Філософький грунт та стиль літературних творів Джеляледіна Румі та Григорія Савича Сковороди. Порівняння, спільні риси.
Твори великого Мевляни , в яких порушені найгостріші ідеологічні питання релігії , а також духовні, і навіть соціальні проблеми дійсності, стали завершальною віхою в розвитку суфізму. Доводиться визнати, що без глибокого й детального вивчення творчості Румі осягнути перші турецькі художні твори неможливо.
Батько Мевляни, Багаеддін Велед, зібрав довкола себе у Коньї чимало послідовників свого вчення, та працювати йому там довелося недовго , він помер у 1231 році. Після смерті батька навчається у Багдаді, знайомиться з багатьма відомими суфіями.
В 1244 році після повернення до Коньї знайомиться з відомим богословом Шамседдіном Тебрізі, який надзвичайно вплинув і на духовний, і на поетичний світ Румі. Шамс (Шамседдін) належав до крайнього крила суфізму, був езотеристом, яким став і Румі.
Як відомо , екзотеристи більше уваги надавали виконанню офіційних канонів релігії, а езотеристи ж намагалися пізнати внутрішню, приховану суть релігії, що доступно не широкому колу людей. Через те , езотеристи байдужі до ортодоксальних законів ісламу , а велику увагу надають внутрішньому очищенню, для чого вдаються до таємничих містерій.
Такий погляд Шамса припав до душі Румі, який стверджував , що різниця між релігіями полягає тільки у зовнішньому вияві ( тобто різниця в обряді, у відмінності архітектурних канонічних споруд ) , але всі вони мають основну мету – любов до Бога. Езотеризм ігнорує релігійні та національні відмінності.
Отож , Румі закликає вивчати «суфійську мову» - «мову без мови», бо суфізм, як він гадає, не має якоїсь певної мови. На мою думку, Румі мав на увазі мову любові. Адже, дійсно Любов не має якоїсь одної мови, вона любить всіх: і білих, і чорних, і жовтих; і турків, і українців, і американців; великих, і малих; бідних і багатих. Це любов, і вона не може не любити.
Це вчення Румі виклав у кількох невеличких віршах, написаних конійським діалектом турецької мови.
Eger gidur karindas yoksa yavuz
Uzun yolda budir sana kilavuz
Cobani berk tut kurtlar oksadir
Isit benden kara kuzum, kara kuz
Egen tatsan ve ger rumsan ve ger turk
Zeban bizebanra biamuz .
Якщо іде брат або чужинець
Довгим шляхом, ось це (суфізм) –
Тобі поводир.
За чабана (муршида) тримайся міцно,
То й вовки лащитимуться.
Слухай мене, моє чорне ягняточко,
Моє чорне ягнятко,
Хай ти тат, чи рум, чи тюрк,
Вивчай мову без мови,
Без того , хто знає (мови).
Фактично цю саму ідею про те, що дорога суфізму відкрита для всіх, котрої віри вони не дотримувалися б , Румі пропагує і в іншому вірші, написаному турецькою мовою.
Gene, gene ne olursan ol
Ister kafir ol ister mecusi,
Ister butperest
Ister yuz kere bozmis ol tovbeni
Umidsizlik gapusu degil bu kapu
Ister yz kere tove etmis ol
Nasilsan oyle gel
Все одно прийди, все одно,
Хто б ти не був, будь ним
Хай ти гуар (християнин),
Хай ти зороастр (вогнепоклонник),
Хай язичник.
Хай ти сто разів споганив себе каяттям,
Ці ворота не є ворота безнадії,
Хай ти сто разів (знову покаявся),
Хай там що з тобою – прийди.
Те, що Румі вдався до турецької мови, свідчило про потребу писати суфійські повчання та лірику мовою того народу, до котрого проповідники несуть свою віру. Фактично це були перші турецькі поетичні твори , які написав освічений поет на теренах нової батьківщини .
Румі визнав Шамса своїм духовним батьком, завдяки своїй любові до вчителя він почав писати твори і присвячував їх йому. Декотрі вірші Румі підписував Шамс (арабською «шамс» означає сонце) а весь диван назвав «Дивані Шамс уль-Гакаїк». (збірник істин сонця). Одного дня Мевляна почув такі слова: «Ти вже достатньо зрілий, синок. Ти як той лев, якому немає рівних в науках, в мудрості, в знанні традицій. Давай, вперед! Іди, наповняй людські душі милістю, милосердям, чистотою, життям; відроджуй духовно мертвих своєю власною любов’ю.»
Через деякий час Мевляна отримав звістку про смерть друга. На згадку про товариша Мевляна організував дервішський орден, ритуал якого в алегоріях відтворювали вчення Шамса. Через те, що послідовники називали Румі терміном Мевляна (наш добродій) , то й орден отримав ймення Мевлеві («той , що причетний до мевляни»).
Ритуал цього ордену дуже цікавий – це зікр, який полягає в тому, що дервіші стають згідно з розташуванням планет та зірок і починають крутитися, ніби повторюють рух планет навколо сонця. І орден, і зікр дожили до наших днів
Суфізм
Суфізм – одне з найбільших парадоксальних явищ релігійної культури Сходу. І водночас – одне із найстійкіших.