Образ Марії у романі Уласа Самчука "Марія"
«Кінчики проміння опалюють сухі жили руки, б’ють у запалі очі, підбарвлюють срібло волосся. Марія не жмурить очей. Дивиться рівно і широко» [108; 167] – жінка не боїться смерті.
«Спить Марія? Ні, Марія не спить. Вона вже не спить третю ніч. Марія лежить на купі розкиданого на ліжнику лахміття і впалими, широко розкритими норами очей дивиться у залите місячним сяйвом вікно» [103; 170] – так виглядала Марія в останній день свого життя.
«Питали, скільки літ живе…
– Багато, багато, людські дітоньки. Ви не проживете стільки» [104; 160] – такий вік Марії з її слів.
«Не засліпли ще старі очі. Бачать, бодай би ліпше таки засліпли» [110; 146]. Марія вважає за краще не бачити всіх жахів Голодомору.
Гнат, повернувшись до Марії, так говорить про неї: « – Цілую руку матері. Цілую святість велику. Цілую працю! Маріє! Маріє» [111; 167].
Ось як змінилась зовнішність Марії: «Поморщені, сухі, запалі щоки. Випнуті гострі вилиці, очі глибоко-глибоко у мокрому місці сидять, потемнілі, згаслі. Паклі сивого волосся вибиваються з-під подертої, заяложеної хустки» [112; 167].
«Тридцять днів гаснула сама Марія – покинута, одинока» [113; 163]. Під кінець життя Марія залишилася сама, але все одно не хоче вмирати: «Довго, довго виривалася з життя Марія…» [114; 170].
«Довго, довго виривалася з життя Марія. Перетинається кожний нерв. Мідяне холодне сяйво місяця облило холодом роздуті, з розчепіреними пальцями ноги… З напруженням рветься останній нерв. Гасне поволі місяць, зникають одна за другою з голови думи, зливаються в чорну пелену, без початку і кінця… Плющаться і грузнуть очі, холонуть засохлі уста, западають груди, серце робить останній удар…» [115; 170]. Автор не хоче прощатися з героїнею, як може відтягує її смерть, чи, радше, звістку про її смерть, докладно описуючи деталі її останньої хвилини.
Марія померла.
Цікавою є зміна думки Гната про Марію під час її подружнього життя з Корнієм. Так, на початку Гнат бачить її так: «Бачив Марію, що скидає матросові брудного чобота… Бачив Марію, що хмелиною в’ється навколо дужого тіла ворога… Бачив Марію-рабиню, Марію, що цілує ту руку, яка б’є її по лиці» [116; 72]. А в кінці життя жінки: « – цілую руку матері. Цілую святість велику. Цілую працю…» [117; 167].
Цими двома репліками вимірюється весь життєвий шлях Марії, все те, що вона досягла на землі: з рабині перетворилася на святу за допомогою праці. Вона досягла найвищого – материнства.
Мова Марії народна, насичена різноманітними прислів’ями, приказками: «В мене миші лихі, в мене миші лихі, цур тобі й пек» [113; 13], «Моє невлад, то я зі своїм назад» [114; 13], «Смійся, Матвіку, дам копійку» [115; 15], «Цур тобі, прудивусе, які в тебе руді вуса» [116; 12].
Автор наводить приклад пісень, які співає Марія: «Летить галка через балку» та «Ото тії чоботи, що зять дав».
Може заінтригувати читача той момент у романі, коли Марія після того, як Гнат спалив її будинок, захищала його, запевняла всіх, що це зробив не він, а під кінець життя після сповіді Гната говорить, що знала, про це з самого початку. Зі змісту книги важко зробити висновок, що змусило Марію змінити думку або ж просто захищати зловмисника. Можливо, причиною стала її провина перед Гнатом: адже вона принесла йому багато болі, горя і прикростей. А, можливо, вік, життєвий досвід переконали її у провині Гната.
Уважно читаючи текст роману, можна зауважити, що Марія помирає двічі. Перед останнім розділом, книгою про хліб, перед Голодомором, автор зазначає: «Дні Марії скінчилися» [117; 124]. Проте Марія жила. І останнім рядком стали слова: «Марії не стало…» [118; 170]. В першому випадку Марія помирає духовно, в другому – фізично. Останні дні жінка жила без душі – Голодомор не має ані моралі, ані духовності як і в книзі, так і в житті.
