Становлення, вiйськовий та соцiально-громадський устрiй Запорiзькоi Сiч
Опікуном церкви був кожпочасний кошовий.
10.
На паланках козаки в основному займалися хліборобством. Вони орали землю, заводили пасіки, будували млини, займалися рибальством і полюванням.
Орання велося дуже примітивними способами. Орали дерев`яним плугом, скородили дерев`яною бороною. чз збіжжя не сіяли зовсім жита, пшениці мало. Найбільше сіяли гречки, проса, вівса, гороху, ячменю, кукурудзи. З городини садили капусту, буряки, огірки, гарбузи та дині.
Картоплі тоді не знали зовсім. Жито діставали з Московщини. Скотарство було у запорожців дуже невибагливе. Не знали і незаводили добрих порід рогатої худоби і овець. Проте запорожці, як і всі українці, зналися на гарних конях.
Здається, що в усій Європі не було такої гарної породи коней, як на запорозьких землях, за вийнятком Туреччини. Сприяли тому великі пасовиська, багато води в річках та дбайливе ставлення заводників. Правда, в Запорізькому війську було більше піхотинців, ніж вершників, бо того вимагала військова тактика. Проте кожний піхотинець "знався з конем" і міг у потребі стати вершником, тому що був козаком і від дитинства любив коней.
Запорожці вели торгівлю з Московщиною, Польщею, Татарщиною та Туреччиною. Торгівля велась змінна або за готівку. Запоріжжя продавало худобу, коні, вівці, рибу, мед. До того ще через запорозькі землі йшли перевозові шляхи з прикордонних країн на південь або на північ. Проїзджі купці платили запорожцям за перевіз, а також перевозове мито. Дуже розвинене на ті часи було чумацтво. Великі чумацькі валки йшли на Крим, відкіля привозили сіль, кримські смушки, вино. З Туреччини привозили крицю та кращу зброю, з Московщини - жито, горілку, з Польщі - залізо, сукно, папір.
Інший торговий шлях йшов Дніпром на судах. Товар привозили до Очакова, тут перекладали на турецькі торговельні суда і везли до Туреччини. Українські чумаки заїздили аж до ханської столиці - Бахчисарая.
На Січі не було своїх грошей. В обігу були гроші тих держав, з якими велася торгівля. Найбільш поширені були московські гроші. Останній кошовий Петро Кальнішевський задля наповнення січової скарбниці видав наказ, за яким козаки всяку золоту монету мали міняти у скарбника на мідяки до звичайного обороту.
Місцева торгівля велась на січовому базарі. Січові курені вели торгівлю в своїх крамницях, незалежно від Січі і за це платили торгове мито.
Таким чином виглядав військовий та соціально-громадянський устрій козацької республіки - Запорозької Січі. Січ була унікальним військово-політичним утворенням, що дало важливий поштовх до самоствердження укараїнців як нації, забезпечило захист кордонів і формування самобутного етносу. Навіть ліквідація Січі Катериною ІІ і заборона використання словосполучення "запорізький козак" не змогли стерти з пам`яті народної славні діла запорожців, а імена кошових стали легендарними для українців.
Літературні джерела:
1. "Ілюстрована історія України", М.Грушевський
2." Нарис історії України", М.Грушевський
3."Історія Українського війська", І.Крип`якевич,
Б.Гнатевич та ін.
4. "Україна. Історія", О.Суптельний
5. "Історія України", І.Дорошенко
6. "Історія України", Н.Полонський-Василенко
7. "Сагайдачний", А.Чайковський
8. "Історія запорозьких козаків", Д.Яворівський
9. "Історія України", В.Король