Передумови третьої хвилі української еміграції. Особливості поселення українців у Канаді
Переселенську повоєнну еміграцію до даної країни найчисленнішою вважають в 1947–1954 роки, коли серед новоприбульців значний відсоток належав інтелігенції. Сюди переселились висококваліфіковані професіонали – педагоги, лікарі, економісти, інженери, адвокати, викладачі університетів. Вони внесли пожвавлення в суспільно-політичне та культурне життя українців у Канаді та започаткували розвиток нових організацій.
Серед емігрантів другої хвилі була справжня культурна еліта: поети, письменники, журналісти. Так, в 1952 році до Канади прибув С. Ковальський – письменник, який оселився у Торонто. Він видав збірки «Передгір'я» (1953), «Поеми» (1956) та інші. Впродовж цього періоду переселились такі письменники: У. Самчук, В. Левицький, Ф. Одрач, Ю. Тарнович, П. Волиняк, Л. Білецький, І. Багряний, В. Бойчук та багато інших [33].
Значну увагу привертають до себе й українські митці та художники цього періоду. До них належать митець-декоратор І. Курачка-Армашевський (в Канаді з 1948 року); графік В. Баляс; художники Л. Перфецький, В. Залуцький, В. Доброліж, В. Курилик, Черешньовський та інші.
У післявоєнний період у Канаді поселилась значна кількість українських музичних митців, серед яких диригенти: Ю. Гнатюк, Т. Кондрацька, В. Колесник, С. Гумунілович, З. Лавришик; оперні співаки: О. Бала, Л. Білошицький, М. Василенко, Н. Лисанюк та багато інших [30]. В Канаду емігрували і театральні артисти та режисери фільмів, постановники, які розвивали українську культуру.
Завдяки українській інтелігенції в еміграції поряд із повсякденним життям розвивалось і культурне життя. Відкривались українські школи, для юнацтва створювались різні молодіжні об'єднання: СУМ-Пласт, ОДУМ СУСТ тощо. Українська мова починала звучати в університетах Канади. В цей же час (1949 р.) в Канаді утворено осередок Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ – Канада).
Отже, третя хвиля еміграції в Канаді була досить своєрідною. Її швидше можна охарактеризувати як неповернення на Батьківщину з політичних причин, ніж бажанням знайти краще життя в розвиненій демократичній країні. Серед переселенців переважали ті, хто після війни опинився в таборах для біженців та «переміщених осіб», у західних зонах окупації Німеччини, Австрії та Італії. Загалом у 1947–1953 роках до Канади прибуло понад 30 тисяч українців [34].
Еміграція з Європи в післявоєнний період до Канади була цілком природним явищем. Там перебували українці перших двох хвиль, які надавали допомогу переміщеним особам.
Виходячи з вищевикладеного, ми можемо підвести підсумки. Історія української еміграції в Канаді – складова частина історії України. У післявоєнний період політичні мотиви стають домінуючими. Гоніння діячів науки і культури, з постійними пошуками «ворогів народу», призвело до утворення велетенської армії переміщених осіб у період Другої світової війни. За своїм соціальним статусом основну кількість емігрантів складають військовополонені, «остарбайтери», люди, не згодні з радянським режимом, і втікачі з сибірських каторг, котрі якимось чином змогли перейти лінію фронту.
Для постійного місця проживання наші співвітчизники найбільше облюбували демократично розвинену країну Північної Америки – Канаду, саме туди в різні періоди еміграції переселилось найбільше українців.
З перших років еміграції українці налагоджували громадське й культурне життя. Для задоволення своїх духовних потреб вони створювали українські школи, хорові колективи, драматичні гуртки тощо. Такому поступу сприяв значний приплив високоосвіченої інтелігенції третьої хвилі еміграційного процесу. Вони – науковці, поети, інженери – поповнювали соціальний прошарок низькооплачуваного населення міст, в день працюючи двірниками, прибиральницями, низькокваліфікованими робітниками фабрик, а у вільні хвилини готуючи свої дослідження.
Щоб не розпорошити на низькооплачуваних роботах свій освітній потенціал, українці, вивчивши мову, шукали достойне місце серед громадян країн, де оселилися.
У той час, коли на чужині наші співвітчизники своїми науковими працями та технічними винаходами заявили про себе всьому світові, в СРСР тема історії української еміграції взагалі – як складової частини історії України – була, по суті, під забороною. Тому існує нагальна потреба у детальному вивченні реальних історичних масштабів та умов поселення, сфер зайнятості громадсько-політичної діяльності української спільноти у Канаді, в інших країнах поселення.
Уже сьогодні потрібна широка програма та методика соціологічних досліджень українських спільнот у Канаді. Етносоціологічні дослідження можна проводити як через етнічні організації осіб українського походження, так і через релігійні та державні установи.