Xreferat.com » Рефераты по истории » Авіація Великої Британії у Другій світовій війні

Авіація Великої Британії у Другій світовій війні

серійною технологією, так що фактично прототипів «Файр-флая» не будувалося. 22 грудня 1940 р. перший літак досвідченої серії, керований льотчиком Д. Стенілендом, зробив перший політ.

Доведення нового винищувача сильно затягнулося — другий досвідчений літак пройшов приймально-здавальні випробування і був прийнятий ВМС лише в квітні 1942 р., але незабаром він розбився. Тільки в червні 1943 р. були проведені випробування нового літака на авіаносці «Іллас-тріес». За наслідками цих випробувань був зроблений висновок про недостатній огляд вперед на посадці, після чого козирок і частина, зрушення ліхтаря кабіни, піддалися модернізації, що поліпшила огляд. Вже в ході серійного виробництва в конструкцію були внесені ще деякі зміни — упроваджене кермо без рогової компенсації і дюралюмінієва обшивка елеронів замість обтягування полотном. Стовбури гармат закрили обтічниками.

У жовтні 1943 р. була сформована і приступила до перенавчання на нову техніку перша ескадрилья «Файрфлаїв». У лютому наступного року вона на борту авіаносця «Індефатігебл» була перекинута до берегів Норвегії і підтримувала атаку на німецький лінкор «Тірпіц», що відстоювався в Альтен-фьорде. Атака була малорезультативною.

Літаки, що базувалися на авіаносці «Індефатігебл» і оснащені рейковими пусковими установками для некерованих ракет, взяли активну участь в поході цього корабля в Індійський і Тихий океани в 1945 р. У цьому поході «Файрфлаї», що сильно поступалися японським літакам в маневреності, використовувалися в основному як штурмовики в ході рейду на Суматру і висадки на Окінаву.

Літаки з авіаносця «Імплекейбл» брали участь в нальотах на базу японського флоту в лагуні Трук, а з липня 1945 р. — в рейдах проти островів японської метрополії.

У післявоєнний час літак продовжував удосконалюватися і брав участь в Корейській війні 1950-1953 рр. Літаки «Файрфлаї» були також на озброєнні в Голландії, Швеції, Данії, Канаді, Австралії і Індії. Багато літаків неодноразово міняли господарів і перебували на озброєнні ще в багатьох країнах «третього світу» аж до кінця 60-х років.


Хоукер «Сі Харрікейн»


Після закінчення битви за Англію з'явилася можливість передати частину замовлення винищувач Хоукер «Харрікейн» військово-морському флоту Англії. Цей захід був чисто вимушеним, оскільки на 1940 р. повноцінних винищувачів для базування на авіаносцях в Англії не було: «Сі Гладіатори» морально застаріли ще до війни, а моноплани «Рок» і «Фульмар» могли вважатися винищувачами лише з великою натяжкою. Замовлені в США винищувачі «Уайлдкет», теж, до речі, що не блищали високими льотно-технічними характеристиками, почали поступати до Британії лише в кінці 1940 р.

У жовтні 1940 р. фірма Хоукер за завданням адміралтейства початку роботи із створення модернізаційного комплекту для серійного «Харрікейна», який забезпечував би зліт з катапульти з використанням порохових прискорювачів. У середині січня 1941 р. послідувало замовлення в цілому на 50 комплектів. Катапульти «Харрікейни» використовувалися з торгових суден (Шпильок МАКУ), обладнаних простою фіксованою пороховою катапультою. Що прозвали «катафайтерами», вони були одноразовими машинами — після виконання перехоплення льотчику було нікуди посадити літак, і він попросту викидався з парашутом. На кораблі була спеціально підготовлена група рятувальників з моторним човном, який виловлював льотчика з води протягом декількох хвилин. Вважалося, що застосування «Харрікейнів» в одноразовому варіанті окупає себе навіть за умови, що «катафайтеру» вдасться збити хоч один ворожий бомбардувальник. «Катафайтери» одержали найменування «Сі Харрікейн» 1А. Перший досвід бойового застосування «катафайтера» був зафіксований 3 серпня 1941 р., коли винищувач з транспорту «Мейплін» збив чотиримоторний німецький розвідник «Кондор». Всього за війну зафіксовано вісім бойових запусків «катафайтеров» з вельми вражаючим результатом — було знищено шість літаків супротивника, причому загинув тільки один льотчик «катафайтера». Після появи в достатній кількості конвойних авіаносців потреба у використанні одноразових винищувачів відпала.

Восени 1940 р. фірма Хоукер обладнала в експериментальному порядку один «Харрікейн» 1В А-подібним посадочним крюком, що кріпився до посилених вузлів фюзеляжної ферми. Літак пройшов випробування на імітації авіаносної палуби у Фарнборо весною 1941 р. Як виявилось, літак цілком можна використовувати з авіаносців. Переобладнання серійних «Харрікейнів» I в палубний варіант «Сі Харрікейн» 1В проводилося на заводі фірми Дженерал Эйркрафт. У жовтні 1941 р. новий літак поступив на озброєння британської флотської авіації. «Сі Харрікейни» базувалися як на «нормальних» авіаносцях, так і на шпильках МАКУ — торгових кораблях з настеленою поверх надбудов польотною палубою.

Бойове застосування палубного «Сі Харікейна» пов'язане в першу чергу з війною на Середземному морі. Першим авіаносцем, що одержав до складу авіакрила ескадрилью «Сі Харікейнів», був «Голок». З березня 1942 р. і аж до своєї загибелі в серпні цей корабель забезпечував проводку конвоїв на Мальту. Незабаром число «Сі Харрікейнов» на палубах англійських авіаносців возрасло на порядок — літаки застаріли для використання з наземних баз, їх було багато, а конверсія в морський варіант займала всього декілька годин. За чисто кулеметною модифікацією 1В послідувала конверсія гарматного «Харрікейна» 1С з чотирма 20-мм гарматами Бритиш Іспано і могутнішим мотором і ПС — теж гарматний, з двигуном Ролс Ройс «Мерлін» XX, який перевершував літак модифікації 1С за швидкістю на 70 км/ч. Як винищувальне прикриття конвоїв літаки «Сі Харікейни» проявили себе з кращого боку — в ході проводки одного конвою в серпні 1941 р. ними було збито 25 німецьких і італійських літаків при втраті всього восьми машин.

Починаючи з осені 1942 р. «Сі Харікейни» стали витіснятися новими винищувачами «Сифайр». Їх сталі переводити в ППО баз флоту і портів. Але ще протягом року літаки цього типа базувалися на шпильках МАКУ і конвойних авіаносцях. Останньою крупною операцією за участю «Сі Харрікейнов» стало прикриття висадки союзників в Алжирі в листопаді 1942 р.

Список використаної літератури


  1. Иван Кудишин. Палубние истребители Второй мировой войны. – М., 2001.

  2. Авиация Второй мировой войны. – Смоленск, 2001.

  3. Котевникова Т. Б. Крилья Родины. – М., 1998.

  4. Мазурук І. П. Авіація. – К., 1956.

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: