Ліберальна модель розвитку Росії
Лютнева революція задала наступний етап в історії російського лібералізму. Представники ліберальних партій увійшли в Тимчасовий уряд і розділили з іншими політичними силами відповідальність за долю країни.
Однак, розвиток подій розкрив як нездатність ліберальних партій опанувати ситуацією, так і неготовність російського суспільства до ліберальної політики. Різка радикалізація політичної ситуації й більшовицький переворот поставили крапку на легальному існуванні лібералізму в Росії й задали п'ятдесятилітню перерву в розвитку ліберальної традиції.
У післяреволюційні десятиліття лібералізм, як ідейна традиція, зберігається тільки в еміграції, де проживала значна частина мислителів і політичних діячів ліберальної орієнтації. У перші десятиліття радянської історії важко виявити якісь сліди ліберальних ідей.
Відродження ліберальної свідомості починається після смерті Сталіна. Ліберальний напрямок у радянській суспільній думці виникає поряд з іншими неофіційними тенденціями — націоналістичними, релігійно-фундаменталістськими, соціал-демократичними. Існуючи в умовах партійної цензури, ліберальні автори були змушені викладати свої ідеї в рамках історичних й аналітичних досліджень: історико-філософських праць, досліджень по історії економічних навчань, рідких видань по історії США й Великобританії, досліджень по історії буржуазного конституціоналізму, сучасної економічної історії й т.д. У ході цієї непомітної роботи ціною величезних зусиль у суспільстві напрацьовувався певний потенціал і формувалися покоління, готові до перетворень.
Паралельно з «легальними», вписаними в контекст офіційного радянського життя, складалися й нелегальні форми самореалізації ліберальної ідеї. Вони структуруються в рамках таких феноменів як: Правозахисний рух, Самвидав. Правозахисний рух — героїчний рух в історії російського лібералізму. Він породив свої символи, своїх борців і мучеників.
У цей час відбувається відродження вільної непідцензурної суспільної думки, видаються нелегальні журнали й монографії. Зусиллями Самвидаву радянську громадськість знайомлять, як з досягненнями західного лібералізму, так і зі спадщиною російської ліберальної думки. Практично в 1970-і рр. у Росії відбулося відродження ліберальної свідомості.
Наступний етап розвитку лібералізму в Росії починається з перебудовою й триває до сьогоднішнього дня. За лічені роки лібералізм перетворюється у фактор духовного й громадського життя Росії. Сьогодні нові російські ліберали беруть участь у політичному житті країни. Внутрішня й зовнішня політика Росії тією чи іншою мірою відображає ідеї й принципи лібералізму. Ліберальне відродження викликало до життя величезний, потік ідей, програмних документів, теоретичних і публіцистичних статей, феноменів політичного й культурного життя, які становлять сучасну тканину російської ліберальної свідомості.
Список використаної літератури
Александр II. // Российские государи. –М., 1993;
Александр II и реформы 60-70-х гг. 19в. // Энциклопедический словарь юного историка. — М., 1997;
Ананьич Б. Проблемы российского реформаторства. // Знание – сила. –1992. — №2. —С.11-17;
Валицкий А. Нравственность и право в теориях русских либералов конца XIX — начала XX века // Вопросы философии. —1991. — № 8. — С.43-59;
Головатенко А. Преобразования Александра II: Великие свершения и неиспользованные возможности. // Головатенко А. История России. — М., 1997;
Горбачёв М.C. Жизнь и реформы: В 2-х книгах. — М.: Новости, 1995;
Замалеев А. Ф., Осипов И. Д. Русская политология: обзор основных направлений. — СПб., 1994;
Искендеров А.А. Российская монархия, реформы и революция. // Вопросы истории. –1999. — №11/12;
Кавелин К. Д. Наш умственный строй. Статьи по философии русской истории и культуры. — М., 1989. — С. 66;
Кагарлицкий Б. Управляемая демократия. Россия, которую нам навязали — Екатеринбург: Ультра. Культура, 2005;
Козловский В. В. Социологические альтернативы в дореволюционной России // Вести. С.-Петербург, ун-та. — 1993. — Сер. 6. — Вып. 4. — С. 51;
Леонтович В. В. История либерализма в России. — М.: «Русский путь», 1995;
Либерализм в России / РАН. Ин-т философии; Отв. ред.: В. Ф. Пустарнаков, И. Ф. Худушина. — М., 1996. — 451 с.;
Ляшенко Л.М. Царь – Освободитель. — М.,1994;
Новицкая Т.Е. Реформы Александра II. // Вестник Московского университета. –сер.11, Право. –1998;
Новикова Л., Сиземская И. Либеральные традиции в культурно-историческом опыте России // Свободная мысль. — 1993. — № 15. — С.32-46;
Новодворская В. // "Новый взгляд". — №46. —28 августа 1993;
Приватизация по-российски / Под ред. А. Б. Чубайса — М.: Вагриус, 1999;
Секиринский С. С., Шелохаев В. В. Либерализм в России. Очерки истории: середина XIX - начало XX в. Учеб. пособие. — М.: Памятники исторической мысли, 1995;
Струве П. Б. Дух и Слово. Статьи о русской и западноевропейской литературе. — Париж, 1981.— С. 219;
Струве П. Б. О мере и границах либерального консерватизма // Полис. 1994. — № 3. — С. 133;
Татищев С. С. Император Александр II. Его жизнь и царствование. В двух томах — М.: Чарли, 1996;
Чибиряев С. А. Великий русский реформатор: Жизнь, деятельность, политические взгляды М. М. Сперанского. — М.: Наука, 1989. — 216 с.;
Чичерин Б. Н. Вопросы политики. 2-е изд. — М., 1905. — С. 16, 28;
Чичерин Б. Н. Несколько современных вопросов. — М., 1862. — С. 189—197, 199—200;
Шелохаев В. В. Либеральная модель преобразования России начала XX века // Кто и куда стремится вести Россию? / Под общ. ред. Т.И. Заславской. — М.: МВШСЭН, 2001. — С. 32;
Эйдельман Н. Я. «Революция сверху» в России — М.: Книга, 1989.