Роль митця і мистецтва у житті суспільства (за драмами Лесі Українки)
Зв'язок художника з життям, сумніви у пошуках творчих шляхів, роль мистецької індивідуальності - все те, що завжди так хвилювало поетесу, відбилось у цій драматичній поемі.
Висновки
У драматичній поемі “У пущі” знайшли вияв погляди Лесі Українки на важливі проблеми мистецтва. Річард кидає зниділу, зманіжену, “тепличну" стару Італію, бо йому здається, що цей хист уже все договорив, що художники лише повторюють зразки титанів-попередників. Нових “титанічних" почувань і осягів він сподівається в Америці, в дикому й вільному краю. Але мистецтво потребує ґрунту й традицій. Дика цілинність незайманих земель неплідна, коли йдеться про красу, творчість. Зречення старої культури, зречення традиції виявилося фатальним для обдарування й артистичної долі Річарда Айрона. Новоромантик із презирством ставиться не до натовпу, а до того рабського духу. Річард до кінця залишається самотньо-гордим і йде до загибелі, але таким прикладом хоче показати молодшому поколінню незламність духу.
У своєму творі Леся Українка намагалася не просто проголосити свої погляди на питання художнього втілення національного ідеалу, суспільної позиції письменника, а розкрити усю складність, неоднозначність суспільної місії митця, прагнула ввести читача в саму атмосферу духовної діяльності поета як повноцінного і непересічного героя своєї лірики і драматургії.
Справжнє мистецтво служить народу, воно озивається болем у серці людському - ця думка стала в поезії Лесі Українки однією з визначальних.
Митці у драматичних творах Лесі Українки виступають, живуть і творять у різних умовах, різних історичних епохах і художніх світах, між персонажами спостерігається ряд типологічних спільностей у морально-етичному і у світоглядно-ідейному аспектах.
Митець не може жити позареальним, матеріальним світом. Він має бути духовно та матеріально незалежним і ставити талант вище будь-яких матеріальних цінностей.
Митець за будь-яких умов повинен залишатися із своїм народом, знати його життя, творити для нього, будити до боротьби. Акцентовано, що не тільки митець, а й народ мусить мати певні обов’язки, цінувати й поважати особистість митця. Митець повинен служити народові, народ повинен нести відповідальність за свого творця.
Ознака типу митця у творах Лесі Українки - усвідомлення митцем свого таланту, покликання й суті. Митець завжди повинен залишатися собою. Його засіб боротьби - саме творчість, яка здатна вершити чудеса, піднімати до боротьби, будити до життя.
Як визначальну рису типу митця слід підкреслити прагнення до творення й збереження вічних цінностей. Духовне життя домінує над фізичним, матеріальне поступається перед ідейним. Ніяка жертва не є завеликою, якщо вона дана задля високих ідей. Особисте, хоч і має велику цінність, все-таки відступає перед загальним у національному і в загальнолюдському контексті.
Великого значення поетеса надала соціальному змісту мистецтва нової доби, яке замість натовпу стихії оспівує союз індивідуальностей. В образах своїх героїв поетеса прагнула розкрити як соціально-типові риси, так і своєрідне, індивідуальне начало.
Список використаної літератури
Агеєва В. Митець і пуща. // Слово і час, 1999. - № 8. - С.11-18.
Агеєва В. Поетеса зламу тисячоліть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації. - К.: Веселка, 2001. - 265 с.
Бабишкін О. Слово про Лесю. // Українська мова і література в школі, 1963. - №6. - С.8-11
Боженко М.К. Драматичні поеми Лесі Українки. // Українська мова і література в школі, 1966. - № 9. - С.33-34
Волинський П. Леся Українка - борець за соціалістичну естетику. // Леся Українка. Публікації. Статті. Дослідження. - К.: Наукова думка, 1973. - 261 с.
Демська Л. Проблема індивідуальної свободи в драматургії Лесі Українки: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук. - Львів, 1999. - 148 с.
Зеров М. Леся Українка // Твори: в 2 т. - Т.2. Історико-літературні та літературознавчі праці. - К.: Дніпро, 1990. - 594 с.
Козак С. Неоромантична концепція слова Лесі Українки. // Сучасність, 1993. - №2. - С.138-144.
Колесник П. Леся Українка і українська поезія початку ХХ ст. // Леся Українка. Публікації. Статті. Дослідження. - К.: „Наукова думка”, 1973. - 261 с.
Колощук Н.Г. Інтелектуальний конфлікт у драматургічній поетиці Лесі Українки // Леся Українка і сучасність. - Луцьк: „Вид-во Волинська обласна друкарня„ 2003. - 444 с.
Костенко А. Леся Українка: Документальна повість. - К.: Дніпро, 1971. - 163 с.
Костенко Л. Поет, що ішов сходами гігантів // Леся Українка, Драматичні твори. - К.: Дніпро, 1989. - 234 с.
Ломонос Є. Вивчення творчості Л. Українки. - К.: Радянська школа, 1987. - 208 с.
Лосев А. История античной эстетики. - М.: Высш. шк., 1963. - С.3-33.
Міщенко Л.І. Леся Українка. Посібник для вчителів. - К.: Радянська школа, 1986. - 302 с.
Моклиця М.В. Леся Українка і Ольга Кобилянська: дві грані модернізму // Леся Українка і сучасність. - Луцьк: „Вид-во Волинська обласна друкарня„ 2003. - 444с.
Олійник Микола. Леся. - Київ. Молодь, 1960. - 232 с.
Павлишин М. Постколоніальна критика і теорія // Антологія світової літературно-критичної думки XX ст. /За ред. М. Зубрицької/. - Львів: Літопис, 1996. - С.531-535.
Радишевський Р.П. Іскри єднання: До питання про інтернаціональні мотиви творчості Лесі Українки. - К.: Дніпро, 1983. - 184 с.
Семененко Л.М. Митець як концептуальний герой драматургії Лесі Українки // Вісник Запорізького державного університету, 2000 - №1,. - С.23-27.
Стебельська А. Образ волі і рабства в драмах Лесі Українки. // Позакласний час. - К.: Веселка, 1998. № 6 - С.13-18
Степанишин Б. Леся Українка: "Ніщо мене так не мучить, як фальш". Погляд на життя і творчість письменниці з нових, сучасних позицій. // Березіль, 1999. - №1-2. - С.169-180.
Турган О. Українська література к. ХІХ - поч. ХХ ст. і античність. - К., 1995. - С.117-133.
Тхорук Р.Л. Неволя як тема і як проблема у творчості Лесі Українки // Леся Українка і сучасність. - Луцьк: Вид-во Волинська обласна друкарня, 2003. - 444 с.
Українка Леся. Зібрання творів: У 12 т. Т.4. - К.: Наукова думка, 1975. - 506 с.