Скрипкове мистецтво

у квартеті з Л Шпором, грав у ансамблях з Р.Шуманом і Ф.Лістом.

Першою українською професійною скрипалькою-педагогом в Музичному Інституті ім.М.Лисенка у Львові була Єлисавета Щедрович-Ганкевичева, учениця Л.Ауера та О.Шевчика. Серед відомих імен – Євген Перфецький (1882–1936), який отримав юридичну освіту (Львівський та Віденський університет), згодом завершив музичну освіту у Віденській консерваторії у О.Шевчика (1906 р). З 1908 до 1936 року Є.Перфецький працював професором Вищого музичного Інституту ім.М.Лисенка та одночасно був відомим як концертуючий соліст і ансамбліст, організовуючи концерти у Відні, Львові, Кракові, Чернівцях.

В його класі навчалися Роман Криштальський та відомий українсько–американський скрипаль Роман Придаткевич, який емігрував у США в 1923р. Роман Криштальський (1899–1963), батько видатного піаніста Народного артиста України, професора Олега Криштальського з 13 років був знаний як концертуючий ансамбліст, очолював тріо, в якому грали Петро Пшеничка (віолончель) і Роман Савицький (фортепіано). Скрипаль-віртуоз виступав у ансамблях з Н.Нижанківським, В.Барвінським та Р. Савицьким.

Свій вагомий внесок у скрипкову педагогіку Львівщини зробили, викладаючи в Музичному інституті, І.Левицький, К.Гладилович, Є.Козулькевич.

Серед фундаторів Львівської скрипкової школи – професор Осип Москвичів, який виступав з сольними концертами та викладав у Музичному Інституті ім.М.Лисенка. З його класу вийшли визначні скрипалі – О.Деркач, Ю.Крих, Є.Цегельський, який після закінчення Празької консерваторії був концертмейстером симфонічних оркестрів у Кракові і Відні.

Серед скрипалів-віртуозів Західної України яскравою була постать Юрія Криха, виконавська майстерність якого відрізнялася глибоким та приємним тембром звуку, благородною кантиленою, добре розвиненою біглістю пальців, темпераментом та енергією. Він досконало володів такими технічними ефектами, започаткованими Н.Паганіні, як піццікато лівою рукою та виконання подвійних флажолетів у швидкому темпі. Провідний скрипаль-віртуоз, видатний педагог та активний громадський діяч Ю.Крих продовжував свою просвітницьку діяльність і після 1939 року, вносячи вагомий вклад у розвиток музичної культури України.

Наймолодшою представницею скрипкової школи Галичини в 30-і роки була Олександра Деркач, яка розпочала свою концертну діяльність ще ученицею Вищого музичного інститут ім. М.Лисенка. Різноманітний репертуар скрипальки включав твори Л.Бетховена, Г.Венявського, П.Сарасате, Ф.Шуберта, скрипков літературу українських композиторів С.Людкевича, В.Барвінського та інших.

Львівська скрипкова школа виконавства досягла значних успіхів і те, що світове музичне мистецтво пишається іменами О.Криси, Б.Которовича, О.Міхліна, Ю.Башмета, Л.Шутко, Ю.Корчинського є її великою заслугою.

Маловідомі в Україні сторінки з життя, виконавської та педагогічної діяльності у США музикантів-вихідців з України. Серед них – Оксана Сімович, викладач в Українському музичному Інституті у Філадельфії, яка навчалася у С.Барцевича у Варшаві і у Ф.Губера в Мюнхені. З великим успіхом виступала з концертами у Швейцарії, Італії, Німеччині, Австрії та США українська скрипалька Алісія Бучинська, яка здобула скрипкову освіту у А.Вілкомірського в Лодзі та у Т.Мюллера в «Моцартеумі» в Зальцбургу. Ціла плеяда відомих у світі, зокрема в Америці, українських скрипалів навчалася у Філадельфійській музичній академії – це Я.Мигасюк, Ольга і Олена Шкляр, П.Дубас, Л.Головата, Д.Кузик, Б.Заплатинський, І. Швець.

На канадській землі прославився один з найкращих українських віртуозів, талановитий скрипаль Євген Гузарук, а також Марія Гробельська та Ольга Зварич. Окремої уваги заслуговує концертна, педагогічна та музично–громадська діяльність львів’янина Юрія Мазуркевича на Північно-Американському континенті.

Відомим українським скрипалем у Віденському симфонічному оркестрі був Василь Баран. Вагому роботу у справі розвитку скрипкового виконавського мистецтва в Україні, зокрема у Львові, проводить професор Гамбурзької академії музики Михайло Стрихарж, вихованець Львівської скрипкової школи, який понад 25 років був першим українським скрипалем у Вагнерівському фестивальному оркестрі в Байройті, був учасником «Європейських солістів» в Люксембурзі.

Діяльність українських педагогів-скрипалів була спрямована на створення нових педагогічних та методичних принципів навчання гри на скрипці. Створення ряду вищих та середніх музичних навчальних закладів. а також плідна педагогічна діяльність видатних скрипалів позитивно позначилася на розвитку сольного та ансамблевого виконання.

Підсумовуючи, доходимо висновку, що діяльність видатних українських скрипалів спрямовувалась на розвиток різних форм та жанрів скрипкового виконавства, на створення досконалих методик навчаня гри на скрипці, на закладення та розвиток ґрунтовних теоретичних основ, професійних засад, традицій національного скрипкового мистетцва.

Можемо стверджувати, що скрипкове виконавство представників різних шкіл України досягло високого світового рівня. Удосконалення змісту мистецької освіти, форм концертного життя, розширення кола концертуючих вітчизняних та зарубіжних скрипалів-професіоналів стають основою для подальшого розвитку вітчизняного скрипкового мистецтва. Активне пропагування музикантами-віртуозами української скрипкової літератури, високий рівень інтерпретації класичної та сучасної музики служать інтеграції вітчизняного скрипкового мистецтва у світову музичну культуру.


Творча постать Д. Ойстраха


В історії музичного мистецтва ХХ століття збереглися імена скрипалів-віртуозів, які підкорили своєю грою сучасників і залишили після себе пам’ять для майбутніх поколінь.

У панорамі виконавського мистецтва середини ХХ століття однією з найбільш яскравих постатей серед скрипалів-виконавців, з якого розпочалася нова ера скрипкового виконавства, є Давид Федорович Ойстрах. Тріумфальні перемоги на міжнародних конкурсах в передвоєнні роки (Всеукраїнський конкурс скрипалів (Харків, 1930), Всесоюзний конкурс музикантів-виконавців (Ленінград, 1935), Міжнародний конкурс імені Генріка Венявського (Варшава, 1935), Міжнародний конкурс імені Ежена Ізаї (Брюссель, 1937), перші гастролі в післявоєнний період, які підкорили світ, масштабна виконавська та педагогічна діяльність відіграли велике значення у розвитку вітчизняного виконавського мистецтва, багато в чому визначили нові риси європейського скрипкового виконавства.

Давид Федорович Ойстрах народився в Одесі 30 вересня 1908 року. Батько його був службовцем та великим прихильником музичного мистецтва, а мати була професійною співачкою. [Див.Дод.3] Основи скрипкового вико-навства Д.Ойстраха заклалися у школі П.Столярського, а вже в 1924 році, навчаючись на другому курсі Одеського музично-драматичного інституту, музикант дав свій перший концерт, який приніс йому загальне визнання.

В 1928 році Д.Ойстрах переїжджає до Москви. Великий вплив на нього справило знайомство з видатними музикантами Г.Нейгаузом, М.Полякіним, В.Софроницьким, а також близьке знайомство з професорами відомої московської скрипкової школи – Ю.Ямпольським, Л.Цетліним, К.Мострасом. В 1934 році розпочинається самостійна педагогічна діяльність скрипаля: ранзі уже визнаного концертанта-віртуоза він очолив клас скрипки в Московській консерваторії імені П.І.Чайковського на запрошення ректора О.Б.Гольденвейзера.

Друга половина 30-х років ознаменувалася блискучими перемогами Д.Ойстраха на міжнародних конкурсах, які принесли світову славу не тільки йому, але й вітчизняній скрипковій школі. У молодого виконавця встановлюються тісні творчі зв’язки з найбільш відомими радянськими композиторами М.М’ясковським, А.Хачатуряном, С.Прокоф’євим, Д.Шостаковичем так, у 1939 році він вперше виконує скрипковий концерт М.Мясковського, через рік – А.Хачатуряна.

У воєнні роки з’являється відоме тріо: Д.Ойстрах – Л.Оборін – С.Кнушевицький. Після закінчення війни, в концертному сезоні 1946-47 рр. Д.Ойстрах втілив у життя грандіозний цикл «Розвиток скрипкового концерту», який викликав велике зацікавлення у колах музикантів та слухачів.

Етапними для Д.Ойстраха були 50 – 60-ті рр., які стали періодом його творчої зрілості, успішного концертування у різних європейських країнах.

Протягом усього творчого шляху виконавський стиль Д.Ойстраха змінювався. Так, в період учнівства та перших виступів інтереси скрипаля були пов’язані переважно з музикою композиторів віртуозно-романтичного напрямку – Н.Паганіні, Г.Венявського, П.Сарасате. Згодом, приходить час глибокого осмислення творів Й.-С.Баха, В.-А.Моцарта, Л.Бетховена, Й.Брамса, П.Чайковського, сучасних композиторів С.Прокоф’єва та Д.Шостаковича. Підсумком роботи над творами різного стилю став історичний цикл скрипкових класичних концертів, проведених артистом в сезоні 1956-57 рр. Для Д.Ойстраха творили свої концерти Т.Хренніков, Л.Кніппер, Д.Караєв, М.Вайнберг, А.Жоліве, В.Мортаті та інші.

Виконавський стиль зрілого Д.Ойстраха набуває характеру довірливої бесіди, а не промови оратора. Феноменальним стало його мистецтво володіння смичком, яке перевершувало італійське bel canto і було, одночасно, дуже яскравим в Allegro концертів Моцарта.

Образ Д.Ойстраха зі смичком рівнозначний образу скульптора з різцем чи художника з пензлем. Надзвичайна техніка скрипаля, густий, насичений звук, що переливається всіма тембрами скрипки, масштабність виразу впізнавалися відразу як прикмети його таланту. Палітра мистецтва Д.Ойстраха була справді невичерпна: від найніжнішої лірики, поетичного роздуму до філософської глибини, мужньої героїки. Будь-який твір у виконанні цього чудового артиста одержував нове життя.

Д.Ф.Ойстрах увійшов в історію музичної культури як один з видатних скрипалів світу. «Він – дійсно народний артист, – писав Арам Харатурян. – Він грає в різний містах, республіках, виступає перед найрізноманітнішою аудиторією, грає класичні та сучасні твори і завжди уміє знаходити шлях до сердець людей. Він уміє слухати і чути час та епоху, мислити глибоко та оригінально».[44,14] Майже півстоліття звучала зі сцени скрипка Ойстраха, її голос став знайомий слухачам усіх континентів. Виступи Ойстраха на сцені cприймалися як вільна імпровізація, здавалось, що артист, музикуючи на сцені, оживляє музичні полотна. Давид Федорович був також чудовим ансамблістом: з 1935 року він часто виступав у дуеті з видатним піаністом Левом Оборіним, а згодом – у тріо із визначним віолончелістом Святославом Кнушевицьким. Крім того, Давид Ойстрах відомий і як автор транскрипцій та каденцій.

Яскравим талантом позначені також педагогічна та диригентська діяльність Давида Федоровича. Професором Давид Ойстрах став у сорок років. Серед його учнів – такі блискучі музиканти, як Ігор Ойстрах, Віктор Пікайзен, Олег Криса, Гідон Кремер, Ліана Ісакадзе, Валерій Климов, Ольга Пархоменко. Чимало відомих скрипалів світу прагнули підвищувати свою майстерність саме на стажуванні у Д. Ойстраха.

Потяг музиканта до чогось нового, непізнаного, оригінального був основним рушієм його вдосконалення. Історія музичного мистецтва знає багато прекрасних виконавців-інструменталістів, проте лише деякі з них на певному етапі своєї кар’єри змогли стати за диригентський пульт. В творчості Д. Ойстраха були концерти, на яких він в першому відділенні грав сольні твори, а в другому – диригував оркестром. Однак, диригуючи оркестром він все ж залишався скрипалем, котрий пізнав усі таємниці звуковидобування на струнно-смичкових інструментах, які під дією його диригентської палочки передавали благородну «ойстраховську» манеру гри.

З ім’ям Давида Ойстраха справедливо пов’язують розквіт вітчизняної скрипкової школи. Його наслідували, його обожнювали, його грою, зафіксованою технічними засобами, донині насолоджуються мільйони меломанів різних континентів, адже виконавській манері цього неперевершеного скрипаля притаманні «пластичність, класична ясність і точність вислову; легкість техніки, кришталева чистота інтонації, витонченість, поєднання глибокого ліризму, простоти і задушевності з мужніми, вольовими засадами» (І. М. Ямпольський). [73, 6]

Як знак пам’яті про видатного скрипаля на теренах незалежної України систематично відбувається Міжнародний конкурс скрипалів імені Д. Ойстраха. Вперший такий конкурс був проведений в Одесі у вересні 2004 року, з ініціативи Міжнародної корпорації «Слов'янський базар» і благодійної організації «Міжнародний конкурс скрипалів ім. Д.Ойстраха». Географічне місце проведення й іменна присвята конкурсу обумовлені тим, що Давид Федорович Ойстрах народився в Одесі й до свого 20-річчя вчився в спеціалізованої музичній школі і музично-драматичному інституті (нині – Музична академія) у професора П.Столярського. [Див.Дод. 4]

Крім премій учасники конкурсу нагороджуються спеціальними призами, серед яких – «За краще виконання твору українського композитора», «За краще виконання на ІІ турі сонат С.Прокоф'єва і Д.Шостаковича, присвячених Д.Ойстраху», «Найкращому українському виконавцеві», Приз глядацьких симпатій, Приз наймолодшому учасникові, Приз найкращому акомпаніаторові. Головна ідея Конкурсу полягає у створенні періодичної акції, яка поєднує талановитих скрипалів з багатьох країн світу, а метою є виявлення молодих талантів, популяризація скрипкового виконавського мистецтва.

Постать Давида Федоровича Ойстраха об’єднує культурні простори.

Прикметно, що після завершення Другого міжнародного конкурсу скрипалів ім.Д.Ойстраха розпочалася процедура входження до Всесвітньої асоціації міжнародних музичних конкурсів.


Творчий шлях Ю.Башмета


Юрій Башмет – один з найвидатніших музикантів кінця ХХ – початку ХХІ ст., музикант універсального типу, полістиліст, блискучий соліст-альтист, ансамбіст і диригент, неоромантик за виконавським стилем, мислитель-постмодерніст. Ю. Башмет – це музикант, в якому поєднуються контрасти та протилежності: матеріальне й духовне, земне й небесне, ідеальне й об’єктивне. Мистецтву Ю.Башмета притаманне особливе володіння мовами не лише класичної музики, а й джазу й року, особлива гнучкість виконавського характеру у спілкуванні із елітною публікою та найширшою аудиторією.

Юрій Абрамович Башмет народився 24 січня 1953 року в Ростові-на-Дону, де пройшли перші п’ять років дитинства, в сім’ї залізничного інженера. В 1958 році сім’я переїжджає до Львова, де майбутній музикант розпочинає навчання в спеціальній музичній школі ім. С.А.Крушельницької. Значення музичної освіти, яку отримав у Львові, за словами Ю.Башмета, неоціненне й вибір музики як сенсу життя відбувся також власне у Львові, поштовхом для цього став концерт Ієгуді Мєнухіна.

Після закінчення музичної школи Ю.Башмет вступає до Московської консерваторії в клас В.В.Борисовського, а згодом Ф.С.Дружиніна. В 1975 році, студент IV курсу Ю.Башмет стає лауреатом ІІ премії Міжнародного конкурсу ім.Ф.Еркле в Будапеші, а в 1976 році – лауреатом І премії в Мюнхені, залишивши позаду досвідчених виконавців-музикантів. [Див.Дод.6] Цього ж року розпочалася інтенсивна концертна діяльність, яка свідчить про величезний творчий потеціал музиканта, визнаного одним з кращих альтистів світу. У 1977 році відбулися гастрольні турне з С.Ріхтером по містах Німеччини та Франції. З 1978 році Ю.Башмет стає солістом Московської філармонії. [Див.Дод.7]

В 1985 році музикант розпочинає свою диригентську діяльність, створивши камерний оркестр «Солісти Москви», в якому об’єднав найбільш талановитих музикантів Росії, випускників та аспірантів Московської консерваторії. Сьогодні без цього колективу важко уявити повнокровне мистецьке життя не тільки Росії, але і багатьох країн та континентів.[Див.Дод.8]

З появою яскравого виконавця почав накопичуватися альтовий репертуар, повернулись забуті альтові твори В.-А.Моцарта та А.Вівальді, концерти Й.-С.Баха та Г.Телемана, ансамблі Л.Бетховена та Й.Брамса. Особливу увагу альту почали приділяти сучасні композитори – Г.Канчелі, Р.Щедрін, Е.Денісов, С.Губайдуліна, Дж.Тавенер, А.Шнітке. У репертуарі альтиста з’явилося багато епохальних творів ХХ ст.

Наведемо кілька прикладів масштабної концертної діяльності митця.

1993 рік – участь в ХІХ фестивалі Музичної академії в Турі, у Музичному фестивалі в Англії та Фестиваль пам’яті А.Сахарова. За сприяння Ю.Башмета організовується Перший Міжнародний конкурс альтистів, який проводиться тепер раз у два роки.

1994 рік – лауреат премії Award – 1993 як «Кращий музикант-інструменталіст року», гастрольні турне по містах Австралії та Нової Зеландії, участь в фестивалі присвяченому 60-річчю А.Шнітке (Москва), заснування Міжнародного благодійного фонду Ю.Башмета та встановлення щорічної премії ім. Д.Шостаковича.

В січні 2003 року Ю.Башмет дебютував як головний диригент і художній керівник симфонічного оркестру «Нова Росія», гастрольні турне якого проходили в Греції, Франції, Туреччині, Австрії, Німеччині та Іспанії. Сьогодні керівництво колективами такого рангу все помітніше стає символом респектабельності та найвищого статусу в музичному мистецтві.

Ю.Башмет продовжив традиції великих альтистів ХХ ст. Анрі Казадезюса, Лайонеля Тертіса, Уільяма Примоза та своїх викладачів Вадима Борисовського та Федора Дружиніна. Він ствердив визнання альта як сольного концертного інструменту, вивів альт на велику концертну сцену, вперше в практиці альтового виконавського мистетцва дав сольні концерти в таких залах, як «Карнегі-хол» (Нью-Йорк), «Концертгебау» (Амстердам), «Барбікан» (Лондон), Берлінська філармонія, «Ла Скала» (Мілан), Великий зал Консерваторії в Москві і Великий зал Ленінградської філамонії. Як соліст і диригент, він виступав із кращими симфонічними оркестрами світу: Berlin Philharmony, Berlin Symphony, New York Philharmony, London Symphony, Radio France, Wiener Philharmonik та інші, співпрацював з відомими диригентами, серед яких: Г.Рождественський, Дж. Еліот Гардінер, П.Захер, С.Рєттл, видатними музикантами-виконавцями, такими як, С.Ріхтер, М.Ростропович, І.Стерн, З.Муттер, Г.Кремер і багатьма іншими. Сучасними композиторами спеціально для Ю.Башмета написані більше п’ятидесяти альтових концертів та інших творів.

У Львові вийшла друком книга «Юрій Башмет. Грані досконалості». Її автор, музикознавець Ірина Чернова-Строй працювала над нею разом з батьком маестро – А.Б.Башметом, який багато років збирає матеріали про творчий шлях сина. Сигнальні екземпляри цього видання побачили учасники ювілейних урочистостей з нагоди 50-річчя видатного музиканта, нашого краянина. [Див.Дод.9]

Ю.Башмета можна віднести до найяскравіших особистостей сучасного музичного світу, чий неповторний талант, сміливість і артистизм викликають захоплення численних шанувальників. Він – один з небагатьох багатогранних музикантів, які одержали всесвітнє визнання та авторитет завдяки віртуозній виконавській майстерності та блискучій диригентській діяльності.


Молода ґенерація західно-українських виконавців скрипалів


Кінець ХХ – початок ХХІ століття стали тим періодом в розвитку української музики, коли на перший план виступила молода ґенерація музикантів-виконавців. Вивчаючи кращі зразки новоєвропейської музики, твори композиторів світової слави з Росії, США, Естонії, Латвії, Литви, Грузії, Вірменії, більшість з них мала можливість безпосередньо контактувати із сучасними композиторами на міжнародних фестивалях, на концертах, конкурсах та в майстеркласах і колоквіумах у Німеччині, Польщі, Швейцарії. Такий обмін інформацією сприяє становленню самобутніх і цікавих виконавських обдарувань. Незважаючи на те, що культура України переживає нині не найкращі часи, виконавські таланти все ж утверджуються, їх помічають у могутніх музичних імперіях світу, надають ексклюзивні можливості для навчання та мистецького вдосконалення.

Зупинимося коротко на постатях сучасних західно-українських виконавців. Винятковість музикантської долі Остапа Шутка (1976 р.н.), «приреченість» на творчі здобутки зумовлена самим фактом народження у відомій українській сім’ї скрипалів (1976 р.н.). Батько – Іван Шутко – провідний викладач Львівської спеціальної музичної школи імені С.Крушельницької, мама – Лідія Шутко – народна артистка України, професор ЛДМА імені М.Лисенка, лауреат міжнародних конкурсів, видатний концертуючий музикант, які й стали його першими вчителями.

Стрімким етапом професійного росту Остапа стали виступи в ансамблі з Лідією Шутко. Виконувалися дуети Г.Генделя, Л.Шпора, Ш.Беріо, Ж.Мазаса, що вимагали не лише філігранного володіння штриховою, агогічною, артикуляційною технікою, а й ідеальної культури партнерства. Поступово збагачується сольний репертуар Остапа Шутка, в якому значне місце належать каприсам Н.Паганіні, сольним сонатам та партитам Й.-С.Баха.

Скрипаль удосконалював своє виконання у Лондонській школі Гілдхол у всесвітньо відомого педагога І.Німана та Національній академії України імені П Чайковського в класі Б. Которовича. Великий вплив на формування творчої особистості Остапа Шутка справило знайомство з уславленими музикантами – І.Безродним, Л.Шпіллером, А.Лисим, З.Броном, М.Естрельєю, С.Сондецкісом.

На сьогоднішній день О.Шутко – зрілий музикант, увінчанчаний не одним лауреатським званням у Вільнюсі (Литва), Веймарі (Німеччина), Перемишлі (Польша), Барселоні (Іспанія), він – стипендіат Президента України, королеви Іспанії та ЮНЕСКО.

Широкого розголосу та популярності набули «Музичні вечори Остапа Шутка», започатковані з метою популяризації класичної музики у невеликих містах України, які стали чудовою можливістю для самореалізації артистів- виконавців. За рік відбувається понад сто виступів, до участі в яких Остап Шутко запрошує відомих українських та зарубіжних музикантів та юних виконавців музичних шкіл та училищ. Самостійними проектами стали концертні турне по Україні Остапа з Народною артисткою України Лідією Шутко [Див.Дод.11] та гра скрипаля в дуеті з польським гітаристом Лео Вітошинським.

З ініціативи О.Шутка відроджуються щомісячні «салонні концерти» у київському палаці Терещенків, де зазвичай збираються українські політики, дипломати, бізнесмени. Особливість проекту – в демократичності вибору концертного репертуару самими конкурсантами, у відзначенні журі насамперед неповторної, самобутньої манери виконання.

Остап Шутко – аспірант консерваторії у Лондоні і водночас наймолодший викладач Національної музичної академії України імені П.Чайковського. Нагороджений Академією мистецтв України Почесним дипломом «За високу професійну майстерність».

Ще одна цікава постать – Анастасія Пилатюк (1983 р.н.) – лауреат міжнародних конкурсів, теж народилась в сім'ї музикантів. Напевне стрімкість професійного росту і масштаби творчих звершень були б не такими вражаючими, якби їй не поталанило народитись в сім’ї, фанатично відданій мистецтву. Мати – Олена Пилатюк – піаністка, батько – Ігор Пилатюк – нині Народний артист України, професор, ректор Львівської державної музичної академії імені М.Лисенка.

Про Анастасію-скрипальку вперше дізналися в Україні, коли вона в неповних десять років стала лауреатом Міжнародного конкурсу скрипалів в м.Клостер-Шонталь (Німеччина). Згодом – третя премія та Гран-Прі цього конкурсу «Срібний смичок», в 12 років (1995 рік) – перша премія на Міжнародному конкурсі юних скрипалів Богодара Которовича, в 1996 році – дперемога на Міжнародному конкурсі скрипалів в Вестероузі (Швеція), у 1997-98 рр. – ІІ та ІІІ премії на Міжнародному конкурсі імені П'єра Лантьє в Парижі в номінаціях «сольне виконання» та «камерний ансамбль», в 1998р. – перемога в Санкт-Петербурзі на форумі «Віртуози ХХІ століття» та І премія на ІІ-му Міжнародному конкурсі юних скрипалів Богодара Которовича (старша група).

Програма «Нові імена» під егідою ЮНЕСКО багатьом нашим музикантам дала безцінні можливості концертувати у країнах Східної і Західної Європи, серед них і Анастасія Пилатюк, яка протягом п’яти років була стипендіатом цього проекту і брала участь у гастрольних турне по Швеції, Фінляндії, Франції, Німеччині, Югославії, Італії. Це був період, коли юна скрипалька набувала досвіду інтенсивної концертної діяльності, демонструючи здатність у фантастично короткі терміни оволодівати новим серйозним репертуаром і артистично доносити його з «високої» сцени. [Див.Дод. 12]

Нині Анастасія Пилатюк навчається в класі відомого професора скрипки Захара Брона в м. Кьольні (Німеччина).Маестро Б.Которович назвав А.Пилатюк надією національної скрипкової школи.

Наступне ім’я – Мирослава Которович, одна з найцікавіших молодих музикантів, представників київської скрипкової школи. Концертувати почала ще ученицею Київської спеціальної музичної школи ім.М.В.Лисенка, яку закінчила у педагогів П.Бондаса та Я.Рівняк. За роки занять у класі, а потім в аспірантурі у Б.А.Которовича Мирослава отримала Гран-Прі на Міжнародному конкурсі «Золота осінь» (м.Хмельницький), брала участь в майстер-класах славетних педагогів М.Яшвілі (Польща), Р.Річчі і Т.Цейтмайєра (м.Зальцбург, Австрія). М.Которович була стипендіатом «Моцарт-Академії» (м.Краків, Польща), а у 1993 року стала солісткою НАС «Київська Камерата». Під керівництвом диригента В.Балея (США) скрипалька приймала участь у записі авторського диску композитора Є.Станковича.

Цікавою гранню є музично-просвітницька діяльність Мирослави Которович, як автора циклу музично-театральних проектів у жанрі музичні новели («Роль для скрипки», «Сотворіння», «Скрипкові капризи», «Сходами», «Намисто з дитячих мрій» та ін.), про один з яких у 2000 році було знято фільм у циклі передач «Варіації на тему». В 2004 році вона приймала активну участь у міжнародному проекті BRITTEN FESTIVAL KYIV 2004.

Завдяки активності творчого життя М. Которович має унікальну можливість постійно розширювати свій виконавський досвід, збагачувати власне сприйняття музики, які разом з її дивовижною фантазією та природною обдарованістю актора дарують слухачеві нові незабутні враження. [Див.Дод.13]

Ще один представник відомої у Львові скрипкової династії – Олег Каськів (1978р.н.). Батько – Богдан Каськів – доцент ЛДМА імені М.Лисенка, мама – Тетяна Сиротюк – викладач вузу. Розвиток молодого музиканта був неспішним, проте у 15 років він стає лауреатом двох юнацьких конкурсів – імені Б.Дваріонаса (перше місце, Вільнюс, Литва) та Всеукраїнського конкурсу Б.Которовича. Ці перемоги відкрили нові можливості для концертування, виступів на радіо та телебаченні України. Очевидна обдарованість О. Каськіва, вміння відібрати найбільш цінне в арсенал власної художньої практики далися взнаки під час підготовки та участі у Міжнародному юнацькому конкурсі імені Е.Ніредьгазі (вересень-жовтень 1996 року). Незважаючи на складну специфіку конкурсу, жорсткий психологічний пресинг, фізичну перенапругу, Олегові поталанило посісти почесне третє місце.

1996 рік для О. Каськіва знаменувався вступом до Менухінської академії (Швейцарія, Гштад), в клас відомого скрипаля, професора Альберто Лисого. Цей начальний заклад є унікальним за концепцією, сутність якої полягає в тому, щоб прищепити юним виконавцям любов до камерної музики в різних її варіантах – дуетному, ансамблевому, квартетному, оркестровому.

Цілком закономірною стала і нова вагома подія творчої біографії виконавця – друге місце на Міжнародному конкурсі в Лозанні. Багатство музичного світу Європи, що відкрилося перед О. Каськівим, неодмінно надихне молодого львів’янина до нових мистецьких звершень.

Є істотна різниця між фактом дебюту і появою нового імені як соціокультурної цінності, здатної стати визначною мистецькою подією. Так, у 70-х роках виступ львів’ян, тоді студентів і аспірантів Московської консерваторії, Олега Криси, Лідії Шутко, Богодара Которовича, Юрія Мазуркевича, зовсім юного Юрія Башмета були цікавими фактами культурного життя. Нині кожен їх концерт в рідному місті – подія. Потрібен час, ґрунтовна система у набутті професійного досвіду, широта світогляду, просто щасливий випадок, щоб злетіти на скрипковий олімп. Нові імена яскравих, неординарних молодих скрипалів-львів’ян уже відомі у світі великого мистецтва. Вони мають багато спільного в біографіях: сім’я музикантів-професіоналів, неабиякі творчі здібності, стрімкий ріст, сміливе розширення біографій конкурсно-концертних подій тощо. І все ж вони дуже різні за характерами, а значить і за виконавськими позиціями. Стильове розмаїття є віддзеркаленням сучасного етапу мистецтва інтерпретації, адже ХХ століття невипадково називають епохою музичних стилів, контрастність яких сягнула граничної межі.

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: