Xreferat.com » Рефераты по зарубежной литературе » Образ Марії у романі Уласа Самчука "Марія"

Образ Марії у романі Уласа Самчука "Марія"

вузличок і йшла. Йшла поволі, голосно сапала, часто зупинялася, щоб відсапнутися, оглядалася навкруги…» [107; 158]. Це свідчить про її неймовірну терплячість і самовідданість, а також про велику любов до дочки, до якої, власне, і йшла Марія.

«Кінчики проміння опалюють сухі жили руки, б’ють у запалі очі, підбарвлюють срібло волосся. Марія не жмурить очей. Дивиться рівно і широко» [108; 167] – жінка не боїться смерті.

«Спить Марія? Ні, Марія не спить. Вона вже не спить третю ніч. Марія лежить на купі розкиданого на ліжнику лахміття і впалими, широко розкритими норами очей дивиться у залите місячним сяйвом вікно» [103; 170] – так виглядала Марія в останній день свого життя.

«Питали, скільки літ живе…

– Багато, багато, людські дітоньки. Ви не проживете стільки» [104; 160] – такий вік Марії з її слів.

«Не засліпли ще старі очі. Бачать, бодай би ліпше таки засліпли» [110; 146]. Марія вважає за краще не бачити всіх жахів Голодомору.

Гнат, повернувшись до Марії, так говорить про неї: « – Цілую руку матері. Цілую святість велику. Цілую працю! Маріє! Маріє» [111; 167].

Ось як змінилась зовнішність Марії: «Поморщені, сухі, запалі щоки. Випнуті гострі вилиці, очі глибоко-глибоко у мокрому місці сидять, потемнілі, згаслі. Паклі сивого волосся вибиваються з-під подертої, заяложеної хустки» [112; 167].

«Тридцять днів гаснула сама Марія – покинута, одинока» [113; 163]. Під кінець життя Марія залишилася сама, але все одно не хоче вмирати: «Довго, довго виривалася з життя Марія…» [114; 170].

«Довго, довго виривалася з життя Марія. Перетинається кожний нерв. Мідяне холодне сяйво місяця облило холодом роздуті, з розчепіреними пальцями ноги… З напруженням рветься останній нерв. Гасне поволі місяць, зникають одна за другою з голови думи, зливаються в чорну пелену, без початку і кінця… Плющаться і грузнуть очі, холонуть засохлі уста, западають груди, серце робить останній удар…» [115; 170]. Автор не хоче прощатися з героїнею, як може відтягує її смерть, чи, радше, звістку про її смерть, докладно описуючи деталі її останньої хвилини.

Марія померла.

Цікавою є зміна думки Гната про Марію під час її подружнього життя з Корнієм. Так, на початку Гнат бачить її так: «Бачив Марію, що скидає матросові брудного чобота… Бачив Марію, що хмелиною в’ється навколо дужого тіла ворога… Бачив Марію-рабиню, Марію, що цілує ту руку, яка б’є її по лиці» [116; 72]. А в кінці життя жінки: « – цілую руку матері. Цілую святість велику. Цілую працю…» [117; 167].

Цими двома репліками вимірюється весь життєвий шлях Марії, все те, що вона досягла на землі: з рабині перетворилася на святу за допомогою праці. Вона досягла найвищого – материнства.

Мова Марії народна, насичена різноманітними прислів’ями, приказками: «В мене миші лихі, в мене миші лихі, цур тобі й пек» [113; 13], «Моє невлад, то я зі своїм назад» [114; 13], «Смійся, Матвіку, дам копійку» [115; 15], «Цур тобі, прудивусе, які в тебе руді вуса» [116; 12].

Автор наводить приклад пісень, які співає Марія: «Летить галка через балку» та «Ото тії чоботи, що зять дав».

Може заінтригувати читача той момент у романі, коли Марія після того, як Гнат спалив її будинок, захищала його, запевняла всіх, що це зробив не він, а під кінець життя після сповіді Гната говорить, що знала, про це з самого початку. Зі змісту книги важко зробити висновок, що змусило Марію змінити думку або ж просто захищати зловмисника. Можливо, причиною стала її провина перед Гнатом: адже вона принесла йому багато болі, горя і прикростей. А, можливо, вік, життєвий досвід переконали її у провині Гната.

Уважно читаючи текст роману, можна зауважити, що Марія помирає двічі. Перед останнім розділом, книгою про хліб, перед Голодомором, автор зазначає: «Дні Марії скінчилися» [117; 124]. Проте Марія жила. І останнім рядком стали слова: «Марії не стало…» [118; 170]. В першому випадку Марія помирає духовно, в другому – фізично. Останні дні жінка жила без душі – Голодомор не має ані моралі, ані духовності як і в книзі, так і в житті.

Причинами ж другої смерті стали, власне, старість і голод. Скінчилися дні Марії… Так, для Марії щасливе життя закінчилося, скінчилося все те, чого вона так прагнула: жити і працювати спокійно поруч зі своїм чоловіком, бачити дітей, онуків живими. Починалося нове життя, як автор зазначає: «початок кінця». Проте «сонце так само сходило і заходило». Життя Марії, хоча і понівечене, продовжувалося до фізичної смерті.

«Ти спиш, Маріє… Ну ти й чортова личина, Маріє! Попадешся ти мені!» [120; 145], «Маріє, Маріє! Ну що? Чого плачеш?» [120; 145]. Ці цитати є словами автора, звернені безпосередньо до самої героїні твору, Марії.

Такі звернення наводять на думку, що, створивши цей образ, автор живе її життям, ця героїня йому рідна, він ніби персонально знайомий з нею. Марія ще молода, і автор трішечки засуджує, лякає її. В старості він співчуває, жаліє нещасну жінку після втрати дитини.

Марія – типова жінка того часу, така, як і усі: «…ані Корній, ні Марія, ні сотні тисячі Корніїв і Марій не знали і не могли знати, що близиться їх занепад, їх кінець…» [121; 124]. Цим реченням автор глобалізує образ Марії, мимоволі підносить її до символу усієї України…

Взагалі все життя Марії можна поділити на чотири частини: до одруження з Гнатом, подружнє життя з Гнатом, подружнє життя з Корнієм, після подружнього життя з Корнієм. Можна помітити деяку повторюваність подій у цих частинах. Так, перша подібна до четвертої, друга – до третьої.

Перша частина (дитинство і молодість Марії) розпочинається з втрати матері та батька. Марія залишається сама – вона одинока, відкинута, нікому не потрібна. Цей період життя жінки завершується приходом в нікуди: шлюб з нелюбом.

Четверта частина (старість Марії) у свою чергу розпочинається з втрати коханої людини – Корнія і усіх дітей. Вона залишилася у цьому світі сама, без близьких і рідних. Марія помирає, йде в пустоту.

Друга частина починається з шлюбу Марії з Гнатом, важкою працею. У жінки народжується дитина, згодом помирає. Потім знову народжується нежива дитина. Третьою дитиною стала дівчинка Надійка, що також померла. Ця частина завершується розлученням Гната і Марії.

Третя частина починається з одруження Корнія і Марії, такою ж важкою працею. Перша дитина – нежива, другим народився хлопчик, потім близнята Надія і Максим, потім син Лаврін. Усі вони по черзі помирають. Останньою вмирає Надія. Завершується частина розлученням Корнія і Марії.

Однаково сильно побивалася Марія за своїми первістками від Корнія та Гната, однаково любила дітей, однаково вони й вмирали.

Ознайомившись з текстом «Марії» Уласа Самчука, можна провести деяку паралель між героїнею цього твору і Марією Богоматір’ю. Для порівняльної характеристики пропонується характеристика образу Богородиці.

ІІ. Образ Марії Богоматері


По-перше, Марія – діва: «до діви, що заручена з мужем була…, а ім’я діві Марія» (Луки 1:27).

Вона благословенна: «Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!» (Луки 1:28).

Марія обережна, роздумлива: «Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило його привітання» (Луки 1:29).

Марія ляклива: «Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!» (Луки 1:30).

Вона ще не знала чоловіка: «Як же станеться це, коли мужа не знаю?..» (Луки 1:34).

Смиренна: «Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!»

Марія привітна, товариська: «і ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлизавету» (Луки 1:40).

Марія благословенна: «Благословення Ти між жонами, і благословенний плід утроби твоєї!» (Луки 1:42).

Жінка славить Бога: «Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм» (Луки 1:46,47).

Богоматір вдячна за те, що вона стане матір’ю Божою сина: «бо велике вчинив мені Потужний!» (Луки 1:49).

Марія заручена з Йосипом: «щоб йому записатись з Марією, із ним зарученою» (Луки 2:5).

Марія роздумлива: «А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм» (Луки 2:19).

Таке було пророцтво про смерть Марії: «І меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох» (Луки 2:35). Ця жінка була народжена для великого.

Марія постійна, не змінює своїх принципів: «А батьки Його щорічно ходили на свято Пасхи» (Луки 2:41).

Вона любила Ісуса; хвилювалася за Нього: «Ось твій батько та я із журбою шукали Тебе…» (Луки 2:48).

Марія – Назаретянка (Луки 1:26,27).

Жінка законопослушна: «А як виконали за Законом Божим усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Лазарету» (Луки 2:39).

Марія неперебірлива до житла, одягу: «І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді не стало місця для них…» (Луки 2:7).

Вона поміркована: «А Марія зберігала оці всі слова в своїм серці» (Луки 2:51).

Марія вважає себе блаженною, щасливою: «… бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть…» (Луки 1:48).

Жінка богобоязна: «І щоб жертву скласти, як у Закону Господньому сказано…» (Луки 2:24). Також Марія з чоловіком щорічно ходили до храму на свято Пасхи (Луки 2:41).

Вона слухняна своєму чоловікові. Це проявляється в епізоді, коли ангел велить Йосипові увісні йти до Єгипту. Той вночі будить жінку, щоб вона збиралася, брала дитину – вони йдуть в Єгипет. І Марія слухняно виконує вказівки чоловіка, хоча, на перший погляд, його наказ – абсурд. Такі ж дії жінки спостерігаються і в Єгипті, коли ангел говорить Йосипові йти з Єгипту.

Марія не образлива. Навіть коли Син звертається до неї, як до глухої; вона не звертає на це уваги: «Що тобі, жоно, до мене?..» (Івана 2:4). Ця ж риса проявляється тоді, коли Марія з синами приходить до Ісуса, а він відрікається від неї: «Моя Мати і брати Мої це ті, хто слухає Боже Слово і виконує» (Луки 8:21).

Епізод в Кані Галілейській, на весіллі, коли Марія звертається до Ісуса з проханням зарадити нестачі вина, а Він їй відмовив, вона не звернула на це уваги і наказала слугам слухатися наказів Ісуса, свідчить про її наполегливість і навіть впертість.

Марія не розуміла Божих планів: «Та не розуміли вони того слова, що Він їм говорив» (Луки 2:50).

Жонка помирає згідно з пророцтвом: вона була вбита мечем: «І меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох» (Луки 2:35).

ІІІ. Порівняльна характеристика Марії Перепутько і Марії Богоматері


Для порівняння Богоматері і Марії Перепутько пропонується така таблиця:

Марія Перепутько

Критерій порівняння

Марія Богоматір

1. Сирота, важко працювала 1. Дитинство 1. Про дитинство Богоматері нічого не відомо
2. Любила Корнія, а заручена з іншим. Вона невірна 2. Дівоцтво 2. Заручена з Йосипом і залишається йому вірна
3. Селянка 3. Походження 3. З дому й роду Давидового
4. Її матеріальне становище ніби чергується. Спочатку вона сирота – наймичка – не багата, потім вона, вийшовши заміж за Гната Кухарчука, багатіє, потім, одружившись з Корнієм, що бідний, і сама бідніє, з часом наживає добро. Під час встановлення Радянського союзу бідніє 4. Майновий статус 4. Вона бідна. Про це свідчить те, що коли вона прийшла в храм на обрізання Сина, то принесла в жертву двох голубиць (2:24). У левітах 5:7 є відомості про те, що бідні можуть не приносити в жертву теля або вівцю, а двох голуб’ят
5. Двічі одружена – перший шлюб не вдалий, бо Марія вийшла заміж за нелюбого Гната. Другий – вдалий, бо він укладений з Корнієм, якого Марія любила 5. Шлюб 5. Одружена лише один раз, з Йосипом
6. Народився маленький Романьо в багатій сім’ї, ні в чому не мав недостатку, був улюбленою дитиною 6. Народження первінця 6. Народився в хліву, лежав у яслах, Його любили батьки. Він – Божий Син
7. Тяжко переживала, була готова вмерти, не виходила з кладовища, мало не збожеволіла. Дуже тяжко побивалася 7. Смерть первінця 7. Дивилася на розп’ятого Ісуса здалека. Знала ще раніше про смерть Сина в майбутньому. Змирилася з долею Сина
8. Розлучилася, знову вийшла заміж, пережила всіх дітей і чоловіка 8. Подальше життя після смерті первінця 8. Жила з Іваном, улюбленим учнем Ісуса Христа. Ісус доручив свою матір Івану, і решту свого життя вона прожила з ним

9. Троє від першого шлюбу – Романьо, нежива дитина, Надійка. Усі вони померли ще до розлучення. Четверо від другого шлюбу: Демко, близнята – Максим і Надійка (улюблена дитина) і син Лаврін.

Усі вони померли раніше за свою матір. Разом усіх дітей восьмеро

9. Кількість дітей

9. Відомо, що крім Ісуса Марія мала ще дітей, проте ні їхня кількість, ні обставини смерті, ні імена не відомі.

Знаємо лише одного – апостола Якова, який, власне, і написав послання апостола Якова

10. Неприборкана, свавільна, вольова, сильна жінка, працелюбна 10. Домінуючі риси характеру, вдачі 10. Богобоязна, смиренна, слухняна, благословенна
11. Дуже гарна – чорнява, з великими карими очима, округленим лицем 11. Зовнішність 11. Невідомо точно, проте припускається, що вона була вродлива, адже Марія – це Матір Сина Божого
12. Померла своєю смертю, від старості. Прожила двадцять шість тисяч двісті п’ятдесят вісім днів, якщо не рахувати останніх трьох і декілька днів після народження. Це приблизно 74 роки 12 Смерть 12. Померла від меча, згідно з пророцтвом, яке вона чула від Симеона у храмі під час обрізання Ісуса Христа

Висновок


Проаналізувавши глобальні події з життя обох Марій, не знаходимо багато спільного. Проте, варто звернути увагу на внутрішній світ героїнь, на їхні характери.

В дівоцтві, першому заміжжі Марії Перепутько немає спільних рис з Богоматір’ю. Вони повністю протилежні. Перепутько – розгульна, капризна дівчина. Богородиця ж, навпаки, тиха, смиренна, поміркована.

Проте з часом волею долі характер Марії Перепутько змінюється. Одразу ж після одруження з Корнієм попередні риси Марії зникають. З’являються спільні риси з Богоматір’ю – смиренність, поміркованість, роздумливість.

До речі, упродовж всього життя з Марії Уласа Самчука притаманні терплячість і працьовитість. Ті ж риси спостерігаємо і у Богородиці.

Проте найбільшою спільною рисою у внутрішньому світі героїнь, у їхніх долях, є трагізм. Навіть першим реченням роману «Марія» є «Коли не рахувати останніх трьох, Марія зустріла і провела 26 258 днів» [122; 5]. Вже це наводить читача на думку про неминучу трагічну розв’язку.

Те ж саме бачимо в Новому Заповіті, коли вже Богородиця чує пророцтво про свою загибель. І хоча це лише початок Євангелія, читачі знають про трагічну смерть Матері Ісуса.

І ще одна художня деталь підносить події останньої частини роману до рівня трагедійного національного епосу. У Марії та Корнія троє синів. Усі вони помирають жахливою смертю ще за життя матері. Отже, Улас Самчук виносить особисту трагедію життя жінки-матері на високий п’єдестал української історії і надає їй образу Святої Діви.

Марія ж Богоматір також зазнає втрати Сина. Її мовчазна покора, смирення і водночас таке бажання бачити Ісуса живим – наскільки це трагічно! Знати про смерть Дитини і не мати змоги щось вдіяти! Більше того, Марія знала про призначення Ісуса ще до його народження. Знала, коли він народився. І ось вона тримає це крихітне дитятко і розуміє, що прийде час і воно повинне померти, померти на хресті. Бачити чудове, прекрасне личко немовляти, дитини, хлопчика, юнака, любити його усім серцем, радіти його успіхам, дивуватись його мудрості і завжди розуміти, що воно, це дитя, мучить померти. Важко знайти щось болючіше.

«– І тобі самій меч пройде серце…» Вона переживала цей біль усе своє життя.

Отож, бачимо, що спільними між двома Маріями стали риси характеру і неминуче трагічна доля. І цього вистачить, щоб можна було вважати Марію Богоматір прототипом Марії Перепутько.

Список використаної літератури


1. Самчук У.О. Марія. Хроніка одного життя: Роман / Підгот. Тексту та післямова С.П.Пінчука. – К.: Укр. письменник, 2000. – 189 с.

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: