Xreferat.com » Рефераты по культуре и искусству » Місце і роль Н.Х. Онацького в становленні Сумського художнього краєзнавчого музею

Місце і роль Н.Х. Онацького в становленні Сумського художнього краєзнавчого музею

наукового архіву та бібліотеки. Поступово активізувалася збиральницька діяльність. Музею подарували свої твори художники М.Барсамов, М.Жуков, С.Луньов, В.Литвинов. Колекція відділу радянського образотворчого мистецтва періодично поповнювалася творами із всесоюзних та республіканських художніх виставок.

Серед нових надходжень також були роботи М. Богданова–Бєльського, І.Похитонова, Р. Фалька, А. Мещерського, Є. Волошинова, А. Штекліна, В.Минаєва, С.Васильківського. Колекція українського радянського мистецтва збагатилася творами Ф.Кричевського, П.Волокидіна, І.Кавалерідзе, К.Трохименка, М.Глущенка.

З 1946 р. до середини 1970-х років музей свого приміщення не мав, його експозиції працювали в декількох залах будівлі обласної філармонії.

Другу половину 1970-х і 1980-ті роки в історії музею з огляду на його еволюцію можна порівняти з першим десятиліттям існування закладу. У цей період музею були надані двоповерхові пам'ятки архітектури – в колишній Воскресенській церкві (XVIII ст.) більше двадцяти п'яти років існувала експозиція декоративного мистецтво, а колишній Головний корпус будинків Державного банку (1890 р.) був пристосований під експозиції творів живопису, графіки і скульптури і з того часу є основною музейною будівлею.

Активними темпами йшов процес комплектації музейних фондів, які за цей період збільшилися на 8 тисяч.

З 1989 р. кілька років поспіль у Троїцькій церкві м. Суми на правах самостійного відділу музею діяла скульптурна галерея І.П.Кавалерідзе, яка презентувала художньо-меморіальний спадок видатного уродженця Сумщини, відомого скульптора, драматурга, кінорежисера й актора.

Процеси, які почалися у житті музею після 1990 р., перегукуються з тією ситуацією, у якій заклад опинився після звільнення з нього Н.Х.Онацького.

По-перше, протягом цього періоду музей повернув релігійним громадам культові споруди, а унікальні скарби вітчизняного то світового образотворчого і декоративного мистецтва (більше 14 тисяч експонатів) наразі сконцентровані в основній будівлі музею, де на першому поверсі діє експозиція вітчизняною і західноєвропейського образотворчою мистецтва XVI – початку XX ст. (менше 200 експонатів), на другому – з 2003 р. презентується невелика частина (700 предметів) кращих світових зразків XVII - початку XX ст. з колекції декоративно-ужиткового мистецтва музею за розділами: мистецтво країн Далекого та Близького Сходу, Західної Європи, а також України та Росії.

По-друге, у 2003 р. попередніми владними структурами офіційно було оголошено програму, реалізація якої практично означала ліквідацію художнього музею в Сумах.

Сучасна експозиція образотворчого мистецтва репрезентує мистецтво України та Росії XVIII - початку XX ст. і країн Західної Європи: Італії (XVI - початку XIX ст.), Голландії та Фландрії (XVII - XVIII ст.), Франції (XVII - початку XX ст.).

Показ вітчизняного мистецтво розпочинається з українського та російського іконопису XVIII – XIX ст. Серед творів світського мистецтва цієї доби виділяються картини – портретні зображення козацької старшини: гетьманів І.Скоропадського, Д.Апостола, М.Залізняка, В.Кочубея - та портрети О.Корейського, В. Боровиковського і портретна мініатюра. Серед інших жанрів виділяються марини І.Айвозовського, натюрморти І.Хруцького та скульптура К.Клодто.

В експозиції мистецтво кінця XIX - початку XX ст. є твори релігійного змісту художників М.Нестерова то В.Моковського, написані на замовлення мецената П.Харитоненка для соборів міста Суми, картини І.Селезньова, А.Мещерського, Є.Волошина, В.Котарбікського, В.Коровіна, О.Средіна, В.Перепльотчикова, В.Зарубіна та уродженця Сумщини О.Богомозова.

У традиціях реалізму виконані полотна передвижників М. Богданово-Бельського "Горе", О.Моравова "Зимовий спорт", І. Володимирова "Перев'язочний пункт", О.Васнецова "Осіннє листя" із серії "Пори року".

Справжніми перлинами в музейній збірці є психологічно вирішений твір М.Башкирцевої "Горе" та філософського змісту портрет "Три покоління" уродженця Сумщини Ф.Кричевського.

Значну частину західноєвропейського мистецтва складають твори італійських художників, які дають певне уявлення про окремі стильові напрями у художніх процесах Італії XVI - початку XIX ст., у двох залах експонуються твори фламандських та французьких майстрів XVII – початку XX ст.

В музеї представлена одна з кращих робіт видатного російського художника першої половини XIX століття О.Кіпренського «Чоловічий портрет» (1814), виконаний італійським олівцем у вільній, невимушеній манері. Романтичною схвильованістю, притаманною мистецтву початку XIX століття, перейнята динамічна й інтенсивна в кольорі картина О. Орловського «Битва».

Увагу відвідувачів неодмінно привертає натюрморт І.Хруцького «Квіти і фрукти», де зі справжньою майстерністю і великою любов'ю до деталей змальовані соковиті плоди, з великим хистом згруповані на темному тлі, нехитрий посуд і гарний букет квітів. З-поміж чотирьох картин уславленого мариніста І. Айвазовського, виставлених в експозиції, особливо цікава «Місячна ніч в Криму. Гурзуф». Вона полонить навдивовижу гарним відтворенням місячного світла, що міниться на прозорому дзеркалі води.

Творчість основоположника критичного реалізму в українському мистецтві Т.Г.Шевченка представлена офортами «Судня рада», «Старости», «У шинку». Про культурні зв'язки між російським та українським народами свідчать твори російських митців, що працювали на Україні: К.Трутовського, Л.Жемчужникова, І.Соколова. В експозицію включена одна з кращих жанрових картин В. Штернберга, друга Т.Г. Шевченка, — «Біля шинку», написана ним на Україні. Поетичністю хвилює «Портрет дівчини» пензля М.Рачкова, в якому передано чарівність молодості й чистоту мрій дівчини з народу. Витонченістю колориту й великою живописною майстерністю відзначається «Жіночий портрет» І.Макарова. Історичне полотно М.Шустова «Іван III розриває ханську грамоту» втілює патріотичну ідею визволення російської землі від татаромоигольської навали.

Найширше представлена в музеї творчість художників-передвижників та близьких до них майстрів російського та українського живопису. Одна з кращих картин музею – «Дружина-модниця» Ф. Журавльова – відзначається чудовим виконанням і майстерністю психологічної характеристики.

Інтересом до життя простого народу, співчуттям і любов'ю до нього перейняті картини «Дід Василь» М. Неврєва, «Сільська сцена» К.Лемоха, «Старенькі» В.Маковського, «Сільська вчителька» К. Пинєєва, «Зимовий спорт» О. Моравова. Майстерністю у відтворенні світлоповітряного середовища приваблює картина «Ранок поміщиці» К. Маковського.

Пейзажний живопис передвижників представлений чудовими роботами О. Саврасова, І.Шишкіна, А. Куїнджі, І. Левітана, С. Колесникова. В музеї експонуються дві роботи видатного російського художника І.Репіна. Це написаний у широкій живописній манері і стриманих червонувато-вохристих тонах етюд до картини «Запорожці пишуть листа до турецького султана» – «Запорізький полковник», на якому зображено отамана Сірка. До числа кращих жіночих портретів Рєпіна належить полотно «Біля рояля. Портрет Софії Тарновської», що демонструє віртуозну майстерність митця. Картина «Ревнощі» М. Пимоненка, що експонувалася на 30-й виставці передвижників, одна з кращих у творчості художника. З глибокою симпатією зобразив він просту селянську дівчину, невибагливий сільський краєвид.

Широко представлений в музеї український пейзажний живопис XIX – початку XX століття. Емоційністю відтворення буденних, прозаїчних мотивів, тонким чуттям колориту відзначаються твори П. Левченка «Село взимку. Глушина», «Київ. Вигляд з вікна взимку», «Пізня осінь. Глушина».

З-поміж багатьох творів С. Васильківського слід згадати «Літній день», що поєднує в собі епічність і увагу до деталей.

Краєвиди «Дворик», «Весна. Дворик». «Весна. Місток», «Весняна повінь», написані С.Світославським, свідчать про захоплення художника простими мотивами природи, що оточують людину, про його вміння передати м'якість сонячного світла, подих весни.

Про живопис кінця XIX – початку XX століття дають уявлення твори В.Сєрова («Портрет Антоніо д'Андраде», «Дворик. Віз»), А. Богомазова («В гойдалці»), К.Коровіна («Крим. Мигдаль цвіте»), А. Средіна («Зелена вітальня»), С. Жуковського («Інтер'єр»), М. Зайцева («Сумні думи») та ін. Привертає увагу велике декоративне полотно А.Васнецова «Осіннє листя» з серії «Пори року», в якому насичена палітра щільного фактурного живопису переконливо передає красу літньої осені.

Російська скульптура дореволюційного періоду представлена окремими творами видатних майстрів. Серед них – «Здиблений кінь» П.Клодта, «Трійка» Е.Лапсере, «Портрет невідомого» П.Трубецького.

У колекції скульптури є чимало робіт декоративно-прикладного характеру. Приваблюють виконані в фарфорі роботи відомого російського живописця кіпця XIX – початку XX століття К. Сомова «Закохані» і «Дама з маскою».

Досить широкий і різноманітний відділ радянського мистецтва. У ньому експонуються твори художників старшого покоління — А.Рилова, І.Грабаря, Б.Кустодієва, М. Нестерова, І. Машкова, М. Бурачека. Нейтральне місце в експозиції займають твори, присвячені образу В.І.Леніна. Особливо значні живописні роботи Б.Йогансона «Штаб Жовтня», В. Задорожного «У Ілліча», скульптурні роботи М. Андрєєва, М. Манізера, І. Зноби, відома автолітографія Є.Кибрика «Є така партія!», графічні аркуші М. Жукова, В. Касіяна.

Образ активного творця соціалістичного суспільства розкривають «Портрет дівчини-залізничниці» Г.Ряжського, «У колгоспному клубі» К.Трохименка, «Портрет ударниці заводу «Червоний пролетарій» О. Савкіної, «З нагородою» Т. Голембієвської. Героїчна праця радянських людей оспівується в картині В.Полкова «Молодість».

«Матроси Жовтня» П. Сулименка — одна з кращих картин на історико-революційну тематику. Завдяки ясній і лаконічній композиції, звучному колірному вирішенню образи захисників Жовтня сприймаються особливо виразно.

Гордість музею — монументальне полотно О. Моїсеєнка «Перша Кінна», що хвилює пафосом утвердження нового світу. Динаміка дії картини прекрасно гармонує з інтенсивною колірною гамою. Картина захоплює майстерністю композиційної побудови, темпераментністю і розмаїттям живопису.

Красі рідної землі присвячені краєвиди М. Бурачека, С. Герасимова, М.Ромадіна, Т. Яблонської, М. Глущенка, Г. Нісського, Г. Світлицького, О.Шовкуненка. В музеї відображені також досягнення митців братніх республік. В експозиції представлені твори М.Сар'яиа, М.Гюлікехвяп, Р.Сагрітса, В. Юркунаса.

Зібрання відділу зарубіжного мистецтва порівняно невелике, проте й у ньому є ряд цінних творів. Найбільш повно представлена італійська школа. Чарівною безпосередністю позначене полотно «Венера і Амур» невідомого венеціанського художника XVII століття. Картина «Жертвоприношення Авраама» невідомого майстра болонської школи є зразком академічного живопису XVII століття.

Уявлення про італійський натюрморт дає картина «Овочі й фрукти», майстерно зображене м'яке пір'я дичини. Зібрання польського мистецтва включає в себе твори живопису і графіки XIX – початку XX століття. Причаровують ліричні краєвиди Яна Станіславського й акварель Юліуша Коссака «Вершниця». З великою точністю відображено життя пролетаріату на початку XX століття в творах Фелікса Вигжевальського «Рибалки» і «На пристані».

Музей пишається однією з кращих на Україні колекцій декоративно-ужиткового мистецтва. В ній представлені першорядні зразки уславленого кролевецького ткацтва, а також вишивання, різьблення, килимарства. Є в ній і багата колекція виробів художньої промисловості, що знайомить з кращими зразками фарфору і фаянсу російських та українських заводів XVIII—XIX століть: Гарднера (колишнього Імператорського), Попова, Корнілова, заводу Миклашевського, заснованого 1839 року у селі Волокитине на Сумщині, та ін.

Нові надходження дозволяють охарактеризувати досягнення сучасних художніх промислів: Палеха, Мегери, Хохломи, Петриківки, Опішні та ін. Музей провадить велику й різноманітну роботу по естетичному вихованню населення Сумщини, пропаганді досягнень образотворчого мистецтва.

Зміна політичної ситуації в Україні за останні роки відкрила перспективи для реалізації потенційних можливостей зібрання Сумського обласного художнього музею. Тож, окрім існуючих експозицій, реальним є презентування суспільству великого розділу образотворчого та декоративного мистецтва XX ст., який через відсутність експозиційних площ знаходиться у перевантажених фондосховищах вже понад десять років. Це живопис 20-30-х, 60-80-х років XX ст. та сучасне актуальне мистецтво кінця XX - початку XXI ст.; великий пласт графіки західноєвропейських та вітчизняних майстрів XVIІІ-ХХ ст.; професійне та народне декоративне мистецтво, і, перш за есе, традиційні промисли України (зокрема Сумщини) та Росії.

Музей має можливість представити такі монографічні розділи: "Творчість І.П.Кавалерідзе", "Мистецька спадщина родини Кричевських", а також творчість Н.Х.Онацького, К.І.Власовського, І.П.Прянишникова, П.П.Слесаренка та інших (із серії "Художник у провінції"). Окремим розділом музей може експонувати творчість місцевих сучасних художників та майстрів народного мистецтва.

Таким чином, на сьогодні Сумський обласний музей художнього та декоративно-ужиткового мистецтва – провідний культурний центр області, популярність якого зростає завдяки активній виставочній діяльності. Приклад тому – міжнародні виставки в Германії, Італії, Польщі, Росії.


Висновок до 2 розділу


Сумський обласний художній музей ім. Никанора Онацького заснований протягом 1920-1922 рр., має одне з найзначніших в Україні зібрань вітчизняного і зарубіжного образотворчого і декоративного мистецтва ХVІІ-ХХ ст.

Ідея створення музею в Сумах виникла в Н.Х.Онацького на тлі революційних подій. У цих умовах вона набувала свого поступового розвитку, але її втілення залежало від наявності музейного матеріалу. Спочатку це була невелика кількість поодиноких предметів мистецтва і старовини, які стихійно находили до Сум протягом 1917–1918 рр. зі зруйнованих революцією і громадянською війною навколишніх садиб і маєтків.

Все життя Н.Х. Онацького в цей період (до 1931 року) було підпорядковане подвижницькій діяльності зі створення та забезпечення роботи Сумського музею, проте як обдарована натура він встиг реалізувати себе в різних сферах: мистецтвознавстві і археології, поезії та історії,педагогіці та громадському житті,чим сприяв інтенсивному розвитку культури на Сумщині. У кожній з цих сфер він завжди був на межі ризику: у будь яку мить його могли звинуватити в націоналізмі або формалізмі.

Хронологічно в історії музею виокремлюються три періоди: 1920-1931 рр., 1932-1946 рр., після 1946 р. На першому етапі музейна політика перших років радянської влади була спрямовано на організацію доступу широких верств населення до культурної спадщини, і музейна мережа в цілому по країні зростало швидкими темпами. Тотожні процеси відбувалися й на місцях, керівництво Сумської наросвіти підтримувало Н.Х.Онацького.

І хоча на момент призначення його на посаду майбутній музей не мав не тільки приміщення і штатних працівників, а й музейних фондів, але протягом короткого часу музею були передані три суміжні споруди, після сполучення яких між собою музей уже мав нормальні умови для подальшого розвитку закладу.

Другий етап музейної історії, який розпочався після звільнення Н.Х.Онацького, можна охарактеризувати як період боротьби за виживання.

Процес знищення музею, який тривав кілька років поспіль, був припинений після виходу у світ урядової постанови "Про музеї", яка вимагала від місцевих органів влади "розібратися з профілями музеїв, які є переплутаними". Після офіційного визнання у 1937 р. художнього профілю Сумського музею протягом 1938-1939 рр. до його фондів неодноразово надходили твори західноєвропейського і вітчизняного живопису з Ермітажу, Третьяковської галереї та інших музеїв країни.

З 1946 р. до середини 1970-х років музей свого приміщення не мав, його експозиції працювали в декількох залах будівлі обласної філармонії.

Другу половину 1970-х і 1980-ті роки в історії музею з огляду на його еволюцію можна порівняти з першим десятиліттям існування закладу

Процеси, які почалися у житті музею після 1990 р., перегукуються з тією ситуацією, у якій заклад опинився після звільнення з нього Н.Х.Онацького.

По-перше, протягом цього періоду музей повернув релігійним громадам культові споруди, а унікальні скарби вітчизняного то світового образотворчого і декоративного мистецтва (більше 14 тисяч експонатів) наразі сконцентровані в основній будівлі музею, де на першому поверсі діє експозиція вітчизняною і західноєвропейського образотворчою мистецтва XVI – початку XX ст.

Таким чином, на сьогодні Сумський обласний музей художнього та декоративно-ужиткового мистецтва – провідний культурний центр області, популярність якого зростає завдяки активній виставочній діяльності. Приклад тому – міжнародні виставки в Германії, Італії, Польщі, Росії.


Висновки


Никанор Харитонович Онацький – талановитий художник поет, драматург, археолог, мистецтвознавець, педагог, активний громадський діяч.

Виняткова роль належить Н.X.Онацькому в розгортанні культурного життя на Сумщині. Своєрідним незгасаючим вогнищем культурного життя на Сумщині став створений у 1920 р. з ініціативи Никанора Харитоновича історико-художній музей, яким він керував протягом одинадцяти років.

Творчість Н.Х.Онацького - живописця починається після революції 1905–1907 рр. Два фактори остаточно визначають творче обличчя художника. Революція, яка виявляє могутність народних мас,допомагає більш оптимістичному сприйняттю оточуючої дійсності. Впливає і поглиблене ознайомлення з роботами двох великих художників Слобожанщини С.Васильківського і П.Ловченка.

Мистецька й життєва доля Никанора Онацького досить типова для українського інтелігента, який народився в простій селянській родині, де любили народні пісні, малярство, вишиванки.

Мистецька спадщина Н. Онацького налічує понад триста творів живопису і графіки. У творчості Н.Х. Онацького втілилися кращі традиції українського реалістичного мистецтва другої половини XIX – початку XX ст.

Спадщина Н.X.Онацького займає гідне місце серед великого доробку українського образотворчого мистецтва. Саме завдяки подвижницькій справі таких діячів, як він, набувало свого значення культурне життя провінцій, яке органічно вливалося в могутній потік вітчизняного мистецтва першої чверті двадцятого століття.

Важко переоцінити внесок Н. Онацького у розвиток художнього життя Сумщини, зокрема музейництва та викладацької справи. Образ цієї людини завжди залишиться для нас світлим i нескореним. Таким ми його спостерігаємо на автопортретах, які є найкращим здобутком художника, що органічно вписується в історію українського портретного мистецтва.

У 1960-1980 рр. родина художника (його вдова Н.В.Онацька жила у полтаві у 30-60 роки) передала твори Онацького до Сумського художнього музею. Треба віддати належне Надії Василівні: завдяки її зусиллям поволі виходило з непам’яті ім’я Н. X. Онацького. Ще в 70-х роках відбулися виставки збережених нею художніх полотен. На щастя, не справдились розпачливі рядки поета, написані між в’язничних стін: «Все піде в царство небуття, Сліду жаданого не кине...» Наприкінці 1995 р. його ім'я було присвоєно Сумському художньому музею.

Сумський обласний художній музей ім. Никанора Онацького заснований протягом 1920-1922 рр., має одне з найзначніших в Україні зібрань вітчизняного і зарубіжного образотворчого і декоративного мистецтва ХVІІ-ХХ ст.

Ідея створення музею в Сумах виникла в Н.Х.Онацького на тлі революційних подій. У цих умовах вона набувала свого поступового розвитку, але її втілення залежало від наявності музейного матеріалу. Спочатку це була невелика кількість поодиноких предметів мистецтва і старовини, які стихійно находили до Сум протягом 1917–1918 рр. зі зруйнованих революцією і громадянською війною навколишніх садиб і маєтків.

Все життя Н.Х. Онацького в цей період (до 1931 року) було підпорядковане подвижницькій діяльності зі створення та забезпечення роботи Сумського музею, проте як обдарована натура він встиг реалізувати себе в різних сферах: мистецтвознавстві і археології, поезії та історії,педагогіці та громадському житті,чим сприяв інтенсивному розвитку культури на Сумщині. У кожній з цих сфер він завжди був на межі ризику: у будь яку мить його могли звинуватити в націоналізмі або формалізмі.

Хронологічно в історії музею виокремлюються три періоди: 1920-1931 рр., 1932-1946 рр., після 1946 р.

На першому етапі музейна політика перших років радянської влади була спрямовано на організацію доступу широких верств населення до культурної спадщини, і музейна мережа в цілому по країні зростало швидкими темпами. Тотожні процеси відбувалися й на місцях, керівництво Сумської наросвіти підтримувало Н.Х.Онацького.

І хоча на момент призначення його на посаду майбутній музей не мав не тільки приміщення і штатних працівників, а й музейних фондів, але протягом короткого часу музею були передані три суміжні споруди, після сполучення яких між собою музей уже мав нормальні умови для подальшого розвитку закладу.

Другий етап музейної історії, який розпочався після звільнення Н.Х.Онацького, можна охарактеризувати як період боротьби за виживання.

Процес знищення музею, який тривав кілька років поспіль, був припинений після виходу у світ урядової постанови "Про музеї", яка вимагала від місцевих органів влади "розібратися з профілями музеїв, які є переплутаними". Після офіційного визнання у 1937 р. художнього профілю Сумського музею протягом 1938-1939 рр. до його фондів неодноразово надходили твори західноєвропейського і вітчизняного живопису з Ермітажу, Третьяковської галереї та інших музеїв країни.

З 1946 р. до середини 1970-х років музей свого приміщення не мав, його експозиції працювали в декількох залах будівлі обласної філармонії.

Другу половину 1970-х і 1980-ті роки в історії музею з огляду на його еволюцію можна порівняти з першим десятиліттям існування закладу

Процеси, які почалися у житті музею після 1990 р., перегукуються з тією ситуацією, у якій заклад опинився після звільнення з нього Н.Х.Онацького.

По-перше, протягом цього періоду музей повернув релігійним громадам культові споруди, а унікальні скарби вітчизняного то світового образотворчого і декоративного мистецтва (більше 14 тисяч експонатів) наразі сконцентровані в основній будівлі музею, де на першому поверсі діє експозиція вітчизняною і західноєвропейського образотворчою мистецтва XVI – початку XX ст.

Таким чином, на сьогодні Сумський обласний музей художнього та декоративно-ужиткового мистецтва – провідний культурний центр області, популярність якого зростає завдяки активній виставочній діяльності. Приклад тому – міжнародні виставки в Германії, Італії, Польщі, Росії.


Список літератури та джерел


1. Ареф'єва Г. Злочин, якого не було. // Червоний промінь (Суми). - 1995.

2. Білоусько О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я. Новітня історія Полтавщини (І половина ХХ ст.). – К.: 2006. - С. 301-303.

3. Братко-Кутинський О. Феномен України. - К.. 1996.-С.175- 176.

4. Геврик Т. Репресоване краєзнавство. - К, 1991.-С.101 -111,

5. Граб В. "Ворожий" етнос. // Зоря Полтавщини. - 1990. - 5 січня.

6. Граб В. Покликання служити людям. Реабілітовані історією. - Київ-Полтава. - 1992. - С. 89-92.

7. Гуньовський І.М. Х Полтавська обласна наукова конференція з історичного краєзнавства. – Полтава, Колос. – 2007. – с.56-63.

8. ДА УСБУ в Полтавській області. - Спр. 2859-С. - Т.-2 - Арк. 29.

9. Державний архів Сумської області. - Суми: Собор, 2005. - 116 с.

10. Дорошенко Д. І. Коротенька історія Сумщини. – Чернігів: Управління у справах преси та інформації, 2003. – 72с.

11. Звагельський В.Б. Пером і пензлем // Сумський календар ’97. – Суми, 1996.

12. Карась А. З історії Сумщини. Історичні нариси. - Київ: СМП "Аверс", 2006. - 104 с.

13. Корнющенко І. Як світ, їх вічні імена // Наш край. – 1998. – 21 січ.

14. Кривко Я.Н. Н.Х. Онацький // Ленінський прапор. – 1974. – 23 лют.

15. Магура Т. /., Звагельський В. Б., Макаренко М. і Магура С. // Вивчення історичної і культурної спадщини Роменщини: проблеми і перспективи. – Суми – Ромни, 1990. - С. 37-45.

16. Майченко К., Петров Г. Він любив мальви // Дніпро. - 1965. - № 7.

17. Марочко В.І. Репресії в Україні: Хроніка / В.Марочко, О.Мовчан. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія». - 2008. - 294 с.

18. Михненко А.М. Минуле України: Відновлені сторінки. - К.: Наук. думка, 1991. - 227 с.

19. Намдаров Г.М., Скиба О.В. Внесок народознавців Сумщини в українську етнографію та фольклористику// Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту ім. Т. Шевченка.– 2001.– № 4.– С. 19-22.

20. Нікольський В. Репрессивна діяльність органів ГПУ під час голодомору в УСРР (1932-1933 рр.) // Архіви. - № 2. – 2004.

21. Оліфіренко В.В. Деякі сторінки історії Південно-Східної України – Донбасу// Донбас.– 1994.– № 1-6.– С. 4-12

22. Онацький Н. До сусіда по камері. Вірші з-за ґрат. - Україна. - 1988. - № 35.

23. Онацький Н. Лист до редактора. // Плуг і Молот (Суми). - 1929. - № 68.

24. Онацький Н. Минув сьогодні місяць... Вірші з-за ґрат. // Україна. - 1988. - №35.

25. Онацький Н. Сім років існування Сумського музею. - Суми.- 1927. – 89 с.

26. Онацький Н.Х. Українська Радянська Енциклопеція. - К. - 1962. - Т. 10. - С. 333.

27. Петров Г. Мужнє слово // Ленінська Правда - 1966. – 5 лют.

28. Петров Г. Народний митець // Ленінська правда. - 1965. - 9 січ.

29. Петров Г. Никанор Онацький на Краснопільщині // Перемога. - 1965. - 7 вер.

30. Письменники Сумщини: Бібліографічний довідник/Упор. Столбін О.П. — Суми: Козацький вал, 1999. – с. 212-214.

31. Сотник О. Репресії проти церкви на Сумщині (1918-1988 рр.). Випуск І /

32. Ткаченко Б. Никанор Воскреслий. // Україна. - 1988. - № 35.

33. Юрченко Н. Н.Х.Онацький (1875-1937). Каталог творів. - Суми. // Слобожанщина. - 1995.


Размещено на

63


Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: