Жанрові та стилістичні особливості роману Гете "Страждання молодого Вертера"
Розглядаючи роман із стилістичної точки зору ми можемо визначити дві мовностилістичні тенденції: 1) Гете належав до течії «Бурі і натиску», а мова представників цієї течії появляється у синтаксисі та лексиці. Тобто, це мова почуттів, афектів.
2) стилістична орієнтація, яка дає передбачити художній розвиток автора – класично-реалістичний період творчості Гете. Ця орієнтація, спрямована на об’єктивну передачу дійсності і пов’язана зі специфічною стильовою напрямленістю.
Порівнюючи роман Гете із творами французьких романістів, можна виявити, що романтичне мистецтво було обумовлене своєрідністю епохи і новим світосприйняттям. Близькість структури роману-сповіді до романтичної поемної структури визначена особливістю ліричної сповіді, де автор зображає душевний стан героя, що у ліричному монолозі або листі «виливає» свою душу. Композиція цих романів – це лірична логіка розвитку почуттів, спогадів. Отже особливістю роману-сповіді є те, що лірика не розчиняється у прозі, не втрачає свого змісту.
Оскільки роман «Страждання молодого Вертера» написаний у епістолярній формі, то діалогічне мовлення займає тут невелике місце. Хоч діалогів у романі є надзвичайно мало, ми можемо сказати що всі вони відіграють значну стилістичну роль. Зрозуміло, що не всі діалоги мають однакову чи схожу структуру. Структура визначається їх змістом, внутрішнім завданням, яке вкладає у них автор. Функція діалогу в романі проявляється у вираженні світогляду автора, дає характеристику діючих осіб, викликає цікавість та емоційне збудження у читача. В загальному, можна сказати, що діалог у романі переважає не в кількісному, а в якісному значенні.
Загалом, діалоги Вертера є стилістичним прийомом Гете, щоб у повній формі розкрити задум цілого роману.