Розрахунок технічних параметрів радіолокаційної станції (РЛС)
спектральна
щільність
внутрішнього
шуму;
- коефіцієнт
розрізнення;
- база зондуючого
сигналу;
- коефіцієнт
втрат в системі.
В рівнянні
віддалі дії
(1.17) входить коефіцієнт
підсилення
антени, який
наряду з іншими
заданими параметрами,
що входять в
(1.17), забезпечує
виявлення цілі
із заданими
ймовірностями
та
на
.
Для цілей,
що мають кут
місця
в межах
,
віддаль виявлення
повинна бути
і, отже,
.
В той же
час, оскільки
максимальна
висота цілі
обмежується
величиною
і
,
то для цілей,
що летять на
висоті
і мають кут
місця
в межах
,
максимальна
віддаль між
РЛС і ціллю
буде менше ніж
.
Із рис.1
бачимо, що для
.
.
(1.18)
Тому для
кутів
в межах
для забезпечення
виявлення
цілей, що летять
на висоті
із заданими
ймовірностями
та
може бути менше
ніж
.
Вказаним умовам
задовольняє
антена, яка має
для кутів місця
коефіцієнт
підсилення
,
а для кутів
- коефіцієнт
підсилення
.
(1.19)
Таку антену називають косеканс-квадратною. Відомі кілька способів побудови косеканс-квадратної антени. В найбільш поширеному з них верхня половина відбивача являє собою параболу. Вона відбиває енергію опромінювача, що розміщується в фокусі параболи, в напрямках, які паралельні осі антени, як у звичайної параболічної антени. Нижня частина відбивача трохи відрізняється від параболи. Вона видозмінена у такий спосіб, щоб частина енергії випромінювача відбивалась вверх по відношенню до осі антени.
Коефіцієнт підсилення параболічної антени із плоским променем розраховується за формулою:
,
(1.20)
де
,
,
.
Отже,
.
Коефіцієнт
підсилення
косеканс-квадратної
антени
з тією ж апертурою
як і у параболічної
для кутів
буде трохи
меншою, ніж
розрахований
за формулою
(1.20), і визначається
співвідношенням:
.
(1.21)

Для суміщеної
антени при
коефіцієнті
корисної дії
ефективна площа
антени визначається
як:
.
(1.22)

Тому по
розрахованому
значенню
(1.21) і формулою
(1.22) можливо розрахувати
ефективну площу
косеканс-квадратної
антени:
.
(1.23)

Наближені лінійні горизонтальний та вертикальний розміри косеканс-квадратної антени розраховуються за формулами:
;
(1.24)
(1.25)
де кути підставляються в градусах.
1.5 Розрахунок енергії зондуючого сигналу
Оскільки
перед РЛС, параметри
якої потрібно
розрахувати,
відповідно
до вихідних
даних не ставиться
задача розрізняння
цілей за радіальною
швидкістю, то
в ній можна
застосувати
узгоджену
внутріперіодну
обробку і
некогерентну
міжперіодну
обробку
- імпульсної
пачки. Для цього
випадку максимальна
віддаль дії
визначається
співвідношенням:
(1.26)
де
- імпульсна
енергія випроміненого
імпульсу, Дж;
- коефіцієнт
втрат при
некогерентній
обробці послідовності
із N імпульсів;
- граничне відношення
сигнал/шум на
виході узгодженого
з одним із імпульсів
фільтру, який
забезпечує
потрібну якість
виявлення при
когерентній
обробці.
З урахуваннями
(1.26) енергія зондуючого
сигналу в одному
імпульсі
визначається
співвідношенням:
.
(1.26)
.
Енергія
- імпульсного
пакету, що
приймається,
буде рівнятись
.
(1.27)
Із розрахованої
енергії
і заданої потужності
можна визначити
протяжність
одного радіоімпульсу
зондуючого
сигналу
.
(1.28)
Для перевірки
коректності
приведених
розрахунків
необхідно
виконати контрольний
розрахунок
:
,
(1.29)
,
і визначити відносну похибку:
.
(1.30)
.
(1.31)
Перевіряємо виконання умови
(1.32)
Умова виконується.
2. Вибір і опис зондуючого сигналу
2.1 Вибір зондуючого сигналу
Коефіцієнт
стиснення
сигналу (база)
визначається
як добуток
ширини його
спектру на
тривалість:
(2.1)
Характер та якість інформації, що вилучається РЛС з прийнятого коливання, залежать від структури та властивостей зондуючого сигналу. Призначення РЛС в значній мірі визначає властивості зондуючого сигналу, тому що навіть теоретично не існує радіолокаційного сигналу, який би ідеально підходив би для будь-яких застосувань.
На вибір зондуючого сигналу впливають віддаль виявлення цілей, роздільна здатність РЛС, невизначеності різного виду, точність визначення параметрів радіолокаційного сигналу, практичне виконання пристроїв генерації, випромінювання та обробки сигналу та інші загальні вимоги. Ці фактори часто суперечать один одному (як теоретично, так і практично). Тому при виборі зондуючого сигналу часто доводиться вдаватися до компромісних рішень.
Виходячи
із оптимізованих
даних, отриманих
у п.1 зондуючий
сигнал повинен
бути складним
база якого
дорівнює
.
При такій базі
краще вибрати
біфазний сигнал
(БФ), оскільки
при малій базі
сигналу, спектр
ЛЧМ-сигналу
є нерівномірним,
що призводить
до важкості
реалізації
узгодженого
фільтру.
Біфазний
сигнал на основі
кодів Баркера,
які при непарних
існують лише
при
,
що витікає з
виразів: при
парному
:
(2.2)
при непарному
:
(2.3)
Кореляційна
функція кодів
Баркера при
F = 0:
:
(2.4)
Іншим перерізом цієї функції (площиною t = 0) є:
(2.5)
яке приводить до рівняння:
.
(2.6)
При цьому побічні максимуми менші головного максимуму приблизно в 5 разів. Складні сигнали кодів Баркера також мають наступні переваги перед іншими складними сигналами:
відносно малу тривалість головного викиду;
переважно велике перевищення центрального викиду над боковими;
Отже
послідовність
коду Баркера
для
наступна:
| N |
|
|
|
|
|
|
|
| 7 | +1 | +1 | +1 | -1 | -1 | +1 | -1 |
2.2 Автокореляційна функція сигналу
Розрахунок
кореляційної
функцій зводиться
до знаходження
її значень в
дискретних
точках, що
відповідають
часовим зміщенням,
кратним тривалості
одиничного
імпульсу
.
Останнє не важко зробити за допомогою ромбовидної таблиці. У боковому стовпці записується послідовність зверху вниз.
Якщо в строчці бокового стовпця стоїть +, то перепишемо без зміни цю послідовність у горизонтальну строку, а якщо на вказаному місці стоїть - , то змінимо знаки усіх її елементів:
| - | - | - | - | + | + | - | + | ||||||
| + | + | + | + | - | - | + | - | ||||||
| - | - | - | - | + | + | - | + | ||||||
| - | - | - | - | + | + | - | + | ||||||
| + | + | + | + | - | - | + | - | ||||||
| + | + | + | + | - | - | + | - | ||||||
| + | + | + | + | - | - | + | - | ||||||
| -1 | 0 | -1 | 0 | -1 | 0 | +7 | 0 | -1 | 0 | -1 | 0 | -1 |
Склавши елементи кожного вертикального стовпця, визначимо значення автокореляційної функції цієї послідовності в дискретних точках.
Побудувавши ці значення на графіку, отримаємо автокореляційну функцію послідовності, яка відрізняється від нормованої автореляційної функції лише масштабом по осі ординат.
Викладена методика є по суті матричним представленням виразу:
(2.7)
Графік автокореляційної функції сигналу представлений на рис.3:

Рис.3
2.3 Функціональні схеми пристроїв генерації та обробки зондуючого сигналу
Сигнал,
маніпульований
за фазою на
по закону коду
Баркера можливо
отримати порівняно
простими засобами.
Для цього можливо
використати
балансний
модулятор (БМ),
що живиться
від генератора
високої частоти
(ГВЧ) і маніпульований
послідовністю
відеоімпульсів,
що кодуються,
які відтворюють
закон зміни
комплексної
амплітуди
сигналу:

Послідовність
же кодованих
амплітуд сигналу
можна отримати
шляхом алгебраїчного
(з врахуванням
полярності)
сумування
імпульсів,
знятих з відводів
лінії затримки
загальної
тривалості
,
на вхід якої
поступає прямокутний
імпульс тривалості
.
Лінія затримки
має
відводів, які
забезпечують
затримку на
величину кратну
.
Імпульси отримані
з початку лінії,
з усіх кінців
відводів та
кінця лінії,
складаються
у суматорі з
вагою, що відповідає
значенню члену
коду Баркера.
В наслідку
цього підсумування
з’являється
послідовність
кодованих відео
імпульсів
(рис.5).
Функціональна схема такого пристрою приведена на рис.4 (ГОИ - генератор одиночного імпульсу):

Рис.4

Рис.5
При маніпулюванні послідовністю відеоімпульсів балансного маніпулятора і подачі на його вхід коливань високої частоти на його виході з’являється сигнал, фаза якого маніпульована за законом кода Баркера.
Слід замітити, що розглянута вище методика розрахунку автокореляційної функції огинаючої фазоманіпульованого сигналу детально відтворює механізм проходження цієї огинаючої крізь багатовідвідну лінію затримки і суматор із дзеркальним відносно коду сигналу законом підсумування сигналу у відводах. Лінія затримки і суматор (рис.5) входять до складу РОФОС (радіочастотного оптимального фільтру для одиночного сигналу).

Рис.6
3. Розрахунок реальної розрізняльної здатності та потенційної і реальної точності
Розглянемо одноканальну імпульсну некогерентну РЛС кругового огляду, структурна схема якої має вигляд (рис.3.1).

Рис.3.1 Структурна схема РЛС кругового огляду
Такі станції
дозволяють
виявляти цілі
та визначати
їхню дальність
і азимут
у межах зони
огляду, обмеженою
максимальною
дальністю
та шириною ДС
у вертикальній
площині
.
По азимуту ДС
обертається
з постійною
швидкістю,
здійснюючи
за час одного
оберту
круговий огляд.
Для візуальної індикації двох координат цілі необхідний двовимірний індикатор кругового огляду (ІКО) з яскравістною оцінкою цілі. В ІКО звичайно застосовується ЕПТ із електромагнітним відхиленням променів. Імпульсні сигнали з виходу приймача подаються на керуючий електрод ЕПТ і збільшують яскравість світіння екрана під час їхньої появи.
Розгорнення дальності здійснюється за допомогою котушки, що відхиляє, що створює магнітне поле, що рівномірно переміщає електронний промінь від центра екрана ЕПТ до краю по радіусу. Азимутальне розгорнення, тобто кругове обертання променя, що розгортає, дальності синхронно з антеною, створюється або обертанням котушки, що відхиляє, за допомогою системи дистанційної передачі кута (СДПК), або за допомогою спеціально формованих напруг, що відхиляють, живильні нерухомі котушки, що відхиляють. У якості СДПК часто використається слідкуюча сельсинна система із грубим і точним каналами, що забезпечують досить високу точність передачі.
Механізм формування зображення на екрані ЕПТ пояснюється рис.3.2:

Рис.3.2 Механізм формування зображення на екрані ЕПТ
При обертанні антени, коли починається опромінення цілі (напрямок 1), на відповідному радіусі розгорнення під дією імпульсу цілі виникає яскрава крапка (амплітуда сигналу характеризується відрізком АВ діаграми спрямованості). На розгорненні також є менш яскраві масштабні крапки.
Обертання антени по годинній стрілці рівносильно переміщенню цілі у зворотному напрямку, так, що