Діяльність першого професійного театру Полтави
Дознание в сем последнем случае с целью выяснения виновных производится, и по окончании таковое будет препровождено тому же начальнику жандармского управления. Означенные листки прилагаются.”*
Як бачите, суспільні події Росії - України завжди перегукувались. І це помітно навіть в невеликих містечках нашої країни. Театр в данному випадку - як ланцюжок, що зв`язує дві країни. Отже, знову і знову переконуємось, що роль театру дуже важлива. Адже він не тільки збагачував духовну палітру глядачів того часу, але й відтворював важливі події.
Глава 4. Біографічна сторінка життя деяких відомих акторів
Полтавського театру Котляревського.
4.1. Викуп актора - кріпака Щепкіна з неволі за допомогою
полтавського театру.
Щепкін переніс на російську сцену справжню
малоросійську народність,з усім ії гумором і
комізмом. До нього ми бачили у театрі лише
грубі фарси, карикатуру на співучу,поетичну
Малоросію,Малоросію,яка дала нам Гоголя!
Щепкін тому міг це робити,що його дитин -
ство і молодість минули на Україні,зріднили-
ся з ії звичаями і мовою.
О. Аксаков *
Думки Аксакова підтримуеться зараз багато людей. Щепкін належить до того ряду особистостей, які перші донесли українську мову в життя, зробили ії на рівні з іншими мовами, а може даже й вище. В тому ряду з Михайлом Семеновичем Щепкіним можна побачити незрівняного Івана Петровича Котляревського з його “Енеїдою” і “Наталкою-Полтавкою”, Тараса Григоровіча Шевченко з невмерущим “Кобзарем”, Григорія Квітку-Основ`яненка, директора Харківського театру, автора комедії “Сватання на Гончарівці”... У двох з цих чоловіків-мовоносців доля починаеться однаково: талановиті кріпаки, зустрічаючись з великими майстрами культури, вражають їх своїм талантом. Це - Т.Шевченко і М.Щепкін. Я хочу розповісти про останнього. Звичайно, я не буду розмальовувати,користуючись епітетами, все життя актора, я доторкнусь лише до тої сторінки його постійного щоденника, яку він сам назвав “В Полтаве”.**
* Аксаков О. Критичні статті. - Київ. - 1968 -с. 22
** ЩепкинМ.С.(1788-1863г.)Запискиего, письма,рассказы,материалы для биографии и родословная.-С.Петербург.-1914 г.
Отже, як вам вже відомо з I і II глави, трупа Штейна була запрошена Репніним в 1818 році, за рік до “ Наталки - Полтавки”. Актори приїхали з великого гучного Харкова і маленька затишна Полтава їм сподобалась з першого погляду. І не дивно з такими добрими хозяювами, як Котляревський, Імберг і Репнін, наше місто не могло не приваблювати харківчан. Крім того глядач полтавський був ще “дикарем” у театральній сфері, було багато чого показувати. Загалом актори прийнялись за діло з ентузіазмом. Крім того, рівень вистав полтавського театру був вищий, ніж у Штейна: адже життям театру заправляв Іван Петрович.* Саме тут безпосередньо з участю Репніна Щепкін був звільнений від кріпосної залежності; лише завдяки впливу Репніна він минув загрозу бутиикупленим спадкоємцем Волькенштейн, хозяїном того кріпосного театру, де розгорнулась трагедія “сороки-воровки”, С.М.Каменським, час від час купувавшим кращих кріпосних акторів.* Талант Щепкіна бачили не тільки працівники театру і князь Н.Г.Репнвн, всім глядачам сподобався цей маленький чоловік, так виразно передаючий образ вого героя. А як же почалась сценічна кар`єра Щепкіна? Про це відомо дуже багато, але я все ж таки розповім, на мій погляд, декілька дуже цікавих фактів про великого артиста. Певно, вже в провінціальну пору сприйняття комічного у Щепкіна еволюціонувало і ускладнювалося. Коли влітку 1810 року на Корінной ярмарці трупу Барсових бачив наш причепливий мандрівник І.М.Долгорукий, йому не сподобалося і там теж. Цьому столичному театралу актору кинулось ввічі те, що все в виставі було балаганним, скоморошеським. Але це не той спогад критичного глядача, який я помістила до II глави. Там і трупа інша (керівник-Калиновський), і місто дії - Кременчук. А тут - Харків, трупа Барсових, основним жанром якої була шкільна драма.* Треба відмітити,що саме у колі харківських акторів Щепкін отримав своє перше артистичне виховання; і тут він виступав вперше.
* Михаил Семенович Щепкин.Жизнь и творчество.- М.-1984 г.-1 том -с. 435
В своїх записках Михайло Семенович багато сторінок присвятив цім фактам, але річ про інше. Отже, за враженням Долгорукого, дослідники мають гадку, що тим самим коміком-бутафором, про якого пише наш мандрівник, був молодий Щепкін, і що він поступаючись публиці,яка “здесь,как и везде, любит скоморошество, дурачился що всей мочи”, коли в ролі сажотруса в опері “Князь-сажотрус” весь в сажі вилізав з камину й витирав обімича княжеським мереживом. За спогадами очевидців, Щепкін в ті роки в комічних ролях любил імітувати знайомих, вдаватися до утворення портретних карикатур і таке інше.* Як мені здається , Щепкін народився актором. Він настільки полюбляв грати, що не минав щодної можливості отримати хоч мізерну, але роль. Але мізерних ролей в його житті було дуже небагато. Як згадує брат артиста, Абрам Семенович Щепкін: “Во все продолжение существования Полтавского театра г.Щепкин участвовал во всех без исключения представлениях; положительно ни один спектакль не проходил без его участия. Лучшими ролями считались почти все, в которых он участвовал, потому что он каждую роль одушевлял и оживлял игрой своей- и притом всегда был верен”.** І так вважав не тільки А.С.Щепкін. Котляревський спеціально для Михійла Семеновича написав роль виборного в “Наталці” і головну роль в “Москалі”. Але, як не дивно, найбільш глядачам Щепкін подобався не в ціх геніальних творіннях драматурга, а в п`єсі “Жидовская корчма”, де у головній ролі єврея він копиював тогочасного полтавського міського голову О. Зеленського, який був євреєм. Це не дуже подобалось останьому, і він заручився платити кожний рік трупі по дві тисячі, тільки щоб п`єсу зняли з репертуара, на що актори погодились. Коли Репнін узнав про це, він наказав артистам ще частіше грати цю п`єсу, а Зеленський, щоб не гнівити “верхи”, повинен був ходити на прем`єри.***
* Михаил Семенович Щепкин. Жизнь и творчество.-М.-1984 г. - 2 том -с. 31
** Гріц Т.С. Михайло Семенович Щепкін.- М.- 1966- с.43
*** Павловский И. Заботы кн.Н.Г.Репнина о Полтавском театре и о выкупе артиста Щепкина. Оттиск из журнала “Киевская старина”.-К.--1905 г.
Щепкін одержував 1500 крб. у рік. Після нього найкращими акторами в театрі були Барсов, Угаров та також примадонни Пряженковська й Медведева.* Князь Репнін, визнаючи за Щепкіним сценічний талант, звернувся до його власниці - поміщиці Курської губернії Ганни Абрамівни Волькенштейн з проханням про викуп артиста-кріпака.
“Человек ваш, Михаил Щепкин, находящийся на условии при Полтавском театре, отправляется к вашему сиятельству в последствии приказания вашего. Я, пользуясь случаем, считаю долгом свидетельствовать Вам о хороших свойствах его и что он, отличаясь всегда чрезвычайным талантом в представлении назначеных ему ролей, доставляет тем приятнейшее удовольствие Полтавской публике, почему я и убеждаюсь покорнейше просить Вас позволить ему, Щепкину, возвратиться к своей обязанности.** У відповідь на це прохання графіня Волькенштейн писала: “Хотя сей человек по своим назначениям в землемерной науке мне крайне нужен, но, желая вашему сиятельству, как мною почитаемой особе, услужить, увольняя его к Вам с покорнейшей просьбой, что когда он, Щепкин, мне необходим будет, то чтобы тогда отпустил его ко мне.” **
Князь Репнін після того листування вирішив викупити Щепкіна.Це стало відомо братові графині.Переговоривши з нею, він написав актору, що “графиня желает дать вольную вашей фамилии на 8 тисяч”.**
* Самсоненко С. Літопис театру. // Зоря Полтавщини.-1972 р.- 12 травня.
** Бузинний О.Т. До історії театра в Полтаві. Викуп з неволі М.С.Щепкіна (за архівними матеріалами).Записки Полтавського інституту народної освіти, т.4 за 1926-1927 академічний рік. - Полтава.--1927- с. 43-56
Це були дуже великі гроші для Щепкіна, починаючого кріпосного актора, та й для Рєпніна теж. Він звертаеться до Волькенштейн з таким листом: ”Ныне же видя из письма братца вашего Петра Абрамовича к нему, Щепкину, что ваше сиятельство соизволите оказать ему и семейству его милость, предоставляя ему право воспользоваться свободою через взнос 8000 рублей, я вновь обращаюсь к вашему сиятельству и прежде всего хочу уверить вас что свойства и поведение Щепкина суть лучшими его достоинствами; благодаря его к милостям вашим обратила прежде всего на него мое внимание, но, действительно, талант его заслуживает
одобрения предоставления ему всех способов образовать и усовершенствовать оный, к чему совершенно преграждается возможность, если он не будет свободным. Убеждаясь истиною онаго, я совершенно полагаясь на благороднейший образ мыслей ваших и то великодушие, которое вы доказываете, являя доселе неограниченные ваши Щепкину милости; прошу ваше сиятельство довершить початое вами благодеяние ему и услугу, смею сказать, обществу, предоставить ему и его семейству свободу и снизойти на умеренный о нем взнос за право, ему с семейством предоставленное.”* Іншими словами, Репнін прохав поміщицю знизити викуп до 4 - 5 тисяч, але вона не погодилась.** Щож, князь, не позбувшися надії, почав благодійну акцію. Щоб зібрати 8 тисяч, 23-го липня 1818 року Полтавським театром було поставлено спектакль “ В награду таланта актера Щепкина,для основания его участи”. Крім того, гроші збирали по підписному листу. Істинний підписний лист з 1818 року хранився у А.О.Імберха (співпрацівника Котляревського, другого директора полтавського театру) . Він вважав його вже загубленим, але в 1862 чи в 1863 році несподіванно знайшов його в своїх папірах і, знявши з нього копію, зробив на ній зауваження і роз`яснення об особах, приймавших участь у підписці, а орігінал мав намір неодмінно віддати самому Михайлу Щепкіну, з яким постійно був у самих дружніх стосунках, але актор помер раніше зустрічі з Імберхом і орігінал був переданий його спадкоємцям.*** ( Зараз цей лист зберігаеться в Московському Історичному музеї)Залишаеться додати, що Імберх мешкав у Петербурзі, де і закінчив свої дні в 1864 році. Всі документи стосовно минулого полтавського театру знаходились в його оселі. Хочу привести копію документа про викуп Щепкіна, в якому можна побачити істинну різноманітність чинів, призвіщ і кількості грошей.
* Павловский И.Ф. Заботы кн.Н.Г.Репнина о полтавском театре и о выкупе артиста Щепкина. Оттиск из журнала”Киевская старина”.-К.--1905 г.
** Момонт А. В награду таланта актера Щепкина для основания его участи.// Комсомолець Полтавщини.- 1990 - 11 грудня.
*** М.С.Щепкин.Записки его, письма, рассказы,материалы для биографии и родословная. - С.Петербург- 1914 г.
“ Креслы:
1. Кн.Репнин, начальник тамошнего края..........................................200
2. Егор Ильич Божанов...........................................................................50
3. Князь Сегрей Григорьевич Волконский..........................................500
Матвей Почека.....................................................................................50
Григорий Тарновский........................................................................250
Франс Реммерс......................................................................................50
Георгий Забела......................................................................................50
Андрей Петровский..............................................................................50
Неизвестный..........................................................................................25
4.Граф Потемкин.....................................................................................700
Машкевич..............................................................................................100
Галаган...................................................................................................100
Д. Алексеев.............................................................................................100
Прасковья Почекина............................................................................100
Полковник Альбрехт............................................................................100
5.Неразборчиво написанная фамилия....................................................50
Вильгельм Реммерс.................................................................................25
6.Алексей Будлянский, полковник.........................................................100
Кочубей...................................................................................................100
Дано..........................................................................................................50
7.Карпов Федот, купец из Харькова.......................................................30
Александр Полетика..............................................................................50
Катерина Забелина.................................................................................25
Николай Александрович.......................................................................50
Елисей Троцына......................................................................................50
Андрей Брежинский................................................................................50
Cвечко.......................................................................................................50
Оболонский .............................................................................................25
От графа Алексея Кирилловича Разумовского ................................300
8. Снова неразобранная Имберхом фамилия .......................................25
Маркевич................................................................................................25
Генерал-майор Десентлоран................................................................25
Неизвестный ..........................................................................................25
NN ..........................................................................................................30
9. Купец Федот Шелихов ........................................................................40
Филиппов ..............................................................................................25
Бесходарный .........................................................................................25
10. Нежинский грек Клеца.......................................................................25
Дмитрий Шемов .................................................................................20
Чарныш..............................................................................................100
Война....................................................................................................50
Война....................................................................................................25
11. Алексей петрович Фролов - Багреев, бригадир............................100
12. Александр Алексеевич Фролов-Багреев, тайный советник..........50
И.П. ......................................................................................................50
Велецкий...............................................................................................50
Миклашевская ....................................................................................10
13. От неизвестного(было подписано в оригинале, однако у Имберха обозначено, что это Кочубей).................................................................250
NN..........................................................................................................25
14. Гражданский губернатор Павел Тутолмин......................................50
Михаил Лесевицкий.............................................................................25 Таптыков - по переводе получить от полицмейстера Киценкова...1992
15. От инспектора немецкой колонии Высоцкого...................................25
От неизвестной ....................................................................................50
От неизвестных....................................................................................100
Макурин.................................................................................................25
Якубович................................................................................................10
От генерал-майора Гельфрейха............................................................25
16. От Павла Николаевича Ушакова,начальника пехотной дивизии...25
17. Александр Васильевич Косанов,предводитель Екатеринославской
губернии.................................................................................................25
Неизвестный ........................................................................................100
Левченков...............................................................................................50
Ильяшенко .............................................................................................25
Сахновский .............................................................................................25
Василий Галецкий..................................................................................25
В.Тарновская .........................................................................................25
18. Павел Иванович Кованько....................................................................50
19. Полковник Турский ..............................................................................25
20. Градский голова Авраам Зеленский..................................................100
А.Кандура...............................................................................................10
Бродский..........................................................................................100 .*
По цьому листу було зібрано 7 217 крб. Сам Щепкін написав:
“ Возвратясь в Полтаву, подписка продолжалась. С.М.Кочубей подписал 500 рублей, полковник Таптыков играл в карты на мое счастье и половину выигрыша подписал - 1 100 руб. Вся эта подписка поручена была кому то из канцелярии, и как это было не слишком аккуратно делано,то к тому времени, как он известил о возможности окончить дело, то собранных денег оказалось налицо 5 500 рублей, остальные недостающие деньги князь положил свои.
. * Михаил Семенович Щепкин. Жизнь и творчество.-М.-1984 г.-2 том
.
. И Новиков призвал меня к себе на дом и говорит, что князь поручил ему меня спросить, что нет ли у меня в Курске такого знакомаго человека, которому князь мог дать доверенность и переслать деньги для рассчета с опекуном, а равно и составить формальный акт. Я говорю, что в Курске есть человек, который меня всегда ласкал и давно знает, это директор гимназии И.С.Кологрив - он же был и директором театра, - и я уверен, что он, по доброте своей, не откажется похлопотать для моего счастья.” *
Кологрив, старинний приятель Щепкіна, звичайно не відказав, і гроші були передані Волькенштейн. Далі я з`ясувала цікаву історію, маючи перед собою дві різні книги: Павловського ”Заботы кн. Н.Г.Репнина о полтавском театре и о выкупе артиста Щепкина”, яку я придбала в обласній бібліотеці 1905 року видання, і “Записки” самого Щепкіна , його згадки про життя, отриману мною в архівах краєзнавчого музею, 1914 року видання. Розпочну зі спогадів артиста, де він розповідає: ” В исходе 1818 года, кажется в декабре, Котляревский известил меня, что все кончено и купчая крепость прислана князю.
Эта весть меня так озадачила, что я нескоро собрался с духом спросить, какая крепость, - ведь меня князь откупал, а не покупал. Наконец решился спросить и в ответ услышал вот что:
- Это , говорит , сделано по необходимости. Опекун спрашивал разрешения для продажи, следовательно, и акт должен состояться в такой же форме, а к тому же князь своих прибавил 3 тысячи рублей, которые ты обязан, разумеется, заслужить.
- Что же , - говорю я, - отца с семейством мне надо перевезти в Полтаву, то попросите князя, чтобы он написал к опекуну,чтобы он хотя ссудил поводами для перевозки моего семейства, а то в настоящем моем положении я не имею средств, а жить на два семейства тяжело,ибо по совершении купчей отец мой, вероятно, лишится тех пособий, которые получал от имения, как и вообще все дворовые люди.
- Об этом я, говорит, скажу князю.
- Да попросите, пожалуйста, чтобы до весны не лишали его, потому что тотчас нельзя ему отправиться. У него было хозяйство, скот, лошади, пчелы,- все это надо продать, хоть за бесценок.
- Хорошо, это все князь напишет.
И вот я, вместо свободы, опять крепостной, с тою только разницею, что прежде отец получал от управляющего делами, по назначению бывших господ, хлеб, крупу, дрова, сено и жил в своем доме, а теперь все это будет на моих руках: отец, мать, брат, четыре сестры, племянница, потом я с женой и тремя детьми, что составит несчастное число тринадцать. Какой из этого будет выход, один бог разгадает. Подумаю, что при двух тысячах жалованья, которые я получаю, с тринадцатью душами семейства, я никогда не выплачу князю три тысячи, которые я (очевидна помилка Щепкіна. Йдеться про князя Н.Г.Репніна - прим.автора) заплатил. Хотя в Полтаве жизнь и не дорога, но все этих денег не достанет на содержание семейства: одна квартира с дровами около 500 рублей, потом работница, потом на тринадцать человек чайку, сахарцу, потом пища, обувь, одежа. Ну,думаю,жена у меня мастерица шить, сестры будут помогать, бог даст, как-нибудь проживем, а в будущем,что бог даст.” Як бачимо, залишилась у Щепкіна тоді лише одна надія - на бога. Князь використал вигідну можливість викупити актора, але так, щоб останній ще якось залежал від нього. Ось що повідомлає Іван Петрович Котляревський у листі Рєпніну в його маєток в Яготіні:
“Сиятельнейший князь, милостивый Государь!
Письмо вашего сиятельства, которым было угодно меня удостоить, и условия господина Анненкова о выкупе Щепкина, я сему последнему показывал; он принял таковое вашего сиятельства благодарение со слезами признательности и вечной благодарности.”*
Це вже цікаво. Як мені здалося, у Михайля Семеновича не те, щоб сліз, але й вічної вдячності князю не було. Залишаеться гадати, чи Щепкін щось змовчав про свою розмову з директором Полтавського театру, чи Котляревський не так зрозумів реакцію актора. . .
Так чи інакше, Михайло Семенович не написав про своє подальше життя в Полтаві ані жодної сторінки у щоденнику, і чи віддав він Репніну ті 3 тисячи крб., чи ні - не відомо. На мою думку - все ж віддав, тому що коли в 1821 році одержав від князя відпустку, тобто дозвіл на від`їзд з міста, залишив в 1822 році Полтаву і прибув знову до Штейна, який на той час заснував трупу в Тулі.**
У
Щепкіна було
багато періодів
в житті: початок
його акторської
кар`єри дав
Курський театр,
потім - Харків,
трупа Барсова,
Калиновського,
Штейна, Полтавські
кони з Нальотовою
та Котляревським
і, вже пізніше,
Московський Малий театр, де він і закінчив свою творчу діяльність. Але вся молодість, весь розквіт Михайла Семеновича як актора, на мою думку, пройшли в Полтаві. Перші ролі, викуп з кріпацтва - все перед очима полтавців. Місту Щепкін був зобов`язаний багато чим, тому на протязі життя він підтримував зв`язки з полтавськими друзями- Імберхом, Петровським.
Російські енциклопедісти вважають, що актор по-творчому розкрився в Москві. Може це завдяки українським пісням, віршам та взагалі всієї Малоросії ? Вважаю - так. Цей артист надовго залишиться прикладом для молодих починаючих акторів нашої Батьківщини.
* Михаил Семенович Щепкин.Записки его,письма,рассказы,материалы
для биографии и родословная. - С.Петербург.-1914 г.
** Момонт А. В награду таланта актера Щепкина для основания его участи . // Комсомолець Полтавщини. - 1990 р.- 11 грудня.
4.2. Катерина Нальотова - примадонна драматичного мистецтва 20-х
років ХIХ cтоліття.
Ще перед першою світовою війною російський історик - мистецтвознавець барон Микола Миколайович Врангель, відомий,головним чином, як автор каталога Російського музею, робіт про О.Венеціанова, О.Кипренського, з історії російського дворянства, знайшов щоденник К.В.Нальотової в архіві генерала Д.Рєзвого у Марієнгофі, неподалік від Петербурга і опублікував його під назвою “История одного дома” в журналі “Старые годы” за 1913 р., подаючи також фото бюро, де збереглись записки та два портрети їх авторки.
Перебуваючи в Санкт-Петербурзі, я мала щасливу нагоду попрацювати з щоденниками актриси. Записи, що велись французською та немецькою мовами, починаються в неділю третього квітня 1810 року у