яти годин.
Противник упорно цеплялся за каждую выгодную высоту, за каждый дом перед фронтом всех четырех наступавших стрелковых корпусов (34-го и 6-го гвардейского 46-й армии, 82-го и 57-го 37-й армии). Под сильным огнем, отражая контратаки, рвалась к центру Кривого Рога 394 стрелковая дивизия генерала Лисицына. Успешно взламывала вражескую оборону 236-я гвардейская стрелковая дивизия под командованием генерал-майора И. И. Фесина, дважды героя Советского Союза. Соединения 6-го гвардейского корпуса генерала Г.П.Котова в кровопролитных боях освободили станции Радушная, Мудреная, очистили от врага коксохимический завод и перерезали железнодорожную линию Долгинцево - Червоное. Здесь особо отличилась 20-я гвардейская дивизия генерала П.Я.Тихонова, которого сменил генерал Н. М. Дрейер. Большим успехом воинов 82-го стрелкового корпуса генерала П.Г.Кузнецова было быстрое преодоление внешнего обвода вражеской обороны по линии Александровка – Златополье – Кубердеевка. Кроме разветвленной линии обороны, противник располагал здесь большим количеством танков, превращенных в долговременные огневые точки. Соединениям корпуса – 15-й и 28-й гвардейским дивизиям полковника П. М. Чиркова и генерала Г. И. Чурмаева принадлежит и честь освобожения крупного железнодорожного узла Долгинцево. 10-я гвардейская воздушнодесантная дивизия генерала М. Г. Микеладзе за освобождение рудников имени Фрунзе, «Октябрьский», горняцкого поселка «Большевик» и Божедаровки удостоилась наименования Криворожской. 188-я Нижнеднепровская стрелковая (командир полковник В.Я.Даниленко) в кровопролитных боях очистила от врага рудники имени Карла Либкнехта и имени Кирова. Ее заслуги были отмечены орденом Суворова.
57-й стрелковый корпус генерала В. А. Остапенко освобождал северную группу рудников. Боевые донесения тех дней свидетельствуют об умелых наступательных действиях солдат и офицеров 92-й гвардейской дивизии, действовавших в районе Сухой Балки. На северо-восточной окраине рота офицера Абалмасова была встречена плотным пулеметно-минометным огнем. Сильным опорным пунктом, мешавшим подразделению продвигаться дальше, был трехэтажный дом. Штурмовые группы в конце концов ворвались сюда. Но гитлеровцы блокировали храбрецов. Рота несколько часов вела бой в окружении. Было уничтожено несколько десятков фашистских солдат и офицеров, захвачено много винтовок и автоматов. Путь другим наступающим подразделениям был открыт.
Большую отвагу и боевой натиск проявили в февральских боях соединения 8-й гвардейской армии, которой командовал герой Сталинграда генерал В.И.Чуйков. Эта армия освободила от врага город Ингулец, входящий по нынешнему административному делению в состав Кривого Рог.
Те, кто принес криворожцам счастье быть свободными людьми, одевали походную форму в Алдане, в Саратове, Кисловодске, Ташкенте, Воронеже, Перми. Кировограде, Свердловске, Горьком.
В числе храбрейших освободителей Криворожья было много уроженцев Ивановской области, воспитанников фабрично-заводских коллективов. Один из них – гвардии лейтенант Владимир Горелов, тогда двадцатилетний коммунист из Тейково, командир взвода противотанковых ружей. Добровольцем не раз ходил он разведывать вражескую оборону, проводил через линию фронта целые подразделения. А возвращался «домой», в 28-ю гвардейскую дивизию, то с фашистской зениткой, то с противотанковой пушкой. Горелова называли в дивизии героем задолго до того, как Золотая Звезда засияла на его гимнастерке. В Кривом Роге он захватил у врага два пулемета и с берега Саксагани в упор бил гитлеровцев из трофейного оружия. Молодому офицеру приходилось в февральских боях становиться к орудию вместо раненого расчета, поднимать людей в атаку.
Стремительные, изобретательные в наступлении такие воины, как лейтенант Горелов, становились непоколебимыми в обороне. За три дня до решающего криворожского штурма в промерзшей, открытой всем ветрам степи остановился дивизион двадцативосьмилетнего офицера из Шуи капитана Василия Васильевича Шитова. Артиллеристы получили приказ не допустить удара во фланг войскам, спешившим к Саксагани и Ингульцу.
Едва успели окопаться – команда: «К бою!». С востока, юга и запада ползли на огневую позицию фашистские танки, бронетранспортеры, самоходные орудия. Укрываясь за ними, двигались автоматчики. Пушкари словно вросли в землю, в черный от копоти снег. Кончились снаряды. Теперь лишь острыми язычками пламени противотанковых ружей, трассами автоматных очередей отвечали бойцы на вражеский натиск. Дивизион погибал, заслоняя собой пехоту. В последние минуты обороны батарейцы Шитова подорвали. Все до единого поднялись они из окопов, чтобы в смертельных объятиях рукопашной схватки уничтожить еще хотя бы нескольких гитлеровцев.
Никто из артиллеристов так и не увидел города, куда вскоре вошли спасенные ими подразделение. Они не узнали, что их героизм принес 115-й артиллерийской бригаде наименование «Криворожской».
Наряду с пехотинцами и артиллеристами образцы беспримерной отваги и мужества показывали летчики 17-й воздушной армии генерала В. А. Судец. Поддерживая наступление наземных войск, летчики сделали около 11 тысяч боевых вылетов. Были уничтожены все вражеские переправы на Днепре и мосты на дорогах, ведущих к Никополю, Апостолово, Широкому. Наступающая армия была полностью обеспечена боеприпасами. Их перевозили ночные бомбардировщики, армейские авиаполки связи. санитарный авиаполк фронта. С самолетов было снято все стрелковое вооружение, полеты не брали штурманов. Таким образом, за один рейс летчики вывозили до 112 тонн боеприпасов. Это во многом решило успех криворожской операции и проведение ее в сроки, определенные Верховным Командованием.
Огнем и гусеницами прокладывали путь пехоте воины 23-го гвардейского танкового корпуса, которым командовал генерал Е. Г. Пушкин. Массовый героизм проявили экипажи 28-го отдельного гвардейского танкового полка и 6-го отдельного тяжелого танкового полка. За образцовые действия в боях при освобождении Кривого Рога 28-й гвардейский танковый полк получил наименование «Криворожского».
Всего почетных наименований удостоились 22 дивизии, бригады, полка и отдельных батальона, личный состав которых особо отличился в боях. Столица нашей Отчизны зореносная Москва от имени Родины 22 февраля 1944 года салютовала доблестным освободителям Кривбасса двадцатью артиллерийскими залпами из 224 орудий. Жители горняцкого края свято чтут память погибших героев. На криворожской земле сделали свой последний шаг в бессмертье младший сержант из Подмосковья Александр Киров, повторивший подвиг Александра Матросова, начальник политотдела 37-й армии, ветеран гражданской войны полковник Николай Емельянов, сержант Дмитрий Ананченко, который, чтобы остановить танки противника, бросился с фугасным снарядом под головную машину, летчики Павел Холод и Виктор Травников, направившие горящий самолет на скопление вражеской техники. и тысячи других. В городе вырос величественный монумент «Победа», открыты мемориалы «Вечного огня», десятки комнат Боевой славы, народные музеи. Имена героев поистине бессмертны. В освобожденный город в феврале 1944года вместе с войсками вошли специалисты горного дела и металлурги К.В. Кудряшов, А.А. Миняйло, Г.С. Кирносов, А.И. Семиволос. В.М. Бесов, Д.И. Боровик, Д.З. Скирко, К,С, Щербина, И.И. Корж, П.Н. Таран, Е.Ф. Москальков, Д.П. Товстановский, С.М. Мелешкин, С.П. Журавлев, М.П. Губский, В.К. Кулаков, Ф.И. Измайлов, В.П. Бычков, Д.К. Бондаренко. В числе первых партийных, советских и комсомольских работников ЦК КП (б)У направил в Кривой Рог И.А. Кудрявцева, С.П. Юдина, И.М. Ульянова, И.А. Мельникова, И.М. Сиренко, О.А. Киреева, М.И. Агафонову, О. М. Ковальскую, М. Г. Грибенко, Е.Ф. Спинякову, В.С. Юркевича, М.П. Кокуркина, И.М. Косынкова, А.З. Животовского, В.И. Юсупова, Г.П. Сатановского, П. Д. Логвинова.
Страшная картина разрушения встретила прибывших. «Кривой Рог встает перед нами в клубах черного дыма,- писал специальный корреспондент «Красной звезды» 24 февраля 1944 года. – Догорают подорванные немцами дома… Мы сворачиваем на улицу Маркса. Тут наиболее явственны следы немецких разрушений. Многие дома еще продолжают дымиться. Пушкинская улица. Немцы взорвали тут горный институт, славившийся по всей Украине. Военный городок. В нем находился лагерь военнопленных. Высокая насыпь, под которой немцы почти ежедневно расстреливали пленных…»
Частина ІІ. Відбудова Кривого Рогу
Додатки
Додаток 1. Хронологічна таблиця
1734 р.
Створена Інгульська паланка, у переліку приналежних їй сіл і зимівників згаданий Кривий Ріг.
1761 р.
Згаданий зимівник Кривий Ріг.
Церква св. Миколи згадана як існуюча в 1761 р. у статті архієпископа Розанова в «Хронологіко-історичному описі церков єпархій Херсонської і Тавричеської»
1769 р.
У Кривому Розі при полковнику Скідан стоять військові команди.
1770 р.
У Кривому Розі розташовується Ставка Коша Запорізької Січі. Залишки фортифікаційних споруд знаходилися при кургані Царьова Могила. В даний час не збереглися.
1774 р.
Академік Гюльденштедт відвідав район Кривого Рогу і зробив його перший науковий опис.
1775 р.
Заснування поштової станції, перші геологічні досліди
25 квітня ( 8 травня - за новим стилем) 1775 року в урочищі Кривий Ріг заснована одна з поштових станцій цього тракту, де для обслуговування пошти в тимчасових землянках оселилися п'ять козаків. Від селища, що утворилось біля цієї поштової станції, і веде свій початок сучасне місто.
1779 р.
Прапорщик Беєр зробив першу топографічну зйомку околиць, де слободі Кривий Ріг приділялося 21 тис. десятин землі (23 тис. га).
1781 р.
Кривий Ріг відвідав академік Василь Зуєв.
Слобода Кривий Ріг стала волостним центром.
Професор Лєванов знайшов у Кривому Розі сліди срібних руд, мармуру, порфіру і залізних руд.
1791 р.
Вийшла друком книга академіка Гюльденштедта «Подорож через Росію й у Кавказьких горах» - перший науковий твір, де було описано Криворіжжя.
1799 р.
У селі Кривий Ріг мешкає 762 чоловік, із них 407 чоловіків і 345 жінок.
1802 р.
Вийшла книга професора В. Ізмайлова «Подорож у полуденну Росію в 1799 р. у листах, виданих Володимиром Ізмайловим», де описані промисли жителів Криворіжжя.
1803 р.
В околицях Кривого Рогу проводив дослідження берггемворен Василь Пиленко, який «в достатку знаходив залізні руди біля Кривого Рога і біля села Шестерня».
1804 р.
У Кривому Розі мешкає 1623 жителя, є 226 будинків.
1816 р.
Граф К. Г. Разумовський, що подорожував по південній Росії, у своїх нотатках згадує криворізькі вапняки.
1817 р.
Кривий Ріг згадується у «Переліку (Списку) казенних селищ Херсонського й Олександрійського повітів, які у 1816 - 1817 р.р. були звернені у військові поселення». (У Кривому Розі в 1817 р. були розквартировані 6-й та 7-й ескадрони Бугського Уланського полку, що згодом були переведені в с. Казанка.)
1833 р.
У Кривому Розі подвір'їв – 539
1836 р.
У Кривому Розі за дорученням Новоросійського генерал-губернатора почав дослідницькі роботи гірський чиновник пан Кульшин. Роботи велися протягом 2 років і дали різноманітні відомості про корисні копалини краю.
1837 р.
У Кривому Розі нараховується 586 подвір'їв.
1838 р.
Подвір'їв - 596.
1857 р.
Військове поселення Кривий Ріг переведено до розряду сіл.
1860 р.
Село Кривий Ріг переведено до розряду містечка.
1865 р.
У Кривий Ріг уперше прибули колишній професор Гірничого інституту пан Барбот-де-Марпі, який протягом 1866 - 1867 р.р. займався вивченням корисних копалин басейну.
1866 р.
Пан О. М. Поль, оглядаючи балку Дубова чисто з археологічною метою, виявив виходи покладів багатої залізної руди.
1869 р
З'явився геологічний нарис Херсонської губернії пана Барбота-де-Марпі.
1870 р.
О.Поль уперше звернувся з клопотанням до уряду Росії про будівництво залізниці, що могла б з'єднати «кам'яновугільні рудники Донецького басейну з Криворізькими залізними рудами».
1871 р.
О.Поль розпочав систематичні розвідки Криворізьких руд. Усього на ці цілі в цілому було витрачено понад 20 тис. руб
1872 р.
У Кривому Розі розпочав працювати гірський інженер пан Штрипельман, що встановив наявність у районі потужних покладів залізних руд з вмістом заліза до 70 %.
1873 р.
У південній частині залізорудного басейну між Кривим Рогом і Ластовкой проводив розвідку пан Феодос’єв.
1874 р.
Перший з'їзд гірничих промисловців півдня Росії висловився за проведення залізничної лінії «від Катеринослава і до Кривого Рогу і далі до Знаменсько-Миколаївської лінії 220 верст»
13.04.1874 р.
Імператорським Російським технічним товариством призначена комісія під головуванням О.О.Іосса задля «дослідження благонадійності родовища залізних руд і інших мінеральних багатств, відкритих в околицях села Кривий Ріг
22.04.1874 р.
Російським царем затверджений проект залізниці від м. Катеринослава (м. Дніпропетровськ) через м. Кривий Ріг до ст.Казанка. Проект не здійснений
1878 р.
Рудні багатства краю вивчали гірські інженери п.п. Конткевич С., Шимаковський М., Домчер В.
1879 р.
Продовжуються роботи п. Конткевича С. у Криворізькому басейні.
1880 р.
Видана робота п. Конткевича С. «Геологічний опис околиць Кривого Рогу, Херсонської губернії
13.05.1880 р.
На виконання затвердженого російським царем Закону про виконання гірничими промисловцями підземних робіт Міністерством державного майна Росії затверджені й оприлюднені через Урядовий Сенат «Інструкції з нагляду за виконанням приватного гірського промислу в гірських округах Європейської Росії» та «Правила про безпечне виконання підземних робіт». Ці інструкції стали головними документами, що регламентували розробку рудника у Кривому Розі до кінця 19 сторіччя.
1881 р.
Західна частина долини р.Саксагань досліджувана п. Г.Прекделем.
15.05.1881 р.
Криворізьким анонімним французьким товариством почато видобуток залізних руд на незручних землях товариства селян Кривого Рогу (Саксаганський рудник).
20.02.1881 р.
Російським царем затверджене «Положення про Тимчасове Управління по будівництву Криворізької і Баскунчакської залізниць»
1882 р.
У гірничозаводському відділі Всеросійської виставки в Москві Акціонерне товариство Криворізьких залізних руд представило зразки руд і проекти розробок родовищ «у широких масштабах».
Почалося спорудження моста через р.Інгулець за проектом архітектора М.А. Белелюбського довжиною 151 м.
1884 р.
Правлінням Товариства Брянського заводу прийняте рішення про будівництво власного металургійного заводу (майбутній Олександрівський, пізніше ЮМЗ) для переробки криворізьких руд.
18.05.1884 р.
Відкрита Катеринінська залізниця довжиною 477 верст (505,6 км) від ст. Ясиновата через Кривий Ріг і до ст. Долинська.
1885 р.
Відкрито рудник у маєтку землевласників Голковської (Артемовський) і Ростковської (Жовтневий).
1886 р.
Відкрито рудник Новоросійського товариства - Юзовський (згодом рудник ім. Фрунзе)
1886 р.
Пан Піроцький Ф.А. уперше створив «Електричний моторний вагон», який почав широко застосовуватися згодом на гірських роботах.
1888 р.
На Бєлокрисовському руднику Новоросійська Товариства (зараз ім. Фрунзе) встановлені дві парові машини.
16.06.1890 р.
Заснована допоміжна каса для робітників «Товариства Криворізьких залізних руд».
17.06.1890 р
Закладена перша доменна піч на Гданцівському заводі.
26.06. 1890 р
У м. Катеринославі (Дніпропетровськ) на 60-м році життя помер один із найвідоміших суспільних діячів Півдня Росії, промисловець, археолог, дворянин, статський радник Олександр Миколайович Поль. Нагороджений орденами св. Володимира і Ганни.
01.03.1891 р
Отримано дозвіл на продовження Саксаганської гілки на 17 верст (18 км).
1891 р.
На Гданцівському чавуноливарному заводі закладено 3 домни обсягом 200 м3, висотою 18 м, добова продуктивність 400 пудів (6,5 тонни).
1895 р.
У Кривому Розі нараховується 1 162 подвір'я
Відкрита 1-а земська лікарня.
Вартість землі в Кривому Розі за останні 25-30 років збільшилася в 30 і більше разів.
На Гданцівському чавуноливарному заводі обладнано електричне освітлення і водопостачання заводського водопроводу від електронасосів.
30 травня за підписом Міністра шляхів сполучення Росії дозволене будівництво під'їзних шляхів до залізниці, зокрема, продовження Саксаганської гілки Катеринінської залізниці на схід по долині річки Саксагань до рудника Калачевського.
1896 р.
Професору П.П.П’ятницькому видана грошова допомога (100 рублів) на геологічну екскурсію з метою огляду нових розвідницьких робіт у районах Криворіжжя і Корсах-Могили (у м. Бердянську).
Надруковано статтю П.П.П’ятницького «Про деякі особливості в будівлі і стратиграфії кристалічних сланців на південь від м. Кривого Рогу».
Устаткування ЮРДМО складалося з 5 рудопідіймальних парових машин загальною потужністю 240 кінських сил, однієї паровозної машини, 4 парових насосів 24 к. с., 8 парових котлів.
Вийшло Високе повеління російського царя про спорудження продовження Саксаганської гілки від ст. Колачевська до з'єднання її з головною лінією біля ст.Любомирівка протягом 85,4 версти (90,5 км). Приступили до робіт 01.08.
1897 р.
Пан М.Шимановський обчислив запаси залізних руд у Кривому Розі в 2 млрд. пудів (32 млн. 760 тис. тонн).
Пан С.Колачевський купив паровоз системи Вілдвіна.
1898 р.
На 23-му з'їзді гірничих промисловців півдня Росії вперше розглядалося питання про експорт залізної руди.
На Інгулецькому руднику (біля Гданцівки) влаштована парова лебідка потужністю 50 к. сил, за допомогою котрої вагонетки з рудою по похилій площадці піднімаються з нижніх горизонтів.
На Карнаватському руднику початий видобуток руди, крім розносу, за допомогою шахт.
На 24-м з'їзді гірничих промисловців розглядалося питання про розміщення військового гарнізону в Кривому Розі. З'їзд постановив підтримати клопотання. Гірничі промисловці висловили згоду взяти участь у витратах.
1899 р.
Гірський департамент відрядив гірського інженера пана А.О. Михальського для обстеження Інгулецького рудного району.
Ціни на залізну руду в Кривому Розі піднялися до 9-10 коп. за пуд із вмістом заліза 60%. За кожний 1% понад це - добавляється по 1/5 коп. на 1%.
Пан Колачевський купив у Німеччині другий паровоз фірми Кроуса.
На руднику Колачевського робітники страйкували 3 дні, вимагаючи збільшення зарплатні. Страйковий комітет випускав спеціальні листівки.
1900 р.
11 квітня затверджено умови діяльності в Росії бельгійського акціонерного товариства під назвою "Анонімне гірничопромислове товариство "Жовта Ріка"" (м. Кривий Ріг).
Вийшла книга П.Рубіна "Криворізький басейн і його залізні руди".
На Олександрівському заводі Брянського товариства дрібну криворізьку руду рудника Колачевського почали брикетувати. Брикетування обходиться близько 5 коп. з пуда.
У маєтку Харіна "Веселі Терни" відкрито поклади бурого вугілля на глибині 9 сажнів. Поклади займають простір у кілька десятин.
1901
Почався вивіз руди за кордон
На рудниках Криворіжжя працювало 10 власних паровозів.
З 1 липня відкрито регулярний рух по Інгулецький гілці Катеринославської залізниці.
Засновано "Жовторіченське товариство залізних руд" для розробки Жовторіченського родовища.
З ініціативи поміщика Харіна проводилися розвідницькі роботи з пошуку бурого вугілля, що закінчилися відкриттям родовища. Останнє не експлуатувалося до 1919 р.
Відкрито повітряну канатну дорогу до Гданцівського металургійного заводу.
15.05 Височайше затверджено умову по устрою і експлуатації залізничної гілки до рудників на річці Жовтій.
1902 р.
На руднику С.Колачевського функціонує центральна електростанція, енергія якої використовується і для освітлення житлових будинків.
Рудник "Суха Балка" приступив до будівництва центральної електростанції. Планується повне переведення видобутку на електроенергію.
На Олександрівському руднику рудничні будівлі і житлові будинки освітлюються електрикою.
24.09 відкрито рух по Жовторіцькій залізничній гілці.
05.07 затверджено Статут Акціонерного Кам'яновугільного Товариства "Грушівка".
Криворізької руди було вивезено за кордон 2402 тис. пудів.
1903 р.
Експорт криворізької руди за кордон склав 17 852 пудів.
На руднику "Дубова Балка" проектується електростанція для промислових і побутових потреб.
На руднику Новоросійського Тов-ва на ст. Вечірній Кут алмазним буром досягнуто рекордної глибини буріння в 50 сажень (1 саж.=2,13 м).
Виявлені великі запаси руди на землях князя Кочубея в с. Аннівка Верхньодніпровського повіту. Почалися розробки.
Освячена церква св. Миколи на ст. Вечірній.
1904 р.
Було вивезено за кордон більше 15 тисяч пудів руди.
У другій половині року пройшли стихійні страйки на рудниках: Шмаковський, Дубова Балка, Ростковський і Суха Балка. Висувалися економічні вимоги.
1905 р.
Брянське Товариство відновило роботу на Лихманівському руднику, що стояв закритим більше 4-х років.
30.05 на руднику "Дубова Балка" (Більшовик) близько 12 години дня робітники припинили роботу.
17.06 на станції Довгинцево розпочався страйк робітників місцевих депо і майстерень.
1906 р.
На руднику Колачевському споруджено будинки для електростанції і підйомної машини.
На руднику Дубова Балка 2.06 застрайкували вантажники вагонів. Вантажники всі були звільнені.
12.06 - короткі зупинки робіт на рудниках Дубова Балка і на Шиманівському руднику. Мотив - вимога збільшення зарплати.
1907 р.
Доктор С. Колачевський придбав другий паровоз Харківського заводу.
У ніч на 15.05 на руднику Дубова Балка стався винятковий по кількості потерпілих нещасливий випадок (18 чоловік загинуло).
На руднику Колачевського споруджено Гофманівські печі для збагачення руди і будинок для електричного підйомника, на руднику Гринько - два будинки для промивання руди.
У квітні на Шиманівському руднику Південноросійського Дніпровського Товариства робітники відмовилися вийти на роботу, зажадавши збільшення зарплати.
30.04 застрайкували гірники рудника Дубова Балка. На руднику Колачевського 3.05 робітники припинили роботу, вимагаючи збільшення зарплати.
На Харинському руднику робітники не вийшли на роботу 1 травня, вимоги не висувалися.
На руднику "Жовта Ріка" 30.04 не вийшла на роботу нічна зміна. Вранці 1 травня були зняті з роботи вантажники, поденні і майстрові, що вийшли на роботу в чистих костюмах.
На Краснокутському руднику М.Копилова 1 травня робітники на роботу не вийшли, 2 травня працювали до обіду.
На Коломойцівському руднику Новоросійського Товариства не працювали робітники підрядчика Васильєва. З 1 по 3 травня 12 чоловік було звільнено.
1908 р.
За кордон із Кривбасу вивезено 35 277 млн.пуд.
Опубліковано статтю А.Михальського "Про деякі основні питання в геології Кривого Рогу".
6.02. на руднику Лозоватка відбувся обвал, що став причиною страйку робітників.
Закладено найглибшу в басейні шахту "Салокруп" (нині "Більшовик"), що у 1917 р. досягла глибини 300 м.
4 листопада після обідньої перерви застрайкували робітники підрядчика Блюменфельда на руднику "Лозовата" Нового тов-ва криворізьких залізних руд.
Закінчено будівництво театру "Колізей" - першого на Криворіжжі.
1909 р.
На руднику "Суха Балка" побудовано центральну електростанцію потужністю 325 к.с. Енергія розподіляється на всі підйомники і насоси.
Вивезено за кордон 30,4 млн. пудів.
6.03 відбулося затоплення рудників Бранковського, Диканського і Пастухова.
1910 р.
Стовбур нинішньої шахти "Більшовик" і основні поверхневі споруди були обладнані в 1910 - 1911р.
За кордон вивезено більше 53 млн.пудів.
На Шимановському руднику побудовано центральну електростанцію.
Розпочалося застосування пневматичної енергії при видобутку руди.
1911 р.
Вийшла книга К.Богдановича "Залізні руди Росії. Геологічний характер їхніх родовищ, поширення і запаси".
Вивезено за кордон 54 млн. пудів
На Ростковському (Жовтневому) руднику споруджено 2 машинні будинки для електричних лебідок.
На Шмаковському (К. Лібкнехта) - центральна електростанція.
На Дубовій Балці (Більшовик) - машинний будинок.
На Червоному руднику побудований будинок для компресора.
На Рахманівському руднику - машинний будинок.
На шахті № 5 Олександрівського (Р. Люксембург) рудника застосували систему підповерхового обвалення в її найпростішому варіанті з горизонтальними заходами при невеликій висоті поверху (5 - 6 м).
Через низький рівень техніки безпеки на Шмаковському руднику відбувся завал шахти, де загинули 5 робітників, що послужило приводом до страйку.
Відкрито"Новий Театр" Визенберга і Грушевського по вул. Миколаївській (кут вул. Леніна і Калиниченко).
1912 р.
Вивезено за кордон близько 22,4 млн.пуд.
Найглибша свердловина 125 сажень пройдена на руднику Дубова Балка.
На Олександрівському руднику споруджено будинок електричної станції.
На Шмаковському - 2 копри і 2 машинні будинки.
На Ростковському - 3 машинні будинки і котельня.
На Галковському - будинок для підйомної машини. Почало будуватися депо для двох паровозів.
На руднику Пужмерки - приміщення для компресора і підйомної машини.
На Дубовій Балці - розширені ел.станція і котельня.
На руднику Червоний - надшахтний копер.
На Лихманівському - будинок ел. станції.
На руднику Коломойцево - будинок для компресора.
На шахті Салакруп (Більшовик) установлено ел.піднімальну машину системи Леонарда.
1913 р.
Вивезено за кордон більше 30 млн. пудів руди.
К. Фукс закінчив складання геологічної карти Кривбасу.
Сталося 3 401 нещасливих випадків, з них 51 - смертні.
Понад 94% залізної руди, вивезеної на експорт, пішло на задоволення потреб металургійної промисловості Німеччини. Транзит здійснювався через Голландію.
1914 р.
Нещасливі випадки: всього 2 809, з них смертельних - 43.
Найбільша глибина вироблення 130 сажень.
На фронт було мобілізовано до 60% робітників-гірників.
1915 р.
Російсько-Бельгійським Металургійним товариством закладено нову шахту, що була закінчена після революції і названа ім'ям С. Орджонікідзе.
Вийшла книга П.Фоміна "Гірнича і гірничозаводська промисловість півдня Росії", де міститься багато відомостей про Криворізький басейн.
1916 р.
Розпочато проходку головного стовбура майбутньої шахти ім. Орджонікідзе.
Історична хроніка подій (м. Кривий Ріг)
1917 р.
Створено першу Раду солдатських та робітничих депутатів
09.01. 1918 р.
Встановлено радянську владу на Криворіжжі
18.03.1918 -10.02.1919 рр.
Австро-німецька окупація
26.02.1919 р.
Створено Криворізький повіт у складі 30 волостей.
09.08.1919 -17.01.1920 рр.
Денікінська окупація
1920 р.
Створено районне управління рудників Криворізького та Нікопольського басейнів
1921 р.
Відновлено роботи на трьох рудниках
1922 р.
На базі Гданцівського чавуноливарного заводу відкрито майстерні по ремонту рудничного обладнання
1924 р.
Відновлено роботу ще трьох рудників
У місті нараховується 3260 житлових будинків
07.12 - вийшов перший номер газети "Червоний гірник"
Листопад - закінчено будівництво першої черги водопроводу
1925 р.
Діє 25 шкіл з ліквідації неграмотності
У місті нараховується 22 571 житель
1928 р.
У школах Кривого Рога навчається 8100 учнів
Видобуто 4430 тис.тонн залізної руди
1929 р.
Діє 10 робочих клубів
Почалися навчання в гірничому технікумі