Xreferat.com » Рефераты по истории » Кримські татари: історія та сучасні проблеми

Кримські татари: історія та сучасні проблеми

проблем, які вона таким чином переклала на плечі України.

Розірвання економічних зв’язків з Україною стали причиною катастрофічного становища, що склалося в Криму в роки Другої світової війни, а також після звільнення півострова від нацистів. Саме Микита Хрущов першим із радянських керівників усвідомив масштаби економічного занепаду, розорення і бідності, які запанували на півострові після війни. Пустували татарські аули. Висохла земля, уламки військової техніки... таким побачив степовий Крим Хрущов, коли приїхав 1953 року відпочивати до Ялти. За свідченнями очевидців, довго знаходитися у стані бездіяльності Хрущов не міг, тому поїхав оглядати увесь півострів. На шляху йому зустрілися голодні і безпорадні переселенці з російського Поволжя, котрі повинні були замінити на цих землях депортований кримсько-татарський народ, проте не мали жодного уявлення як обробляти кам’янисті кримські схили.

Саме після цієї поїздки по Криму Хрущов остаточно прийняв рішення про передачу Криму Україні, що й було зроблено майже через рік у відповідності до тогочасного радянського законодавства. І саме з цієї дати, як вважають експерти, почалася справжня повоєнна відбудова і економічне піднесення півострова. Через 37 років, у 1991-му, після розпаду СРСР Україна проголосила незалежність. Якраз у цей час почали звучати голоси на підтримку передачі Криму назад до Росії, мотивуючи тим, що більшість населення Криму є російськомовним. Проте цей рух не було підтримано більшістю кримчан і Крим залишився у складі України, отримавши при цьому автономію.


2.2 Соціальні проблеми, які виникли з поверненням татар на Україну: громадянство, місце проживання, фінансове забезпечення


Кримські татари, які почали повертатися в 1989-1990 роках на свою Батьківщину, зіткнулися з великою кількістю проблем. Саме повернення було зумовлене конфліктами між етносами в Узбекистані, які доходили до “різні”. Корінні жителі Криму їдуть на землі своїх предків і тут починають боротися за свої права. Було створено громадсько-політичну організацію кримських татар – ОКНР (29 квітня – 2 травня 1989 року). Згодом (15 червня 1990 року) вийшов перший номер періодичного видання Організації кримськотатарського національного руху. Це видання не тільки надавало людям, які попри все почали масово повертатися на свої землі, отримувати необхідну інформацію, але й слугувало для більш чіткої координації різноманітних сил у національному русі. Крім того однією з її головних цілей було встановлення діалогу між місцевим населенням та кримськими татарами.

Одною з головних проблем є отримання українського громадянства, адже, як зазначено законом, для цього потрібно прожити на Україні не менше п’яти років і добре володіти українською мовою. За станом на 1 січня 2000 р. в Криму було прописано 258500 раніш депортованих осіб, з них 255473 кримських татар, 536 німців, 1865 греків, 306 болгар, 320 вірмен. З них 146793 осіб повернулися на півострів до 13 листопада 1991 р. і відповідно до права "нульового вибору" були включені до складу первісного корпусу громадян України. Решта, хто переїхав до Криму після 13 листопаду 1991 р., мали пройти через процедуру натуралізації або підтвердження належності до громадянства України. І це було великою проблемою. Адже татарам не має де жити, тобто прожити тут потрібний термін для отримання громадянства не могли, а з іншого боку, в Узбекистані вони отримували ще якісь пільги (наприклад, пенсію), в той час як на території України не мали на неї прав. Згодом було укладено українсько-узбецьку домовленість про співробітництво у справі вирішення питань громадянства раніш депортованих осіб та їх нащадків, а це приблизно 62246 чоловік.

Зобов’язання щодо припинення іноземного громадянства та отримання протягом календарного року документа про неналежність до нього дають іноземці. Особи без громадянства подають до паспортно-візової служби декларацію про відсутність іноземного громадянства. Така вимога передбачається ст. 8 Закону України "Про громадянство України". Декларація заповнюється безпосередньо заявником і не потребує засвідчення в якихось інстанціях. Після її надходження у відділ паспортної реєстраційної та міграційної робота ГУ МВС України в Криму ухвалюються рішення про отримання заявником громадянства України. Таким чином було частково вирішено цю проблему, але далеко не повністю.

Другою з основних проблем є нестача території для проживання. Кримські татари почали масово захоплювати землі. Так у серпні місяці 2005 року в м. Алушта на вулиці Ювілейній 20 організована група захопила будівлю і в десяти квартирах поселилася самовільно. Суд ухвалив рішення про виселення нових мешканців, але виконавцям не дали його реалізувати. Громадяни, котрі захопили житла, не дають представникам закону виконати рішення. В Республіканському комітеті земельних ресурсів підрахували – лише в 2006 році на півострові захопили 1300 гектарів землі.

І якось цю проблему потрібно вирішувати. Фінансування розселення татар дуже мале, а враховуючи те, що потік їхній постійно зростає, на це потрібно виділяти як можна більше грошей. Але кримська влада нічого не робить.

Президент України Віктор Ющенко заявив, що для Української держави та уряду Криму проблеми кримських татар є першочерговими. Про це він сказав у своєму зверненні до українського народу з нагоди 61-ї річниці від дня депортації з Криму кримських татар.

«Ми запропонуємо справді ефективні програми соціальної підтримки репатріантів, які б передбачали створення нових робочих місць, справедливу систему землевідводу під житлове будівництво, були спрямовані на забезпечення культурних і освітніх потреб кримських татар», – зазначив Президент України. Він запевнив, що національні спільноти будуть підтримані на законодавчому рівні. Але нажаль щось конкретне й досі не було зроблене.

Починаючи з 2005 року гостро постала проблема навколо Бахчисарайського ринку. 10 липня цього року татари почали вимагати закрити місцевий Бахчисарайський ринок та віддати їм цю територію. Вони вважають: на ній розташована пам’ятка архітектури «ханський мавзолей». Татари блокували роботу базару і не пускали туди працівників – через це спалахнула бійка.

Після бійки пікет кримських татар залишився біля ринку, а торгівці пішли блокувати трасу «Бахчисарай-Сімферополь» – так вони намагаються привернути увагу влади до, як вони вважають, хуліганських дій кримських татар.

Жан Запрута, заступник голови спілки споживачів «Ринок» розповідав: «Крымские татары самовольно заварили ворота и запретили торгующим выходить на рабочие места. Ночью облили прилавки мазутом, спалили стеллажи. Татары посчитали это место, на котором расположен рынок, своим святым местом, и там никому нельзя торговать. Эта земля принадлежит только крымским татарам».

Натомість татари переконують, що винне в конфлікті саме керівництво ринку. Адже земля, на якій торгують, належить культурному заповідникові, і тут розташоване стародавнє поховання кримських татар.

Ахтем Чийгоз, голова Бахчисарайського регіонального Меджлісу: «Решением Бахчисарайского регионального Меджлиса была попытка провести акцию протеста по незаконным действиям рынка на территории памятника Украины. Пятого-шестого дирекцией рынка произвели самовольно земляные работы вокруг Дербе-мавзолея».

Втім, керівництво ринку апелює до рішень двох судів, що визнали претензії кримських татар на землю ринку за незаконні. Тому протистояння триває. Згодом група підприємців ринку «Центральний» - 26 чоловік, більшість з яких кримські татари, вирішила вивезти з ринку свої столи і контейнери. За їх словами, вони не хочуть торгувати на місці поховання ханів і святих.

Проти вивозу устаткування виступила решта підприємців ринку. Вони стверджують, що столи для торгівлі - власність ринку.

26 зі 150-ти підприємців з ринку «Центральний» написали колективну заяву, у якій просять дозволи вивезти свої робочі столи і контейнери з території ринку. Кажуть, не хочуть торгувати на святому для мусульман місці. За їх словами, все устаткування, на яке зараз претендують, 10 років тому вони встановили за свої гроші.

Директор ринку Володимир Медведєв каже, що все майно належить ринку і його пайовикам.

Пред’явити документи на майно жодна зі сторін не змогла. І контейнери, і торгові столи поки залишалися на своїх місцях. Міський голова Бахчисараю Дмитро Кретов пообіцяв вирішити конфлікт якнайшвидше.

Коли ситуація почала погішуватися працівники ринку зібралися під будівлею Верховної Ради Криму з вимогою виконати рішення сесії міської ради, згідно якої Бахчисарайський ринок мав працювати до поки не побудували б новий. Проте парламентарії Автономії, незважаючи на пропозицію кількох депутатів обговорити ситуацію в Бахчисараї, суворо дотримувилися порядку денного позачергової сесії - регламент не передбачає внесення на розгляд додаткових питань. Згодом навколо цієї проблеми почали розсіюватися хмари, але нажаль, як згодом вияснилося, ненадовго. Кримські татари та працівники ринку домовилися. На розширеному засіданні за участі місцевої влади підписано погоджувальний протокол. В документі йдеться, що директор конфліктного ринку з вівторка має поетапно звільнити територію від контейнерів та кіосків. На все у нього є 10 днів.

До 12 вересня бахчисарайський ринок мали ліквідувати повністю. Ситуація в Бахчисараї стабілізувалася. Але коли закінчився термін домовленості підприємців, меджлісівців, керівництва автономії і Бахчисарайського району про те, що Центральний ринок припиняє своє існування і в місті відкривають іншій, торгівці на новому місці обурилися. Вони відмовилися підпорядковуватися колишньому начальству. Ось так і досі проблема передачі Бахчисарайського ринку є відкритою.

Крім того 12 вересня 2006 року, татари влаштували новий мітинг, цього разу на території Свято-Успенського монастиря.

Татари виступали проти зведення православними священиками чергової будівлі на території храму. Поруч із ним колись була духовна школа татар - Медресе, яку зруйнували за радянських часів. На думку татар, ця земля належить їм. Тобто, як ми бачимо, кримські татари всіляко намагаються відвоювати свою історичну спадщину.

Виявляється, що кримські татари розраховують на підтримку Світового банку, але не стільки матеріально, скільки юридично.

Кримськотатарський народ сподівається, що міжнародні правозахисники допоможуть відсудити історичну спадщину, відібрану в часи примусового виселення 1944-го року.

На думку народного депутата Мустафи Джамільова, міжнародна допомога кримським татарам не викликала такої гостроти в Криму, якби влада підійшла до болючого питання збалансовано - спрямовано віддала вільні землі татарському народу, а не чиновникам з Києва чи бізнесменам з Москви. А тепер іншого не лишається, як звертатись до міжнародної спільноти.

Мустафа Джамільов, народний депутат України: «Мы никогда никакую помощь не принимали, если она обусловлена какими-то политическими требованиями, уступками. Мы на это никогда не пойдем».

Представники кримських татар у парламенті скаржаться на патову ситуацію в законотворенні. Мовляв, всі спроби провести через Верховну Раду закони, спрямовані на вирішення земельних проблем, досі натикались на нерозуміння колег-законотворців. Тому міжнародна правова підтримка необхідна, аби зрушитись із мертвої точки.

Рефат Чубаров, народний депутат України: «Часто буває, що до розробки закону долучаються інші структури світові, як Рада Європи чи Венеціанська комісія. Оскільки Світовий банк має багато досвіду щодо проблем корінних народів, ми хотіли б залучити його спеціалістів до розробки правових механізмів повернення облаштування та компенсацією».

Втім, історики далеко не єдиної думки щодо доцільності повернення татарам історичних пам`яток. Кримський історик Володимир Поляков пропонує чітко розділяти їх на культові споруди та інші пам`ятки. Мечеті треба відновлювати і передавати, а ось інші пам`ятки - питання спірне.

Володимир Поляков, історик: «Государство – более надежный защитник памятников культуры. Мы имеем прецедент – Чуфут-Кале. Да, это памятник караимского и крымско-татарского народа, но передавать его в собственность одной или двух общин – это совершенно неразумно».Експерти кажуть: проблеми землі для кримськотатарського народу не існувало би, якби татари, повертаючись до Криму, селилися компактно. Відтак могли б висувати своїх депутатів до місцевих рад і законно вирішувати земельні проблеми на рівні органів місцевого самоврядування.

Однак на практиці кримські татари на сьогодні ні в одному населеному пункті в Криму не становлять більше половини голосів виборців. Цьому причиною – квота на розселення ще від ЦК Компартії взірця 1989 року.

Наталія Беліцер, експерт Інституту демократії ім. Пилипа Орлика: «Це була свідома політика з огляду на майбутні виборчі процеси, щоб ніколи кримські татари не могли створити більшість при обранні в представницькі органи влади».

Цю політику важко долати зараз – оскільки всі процеси з приватизації та розпаювання колгоспів пройшли повз корінне населення півострова. Татари, що так пізно стали повертатися, опинилися в дуже невигідному становищі. Факт їхньої депортації та репатріації ніяким чином не був врахований українськими законами.

На думку Наталі Беліцер, допомогу треба надати, в першу чергу, українським законодавцям, щоб приймали нарешті потрібні закони. Адже кримські татари дійдуть і до Страсбургу, і, можливо, навіть виграють в Європейському суді з прав людини.

Наталія Беліцер, експерт Інституту демократії ім. Пилипа Орлика: «Законодавці мають зрозуміти – це абсолютно не вигідно державі Україні, що треба не доводити до такого розвитку подій, а самим вирішувати цю проблему».

Переважити шальки терезів допоможе і визнання депортації кримських татар актом геноциду, що автоматично збільшить вагу злочину. Питання в тому, як Україна сприйме міжнародну допомогу. Якщо дії Світового банку з юридичної підтримки кримських татар не буде збалансовано на державному рівні, це ослабить позиції позивача, оскільки немає норми українського законодавства, окрім статей Конституції, на які позивач можна послатися.


2.3 Етнічні міжусобиці кримських татар з проросійськими силами


Але крім соціальних проблем у Криму постала етнічна проблема між татарами та росіянами. Після розпаду Радянського Союзу і здобуттям Україною незалежності кримські татари чітко визначили свою позицію щодо України. З самого початку вони стали на бік нашої держави. На цьому ґрунті і виникають зараз постійні сутички між проросійськими силами та татарами.

Сьогодні дуже актуальною є проблема передачі Кримського півострова назад до Росії. Це питання навіть ставилося на розгляд Верховною Радою України.

Розповіді про нестабільність у Криму – не більше ніж вигадка політиків, - запевняв прем’єр-міністр Автономної Республіки Крим Анатолій Матвієнко у червні 2005 року. На прес конференції, яку 30 червня проводила газета “День”, він запевняв, що звичайно проблеми існують, але не такі глобальна, як всі вважають.

„Найперше мене вразило те, що я побачив: визначення «бунтівний», «неспокійний», «нестабільний» Крим — це вигадка політиків. Комусь було навіть вигідно надуватися та робити вигляд, що він працює в такому складному регіоні. Насправді Крим є нормальним, правда, дещо специфічним, не без проблем, звичайно, регіоном України, але всі проблеми тут не є фатальні, вони можуть бути успішно вирішені. Багатство Криму в багатстві його етносів. Російська громада має право на збереження своєї культури та ідентичності, і це слід поважати. Бо переважна більшість їх розуміє, що треба будувати Україну. А здивували мене українці, 24 відсотки яких тут навіть не чути. Ніхто так швидко не асимілюється, як українці. Вони живуть iз свідомістю меншини, хоч не є нею. І я не звинувачую цих людей, просто це мені сьогодні болить найбільше. Разом iз тим українці мають зрозуміти, що саме вони є фактором стабілізації і саме титульна нація, тобто вони, є найбільш відповідальні за те, в якій державі і як ми живемо”.[13, с.2] Так висловив свою думку Матвієнко з приводу заворушень, які почалися в Криму. При цьому запропонував створити умови для розвитку кожної з національних меншин, яка проживає на території Криму, щоб вони побачили своє майбутнє. Таким чином можна сказати, що він звинувачував українців в тому, що татарам, які повертаються на свої території ніде жити... Заявив, що йому особисто дуже прикро, що проблеми вирішуються виключно на барикадах, в наметах, шляхом протистояння і боротьби. Добре, можливо, такий шлях і не потрібен, але як по-іншому вирішувати ситуацію так і не пояснив.

На зустрічі з представниками Конгресу російських общин Криму, яка відбулася 27 липня 2005 року, він запевняв, що він прагне створити максимальну прозорість роботи влади з метою забезпечення рівних прав кожному жителеві багатонаціонального Криму. Але не зрозуміло, чому ж він, захищаючи права росіян в Криму, не робить цього ж самого по відношенню до кримських татар?

Згодом, після відставки Матвієнка від влади, його дії почав гостро критикувати заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. Він звинуватив кримських політиків, які вступають в тривалу смугу криз і неладів. Чубаров відзначив, що Матвієнко «щиро намагався прищепити Криму правила ведення прозорої і публічної політики. Для значної частини кримських політиків, звиклих розв'язувати як власні, так і суспільні проблеми виключно кулуарними методами, така поведінка голови Радміну Криму була не тільки учудасією, але і несла загрозу, оскільки могла значно ослабити їх власний вплив на півострові».

В той же час, на думку народногодепутата, слід відмітити, що «непродуманість багатьох ініціатив, що походили від Матвієнка і членів його команди», дозволила його опонентам «ретельно замаскувати справжні мотиви процедури відставки Матвієнка, що готувалася ними, з поста голови Ради міністрів АРК. «Кримські політики вступають в тривалу смугу кризи і негараздів, що нагадує часи мішковщини, - відзначив на завершення Чубаров. - Отже, Києву належить взяти найактивнішу участь у наведенні належного управління півостровом». Згодом ситуація погіршилась, почалися масові страйки і, як і передбачав Чубаров, постало питання про відокремлення Криму від України. Доходило до того, що татари почали захоплювати самовільно землі, а невдовзі це стало масово.

У вересні того ж року перед парламентськими виборами в Криму голова Соціалістичної партії України прокоментував існуючу ситуацію та визначив найоптимальнішого кандидата на посаду голови Ради міністрів Криму: "Обрання А.Бурдюгова на посаду голови Ради міністрів Криму є оптимальним, тому що він набрав найбільшу кількість голосів кримських парламентарів... Кримський уряд повинен забезпечити політичну стабільність на півострові до виборів 2006 року...”. Серед найбільш актуальних проблем Криму О.Мороз назвав проблему самозахоплень земельних ділянок. "У Криму деякі структури та керовані ними громадяни досить "вільно" ставляться до вимог закону, звідси й проблема самозахоплень землі".

На початку серпня відбулась активізація проросійського руху. У День незалежності України, 24 серпня, на мітингу в Севастополі було оголошено про створення Народного фронту "Севастополь-Крим-Росія". Лідери організації підписали Декларацію, в якій йдеться, що єдина мета фронту – припинення анексії півострова Україною.

На підтвердження своєї позиції, автори документа послалися на статтю 19, 20 (частина 1) Загальній декларації прав людини, Ухвала Верховної Ради Російської Федерації від 21 травня 1992 року "Про правову оцінку рішень найвищих органів державної влади РРФСР по зміні статусу Криму, прийнятих в 1954 році", і Ухвала Верховної Ради Російської Федерації від 9 липня 1993 року "Про статус міста Севастополя".Дійшло до того, що постало питання про повернення Криму та м. Севастополя назад до Росії.

Дехто заявив про те, що це є посягання на територіальну цілісність країни. Але прокуратура Сімферополя прийшла до висновку, що це не так, розглянувши позов заступника голови Севастопольської міськдержадміністрації Дмитра Базіва. Він подав до суду, заявивши, що в Декларації Народного фронту "Севастополь-Крим-Росія" міститься заклик "припинити українську анексію" півострова. А це, вважає він, загрожує територіальній цілісності країни.

Як повідомив один з лідерів Народного фронту В’ячеслав Компанієць, Базів вимагав, щоб прокуратура порушила кримінальну справу проти активістів організації, які наполягають, що юрисдикція України розповсюджується на Крим незаконно.

"У вказаній Декларації йдеться про возз'єднання Севастополя і Криму з Російською Федерацією на основі норм міжнародного права й не всупереч порядку, встановленому Конституцією України, що свідчить про відсутність в організаторів мітингу й фронту об'єктивної сторони на здійснення посягання на територіальну цілісність України", – йдеться в прокурорській відповіді.[14, 25 серпня]

У зв'язку з цим, прокуратура відмовила Базіву в порушенні кримінальної справи проти активістів Народного фронту.

Питання про територіальну цілісність України було знову порушене на початку 2006 року. Прокуратура Криму порушила кримінальну справу у відношенні Севастопольського молодіжного громадського об’єднання “Прорив” по цьому питанню. 18 січня до Джанкойського МРВ ГУМВС України з райдержадміністрації Джанкойського району надійшло повідомлення про те, що цим об’єднанням заплановано проведення 19 січня на Чонгарському перешийку мирної акції – народної вистави, присвяченої святу “Хрещенню господньому” та 15-річчю Дня АР Крим, який офіційно святкується 20 січня. Планувалося встановлення наметів, використувалася аудіоапаратури.

Дійсно 19 січня о 12.30 представниками “Прориву” в районі посту “Чонгар” біля пам’ятника “Загиблим воїнам – визволителям Криму”, розташованому на 122 км траси Сімферополь – Харків, розпочався збір представників вказаного обєднання у кількості близько 70 чоловік, одягнутих в куртки чорного кольору з надписом “Прорив”, яких було привезено централізовано на трьох мікроавтобусах. На обочині автотраси вони поклали 6 мішків з землею, між якими застромили кілька прикордонних стовпів жовто – блакитного та біло – синьо – червоного кольорів.

Приблизно біля першої години дня перед присутніми виступив Голова обєднання “Прорив “ Олексій Добичин з гаслом: “Денонсація договору між Росією та Україною про приєднання Криму до України”. В інтерв'ю представникам російських телеканалів ОРТ і НТВ він закликав до зміни державного кордону України шляхом приєднання Криму й Севастополя до Російської Федерації, хоча це є порушенням закону.

Через тиждень учасників акції було заарештовано, і проти них порушено кримінальну справу по частині 2 статті 110 Кримінального Кодексу України про посягання на територіальну цілісність і недоторканість України, яка передана для подальшого розслідування з ГУСБУ України в Автономну Республіку Крим.

У той же час, лідер "Студентського братерства" Олег Яценко заявив, що представники декількох проросійських організацій і партій напали на пікет, який члени "Студбратства" проводили біля штабу Чорноморського флоту Росії.

"У ході нападу на пікет зламали український прапор, а деяким студентам, у тому числі й дівчині, нанесені побої", - заявив тоді Яценко агентству "Інтерфакс-Україна". За його словами, троє з нападників були затримані міліцією і обом сторонам довелося давати свідчення по інциденту.

Як ми бачимо, ситуація в Криму не тільки не стабілізувалася до початку 2006 року, а навпаки погіршилась, і питання про від’єднання Кримського півострова постало ще гостріше.

Було направлено запит про приєднання Криму до Росії, але вже невдовзі депутат Державної думи Росії Костянтин Затулін заявив про відкликання цього запиту. Причиною цього російський депутат назвав помилку, виявлену при перевірці тексту доручення про направлення запитів. Помилку допустив депутат Держдуми Росії від фракції ЛДПР, що ініціював запити до російського уряду відносно Криму.

Зокрема, як зазначив тоді "5 канал", помилка полягає в тому, що термін дії нині чинного договору між Росією й Україною про взаємне визнання кордонів закінчується не найближчи часом, а лише в 2009 році. Тому всі документальні запити, які почали робити в зв’язку з дорученням, зараз припинені.

Наприкінці тижня Держдума Росії вирішила, що запросить в уряді цієї країни інформацію про заходи щодо повернення півострова Крим до складу Російської Федерації. У Міністерстві закордонних справ України вважають провокацією запит Держдуми РФ до уряду Росії про можливості приєднання Криму до РФ відповідно до договору 1774 року. "Ми не вважаємо потрібним коментувати подібну провокацію", - заявив 30 травня керівник прес-служби МЗС України Василь Філіпчук.

Блок партій "Наша Україна" виступив з засудженням "історико-популістських маніпуляцій" Державної думи щодо статусу Автономної Республіки Крим. Також Держдуму засудила і Комуністична партія України.

Крім того, Українська республіканська партія "Собор" називає ініціативи Держдуми "правовим цинізмом". Водночас Партія регіонів висловила переконання, що схожі політичні декларації викликають здивування і нічого доброго в зміцнення добросусідських відносин між Україною і Росією принести не можуть.

На початку червня виконувач обов’язків секретаря Ради національної безпеки і оборони України Володимир Горбулін вважає, що ситуація в Криму не є загрозою національній безпеці, проте є серйозним викликом.

“Сьогодні Крим – це епіцентр, і там є все що завгодно – і міжетнічні, і міжконфесійні протиріччя, і зубожіння населення. І про це треба думати», - наголосив В.Горбулін. Він підкреслив, що зараз владі невідкладно потрібна державна програма щодо розвитку Криму.

А вже наприкінці місяця, а саме 22 червня, відбулась глобальна сутичка між кримськими татарами та активістами проросійської організації. Сутичка сталася під стінами Апеляційного суду Автономії, де розглядають справу декількох кримських татар. Їх засудили за побиття журналістів в кримському селищі Симеїз в березні 2004 року.

Партія «Руський блок» і «Руська община Криму» проводила мітинг. Кримськотатарських пікетувальників було понад тисячу осіб, активістів же партії «Руський блок» і «Руської общини Криму» - всього близько 70-ти. Учасників обох акцій розділяв ланцюг правоохоронців. Нині мітингвальники з обох боків звинувачують один одного у провокаціях. Заступник начальника Головного управління МВС України в Криму Микола Федорян запевняє, що бійку почали саме кримські татари, щоб перешкодити проведенню суду.

Через тиждень ситуація наберая нових поворотів. 28 червня 2006 року, в 10-ту річницю ухвалення Конституції України, представники громадської організації «Народний фронт «Севастополь-Крим-Росія» організували в Сімферополі акцію з вимогою виключити з Основного Закону 10-й розділ, де міститься згадка про Автономну республіку Крим і Севастополь як території Української держави.

Акція, в якій взяли участь близько 100 осіб, - переважно пенсійного віку, проходила перед будівлею Верховної Ради АРК. Мітингуючі тримали в руках прапори Росії, Криму й імператорського дому Романових.

Як заявив на мітингу один із лідерів «Народного фронту «Севастополь-Крим-Росія» Святослав Компанієць, Конституція України є «мертвонародженим документом, який зневажає основні громадянські права кримчан».

Представники громадської організації заявили, що Крим і Севастополь були анексовані Україною у середині 90-х років XX сторіччя. В зв'язку з цим учасники мітингу вимагають повернути Крим і Севастополь під юрисдикцію Росії.

Учасники акції заявили, що кримчани повинні жити тільки за Конституцією Криму, прийнятою в травні 1992 року. На думку активістів «Народного фронту «Севастополь-Крим-Росія», дана Конституція надавала більше прав і свобод жителям автономії. Також учасники мітингу зажадали відновлення посади президента Криму. Крім того, «Народний фронт «Севастополь-Крим-Росія» закликав першого і єдиного Президента Криму Юрія Мєшкова, який був президентом Криму в середині 90-х років, повернутися з Росії і «навести на півострові конституційний лад».

Крім того, на мітингу представники «Народного фронту «Севастополь-Крим-Росія» демонстрували сімферопольцям маленьку чорну труну, в якій лежав текст Конституції України, а на кришці труни був приклеєний плакат: «Народному Президенту України Віктору Андрійовичу Ющенку від Народного фронту «Севастополь-Крим-Росія». «Ми цю труну з Конституцією України, яку ми не визнаємо, сьогодні ж відправимо бандероллю Ющенку - хай радіє», - заявив активіст організації, лідер Керченської організації Російської громади «Вітчизна» Олександр Ткаченко.

Перед цим у березні Народний фронт «Севастополь-Крим-Росія» розпочав акцію «Україна без Криму!», направлену на «повернення півострова під юрисдикцію Російської Федерації правовим шляхом». Активісти організації попросили севастопольців і кримчан направляти позовні заяви до суду з вимогою до парламенту України виключити з Конституції згадку Криму і Севастополя як територій Української держави.

2 липня 2006 року, в день, коли суд вирішував змінювати чи ні вирок 6 кримським татарам, засудженим у справі «Симеїз-Коттон», стався інцидент. Кримінальну спарву було порушено в березні 2004 року, коли кілька учасників самозахоплення землі на околицях Симеїза напали на операторів російського «Першого каналу» і українського «Інтера». А за два тижні в сімферопольському барі «Коттон-клуб» сталася бійка, в якій брали участь ті самі кримські татари. Постраждало 9 людей, деякі дістали ножові поранення.

Міліція запевняє, що під час цієї сутички біля стін апеляційного суду Криму постраждало 10

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: