Давня Спарта
Прадавня Спарта – зразок аристократичної військово-табірної держави, яка з метою придушення величезної маси підневільного населення (ілотів) штучно стримувала розвиток приватної власності й безуспішно намагалася зберегти рівність серед самих спартіатів.
Спарту не даремно вважають самою дивною державою Прадавньої Еллади: ця репутація міцно закріпилася за нею ще в стародавніх греків. Одні дивилися на спартанську державу з неприхованим захопленням, інші ж таврували порядки, що панували в ній, вважаючи їх дурними й навіть аморальними. І, проте, саме Спарта, воєнізована, закрита й законослухняна, стала зразком ідеальної держави, придуманої Платоном, уродженцем вічного суперника Спарти — демократичних Афін.
Грецькі історики приписували Лікургу всі закони, що існували в древній Спарті в епоху її розквіту. Але насправді вони були прийняті набагато пізніше і, звичайно, не завдяки діяльності якого-небудь мудрого законодавця, а в результаті боротьби бідняків за свої права. Грецькі історики підкреслювали позитивні сторони спартанського способу життя, вважаючи, що тільки після смерті Лікурга спартанці перейшли до паразитичного існування, живучи за рахунок чужої праці. Насправді суворі закони, приписувані Лікургу, із самого початку встановлювали для спартанців порядки, необхідні для того, щоб тримати ілотів у постійному страху.
Спартанський державний устрій греки називали звичним їм терміном олігархія, хоча ближче всіх до істини був «батько історії» Геродот, який писав про пануючу в Спарті «деспотію закону». І лише зовсім недавно було знайдено, як видається, правильне визначення. Його дав дослідник спартанського феномена Ю.В.Андрєєв, що визначив спартанську державність як одну із самих ранніх форм тоталітарної держави. Так, державний контроль перетворився в адміністративний диктат, ефорат з демократичної диктатури - у диктатуру без демократії, рівність наділів і перебуючих на них ілотів привела до відчуження спартіатів від своїх господарств і перетворила їх у простий додаток до цих наділів. Найжорстокіша регламентація всього життя мала, як наслідок, знеособлення й нівелювання особистості, і держава асимілювала в собі й суспільство, й усіх його індивідів. Ціною консолідації спартанського суспільства стало обмеження цивільних прав і придушення свобод особи.
Найбільший спадок Спарта залишила у військовій справі. Дисципліна необхідний елемент будь-якої сучасної армії. Бойовий стрій спартанців — попередник фаланги армії Олександра Македонського, а також далекий родич сучасного розгорнутого ланцюга піхоти.
Значний вплив Спарта спричинила і на гуманітарні сфери людського життя. Відвага трьохсот спартанців у битві при Фермопілах була темою для багатьох літературних творів, сучасних кінострічок.