Причинами ж другої смерті стали, власне, старість і голод. Скінчилися дні Марії… Так, для Марії щасливе життя закінчилося, скінчилося все те, чого вона так прагнула: жити і працювати спокійно поруч зі своїм чоловіком, бачити дітей, онуків живими. Починалося нове життя, як автор зазначає: «початок кінця». Проте «сонце так само сходило і заходило». Життя Марії, хоча і понівечене, продовжувалося до фізичної смерті.
«Ти спиш, Маріє… Ну ти й чортова личина, Маріє! Попадешся ти мені!» [120; 145], «Маріє, Маріє! Ну що? Чого плачеш?» [120; 145]. Ці цитати є словами автора, звернені безпосередньо до самої героїні твору, Марії.
Такі звернення наводять на думку, що, створивши цей образ, автор живе її життям, ця героїня йому рідна, він ніби персонально знайомий з нею. Марія ще молода, і автор трішечки засуджує, лякає її. В старості він співчуває, жаліє нещасну жінку після втрати дитини.
Марія – типова жінка того часу, така, як і усі: «…ані Корній, ні Марія, ні сотні тисячі Корніїв і Марій не знали і не могли знати, що близиться їх занепад, їх кінець…» [121; 124]. Цим реченням автор глобалізує образ Марії, мимоволі підносить її до символу усієї України…
Взагалі все життя Марії можна поділити на чотири частини: до одруження з Гнатом, подружнє життя з Гнатом, подружнє життя з Корнієм, після подружнього життя з Корнієм. Можна помітити деяку повторюваність подій у цих частинах. Так, перша подібна до четвертої, друга – до третьої.
Перша частина (дитинство і молодість Марії) розпочинається з втрати матері та батька. Марія залишається сама – вона одинока, відкинута, нікому не потрібна. Цей період життя жінки завершується приходом в нікуди: шлюб з нелюбом.
Четверта частина (старість Марії) у свою чергу розпочинається з втрати коханої людини – Корнія і усіх дітей. Вона залишилася у цьому світі сама, без близьких і рідних. Марія помирає, йде в пустоту.
Друга частина починається з шлюбу Марії з Гнатом, важкою працею. У жінки народжується дитина, згодом помирає. Потім знову народжується нежива дитина. Третьою дитиною стала дівчинка Надійка, що також померла. Ця частина завершується розлученням Гната і Марії.
Третя частина починається з одруження Корнія і Марії, такою ж важкою працею. Перша дитина – нежива, другим народився хлопчик, потім близнята Надія і Максим, потім син Лаврін. Усі вони по черзі помирають. Останньою вмирає Надія. Завершується частина розлученням Корнія і Марії.
Однаково сильно побивалася Марія за своїми первістками від Корнія та Гната, однаково любила дітей, однаково вони й вмирали.
Ознайомившись з текстом «Марії» Уласа Самчука, можна провести деяку паралель між героїнею цього твору і Марією Богоматір’ю. Для порівняльної характеристики пропонується характеристика образу Богородиці.
ІІ. Образ Марії Богоматері
По-перше, Марія – діва: «до діви, що заручена з мужем була…, а ім’я діві Марія» (Луки 1:27).
Вона благословенна: «Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!» (Луки 1:28).
Марія обережна, роздумлива: «Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило його привітання» (Луки 1:29).
Марія ляклива: «Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!» (Луки 1:30).
Вона ще не знала чоловіка: «Як же станеться це, коли мужа не знаю?..» (Луки 1:34).
Смиренна: «Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!»
Марія привітна, товариська: «і ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлизавету» (Луки 1:40).
Марія благословенна: «Благословення Ти між жонами, і благословенний плід утроби твоєї!» (Луки 1:42).
Жінка славить Бога: «Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм» (Луки 1:46,47).
Богоматір вдячна за те, що вона стане матір’ю Божою сина: «бо велике вчинив мені Потужний!» (Луки 1:49).
Марія заручена з Йосипом: «щоб йому записатись з Марією, із ним зарученою» (Луки 2:5).
Марія роздумлива: «А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм» (Луки 2:19).
Таке було пророцтво про смерть Марії: «І меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох» (Луки 2:35). Ця жінка була народжена для великого.
Марія постійна, не змінює своїх принципів: «А батьки Його щорічно ходили на свято Пасхи» (Луки 2:41).
Вона любила Ісуса; хвилювалася за Нього: «Ось твій батько та я із журбою шукали Тебе…» (Луки 2:48).
Марія – Назаретянка (Луки 1:26,27).
Жінка законопослушна: «А як виконали за Законом Божим усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Лазарету» (Луки 2:39).
Марія неперебірлива до житла, одягу: «І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді не стало місця для них…» (Луки 2:7).
Вона поміркована: «А Марія зберігала оці всі слова в своїм серці» (Луки 2:51).
Марія вважає себе блаженною, щасливою: «… бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть…» (Луки 1:48).
Жінка богобоязна: «І щоб жертву скласти, як у Закону Господньому сказано…» (Луки 2:24). Також Марія з чоловіком щорічно ходили до храму на свято Пасхи (Луки 2:41).
Вона слухняна своєму чоловікові. Це проявляється в епізоді, коли ангел велить Йосипові увісні йти до Єгипту. Той вночі будить жінку, щоб вона збиралася, брала дитину – вони йдуть в Єгипет. І Марія слухняно виконує вказівки чоловіка, хоча, на перший погляд, його наказ – абсурд. Такі ж дії жінки спостерігаються і в Єгипті, коли ангел говорить Йосипові йти з Єгипту.
Марія не образлива. Навіть коли Син звертається до неї, як до глухої; вона не звертає на це уваги: «Що тобі, жоно, до мене?..» (Івана 2:4). Ця ж риса проявляється тоді, коли Марія з синами приходить до Ісуса, а він відрікається від неї: «Моя Мати і брати Мої це ті, хто слухає Боже Слово і виконує» (Луки 8:21).
Епізод в Кані Галілейській, на весіллі, коли Марія звертається до Ісуса з проханням зарадити нестачі вина, а Він їй відмовив, вона не звернула на це уваги і наказала слугам слухатися наказів Ісуса, свідчить про її наполегливість і навіть впертість.
Марія не розуміла Божих планів: «Та не розуміли вони того слова, що Він їм говорив» (Луки 2:50).
Жонка помирає згідно з пророцтвом: вона була вбита мечем: «І меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох» (Луки 2:35).
ІІІ. Порівняльна характеристика Марії Перепутько і Марії Богоматері
Для порівняння Богоматері і Марії Перепутько пропонується така таблиця:
|
Марія Перепутько |
Критерій порівняння |
Марія Богоматір |
| 1. Сирота, важко працювала | 1. Дитинство | 1. Про дитинство Богоматері нічого не відомо |
| 2. Любила Корнія, а заручена з іншим. Вона невірна | 2. Дівоцтво | 2. Заручена з Йосипом і залишається йому вірна |
| 3. Селянка | 3. Походження | 3. З дому й роду Давидового |
| 4. Її матеріальне становище ніби чергується. Спочатку вона сирота – наймичка – не багата, потім вона, вийшовши заміж за Гната Кухарчука, багатіє, потім, одружившись з Корнієм, що бідний, і сама бідніє, з часом наживає добро. Під час встановлення Радянського союзу бідніє | 4. Майновий статус | 4. Вона бідна. Про це свідчить те, що коли вона прийшла в храм на обрізання Сина, то принесла в жертву двох голубиць (2:24). У левітах 5:7 є відомості про те, що бідні можуть не приносити в жертву теля або вівцю, а двох голуб’ят |
| 5. Двічі одружена – перший шлюб не вдалий, бо Марія вийшла заміж за нелюбого Гната. Другий – вдалий, бо він укладений з Корнієм, якого Марія любила | 5. Шлюб | 5. Одружена лише один раз, з Йосипом |
| 6. Народився маленький Романьо в багатій сім’ї, ні в чому не мав недостатку, був улюбленою дитиною | 6. Народження первінця | 6. Народився в хліву, лежав у яслах, Його любили батьки. Він – Божий Син |
| 7. Тяжко переживала, була готова вмерти, не виходила з кладовища, мало не збожеволіла. Дуже тяжко побивалася | 7. Смерть первінця | 7. Дивилася на розп’ятого Ісуса здалека. Знала ще раніше про смерть Сина в майбутньому. Змирилася з долею Сина |
| 8. Розлучилася, знову вийшла заміж, пережила всіх дітей і чоловіка | 8. Подальше життя після смерті первінця | 8. Жила з Іваном, улюбленим учнем Ісуса Христа. Ісус доручив свою матір Івану, і решту свого життя вона прожила з ним |
|
9. Троє від першого шлюбу – Романьо, нежива дитина, Надійка. Усі вони померли ще до розлучення. Четверо від другого шлюбу: Демко, близнята – Максим і Надійка (улюблена дитина) і син Лаврін. Усі вони померли раніше за свою матір. Разом усіх дітей восьмеро |
9. Кількість дітей |
9. Відомо, що крім Ісуса Марія мала ще дітей, проте ні їхня кількість, ні обставини смерті, ні імена не відомі. Знаємо лише одного – апостола Якова, який, власне, і написав послання апостола Якова |
| 10. Неприборкана, свавільна, вольова, сильна жінка, працелюбна | 10. Домінуючі риси характеру, вдачі | 10. Богобоязна, смиренна, слухняна, благословенна |
| 11. Дуже гарна – чорнява, з великими карими очима, округленим лицем | 11. Зовнішність | 11. Невідомо точно, проте припускається, що вона була вродлива, адже Марія – це Матір Сина Божого |
| 12. Померла своєю смертю, від старості. Прожила двадцять шість тисяч двісті п’ятдесят вісім днів, якщо не рахувати останніх трьох і декілька днів після народження. Це приблизно 74 роки | 12 Смерть | 12. Померла від меча, згідно з пророцтвом, яке вона чула від Симеона у храмі під час обрізання Ісуса Христа |
Висновок
Проаналізувавши глобальні події з життя обох Марій, не знаходимо багато спільного. Проте, варто звернути увагу на внутрішній світ героїнь, на їхні характери.
В дівоцтві, першому заміжжі Марії Перепутько немає спільних рис з Богоматір’ю. Вони повністю протилежні. Перепутько – розгульна, капризна дівчина. Богородиця ж, навпаки, тиха, смиренна, поміркована.
Проте з часом волею долі характер Марії Перепутько змінюється. Одразу ж після одруження з Корнієм попередні риси Марії зникають. З’являються спільні риси з Богоматір’ю – смиренність, поміркованість, роздумливість.
До речі, упродовж всього життя з Марії Уласа Самчука притаманні терплячість і працьовитість. Ті ж риси спостерігаємо і у Богородиці.
Проте найбільшою спільною рисою у внутрішньому світі героїнь, у їхніх долях, є трагізм. Навіть першим реченням роману «Марія» є «Коли не рахувати останніх трьох, Марія зустріла і провела 26 258 днів» [122; 5]. Вже це наводить читача на думку про неминучу трагічну розв’язку.
Те ж саме бачимо в Новому Заповіті, коли вже Богородиця чує пророцтво про свою загибель. І хоча це лише початок Євангелія, читачі знають про трагічну смерть Матері Ісуса.
І ще одна художня деталь підносить події останньої частини роману до рівня трагедійного національного епосу. У Марії та Корнія троє синів. Усі вони помирають жахливою смертю ще за життя матері. Отже, Улас Самчук виносить особисту трагедію життя жінки-матері на високий п’єдестал української історії і надає їй образу Святої Діви.
Марія ж Богоматір також зазнає втрати Сина. Її мовчазна покора, смирення і водночас таке бажання бачити Ісуса живим – наскільки це трагічно! Знати про смерть Дитини і не мати змоги щось вдіяти! Більше того, Марія знала про призначення Ісуса ще до його народження. Знала, коли він народився. І ось вона тримає це крихітне дитятко і розуміє, що прийде час і воно повинне померти, померти на хресті. Бачити чудове, прекрасне личко немовляти, дитини, хлопчика, юнака, любити його усім серцем, радіти його успіхам, дивуватись його мудрості і завжди розуміти, що воно, це дитя, мучить померти. Важко знайти щось болючіше.
«– І тобі самій меч пройде серце…» Вона переживала цей біль усе своє життя.
Отож, бачимо, що спільними між двома Маріями стали риси характеру і неминуче трагічна доля. І цього вистачить, щоб можна було вважати Марію Богоматір прототипом Марії Перепутько.
Список використаної літератури
1. Самчук У.О. Марія. Хроніка одного життя: Роман / Підгот. Тексту та післямова С.П.Пінчука. – К.: Укр. письменник, 2000. – 189 с.