Xreferat.com » Рефераты по культуре и искусству » Бібліотека і користувач: проблеми спілкування

Бібліотека і користувач: проблеми спілкування

вчинків;

3) адекватно реагувати на поведінку користувачів і колег та вибирати по відношенню до кожного з них такий спосіб спілкування, який би відповідав їх індивідуальним особливостям.

Бібліотекар і читач в процесі обслуговування виконують протилежні, хоча тісно пов'язані функції. Бібліотекар комплектує та зберігає джерела інформації, надає послуги, читач користується послугами бібліотек.

Читач завжди бажає бачити в бібліотекареві знаючого, освіченого, доброзичливого, готового допомогти спеціаліста. Відхилення від якихось з цих якостей ускладнює відносини бібліотекаря і читача та посилює критичне сприйняття читачем діяльності бібліотекаря. Виконуючи замовлення читача, надаючи довідки, навчаючи користуватися довідковим апаратом та ін., бібліотекар не може обійтися без високої культури мови, доброзичливості, зацікавленості в ефективності своїх дій. [15; С. 17]

Як правило, бібліотекар сам вибирає можливі стилі мовного спілкування. Деякі надають перевагу більш діловим, офіційним відносинам, інші вибирають доброзичливий, теплий тон спілкування, але вибираючи ту чи іншу лінію мовного спілкування, неможливо повністю виключити офіційні відносини між бібліотекарем і читачем.

В процесі обслуговування бібліотекарю часто доводиться проявляти вимогливість до читача і при цьому використовувати різні методи виховного впливу. З моральної сторони вимогливість бібліотекаря не повинна принижувати гідність читача, а проявлятись в доброзичливій формі – в цьому важлива моральна сторона його вимогливості.

Повага до читача означає відношення до нього як до особистості. Ставлення до читача з повагою передбачає і очікувану від нього зворотню реакцію – культуру читання, доброзичливу поведінку, бережливе відношення до книг. Повага до читача передбачає також визнання його морального права мати свою думку, право на оцінку діяльності бібліотекаря. Бібліотекар несе моральну відповідальність не тільки за справедливість своїх рішень, а й за правильне розуміння їх читачем. Спеціаліст повинен завжди керувати своїми емоціями і не допускати зневажливого відношення до читача, не ділити читачів на "своїх"і "чужих", в усьому бачити позитивні риси. [24; С. 35]

Отже, результативність етичного впливу бібліотекаря на користувача багато в чому залежить від культури самого бібліотекаря, його етичних поглядів, розуміння обставин можливих порушень і вибору адекватних вчинку заходів впливу. Якщо зауваження бібліотекаря зроблені в некоректній формі, вимогливість може бути сприйнята читачем як недоброзичливість, зверхність бібліотекаря. Атмосфера співробітництва і взаємодопомоги, а не повчальний тон повинні домінувати в бібліотечному спілкуванні.

Від того, як професіонал веде себе в колективі, наскільки володіє навиками спілкування, культурою мови, як добре він знає тонкощі професійного етикету, багато в чому залежить успіх його роботи, престиж професії та бібліотеки. Знання етикету завжди сприяє професійному росту та забезпечує спокійну, творчу, доброзичливу атмосферу в колективі.

Етикет – це сукупність правил поведінки, які характеризують зовнішні прояви відносин між людьми. Мовний етикет включає в себе форми звернень і привітань, відносини між виступаючими і слухачами, систему жестів, міміки.

Правила бібліотечного етикету були розроблені вченими вже на початку 20 століття. В книзі Гофмана "Теорія і практика бібліотечної справи" (1924р.) звертається увага на такі з них:

1. Бібліотекар в період роботи не повинен вести особистих розмов, виконувати сторонню роботу, а бути повністю в розпорядженні читача і приділяти йому максимум уваги;

2. Обслуговувати читача спокійно, обдумано, не беручись відразу за кілька справ; 3. Бібліотекар повинен отримувати задоволення від своєї праці, тоді проявляються всі його культурні якості -"дивись на читачів як на людей, а не як на "публіку". Тоді бібліотека стане місцем, про яке населення буде думати з добрими почуттями.

4.Поради читачеві необхідно давати делікатно, виходячи з бажань їх отримувати. "Постійно проявляй готовність дати довідку і пораду, але роби це обережно, не нав'язуючись".

З роками правила бібліотечного етикету удосконалювались. В наш час вони характеризують форми доброзичливого спілкування в бібліотечному середовищі, ввічливого відношення до відвідувачів бібліотеки та своїх колег.

Правила етикету особливо необхідні бібліотекареві в конфліктних ситуаціях. В таких випадках вони служать захисним засобом працівника від образ і безтактності невихованих читачів.

Розглянемо важливі для бібліотеки етикетні вимоги. Важливою рисою бібліотекаря є ввічливість - дотримання правил пристойності, вихованість, делікатність. Ввічливість створює атмосферу доброзичливості, свідчить про високу культуру і повагу до оточуючих. В бібліотеці читачеві важливо, як з ним вітаються, яким тоном розмовляють, як виявляють ( і чи проявляють) готовність виконати його запит. Не менш важливим є те, як звучать слова подяки, пробачення.

Правила етикету вимагають від бібліотекаря зустрічати відвідувачів привітною усмішкою. Відомо, що усмішка - одна із основних якостей культури людини. В багатьох країнах усмішка піднесена до рангу економічних категорій, оскільки без неї неможливо вирішити жодного ділового питання. Якщо в Японії керівник не усміхається підлеглим, його осуджують, а за переконанням фахівців без усмішки керівника знижується продуктивність праці на виробництві. "Усмішка на обличчі – любов в словах", - основний принцип культури спілкування цієї нації. Думаю, що така порада буде не зайвою в практиці бібліотечного обслуговування.

Якщо в бібліотеці під час спілкування з читачем виникло відчуття дискомфорту, нервовості, а, можливо, й ворожості, хто перший повинен усміхнутися і виправити негативну морально – психологічну ситуацію? Звичайно, бібліотекар. Ми знаємо, що інколи в бібліотеку приходять такі читачі, які своєю поведінкою, вживанням грубих висловлювань, псуванням книг чи крадіжкою змушують вдаватись до застосування адміністративних заходів. Тут, звичайно, усмішка недоречна. Якими ж нормами етикету тут можна скористатися? Відповісти грубістю на грубість? Але ж відомо, що зло породжує тільки зло. І опуститися до рівня грубіяна бібліотекар ніяк не може. Навпаки, в цій ситуації необхідно згадати про коректність, вміння взяти себе в руки, триматися в рамках загальноприйнятих пристойностей.

Форма ввічливості – слова вдячності, вибачення. Хоча вони ні до чого не зобов'язують, але служать важливим фактором культури спілкування.

Знайомі всім ситуації:

-"Вибачте, на жаль, цієї книги немає."

-"Вибачте, що вам прийшлося зачекати".

Зайнятий з одним читачем, бібліотекар був буквально атакований іншим, дуже збудженим, який, не звертаючи уваги на це, вимагав уваги до себе. Але бібліотекар спокійно закінчила обслуговувати першого читача, а потім з усмішкою і привітним поглядом звернулася до невдоволеного: " Вибачте, тепер чим я можу Вам допомогти?". У читача враз пропала агресія, він вибачився, винувато усміхнувся, і обійшлося без конфлікту.

З перерахованими вище формами етикету пов'язані тактовність і делікатність. Дуже важливою рисою бібліотекаря є професійна тактовність, яка виявляється в повазі до відвідувачів, в розумінні їх потреб і інтересів. Такт – це вміння вести себе пристойно, поважати оточуючих, відчувати межу в поведінці і вчинках. Тактовний бібліотекар проявляє почуття міри у виявленні емоцій, знає межу в розмові, у особистих і службових відносинах. Тактовність допоможе бібліотекареві обійти гострі теми, які можуть викликати конфлікт, знайти слова, які допоможуть людині, заспокоять і знімуть напругу.

Тактовний і делікатний бібліотекар:

пом'якшить дрібну помилку недосвідченого читача,

не помітить фізичних вад відвідувача,

ненав’язливо запропонує допомогу,

непомітно виправить нетактовність колеги.

Для престижу бібліотеки дуже важливі і такі форми етикету, як точність, обов'язковість, пунктуальність. Основний принцип бібліотечного обслуговування - точно, своєчасно виконати замовлення на літературу. Всі зустрічі, екскурсії, бесіди в бібліотеці повинні починатися вчасно. Чим більша аудиторія, тим більш точними повинні бути організатори заходів. Немає більш нетактовного відношення до слухачів і організаторів, ніж запізнення. Приходити вчасно на роботу - теж ознака сумлінності і пунктуальності. Ці якості викликають довіру до бібліотекаря у колег, читачів і адміністрації. Принцип пунктуальності розповсюджується також на вимогу все робити своєчасно: здавати звіти, оформляти документацію, готувати масові заходи, виконувати різні доручення. Невиконана вчасно робота повинна бути виконана, а причини, які завадили виконанню того чи іншого завдання, рідко беруться до уваги читачами, колегами, керівниками. І, як правило, це лише створює думку про працівника, як про недисципліновану людину, на яку не можна покластися. [18; С. 30]

В деяких бібліотеках країн Заходу популярний "Закон Мерфі", суть якого полягає в тому, що всі справи займають більше часу, ніж передбачається, а всі перешкоди, які можуть виникнути, обов'язково виникають. Тому, якщо бібліотекар, який виконує завдання, додасть до реальних термінів його виконання ще 25 відсотків часу, це допоможе йому реально планувати і прогнозувати свою роботу.

Розглянувши основні принципи мовного етикету бібліотекаря, можна зробити висновок, що етикет вимагає виконання неписаних законів, твердих моральних переконань і принципів. Все це – складові культури бібліотечного обслуговування. В бібліотеці існує більше десяти важливих ситуацій, які вимагають вживання правил мовного етикету.

Звернення: офіційне чи товариське, до одного чи кількох людей, до знайомих чи не знайомих, до чоловіка чи жінки і т. д. Форма звернення, на жаль, в бібліотеці ще не відпрацьована. Часто можна почути в більшості "молодой человек", "девушка". Етикет змушує вибирати форму звернення до читача на "Ви", що свідчить про культуру людини, підкреслює повагу до особи, з якою розмовляє бібліотекар. Мовний етикет рекомендує вимовляти слово "Ви" голосно і чітко, з привітними інтонаціями, а слово "Я" тихіше, скромніше.

Спілкування бібліотекаря і читача починається з привітання. Це важлива етикетна норма. Як краще привітатися? Дуже важливим є тон привітання. Є багато інтонацій для привітання: радісна, щира, тепла, шаноблива, коректна, офіційна. Абсолютно недопустимі: зневажлива, пихата, поблажлива, презирлива, фамільярна, улеслива. За етикетом першим вітається той, хто заходить в приміщення. Читач може й не привітатися першим. Тоді з виховною метою бібліотекар вітається першим. [1; С. 5]

Головне в спілкуванні - вміння говорити. Бібліотекарю протягом дня доводиться багато говорити. Безліч разів він має привітатися, попрощатися з читачем, порадити, розповісти, як знайти потрібну книгу, як користуватися каталогами, картотеками, запросити читача на захід, зробити зауваження, заспокоїти розгніваного читача, відповісти нахабі та ін. Чи завжди бібліотекар вміє це зробити? Головне у мові – загальний стиль. Бібліотекареві необхідно володіти культурою мови. Адже професія бібліотекаря, як і педагога, журналіста, актора, потребує майстерного володіння мовою. Вимоги, які ставляться до мови бібліотекаря, полягають в тому, щоб вона була стилістно вірно побудованою, максимально лаконічною, точною, логічною, емоційно забарвленою, щоб її добре чули в найвіддаленіших куточках аудиторії. Для виступу перед аудиторією важливо володіти дикцією.

Одна справа підготувати гарний виступ, а інша – донести до слухача. Безумовно, бібліотекар має говорити грамотно, без помилок, з вірним наголосом. Але важливо не тільки це. Людина розмовляє правильно, а спілкуватися з нею неприємно, заважає вульгарний, пронизливий голос, чварні інтонації, погана дикція. Є бібліотекарі, котрі розмовляють так, що їх не можна зрозуміти, ковтають слова або окремі їх частини, деякі взяли на озброєння роздратований тон. Необхідно, щоб мова була звільнена від вигуків та слів на зразок: "е, е, е", "так сказать", "значить", "это самое". Вони дратують співрозмовника.

Розмовляти з читачем потрібно лише коректно, ввічливо, що обумовлено повагою до нього. Це виявляється в манері ставити питання та робити зауваження, нагадування. Наприклад:

-"Цю книгу ми можемо Вам видати лише на кілька днів, її просять щоденно десятки читачів, тому просимо повернути її вчасно, не затримувати",

-"Підійшов час закриття бібліотеки, просимо повернути книги". Не можна грубо наказувати, підганяти, доречною є форма розмови. Ось знайома нам ситуація:

- Дуже прошу Вас, завтра у мене екзамен з філософії, потрібний підручник Надольного. - Ну й що з того, у всіх екзамен, потрібно було раніше думати, зараз нічого немає".

Скоріш за все, бібліотекар правий,- сесія, підручників не вистачає. Але цей діалог може бути зовсім іншим:

Дуже Вам співчуваю, але все видано, цю книгу сьогодні просили вже багато читачів. Можу порадити звернутися в читальний зал. Можливо Вам зможуть видати на "нічний абонемент".

Суть розмови не змінилася, змінилася форма. В таких випадках себе потрібно поставити на місце читача й важливо дати йому хоча б надію. Хоча спілкування в бібліотеці є на три чверті мовним, всім добре відомі ситуації, коли слова не потрібні. По обличчю людини можна іноді пізнати більше, ніж вона може чи хоче сказати, а своєчасна усмішка, бажання спілкуватися можуть суттєво допомогти контактам з читачем. Вираз обличчя відображає емоції людини, на ньому написана вся гама переживань: радість і відчай, любов і ненависть, зацікавленість і зневага. Культура бібліотекаря полягає в тому, щоб вміти управляти виразом свого обличчя, намагатися відобразити на ньому лише позитивні емоції, які сприяють доброзичливому спілкуванню в бібліотеці. [14; С. 45]

Бібліотекар має слідкувати за своєю мімікою. Корисно поміркувати над питанням: "Якою мене бачать люди? Який вираз мого обличчя – доброзичливий чи розлючений? Чи схиляє моє обличчя до відвертості? Чи немає на ньому пихатості? Чи приємний в мене вираз обличчя". Варто замислитись, як відчувають себе читачі, побачивши глузуючий вираз обличчя бібліотекаря, з кривою усмішкою, або бібліотекаря, обличчя якого виражає незадоволення всім і усіма? У бібліотекаря має бути вироблене уміння контролювати себе, своє обличчя.

Вміння контролювати вираз свого обличчя важливе ще й тому, що читачі сприймають спочатку саме його і, виходячи з цього, можуть прогнозувати результати обслуговування.

Важливою складовою мовного спілкування в бібліотеці є також вміння слухати. Правильно слухати – складна наука. Розповідають, що Сократ, прослухавши юнака, який хотів навчитися в нього ораторському мистецтву, запросив за навчання подвійну плату. " За що ж? – запитав юнак. "Я буду змушений навчити тебе не тільки розмовляти, але й слухати", - відповів філософ.

Дуже важливим для бібліотекаря є уміння слухати. Яким би не був читач, у нього є право бути вислуханим. Справжній бібліотекар вислухає і недовірливого читача, який може заявити таке: " А мені сказали, що ця книга у Вас є, але Ви не хочете її дати". Він не відмахнеться від вередливого, не роздратується, не втече від читача, який не знає, що йому потрібно взагалі. В усіх ситуаціях бібліотекар має бути терплячим, спокійним, підкреслено ввічливим, обережним, відкритим.


Висновки


Отже, з вищезазначеного можна зробити наступні висновки: у нових інформаційно-технологічних умовах бібліотеки виступають не тільки в якості об’єктів інформатизації, але й є активними суб’єктами цього процесу. Окрім того, бібліотеки постають системоутворюючими компонентами соціально-культурної інфраструктури, формуючи навколо себе особливе культурне і інформаційно-комунікаційне середовище.

Враховуючи сферу бібліотечного спілкування, вдосконалення його якості бібліотека зможе підвищити свій соціальний престиж, створити робочу атмосферу для реальних і потенційних читачів. Усвідомлення нової парадигми гуманізації інформаційних відношень, розвитку бібліотек в якості не тільки інформаційних посередників, але й центрів людського спілкування, що орієнтує на зміну свідомості бібліотекарів від носіїв технологій до особистісно-орієнтованих відносин. Вдосконалення інформаційними технологіями не може відкинути традиційні форми спілкування. Характер взаємин читач-бібліотекар нині носить паритетні, суб’єкт-суб’єктні відносини, що потребує більш високого професіоналізму. Забезпечення бібліотек фахівцями, що здатні здійснювати поряд з професійними навичками і вихованням читачів. Пріоритетним завданням вищої школи є створення єдиного освітнього і соціокультурного простору. Нові засоби комунікації значно розширили можливості міжособистісного спілкування користувачів, що робить їх зв’язок з навколишнім світом більш універсальними.

Спілкування – це не тільки засіб вирішення виховних завдань та соціально-психологічного забезпечення потреб молодої людини, а й спосіб організації. Враховуючи актуальність і рівень складності виховної діяльності в сучасних умовах, необхідно передбачити міри морального і матеріального стимулювання бібліотечних фахівців за ефективну виховну роботу зі студентською молоддю. На зниження якості обслуговування впливає також і кількість відпрацьованого часу бібліотекаря: до кінця робочого дня бібліотекар стає більш роздратованим і байдужим. В таких випадках бібліотекарю потрібно стримувати себе.

Бібліотекарям допомагають стримуватися знання та дотримання професійної етики, правил порядності, почуття власної гідності, любов і терпіння до людей. Яким би вередливим, грубим і нестерпним не був користувач, бібліотекарю потрібно залишатися люб’язним, спокійним, м’яко запевняти, переконувати користувача, що ви на його боці і що робите все можливе,аби йому допомогти.

Взагалі методів, прийомів і правил ефективного спілкування розроблено чимало, єдиною проблемою тільки залишається те, що більшість з нас просто забуває про них, віддаючись своїй людській природі, забуваючи про найважливіші правила спілкування. Тільки одиницям вдається цілеспрямовано і ефективно їх використовувати і знаходити спільну мову з більшістю співрозмовників. Ефективне спілкування і вміння усувати бар’єри в ньому – це більше, ніж наука, це справжнє мистецтво, яке так потрібне в нашому житті. Розглянувши основні принципи мовного етикету бібліотекаря, можна зробити висновок, що етикет вимагає виконання неписаних законів, твердих моральних переконань і принципів. Все це – складові культури бібліотечного спілкування. У новому тисячолітті – тисячолітті гуманізації, – коли в отриманні освіти молодою людиною є нагальна необхідність, роль бібліотеки як інформаційної, освітньої і культурної установи значно зростає. Також можна констатувати, що соціальна напівфункціональність бібліотек в сучасному суспільстві помітно зросла і це пов’язано в першу чергу з професійним усвідомленням ними своєї особливої місії в розвитку суспільних комунікативних відносин.

Отже, з вищезазначеного можна зробити наступні висновки:

1. У нових інформаційно-технологічних умовах бібліотеки виступають не тільки в якості об’єктів інформатизації, але й є активними суб’єктами цього процесу. Окрім того, бібліотеки постають системоутворюючими компонентами соціально-культурної інфраструктури, формуючи навколо себе особливе культурне і інформаційно-комунікаційне середовище.

Враховуючи сферу бібліотечного спілкування, вдосконалення його якості бібліотека зможе підвищити свій соціальний престиж, створити робочу атмосферу для реальних і потенційних читачів.

2. Усвідомлення нової парадигми гуманізації інформаційних відношень, розвитку бібліотек в якості не тільки інформаційних посередників, але й центрів людського спілкування, що орієнтує на зміну свідомості бібліотекарів від носіїв технологій до особистісно-орієнтованих відносин.

Вдосконалення інформаційними технологіями не може відкинути традиційні форми спілкування. Характер взаємин читач-бібліотекар нині носить паритетні, суб’єкт-суб’єктні відносини, що потребує більш високого професіоналізму.

3. Основними чинниками, що обумовлюють актуальність підвищення кваліфікації та безперервної освіти є: глобальні зміни на ринку праці; впровадження в роботу бібліотек новітньої техніки та інноваційних технологій; нерівномірність у вирішенні питань роботи бібліотек різних типів і видів; прискорення процесів модернізації бібліотек і у зв’язку з цим необхідність професійної соціалізації; підвищення кваліфікації у бібліотечних колективах як мотивація навчання.

Враховуючи актуальність і рівень складності виховної діяльності в сучасних умовах, необхідно передбачити міри морального і матеріального стимулювання бібліотечних фахівців за ефективну виховну роботу із читачами.


Список використаної літератури


Алтухова Г. По законам риторики /Г. Алтухова// Библиотека. – 1994. - № 10. – С.22-26.

Богданова И.А. Библиотечный диалог: аспекты речевого общения: Учебно-методическое пособие. - М.: ЛИБЕРЕЯ- БИБИНФОРМ, 2006. – 120с.

Буяльський Б., Оверчук А. Як ми спілкуємося: Мовленнєвий етикет українського народу /Б. Буяльський, А. Оверчук / Директор школи. – 2002. - № 33-36.

Грабар Н.Г. Суттєві цінності бібліотек ВНЗ: реалії та перспективи / Н.Г. Грабар // Вісн.кн.палати. – 2006. – №8. – С.12–15.

Грабар Н.Г., Жукова В.П. Життєва потреба розвитку професії / Н.Г. Грабар, В.П. Жукова // Вісн.кн.палати . – 2007. - №9. – С. 27–30.

Диалог с читателем // Библиотека. – 1992. - № 1. – С.49-50

Деловой этикет: Методическое пособие // Шкільна бібліотека. Плюс. – 2007. - № 9. – С.21-28.

Добрынина Н.Е., Матлина С.Г. К плюрализму в общении с читателями / Н.Е.Добрынина, С.Г Матлина //Актуальные вопросы библиотечной работы. – М., 1991. – С.34-45.

Езова С.А. Культура общения библиотекарей: Учебно-методическое пособие. - М.: Издательство «ЛИБЕРЕЯ», 2004. – 144с.

Езова С.А. О подготовке библиотекарей к общению с читателем / С.А Езова// Библиотековедение. – 1993. – № 4. – С.72-75

Езова С.А. Стиль диалога: доброжелательность/ С.А Езова // Актуальные вопросы библиотечной работы. – М., 1991. – С.46-51.

Жирова В.Г. Етика бібліотекаря/ В.Г. Жирова // Шкільна бібліотека. – 2006. - № 11. – С.32 .

Езова С.А. Библиотека – центр человеческого общения / С.А. Езова // Библиотековедение. – 2006. – №11. – С. 123–125.

Жабко Е.Д. Интернет как среда виртуального общения / Е.Д. Жабко // Библиотековедение. – 2003. – №4. – С. 45–50.

Жукова Т.Д. Профессиональное сознание библиотекаря: теоретический анализ проблемы / Т.Д.Жукова // Школьная б-ка, - 2007. – 34. – С. 17-26.

Каліберда Л. Етичні основи бібліотечної професії /Л. Каліберда // Шкільна бібліотека. – 2002. - № 8. – С.86-91

Олзоева Г. Лицом к лицу с посетителем [Обслуживание]/Г.Олзоєва // Библиотека. – 2002. - № 11. – С.55-56.

Півнева С.І. Культура мовлення шкільного бібліотекаря – важливий елемент його професійної майстерності/С. І. Півнева // Шкільна бібліотека. – 2006. - № 11. – С.30.

Селиверстова Е.Т. О функциях библиотек / Е.Т. Селиверстова // Бібліотека. – 1992. – № 1. – С. 27 –29.

Список рекомендованої літератури бібліотекарям “Формування етичної культури особистості в бібліотеках загальноосвітніх закладів”// Управління школою. – 2007. - № 32.- С.10-11.

Сукиасян Э. Библиотекарь – человек говорящий /Є. Сукиасян// Библиотека. – 2006. - № 5. – С.60-62.

Чачко А.С. Бібліотекарі в інформаційному суспільстві: не проблема, а реальність / А.С. Чачко//. – Вісн. кн. палати. – 2001. – С. 23–25. Чухілевич О. Я – виступаю: Техніка публічного виступу / О. Я. Чухілевич// Директор школи. – 2007. - № 5. – С.102-104.

Шихваргер И. Настроить сердце подобно чуткому приемнику: Грани профессии/ И.Шихваргер// Библиотека. – 1997. - № 12. – С.21-23.

Юрченко О.В. Морально-етичні норми спілкування шкільного бібліотекаря з читачем / О. В. Юрченко// Шкільна бібліотека. – 2002. - № 2. – С.35-38.

Размещено на

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: