Xreferat.com » Рефераты по истории » Епоха морських подорожей в Середньовіччі

Епоха морських подорожей в Середньовіччі

дошки - гуари, принцип дії яких близький до шверт. Завдяки гуарам плоти могли ходити проти вітру зі швидкістю 4-5 вузлів. Якорями служили спеціально оброблені камені. Вантажопідйомність бальсового плоту нерідко перевищувала 30 тонн. На таких суднах мореплавці відправлялися в тривалі океанські походи. [7, cт.80-82]


2.2 Відкриття Христофора Колумба


У середині XV ст. Туреччина завоювала береги Азовського, Чорного та східній частині Середземного морів, що значно ускладнило торговельні зв'язки європейських держав з країнами Сходу. Торгові шляхи в Індію та Китай опинилися в руках турків, які встановили величезні торгові мита. Торгівля зі Сходом через Сирію і Єгипет стала вкрай невигідною. Венеція і Генуя - найбільші торгові центри на півдні Європи - поступово прийшли в занепад. Виникла нагальна необхідність пошуків нових шляхів для торгівлі зі східними країнами. Найбільш підготовленою до здійснення цих пошуків виявилася Португалія. У 1471г. португальські мореплавці досягли і перетнули екватор. У 1487г. експедиція на чолі з Бартоломеу Діасом (бл. 1450-1500 рр..) пройшла уздовж західних берегів Африки і 3 лютого 1488 досягла південній частині Африканського материка, названої згодом мисом Доброї Надії. Видатний мореплавець Христофор Колумб народився в 1451 р. в Генуї. З 1476 по 1485 р. він жив у Португалії, брав участь в декількох морських експедиціях. Колумб склав сміливий проект плавання до Азії західним шляхом, але португальський король визнав проект неспроможним. Тоді Колумб вирушив до Іспанії, де його наполегливість увінчалася успіхом: він добився організації морської експедиції для досягнення Індії та Китаю через Атлантику, а в разі успіху йому був обіцяний титул адмірала і віце - короля всіх земель, які будуть відкриті при плаванні. [4, ст. 71] 3 серпня 1492 каравели «Санта-Марія» водотоннажністю до 130 тонн, «Нінья» - до 60 тонн і «Пінта» - до 90 тонн вийшли з Палоса. Загальна чисельність екіпажу всіх трьох каравел становила 90 осіб. Експедиція вдало перетнула Атлантику і на світанку 12 жовтня відкрила острів, названий Сан-Сальвадор (Багамські острови), що означало «рятівник». Головний інтерес для мандрівників являло золото. Слідуючи вказівкам місцевих жителів, мореплавці відкрили і обстежили ще декілька островів, а 28 жовтня флотилія досягла острова Куба. Продовжуючи плавання, Колумб через деякий час досяг острова, названого їм Еспанілою (Гаїті), і заснував там колонію. Через три місяці Колумб 16 січня 1493 вийшов у зворотний шлях і 15 березня повернувся до Іспанії. Експедиція не принесла очікуваних казкових багатств, і Колумбу довелося проявити чимало спритності, щоб відповідним чином прикрасити комерційні результати свого плавання і пробудити інтерес до подальшого освоєння і закріплення відкритих земель, які він прийняв за частину східної Азії. Йому було дано термінове завдання - спорядити й очолити другу експедицію. На підготовку нового плавання через океан потрібно більше шести місяців. Друга і третя експедиції Христофора Колумба. 25 вересня 1493р. 17 кораблів Колумба, на яких знаходилося 2 тис. солдатів, матросів і колоністів, вийшли з Кадікса. На цей раз Колумб пішов дещо південніше і на початку листопада досяг острова Домініка (Неділя). Повернувши на північ, флотилія Колумба відкрила групу Малих Антильських островів; далі шлях лежав знову на захід, до Еспаніоли. Надалі Колумб обстежив Карибське море в районі на південь від Куби і на початку 1494 відкрив острів Ямайка, звідки знову вийшов до південного узбережжя Куби для вивчення цієї землі. Але дослідження не було доведено до кінця, і Колумб повернувся на Еспаніолу, все ще переконаний у тому, що Куба є частиною Азіатського материка. Цю оману було викликано помилками середньовічних картографів, які вважали, що східний кордон Азії (Японські острови) знаходиться приблизно на відстані 2700 миль на захід від Лісабона, тобто в районі відкритих Колумбом нових земель. Тим часом в Іспанії явні і таємні супротивники Колумба всіляко паплюжили його. Колумб змушений був повернутися для особистої доповіді про результати експедиції. І знову йому вдалося переконати короля продовжити завоювання і освоєння нових земель. Проте інтерес до його відкриттів помітно послабшав. Наступну експедицію Колумбу вдалося спорядити тільки завдяки винятковій енергії та наполегливості. Третє плавання почалося 30 травня 1498 Колумб розділив флотилію на дві частини: три кораблі попрямували відразу до Еспаніоли, а три інших, на одному з яких був Колумб, досягли островів Зеленого Мису і потім взяли курс на захід. Через два місяці після початку плавання, 1 серпня 1498 р., кораблі Колумба вийшли до острова Тринідад. (рис. 2.3)Трохи пізніше був відкритий багатий перлами острів Маргарита і дельта річки Оріноко. У 1500 р., у зв'язку з заколотами іспанських колоністів проти Колумба, його змістили і зовсім усунули від управління нововідкритими землями. На Еспаніолі адмірал був заарештований, закутий у ланцюги і відправляй до Іспанії. Через деякий час його звільнили і навіть обіцяли відновити деякі привілеї, але арешт викликав недовіру і грунтовно підірвав авторитет великого мореплавця. У таких умовах не можна було й думати про подальші плаваннях. Крім того, Колумб виявився відірваним від активної діяльності. Але незабаром обстановка різко змінилася. Сталося це після того, як португальці відкрили наступну сторінку великих морських подорожей.

2.3 Плавання Васко да Гама


Відкриття Колумба активізували португальців, які шукали шлях до Індії навколо Африканського материка. Правителі Португалії вирішили продовжувати розпочаті в 1487-1488 рр.. Діасом пошуки морського шляху, і 8 липня 1497 з Лісабона вийшла флотилія, що складалася з трьох кораблів («Сан-Габріел», «Сан-Рафаель», «Беррід») і невеликої транспортного судна. Очолив експедицію досвідчений моряк Васко да Гама (1460-1524 рр.).. Майже чотири місяці знадобилося кораблям Васко да Гама, щоб досягти мису Доброї Надії. Обігнувши південний край Африки, флотилія взяла курс на північний схід. В кінці січня 1498 в гирлі річки Замбезі кораблі стали на ремонт, який тривав близько місяця. У лютому Васко да Гама знову відправився в шлях і в середині квітня прибув у сомалійському гавань Малінді. Почалася найвідповідальніша частина шляху - плавання через Індійський океан. На цей важкий перехід Васко да Гама взяв досвідченого арабського керманича, і 24 квітня вийшов в океан. Погода сприяла для плавання, і через 24 дні після залишення африканських берегів мореплавці підійшли до берегів Індії. Надзвичайне десятимісячне плавання закінчилося у великому торговому порту Індії - Каликуте. Тут арабські купці, які монополізували торгівлю з Індією, швидко оцінили наслідки появи нових конкурентів і зробили все можливе, щоб посіяти серед індусів підозрілість і недовіра до португальців. Незважаючи на це, Васко да Гама вдалося здійснити вигідні торгові угоди, після чого кораблі вийшли в зворотний шлях. Величезні труднощі не зломили мореплавців, але перемога дісталася дорогою ціною. У вересні 1499 р. в Лісабон з 168 учасників експедиції повернулося тільки 55. Це плавання мало всесвітньо-історичне значення. Вперше був прокладений морський шлях у країни Південної Азії. За новим морському шляху пішли флотилії торгових судів. У 1502 р. Васко да Гама на чолі армади з 20 кораблів здійснив другу плавання до берегів Малабара. Плавання Васко да Гама вивели Португалію в число великих держав. [15]

3. Значення подорожей в епоху Середньовіччя


Епоха Середньовіччя має вийняткове значення для європейської історії.

Мосрькі подорожі мали величезний вплив на економічне життя Європи. Насамперед, вони зробили революцію в європейській торгівлі. Розвиток торгівельних зв'язків поглибив процес формування національних ринків, загальноєвропейського й світового.

Величезну роль у процесі переміщення торгівельних шляхів зіграли великі географічні відкриття. Насамперед просунувся розвиток світових продуктивних сил; відома на той час територія збільшилася за XVI ст. у шість разів, на ній усе менше залишалося «білих плям». Торгівельні шляхи з Північного, Балтійського й Середземного морів перемістилися в Атлантичний, Індійський і Тихий океани. Завдяки цьому торгівельні шляхи зв'язали між собою континенти. Мореплавання дозволило встановити стабільні економічні зв'язки між окремими частинами світу й обумовило формування світової торгівлі.

Саме в кінці цього періоду шляхом дослідів було доведено, що Земля має форму кулі. Почалося вивчення явищ магнетизму, законів приломлення світла. В XVI-XVII ст. з'явилися гідрометр, ртутний барометр, телескоп, мікроскоп. Вони розширили сферу пізнавальної реальності: стало можливим вивчення явищ, які раніше були невидимі неозброєному оку. З'явилися машини, що заміняли ручну працю, був винайдений друкований верстат. Якісний стрибок у науці, що відбулася в XVI-XVII ст., називають першою науковою революцією. Успіхи науки підтверджували безмежні можливості людини й націлювали її на не пасивне споглядання, а на перетворювальну діяльність.

Зліт науки, потреби практики обумовили істотні зміни й удосконалюваннї засобів виробництва, а отже, у розвитку промисловості. Закони економічного розвитку вели до необхідності переходу від дрібного виробництва до великого, до широкого поширення мануфактур. І як вже зазначалось, величезну роль у цьому процесі зіграли морські експедиції і Великі географічні відкриття, що мали дуже важливі економічні й соціально-економічні наслідки, причому неоднакові для різних країн.

Значно зросла по всій Європі вартість життя, відчутно змінилась система цін, справжній бум переживала фінансова, банківська справа, розвивалися ринок, торгівля, спекуляція. Швидко зростали міста. Колишніх багатіїв перевершили нові, насамперед торговці і банкіри. Буржуазія ставала привілейованим класом суспільства, фінансувала монархів, які витрачали золото, головним чином, на утримання війська. Одна за одною в Європі відбувалися буржуазні революції.

Передислокація торгівельних зв'язків визначила швидкі темпи економічного розвитку європейських країн, розташованих на узбережжі Атлантичного океану, і сповільнила розвиток Німеччини, Скандинавських країн, Південної Німеччини й особливо Італії, що залишилися феодальними.

Країни Азії, Африки, Америки і Океанії стають ласим шматком для колоніальної політики європейських держав, що шукали нові ринки збуту, джерела сировини і землі для колонізації. Вони також привнесли з собою такі ганебні явища як работоргівля, розбій, грабіж і піратство. Так починається зародження колоніальної системи капіталізму.

Плавання Христофора Колумба полягали у відкритті Америки, досліджень Тихого і Атлантичного океанів, в знаходженні морського шляху до Індії навколо Африки, а також у відкриттях іспанських, французьких і інших мандрівників. Величезні відкриті території, що значно перевищували відомі доти землі, змінили ставлення до між феодальних війн за сусідні володіння. Європейські монархи досить швидко зрозуміли, що означає для зростання їхньої могутності нові континенти. Будувалися кораблі і споряджалися флотилії для підкорення заокеанських територій, стимулювалося піратство. У світових справах значно зросла вага атлантичних держав - Португалії, Іспанії, Англії та Франції.

Висновки


Морські подорожі малі епохальне значення для людства. По важливості їх можна порівняти з такими подіями, як: утворення перших держав, падіння рабовласництва, хрестові походи. Всезагальним засобом обміну стали гроші, потреба в яких різко збільшилася, тому у Європі сильно зріс попит на золото, що ще більш посилило прагнення до «Індій».

Подорожі морем лягли тяжким тягарем на плечі селянства, вимушеного платити за спорядження експедицій, а також тому, що розорялися в результаті стрибка цін, спричиненим «революцією цін»,що стало новим чинником первинного накопичення капіталу. Вона посилила економічну роль буржуазії і їх елементів з дворянства і кріпацтва, які в тій або іншій мірі виявилися пов'язані з новими способами виробництва.

Португальці, відкривши морський шлях в Індію, зустрілися в цій країні з народами, що стояли вже на значному щаблі культури. Тубільці не дуже дружелюбно прийняли прибульців, які тому зважилися опанувати потрібними ним пунктами за допомогою війни. Португальці доставляли індійські прянощі звичайно лише до Лісабона. Далі вантажі йшли в Антверпен і вже звідти розходилися по всій Європі. Антверпенська біржа здійснювала найрізноманітніші операції кредитного і оптово-торговельного характеру на дуже великі суми. Близько тисячі купецьких контор, що існували в Антверпені, належали купцям різних країн Європи, а почасти й Азії, надаючи антверпенському ринку широкого міжнародного характеру.

Вилучені з Америки та Індії цінні метали та інші коштовності надійшли в Європу саме тоді, коли в них з`явилася величезна потреба. Вони швидко розійшлися по європейським країнам ставши могутнім поштовхом для розвитку капіталізму, первісне нагромадження капіталу створювало умови для промислового перевороту, закладення підвалин колоніальної системи, виникнення світового ринку. Це мало всесвітнє історичне значення.

Работоргівля дала сильний поштовх для розвитку капіталізму. На крові і кістках мільйонів рабів, негрів та індіанців, закладалося благополуччя європейської знаті. Найбільш активною в цьому плані була Англія.

Подорожі Колумба та його послідовників, за кілька десятків років зробили справжній переворот в географії. Величезних успіхів досягла астрономія. Успіхи мореплавства відкрили шляхи розвитку світової торгівлі та зв`язків між віддаленими територіями. Значення морських подорожей в епоху Середньовіччя в історії людства величезне. Вони ознаменували нову еру в географічному дослідженні Землі, дали поштовх для епохи Великих географічних відкриттів, для розвитку багатьох областей природознавства, сприяли інтенсифікації світової торгівлі.

Таким чином, морські подорожі послужили змінам в економіці і соціальній структурі суспільства багатьох країн світу.

Список використаної літератури


1. Александрова А. Ю. - Международный туризм, 2002;

2. Баталова Л.В. - Из истории развития туризма, 1999;

3. Гришин Ю.А. - История мореплавання, 1972;

4. Гуревич А. Я., Харитонович Д. Э. - История Средних веков, 2008;

5. Дитлер Д.Б. - От Птоломея до Колумба. М., Мысли, 1989;

6. Ле Гофф Ж. - Цивилизация средневекового Запада, 1992;

7. Макаренко С.Н., Саак А.Е - Історія туризму, 2000;

8. Устименко Л. М., Афанасьєв І.Ю. – Історія туризму, 2005;

9. Хейердал, Тур. - Древний человек и океан, 1982;

10. Шаповал Г. Д. - История туризма. Минск, 1999;

11. refsmarket

12. revolution.

13. kukiani

14. tourlib

15. ru.

16. google

Размещено на

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: