Виявлення грубих результатів вимірювань
,
(2.24)
де
- відповідно
СКВ (або їх оцінки
)
j-ї та l-ї складових
випадкової
похибки:
;
- нормована
взаємна кореляційна
функція, або
коефіцієнт
кореляції:
.
Переходячи у формулі (2.23) до СКВ випадкових похибок з урахуванням (2.24), одержимо вираз для обчислення СКВ сумарної випадкової похибки за її складовими
.
(2.25)
Звернемо увагу на те, що ця формула підсумовування випадкових похибок є універсальною, оскільки СКВ (і дисперсія) не залежить від закону розподілу похибок.
Відзначимо,
що строго врахувати
всі кореляційні
зв’язки, а отже,
і точно визначити
коефіцієнт
кореляції між
похибками
досить складно
і не завжди
можливо. Так,
коефіцієнт
кореляції між
величинами
визначається
виразом
,
де
- результати
q-го спостереження
величин
,
відповідно,
;

Застосування
формули (2.25) потребує
ускладнення
експерименту
і обчислювань.
Тому вона не
знаходить
широкого практичного
застосування,
а для її спрощення
користуються
нижчевказаними
рекомендаціями
щодо задання
коефіцієнта
кореляції
![]()
За степенем
корельованості
випадкові
похибки слід
розділити лише
на два види:
сильно корельовані
і слабко корельовані.
Умовною границею
між сильною
і слабкою кореляціями
випадкових
похибок вважають
умову
.
Враховуючи
це, до сильно
корельованих
належать похибки,
для яких
,
і для них приймають
.
Прикладами
сильно або
жорстко корельованих
похибок є похибки,
викликані
однаковою
причиною (загальним
джерелом живлення,
майже однаковим
впливом змінювання
температури
і т.п.), і в інших
випадках, коли
тісні кореляційні
зв’язки між
похибками явно
проглядаються.
До слабко
корельованих
належать похибки,
для яких
і для них приймають
.
Такі похибки
звичайно викликаються
різними причинами,
причому такими,
що не мають між
собою явного
зв’язку. Вони
також називаються
незалежними.
Проміжні значення
коефіцієнта
кореляції,
тобто крім
або
,
при оцінюванні
випадкової
похибки, як
правило, не
використовуються.
У практиці
вимірювань
здебільшого
мають справу
з незалежними
випадковими
похибками, для
яких
і формула (2.25)
набуває вигляду
(2.26)
Якщо СКВ похибки
визначити у
відносних
одиницях, то
(2.27)
де
- відносне
СКВ j-ї складової
похибки.
Інколи для
спрощення
розрахунків
переходять
від підсумовування
дисперсій (або
СКВ) випадкових
похибок до
підсумовування
максимальних
(допустимих)
значень абсолютних
похибок
.
Тоді аналогічно
формулам (2.22) і
(2.26) маємо
(2.28)
Формула для
СКЗ сумарної
випадкової
похибки
дає завищену
оцінку в порівнянні
з (2.26), але ця оцінка
більш вірогідна,
ніж "оцінка
зверху"
.
Таким чином, арифметичне підсумовування використовується для грубої оцінки сумарної похибки, названої "оцінкою зверху" (або за максимумом), і при випадковому характері похибок. Воно зводиться до підсумовування максимальних значень окремих складових похибок. При такому підході передбачається, що всі складові випадкової похибки мають одночасно і максимальне значення, і однаковий знак. Очевидно, ймовірність такого збігу дуже мала, тому арифметичне підсумовування дає завищену оцінку сумарної випадкової похибки, і похибка цієї оцінки буде тим істотніша, чим більше число складових підсумовується. Тому арифметичне підсумовування випадкових похибок можливе при грубій оцінці сумарної похибки, коли вона містить 2-3 складових.
Переходячи в (2.28) до відносних похибок, маємо


де ![]()
При умові
формула (2.25) набуває
вигляду
,
(2.29)
де знак "+" означає,
що для складових
з позитивною
кореляцією
(
)
СКВ
треба брати
зі знаком "+",
а для складових
з негативною
кореляцією
брати зі знаком
"-".
Знак модуля
належить до
.
Зокрема, при
підсумовуванні
двох складових
випадкової
похибки, СКВ
яких
,
з (2.29) маємо
,
тобто наявність
жорсткої кореляції
(
)
між випадковими
складовими
похибки приводить
до переходу
від геометричного
їх підсумовування
до алгебраїчного.
Таким чином, при виборі того або іншого методу (правила) підсумовування складових похибки визначальною ознакою є не розділ їх на систематичні і випадкові, а ступінь (рівень) кореляційних зв’язків: сильний або слабкий.
Якщо для складових
випадкової
похибки задано
границі довірчих
інтервалів
і довірчі ймовірності
,
то СКВ кожної
із складових,
згідно з виразом
(2.9), знаходять
за формулою
.
Якщо всі складові
випадкової
похибки підлягають
однаковому
закону розподілу
і мають однакову
довірчу ймовірність
P, тоді
і
.
При нормальному
законі розподілу
всіх складових
або при кількості
складових n і
5 сумарна випадкова
похибка має
нормальний
закон розподілу.
Отже, її границі
довірчого
інтервалу з
довірчою ймовірністю
P можна визначити
так:
.